Робота з талановитими дітьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи роботи з талановитими дітьми

1.1 Поняття талановитості та обдарованості дитини

1.2 Види обдарованості та талановитості

1.3 Характеристика змісту, форм та методів роботи з талановитими дітьми

Висновок до розділу І

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток талантів у дітей

2.1 Організація роботи школи з талановитими дітьми

2.2 Рекомендації вчителям у роботі з талановитими дітьми

2.3 Рекомендації батькам у роботі з талановитими дітьми

Висновок до розділу ІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Дитяча талановитість - це найважливіша світова, комплексна, психолого-педагогічна і суспільно-громадська проблема у всіх розвинених країнах. Ми всі чули про вундеркіндів, які ще в роки дитинства вражають своїми дивовижними здібностями. Історія знає випадки, коли багато видатних людей вже з дитинства проявляли неабиякі здібності. Вундеркіндом, наприклад, вважався Віктор Гюго, який в 15 років отримав почесний відгук французької академії. Інакше як вундеркіндами не назвеш А. Грибоєдова і І. Мечникова: Грибоєдов 11-ти років вступив до Московського університету, а 15-ти років вже закінчив два відділення (словесне і юридичне) філософського факультету; у Мечникова любов до природи виявилася з дитячих років ледве почавши вчитися, він писав “твори” по ботаніці і “читав лекції” своїм братам і іншим дітям, дуже рано оволодів мікроскопом, ще будучи гімназистом почав друкуватися в наукових журналах, зокрема іноземних. Таким чином, ранній розвиток розумових здібностей може бути попередником справжнього таланту.

З іншого боку, видатні розумові прояви дитини можуть опинитися лише чимось тимчасовим. В ході вікового розвитку - разом із зміцненням і збагаченням властивостей інтелекту, підйомом їх на новий рівень - відбувається і обмеження, а то і втрата деяких дитячих можливостей.

Актуальність роботи. На сучасному етапі відродження та розвитку національної школи складаються сприятливі умови для розвитку особистості учня в процесі навчання. У цьому аспекті проблема талановитості є надзвичайно актуальною. Навчання та виховання дітей, які виявляють високий рівень інтелекту, мають велике суспільне значення. Весь духовний потенціал суспільства та його матеріальний прогрес залежать від використання інтелектуальних особистостей вчених, організаторів виробництва, діячів культури. І тому необхідно визначати такі форми і методи роботи з талановитими дітьми, які б сприяли розвитку творчої особистості. талановитість обдарованість дитина розвиток

Об'єктом роботи є розвиток дитини та її талановитості у загальноосвітній школі.

Предмет роботи -- особливості змісту, форм і методів роботи з талановитими дітьми.

Мета роботи -- схарактеризувати зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми , виявити ефективні умови які сприяють розвитку талановитості у дітей.

До завдань роботи можна віднести наступні:

1. Вивчити наукову педагогічну літературу з теми.

2. На основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології уточнити поняття талановиті діти та обдаровані.

3. Охарактеризувати зміст, форми, методи роботи з талановитими дітьми.

4. Визначити особливості організації роботи школи з талановитими дітьми.

5. На основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології розробити рекомендації педагогам та батькам у роботі з талановитими дітьми.

Новизна роботи . Проблема талановитості актуальна протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. На основі аналізу літературних джерел з даної теми, я розробила методичні рекомендації вчителям та батькам у роботі з талановитими дітьми для створення ефективних умов, які сприяють розвитку талановитості .

Практичне значення полягає у можливості використання отриманих даних у роботі вчителів та батьків з талановитими дітьми.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи роботи з талановитими дітьми

1.1 Поняття талановитості та обдарованості дитини

У психолого-педагогічній літературі поняття «обдарованість» визначається як якісно-своєрідне сполучення здібностей людини, єдність, яку вони утворюють. Термін «обдарованість» означає високий рівень здібностей, а обдаровані діти - це діти, котрі різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

Здібності-це індивідуально-психологічні особливості індивіда, а не його природжені анатомо-фізіологічні особливості.

На думку психолога Б.Теплова, поняття «здібність» характеризується такими ознаками:

- це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

- це лише ті індивідуальні особливості, які мають відношення до виконання будь-якого виду діяльності або декількох видів діяльності;

- зміст поняття не зводиться до врахування навичок та звичок, які накопичуються у будь якої людини.

Здібності не виникають поза конкретною діяльністю, а є її результатом. Здібності можуть розвиватися безмежно. Практичні межі визначаються тільки такими факторами, як тривалість, методи та форми навчання та ін. Окрім високого рівня розвитку здібностей обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

- надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності та допитливості;

- швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;

- сформованість навичок логічного мислення;

- багатство активного словника;

- швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

- виражена установка на творче виконання завдань;

- розвиток логічного мислення і уяви;

- володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою обдарованості є креативність -- здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом. [11, c.92 ].

Таким чином, головною суттєвою ознакою поняття «обдарованість» є наявність у дитини творчого потенціалу та здібностей з високим розвитком.

Часто слова «обдарований» і «талановитий» вживають як синоніми, що призводить до двозначності, якої бажано уникати. Тому багато дослідників навантажують термін «талановитий» спеціальним значенням: той,хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах.

Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

Отже, відповідно до цього розуміння, шестирічний Моцарт, який брав участь разом із батьком у концертному турне європейськими країнами,-- безперечно, талант (але ще не геній); 18-річний Славко, який щойно закінчив фізичний факультет університету,-- поки що тільки обдарований юнак.

У разі спільного вживання терміни «обдарований» і «талановитий» виступають як рід і вид. Будь-яка талановита дитина (взагалі людина) є одночасно обдарованою, але не кожну обдаровану дитину можна вважати талановитою. Деяким обдарованим дітям ще необхідно досягти рівня талановитості, а це вдається, на жаль, не всім [12,c.160] .

Отже: обдарованість -- індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Так як слова «талановитий» і «обдарований» часто вживаються як синоніми, дослідники зауважують, що талановитим можна назвати того, хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах.

1.2 Види обдарованості та талановитості

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

-природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань) ;

-природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання) ;

- гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу) [6,c.75].

Взагалі в психології виділяють загальні або загальні розумові здібності, які

проявляються в різних видах діяльності, та спеціальні здібності (наприклад, в галузі мистецтва, техніки, мов). Згідно з цим можна виділити основні типи обдарованості:

-загальна (розумова) ;

-спеціальна (творча) ;

Розумова обдарованість буває загальною та однобічною.

Загальна обдарованість. Однією з характерних особливостей дітей, обдарованих у розумовому відношенні, є досить високий рівень їхньої діяльності, тобто «видачі», зовнішнього виразу сприйнятої та переробленої інформації. Багато чого з того, що було засвоєне ними в певній галузі знань, вони прагнуть відразу висловити, але вже в перетвореному вигляді, трансформуючи сприйняту інформацію відповідно до свого індивідуального досвіду. Схильність виникає в тій сфері діяльності, у якій дитина має особливо великі здатності.

Однобічна обдарованість виникає, коли одні розумові здібності в дитини розвинені надзвичайно високо, тоді як інші - нижче від середнього рівня. Така обдарованість - одна з можливих причин добре відомої всім однобічної навчальної спрямованості. Учень може мати яскраві результати у вивченні одного предмета (або групи споріднених предметів) і не встигати з інших.

Таким чином, розумова (інтелектуальна) обдарованість - це прояв у дитини розумових здібностей високого рівня розвитку.

Творча обдарованість. Творчі діти - це діти, які відповідають нестандартно, мають свою думку та позицію, яка іноді дуже відрізняється від загальної, прийнятої в суспільстві. Їм приходять на думку «химерні ідеї» , вони захоплюються тим, що незрозуміло для ровесників і навіть батьків. Вчаться вони по-різному. Для них характерна власна робота думки. Творча особистість організована зовсім по-іншому, ніж звичайна, вона не вміє пристосовуватися, некомфортна. Цей трагізм дуже часто пронизує все існування творчої людини [9,c.256].

Кожний з цих типів обдарованості, а він відповідає поняттю групових здібностей, має ряд видів, а кожен з видів, у свою чергу, може розглядатися як спеціальна здібність.

Розумові здібності поділяються за предметною ознакою на:

-фізико-математичні (або просто математичні);

-здібності до вивчення гуманітарних предметів тощо.

При певному розвитку кожний із цих видів здібностей може сформуватись у відповідну науково-дослідницьку здібність.

Технічна обдарованість має два основних види:

-інженерна (її, в свою чергу, можна поділити на підвиди - конструкторсько-винахідницький,технічний тощо) ;

-обдарованість до технічної майстерності.

Художня обдарованість поділяється на:

-літературну ;

-музичну ;

-хореографічну та ін.

Соціальна обдарованість охоплює здібності :

-правової діяльності ;

-педагогічної діяльності ;

-організаторської діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторна обдарованість - це наявність у дитини нахилів до спорту, танців, а практична обдарованість, наприклад, - до чудового приготування кулінарних страв [10,c.80].

Сучасні вчені виділяють певні типи таланту, якими володіють люди в тій чи іншій мірі. На початку 1980-х років Говард Гарднер написав книгу «Рамки розуму». У цій книзі він визначив сім типів таланту:

-вербально-лінгвістичний (відповідає за здатність писати і читати властивий журналістам, письменникам і юристам) ;

-цифровий (характерний для математиків) ;

-просторовий (властивий дизайнерам та художникам) ;

-фізичний (їм наділені спортсмени та танцюристи, ці люди легше навчаються на практиці) ;

-особистісний (його також називають емоційним; відповідає за те, що людина говорить сама собі) ;

-міжособистісний (люди з цим талантом часто стають політиками, ораторами, торговцями, акторами) ;

-талант навколишнього середовища (цим талантом бувають наділені дресирувальники, землероби) [1,c.47].

Отже: існує декілька типологій обдарованості за різними критеріями. Взагалі в психології згідно з здібностями дитини виділяють два основних типи обдарованості - загальна (розумова) та спеціальна (творча). Кожний з цих типів обдарованості має ряд видів, а кожен з видів, у свою чергу, може розглядатися як спеціальна здібність.

1.3 Характеристика змісту, форм та методів роботи з талановитими дітьми

Творча особистість - це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини. Школа для того й існує, щоби допомогти дитині, підліткові розвинути в собі здібності до самореалізації, не тільки навчити, а й створити умови, щоби дитина була готова до цієї складної та самостійної роботи. Тому надзвичайно важливо визначити зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми для правильної організації навчального процесу.

Зміст роботи з талановитими дітьми містить низку завдань, а саме :

· створення системи цілеспрямованого виявлення обдарованих дітей на діагностичній основі;

· формування у школі класів із поглибленим вивченням предметів і профільного навчання;

· підготовка педагогічних працівників школи до роботи з обдарованою учнівською молоддю, переорієнтація на розвиток якостей творчої особистості в учнів;

· створення системи стимулювання інтелектуально та творчо обдарованої молоді, педагогічних працівників;

· забезпечення якісних змін у змісті освіти, модернізація навчально-виховного процесу таким чином, щоби він відповідав меті розвитку дитячої талановитості;

· створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вчителя, з'являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, самореалізації.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів : медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю і школою. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами. .

Робота з талановитими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям [3,c.9].

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять [5,c.279] .

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність талановитих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу -- відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три--чотири групи по 120--140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет -- в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для талановитих дітей зумовлене тим, що такі діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio -- знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини [15,c.180].

Отже: зміст роботи з талановитими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості, виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок

Висновки до розділу І

В розділі І на основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології я з'ясувала, що проблема талановитості є актуальною протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал талановитості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв`язку з цим закономірно постає питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв`язання якого пов`язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

В ході роботи я визначила, що обдарованість - це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Також я з'ясувала,що слова «обдарований» і «талановитий» часто вживають як синоніми. Саме тому багато дослідників навантажують термін «талановитий» спеціальним значенням: той,хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах. Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

В літературних джерелах я виявила декілька типологій обдарованості за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

- природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань) ;

- природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання) ;

- гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу) .

Як відомо, одним з найважливіших напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Тому я поставила за мету визначити зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми для правильної організації навчального процесу, і з'ясувала, що зміст роботи містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості, виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Із цією метою впроваджується комплекс заходів : медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю ті школою. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер. Літературні джерела і практичний досвід показує, що для розвитку таланту діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися по обширному плану і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку вчителя. У багатьох країнах йде пошук способів ідентифікації талановитих дітей. Ці питання розглядаються як загальнонаціональні завдання.

РОЗДІЛ 2. Розвиток талантів у дітей

2.1 Організація роботи школи з талановитими дітьми

Основна ідея роботи з талановитими дітьми в загальноосвітніх школах- об'єднання зусиль педагогів, батьків, керівників освітніх установ, керівників муніципальних служб управління, творчої громадськості, з метою створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу дітей .

Система організації роботи з талановитими дітьми в освітній установі повинна мати наступний зміст:

1. Виявлення обдарованих і талановитих дітей

· аналіз особливих успіхів і досягнень учня;

· створення банку даних по талановитих і обдарованих дітях;

· діагностика потенційних можливостей дітей з використанням ресурсів психологічних служб;

· спадкоємність між дошкільною і початковою освітою за допомогою створення системи структурних підрозділів дошкільних установ на базі загальноосвітніх шкіл;

2. Допомога талановитим вчитися в самореалізації їх творчої спрямованості

· створення для учня ситуації успіху і упевненості, через індивідуальне навчання і виховання;

· включення в учбовий план школи факультативних курсів по поглибленому вивченню предметів шкільної програми;

· формування і розвиток мережі додаткової освіти;

· організація науково-дослідної діяльності;

· організація і участь в інтелектуальних іграх, творчих конкурсах, наочних олімпіадах, науково-практичних конференціях.

3. Контроль над розвитком пізнавальної діяльності талановитих школярів

Тематичний контроль знань в рамках учбової діяльності;

контроль за обов'язковою участю талановитих дітей в конкурсах

різного рівня;

4. Заохочення талановитих дітей

· Публікація в ЗМІ;

· Премія «Учень року»;

· Збільшення канікулярного часу;

· Позаконкурсне зарахування в школу мистецтв;

· Стенд «Кращі учні школи»;

· Система підтримки талановитих дітей на рівні муніципалітету;

5. Робота з батьками талановитих дітей

Психологічний супровід батьків обдарованої дитини;

Спільна практична діяльність талановитої дитини і батьків;

Підтримка і заохочення батьків обдарованих дітей на рівні муніципалітету;

6. Робота з викладачами

Повчальні семінари з питання роботи з талановитими дітьми «Організація пошуково-дослідницької, експериментальної діяльності в школі», «Забезпечення емоційного позитивного фону навчання»

Підвищення професійної майстерності через курсову підготовку і атестацію

Створення індивідуальної програми з розвитку творчого потенціалу талановитого учня.

Необхідно також зауважити про важливу роль класного керівника у роботі з талановитими дітьми. Організацію роботи з такими учнями необхідно розпочати з планування. У плануванні класний керівник повинен врахувати діагностику талановитості та визначити завдання й форми роботи з талановитими дітьми [5,c.276] .

Отже: для успішної організації роботи в освітній установі необхідно виявляти обдарованих і талановитих дітей; допомагати талановитим вчитися в самореалізації їх творчої спрямованості; контролювати розвиток пізнавальної діяльності талановитих школярів; заохочувати талановитих дітей; проводити роботу з учителями та батьками.

2.2 Рекомендації вчителям у роботі з талановитими дітьми

Єдиних рекомендацій щодо навчання талановитих дітей не існує, й не може існувати, адже кожна дитина -- унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа -- індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою .індивідуальністю, незалежністю. Незалежність -- риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати, легше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, -- важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними вимагає значних професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання -- процес технологічний і його, як і на виробництві, легко зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Прийнято виділяти три групи вчителів, робота яких однаково важлива для розвитку талановитості у дітей. Перша група -- вчителі, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу, емоційного захоплення. Друга -- вчителі які навчають техніки виконання (наприклад, певних дослідів), закладають основи майстерності. Третя група -- вчителі, які виводять на високий професійний рівень. Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі явище надзвичайно рідкісне [13,c.190] . До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для навчання талановитих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемами й. інтересами; володіти здатністю їх розпізнавати, активізувати і розвивати, мати віру в учня, емфатичне розуміння, бути доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити себе на місце дитини; бути фахівцем вищого ґатунку -- володіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями; мати, високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий вигляд. Він також має постійно самовдосконалюватись вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямованим, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімата, спонукання до творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімата, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків, налагоджувати з учнями партнерські стосунки згідно з педагогікою співробітництва, не переходячи при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою, внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки атлант може виростити новий талант [4,c.32]. Кожна дитина - мікрокосм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з талановитими дітьми, що виявилися в процесі експериментального викладання.

1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й приниження їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного боку ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого - перфекціонізм - «зіркову хворобу» обдарованої дитини. Краще залучити до спільних занять. Наприклад, при розподілі учнів на ланки обдарованих призначити ланковими. Тоді заняття навіть проведене у вигляді змагання принесе перемогу всій групі, а не лише талановитому , здібному учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботі з обдарованими.

2. Оскільки талановиті діти погано ставляться до суворо регламентованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм працювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках треба організовувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити завдання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можливість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо. Отже, у навчанні талановитих, як і всіх технологіях особистісної орієнтації, потрібно знайти методи і засоби, що відповідають індивідуальним особливостям кожної дитини. Для цього враховуються результати психодіагностики, перебудовується зміст освіти у напрямі добору для окремого індивіда, змінюється організація діяльності дітей щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовуються нові методи і засоби навчання, наприклад, комп'ютер. Іншими словами, створюються умови для творчості і само актуалізації особистості, формування внутрішньої мотивації творчої діяльності, надання можливості вибору учнем свого стилю навчання, частково змісту навчання, реалізації особистісного потенціалу в освіті через здійснення відповідних видів діяльності.

3. Рання діагностика дитячої творчості і створення, умов для індивідуалізації навчання буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованого учня.

4. Розвиток творчої обдарованості неможливий без дотримання принципів розвивального навчання, висунутих А.М.Матюшкіним, - проблемності, індивідуалізації, діалогічності. Вони потребують переорієнтації навчання з предметного на процесуальне й мотиваційне [11,c.92].

5. Основним у розвитку творчого потенціалу, за О.Яковлевою, є принцип трансформації когнітивного змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку творчої обдарованості дітей необхідно систематично повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам'ятовується лише те, що сильно впливало на душу, викликало шквал емоцій.

6. У навчанні талановитих дітей необхідно дотримуватись матетики - науки про ціле покладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і передбачуваних результатів ще на початковому етапі діяльності. Тобто учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм належить виконувати.

7. Одним з основних принципів навчання талановитих дітей є створення стану безвиході (за Сократом) або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень повинен шукати вихід, приймати для цього певні рішення і чинити певні дії. [17,c.396].

Отже: хоча єдиних рекомендацій щодо навчання талановитих дітей не існує, можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з талановитими дітьми, що виявилися в процесі експериментального викладання. Необхідно також пам'ятати, що учитель має бути насамперед вихователем і головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин.

2.3 Рекомендації батькам у роботі з талановитими дітьми

Усі талановиті діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Талановиті діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Талановиті діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості талановитих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Фахівці давно відмітили, що талановиті діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей [8,c.328].

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей [7,c.36].

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [9,c.80]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довірі. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у стресових ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Для дитини батькам необхідно створити умови, щоб талановита дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки [7,c.49].

Отже: оскільки здібності розвиваються в процесі певної діяльності, їх формування більшою мірою залежить від батьків, розуміння ними суті відповідної обдарованості, бажання побачити її прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Головний напрям впливу - сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях.

Висновки до розділу ІІ

В розділі ІІ на основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології я з'ясувала, що основна ідея роботи з талановитими дітьми в загальноосвітніх школах - об'єднання зусиль педагогів, батьків, керівників освітніх установ, керівників муніципальних служб управління, творчої громадськості, з метою створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу дітей. Також я виявила, що система організації роботи з талановитими дітьми в освітній установі повинна мати наступний зміст: виявлення обдарованих і талановитих дітей; допомога талановитим вчитися в самореалізації їх творчої спрямованості; контроль над розвитком пізнавальної діяльності талановитих школярів; заохочення талановитих дітей.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, можна сказати про те, єдиних рекомендацій щодо навчання талановитих дітей не існує, Але все ж можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з талановитими дітьми. На їх основі я визначила,що взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:

-- формування взаємин на основі творчої співпраці;

-- організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей ;

-- превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів;

-- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);

-- розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння «згортати» і деталізувати інформацію;

-- гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання;

-- створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

В ході роботи я з'ясувала ,що розвиток талановитості великою мірою залежить від батьків. І тому на основі аналізу літературних джерел я виявила певні рекомендації батькам у роботі з талановитими дітьми. Велику роль в розвитку талановитої дитини відіграє розуміння ними суті відповідної обдарованості, бажання побачити її прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Також я визначила,що головний напрям впливу - сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проблема талановитості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов'язано з тим, що весь духовний потенціал суспільства та його матеріальний прогрес залежать від використання інтелектуальних особистостей вчених, організаторів виробництва, діячів культури. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти.

Аналізуючи літературні джерела з педагогіки та психології я виявила певну різницю між поняттями «талановитості» та «обдарованості». Термін «обдарованість» означає високий рівень здібностей, а обдаровані діти - це діти, котрі різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Багато дослідників навантажують термін «талановитий» спеціальним значенням: той,хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах.

В ході роботи я з'ясувала два основні типи обдарованості: загальна (розумова) та спеціальна (творча). ). Кожний з цих типів обдарованості має ряд видів, а кожен з видів, у свою чергу, може розглядатися як спеціальна здібність.

На основі літературних джерел я охарактеризувала зміст,форми і методи роботи з талановитими дітьми: зміст роботи містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості, виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок.

В ході дослідження я ставила собі за мету виявити ефективні умови які сприяють розвитку талановитості у дітей. Для цього я з'ясувала особливості організації школи в роботі з талановитими дітьми, виходячи з специфіки навчання талановитих дітей привела рекомендації вчителям та батькам у роботі з такими дітьми. Отже, для успішної організації роботи в освітній установі необхідно виявляти обдарованих і талановитих дітей; допомагати талановитим вчитися в самореалізації їх творчої спрямованості; контролювати розвиток пізнавальної діяльності талановитих школярів; заохочувати талановитих дітей; проводити роботу з учителями та батьками. В роботі над рекомендаціями педагогам я виявила, що єдиних порад не існує, так як кожна дитина -- унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Проте деякі загальні рекомендації можна привести: урізноманітнити завдання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можливість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо. Що стосується батьків,то головний напрям їх впливу - сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях.

Отже, потрібно пам'ятати, що кожен талант - це велика цінність, і весь духовний потенціал суспільства та його матеріальний прогрес залежать від використання інтелектуальних особистостей вчених, організаторів виробництва, діячів культури. І тому незвичайні здібності дитини не повинні залишатися поза увагою вчителів, батьків, суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Ю. Сверхзадача и развитие таланта / Ю. Азаров // Воспитание школьников. - М.: Школьная пресса, 2004. - № 1. - С. 45-48.

2. Андреева Г.М.Социальная психология: Учебник. / Г.М. Андреева. - М.: Аспект-Пресс, 2004. - 365с.

3. Андрющук А. О. Дидактичні засади роботи з обдарованою учнівською молоддю, яка професійно зорієнтована на наукову діяльність / А. О. Андрющук // Вісн.Луган. держ.пед.ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2000. - № 1 : пед. науки. - С. 8-11.

4. Антропова Ю. Реформирование системы социальной защиты детства в интересах детей [Текст] / Ю. Антропова // Соц. работа. - 2006. - № 2. - С. 33-37.

5. Волкова Н. П. Педагогіка: посібник. - К.: Видавничий центр «Академія». - 2001. - 279с.

6. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. - К.: Віпол ,1993. - 75 с.

7. Доровской А.И. « 100 советов по развитию одаренности детей» - М;1997. - C. 34-52.

8. Капська А. Й. Соціальна робота: навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 328 с.

9. Леві В.Л. Нестандартна дитина. - К. : Радянська школа, 1991. - 256 с.

10. Лейтес Н.С. Способности и одарённость в детские годы. - М.: Знание, 1984. - 80 с.

11. Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одарённые дети // Вопросы психологии. - 1988. - №4. - С. 88-97

12. Мелхорн Г., Мелхорн Х.-Г. Гениями не рождаются. - М.: Просвещение, 1989. - 160 с.

13. Мигович I.I. Соціальна робота: Вступ до спецiальностi: / Мигович, Iван Iванович ; Ужгород.ун-т / Ужгород.ун-т. - Ужгород : Б.в., 1997. - 190 с.

14. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник. / В.С.Мухина. - М.: Академия, 2004. - 456с.

15. Недужко В. Д. Управління процесом розвитку дитячої обдарованості в навчальному закладі нового типу [Текст] / В. Д. Недужко. - Луцьк. 2010. - 180 с.

16. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: У двох кн. Кн.1.: Соціальна психологія особистості і спілкування. / Л.Е.Орбан-Лембрик. - К.: Либідь, 2004. - 576с.

17. Чудновский В.Э., Юркевич В.С. Одаренность: дар или испытание. - М.,1990. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru

...