Розвиток художньої освіти на Буковині, друга половина ХIХ - 30-ті роки ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ХІЛЬКО ІГОР ОЛЕГОВИЧ

УДК 37(477.85)(09)

РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ НА БУКОВИНІ (друга половина ХIХ - 30-і роки ХХ ст. )

Спеціальність 13. 00. 01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Івано-Франківськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Завгородня Тетяна Костянтинівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, доцент

Шмагало Ростислав Тарасович,

Львівська національна академія мистецтв, декан факультету теорії та історії мистецтва кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дизайну

Шпільчак Володимир Антонович,

Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Захист відбудеться “12” грудня 2007 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, конференц-зала Будинку вчених

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий “ 8 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Р. Кирста

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

художня освіта буковина

Актуальність дослідження. Розвиток системи художньої освіти в Україні, її реформування мають стати однією з основ національного відродження, становлення державності та інтеграції держави у європейський економічний та культурний простір.

Шляхи реалізації завдань, визначених державною національною програмою “Освіта”(Україна ХХI століття) передбачають оновлення змісту освіти, який повинен стати основою виховання громадян України. Задля оцінки сучасного стану художньої освіти і виявлення тенденцій її розвитку важливим є ретроспективний аналіз етапів становлення та еволюції художньої освіти на Буковині у період другої половини ХIХ-30-х років ХХ століття. Критичний аналіз допоможе уникнути помилок і прорахунків, а відтак максимально використати кращі надбання минулого та інтегрувати їх у сучасну цілісну систему неперервної освіти відповідно до вимог Національної доктрини розвитку освіти України ХХI століття (формування в молоді особистісних рис громадян української держави, розвиток духовності, моральної та художньо-естетичної культури).

У когорті класиків українського образотворчого мистецтва другої половини ХIХ-початку ХХ століття М. Бойчука, Ф. Кричевського, О. Мурашка, О. Новаківського, І. Труша належне місце займають художники-педагоги з Буковини Є. Бучевський, М. Івасюк, А. Кохановька, Є. Ліпецький, Е. Максимович.

Проблемі вивчення системи художньої освіти в Україні у збереженні національної освіти присвячені праці В. Креміня, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін. Обґрунтування системи естетичного виховання в контексті духовно-культурного розвитку індивіда знайшло своє відображення в дослідженнях Є. Антоновича, В. Бутенка, Л. Гарбузенка, питання теорії і методики образотворчого мистецтва - М. Резніченка, М. Ростовцева, О. Рудницької, С. Свид, В. Шпільчака, О. Яшухіна. Історія розвитку художньої освіти, художньо-естетичного виховання, еволюція форм і методів навчання образотворчого мистецтва, педагогічна спадщина українських мистецьких шкіл висвітлена у працях І. Зязюна, Л. Масол, І. Небесника, О. Рудницької, І. Попика, Р.Шмагала та ін.

Окремі аспекти становлення української освіти на Буковині розкрито в працях з історії краю (Т. Бриндзан, О. Добржанський, А. Жуковський, Д. Квітковський, В. Курило, М. Ліщенко, Г. Піддубний, О. Романець, М. Семчишин та ін.); низку досліджень присвячено вивченню історії українського шкільництва, діяльності освітніх товариств та організацій на Буковині впродовж ХVIII-ХХ ст. (С.Далавурак, Л.Кобилянська, І.Ковальчук, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, Л. Тимчук, Д. Щербина), розвитку образотворчого мистецтва (Т. Бушина, Л. Вандюк, Д. Гоберман, Т. Дугаєва, І. Міщенко, Х. Саноцька та ін.). Однак науковці лише частково торкалися деяких аспектів еволюції художньої освіти в краї, розглядали педагогічну діяльність окремих митців.

Актуальність проблеми, її практична значущість та відсутність узагальнюючих історико-педагогічних досліджень зумовили вибір теми дисертації “Розвиток художньої освіти на Буковині (друга половина ХIХ-30-і роки ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича як складову теми “Розвиток освіти і виховання в Україні і українському зарубіжжі” (номер державної реєстрації 0105U 004499). Тему дисертації затверджено Вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №5 від 19 грудня 2004 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 10 від 21 грудня 2004 р.).

Мета дослідження: проаналізувати систему художньої освіти на Буковині в другій половині ХIХ - 30-х роках ХХст. з метою виявлення можливостей її творчого використання в сучасних навчальних закладах України.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

- виявити передумови та етапи розвитку художньої освіти на Буковині у другій половині ХIХ-30-х роках ХХ століття;

- проаналізувати зміст навчально-методичного забезпечення художньої освіти в краї досліджуваного періоду;

- з'ясувати особливості діяльності художньо-професійних навчальних закладів та змісту освіти в них (на прикладі Чернівецької промислової школи та Вижницької школи різьби і металевої орнаментики);

- дослідити систему підготовки педагогічних кадрів з викладання художніх дисциплін.

Об'єкт дослідження: художня освіта на Буковині другої половини ХIХ-30-х років ХХ століття.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи художньої освіти в середніх і професійних навчальних закладах Буковини досліджуваного періоду.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на філософських положеннях теорії наукового пізнання; загальнонаукових принципах історизму, положеннях системного і діяльнісного підходів у розвитку педагогічних і мистецьких явищ та процесів.

Теоретичну основу дослідження становлять положення й висновки наукових праць із проблем історичного, соціально-економічного розвитку України (М. Грушевський, О. Субтельний, Д. Яворницький та ін.); з історії національної культури та мистецтва (Д. Антонович, М. Голубець, П. Жолтовський, І. Крип'якевич, Ю. Неліговський, Д. Степовик та ін.); системи естетичного виховання у процесі художнього навчання (Б.Ананьєв, Є. Антонович, В. Бутенко, Л. Гарбузенко, Б. Лихачов та ін.); концепції розвитку мистецької освіти в Україні (І. Зязюн, Н. Миропольська, Л. Масол, Г. Падалка, О. Семашко).

Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація зібраного емпіричного матеріалу); теоретичний (аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури з досліджуваної проблеми); пошуково-бібліографічний (вивчення архівних джерел); історичний (аналіз передумов і тенденцій розвитку художньої освіти на Буковині); аналіз матеріалів періодичних видань і архівних даних; порівняльний аналіз навчальних планів, програм, підручників.

Джерельну базу дослідження складають документи й матеріали Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО) фондів-№ 3 „Окружне управління Буковини”, „Крайова Шкільна Рада Буковини”; відділу цінної та рідкісної книги наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича; бібліотеки Чернівецького обласного художнього музею; відділу фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею, Центральної наукової бібліотеки АН України ім. В.Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України, Австрійської національної бібліотеки (м. Відень), збірники законів, статистичних матеріалів, шкільні річники; тогочасна суспільно-політична й педагогічна преса („Буковина”, „Буковинские ведомости,” „Промінь”, „Час”, „Буковинський педагогічний листок“ („Bukowiner pдdagogische Blдtter“), „Вільна учительська газета“ („Freiе Lehrer-Zeitung“), „Буковинська школа“ („Bukowiner Schule“), „Руська школа”, „Наша школа“, „Промінь”, „Школа“ („Єcoale”), „Бажання школи“ („Vointa Єcoalei”), приватної бібліотеки М. Чорнописького (м. Чернівці); історико-педагогічні дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період другої половини ХIХ-30-і роки (до 1940 р.). Нижня межа пов'язана з прийняттям Австро-Угорського державного шкільного закону (1869р.) та становленням системи художньої освіти на Буковині. Верхня обумовлена приєднанням Північної Буковини до складу Української РСР у червні 1940 року, що призвело до розпаду чинної системи художньої освіти.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає у тому, що вперше висвітлено проблему розвитку художньої освіти на Буковині у другій половині ХIХ-30-х роках ХХ століття; виявлено еволюцію змісту художньої освіти у середніх та професійних навчальних закладах краю і збагачення форм їх реалізації в контексті прогресивних процесів у європейській педагогічній науці та образотворчому мистецтві досліджуваного періоду. На основі вивчення змін у змісті освіти здійснено ретроспективний аналіз навчальних планів середніх навчальних закладів Буковини різних років, що дало можливість проаналізувати ідеї ступеневої художньої освіти в краї. У роботі розкрито можливості творчого використання мистецької спадщини у сучасній художній освіті; в науковий обіг введено маловідомі та невідомі архівні документи (ДАЧО.-Ф.3, оп.2. спр.14507; спр.6809, спр.6142, спр.25059, спр.30120; Ф.1026, оп.1.спр.1153 та ін. ).

Практичне значення роботи. Результати дослідження лягли в основу методичних рекомендацій для викладачів образотворчого мистецтва у ВНЗ, учителів загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів мистецького спрямування, спецкурсу „Становлення і розвиток художньої освіти на Буковині” для студентів спеціальності „Початкове навчання“ факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (акт №17-14/1169 від 26.04.2007р.); впроваджено в навчальний процес Кам'янець-Подільського державного університету (акт №15 від 18.04.2007р.); Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт №01-08/430 від 27.04.07). Матеріали та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для розробки спецкурсів і спецсемінарів для студентів ВНЗ педагогічного профілю різних рівнів акредитації, працівників культурно-освітніх установ, публічних виступів, у процесі підготовки навчальної літератури, виконання курсових, дипломних та магістерських робіт. Вони є підґрунтям для подальших історико-педагогічних досліджень.

Достовірність результатів і основних висновків дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень та використанням методів, які адекватні меті і завданням історико-педагогічного дослідження; ретроспективним аналізом архівних джерел, законодавчих документів, науково-педагогічних праць; впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих закладів освіти.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних: „Проблеми розвитку системи соціальної роботи та неперервної освіти в Україні та зарубіжжі” (Чернівці, 2002), „Реклама і дизайн ХХI сторіччя“ (Київ, 2003); „Реклама і дизайн - європейський вибір(освіта, наука, практика)“ (Київ, 2007); всеукраїнських: „Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003); „Професійно-педагогічна підготовка та особливості виховання майбутніх фахівців в умовах Європейського освітнього простору” (Чернівці, 2006) науково-практичних конференціях, засіданнях кафедри педагогіки і методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2004-2007рр.)

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 13 одноосібних публікаціях, із них 11 у фахових наукових виданнях.

Структура дослідження: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (326 найменувань, із них 100-іноземними мовами та 44 архівні справи), 15 додатків. Обсяг дисертації 263 сторінки, із них 179 основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, відображено їх апробацію.

У першому розділі - „Передумови розвитку художньої освіти на Буковині“ - проаналізовано наукові, історико-педагогічні, мистецтвознавчі дослідження проблеми розвитку художньої освіти у хронологічному та географічному контекстах.

Процес становлення і розвитку художньої освіти на Буковині у досліджуваний період перебував у тісній залежності від суспільно-політичних і економічних обставин. Дії австрійського уряду щодо розбудови і розвитку художньої освіти в краї були спрямовані на фінансову підтримку шкільництва, розбудову системи загальноосвітніх та професійних навчальних закладів, адміністративну підтримку професійних діячів образотворчого мистецтва; пропаганду вивчення, колекціонування виробів народного декоративно-прикладного мистецтва, дослідження й збереження пам'яток археології та архітектури Буковини.

За матеріалами дослідження визначено ознаки становлення виховних, зокрема й естетичних, ідеалів, які дають підстави з'ясувати особливості розвитку художньої освіти на Буковині, а саме: національні традиції; відкритість образотворчого мистецтва до прогресивних впливів ззовні; навчання та творча співпраця вихідців з Буковини під керівництвом відомих європейських художників-педагогів; збереження та популяризація мистецького досвіду минулих поколінь, запровадження елементів художньо-ремісничого навчання у програми середніх та професійних шкіл краю.

У досліджуваний період, відповідно до освітніх реформ (1861-1909), викладання малювання, каліграфії та геометричного малюнку було запроваджено у всіх типах державних і приватних шкіл (народних, реальних, гімназіях та ліцеях) як обов'язкові предмети, що сприяло естетичному розвитку та отриманню учнями базових професійних знань з образотворчого мистецтва.

Водночас загальноосвітні заклади питання художньо-професійної освіти вихідців з Буковини вирішували лише частково. Головний шлях її здобуття - навчання в промислових, політехнічних школах та художніх академіях, закладах з підготовки спеціалістів прикладного мистецтва та архітектури європейських держав (Віденській, Будапештській, Краківській та Празькій), що сприяло організації навчання спеціалістів з Буковини у всіх галузях промисловості. Важливу роль у становленні художньої освіти в краї відігравали і взаємозв'язки місцевих художників з митцями з Галичини та інших регіонів Австро-Угорської імперії. Значний вплив на культурно-мистецьке життя краю мали численні громадські, культурно-просвітницькі об'єднання та українські національні товариства („Руська школа“, „Руська Бесіда“, „Союз“, „Жіноча громада“, „Січ“), які організовували професійні школи крою та шиття, курси (гаптування по шовку, художньої вишивки, малювання на атласі) і діяли з кінця ХIХ ст. до початку Першої світової війни. До розвитку художньої освіти в краї активно залучалася і православна церква Буковини. Зокрема, завдяки наданим коштам „Православного фонду“ отримали можливість у різні часи навчатись у європейських закладах освіти буковинці Е. Бучевський, Е. Максимович; М. Івасюк та Є. Ліпецький (Віденська і Мюнхенська академії мистецтв).

У досліджуваний період в краї склались передумови для зародження професійної художньої освіти: високий рівень розвитку народних промислів, активна просвітницька діяльність громадських і культурно-просвітницьких товариств, праця місцевих художників - педагогів, була спрямована на популяризацію буковинського образотворчого мистецтва.

Узагальнення результатів історико-педагогічного аналізу розвитку художньої освіти дає підстави виділити такі її етапи:

- 1851-1872 рр. - художні дисципліни введено до змісту шкільної освіти Буковини. Загальноосвітні навчальні заклади сприяли підвищенню загального рівня художньої культури краю, розвиткові здібностей до образотворчого мистецтва в дітей, які у майбутньому поповнювали учнівський склад промислових шкіл краю, готували базу для створення професійних закладів освіти на Буковині.

- 1873-1914 рр. - діяльність на теренах краю 3 професійних та 10 нижчих фахових шкіл і різного роду курсів. Фахові школи скеровували свою роботу на збереження та розвиток народних промислів Буковини. Діяльність промислової школи (м. Чернівці) і мистецького навчального закладу з різьбярства та металевої орнаментики (м. Вижниця) сприяли розвитку промисловості та декоративно-прикладного мистецтва в краї.

- 1918-1939 рр. - період занепаду художньо-промислового шкільництва на Буковині. Навчальні плани і програми базувалися на вивченні традицій румунського мистецтва. Навчання у вищих та фахових школах відбувалося виключно румунською мовою, часто проводилась їх численна реорганізація. Викладацьку діяльність у школі залишили учителі В. Девдюк, Д. Кордяк, С. Клим. Так, В. Девдюк виїхав у м. Косів і заснував приватну столярно-різьбярську майстерню.

Характерною особливістю діяльності Крайової Шкільної Ради Буковини була її спрямованість на розширення мережі навчальних закладів з викладанням мистецьких дисциплін, що забезпечувало поступове зростання інтересу молоді до образотворчого мистецтва. Право навчатися рідною мовою, обмеження впливу церкви на освіту, стандартизація змісту освіти, запровадження обов'язкового вивчення художньо-мистецьких дисциплін у навчальних закладах сприяли закладенню підвалин естетичного виховання в освітніх установах Буковини і мали значний вплив на розвиток професійного образотворчого мистецтва в краї.

У другому розділі - „Художня освіта як складова шкільництва Буковини“ - розкрито еволюцію змісту, форм і методів художньої освіти в різних типах шкіл Буковини, окреслено загальну картину освітньо-художньої діяльності приватних навчальних закладів. Зауважимо, що предмети художньо-мистецького спрямування (будівельний малюнок, вільний малюнок, геометричне креслення, каліграфія, історія архітектури) розглядались у той час як одна із складових загальноосвітньої підготовки.

Аналіз джерельної бази свідчить, що зміст та види навчальної діяльності школярів на уроках вільного малюнка і креслення структурувалися за такими напрямками: „зображення на площині“, „зображення в об'ємі“ та „сприймання творів мистецтва“.

Політичні події в Австро-Угорській державі у другій половині ХIХ століття змінили погляди суспільства на технічний прогрес, зросла роль науки і культури народів, що її населяли; відбувалося усвідомлення важливості художньо-промислової освіти в економічній політиці краю. Діяльність реальних шкіл забезпечувала профілізацію загальноосвітньої підготовки молоді з метою її вступу до вищих технічних і художньо-промислових навчальних закладів. Програма з „Вільного малюнка“ у реальній школі була розрахована на сім років навчання і передбачала реалізацію принципу концентричності - учень розпочинав зі студій простих геометричних форм і моделей, знайомства з перспективою, технічним оволодінням графічними матеріалами, тобто наголос у змісті художньої освіти в реальних школах Буковини другої половини ХIХ століття ставився на практичну роботу, що у подальшому сприяло фаховій підготовці майбутніх спеціалістів для різних галузей промисловості.

У гімназіях розширення змістового наповнення малювання як навчального предмета відбувалося за рахунок доповнення програм (згідно з шкільною реформою 1912-1913 рр.) новими темами, які передбачали малювання з натури та збільшення кількості годин (2 год.) на уроки малювання. Програма включала зображення учнями плоских орнаментів та стилізованих природних форм (листя дерев, квіти, різноманітні рослини), виконання натюрмортів з простих побутових предметів, вивчення основ кольорознавства та зображення простих моделей у просторі. Розуміючи, що успіхи учнів в опануванні основами образотворчого мистецтва багато в чому залежали від особистості вчителя, його професіоналізму, дирекції навчальних закладів Буковини запрошувати на посади викладачів малювання, креслення та дескриптивної геометрії професійних художників з академічною освітою. Завдяки цьому М. Годлевський, Ю. Пігуляк викладали в першій гімназії м. Чернівці в 1903-1905рр.; Є. Максимович - у реальній школі в 1896-1910 рр.

Заснований у 1898 р. у Чернівцях дівочий ліцей працював за навчальним планом із поглибленим вивченням мов. Однак до обов'язкових предметів, що тут вивчалися, входили історія мистецтв, малювання та ручна праця.

У результаті аналізу навчальних планів народних, реальних та приватних шкіл, гімназій, ліцеїв, інструкцій і розпоряджень керівних шкільних органів краю встановлено, що програми з вільного малюнку, креслення та каліграфії для учнів народних шкіл були схожими: вони побудовані за єдиним принципом і в однаковій послідовності розглядали навчальні теми. Відмінності полягали лише у різноманітності роздаткового матеріалу та складності завдань, що диктувалось віковими особливостями учнів. Навчання основам художніх дисциплін у середніх і професійних школах, ліцеях, гімназіях Буковини у досліджуваний період відповідало освітній і виховній меті та змісту освіти в школах Австро-Угорської імперії. На початку ХХ ст. у середніх і спеціальних школах проводились додаткові заняття з художніх дисциплін у позакласній і позаурочній роботі з метою підвищення рівня знань учнів, виготовлення наочних таблиць, участі школярів у різноманітних художніх виставках творчої молоді, що відбувалися не тільки в Австро-Угорщині, а й в інших країнах світу (Німеччина, Франція, США). Для забезпечення ефективного навчання були створені належні умови (наявність шкільних бібліотек, музеїв, кабінетів для занять малюванням). Зокрема, у Чернівецькому дівочому ліцеї в 1903-1904 н. р. у кабінеті малювання були архітектурні деталі, моделі для вивчення анатомії людини, керамічні вироби та понад 500 навчальних таблиць з малювання.

У навчальному процесі середніх закладів освіти використовувались підручники А. Анделя „Вільне малювання“, О. Тіме „Зошит з малювання для початківців“. Однак підручники з образотворчого мистецтва часто змінювались, що зумовлювалось змінами навчальних планів і програм (1900-1913рр.). Основними принципами побудови підручників з художньо-мистецьких дисциплін австрійського періоду (друга половина ХIХ - початок ХХ століття) були: методична доцільність запропонованих у підручниках завдань; відповідність складності та обсягу навчального матеріалу можливостям його засвоєння учнями; насиченість ілюстраціями, таблицями, кресленнями, схемами; висока художня якість ілюстративного матеріалу; зв'язок змісту матеріалу з поширеними в той час мистецькими стилями; структурування підручників відповідно до тогочасної художньо-промислової освіти західноєвропейських країн. Усе це є свідченням професійного підходу до укладання тогочасних підручників з художньо-мистецьких дисциплін. Зміст наочних посібників, а саме - „Курс малювання для 2-7 класів“, „Курс практичного малювання“ (за редакцією Д. Демітреску, В. Кондою) укладався за темами одного із видів художньої діяльності. Він відображав навчально-пізнавальний матеріал з основ образотворчої грамоти у формі малюнків і відповідав дидактичним вимогам залежно від вікового періоду розвитку учнів.

Організацію професійно-художньої освіти в краї розглянуто на прикладі Чернівецької промислової школи (1873-1914). В основу освітньої діяльності промислової школи покладено прагнення забезпечувати підготовку висококваліфікованих кадрів у галузі будівництва, виготовлення художніх меблів. Діяльність Чернівецької промислової школи є відображенням загальноприйнятих у мистецькій освіті західноєвропейських країн процесів, пов'язаних із розвитком професійно-художньої освіти.

На Буковині в останній чверті ХIХ ст. уряд Австро-Угорщини започаткував відкриття ремісничих шкіл. Найвідомішою у мистецькому плані була середня фахова школа різьби та металевої орнаментики в м. Вижниці, відкрита 1905р. Основним напрямком її діяльності було відродження традиційного народного ремесла, столярської та токарської справи, декоративного оздоблення предметів домашнього вжитку. Особлива увага зверталась на вивчення технологічних процесів та професійної майстерності.

Художньо-промислова освіта на Буковині вирішувала такі завдання: інтеграція традиційної народної естетики у загальнопромисловий процес, впровадження європейського досвіду промислового шкільництва на теренах краю. Розвиток образотворчого мистецтва і художньої освіти в краї призупинили події Першої світової війни та розпад Австро-Угорської імперії. Румунський уряд не сприяв процесу розвитку художньої освіти в краї та українського народного мистецтва зокрема. Починаючи з 1921 р., основним завданням мистецьких навчальних закладів краю стала підготовка спеціалістів на традиціях румунського народного мистецтва. З навчальних планів і програм були вилучені всі предмети, які базувалися на традиціях українського декоративно-прикладного мистецтва. Висока плата за навчання унеможливлювала вступ та навчання в мистецьких закладах місцевого населення.

У третьому розділі - "Кадрове забезпечення художньої освіти на Буковині" - визначено шляхи підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з викладання художньо-мистецьких дисциплін відповідно до еволюції художньої освіти в краї.

У досліджуваний період актуальною була проблема підготовки вчителів до викладання предметів художньо-мистецького спрямування у навчальних закладах Буковини. Це було зумовлено соціально-економічними змінами, які відбувалися у краї, ідеями самовизначення народів, що населяли Австро-Угорську імперію, та формуванням суспільної думки про важливість розвитку художньої освіти. Підготовка майбутніх учителів до викладання художньо-мистецьких дисциплін у школах краю розпочалася з 1854 року організацією при реальній школі у Чернівцях дворічних курсів. У процесі підготовки до роботи у нижчих реальних школах краю з вільного малюнку, креслення, каліграфії важливими методичними прийомами (згідно з методикою викладання малювання Е. Елінека) вважали: обов'язковий показ на класній дошці (педагогічний малюнок) варіантів виконання тематичної композиції, окремих деталей малюнка; порівняння і аналіз учнівських малюнків.

Підготовкою учителів (з 1870 р.) до викладання художніх дисциплін в початковій школі здійснювали учительські семінарії (м. Чернівці). Важливе місце займали предмети мистецького спрямування, а саме: вільний малюнок, креслення, каліграфія, ручні роботи. Метою занять з вільного рисунка для майбутніх учителів народних шкіл було відтворення на площині предметів у тоні та кольорі. Однак готовність педагогічних кадрів на Буковині до викладання мистецьких дисциплін не задовольняла потреб шкіл краю. Насамперед, через недостатню кількість годин, відведених на їх вивчення, а також відсутню педагогічну практику з оволодіння методикою малювання у школі.

Дослідженням встановлено, що однією з форм організації і підвищення кваліфікації учителів середніх шкіл краю щодо викладання художньо-мистецьких дисциплін у професійних навчальних закладах були курси на базі промислової школи м. Чернівці (1894р.). Аналіз навчальних планів та програм з підвищення кваліфікації учителів з художньо-мистецьких дисциплін у досліджуваний період показав, що основною вимогою було оволодіння учителем способами художньої діяльності (оволодіння групою графічних, колористичних та композиційних вмінь). На курсах перепідготовки учителів-предметників особлива увага приділялася практичній підготовці та проведенню залікових пробних лекцій із шкільних мистецьких дисциплін.

Організація і проведення виставок наочно-методичних робіт учителів давала можливість виробляти пропозиції щодо подальшого вдосконалення майстерності до викладання дисциплін художнього циклу. Для заохочення і розвитку художньої освіти на території Австро-Угорської імперії щорічно організовувалися художні конкурси для учителів малювання середніх та професійних шкіл краю.

Значний обсяг методичних матеріалів та порад з підготовки вчителів образотворчого мистецтва надруковано на сторінках різних педагогічних часописів Буковини (1900-1914) „Bukowiner Schule“, „Freie Lehrer-Zeitung“, „Bukowiner pдdagogischen Blдtter“, „Учитель“. Низку методичних видань було присвячено формуванню необхідних умінь майбутніх учителів, що давало їм можливість підвищити якісний рівень методичної майстерності, художньо-педагогічної культури. Для оволодіння майбутніми вчителями методикою викладання художніх дисциплін та каліграфії на Буковині використовувався підручник К. Келлера „Як я вчуся малювати“ (Відень, 1900). Однак буковинські педагоги не тільки використовували наявні на той час методики, а працювали і над розробкою авторських методик викладання художньо-мистецьких дисциплін. Зокрема, маємо на увазі методичні рекомендації М. Кайндля „Зображувальні уроки“ (у 87 таблицях), „Чому, що і як потрібно малювати новітніми методами“. У цих виданнях запропоновано нові методи навчання малюванню (з натури, з пам'яті та за уявою), які розпорядженням Крайової Шкільної Ради (1900р.) було введено до програм з малювання. Позитивним аспектом багатьох підручників і методичних рекомендацій для майбутніх учителів художніх дисциплін, виданих на початку ХХ століття, була наявність теоретичної частини та відповідного ілюстративного матеріалу.

Підготовці майбутніх учителів народних шкіл до викладання художньо-мистецьких дисциплін сприяла діяльність культурно-освітніх товариств, які розвивали приватне шкільництво на Буковині. Зокрема, товариство „Українська школа“ у 1909р. заснувало в Чернівцях приватну учительську семінарію для дівчат. До її навчальних планів у 1900-1914 навчальних роках було включено такі мистецькі дисципліни, як малювання, каліграфія, жіночі ручні роботи.

Система підвищення кваліфікації учителів художньо-мистецьких дисциплін на Буковині у другій половині ХIХ-30-х роках ХХ століття визначалася різними чинниками. Серед них, перш за все, виникнення середньої і професійної освіти у краї, зростання національної свідомості українців, запровадження курсів удосконалення учителів художньо-мистецьких дисциплін, особливо під час шкільних канікул; учителі, які працювали у середній (старші класи) і промисловій школі, учительській семінарії і мали фахову освіту з художньо-мистецьких дисциплін, підвищували свою кваліфікацію у вищих навчальних закладах мистецького профілю на теренах Австро-Угорської імперії, а після 1918 року і у вищих навчальних закладах Румунії.

Розвиток художньої освіти на Буковині пов'язаний з творчою та педагогічною діяльностю Е. Бучевського, М. Івасюка, Є. Ліпецького, Є. Максимовича, Ю. Пігуляка та ін., які своїм талантом та невтомною працею в освітніх закладах краю презентували рівень і тенденції розвитку буковинського образотворчого мистецтва досліджуваного періоду. Місцеві художники-учителі мали помітний вплив на виховання художніх смаків учнівської молоді і певною мірою сприяли підвищенню її професійних академічних знань і навичок.

Ідеї і досвід організації художньої освіти (дотримання професійних законів академічної школи, організація художньої освіти на основі українського декоративно-прикладного мистецтва, підготовка вузькопрофесійних спеціалістів, видання спеціалізованої літератури, яка розкриває теорію і методику розвитку в учнів і вчителів художніх умінь) відповідають потребам і запитам сучасної художньої освіти і можуть успішно використовуватись у різних навчальних закладах України.

Узагальнення результатів наукового пошуку дає підстави для таких висновків:

1. Передумовами становлення й розвитку художньої освіти в краї у другій половині ХIХ - 30-х роках ХХ століття були:

- ринкові потреби підвищення художньо-естетичних якостей промислової продукції в краї;

- поширення європейських мистецьких концепцій через художників і архітекторів скерованих на Буковину;

- запровадження на Буковині австрійської системи освіти (1865), яка сприяла значному зростанню числа народних шкіл - із 152 до 399 (станом на 1907р), відкриттю учительських семінарій (2), професійних шкіл (10);

- створення адміністративно-культурних центрів на Буковині (Вижниця, Кіцмань, Сучава, Серет, Чернівці та ін.);

- тісний взаємозв'язок з митцями Галичини (різьбярські осередки Вижниці та Косова);

- формування мистецьких професійно-творчих сил завдяки навчанню вихідців із Буковини у провідних мистецьких центрах Європи;

- вплив православної церкви на поширення шкільництва (надання стипендій учням для навчання у вищих мистецьких закладах Європи), активізація культурного життя краю (влаштування численних мистецьких виставок за участю художників Буковини, Галичини та інших регіонів Австро-Угорської імперії);

- активна діяльність буковинської інтелігенції щодо підтримки народних промислів і відкриття культурно-освітніх товариств („Руська школа“, „Руська Бесіда“, „Союз“, „Жіноча громада“, „Січ“);

- ініціатива приватних осіб стосовно розвитку художньої освіти в краї (художня школа Є.Бучевського - 1889р., М.Івасюка - 1899р., ткацькі курси Є.Ярошинської - 1900р., ткацька школа у Чернівцях - 1905р.);

- зростання національної свідомості українського населення Буковини, пропаганда і колекціонування виробів народних промислів „Спілкою збирачів старовини“ та „Музеєм народного мистецтва“ при „Українському домі“ в умовах румунської окупації.

2. Культурний і освітній розвиток, поява навчальних закладів різного типу зумовили розмежування художньої освіти на загальну та професійну. Предмети мистецького спрямування і політехнічні дисципліни позитивно вплинули на розвиток промислової та художньої освіти в краї, що, у свою чергу, сприяло підготовці висококваліфікованих спеціалістів, які в подальшому розвивали образотворче мистецтво та виховували молоде покоління митців. Розвиток образотворчого мистецтва та художньої освіти в краї призупинили події Першої світової війни та розпад Австро-Угорської імперії.

3. Аналіз програм народних, середніх і приватних шкіл краю свідчить про використання елементів художньої академічної освіти, що сприяло насамперед опануванню учнями практичними вміннями при виконанні роботи з натури та за зразками, а також використання елементів класичного та народного мистецтва. Навчальні програми з художніх дисциплін для початкових шкіл Буковини своєю метою ставили не тільки виконання освітньої мети, а й виховної, яка сприяла різнобічному розвитку школяра. Відповідно до навчальних програм початку ХХ століття підручники з мистецьких дисциплін поступово зазнавали якісних змін; крім текстового матеріалу, до їх структури стали вносити позатекстові компоненти-інструктивні матеріали, пам'ятки, зразки виконання практичних завдань, таблиці, ілюстративні матеріали.

Основними методами навчання образотворчому мистецтву були: словесні (бесіда, розповідь), наочно-зорове сприйняття учнями нового матеріалу (спостереження за навколишнім середовищем, робота з навчальними посібниками, ілюстраціями), практичні (демонстрація поетапного виконання практичних завдань з рисунка, живопису та декоративно-ужиткового мистецтва, креслення, самостійна робота, перевірка й оцінювання учителем теоретичних і практичних навичок учнів).

4. Навчально-методичне забезпечення художньої освіти на Буковині у досліджуваний період було представлене: типовими навчальними програмами, які ставали основою для написання учителями робочих програм; підручниками, методичними посібниками, додатковими виданнями художньо-мистецького спрямування та ін.; дидактичними матеріалами та моделями з художньо-мистецьких дисциплін. Навчальні плани і програми, затверджені Міністерством віровизнань та освіти Австрії (1869-1913), діяли на всій території імперії, однак шкільним краєвим і повітовим радам дозволялося вносити до них певні корективи з метою врахування особливостей буковинського краю, що є свідченням дотримання елементів демократизму в навчанні художніх дисциплін.

5. Аналіз діяльності навчальних закладів художньо-професійної освіти Буковини на прикладі Чернівецької промислової школи та Вижницької школи різьби та металевої орнаментики дав можливість визначити такі особливості розвитку художньо-промислової освіти, як тісний взаємозв'язок професійної ремісничої підготовки і художнього виховання; використання основ декоративно-прикладного мистецтва при підготовці ремісників; відкритість навчальних закладів до прогресивних європейських художньо-педагогічних ідей. У навчальний процес промислових шкіл та нижчих фахових шкіл з художніх дисциплін впроваджувалися елементи академічної мистецької освіти. Їх використання сприяло тому, що учні отримували знання і вміння малювати з натури (гіпсових форм, архітектурних деталей), виконання завдань за зразками. Вижницька школа різьби по дереву та металевої орнаментики озброювала своїх учнів різнобічними знаннями у галузі народних промислів, поширеними на Гуцульщині. Навчальний заклад скеровував роботу на збереження і розвиток національної культури, посилював національний компонент художньої освіти.

6. Підготовка і підвищення кваліфікації вчителів до викладання художньо-мистецьких дисциплін у середніх навчальних закладах краю після 1869 р. здійснювалась в учительських семінаріях та курсах перепідготовки учителів за програмами, затвердженими Міністерством віровизнань та освіти Австрії, і базувалася на тогочасних методичних розробках. Буковинськими педагогами, методистами і художниками були створені зразки навчально-методичної літератури художньо-мистецького спрямування (М.Кайндль „Зображувальні уроки“ у 87 таблицях, і „Чому, що і як потрібно малювати новітніми методами“), які відповідали завданням підготовки учителів малювання для тогочасної школи. Значний обсяг роз'яснювальних матеріалів і методичних порад щодо підготовки вчителів образотворчого мистецтва було надруковано на сторінках педагогічних часописів Буковини („Bukowiner Schule“, „Freie Lehrer-Zeitung“, „Bukowiner pдdagogischen Blдtter“, „Учитель“). Прикладом методичного видання був підручник А.Елінека „Методика навчання вільного малюнку“. Особливу увагу у цій праці автор приділив формуванню необхідних художніх умінь у майбутніх учителів, що давало їм можливість підвищити якісний рівень проведення уроків з художньо-мистецьких дисциплін у народних та середніх школах. У процесі підготовки майбутніх учителів до роботи у середніх навчальних закладах краю (з вільного малюнку, креслення, каліграфії) важливими методичними прийомами вважали: обов'язковий показ на класній дошці (педагогічний малюнок) варіантів виконання тематичної композиції, окремих деталей малюнка; порівняння і аналіз учнівських малюнків.

Отже, для реалізації основних завдань з підготовки і підвищення кваліфікації учительських кадрів до викладання художньо-мистецьких дисциплін на Буковині у досліджуваний період були створені належні умови.

7. Здійснений аналіз архівних джерел дає підстави стверджувати, що педагогічна діяльність М. Годлевського, М. Готтесмана, А. Кайндля, Є. Ліпецького. Т. Коломлоцького, Р. Вітека, В. Франца, Х. Федоровича, З. Шварца та ін., є яскравою сторінкою розвитку художньої освіти на Буковині у досліджуваний період. Завдяки їх невтомній праці були відкриті художні школи, проводилася активна виставкова діяльність, відбувалися лекції з історії народного і світового образотворчого мистецтва, активно популяризувалося декоративно-прикладне мистецтво. Розвиток художньої освіти в краї пов'язаний з творчою та педагогічною діяльністю митців, вихідців з Буковини Е. Бучевського, Є. Максимовича, Ю. Пігуляка, М. Івасюка, А. Кохановської. Їх талант та невтомна праця визначали не лише рівень і тенденції розвитку буковинського образотворчого мистецтва кінця ХIХ-30-х років ХХ століття, але й якість підготовки педагогів з художніх дисциплін. Активна творча і громадська діяльність закладали основи своєрідних регіональних особливостей буковинської художньої школи (які, на жаль, були перервані двома війнами) і зобов'язує використовувати їх передовий досвід у сучасній художній освіті України.

8. У навчально-виховному процесі загальноосвітніх і художньо-професійних закладів доцільно творчо використовувати теоретичні здобутки й практичний доробок науковців і вчителів художньо-мистецьких дисциплін Буковини другої половини ХIХ-30-х р. ХХ ст. На основі дослідження сформовано рекомендації вищим педагогічним і мистецьким навчальним закладам щодо розвитку художньої освіти, а саме: доповнити навчальні програми з історії українського образотворчого мистецтва, методики викладання образотворчого мистецтва в школі темами, в яких має бути відображена органічна взаємодія академічної та національної традиції; удосконалити художньо-педагогічні технології у системі професійної освіти; розширити взаємодію художньо-професійних навчальних закладів в умовах ступеневої освіти; здійснювати підвищення кваліфікації педагогічних працівників художньо-мистецького профілю в мистецьких навчальних закладах України.

Дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребують: досвід народної підготовки майстрів декоративно-прикладного мистецтва, взаємозв'язки митців Буковини і Галичини у контексті полікультурного освітнього простору, вплив на розвиток художньої освіти Буковини провідних мистецьких центрів Наддніпрянської України та європейських країн.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Хілько І. Особливості методичної підготовки учителів з образотворчого мистецтва // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 99. Педагогіка і психологія. - Чернівці: Рута, 2000.- С.167-171.

2. Хілько І. Підготовка студентів до організації естетично-духовного розвитку молодших школярів у мікросоціумі // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 127. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С.184-187.

3. Хілько І. Розвиток ціннісних орієнтацій учнів молодшого шкільного віку на уроках образотворчого мистецтва // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 137. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2002. - С.197-201.

4. Хілько І. Соціальні і суспільні проблеми пізнання мистецтва і художньої творчості // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 152. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2002.- С.183-186.

5. Хілько І. Методичне забезпечення курсу методика викладання образотворчого мистецтва для підготовки майбутніх учителів початкових класів //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 159. Педагогіка та психологія.-Чернівці: Рута, 2003.- С.162-167.

6. Хілько І. Формування художньо-конструктивних здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 184. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003.- С.23-28.

7. Хілько І. Художньо-краєзнавча діяльність як складова національного змісту освіти в теорії та практиці образотворчого мистецтва // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 178. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003.- С.176-181.

8. Хілько І. Художня освіта на Буковині в контексті розвитку європейських художніх шкіл в кінці ХIХ - на початку ХХ століття // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 222. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2004.- С.184-188.

9. Хілько І. Передумови розвитку художньої освіти на Буковині (кінець ХIХ - перша третина ХХ століття) // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. - Випуск 13.- Вінниця: РВВ ДП „Державна картографічна фабрика“, 2005.- С.205-208.

10. Хілько І. Комплексний підхід у підвищенні ефективності художньої освіти на Буковині в сучасних умовах // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 224. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2005.- С.198-201.

11. Хілько І. Видатні художники-педагоги та їх внесок у розвиток художньої освіти краю // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 296. Педагогіка та психологія - Чернівці: Рута, 2006.- С.149-156.

12. Хілько І. Рисунок: Методичні рекомендації. - Чернівці: Рута, 2002.-28с.

13. Хілько І. Діяльність середніх художньо-промислових шкіл на Буковині у другій половині ХIХ - 30р. ХХ століття // Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Косів - Вижниця, 2006.- С. 113 - 117.

АНОТАЦІЇ

Хілько І.О. Розвиток художньої освіти на Буковині (друга половина ХIХ - 30 - і роки. ХХ ст.).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01-загальна педагогіка та історія педагогіки.- Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методичних, дидактичних надбань, становленню і розвитку художньої освіти на Буковині у досліджуваний період. Встановлено, що в другій половині ХIХ-30-х роках ХХ століття на Буковині функціонувала система художньої освіти, яка мала певний ступеневий характер і розмежовувалась на загальну та професійно-художню освіту. Вперше розкрито еволюцію змісту художньої освіти в краї, проаналізовано навчальні плани й програми, організаційно-методичне забезпечення викладання предметів художньо-мистецького спрямування в середніх та професійних навчальних закладах Буковини. Здійснено аналіз основних підручників, посібників та інших видань, що використовувалися у середніх (народних, реальних школах, гімназіях, ліцеях) та спеціальних навчальних закладах краю (промислова і крайова школа різьби та металевої орнаментики); розкрито систему підготовки та підвищення кваліфікації вчителів художньо-мистецьких дисциплін у школах Буковини досліджуваного періоду.

Проведене дослідження не вичерпує всі аспекти обраної проблеми. Перспективними напрямками подальших наукових досліджень можна вважати теоретико-методологічне обґрунтування принципів, методів, змісту художньої освіти в різних регіонах України.

Ключові слова: художня освіта, зміст художньої освіти, організаційно-методичне забезпечення, професійно-художня освіта, художньо-мистецькі дисципліни.

Хилько И. О. Развитие художественного образования на Буковине (вторая половина ХIХ - 30-е года ХХ в.). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 01 - общая педагогика и история педагогики. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. Ивано-Франковск, 2007.

В работе проанализированы экономические, политические и социокультурные предпосылки развития художественного образования на Буковине (вторая половина ХIХ-30-х г. ХХ века). Впервые раскрыта эволюция содержания художественного образования в крае, проанализированы учебные планы и программы, обосновано организационно-методическое обеспечение преподавания предметов художественного цикла в средних и профессиональных учебных заведениях Буковины.

На примере деятельности учебных заведений художественно-профессионального образования Буковины, Черновицкой промышленной школы и Вижницкой школы резьбы по дереву и обработке метала установлено особенности развития художественно-промышленного образования в крае - тесная взаимосвязь профессиональной подготовки и художественного образования; использование основ декоративно-прикладного искусства при подготовке ремесленников; открытость учебных заведений к прогресивным европейским художественно-педагогическим идеям.

Охарактеризованы основные учебники, пособия и другие издания для использования в учебном процессе; раскрыты вопросы подготовки и переподготовки учителей к преподаванию художественных дисциплин в школах края. Буковинскими педагогами, методистами и художниками были созданы образцы учебно-методической литературы художественного направления (М. Кайндль „ Изобразительные уроки“ в 87 таблицах), и „Чему, что и как нужно учить рисовать новыми методами“, которые отвечали задачам подготовки учителей рисования для тогдашней школы. Значительный объем разъяснительных материалов и методических советов относительно подготовки учителей изобразительного искусства было напечатано на страницах педагогических газет на Буковине („Bukowiner Schule“, „Freie Lehrer-Zeitung“, „Bukowiner padagogischen Blatter“, „Учитель“). Примером методического издания был учебник А. Елинека „Методика обучения рисованию“. Особое внимание в этой работе автор уделил формированию необходимых художественных умений у будущих учителей, которое давало им возможность повысить качественный уровень проведения уроков рисования в народных и средних школах края. В процессе подготовки будущих учителей к работе в средних учебных заведениях края Буковины (рисования, черчения, каллиграфии) важными методическими приемами считали: обязательный показ на классной доске (педагогический рисунок) вариантов выполнения тематической композиции, отдельных деталей рисунка; сравнение и анализ ученических рисунков.

Период второй половины ХIХ-начала ХХ века был наиболее благоприятным для развития художественно-профессионального образования на Буковине. Деятельность частных художественных школ на Буковине демонстрирует их преданность делу развития художественного беспрерывного образования в контексте достояний культуры и украинского народного искусства. Развитие художественно-профессионального образования на Буковине во второй половине ХIХ-30-х-годах ХХ в. нашло свое отображение и получило дальнейшее развитие в виде системы художественного образования, через синтез различных видов изобразительного искусства, которые были характерными для искусства Европы того времени.

...