Робота соціального педагога в загальноосвітній школі

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький Національний Університет

Кафедра проблеми керування та соціальна педагогіка

Курсова робота

Робота соціального педагога в загальноосвітній школі

Виконала:

студентка групи 1169 - З

Чуйкова Олександра Геннадіївна

Керівник:

Пономаренко О.В.

Запоріжжя

2013



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи напрямку соціальної роботи в загальноосвітній школі

1.1 Сутність та мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі

1.2 Діагностика у роботі соціального педагога в школі

1.3 Основні функції та методи роботи соціального педагога

1.4 Напрямки роботи та обов'язки соціального педагога

2. Методика планування діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

2.1 Річна циклограма діяльності соціального педагога

2.2 Технологія соціальної паспортизації класу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Соціальні педагоги та практичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структурі психологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентується Положенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти.

Донедавна в загальноосвітніх навчальних закладах функції соціального педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, організатори дитячих колективів, тренери та керівники гуртків, заступники директорів з навчально-виховної та виховної роботи.

Листом Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004 р. № 1/9 - 324 "Про внесення змін і доповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів" визначено, що з 2004-2005 навчального року в штатні розписи закладів освіти вводяться ставки практичних психологів і соціальних педагогів із розрахунку 1 ставка на 700 учнів міської школи.

Якщо практичні психологи за п'ятнадцять років існування служби вже накопичили певний досвід, то соціальні педагоги відчувають нагальну потребу в окресленні своїх функцій та змісту роботи, у навчально-методичному забезпеченні своєї діяльності в закладі освіти, тому предметом нашої уваги є особливості роботи соціального педагога в загальноосвітній школі.

Зміст соціально-педагогічного патронажу у загальноосвітньому навчальному закладі розкриває В.В. Шульга. Широко розглядаються питання нормативно-правового забезпечення діяльності соціального педагога, організації планування, ведення документації і звітності. Проте методичні рекомендації щодо його діяльності, питання статусу соціального педагога, професійний портрет та вимоги до рівня його знань та умінь детально не висвітлювалися, тому ми намагатимемося саме на це звернути більше уваги.

Актуальність даної роботи визначається в першу чергу незавидним положенням в нашій країні, що стосуються соціальних питань. Ці проблеми відбиваються також на дітей, яким допомога потрібна не в останню чергу. Соціальний педагог надає допомогу різним категоріям дітей в школі. Соціальна робота в школі знаходить все більше застосування. У світлі соціальних проблем, притаманних школі та іншим установам системи освіти, участь соціальних працівників, соціальних педагогів та психологів стає все більш необхідним.

У дослідженні об'єктом є робота соціального педагога в закладах освіти, а предметом - форми, зміст, методи і технології роботи шкільного соціального педагога.

Мета роботи - визначити методику планування діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі



1. Теоретичні основи напрямку соціальної роботи в загальноосвітній школі

1.1 Сутність та мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі

Соціальний педагог - це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [23].

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [33].

Від традиційних сфер діяльності, які пов'язані з аналізом та вирішенням проблем людей (психологія, соціологія, педагогіка тощо), соціально-педагогічна робота відрізняється перш за все своїм інтегральним характером. Соціальний педагог сприймає учня як цілісного індивіда, поєднуючи різні сторони його особистості, в той час як суміжні спеціалісти підходять до вирішення проблем однобоко, однак цілісне бачення учня дозволяє вчасно прийти йому на допомогу.

Важливою особливістю соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є її посередницький характер, до того ж цей елемент виступає не як периферійний, а як центральний [14, 131].

Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:

- між учнем і різноманітними структурами й установами;

- між учнем та вчителями і вихователями;

- між дитиною та батьками;

- між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків тощо);

- між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо.

Ефективне здійснення соціальним педагогом посередницької функції можливе в разі дотримання таких умов:

- розуміння соціальним педагогом проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини;

- адекватного представлення (презентації) і вираження (репрезентації) проблем учня;

- наявності знань про існування соціальних ресурсів різних закладів та установ, що займаються проблемами дітей та молоді;

- наявності знань про інструментальні можливості суміжних професій, представники яких залучаються до вирішення проблем учня;

- уміння забезпечувати порозуміння різних спеціалістів та їх ефективне співробітництво; довіри до соціального педагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми (що досягається завдяки професіоналізму і бездоганній роботі соціального педагога) [28].

1.2 Діагностика у роботі соціального педагога в школі

Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.

Соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження. Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.

Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Педагогічна діагностика - це вивчення особистості дитини, підлітка, молодої людини та дитячого, молодіжного колективів з метою забезпечення індивідуального і диференційованого підходу в процесі навчання і виховання для більш ефективної реалізації його основних функцій.

Соціальний педагог повинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване не стільки на викриття недоліків, скільки на пошук резервів особистості, її нерозкритих можливостей і потенціалів.

Соціально-педагогічна діагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями.

Процес соціально-педагогічної діагностики має таку структуру.

1. Констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці учня.

2. Усвідомлення можливих причин неблагополуччя, аналіз особливостей випадку.

3. Висунення робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності виявлених даних.

4. Збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези.

5. Перевірка робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності даних.

6. Повторення процедури, якщо гіпотеза не підтвердилася [23].

1.3 Основні функції та методи роботи соціального педагога

Основними функціями соціального педагога у навчальних закладах є:

- діагностична - вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил у мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків;

- прогностична - прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних чинників соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи; прогнозування і програмування процесів соціального розвитку мікрорайону і конкретного мікросоціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості;

- консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога;

- захисна - забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

- організаторська - забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі;

- попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична - передбачення і приведення до дії механізмів запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; організація соціо-терапевтичної допомоги, забезпечення захисту прав учня у суспільстві, допомога підліткам і молоді у період соціального і професійного визначення [4, 19].

Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Він мусить бути цікавим для оточення. Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища, активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога головну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту. Соціальні педагоги покликані сприяти саморозвитку особистості.

На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах:

- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів; організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні її проблем; співпраця з сім'єю, школою та громадою;

- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях здійснюється шляхом з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки тощо;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє „Я", підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості.

Відповідно до напрямків діяльності соціального педагога розрізняють такі основні види професійної діяльності:

- правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність);

- психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я і пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна допомога);

- культурно-дозвільна (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських осередків, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація).

Таким чином, соціальний педагог у навчальному закладі має доволі широкий діапазон обов'язків. Учням та їхнім батькам він надає такі види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, в переході з одного ступеня навчального закладу до іншої та при випуску з навчального закладу;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі; допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій на ранній стадії та запобігає розвитку більш складніших проблем; допомагає учням у формуванні навичок вирішення та подолання кризових станів; відпрацьовує соціальні навички;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім'єю: допомагає батькам і вчителям зрозуміти інтереси і потреби дітей в отриманні освіти і віднайти способи їх задоволення в навчальному закладі; допомагає визначати індивідуальні навчальні програми для дітей, які цього потребують (наприклад, навчання вдома);

- виступає посередником між батьками і вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі в житті навчального закладу, доводить до відома адміністрації та пед. колективу необхідну інформацію про становище в сім'ях учнів, які потребують соціально-педагогічної підтримки;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує і понижує негативний вплив факторів ризику на дітей;

- разом із пед. колективом навчального закладу соціальний педагог бере участь у педрадах, батьківських зборах та інших нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу;

- проводить консультації з вчителями та іншими працівниками навчального закладу з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співпрацю з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів тощо.

До посадових обов'язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин не відвідують школу; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, які є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їхньої освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій тощо.

Сьогоднішні учні зіткаються з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, які часто негативно впливають на процес їхнього соціального і громадянського становлення. Колектив навчального закладу повинен комплексно вирішувати проблеми учня. Роль соціального педагога у цій справі досить вагома [4, 20].

Тепер слід зупинитися на методах роботи шкільного соціального педагога. Вивчення відносин всередині родини та їх обговорення допоможуть педагогу уявити становище в ній дитини. Після вивчення сім'ї перед соціальним працівником стоїть завдання створити усередині неї нові відносини. Це можна вирішити, залучаючи сім'ю в різні клуби, групи здоров'я, поради та побутові об'єднання, організовуючи спільна робота в саду, на городі, в побуті.

Першорядне увагу при вивченні сім'ї педагог звертає на становище в ній дитини. Разом із сім'єю він розробляє для нього варіанти реабілітаційної програми. Тут важливо разом переконати дитину в правильності обраного шляху виходу з кризи. З ним обговорюється режим дня, його вільний час, його справа. Методом переконання педагог може досягти успіху, якщо він досить володіє правовими знаннями, щоб переконати дитину в наслідках його антигромадської поведінки.

За допомогою цього методу соціальний педагог може домогтися, щоб вихованець сам почав шукати шлях виходу з ситуації, що склалася.

У практиці роботи деякі педагоги складають «карту сім'ї», де дається характеристика кожного члена сім'ї, вказуються дати народження знаменних подій в сім'ї. Визначається статус сім'ї, її релігійна та національна приналежність, житлові умови, сусідство.

«Картку» доповнює вивчення виховання в сім'ї. Як і скільки батьки проводять часу з дитиною, чи є у них спільні справи, яка форма спілкування, розмовляє чи батько з сином, чи проводять разом вільний час, що читають, чи відвідують клуби.

Важливо представити, що знають батьки про своїх дітей, ніж дитина цікавиться, що читає, які його мрії, з ким він дружить; які у нього стосунки в класі, в школі, його улюблений учитель, предмет; здоров'я дитини, її проблеми.

Слід з'ясувати, і що знають діти про своїх батьків: їх смаки та інтереси, друзі і авторитет на роботі, турботи, проблеми, здоров'я.

Чи можлива співпраця всередині сім'ї, або всі відносини зводяться до наказів дорослих. Соціальному педагогу важливо врахувати всі відносини всередині сім'ї, відносини дорослих між собою, дорослих і дітей, родичів та інших людей, які живуть в сім'ї.

Робота соціального педагога з батьками може здійснюватися при відвідуванні сімей, проведення групових консультацій, а також консультацій з окремими батьками в центрах.

За дослідженнями американських учених, неповноцінні діти є в кожній сьомій сім'ї, діти, які мають від рідної плями на обличчі до функціональних недоліків, сліпоти, глухоти, уповільненої розумового розвитку.

Для соціального педагога важливо з'ясувати відносини дитини і батьків і реагування дорослих членів сім'ї на ступінь неповноцінності дитини. Для одних батьків пляма на обличчі - трагедія, для інших - важке усвідомлення, що дитина буде все життя безпорадним.

Тут необхідна чуйність соціального педагога, сьогодні сім'я переживає величезні труднощі, але якщо до всіх соціальних і економічних бід додається і хвора дитина - це надважкій.

Найчастіше в такій родині мати чи батько працювати не можуть. Це викликає трагедію, батьки розлучаються, кінчають життя самогубством, стають алкоголіками.

Крім допомоги дитині, соціальний педагог звертає свою увагу на батьків. Їм, найчастіше, потрібна допомога анітрохи не менше, ніж хворій дитині. Потрібно переконати батьків шукати вихід з горя і озлоблення, знайти позитивні риси в дитини і направити всі сили на їх розвиток. Потрібно знайти шляхи і можливості догляду за хворою дитиною, її виховання і навчання. Важливо при цьому не намагатися «нормалізувати» дитини, так як невдача призведе до трагедії.

Також, найпоширенішим і природним є метод спостереження. Саме він дає педагогові найбільше матеріалу для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, її поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогу вдається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Педагогу допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися дізнатися їх.

Найчастіше соціальний педагог вдається до методу бесіди. Важливо, щоб до бесіди соціальний педагог готувався. У цьому йому допоможе анкетування, складений заздалегідь питальник або результати комісії, яка зробила висновок при вступі дитини до зазначеної установи.

Дослідники виділяють ще метод соціометрії, при якому, для математичної обробки збираються дані бесід, анкетування, опитування та алгоритмів, оцінки кризового стану дитини.

При вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного та соціального стану, того, що дослідники називають «ядром дитини».

1.4 Напрямки роботи та обов'язки соціального педагога

Одним із напрямків роботи соціального педагога загальноосвітньої школи є корекційно-розвиваюча робота.

Корекція - здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку, поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи. Важливим є залучення учнів до корекційно-розвиваючих програм, різноманітної творчої діяльності - образотворчої, ігрової, трудової. Дуже важливо, щоб корекція мала випереджуючий характер. Вона повинна мати за мету не вдосконалення того, що вже є, а активне формування того, що має бути досягнуте в майбутній перспективі відповідно до законів та вимог вікового розвитку та становлення індивідуальності. Цінність такого підходу в тому, що він дає можливість учневі відчути себе перспективним у діяльності, що для нього є найбільш важливою [14, 132].

У рамках діяльності психологічної служби загальноосвітньої школи до обов'язків соціального педагога належить і здійснення консультативної діяльності.

Консультування - професійна допомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації. Консультативна робота - це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Консультації можуть бути індивідуальними та груповими; разовими, короткочасними (2-4 рази), тривалими; просвітницько-рекомендаційними, діагностичними, психологічними, педагогічними, правовими тощо [33].

Соціальний педагог школи виконує й організаторську роботу - забезпечує змістовне дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучає сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу [28].

Важливим напрямом роботи соціального педагога у психологічній службі загальноосвітньої школи є соціально-профілактична (превентивна) діяльність.

Соціально-педагогічна профілактика - це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, які сприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони, дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.

У процесі соціальної профілактики соціальний педагог може спрямовувати свою діяльність на виховний мікросоціум учня (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характер їхнього ставлення до дитини і впливу на неї. Він також може впливати на її уявлення про оточуючих і на взаємини між ними, а також на переживання, що супроводжують їх, та змінювати ці переживання. З метою профілактики відхилень поведінки соціальний педагог заводить картотеку "важких" підлітків, у якій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи [15].

Надзвичайно важливе значення має робота соціального педагога у здійсненні профілактики негативних явищ в учнівському середовищі - правопорушень, наркоманії, алкоголізму, вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здорового способу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки та ін.

Важливим напрямом діяльності соціального педагога є соціально-педагогічне забезпечення профільного навчання, професійної орієнтації. Соціальний педагог може проводити профорієнтаційні бесіди і консультування учнів і батьків, супроводжувати дітей, які вже вибрали певний профіль навчання, проводити бесіди й оглядові екскурсії з питань профорієнтації з урахуванням ситуації на місцевому ринку праці.

До виключної компетентності соціального педагога належить складання і ведення соціального паспорту школи, класу, учнівських колективів, індивідуальних карток дітей та сімей, що потребують особливої психолого-педагогічної уваги. До цієї категорії належать: діти, схильні до правопорушень, які перебувають на обліку служби у справах неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції тощо, діти з неповних і неблагополучних сімей, діти-сироти або діти і сім'ї, які потребують особливої уваги за висновками психолога або класного керівника [25].

Таким чином, основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.

Практичний психолог і соціальний педагог мають працювати в загальноосвітній школі як єдина команда, доповнюючи і підтримуючи один одного.

Організації соціально-педагогічної діяльності школи сприяють Закон України «Про освіту» (1996 р.), в якому визначений статус провідного фахівця із соціального виховання - соціального педагога - в школі (ст. 22). Модель соціально-педагогічної діяльності школи перебуває ще у стадії формування. Вона складається із двох взаємообумовлених частин: внутрішньої і зовнішньої. До основних напрямів першої відносять діагностування, здійснення соціального виховання, загальне керівництво соціально-виховною діяльністю, захист та охорона прав дитини. Зовнішня соціально-педагогічна діяльність створює можливості для застосування набутих у школі знань, умінь та навичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу та творчої діяльності у реальному житті в активній про соціальній діяльності. Крім цього, спрямовується на педагогізацію соціального середовища, яке оточує школярів, що покликане гармонізувати вплив різноманітних чинників соціалізації на процес цілісного становлення особистості дитини.



2. Методика планування діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Місце та роль соціального педагога в соціально-педагогічному просторі школи визначаються його місією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього розвитку згідно з власною внутрішньо-інтенційною спрямованістю, комфортних умов для життєдіяльності.

Рамки його діяльності виходять за межі освітнього закладу, включаючи в себе соціум різних рівнів: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та установи.

Завдання соціального педагога - допомога загальноосвітньому закладу в

а) формуванні в учнів комплексу знань, навичок та вмінь, необхідних для: самопізнання, доцільного розвитку власної інтенційної спрямованості, засвоєння норм соціальної поведінки, гармонізації внутрішньо - особистісних та загальносуспільних інтересів, уміння вибудовувати загальноприйнятий стиль своїх стосунків із навколишніми;

б) соціально-педагогічній корекції поведінки вихованців, доцільній вибірковості їхніх соціальних зв'язків;

в) соціально-педагогічній профілактиці девіантної поведінки підлітків; г) координації взаємодії різноманітних соціальних інститутів у ході розв'язання найгостріших соціальних проблем;

г) можливій реабілітації несприятливого соціалізуючого середовища.

Спираючись на індивідуальну концепцію соціально-педагогічної діяльності навчального закладу, результати вивчення сприятливих і несприятливих можливостей для соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні школи, узагальнені дані соціальної паспортизації класів, накреслити головні орієнтири соціально-педагогічної діяльності упродовж року.

В орієнтованих напрямах діяльності визначити конкретні соціально-педагогічні заходи, терміни їхнього проведення, основних організаторів та відповідальних, систему контролю і корекції.

2.1 Річна циклограма діяльності соціального педагога

Річна циклограма діяльності соціального педагога може мати приблизно таке спрямування:

Серпень: формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності; дослідження соціуму: виявлення фактів позитивного і негативного впливу на соціалізацію учнів; планування складу допоміжних соціально-педагогічних сил.

Вересень: організація діяльності творчої групи з метою розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього закладу; вивчення соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні; проведення інструктивних нарад з класоводами, вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних та оформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на основі даних соціальної паспортизації класів; планування соціально-педагогічної діяльності в межах проблемного поля; здійснення соціально-педагогічної підтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нових для них класних колективах; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням п'ятих класів; первинне налагодження зв'язків з батьками та громадськістю мікрорайону школи.

Жовтень: організація діагностування культурного рівня мікрорайону школи з виділенням соціального, економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного аспектів. Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на подолання несприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя мікрорайону; участь в організації та проведенні спільного засідання батьківського комітету навчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів та класних керівників (кураторів у гімназіях) з метою надання матеріальної допомоги учням, які проживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередня підготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класі та представлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, як правило, класовода чи класного керівника, представника батьківського комітету, депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових умов життя сімей, у яких проживають учні, претенденти на матеріальну допомогу; надання методичної допомоги громадським інструкторам із складу колишніх учнів школи у налагодженні корисного дозвілля школярів за місцем їх проживання.

Листопад: організація діяльності спортивно-екологічного молодіжного товариства «Чистий, чиста, чисте»; проведення санітарних рейдів у межах мікрорайону; визначення на основі діагностичних методів ступеня задоволення учнів станом середовища загальноосвітнього закладу; спрямування діяльності на його корекцію; здійснення соціально-педагогічної корекційної, реабілітаційної, соціально-профілактичної, просвітницької, організаційно-масової соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на посилення соціалізуючого впливу школи.

Грудень: соціально-профілактична та соціально - корекційна робота з батьками в неблагополучних сім'ях на основі координації соціально-педагогічного впливу школи, місцевих органів влади, громадських організацій, представників виробничих колективів, правових та судових органів, медичних закладів, служб у справах неповнолітніх, сім'ї та молоді, авторитетних у мікрорайоні людей; підготовка відповідних матеріалів та участь у засіданні опорних пунктів школи, громадськості та міліції; здійснення профілактичних та організаційних заходів із підготовки до святкування новорічних і різдвяних свят

Січень: соціально-педагогічний патронаж на період різдвяних свят та канікул; вивчення можливостей використання культурно-виховного простору школи з метою створення умов для внутрішньо - інтенційного розвитку учнів; подальше здійснення системно-функціонального підходу до соціально-педагогічної діяльності із залученням до неї всіх допоміжних сил - суб'єктів цієї діяльності.

Лютий: фахово-орієнтаційна діагностика випускників - представників групи соціального ризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування та проведення індивідуальної і групової роботи з ними з метою формування відповідних рефлексів цілі та свободи.

Березень: прогнозування працевлаштування випускників, віднесених до групи соціального ризику; попереднє знайомство з особливостями навчання в навчальних закладах, які вони обрали. Психолого-педагогічна підготовка їх до навчання в цих закладах.

Квітень: здійснення соціально-педагогічної профілактичної роботи з метою запобігання проявам відмови від пізнавально-пошукової діяльності та, у зв'язку з цим, передчасного інтелектуального «старіння» підлітків; організація занять «школи творчості»; ознайомлення юнаків та дівчат із відомими методиками, стратегіями і тактиками творчої діяльності; проведення занять з метою демонстрації прикладів використання їх у різноманітних галузях людської діяльності.

Травень: організація та проведення тижня боротьби зі шкідливими звичками та пропаганди найпопулярніших оздоровчих систем; профілактичні заходи з метою запобігання вживанню наркотичних речовин та небезпеки ВІЛ / інфекції; формування у дітей групи ризику уявлення про людину, не лише у світлі науки, а й у світлі мистецтва, релігії, філософії, інтуїції; прогнозування організації літнього відпочинку дітей групи ризику.

Червень: зустріч із дітьми - шестирічками та їхніми батьками; профілактичні заходи щодо подолання так званих шкільних страхів шестирічок; заходи, спрямовані на пом'якшення вікових криз семи та п'ятнадцяти років; надання консультативної та практичної допомоги в працевлаштуванні випускників; організація літнього відпочинку дітей групи соціального ризику; підбиття підсумків соціально-педагогічної діяльності та визначення напрямів подальшої її організації.

Для ширшого бачення проблемного поля соціально-педагогічної діяльності в школі доцільно провести соціальну паспортизацію класів, до якої бажано залучити класоводів, вихователів, класних керівників. В основу її можна покласти методичні рекомендації керівника Центру соціальної педагогіки Інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки працівників народної освіти Московської області І.Дементьєва, попередньо пристосувавши їх до різновікових груп учнів.

2.2 Технологія соціальної паспортизації класу

Передусім, необхідно зібрати інформацію не лише про особистісні характеристики учня, а й соціально значимі характеристики інших членів сім'ї та умов її проживання. Збір такої інформації можна провести на основі пропонованої матриці, яка одночасно слугує інструментом для вирахування узагальненого показника рівня соціального благополуччя дитини.

Матрицю заповнює соціальний педагог, класовод, вихователь чи класний керівник. На основі зібраних даних про школяра виявляються ті вихованці, яких можна віднести до групи ризику і які потребують індивідуальної роботи з профілактичною метою. Згодом остаточні дані матриці заносяться у соціальний паспорт класу, оформлений на основі списку його учнів.

Як бачимо, найбільша загальна сума балів може складати 55. 11 балів засвідчує приналежність учня до групи високого рівня ризику. Від 11 до 22 балів - середній рівень ризику. Від 22 до 33 балів - схильність до входження у групу ризику. Від 33 до 44 балів - соціальне благополуччя в межах середньої норми. Більше 44 балів - високий рівень соціального благополуччя.

Заповнення матриці передбачає вміння соціального педагога застосовувати соціологічний метод спостереження у процесі безпосереднього спілкування з вихованцем і членами його сім'ї. Для уточнення якісних характеристик морально-психологічного клімату в сім'ї в індивідуальній бесіді з учнем І.Дементьєв пропонує використати такі запитання: «Чи хотів би ти у своїй майбутній сім'ї:

- мати такі стосунки між чоловіком та дружиною, як у твоїх батьків ?

- виховувати дітей так само, як це роблять твої батьки ?

- ставитися до дідуся та бабусі так само, як це прийнято у твоїй батьківській сім'ї ?

- розділяти домашню роботу, як це прийнято у сім'ї твоїх батьків ?

- проводити вільний час так само, як твої батьки?» [3, 24].

Уточнюючі запитання доцільно ставити підопічному також для оцінки його цілей та устремлінь. Ці питання можуть бути такими:

«1. Що турбує тебе найбільше в житті ? Вибери п'ять головних проблем:

- грошові проблеми твоєї сім'ї;

- стосунки з батьками;

- стосунки між батьками;

- стосунки з ровесниками;

- конфлікти з педагогами;

- труднощі у засвоєнні шкільної навчальної програми;

- здоров'я близьких родичів;

- чим зайнятися у вільний час;

- особисте життя;

* що-небудь інше (що конкретно ?)

2. Яку роботу ти хотів би мати у майбутньому? (Вибери п'ять головних якостей):

- з високою платнею;

- з гарантією від безробіття;

- престижну;

- не шкідливу для здоров'я;

- пов'язану з поїздками, свіжими враженнями;

- таку, яка вимагає особистої винахідливості, діловитості;

- потрібну країні та людям;

- пов'язану зі спілкуванням із дітьми;

- пов'язану зі спілкуванням з тваринами;

- іншу (яку конкретно ?)».

За умови необхідності коло уточнюючих запитань можна розширити. Доцільно звернути увагу на порядок вибраних учнем позицій, оскільки він допомагає визначити ієрархію життєвих цілей і домагань вихованця.

У діяльності соціального педагога школи нерідко виникає необхідність співпраці з громадськістю села, селища чи певного мікрорайону міста та представником силових структур. Це буває у тих випадках, коли необхідно з педагогічно доцільною метою втрутитися у стосунки між батьками у неблагополучній сім'ї, або відповідним чином вплинути на обох.

соціальний педагог школа навчальний



Висновки

Соціальний педагог - це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [23].

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [33].

Таким чином, основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.



Список використаних джерел

1. Артюшкіна Л.М. Соц. педагог школи: теорія і практика роботи [Текст]: Навчально - метод. посібник д/студентів спец-ті «Соціальна педагогіка». - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004 - 124 с.

2. Борисовт А.В. Социальная педагогика [Текст]: Пособие\ Под. ред. В. А. Никитина--М, 2000.

3. Дементьев И. Работа школьї с детьми группьі риска [Текст]// Воспитание школьника. - 2000. - № 7. - С. 24

4. Закревська, Л.М. Перші кроки соц. педагога у школі [Текст]. На допомогу соц. педагогу - початківцю - Кам`янець - Подільський: Аксіома, 2005 - 52с.

5. Зязюлькин П.В. Управление профессиональным развитием социального педагога[Текст]\ Управление качеством образованя в интересах устойчивого развития общества, Мн., 2002.

6. Калачева И.И. Профессиональное становление школьных социальных педагогов [Текст]: этнопсихологические аспекты-Мн., 2000.

7. Коджаспирова Г.М. Культура профессионального самообразования педагога [Текст]: Пособие\ Под. ред. Ю.М. Забродина-М., 1994.

8. Коломинский, Я.Л., Кривошеев В.А.О задачах этнопсихологических исследований[Текст]\ Психология.-1996.--№ 4.-с. 43-44.

9. Клемантович И. Новая профессия-социальный педагог[Текст]\ Школа.-1998.--№3.-с. 14.

10. Климов Е.А. Психология профессионала[Текст] . Воронеж: НПО «Модак», 1996.

11. Крылова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста [Текст].-М., 1990.

12. Кузьмина, Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя [Текст].-М., 1992.

13. Литвиненко С.А. Основи соц. - педагогічної діяльності [Текст]: Навчальний посібник для студентів вищих пед. Навч. Закладів: GYW АПН, 2007 - 187 с.

14. Малько А. Соціальна педагогіка в школі [Текст]: Культурологічний аспект. // Рідна школа. - 2001 №3 с. 36-40

15. Мельник Ю., Шаргородська С. Соціальний педагог та його професійна діяльність [Текст]// Науково-виробниче видання "Соціальний педагог". / Упоряд. Т. Шаповал, Т. Гончаренко. - К.: Шкільний світ, 2006. с. 5 - 44.

16. Митина, Л.М. Психология профессионального развития учителя [Текст]. М., 1992.

17. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику [Текст].-Пенза, 1994.-180 с.

18. Никитин, В.А. Начала социальной педагогики [Текст].-М., 1996.

19. Никитина, Н.Н. Развитие ценностного сознания учителя [Текст]// Педагогика. - 2000. --N 6.-с. 65-70.

20. Никитина, Л.Е. Социальный педагог в школе [Текст]. - М.: Академ. проект, 2003. - 112с

21. Никончук, А.С. Профессиональная культура социального педагога [Текст]\ Бел. Фонд соц. поддержки детей и подростков «Мы детям», Академия последипломного образования. - Мн., 2001.

22. Пальчевський, С.С. Соц. Педагогіка [Текст]. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2005 - 560с.

23. Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.

24. Психология профессиональной подготовки [Текст]: Никифоров Г.С., Зиничев А.Н. Спб, 1993.

25. Рабочая книга социального педагога [Текст]/ Авторы-составители Е. А. Романова, А. Б. Матюшкин. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 144 с.

26. Різник Л.М. Особливості роботи соц. педагога в загальноосвітній школі [Текст]/ Л.М. Різик // Соц. Робота в Україні: теорія і практика, 2006.-№4 с. 129-134

27. Сластенин В.А. Социальный педагог и социальный работник: личность и профессия[Текст]\\ Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт: В 2 т. - Москва-Тула, 1993.

28. Социальная педагогика [Текст]: Учебное пособие для студентов выс-шых учебных заведений / Под ред. В.А. Микитина. - М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2002. - 272 с.

29. Учителю о педагогической технике[Текст]\ Под. ред. Рувинского. - М., 1987.

30. Хозяинов, Г.И. Педагогическое мастерство преродавания [Текст]: Метод. Пособие.-М., 1998.

31. Шевелева, С.С. К становлению синергетической модели образования [Текст]// Общественные науки и современность. - 1997 - N 1

32. Шептенко, П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога [Текст]: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Под. ред. В.А. Сластенина. - М., 2001.

33. Шульга, В.В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі [Текст]: методичні рекомендації. - К.: Ніка-Центр, 2004. -124 с.

Размещено на Allbest.ru

...