Актуальність теми дослідження. Понад п'ятнадцять років освітня система України розвивається в умовах незалежності. За цей період державою здійснено низку важливих заходів щодо її модернізації. Визначено нові пріоритети розвитку освіти, формується відповідна правова база, оновлюється зміст освіти, змінюється мережа навчальних закладів, зроблено перші кроки щодо утвердження гуманістичних цінностей освіти, її спрямованості на індивідуальний розвиток особистості. Освіту проголошено пріоритетним напрямом розвитку держави, і тому модернізації потребують всі складники її структури.

Особливої гостроти сьогодні набуває питання модернізації сільської школи. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах сільська школа є системоутворюючим фактором розвитку більшості населених пунктів сільської місцевості. Від діяльності дошкільного закладу освіти, загальноосвітнього навчального закладу залежить значною мірою вирішення багатьох питань сільського життя, де школа є єдиним інтелектуально-культурним центром. В таких умовах школа стає дієвим чинником збереження і розвитку культурних традицій села.

З другого боку, соціально-економічні перетворення, що відбуваються на селі, породжують проблему забезпечення умов для здобуття якісної освіти в сільській місцевості. Розв'язання її потребує здійснення системи соціальних та організаційно-педагогічних заходів з удосконалення управління розвитком освіти, які, базуючись на засадах сучасного наукового менеджменту, враховували б особливості функціонування закладів освіти сільської місцевості в нових соціально-економічних умовах та забезпечували їх розвиток.

Соціальна значущість окресленої проблеми зумовлюється станом сільської школи як осередка духовності і культури народу, а важливість її розв'язання підтверджується заходами держави щодо поліпшення ситуації в освіті загалом і на селі зокрема. Про це свідчать затвердження в 2005 році Державної програми інформатизації освіти, розбудова інформаційної мережі "Уран" для закладів та установ освіти, створення у 2004 - 2005 навчальному році 47 нових комп'ютерних програм для учнів, виділення у Державному бюджеті України на 2006 рік коштів на кредитування житла педагогам, на реконструкцію сільських шкіл, на погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат надбавок за вислугу та допомоги на оздоровлення і безплатне користування житлом, опаленням і освітленням, фінансування придбання засобів навчання, зростання охоплення суспільним навчанням і вихованням сільських дітей у дошкільних навчальних закладах, тощо.

На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" від 04.07.2005 р. № 1013 Міністерством освіти і науки України розроблено концепцію розвитку освіти на 2006 - 2010 роки, якою визначено першочергові завдання розвитку освіти на визначений період, в тому числі і розв'язання проблем сільської школи та управління нею.

Аналіз наукових праць та публікацій з проблем наукового управління освітою дає підстави стверджувати, що вони спрямовані, головним чином, на керівництво загальноосвітніми навчальними закладами. Оскільки управління освітою за своєю природою є соціальним управлінням, більшість наукових робіт розкривають загальні проблеми діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, значно менше - управління освітою на районному рівні. Механізми управління середніми закладами освіти відображені в працях вітчизняних вчених В. Бегея, Є. Березняка, В. Бондаря, Л. Даниленко, Б. Кобзаря, М. Легкого, Н. Островерхової, В. Пікельної, Г. Сурмила, П. Худоминського та інших. За останні роки окремі функціональні аспекти управління загальноосвітніми навчальними закладами досліджені й обґрунтовані в роботах Л. Карамушки, О. Коберніка, Є. Хрикова.

Методологічні проблеми управління закладами освіти були предметом дослідження В. Маслова, В. Шаркунової. Наукові основи управління середньою освітою в регіоні в умовах переходу від адміністративно - командної схеми управління до управління на демократичних засадах обґрунтовані в монографії Г. Єльникової. У монографії М. Дарманського "Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні" розкрито зміст діяльності суб'єктів організації та управління освітою в регіонах України протягом XX-го століття.

Питання управління дошкільною освітою, виведення її з кризового стану, забезпечення сталого функціонування та розвитку регіональної системи дошкільної освіти досліджувались Л. Пісоцькою. Результатом дослідження стали визначені функціональні напрями, завдання яких полягає у забезпеченні результативності управління розвитком дошкільної освіти на рівні регіонального органу управління освітою та дошкільного навчального закладу в річному управлінському циклі.

Проблема вдосконалення управління освітою на районному рівні, необхідність розробки критеріїв оцінки ефективності управлінської діяльності районного відділу освіти на прикладі Ленінського районного відділу освіти м. Севастополя обґрунтовані у дослідженні В. Мануйленко. Інформаційне забезпечення управлінських процесів на рівні школи, міста, району досліджувались В. Гуменюк, Л. Даниленко, І. Жерносеком, Н. Островерховою. Проблеми розбудови національної освіти в районі та управління нею досліджено та обґрунтовано О. Зайченко. Модель упорядкування мережі сучасної регіональної системи середньої освіти через створення територіальних освітніх округів в сільській місцевості, яка дозволяє розкрити потенційні можливості кожної особистості, розроблена І. Осадчим.

Незважаючи на широкий спектр зазначених наукових досліджень, які збагачують теорію і практику управління, проблеми управління загальною середньою освітою сільського району на сучасному етапі, його специфіка досліджені недостатньо. Станом на початок 2006 року майже 14,2 тисячі денних загальноосвітніх навчальних закладів України або 68,1% всієї кількості знаходились у сільській місцевості. У них навчалось близько 1,8 мільйона учнів або 32,7% всіх учнів. У сільських школах працювало близько 221000 вчителів, що складає 43,7% усіх педагогів країни. Управління діяльністю сільських загальноосвітніх шкіл здійснюють відділи освіти 490 сільських районних державних адміністрацій, які становлять переважну більшість адміністративно-територіальних одиниць майже в усіх областях України. Як бачимо, школи сільської місцевості це потужний сектор системи освіти в Україні. Разом з тим аналіз теорії і практики управління освітою сільського району свідчить про:

недостатність теоретичного і практичного обґрунтування управління освітою сільських районів України в сучасних умовах;

наявність протиріччя між необхідністю створення умов для здобуття якісної освіти учням сільської місцевості та їх управлінським забезпеченням;

існування об'єктивної потреби вдосконалення управління освітою у сільській місцевості України на засадах досягнень сучасної теорії управління та психолого-педагогічних інновацій.

Враховуючи необхідність поглиблення і розробки названої вище проблеми в теоретичному і практичному аспектах, значущість пошуку шляхів розв'язання проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано "Соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрям дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри менеджменту освіти Центрального інституту післядипломної освіти АПН України "Підготовка керівника навчального закладу в системі післядипломної освіти" (реєстраційний номер 0103V003244).

Тема дисертації затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України 22 вересня 2002 року, протокол №7, та скоординована в раді наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України, протокол №3 від 25 березня 2003 року.

Об'єктом дослідження є система управління освітою сільського району на сучасному етапі державотворення України.

Предметом дослідження є соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Мета дослідження - виявлення, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Завдання дослідження:

1. Дослідивши проблему управління освітою сільського району в сучасних умовах у контексті загального стану і перспектив функціонування сільської освіти та управління нею, слід констатувати, що, це - складна проблема, яка декомпозиціюється на низку взаємопов'язаних завдань, розв'язання кожного з яких створює необхідні передумови для ефективного управління освітою у сільській місцевості і вирішення досліджуваної проблеми.

Аналіз наукових праць з проблем управління освітою свідчить, що розвиток управління освітою обумовлювався соціально-економічними перетвореннями, які відбувалися у конкретні історичні періоди. Наукові дослідження підтверджують наявність тенденції до регіоналізації управління освітою, викликаної особливостями функціонування системи освіти на певній території. Проблеми управління освітою у сільських районах України в період відродження аграрного сектора економіки досліджені недостатньо. Діюча нормативно-правова база не забезпечує повною мірою законодавчого розв'язання проблем управління освітою в умовах соціально-економічних перетворень у сільській місцевості, а наявне науково-теоретичне обґрунтування недостатньо враховує всі особливості його здійснення.

2. Сучасне управління освітою у сільських районах здійснюється в умовах мінливого соціального середовища, яке має суттєвий вплив на функціонування закладів освіти, а тому ефективність управлінської діяльності значною мірою залежить і від зовнішніх, і від внутрішніх впливів. Найбільш гострими серед них є:

а) невисока заробітна плата, яка не припиняє відтік перспективних педагогічних кадрів з сільських шкіл, органів управління освітою, загалом це комплекс питань, пов'язаних з соціальним захистом, стимулюванням, престижем, привабливістю управлінської посади в освіті;

б) відсутність надійних механізмів реалізації проголошених державою пріоритетів, намірів;

в) недостатнє фінансування модернізації освіти та управління нею, уповільнене формування нових методів державного регулювання, організаційно-економічних механізмів, які забезпечують мобілізацію коштів до бюджету галузі від установ, підприємств, населення, ефективного їх використання і завдяки цьому - забезпечення доступності і якості всіх освітніх послуг.

Названі фактори характерні для діяльності всієї системи освіти України, а для значної частини відділів освіти сільських районів до того ж притаманними є неможливість забезпечити доступ молоді до всього спектра освітніх послуг, майже повна відсутність програмних заходів, спрямованих на розвиток підпорядкованих освітніх систем, неефективне використання передбачених державою коштів на функціонування освітніх систем, їх розпорошення, загалом низьке ресурсне забезпечення навчального процесу, невисока соціальна активність або й повна її відсутність у територіальних громад сіл і селищ, відсутність сучасного інформаційного супроводу, зниження професійного потенціалу кадрів, невисока соціальна захищеність вчителів. Як наслідок впливу всіх названих чинників - недостатній загальний рівень та невисока якість знань учнів сільської школи.

Аналіз практичної діяльності сільських відділів освіти показує, що у переважній більшості сільських районів управління освітою націлене більше на відтворення існуючого стану функціонування, ніж на розвиток. Це відбувається тому, що реформування системи управління освітою на місцевому рівні скоріше зустрічає опір, ніж підтримку, що підтверджують дослідження. Крім того, реальні можливості відділів освіти сільських районів перебудувати свою діяльність об'єктивно обмежує низка факторів. Головними з них є:

неузгодженість чинної законодавчої бази, підзаконних актів, що змушує відділи освіти або зупинятись або шукати якісь власні варіанти розв'язання існуючих типових проблем;

невідповідність застарілих підходів і стереотипів управління сучасним соціально-економічним реаліям, що склалися на селі;

зосередження основних зусиль апарату управління на вирішенні поточних завдань, що уповільнює переорієнтацію управління на пріоритети перспективного розвитку освіти.

Концептуально мета функціонування освітніх систем сільських районів не визначається в першу чергу із-за браку управлінської компетенції посадових осіб відділів освіти, що породжує супутні недоліки, які суттєво знижують ефективність управлінської діяльності. Районна політика у сфері освіти лише частково враховує основні тенденції розвитку економіки району, ринку праці та освітніх послуг. При цьому проектування змін у системі освіти сільського району стає життєво необхідним як для самої системи освіти, так і для збереження села як етнокультурного феномена.

Соціально-економічна та демографічна ситуація, що склалася у сільській місцевості за останні п'ятнадцять років, не дає підстав сподіватися на швидке розв'язання існуючих проблем, в тому числі і освітніх, за допомогою традиційних засобів і механізмів. У цьому контексті проголошення 2006 року "роком села" слід розглядати як перший крок до розв'язання проблем сільських територій, які багато в чому визначають хід розвитку всього суспільства. Тому головне завдання у розв'язанні проблеми управління освітою у сільських районах України полягає у розробці та науковому обґрунтуванні соціально-педагогічних засад управління освітою, впровадження яких дає можливість вивести освіту на якісно новий рівень, який відповідатиме національним інтересам та європейським стандартам.

3. Сутність ефективного управління освітою в сільській місцевості полягає в збалансованому вирішенні всього комплексу проблем, що стоять перед нею, причому їх вирішення має відбуватись у ході реформування системи освіти України.

Тому в умовах сільського району актуальним є застосування програмно-цільового управління освітою, яке передбачає відбір найважливіших проблем освітньої системи та забезпечує якнайшвидше їх вирішення через розробку програми розвитку освіти сільського району в сучасних умовах. Програма розвитку освіти є організаційною основою економічного і соціального розвитку району. Визначення перспектив і забезпечення розвитку освітніх систем сільських районів можливо здійснити лише на основі комплексного планування соціально-економічного розвитку території. З іншого боку, освітня система сільського району сама стає найбільш ефективним інструментом покращення (або погіршення) соціально-економічної ситуації.

Соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах є ефективним засобом реалізації програмно-цільового управління освітою у сільській місцевості України. Вони складаються з чотирьох частин, якими охоплюється весь перелік чинників впливу на освіту та управління нею, а саме: конкретні соціальні умови, економічні, загальноосвітні, та конкретні педагогічні умови діяльності окремого закладу. Зміст соціально-педагогічних засад управління освітою відтворює реальні умови функціонування освітньої системи та управління нею. Опираючись на них, управління стає цілеспрямованим, гнучким і здатним реагувати на зміни в середовищі. Соціально-педагогічні засади управління освітою сприяють виробленню і прийняттю рішень щодо розвитку освіти та управління, дозволяють прогнозувати перспективи та виробляти оптимальний варіант розвитку освітньої системи на основі врахування реальної ситуації і можливостей освітньої системи. Їх застосування створює ефективні можливості реалізації цілей, що визначені метою функціонування і розвитку освітньої системи. Тому соціально-педагогічні засади управління освітою мають бути основою програми розвитку освіти сільського району на сучасному етапі, адже вони поєднують наукові підходи до реалізації програмно-цільового управління та враховують особливості функціонування освітньої системи сільського району в сучасних умовах.

4. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах засвідчує доцільність їх застосування в управлінні освітою у сільській місцевості, зважаючи на типовість проблем у різних сільських районах. Вони є дієвим стимулом до вдосконалення управлінської діяльності та забезпечують підвищення її ефективності. Ефективність управлінської діяльності відділів освіти за запропонованими критеріями, показниками та методикою її вимірювання в результаті впровадження соціально-педагогічних засад зростає в середньому в межах 13,8 - 23,3%. Достовірність одержаних результатів забезпечена достатньою повнотою інформації про стан управління освітою сільського району, співвіднесеної з основними завданнями відділу освіти, використанням науково обґрунтованих критеріїв оцінювання ефективності управлінської діяльності відділу освіти та його керівників і спеціалістів, точністю проведених обрахунків та однозначним трактуванням результатів.

Таким чином, впровадження науково обґрунтованих соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району дійсно підвищує ефективність управління, а розроблені на їх основі програми розвитку освітніх систем районів розширюють спектр освітніх послуг. Внаслідок цього освітні системи стають гнучкішими, варіативнішими і цим самим забезпечуються умови здобуття якісної освіти відповідно до запитів і потреб учнів сільських загальноосвітніх навчальних закладів. Отже, результати дослідження підтверджують правильність висунутої нами гіпотези.

Ми свідомі того, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах. Подальшої розробки потребують механізми взаємодії відділу освіти з сільськими територіальними громадами, впровадження державно-громадського управління освітою, організація управління освітою сільського району на основі апробованого алгоритму та механізму його впровадження, визначення ролі професійної компетентності керівників та спеціалістів відділів освіти у підвищенні ефективності державного управління освітніми системами тощо.

Узагальнюючи викладене вище, зазначимо, що проведене дослідження в межах наукового ракурсу оптимально окреслило соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах, які сприятимуть підвищенню інтересу до цієї теми у науковців та управлінців-практиків відділів освіти сільської місцевості України.

Основні положення дисертації відображено у наступних публікаціях

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України - Київ, 2007 р.

Дисертаційне дослідження присвячене розв'язанню проблеми удосконалення управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що сільська школа в умовах соціально-економічних перетворень життя села переживає значні труднощі. На основі аналізу теорії і стану практики управління освітніми системами сільських районів визначено впливові чинники, які спричинили появу труднощів, виявлено специфічний зв'язок між економічною і загальнокультурною сферами життя села та доведено необхідність удосконалення управління освітою у сільській місцевості України. Встановлено, що для концептуального визначення перспектив розвитку сільської освіти, потрібно здійснити соціально-економічний прогноз та скласти програму розвитку економіки і соціуму сільського району з урахуванням його особливостей.

У дисертації виявлено та теоретично обґрунтовано соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах, впровадження яких передбачає здійснення узгоджених соціальних та організаційно-педагогічних заходів. Структура соціально-педагогічних засад управління освітою складається з чотирьох частин, кожна з яких розкриває зміст діяльності відділу освіти відповідно до сучасного змісту функцій управління. Експериментально доведено, що впровадження соціально-педагогічних засад в практику сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності відділу освіти сільського району.

У дисертації розроблені практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління освітою у сільській місцевості України.

Ключові слова: соціально-педагогічні засади, управління освітою, сільський район, система, управлінська діяльність, організаційно-педагогічні проблеми, реформування, удосконалення управління, ефективність управління, фактори впливу, розвиток.

Аннотация

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины - Киев, 2007.

Диссертационное исследование посвящено решению проблемы усовершенствования управления образованием сельского района в современных условиях.

Актуальность темы исследования объясняется тем, что сельская школа в условиях социально-экономических преобразований жизни села переживает серьезные трудности. Изменчивая социальная среда оказывает значительное влияние на функционирование сельских учебных заведений и управление ими. На основе анализа теории и состояния практики управления образовательными системами сельских районов определены факторы влияния, которые повлекли появление трудностей, а также обоснована необходимость усовершенствования управления образованием в сельской местности Украины. Установлено, что для концептуального определения перспектив развития сельского образования, нужно осуществить социально-экономический прогноз и составить программу развития экономики и социума сельского района с учетом его особенностей.

В диссертации разработана структура социально-педагогических основ управления образованием сельского района на современном этапе, состоящая из четырех частей, содержание которых определяет деятельность отдела образования в соответствии с научными представлениями о содержании функций управления. Внедрение социально-педагогических основ управления системой просвещения сельского района предусматривает внедрение согласованных между собой социальных и организационно-педагогических мероприятий, которые объединены единой целью и дают возможность на их основании определить направление развития системы просвещения: создание образовательных округов, ресурсных центров, сельских социокультурных центров или другое. Эти мероприятия есть основанием для принятия и реализации программы развития системы просвещения на кратко - и среднесрочный периоды. На примере нескольких сельских районов разных областей Украины экспериментально доказано, что управление образовательной системой сельского района с учетом социально-педагогических основ способствует повышению эффективности управленческой деятельности отдела образования сельского района. Вследствие этого образовательные системы становятся более гибкими, вариативными и тем самым создают условия для получения качественного образования в соответствии с интересами и запросами учащихся сельских общеобразовательных учебных заведений.

Заложенные в основание социально-педагогических основ подходы к определению факторов влияния на функционирование образовательных систем, критерии и показатели оценки эффективности могут быть использованы в практике работы отделов образований других сельских районов Украины

Важное место занимает исследование соответствие действующей законодательной базы реальному положению дел. Поскольку местный уровень управления есть системообразующим, именно он наиболее чувствителен ко всем недостаткам существующего распределения полномочий между органами исполнительной власти и местным самоуправлением. Поэтому для законодательного урегулирования проблемы распределения полномочий, повышения самостоятельности сельских общеобразовательных учебных заведений разработаны предложения к Верховному Совету, Кабинету Министров Украины, Министерству образования и науки Украины.

Стержнем для внедрения социально-педагогических основ управления образованием сельского района на современном этапе есть уровень профессиональной компетентности руководителей и специалистов местных отделов просвещения, который не всегда достаточен для осуществления социальных и организационно-педагогических мероприятий по повышению эффективности управления развитием системы просвещения на подведомственной территории.