Університетська освіта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Вища освіта в Угорщині, роль держави у розвитку вузів

2. Випереджальна освіта як інноваційна основа забезпечення фундаменталізації навчання

3. Види практичних занять

4. Організація практики студентів економічної спеціальності

5. Функції читального залу бібліотеки та обов'язки студента у читальному залі

6. Роль соціально-культурної інфраструктури вузу у налагодженні міжвузівських зв'язків

7. Роль студентської ради в організації самоуправління у вузі

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Програма дисципліни «Університетська освіта» укладена для студентів різних спеціальностей. Курс «Університетська освіта» є складовою підготовки бакалаврів на початковому етапі отримання ними вищої освіти. Університетська освіта готує студентів до навчання у вищому навчальному закладі відповідно до сучасних інтеграційних процесів основним завданням навчальної дисципліни є: формування у студентів системи знань щодо сутності та соціального значення вищої освіти, визначити сучасні напрями розвитку вищої школи в Україні;

Завдання:

1) сформувати у студентів систему знань щодо суті й соціального значення вищої освіти, сучасних тенденцій її розвитку;

2) прищепити навички самостійного й ефективного навчання в університеті з урахуванням світових освітніх тенденцій.

Предмет: організація професійної підготовки фахівців з вищою освітою. Методика викладання поєднує лекційний матеріал з різними формами самостійної роботи студентів (підготовка додаткових питань домашнього завдання, повідомлень, рефератів) та контролю (тести та особисті консультації). Особлива увага в курсі приділяється можливості полегшити адаптацію першокурсників до специфіки отримання вищої освіти, навчити їх правильно організовувати своє навчання, показати переваги та необхідність приєднання України до Болонського процесу.

Рекомендована література дозволить студентам розширити та поглибити отримані на аудиторних заняттях знання, а виконання самостійних завдань допоможе отримати практичні навики організації навчального процесу. освіта вуз студент самоуправління

1. Вища освіта в Угорщині, роль держави у розвитку вузів

Угорська вища освіта має багату історію. Перший університет був заснований більше 600 років тому, в 1367 році, в місті Печ на півдні Угорщини. Вищі навчальні заклади в Угорщині є акредитованими автономними, державними або недержавними установами.

Система вищої освіти в Угорщині є дуалістичною,тобто йдеться про співіснування університетів і коледжів. Деякі коледжі входять до складу університетів і мають при них статус «коледжів-факультетів».

Університети також можуть пропонувати курси, відповідні за рівнем курсів в коледжі. Курс навчання при програмі коледжів (відповідає програмі бакалавра наук) триває від 4 до 5 років, курс навчання за університетською програмою (відповідає програмі магістра наук) від 4 до 5 років. Виняток становлять медичні університети, де тривалість курсу становить 6 років.

У 1999 р. Угорщина приєдналася до Болонської конвенції, первинною метою якої є створення єдиного європейського простору вищої освіти. У рамках цього процесу у вересні 2006 р. на всіх рівнях була введена система навчання, відповідна болонській моделі (бакалаврські та магістерські програми).

В даний час система вищої освіти в Угорщині включає в себе 18 державних університетів, 1 громадський університет, 12 державних коледжів, 26 клерикальних освітніх установ і 9 коледжів, керованих громадськими фондами.

2. Випереджальна освіта як інноваційна основа забезпечення фундаменталізації навчання

Університет - інтелектуальний осередок у галузі фундаментальних наук, центр підготовки спеціалістів для різних сфер діяльності, впровадження навчання за новими спеціальностями та напрямами.

У новому тисячолітті в період становлення інформаційного суспільства,поширення глобалізацій них процесів, подолання відставання України від світових тенденцій соціально-економічного та суспільного розвитку освіта повинна стати одним із провідних факторів розвитку держави. Нині підвищується роль освіти як: соціального чинника, що забезпечує адаптацію людини у професійній сфері та повсякденному житті; економічного чинника, що виявляється у збільшенні економічної віддачі висококваліфікованої праці; інноваційного чинника, що дає змогу нарощувати інтелектуальний потенціал країни і підвищувати рівень її міжнародної конкурентоспроможності.

Важливим завданням державної освітньої політики є орієнтація на випереджальний розвиток освітнього потенціалу суспільства через формування випереджальної моделі освіти. В Україні до сьогодні не вироблено шляхи та механізми реалізації моделі випереджальної освіти. В Україні до сьогодні не вироблено шляхи та механізми реалізації моделі випереджальної освіти. Це обумовлено тим, що ні на державному, ні на регіональному рівнях не набула пріоритетного значення проблема фінансового забезпечення розвитку освіти. Як наслідок , система освіти розвивається досить повільно, не говорячи вже про її випереджальний поступ.

Випереджальна освіта покликана зняти соціальне напруження на ринку праці шляхом збільшення шансів працевлаштування випускників навчальних закладів; зменшення періоду можливого безробіття; запобігання вивільненню працівників унаслідок невідповідності їх освітнього і професійно-кваліфікаційного рівня новим вимогам виробництва.

Реалізація напрямів забезпечення зайнятості випускників навчальних закладів, підвищення якості освіти та структурних перетворень в освітній системі в мережах моделі випереджальної освіти сприятиме зростанню адаптаційного потенціалу молоді, дозволить узгодити її професійно-кваліфікаційні характеристики і вимоги ринку праці, посилить соціальну функцію професійної освіти шляхом формування соціальної поведінки, адекватної зовнішнім умовам та внутрішнім ресурсам особистості.

Отже, модель випереджальної освіти повинна стати основою для підвищення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів, узгодження обсягів і якості підготовки з вимогами потенційних працедавців та відповідно зростання конкурентоспроможності як вітчизняних підприємств, так і держави. Практичне втілення моделі випереджальної освіти залежить від ефективності організаційно-економічного механізму формування освітнього потенціалу суспільства.

3. Види практичних занять

Навчальний процес у вищих навчальних закладах - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний процес реалізовується у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних та практичних завдань, контрольні заходи, самостійна робота.

Практичне заняття - вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача шляхом виконання певних відповідно сформульованих завдань закріплюють теоретичні знання з навчальної дисципліни і набувають вмінь та навичок їх практичного застосування.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо.

Комп'ютерний практикум - вид практичного заняття, на якому викладач організовує індивідуальну роботу студентів на ПЕОМ з метою формування умінь та навичок практичного використання певних оболонок, програм.Комп'ютерний практикум проводиться у спеціально обладнаних комп'ютерних класах.

Основною ціллю практичних занять є закріплення та поглиблення знань, які отримані на лекціях та під час самостійної роботи, а також формування вміння застосовувати їх для розв'язування практичних задач. Разом з тим, на цих заняттях, здійснюється активне формування і розвиток у студентів навичок і якостей, які необхідні для наступної професійної діяльності.

4. Організація практики студентів економічної спеціальності

Практична підготовка студентів економічного факультету є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра та магістра з економіки з відповідної спеціальності.

Підготовка висококваліфікованих фахівців з кожної економічної спеціальності передбачає доповнення набутих ними теоретичних знань сучасною практикою ведення бізнесу завдяки розробленій та запровадженій на факультеті практичній підготовці студентів, яка складається з навчально-виробничої практики бакалаврів та комплексної науково-педагогічної практики магістрів (науково-дослідної та асистентської практик).

Виробнича практична студентів економічного факультету є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь. Призначення виробничої практики - закріпити знання та практичні навики, набуті під час вивчення профілюючих дисциплін, ознайомити із сучасним станом вітчизняних підприємств, їх економічною діяльністю та проблемами, із виробничим процесом та основними напрямами діяльності підприємств у виробничо-технічній та організаційно-економічній сферах. На практиці студенти ознайомлюються з механізмами вирішення економічних, виробничих та управлінських проблем та завдань на прикладі конкретного підприємства, установи, організації.

Асистентська практика студентів економічного факультету є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня магістра економічних наук з відповідної спеціальності і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь на посаді викладача.

Науково-дослідна практика магістрів базується на основних концептуальних засадах проведення науково-дослідної практики студентів економічного факультету та є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня магістра економічних наук з відповідної спеціальності і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь здійснення самостійної наукової-дослідної роботи.

Практика є необхідним компонентом підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них, на базі одержаних знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

5. Функції читального залу бібліотеки та обов'язки студента у читальному залі

Фонди бібліотек вищого навчального закладу.

У Довідково-інформаційних фондах (ДІФ) установлений порядок збереження інформації є:

1. Основний фонд - (книги, журнали, переклади, звіти) розміщуються на полках за абеткою по видах інформації. Дисертації, звіти, проектні матеріали й інші громіздкі матеріали мікро фільтруються зі зменшенням у 200 і більше разів.

Звіти та дисертації об'ємом до 150 сторінок зберігається в контейнері діаметром 35мм.

Також зручні мікро карти (125х148 мм). На 1-й карті розміщуються >80 сторінок тексту.

2. Довідковий фонд - це вторинна інформаційна документація основного фонду. Він представляється в основному бібліографічними і реферативними картками (125х75мм), що зберігаються в каталожних шухлядах.

Довідний фонд складається із головної картотеки (яка містить всі опубліковані і неопубліковані документи, що зберігаються в даному ДІФ).

Бібліографія - це перелік різних інформаційних документів із указівкою наступних даних:

- прізвище й ініціали автора;

- назва джерела;

- місце видання;

- видавництво;

- рік видання;

- об'єм джерела в сторінках.

Бібліографічний перелік складається за абеткою про прізвищам авторів.

Процес ознайомлення з літературними джерелами з питань або проблем, що становлять науково-пізнавальний інтерес необхідно починати:

1. ознайомлення з довідковою літературою (універсальні і спеціальні енциклопедії, словники, довідники);

2. проглядаються обліково-реєстраційні видання органів НТІ;

3. бібліографічні покажчики фундаментальних бібліотек.

Відповідна бібліографія складається на основі бібліотечних каталогів - набору карток, у яких містяться зведення про книги, журнали і статті.

Каталог - це перелік література, яка зберігається в бібліотеці, складений за певною системою.

В картку книги вноситься автор, заголовок, вид видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Читацькі каталоги бувають:

- абеткові;

- систематичні;

- абетково-предметні.

Абетковий каталог - це картки розташовані в абетковому порядку по прізвищу автора чи по назві літературного джерела, якщо автор не зазначений.

Види каталогів:

1. Абетковий каталог, по якому можна відшукати будь-яку інформацію в даному ДІФ за прізвищем автора, редактора або за назвою першоджерела.

2. Систематичний каталог - це картки, розташовані по галузях знань. Цей каталог дозволяє знаходити по визначених галузях знань, причому з його допомогою можна поступово звузити границі цікавлячого дослідника питань.

3. Ключем до систематичного каталогу є абетково-предметний каталог. Де за абеткою перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тих, по яких у відділах систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці.

Реєстраційна картка - періодичних видань містить зведення про журнали, збірники, бюлетені.

Картотека описів винаходів - містить патенти, авторські посвідчення.

Картотека стандартів містить - нормативні документи.

6. Роль соціально-культурної інфраструктури вузу у налагодженні міжвузівських зв'язків

Соціально-культурна інфраструктура університету, як правило, досить розвинена. До неї належать: профспілковий комітет викладачів та співробітників, профспілковий комітет студентів, студентський клуб, спортивний зал або спортивний комплекс, музей вищого навчального закладу, бібліотека, кафе, їдальня. Профспілкові комітети як викладачів, так і студентів, вирішують соціальні проблеми, надають у разі необхідності відповідну допомогу, стоять на захисті прав тих, хто працює та навчається. Тим, хто працює, продає свою робочу силу, уміння, професійні здібності, необхідний захист його законних прав. Міжнародна Декларація прав людини в ст.23 проголосила, що «профспілки потрібні людині для захисту її інтересів».

Механізм захисту інтересів людини праці визначається колективним договором, ініціатором укладання якого завжди виступає профспілка і на підставі якого здійснюється регулювання й узгодження соціально-економічних, виробничих і трудових відносин. Питання підвищення заробітної плати і недопущення боргів по ній; посадові оклади, доплати, надбавки, премії, компенсаційні виплати, матеріальна допомога; тривалість, черговість і перенос відпусток, додаткові відпустки, ведення трудових книжок, звільнення з ініціативи роботодавця тощо. Крім того, до компетенції профспілки входить атестація робочих місць і компенсація за несприятливі умови праці; контроль за виконанням колективного договору. Усе це прерогатива профспілок, права яких закріплені законодавством. У сучасних умовах тільки через профспілки можна одержати реальну можливість захистити свої законні права і інтереси. Законом України «Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності» профспілкам надані широкі права, і, реалізуючи ці права, вони можуть стати могутньою організацією, що забезпечує розвиток демократії в країні і становлення соціальної правової держави.

7. Роль студентської ради вузу в організації самоуправління у вузі

Студентський клуб керує роботою щодо проведення святкових вечорів, зустрічей із творчими колективами та цікавими людьми, концерти. У клубі, як правило, є гуртки художньої самодіяльності, творчі колективи, де студенти можуть повністю розкрити свої здібності та таланти. Із лав самодіяльних колективів часто виходить багато студентів, які після закінчення вищого навчального закладу продовжують займатися артистичною діяльність на професійній сцені. Студентський клуб є центром виховної роботи, організації дозвілля студентів. Діяльність клубу сприяє всебічному формуванню культурного розвитку молоді, розкриттю талантів у лавах студентства.

Спортивне життя вищих навчальних закладів є частиною їх соціального життя, фізичної культури і головною складовою частиною виховного педагогічного процесу. Фізична культура спрямована на зміцненні здоров`я студентства та співробітників, підвищення їх морально-вольових та інтелектуальних здібностей, сприяє гармонійному формуванню особистості, а також є одним із найважливіших чинників підвищення соціальної, професійної і трудової активності. Спорт є головною частиною фізичної культури, і його соціальна цінність визначається діючим стимулюючим впливом на поширення елементів фізичної культури серед різних шарів вищого навчального закладу. Спортивне життя навчального закладу спрямоване на виховання, самовизначення та самовдосконалення студентства та співробітників, підвищення рівня їх професійної працездатності. Керується спортивне життя вузу ректором, профспілковими організаціями, кафедрою фізичного виховання та спорту і спортивними клубами вузу. Система спортивного життя розглядається як один із головних видів педагогічно-виховної, позанавчальної та самостійної роботи студентства і співробітників. Структура та складові системи спортивного життя постійно вдосконалюються, мають різнопланові зовнішні зв`язки, у тому числі й міжнародні.

Головні складові структури системи спортивного життя:

1. організаційна;

2. науково-методична;

3. кадрова;

4. медична;

5. матеріально-технічна;

6. фінансова.

Завдання системи спортивного життя вузу можна представити таким чином:

1. зміцнення духовності, здоров`я студентства та співробітників;

2. постійна реорганізація фізкультурно-спортивної діяльності із урахуванням постійних змін у сферах громадського життя;

3. сприяння духовно-вольовому, фізичному і діловому розвитку студентства і співробітників академії;

4. виховання у студентів і співробітників позитивних мотивацій і характеристик поведінки, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.

Головним завданням студентської ради є:

1. сприяння розвитку студентського руху в Україні, в тому числі розвитку у вищих навчальних закладах України студентського самоврядування;

2. забезпечення постійного зв'язку та взаємодії між Міністерством освіти і науки України і органами студентського самоврядування вищих навчальних закладів;

3. аналіз суспільних процесів у сфері освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку студентської молоді, молодих спеціалістів і громадян, які вступають до вищих навчальних закладів, розроблення та внесення за результатами такого аналізу пропозицій Міністерству освіти і науки України та органам місцевого самоврядування всіх рівнів;

4. участь у підготовці та розробці пропозицій до нормативно-правових актів, програм з найважливіших питань суспільного становища, правового і соціального захисту студентської молоді, молодих спеціалістів і громадян, які вступають до вищих навчальних закладів України;

5. участь у підготовці та реалізації заходів, спрямованих на розв'язання соціально-економічних, правових, освітніх, культурних та інших проблем студентської молоді, молодих спеціалістів;

6. сприяння розширенню регіонального, всеукраїнського та міжнародного співробітництва у сфері освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку молоді;

7. сприяння формуванню правового громадянського суспільства в Україні, духовному та фізичному розвитку студентів, вихованню у них патріотизму;

8. сприяння формуванню громадянської свідомості студентів, що грунтується на національних інтересах держави та загальнолюдських цінностях.

Висновок

Організоване суспільство є суспільством відроджуваної моралі на основі культури, освіти і духовного виховання молоді. Воно забезпечує спадкоємну передачу від минулої епохи до наступних поколінь всього доброго і справедливого, що було в ній і що утримувало систему від розпаду. Одночасно це суспільство має упорядкувати запозичення і освоєння дійсних цінностей, за якими живе цивілізоване суспільство, поставити бар'єри химерним потокам всього морально ганебного, з чим людство бореться. В ситуації втрати розпаду колишніх й недостатній зрілості та авторитетності новітніх партійно-громадських структур і організацій відповідальність за цей процес має взяти на себе, насамперед, держава. Саме вона здатна мобілізувати для цієї справи такі державні установи, як навчальні заклади (школи, університети тощо), державні заклади культури (театри і кінотеатри, бібліотеки і т.п.), засоби масової інформації тощо. В міру розвитку соціуму і культури, основну відповідальність за моральний прогрес людини буде перебирати на себе громадянське суспільство.

Важливим і дієвим кроком в контексті зрошування і використання інтелекту як стратегічного засобу розвитку суспільства має стати інтеграція науки навколо університетів; перетворення наявних державних академій наук у самоврядні об'єднання вчених на засадах самофінансування.

Знову ж таки, подібний досвід мають країни розвиненої демократії. Тотальний державний контроль над наукою зберігають лише авторитарні суспільства. Створення та функціонування різноманітних «державних академій наук», вступ до яких і спрямованість наукових досліджень яких жорстко контролюється державою, якраз і є тим негативним спадком, що дістався нам від тоталітарного минулого.

Список використаних джерел

1. Базилевич В. Д. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес: Посібник. За ред.. В. Д. Базилевича. - К.: Знання. 2006. - 326 с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І.Бабин. - Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2004. - 384 с.

3. Ніколаєнко С.М. Вища освіта -- джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. -- К.: Знання, 2005. -319 с.

4. Матвієнко О.В. Стратегії розвитку середньої освіти у країнах Європейського Союзу: Монографія,- К:Ленвіт,2005.-306 с.

5. Козак Н. Л., Шоробура І. М. Університетська освіта: навч. посібник. Козак Н. Л., Шоробура І. М. - Лбвів: Новий світ-2011. - 180 с.

6. Маніловька Г. Я., Марушко Н,С, Томаневич Л,М, Університетська освіта: Навч. посіб. - Львів: Магнолія, 2006. - 375 с.

7. Фініков Т. В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна: Посібник. Т. В. Фініков. - К.: Таксон, 2002. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru