Вивчення епічних творів у старшій школі на уроках літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Формування умінь у старшокласників визначати жанрово-стильові особливості художнього твору (на прикладі роману виховання О. Кобилянської «Апостол черні»)

1.1 Традиційні методи, форми і прийоми визначення учнями жанрово-стильових особливостей епічних творів

1.2 Інноваційні засоби, форми і прийоми навчання визначати жанрово-стильову специфіку твору

Розділ ІІ. Навчальна модель вивчення художнього твору О. Кобилянської «Апостол черні»

2.1 Методичні поради щодо визначення системи вивчення послідовності жанрово-стильових особливостей твору

2.2 Розробка уроку позакласного читання для учнів старшого віку на тему: «Жанрово-стильові особливості твору О. Кобилянської «Апостол черні»»

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Як відомо, художня література відіграє важливу роль у формуванні світогляду та ідейно-політичних переконань молодого покоління, у становленні моральних принципів майбутніх громадян, у їх естетичному вихованні. Епічні твори відзначаються розповідною, сюжетно-описовою формою зображення життя. Характери героїв розкриваються через дії і вчинки в різноманітних обставинах. Наявністю широкого багатогранного відтворення дійсності, авторськими відступами.

Уже багато років науковці намагаються знайти методи, за допомогою яких сприймання учнями епічних творів матиме найкращі результати. Труднощі сприйняття епічних творів обумовлені тим, що багато з них великі за обсягом. І вчитель повинен добре подумати, що саме необхідно детально розглянути на уроці, які епізоди прочитати, щоб посилити емоційність враження дітей. Не менш важливим є те, щоб учні, аналізуючи твір, навчилися бачити за образами, картинами автора. Такі твори неможливо повністю розглянути на тих кількох уроках, що відводяться програмою. Тому значна частина роботи виконується в позаурочний час. Над вирішенням цієї проблеми працюють багато літературознавців і методистів, серед яких можна виділити О. Бандура, Т. Ф. Бугайко, Г. Л. Токмань, Ф. Ф. Бугайко.

Одне з основних завдань вчителя - навчити учнів самостійно працювати над книгою, виробити в них критичне ставлення до прочитаного, домогтися, щоб вони зрозуміли ідейно-тематичну спрямованість художнього твору. Епічним творам шкільна програма відводить багато місця і в середніх і в старших класах. В цих творах, для учня, розкриваються ірреальні світи, в яких він випробовує себе, ставлячи в ситуації, в які потрапляли персонажі, визначаючи місце в різних історичних епохах та різних людських оточеннях: школяр проживає все нові й нові історії існування, що сприяє його пошуку власного «Я», утвердженню його позиції в реальному світі, він збагачує своє коло можливостей, а від так збагачується, творячи себе. Актуальність дослідження полягає у тому, що й досі вивчення епічних творів на уроках літератури викликає багато труднощів. Перед вчителем постає проблема якнайглибше розкрити сюжет твору, позасюжетні елементи та їхню художню роль, щоб донести ідею, яку автор намагався висвітлити. Для того, щоб учні не залишилися байдужими до прочитання епічних творів.

Мета дослідження ? дослідити особливості вивчення епічних творів у старшій школі на уроках літератури. Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) дослідити методологічні основи вивчення епічного твору; 2) вивчити зміст та форму епічних творів;

3) розглянути принципи, методи та прийоми аналізу епічного твору;

4) дослідити особливості вивчення художнього твору О. Кобилянської «Апостол черні»;

5) подати розробку уроку позакласного читання для учнів старшого віку на тему «Жанрово-стильові особливості твору О. Кобилянської «Апостол черні».

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української літератури.

Предметом дослідження є методи, прийоми, засоби формування гуманістичних якостей учнів у процесі вивчення епічного твору

О. Кобилянської «Апостол черні» на позакласному уроці читання.

Теоретико-методичні засади роботи. Предметом уваги є роботи відомих методистів Н. Волошиної, Є. Пасічника, Т. Бугайка, Ф. Бугайка, В. Неділька, М. Кудряшова.

У процесі дослідження застосовуються методи: біографічний, тому що особливості творчості письменниці визначаються якостями її індивідуальності; емпіричні: узагальнення педагогічного досвіду, спостереження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу спеціального дослідження художнього втілення гуманістичних ідей у романі О. Кобилянської «Апостол черні» та представлено модель вивчення твору в старшій школі.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні та визначенні теоретичних засад методики вивчення епічних творів у школі з метою формування гуманістичних ідей в учнів старших класів.

Практичне значення роботи. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані у процесі викладання української літератури у загальноосвітніх школах, а також під час підготовки студентів до практичних занять з української літератури.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел, який має 35 позицій. Загальний обсяг роботи - 35 сторінок.



Розділ І. Формування умінь у старшокласників визначати жанрово-стильові особливості художнього твору (на прикладі роману виховання О. Кобилянської «Апостол черні»)

епічний старшокласник жанровий кобилянська

1.1 Традиційні методи, форми і прийоми визначення учнями жанрово-стильових особливостей епічних творів

Успішне здійснення відповідних складних завдань викладання літератури можливе лише тоді, коли вчитель у своїй практиці використовує такі методи, форми і прийоми, що сприяють ефективному розвитку творчої уяви й відтворюючої діяльності, розширенню емоційної сфери й розумової активності учнів.

Психологічні дослідження свідчать, що повноцінність сприймання мистецтва визначається багатьма факторами. Воно успішним буде тоді, коли ґрунтується на активізації наявних уже тимчасових нервових зв'язків. Усвідомлення учнями художніх творів вимагає добре розвинутих уяви та асоціативного мислення.

Сприймання творів залежить також від певного настрою у момент роботи з текстом, від асоціативного досвіду дітей тощо. Тому перед читанням тексту потрібна певна підготовка, щоб правильно спрямувати думку і почуття дітей, враження і активізувати їх творчу уяву тощо. Без підготовчої роботи у школярів може скластися навіть викривлене уявлення про твір.

Основна мета даного етапу - підготувати учнів, зацікавити їх, включити в активну роботу, ввести нові явища в систему засвоєного, пробудити в них бажання прочитати даний твір.

Підготовча робота до сприймання епічних творів має різні форми і реалізація за допомогою найрізноманітніших методів і прийомів навчання: слово ( або лекція ) вчителя; лекція з діапозитивами, з розглядом ілюстративного матеріалу; фронтальна або індивідуальна бесіда; розгляд ілюстрацій та картин відомих художників; самостійне читання (дома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури; робота з підручником; прослуховування музичних творів та зразків художнього читання; перегляд фрагментів кіно -, відео - та діафільмів; аналіз творчих робіт учнівських малюнків на певну тему.

Л. Я. Бойко та З. В. Кирилюк пропонують на даному етапі спосіб цілеспрямованих випереджальних завдань (виписати чи переказати і обміркувати фрагмент тексту, що характеризує героя, конфлікт, обставини ) та запитань, що підготують учнів до уроку, поглиблять розуміння твору [ 17, с. 59 - 60 ].

Високої зацікавленості можна досягти, на думку З. В. Кирилюка, і прийомам парадоксального початку уроку, коли дивним чи загадковим фрагментом заінтригувати учнів, а значить, викликають бажання розібратися [17, с. 59 ].

Іноді перед вивченням твору можна дати письмову роботу на аналогічну тему, почитати відповідну статтю до теми, заохочувати учнів до прочитання повністю. Велике значення на вступних заняттях має словникова робота. М. О. Рибникова радила вмонтовувати незрозумілі слова чи мало зрозумілі слова і вирази у вступне слово вчителя. Якщо у тексті багато незрозумілих слів, тоді вони розглядаються і в роботі з текстом [28, с. 165 ].

Форми, що їх застосовує вчитель на етапі підготовки до сприйняття, можуть бути різні, адже, багато залежить від методичної та педагогічної майстерності вчителя. Часто ефективним є звернення до фактів з життя письменника. У старших класах підготовки до сприйняття художнього твору ускладнюється і дуже часто пов'язано з історією створення самого твору. Іноді художній твір розглядається на фоні літературного процесу. Тому об'єктом вступних занять може бути розповідь про історично-літературну боротьбу навколо того чи іншого питання.

Необхідно продумувати в усіх деталях раціонального використання часу, які ключові питання поставити у центр уваги. Методика проведення таких уроків зумовлюється насамперед характером матеріалу та педагогічної майстерності вчителя і підготовки учнів.

Другий етап вивчення епічних творів - читання тексту. Без нього не може бути ефективної роботи на уроці. Якщо учні не прочитали твір, тоні бесіда, ні аналіз не будуть ефективними, у школярів так і не виникнуть глибокі емоції.

Читання художнього твору відбувається на кожному етапі. Формуючи мету читання, учитель повинен мати на увазі художньо-естетичні завдання, поглиблене сприйняття твору.Вчителю треба пам'ятати про низький рівень техніки читання в 5-7 класах і визначити та застосувати прийоми методу творчого читання, які б ефективно впливали на вирішення цієї проблеми, стимулювали б відповідні види діяльності учнів.

Серед активних форм роботи на даному етапі методисти визначають:

— виразне читання як важливий засіб,що забезпечує емоційнесприймання твору та здатність викликати у слухача яскраві картини життя. Деякі методисти, зокрема Є. Пасічник, розглядають виразне читання, як необхідну умову вивчення твору, завдяки йому в учнів складається перше враження про художній твір, про його ідейно-тематичну і жанрову своєрідність, про особливість мови і стилю письменника.

— мовчазне читання (самостійне читання ), яке визначається більшою суб'єктивністю і самостійністю суджень.

— коментоване читання. Застосовуючи його, ми досягаємо того, що учні коментують прочитане,а це значить, що вони отримали знання. Має місце цей прийом і у старших класах. Учнів треба привчати самостійно користуватися зносками. Словниками, особливо тлумачними.

— читання напам'ять передбачено у кожному класі. Вивчення уривку з твору стимулює удосконалення пом'яті, уваги, допомагає урізноманітнити урок. Це важливий фактор посилення емоцій, засіб збудження і розвиток у дітей інтересу до творчості письменника.

— читання ланцюжком, під музику, колективні декламації, де поєднується індивідуальне читання, груповим, хором, широко практикується у середніх класах і є ефективним [ 23, с. 65 ].

Зазначимо, що жоден прийом самостійно не діє. На етапі читання тексту учитель продумує низьку прийомів, визначає домінуючі і допоміжні у кожному окремому випадку. Всі вище згадані прийоми можуть бути використані як в середніх, так і в старших класах. Треба пам'ятати, що лише в 9-11 класах більшість творів учні опрацьовують вдома, у класі ж, як правило, звучать невеликі фрагменти. Головна мета вчителя на даному етапі - керувати, спостерігати і контролювати процес читання вдома. Мети можна досягнути лише у разі прочитання твору. Але на цьому етапі постає проблема не лише ефективності прийомів читання [ 20, с. 174 - 187 ].

У старших класах, де більшість епічних творів, запропонованих для вивчення, великі за обсягом, гостро стоїть проблема прочитання твору. І йдуть дискусії про доцільність читання таких художніх творів у повному обсязі. Одні методисти наполягають на тому, що в першу чергу потрібно потурбуватися, щоб учні прочитали твори, визначені програмою, аргументуючи свою думку висловом, що важливий не стільки коментар до Шекспіра, скільки сам Шекспір. Інші говорять те, що не можна вивчати текстуально великі за обсягом романи в школі.

Коли ж мета досягнута, і твір прочитано можна розпочати роботу, спрямовану на підготовку до аналізу. Отже, наступний етап роботи з текстом у 5-8 класах - словникова робота, 9-11 підготовка до аналізу твору. Більшість методистів (Є. Б. Пасічник, К. У. Мальцев) опускають цей етап [ 20, с. 174 - 181]. Але вчителі-практики кажуть, що він логічне продовження етапу читання тексту і є необхідним для того, щоб учні збагнули зміст прочитаного твору. Необхідність цього етапу також доводять результати психологічних досліджень, за якими перше враження від прочитаного має надто загальний характер, первинне читання художнього твору не завжди забезпечує належне розуміння, бо його сприймання визначається вибірковим характером. Учні часто схоплюють лише зміст, не помічаючи багатьох компонентів, не проникаючи у суть явищ [20, с. 85 - 94].

Допоможуть у реалізації цього етапу різноманітні види бесіди і словникова робота. Домінуючим буде евристична бесіди та диспуту.

Види літературної бесіди розрізняються залежно від того, яким чином розподіляються робота між учителем та учнями, яка її мета й завдання. Найпоширеніша - бесіда за заздалегідь поставленими питаннями. Учитель пропонує систему запитань, що допоможуть учням розібратися в художньому творі, знайти необхідні докази на підтвердження своїх висновків (коли треба цитати), підготуватися до бесіди в класі. Запитання мають бути простими, чіткими, конкретними та передбачати розгорнуту відповідь [ 10, с. 36 ].

Інший вид - «вільна бесіда». Застосовуючи її, вчитель не пропонує запитань, а бесіда проводиться за запитанням, що виникають в процесі обговорення. Вчитель має підтримувати і спрямовувати бесіду за певним планом,допускаючи відступи від нього, завершити бесіду можна складанням простого плану до твору: учні добирають заголовки до окремо логічно завершених частин художніх творів.

Ще один прийом методу евристичної бесіди, що довів свою ефективність і актуальність, диспут. Провести диспут допомагає продумана система завдань і запитань творчого характеру. Диспут - це усне обговорення якого-небудь питання з літератури, з часто з наперед визначеними опонентами. Учні мають вчитися уважно слухати, розуміти запитання інших, ставити власні, а вчитель має формулювати запитання так, об було виключити можливість однозначної відповіді.

Важливою частиною етапу підготовки до аналізу є словникова робота. Її треба побудувати так, щоб слова входили до активного словника запасу учнів, бо вони дуже часто забуваються, навіть коли учень неодноразово зустрічаються з ними. Повинна вестися системна робота над розширенням словникового запасу учнів [ 20, с. 56 ].

Для ефективності словникової роботи варто застосовувати різноманітні прийоми. Звернемося до прийомів словникової роботи запропонованих Л. Ф. Мірошниченко і серед них виділимо такі:

— незрозумілі слова учні пояснюють самі. Цей прийом найдоцільніше використовувати першим, бо він активізує клас, бо він активізує клас, виявляє його рівень знань.

— звертаємось до словників.

— окремі слова записати на дошці чи ватмані. Підключаючи зорову пам'ять, підвищуємо ефективність словникової роботи.

— найважчі слова пояснюємо за допомогою наочності: малюнків, картин, репродукцій.

— частину слів пояснює вчитель, і насамперед ті, що потребують поширеного коментування.

Закінчивши словникову роботу, потрібно з'ясувати, чи залишилися в тексті незрозумілі слова, і пояснити їх [ 20, с. 56 ].

Наоснові праць багатьох методистів та літературознавців можна зробити висновок, що важливу роль необхідно відносити таким видам роботи як:

-- пошук слів, які вказують на національну специфіку твору;

— співвіднесеність національних назв спільних або подібних реалій.

Коли вчитель переконався, що учні усвідомили зміст прочитаного, він переходить до етапу аналізу твору (цей етап доцільно вводити в старших класах, у 5-8 - використовувати лише елементи аналізу).

«Аналіз - це здатність, вміння знаходити, виділяти окремі складові частини художнього тексту, їх дослідження з метою проникнення у внутрішню суть твору, синтез та вміння робити висновки, узагальнювати та давати власну аргументовану оцінку [ 13, с. 67]».

У практиці школи аналіз художнього твору практикується уже давно і оснований на повторному читанні і глибокому осмисленні у процесі його вивчення найважливіших ідейно-значущих епізодів.Детально розглядаючи епізод за епізодом,розділ за розділом, учні поступово усвідомлюють задум твору. Однак, аналізуючи твір, слід пам'ятати про те, що він є явищем мистецтва, тому надто детальний розбір може зашкодити його емоційно-естетичному сприйманню.

До цього часу питання про те, яким повинен бути шкільний аналіз залишається проблемним. Зрозуміло, що аналіз художнього твору у школі має насамперед виховне і розвиваюче. Він вчить розуміти та відчувати прекрасне. В історії вітчизняної методики і шкільної практики аналіз художнього твору пояснювався і отримував різні форми. З середини ХХ століття шкільна наука пішла по шляху подолання глибокого розриву змісту і форми. Поняття «цілісний образ» перейшло із літературознавства в методику, доповнюючи «пообразний» шлях аналізу такими шляхами аналізу, як «слідом за автором» і «проблемним», які розрізняються ходом дослідження: «слідом за автором» - індуктивний, тобто від особистих спостережень до загальних, «проблемний» - дедуктивний - від загальних положень до особистих.

Отже, шкільний аналіз базується на літературознавчій концепції, але не наслідує її. В умовах школи літературознавчий аналіз не мета, а засіб. Він має виступати гарантом доброго спілкування з текстом, допомагати його осмисленню. Трансформуючи літературознавчий аналіз у шкільний, важливо загальне осмислення твору, авторський задум та його втілення.

Дискутуючи з цього приводу, деякі вчені висловлюють думку, що одна з найважливіших причин, яка послаблює інтерес учнів до художнього слова - те, що в процесі аналізу творів художні образи перекладаються на мову понять. Л. А. Рибак доводить, що на цьому етапі образний підхід не повинен поступатися понятійному підходу, і читач, аналізуючи твір, має мислити образами [ 17, с. 75 ].

Поглянемо більш детально на проблему аналізу епічних творів. Слід пам'ятати, що епічні твори дуже різноманітні, тому, зустрічаючись з новими формами без відповідного естетичного досвіду, учні можуть не сприйняти його. Таким чином, треба постійно розширювати уявлення учнів про жанрові різновиди епічних творів. Основою епічного твору є сюжет, який становить собою послідовний ланцюг дій. Важлива роль належить і поза сюжетним елементам - портретам, пейзажам, ліричним відступам, описам інтер'єру тощо. У кожному класі є особливості аналізу епічних творів, які зумовлені рівнем літературної підготовки учнів. На перших етапах увага зосереджується на розвитку сюжету, вчинках персонажів. Простежуючи розвиток дії у часі і просторі, учні вчаться давати оцінку життєвим явищам. Не менш важливим є вміння виходити за рамки сюжетної основи, уловлювати авторський підтекст, який захований за фасадом дій. Тому вивчення епічного твору повинно будуватися так, щоб учні розуміли тісний зв'язок усіх компонентів, бачили логічну композиційну побудову [ 19, с. 57 - 80 ].

Успішність та ефективність роботи з твором залежить від обраного вчителем шляху аналізу. Питання шляхів аналізу художнього твору привертало увагу багатьох методистів. Традиційна методика визнає три шляхи аналізу художнього твору:

- за розвитком дій, «услід за автором»;

- пообразний;

- проблемно-тематичний.

Аналіз «услід за автором» може використовуватись у будь-якому класі. Доцільно використовувати його, коли твір невеликий за обсягом. Попереднього вчитель ділить текст на логічно завершені змістові частини і складає систему запитань до них. При вивченні епічних творів та при застосуванні даного аналізу важливо, щоб учні навчилися бачити за образами і картинами автора. Авторська позиція в епічних творах виражається або безпосередньо, або у прихованій формі. Письменник може говорити з читачем від імені оповідача, літературного героя, а іноді позиція оповідача збігається з авторською лише частково. Отже, учнів слід навчити робити висновки про авторську позицію на основі загального звучання твору.

Пообразний шлях аналізу використовується у школі найчастіше. Саме цей шлях допомагає реалізувати навчальну, виховну та розвиваючу мету під час вивчення твору. Однак традиційний пообразний аналіз зводиться до поділу героїв на позитивних та негативних. Тому проведення пообразного аналізу вимагає від вчителя ретельної підготовки. Готуючись до його проведення, слід пам'ятати про властиві лише йому особливості:

— система образів стає домінантою аналізу - треба визначити головні та другорядні образи, які допомагають відтворити реальну дійсність в єдності почуттєвих та змістових компонентів, сприяють розкриттю задуму, теми та ідеї, беруть участь у вирішенні поставлених проблем;

— через систему художніх образів відбувається осягнення твору.

Вчитель повинен скласти систему образів твору, якщо це зробити не важко, якщо письменник створив яскраві багатогранні характери, і через систему образів можна побачити всі інші компоненти аналізу в поєднані змісту і форми, то звертання до пообразного аналізу буде найефективнішим при вивченні епічного твору. На цьому етапі буде переважати метод евристичної бесіди з елементами вибіркового читання, коментованого читання та читання в особах [ 21, с. 98 ].

Поряд з названими аналізами у школі використовується і проблемно-тематичний шлях аналізу епічного твору. Багато методистів (В. Стоюнін, В. Маранцман, В. Острогорський та інші) розробляли ідеї, пов'язані з проблемним навчанням.

Проблемне навчання - система вивчення твору, що передбачає шлях:

-- від визначення проблем до проблемних запитань;

-- від проблемних запитань до проблемних ситуацій;

— від проблемних ситуацій до проблемних завдань до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів вирішення визначених проблем.

Формулюючи проблемні запитання, важливо зважити на те, чи зрозумілі вони учням, чи відповідають їх віковим категоріям, чи зацікавлять їх. Питання мають спонукати до пошукової роботи.

Проблемно-тематичний аналіз проводиться у такій відповідності:

1. Визначення теми художнього твору.

2. Оголошення вже визначених проблем.

3. Пошук авторських шляхів вираження.

Отже, до цієї роботи важливо залучити всі компоненти художнього твору, що сприяють визначенню напрямів вирішення проблем, оцінці вартості і його змісту і форми, розуміння твору в цілому. Треба пам'ятати, що проблемні питання повинні мати не лише перспективний характер, спонукати до роздумів, допомагати створити проблемні ситуації, а звертати безпосередньо увагу на те, як письменник творить художні образи, які йому вдається викликати почуття. Питання треба спрямувати і на дослідження мови, стилю письменника, які визначають сукупність ідейно-художніх особливостей його творів.

1.2 Інноваційні засоби, форми і прийоми навчання учнями визначати жанрово-стильову специфіку твору

Поряд з традиційними шляхами аналізу йде вивчення методистами інших можливих шляхів аналізу (філологічного, композиційного, стилістичного, лінгвістичного, системно-структурного, компаративного тощо). Їх визначення ще недостатньо обґрунтоване, і ці шляхи аналізу не набули самостійності.

Одним з найперспективніших і найцікавіших є компаративний (порівняльний) аналіз, що відкриває широкі можливості і при вивченні багатьох тем набуває велике значення. Для застосування компаративного методу вчителю потрібно знати, які етапи і види між літературних зв'язків існують. А саме, що існують чітко визначені етапи: підготовчий, реалізації й узагальнення.

На підготовчому етапі доречно звернутися до контактних зв'язків. Мета роботи на цьому етапі - розкрити можливість вивчення зарубіжної літератури в тісному зв'язку з українською. Вивчення контактних зв'язків допоможе учням усвідомити взаємозв'язок і взаємодії національних літератур, готує їх до реалізації другого етапу, на якому розглядаються зв'язки всіх рівнів: тематологічні (теми, мотиви); генетичного (роди, жанри); міфологічного (складові частини літературного твору або літературного процесу), тобто проводиться власне аналіз художнього твору в зіставленні з іншими. Так, «Гобсек» О. Бальзака може розглядатися в порівнянні з творами М. Гоголя «Мертві душі» і Карпенка-Карого «Хазяїн», а роман Е. Хемінгуея «Прощавай зброє!» в порівнянні з твором Е. М. Ремарка «На західному фронті без змін». На третьому етапі, виявивши вміння мислити, спостерігати, зіставляти, учні роблять власні висновки і узагальнення [ 13, с. 76 - 97 ].

При проведенні компаративного аналізу особливу увагу слід приділити і принципу пріоритету загальнолюдських цінностей. Доцільно пропонувати школярам завдання, мета яких не лише усвідомлення подібності творів, але і осягнення близькості світоглядів різних народів. Необхідно розвивати в учнів вміння помічати спільні думки, переконання, прагнення, цінності, уявлення тощо.

Методична наука за час свого існування вирішила багато методичних питань вивчення епічного твору, але вчителі продовжують пошуки, що відповідають умовам нового часу, оскільки проблема шкільного аналізу художніх творів вимагає подальшого наукового обґрунтування. Художній твір потребує всебічного підходу до його розгляду. Це зумовлюється специфікою літератури як виду мистецтва і тими завданнями, які треба розв'язати вчителю в процесі вивчення літератури.

Наступний етап роботи з вивчення художнього твору - підсумкові заняття або підсумки. За словами Є. Пасічника, «підсумкові заняття необхідні, щоб ще раз поглянути на твір як на цілісну художню структуру у єдності змісту і форми [ 25, с. 89 ]». Мета цього етапу - перевірити розуміння учнями прочитаного твору, його відчуття, зроблені висновки, особисті враження та оцінки.

Форми роботи на цьому етапі дуже різноманітні. Це - і підсумкова бесіда, і відповіді за тестами, і літературна вікторина, і літературні змагання та ігри. Така робота вчителю допоможе вчителю підвести підсумки теми, активізувати діяльність учнів, поставити значну кількість оцінок та головне - з'ясувати власне судження про твір кожного учня.

У старших класах, коли художній твір розглядається на фоні літературного процесу, на цьому етапі можна визначити, хто з письменників впливав на світогляд автора, хто продовжив його ідеї, повторив думки тощо.

Заключний етап роботи з художнім текстом - усні та письмові роботи. Його мета - навчити учнів узагальнювати і використовувати здобуті на попередніх етапах знання; самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати своє судження про вчинки дійових осіб, спираючись на зміст і форму твору; розвивати навички усного мовлення.

Звичайно, види творчих робіт зумовлені віковими особливостями учнів та їх можливостями. Так, у 5-8 класах учнів треба вчити складати простий і складний план твору, простий план характеристики образу літературного героя, стисло і докладно переказувати текст (усно), готувати вибірковий переказ, твір-роздум про героя (усний і письмовий), стисло переказувати великий епічний твір, складати план порівняльної характеристики образів. Вчитель має пам'ятати, що учні будь-якого віку люблять фантазувати, висловлювати власні думки, творити, а тому, обираючи теми, прийоми творчих робіт, має визначати потенційні можливості для творчого розвитку учня. Обов'язковими є творчі роботи як відповіді на запитання (письмово). Можна запропонувати учням написати власний міф, казку чи байку, де зашифровані прислів'я, приказки, лист до героїв твору.

Отже, до цієї роботи важливо залучити всі компоненти художнього твору, що сприяють визначенню напрямів вирішення проблем, оцінці вартості і його змісту і форми, розуміння твору в цілому. Треба пам'ятати, що проблемні питання повинні мати не лише перспективний характер, спонукати до роздумів, допомагати створити проблемні ситуації, а звертати безпосередньо увагу на те, як письменник творить художні образи, які йому вдається викликати почуття. Питання треба спрямувати і на дослідження мови, стилю письменника, які визначають сукупність ідейно-художніх особливостей його творів. Учням старших класів необхідно дати навички складання конспекту, усного та письмового твору-роздуму над проблемою, усного і письмового твору-аналізу (компаративного) художніх творів, написання реферату, доповіді та її усного викладу. Вчитель сам визначає форму і час проведення творчих робіт.



Розділ ІІ. Навчальна модель вивчення художнього твору О. Кобилянської «Апостол черні»

2.1 Методичні поради щодо визначення системи вивчення послідовності жанрово-стильових особливостей твору

Шкільний аналіз твору залежить від літературного роду тексту, його специфічні рисив впливають на зміст і послідовність розгляду.

Епічні риси, які слід враховувати при аналізі твору:

1. Епос - це оповідь про події

2. Оповідь ведеться від реального чи умовного оратора( оповідача)

3. У епосі присутні описи зовнішності, природи, будівель

4. Твори значні за обсягом

5. Мова творів як правило прозова

6. Герметичність художнього світу: художній час, простір, художні предмети (персонажі, речі, ідеї, почуття)

Специфіка виховного значення епосу - в ірреальному проживанні читачем різних життєвих доль, читач випробовує ситуацію морально-етичного вибору. Визначаючи своє ставлення до різних історичних епох , людей, стосунків між ними, школяр проживає нові історії, що сприяє пошуку власного «Я», утвердженню його позиції в реальному світі, збагаченню внутрішнього світу.

При розгляді епічного твору в класі можна скористатися цілісним, композиційним, пообразним, проблемно-тематичним, структурно-стильовим типами аналізу. Г. Клочек рекомендує запроваджувати ще один тип аналізу - «повільне читання» певного епізоду: текст містить закодовану «генетичну» програму, декодування якої і становить сутність методики «повільного читання [ 11, с. 54 ]».

В основу методики вивчення епічних творів покладено ті ж загально дидактичні принципи, що і в методику вивчення лірики та драми. Проте аналіз літературного твору обумовлюється особливостями його змісту і жанру і тими або іншими завданнями вивчення, які ставить перед собою викладач. Тому не можна говорити про яку-небудь загальну, універсальну схему чи загальний план вивчення, обов'язкові для будь-якого тексту.

Головне в методиці розкриття специфіки епосу -- це сукупність і характер його художнього аналізу. Якщо при аналізі ліричної мініатюри важливо тут же, в класі, її прочитати, дати відчути учням емоційну силу, а при аналізі драматичного твору -- дати їм можливість самим шляхом колективного читання включитися в його «безпосередню дію», то при вивченні епічного, особливо великого твору, ці прийоми значною мірою втрачають свою ефективність. Отже, поняття «емоційного сприйняття твору учнями» означає: учні емоційно сприймають епічний твір, читаючи його переважно до аналізу на уроці [ 5, с. 86 ].

Мета аналізу епічного твору в класі -- розкрити специфіку відображення життя цим літературним родом.

Метою вивчення епосу обумовлюються і методичні прийоми. Їх найсуттєвішу ознаку становить складання плану, в якому розкривається складна композиційна побудова епічних творів: сюжет, поза сюжетні елементи, пейзаж, опис та інші засоби непрямої художньої характеристики. План як спосіб вивчення специфіки епічного твору у середній школі переважно є складним. Це зрозуміло: епос, епічний твір -багатоплановий. Щоб шляхом аналізу усвідомити всі його особливості, в плані доводиться виділяти всі найсуттєвіші частини. Тільки такий план з розкриттям чисто епічних прийомів створення художнього образу, змалювання людського характеру вводить в творчу лабораторію письменника.

Учні 9-11 класів здатні самостійно опрацьовувати наукову літературу. Тому з початку навчального року їм слід рекомендувати для самостійного читання теоретичні праці, зокрема статті І. Франка про специфіку літератури, її родові особливості.

Готуючись до уроку вивчення епічного твору, учитель повинен детально проаналізувати його. На уроці неможливо здійснити такий аналіз за браком часу, тому слід обирати найцікавіші і найвиразніші його елементи.

План аналізу епічного твору може бути таким:

1. Історія написання твору.

2. Історичний контекст.

3. Рід, жанр, жанровий різновид.

4. Тематика і проблематика.

5. Композиція:

— зовнішня композиція (поділ твору на томи, розділи, частини, глави);

— сюжет - конфлікт у його основі (соціальний, психологічний, політичний, морально-етичний, побутовий), художнє розташування компонентів (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка);

— позасюжетні елементи та їхня художня роль (заголовок, присвята, епіграф, авторські відступи, цитати, вставні епізоди, пролог, епілог, описи - портрет, інтер'єр, пейзаж);

— розташування персонажів (голодні, другорядні, епізодичні; групування навколо конфлікту).

6. Характеристика дійових осіб.

7. Ідейний зміст твору, емоційні оцінки автора.

8. Мовностильові особливості.

Старші підлітки, увага яких до власного Я загострюється, із зацікавленням ставляться до внутрішніх драм героїв, екстремальних ситуацій, психологічних стресів. Учителеві слід зосереджуватися на характеристиці конфлікту, на якому основний сюжет, розкривати громадянську та морально-етичну пропозицію автора [ 18, с. 92 ].

Старшокласники схильні до пошуку в епічному творі ситуацій морального вибору, самопізнання. Учитель має разом із ними уважно розглядати засоби психологізму, використані письменником, вічні питання та злободенну проблематику твору на фоні суспільного тексту - доби, зображеної у творі, часу написання тексту, сучасності.

При вивченні епічних творів потрібно дотримуватися такої закономірності: чим старший учень, тим більше уваги слід приділяти естетичному оформленню твору - особливостям художнього розташування елементів сюжету, ролі поза сюжетних компонентів, засобам характеристики персонажа, мовностильовій специфіці тексту; в аналізі тематики, проблематики та ідейного змісту твору з дорослішанням дітей переходити від історичної конкретики до філософських ідей, мотивів, вічних проблем [ 14, с. 56 ].

Отже, робота з вивчення епосу потребує детального аналізу твору вчителем при підготовці до уроку, вибору фрагментів для читання і коментування на уроці, формулювання системи запитань до учнів, які стимулювали б узагальнене розуміння твору, застосування специфічних методичних прийомів.

2.2 Розробка уроку позакласного читання з теми «Жанрово-стильові особливості твору О. Кобилянської «Апостол черні»

Такий величезний материк, яким є літературна творчість Ольги Кобилянської заслуговує на глибоке вивчення. Програмою з української літератури в старшій школі, нажаль, не передбачене ознайомлення учнів з романом вихованням «Апостол черні». У зв'язку з цим, розроблено традиційний урок позакласного читання, на якому учні розглянуть роман «Апостол черні».

Тема. Життєвий та творчий шлях О. Кобилянської. Роман виховання «Апостол черні»

Мета: допомогти одинадцятикласникам глибше засвоїти зміст роману виховання О. Кобилянської «Апостол черні», розкрити проблему людського покликання - справжнього призначення людини в цьому світі; підвести учнів до розуміння проблематики твору, складності натури головного героя, його еволюцію як особистості; розвивати логічність і самостійність суджень; сприяти вихованню почуття людської гідності, порядності, прагнення до самовдосконалення, загальнолюдських моральних цінностей.

Учні повинні знати: зміст виучуваного твору, порушені в ньому морально-етичні проблеми.

Учні повинні вміти: характеризувати образи, посилаючись на текст, давати власну оцінку; знати зміст і форму реалізації письменницьких поглядів на проблему вільного життєвого вибору людини;

Методи і прийоми: слово вчителя, евристична бесіда, дослідницька робота в групах, усні міркування учнів.

Обладнання: скорочений текст твору «Апостол черні», ілюстрації, картки із завданнями для роботи в групах, матеріали для розумової гри «Магазин цінностей».

Тип уроку: урок позакласного читання.

Хід уроку

«Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір свої сили… І ти віднайдеш себе. Віднайдеш і зміркуєш, якою повинна бути… А народ шануй! Гляди-бо! Коли йдеш у ліс, ти не станеш тут такого ладу, як в гарно виплесканім саді та зате стрінеш ти в лісі таку силу й потуги, стільки несвідомої поезії і краси, з першої руки, про яку в гарно виплеканім саді іноді й не снять, а тобі іноді з подиву серце замовкне… Це - наш народ, моя доню! Народ шануй!»

Ольга Кобилянська

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

1. Оголошення теми і мети уроку.

Мета нашого уроку - розкрити ще одну грань таланту

О. Кобилянської, проаналізувати її роман виховання «Апостол черні», з'ясувавши порушені в ньому проблеми. А проблеми надзвичайно цікаві:

- проблема жіночої емансипації;

- проблема вірності і зради, що постає, як у морально-особистому так і в національно-патріотичному плані;

- проблема батьків і дітей;

- духовна спадкоємність поколінь однієї нації.

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя

О. Кобилянська увійшла в українське письменство насамперед, як виразниця прагнень і змагань інтелігенції, зокрема освіченого жіноцтва, і протягом усієї творчості письменниці чітко простежується її незмінний інтерес до цієї теми. Кобилянська неодноразово звертається до такого епічного жанру, як роман, зокрема до роману виховання. Цьому твору притаманні поглиблений психологізм, емоційність.

О. Кобилянська, літературний дебют якої припадає на кінець минулого століття, була оригінальною постаттю, «екзотичною квіткою», як її називали деякі критики, на тлі традиційної і загальновизнаної у другій половині ХІХ століття реалістично-народницької літератури.

Послідовно проводячи у своїй творчості ідею домінуючої ролі освіченої верстви в загальному поступі нації на шляху суспільно-історичного розвитку, Кобилянська свідомо звертається до проблеми виховання і особи, свободи і обов'язку, трактуючи їх з позиції притаманного їй романтичного ідеалізму, своєрідного соціально активного індивідуалізму, у світлі його неповторно-філософського бачення життя, світу і людини в ньому.

Найвизначнішими творами, що написала письменниця є: «Земля» (1895-1901), «Аристократка» (1896), «Некультурна» (1897), «Царівна» (1895), «В неділю рано зілля копала…» (1908), «Апостол черні» (1926).

2. Робота в групах. Ідейно-художній аналіз роману виховання «Апостол черні»

Сьогодні на уроці ми поговоримо про цей роман, розкриємо й проаналізуємо його зміст, дамо оцінку вчинкам героїв, з'ясуємо основні проблеми твору.

Ви об'єдналися в групи, кожна з яких отримала індивідуальне домашнє завдання, яке й допоможе нам глибоко проаналізувати зміст твору.

Індивідуальні завдання

1) Історія написання роману виховання «Апостол черні».

2) У чому особливість сюжету твору? У чому полягає суть конфлікту? Аргументуйте відповідь.

1. Доповіді учнів

1) Роман «Апостол черні» - останній великий твір Ольги Кобилянської, письменниці, яка ввійшла в українську літературу визначним майстром психологічного реалізму, «вишуканої інтелектуальної прози». Написаний протягом 1921-1926 років, він не був опублікований в Україні в радянський час.

Складні і неоднозначні події в житті народу, труднощі особистої долі письменниці, а також катаклізми в історії України, яка після трагедії жовтневого перевороту «залишилася обкраденою і розшматованою», а Буковина - «знову загумінком на терені чужої держави», - все це не могло не позначитися на процесі написання твору, особливостях зображення ментальності головних героїв.

Після виснажливої праці по вичитуванню та редагуванню тексту, письменниця хотіла якнайшвидше вислати розділи «Апостола черні» до Остапа Грицая у Прагу. Саме там і було надруковано у 1926 - 1928 роках першу частину роману в еміграційному українському часописі «Нова Україна», який видавав Микита Шаповал.

Ясно, що й сама символічно-біблійна назва роману - «Апостол черні», а найголовніше, - його проблематика, тема апостольського служіння рідному народові, українська національна ідея, - все це відлякувало укладачів радянських видань творів письменниці.

Отже, як бачимо, нелегка доля судилася твору буковинської письменниці О. Кобилянської. Але з допомогою не байдужих до її творчості людей, книга не лише збереглася, а й вийшла друком в Україні.

2) «Апостол черні» Ольги Кобилянської, багатопланове епічне полотно високопатріотичного змісту, охоплює великий історичний пласт суспільно-політичного та національно-культурного життя на Буковині ХХ ст. від часу формування національної свідомості серед мало чисельної тоді в цій місцевості української інтелігенції до проголошення Української незалежної держави.

В основній сюжетній канві роману - зображення життя сім'ї годинникаря-філософа з військового роду Максима Цезаревича, а саме його сина Юліана.

Виховуючи молоде покоління, варто, як зазначає письменниця, не лише спиратися на віковічні національні традиції, а й зважати на потреби народу, батьківщини в умовах сучасної доби. Так, герой роману, Максим Цезаревич, свідомий свого батьківського обов'язку, в розмові з дружиною підкреслює: «Виховуючи своїх дітей, ми мусимо не забувати, що ми їх і для України виховуємо. А вона потребує іншого, як досі, чоловіка, іншу жінку».

Син-одинак змалку не був пещений батьком. Юліяна виховували так, щоб йому не передався непогамовний наліг діда - слабкодухість і щоб він був гідним продовжувачем роду Цезаревичів. Максим загартовував волю свого сина, привчав його панувати над власними бажаннями.

Таким чином, роман О.Кобилянської «Апостол черні», в якому авторка простежує тернисті шляхи і долі, настрої і змагання української національної інтелігенції, прагне окреслити позитивний ідеал героя-інтелігента, борця за державність України, в єдності його моральних і національних поривань, став своєрідним духовним заповітом українському народові, вистражданим і глибоко осмисленим письменницею.

2. Бесіда над змістом твору

– Що лежить в основі сюжетної канви роману?

– Як батько загартовував волю свого сина?

– Які риси характеру притаманні головному герою - Юлію Цезаревичу?

– Які проблеми порушує письменниця у процесі розвитку взаємин Юліана з Євою?

– Якою була дівчина у коханні?

– Що втілює в образі Єви Захарій О. Кобилянська?

– Як ви вважаєте, чи можливим було б їхнє подружжя? Обгрунтуйте свою відповідь цитатами з твору.

– Що є гіршим для Юліана Цезаревича, ніж зрада у коханні?

– Куди вступає герой і ким він стає?

– З якого роду походила Дора Вальде?

– Кому вона найбільше довіряла і які мораль цінності відстоювала?

– Якими добрими справами займається Дора разом із своєю подругою?

– Як ви ставитесь до вчинків героїні, вони виправдовують себе?

– До чого підводить О. Кобилянська у фіналі твору?

3. Робота над назвою твору «Апостол черні»

- Яка перша назва роману?

- Як на вашу думку, символічно-біблійна назва твору «Апостол черні» відповідає змісту роману? Обгрунтуйте свою думку.

4. Дискусія у групах

Кожна група отримує своє завдання. На обговорення дається 2-3 хв. Члени інших груп слухають, занотовують основне з відповідей однокласників, ставлять їм питання.

Завдання для І групи

1. Якою ви уявляєте Єву Захарій?

2. Як ставляться до дівчини її рідні, знайомі? Аргументуйте свої думки посиланнями на текст.

3. Що найбільше цінує Єва в житті?

4. Чим ви поясните, що погляди і прагнення Єви не збігаються із загальноприйнятими в її оточенні?

Завдання для ІІ групи

1. Які думки про шлюб і стосунки в родині були традиційними в тодішньому міщанському середовищі?

2. Що думає про одруження Юрій Цезаревич?

3. Які ви можете виділити риси вдачі головного героя, що дадуть можливість здобути повагу у світі?

4. Яким є ідеал чоловіка, героя нового часу, що створила письменниця у творі?

Завдання для ІІІ групи

1. Розкажіть, як формувався світогляд О Кобилянської.

2. Чи протистоять Єва та Дора життєвим негараздам?

3. Прокоментуйте епіграф уроку

4. У яких творах українських і зарубіжних письменників простежується і досліджується схожа проблема?

ІV. Робота щодо формування життєвих компетентностей

1. Робота в парах.

- Що таке, виховання у сімї, моральні цінності людини?

- Чи можна украсти щастя?

- Чого навчив нас роман виховання «Апостол черні»?

- Чи актуальний твір сьогодні?

- Чи змінюється з часом ставлення дітей до батьків, жінки до чоловіка ?

- Які цінності у вихованні важливі для вас?

Слово вчителя

Щоб закріпити все вище сказане, пропоную звернутися до інтерактивного методу: розумової гри «Магазин цінностей». На дошці спроектовано ряд цінностей. Кожна група повинна вказати, які цінності проголошувала Ольга Кобилянська, і які цінності потрібні сучасній жінці XXI ст.. Чи відрізняються вони? Чи ті, що були необхідні раніше задля досягнення своєї мети, вже не потрібні?

· Сміливість

· Любов

· Повага

· Заздрість

· Хитрість

· Мудрість

· Воля

· Розуміння

· Неправда

· Нахабство

Учні вибирають цінність і коментують свій вибір.

Слово вчителя

А які висновки ви зробили для себе? Які цінності потрібні вам?

Орієнтовні відповіді учнів

- Кожна людина, яка усвідомлює себе розумною, вищою істотою - неповторна особистість, вона має право на щастя.

- Людина здатна протистояти впливу обставин, бути активним творцем своєї долі, а випробування допомагають їй стати сильнішою.

- Свобода, сила волі, самовдосконалення шляхом освіти і праці - найголовніші передумови повноцінного життя.

- Краса людських взаємин у любові, а любов - почуття без розрахунку. Шлюб без кохання приречений на нещастя.

Заключне слово вчителя

Люди - господарі своєї долі. Якщо ти гідно несеш горде імя ЛЮДИНА, то зможеш подолати будь-які труднощі, витримати найрізноманітніші випробування.

V. Рефлексія

Учитель пропонує учням оцінити результати уроку, повернувшись до очікуваних результатів (учнівських та педагога).

- Чи справдилися ваші надії?

- Що сподобалося, що не сподобалося?

Самооцінка роботи в групі

VІ. Домашнє завдання

- Написати твір-мініатюру «Чи можливий інший кінець у розв'язанні фіналу твору «Апостол черні»?

- Підготуватися до характеристики персонажа твору, який найбільше вразив вас (усно).

Таким чином, роман О. Кобилянської «Апостол черні», в якому авторка простежує тернисті шляхи долі, настрої і змагання української національної інтелігенції, прагне окреслити позитивний ідеал героя-інтелігента, борця за державність України, в єдності його моральних і національних поривань, став своєрідним духовним заповітом українському народові, вистражданим і глибоко осмисленим письменницею.

Отже, при вивченні епосу в старшій школі необхідно враховувати його специфіку, тому і правильно підбирати методи, прийоми роботи під час вивчення епічних творів на уроках української літератури.



Висновки

Епос (з грецької - «слово, розповідь») - рід літератури, що прагне зобразити дійсність з погляду об'єктивного, ніби відстороненого. Епос вважається головним родом літератури і посідає провідне місце в шкільному курсі вивчення літератури.

В епічних творах письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей, їхні вчинки. Відповідно до обсягу епічного тексту і зумовлених ним структурних особливостей виділяються такі епічні форми:

– байка;

– повість;

– роман;

– драма.

Із зразками епосу учні знайомляться ще у молодших класах, поступово ускладнюючи зміст. У 5-8 класах провідне місце займає оповідання, зрідка поема, повість; у старших - переважно романи і рідше оповідання та повість. Така значна увага до епічних творів обумовлена, насамперед, глибиною докладного опису певних подій, людських характерів та еволюції персонажів. Тільки епічні твори можуть відображати життя у всій його складності і повноті. За визначенням Гегеля, «художні твори мають розглядатися через з'ясування загальних особливостей літературної епохи, якою вони породжені». Саме від розуміння загальних особливостей епохи і суспільства залежить розуміння зображеного, тобто створюється відповідна передумова для формування власної думки, виникнення адекватних хвилювань у читачів, збагачення досвіду взаємин людей, розуміння людських характерів. Треба постійно розширювати уявлення про жанрові різновиди епічних творів. Вивчення епічного твору повинно будуватися так, щоб учні розуміли тісний зв'язок усіх компонентів, бачили логічну композиційну побудову.

Мета аналізу епічного твору полягає в розкритті специфіки відображення життя, цим літературним родом. Нею обумовлюються і методичні прийоми. Їх найсуттєвішу ознаку становить складання плану, в якому розкривається складна композиційна побудова епічних творів: сюжет, поза сюжетні елементи, пейзаж, опис та інші засоби непрямої художньої характеристики.

Особливе місце серед епічних творів Ольги Кобилянської належить роману вихованню «Апостол черні», - творові, в якому порушуються проблеми виховання у сімї, духовна спадкоємність поколінь однієї нації. Проблема вірності і зради, що постає, як у морально-особистому так і в національно-патріотичному плані.

Створені О. Кобилянською в романі «Апостол черні» ідеальні типи української інтелігенції : офіцер Юліям Цезаревич та його дружина й товаришка Дора, Ольга Альбінська, священик Іван Захарій та годинникар-філософ Максим Цезаревич, не є «надлюдьми» чи «надгероями», вони звичайні люди з притаманними їм чеснотами і вадами, але з надзвичайно великим бажанням і готовністю служити Богові та Україні. Моральна сила їх духу настільки велика, а національна свідомість до такого ступеня розвинута, що вони здатні уможливити прихід «полудня» не лише для себе і своєї родини, а й для всієї нації, і в змозі забезпечити її подальше прямування на шляху духовного й економічного розвитку.

Таким чином, роман О. Кобилянської «Апостол черні», в якому авторка простежує тернисті шляхи долі, настрої і змагання української національної інтелігенції, прагне окреслити позитивний ідеал героя-інтелігента, борця за державність України, в єдності його моральних і національних поривань, став своєрідним духовним заповітом українському народові, вистражданим і глибоко осмисленим письменницею.

Отже, при вивченні епосу в старшій школі необхідно враховувати його специфіку, тому і правильно підбирати методи, прийоми роботи під час вивчення епічних творів на уроках української літератури.

Список використаних джерел

1. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Майстерність учителя-словесника. -- К. : Рад. школа, 1963. -- 188 с.

2. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Навчання і виховання засобами літератури. -- К. : Рад. школа, 2010. -- 176 с.

3. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Українська література в середній школі: Курс методики. -- К. : Рад. школа, 1962. -- 391 с.

4. Волинський П. К. Основи теорії літератури. -- К. : Рад. школа, 1962. -- 351 с.

...