Формування умінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів

Процес входження України в світовий культурний простір. Напрямок шкільної літературної освіти на підготовку творчого, кваліфікованого читача. Принципи оцінки художніх явищ. Формування моральних переконань, естетичних ідеалів, розширення емоційного світу.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2014
Размер файла 80,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Інститут педагогіки АПН України

УДК 373.5.016:82+37025

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування умінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів

13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська література)

Паламар Світлана Павлівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис. літературний художній естетичний

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки АПН України.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Жила Світлана Олексіївна, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, завідувач кафедри української мови і літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент Лаврусевич Надія Олексіївна, Кам'янець - Подільський державний університет, доцент кафедри теорії та історії журналістики й української літератури.

Захист відбудеться 20 червня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий “ ” травня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Процес входження України в європейський і світовий полікультурний простір спрямовує шкільну літературну освіту на підготовку творчого, кваліфікованого читача, формування його моральних переконань, естетичних ідеалів і смаків, розширення і збагачення його емоційного світу, розвиток інтелектуальних можливостей, вироблення принципів оцінки художніх явищ. Успішно розв'язувати ці складні завдання можна лише за умови врахування специфічних особливостей літератури як мистецтва слова і передусім - її образної природи.

Акцент на вивченні літератури як мистецтва слова поставлено в Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти, в Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі, де, зокрема, зазначається, що такий підхід до літературної освіти покликаний забезпечити оптимальні умови для інтелектуального розвитку і самореалізації особистості.

У процесі вивчення літератури зростає роль теоретико-літературних знань, які вели б учнів від пізнання специфічних особливостей художньої літератури до осмислення законів мистецтва в цілому. Актуальність означеної проблеми зумовлена необхідністю посилення в шкільному вивченні літератури уваги “до тих моментів, що розкривають і характеризують загальні риси літератури й інших видів мистецтва, загальні закони розвитку мистецтва, не послаблюючи уваги до специфіки літератури” Беленький Г.П., Снежневская М.А. Изучение теории литературы в средней школе. - М.: Просвещение, 1983. - С.6. . Однією із таких загальних, характерних особливостей літератури й мистецтва є художня деталь, яка посилює ідейно-емоційний вплив художніх образів, загострює увагу на істотному, значущому в тому чи іншому мистецькому витворі.

Поняттю художньої деталі, досить важливому в системі знань з теорії літератури, в практиці шкільного викладання досі не приділялося належної уваги. Очевидно, це пояснюється тим, що в літературознавстві порушена проблема почала розроблятися порівняно нещодавно - з кінця 60-х років минулого століття. Через певну суб'єктивність поглядів учених (Є.Добін, Г.Поспєлов, В.Святовець, Р.Цивін, К.Фролова та ін.) на природу деталі, її художню специфіку теоретичне осмислення цього літературознавчого поняття не є завершеним. Художні особливості деталі, її різновиди та роль в літературному контексті досліджувалися В.Агеєвою, І.Бурлаковою, М.Грицютою, І.Денисюком, В.Іваненко, Л.Кавун, Ю.Кузнєцовим, В.Литвином, М.Середич, І.Цюп'як у творчості В.Стефаника, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, М.Хвильового, Г.Косинки, У.Самчука, Гр.Тютюнника та інших.

Формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору нерозривно пов'язане з розвитком навчально-пізнавальної діяльності школярів, у якій виділяють змістовий, організаційно-процесуальний і мотиваційний компоненти. Наукові дослідження, здійснені М.Махмутовим, Н.Менчинською, Н.Половніковою, О.Савченко, М.Скаткіним та ін., довели, що тільки активна діяльність самого школяра сприяє формуванню вмінь і навичок, забезпечує його успішний інтелектуальний розвиток.

Реалізація вмінь і навичок відбувається шляхом виконання навчальних завдань, теорію яких розробили дослідники Д.Ельконін, О.Леонтьєв, Л.Стрельцова та ін. Навчальні завдання органічно входять в уроки та пов'язуються з їх загальною метою і змістом. Одночасно із засвоєнням знань, формування вмінь здійснюється цілеспрямовано в умовах спеціально організованої учнівської діяльності.

Учені свідомі того, що процес інтенсивного оволодіння читацькими вміннями відбувається саме в молодшому підлітковому віці, коли учні вчаться не лише стежити за ходом подій та оцінювати вчинки персонажів, а й образно уявляти зображене. Психологічні закономірності формування в учнів 5-7 класів умінь аналізувати художню деталь відображено в працях Л.Виготського, Л.Жабицької, Г.Костюка, Н.Молдавської, О.Никифорової, Ю.Самаріна, П.Якобсона.

Методичний аспект досліджуваної проблеми частково розроблено в працях учених-методистів ХІХ ст. Ф.Буслаєва, В.Водовозова, О.Острогор-ського, В.Стоюніна. Зокрема В.Водовозов надавав особливого значення повторному прочитанню учнями художнього тексту, яке сприяє заглибленню в деталі, подробиці з метою усвідомлення ідейно-художнього змісту твору.

Ідеї провідних учених ХІХ ст. набули подальшого розвитку в працях М.Рибникової, В.Голубкова, Є.Квятковського - в Росії, Т.Бугайко і Ф.Бугайка, О.Дорошкевича - в Україні.

Важливими для експериментальної методики формування вмінь аналізу художніх деталей є науковий висновок М. Рибникової про поєднання методу читання вголос з аналітичною роботою, а також дослідження Є.Квятковського про текст і підтекст художнього твору, в якому особливого значення надається аналізу художньої деталі.

Сучасні вчені-методисти О.Бандура, Н.Волошина, С.Жила, А.Градовський, О.Ісаєва, А.Лісовський, Є.Пасічник, Б.Степанишин, А.Ситченко, Л.Мірошниченко та ін., розмірковуючи над сутністю пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення літературного твору, співвідносять її з усіма методами вивчення літератури. Даючи поради вчителеві-словеснику, Н.Волошина зазначає, що організовувати роботу над текстом потрібно так, щоб учні не лише „пізнали мистецьку майстерність автора” Наукові основи методики літератури. Навч.-метод. посібник / За ред. Н.Й. Волошиної. - К.: Ленвіт, 2002. - С.63-64., відкрили художню обумовленість поетичних висловів, а й пережили естетичну насолоду від твору, могли сформулювати власне оцінне судження про нього .

Є.Пасічник вважає однією з найважливіших ланок у вивченні літератури аналіз ідейно-естетичної функції мови художнього твору і пропонує підходити до цієї роботи системно і цілеспрямовано.

А.Лісовський висуває критерій естетичного сприйняття ліричного твору, обґрунтовуючи естетичну домінанту, яка перетворює мовну картину світу в його поетичний образ.

При всій значущості наукових праць проблема формування вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору залишається недослідженою. Зокрема, у чинних програмах з української літератури незавершеним є відбір творів, показових для вивчення з огляду на означену проблему, не розроблено питання методів і прийомів опрацювання художньої деталі під час аналізу літературного твору тощо.

Актуальність проблеми, недостатність її дослідження в теорії та методиці вивчення літератури визначили об'єкт і предмет нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі науково-дослідної роботи лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АПН України на тему: “Науково-методичне забезпечення вивчення української і зарубіжної літератур у 12-річній середній загальноосвітній школі” (реєстр. № 0106U000034).

Об'єктом дослідження є навчальний процес на уроках української літератури в 5-7 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - форми, методи та прийоми опрацювання художньої деталі літературного твору в 5-7 класах загальноосвітньої школи.

Пропоновану методику репрезентовано в роботі на матеріалі аналізу епічних творів, оскільки їх вивчення складає більшу частину шкільної програми з української літератури - близько 70%. Вивчення ліричних і драматичних творів, потребує методичних підходів, пов'язаних зі специфікою цих літературних родів.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці та апробації методики формування вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору.

У ході дослідження перевірялася висунута гіпотеза: навчальна діяльність учнів 5-7 класів у процесі роботи з художньою деталлю літературного твору сприятиме глибокому засвоєнню його ідейно-естетичного змісту, підвищуватиме виховний вплив літератури на учнів, якщо:

будуть дібрані яскраві, художньо досконалі для розв'язання порушеної проблеми твори;

під час аналізу буде впроваджуватися методична система, яка передбачає практичне застосування учнями основної школи знань про художню деталь, її особливості та роль у літературному творі;

застосовані оптимальні методи і прийоми в їх взаємозв'язку стимулюватимуть пізнавальну активність і самостійність учнів;

розроблена методика буде спрямована на формування в школярів умінь аналізу і специфічних прийомів роботи з художнім текстом.

Відповідно до мети і висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

проаналізувати літературознавчі, психолого-педагогічні й методичні джерела досліджуваної проблеми;

вивчити стан проблеми в теорії і практиці сучасної школи, виявити рівень сформованості в учнів умінь аналізувати художню деталь літературного твору;

розробити й обґрунтувати методику роботи над художньою деталлю літературного твору в 5-7 класах загальноосвітньої школи;

експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.

Методологічними засадами дослідження є праці педагогів, психологів, дидактів про закономірності розвитку навчально-пізнавальної діяльності школярів; літературознавчі джерела, в яких висвітлюються особливості художньої деталі як образного засобу; основні положення психолого-педагогічних досліджень про особливості сприймання художніх текстів учнями-підлітками; методичні праці, що відображають різні аспекти досліджуваної проблеми.

У процесі дослідження ми спиралися на роботи педагогів Ю.Бабанського, І.Лернера, М.Махмутова, Н.Менчинської, П.Підкасистого, Н.Половнікової, О.Савченко, М.Скаткіна, Т.Шамової та ін.; психологів Л.Виготського, Л.Жабицької, Г.Костюка, О.Никифорової, Ю.Самаріна, П.Якобсона. та ін.; методистів Т.Бугайко, Ф Бугайка, М. Рибникової, О.Бандури, Н.Волошиної, Є.Квятковського, Н.Молдавської, Є.Пасічника, Б.Степанишина та ін.

Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувалися різні методи наукового пошуку:

Теоретичні - аналіз, синтез, зіставлення літературознавчих, філософських, психолого-педагогічних і методичних джерел за темою дослідження, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз шкільних програм і підручників з української літератури для 5-7 класів, художніх творів для цієї вікової групи учнів.

Емпіричні: спостереження за особливостями учнівського читацького сприйняття художніх творів, педагогічний (констатувальний, формувальний) експеримент, анкетування, аналіз уроків, усних і письмових робіт учнів, кількісний та якісний аналіз даних, аналіз шкільної документації.

Дослідження здійснювалося в три етапи.

На першому етапі (2002-2003 рр.) вивчалася та аналізувалася психолого-педагогічна і методична література з досліджуваної проблеми і проводилося фіксоване спостереження за учнівською діяльністю на уроках української літератури під час аналізу художньої деталі літературного твору. Це дало можливість визначити вихідні теоретичні положення дослідження: його предмет, мету, гіпотезу, завдання, розробити програму дослідження і методику констатувального експерименту.

На другому етапі (2003-2004 рр.) здійснювався констатувальний зріз, у процесі якого було з'ясовано рівень сформованості вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору, уточнялася гіпотеза і розроблялася програма формувального експерименту.

На третьому етапі (2004-2006 рр.) було проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності методики формування вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь, кількісно і якісно проаналізовано та узагальнено його результати.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в різних областях України - Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій, Київській та в м. Києві. На різних етапах експериментом було охоплено 592 учні 5-7 класів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

у дисертації вперше створено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено систему роботи учнів 5-7 класів над художньою деталлю літературного твору;

визначено показники і рівні сформованості вмінь учнів аналізувати художню деталь в епічному творі;

обґрунтовано комплекс психолого-педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування в учнів 5-7 класів умінь аналізу художніх деталей літературного твору;

подальшого розвитку набула методика роботи над образністю художнього слова.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення рівня вивчення української літератури в школі. Запропонована для широкого практичного використання й апробована в умовах шкільного викладання методика дає змогу не лише вдосконалити процес вивчення літературного твору, його глибшого засвоєння, а й сприяє ефективному формуванню читацьких умінь і навичок, розвитку творчого уявлення учнів, мислення, літературних здібностей школярів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення шкільних програм та підручників з української літератури, у практиці викладання предмета в школі, створенні методичних посібників тощо.

Вірогідність висновків і результатів забезпечується науково обґрунтованим методологічним підходом до розв'язання проблеми, вивченням й узагальненням передового досвіду вчителів української літератури, раціональним застосуванням різноманітних методів та прийомів, адекватних об'єкту, предмету і завданням дослідження, організацією експериментального навчання, кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних під час апробації методичної системи.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації постійно обговорювалися на засіданнях лабораторії навчання української мови і літератури, звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (2002-2006 р.р.), висвітлювалися в опублікованих статтях. Вони можуть бути використані вчителями шкіл, викладачами ВНЗ у роботі зі студентами педуніверситетів, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, у процесі створення програм, підручників і методичних посібників.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та основний зміст роботи

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 174 сторінки, з них основного змісту - 161 сторінка (у тому числі 6 таблиць). Бібліографія містить 187 джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання роботи, її методи та етапи; з'ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів; наведено дані про апробацію дослідження та впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів” - висвітлюються теоретичні передумови дослідження, подається аналіз стану проблеми в літературознавстві, педагогічній і психологічній літературі, а також у методиці викладання літератури як шкільного предмета.

Художня деталь у дисертації розглядається як один із засобів творення художнього образу, якому властива особлива змістова наповненість, важлива композиційна функція. Незважаючи на незавершеність теоретичного осмислення в літературознавстві деталі як активного художнього засобу, існують певні розмежування між деталлю-штрихом і деталлю-мікрообразом. Деталь-штрих - яскрава подробиця в портреті (характері) людини, пейзажі, інтер'єрі - є важливим засобом індивідуалізації й водночас типізації образу. Завдяки деталі образ стає неповторним, добре запам'ятовується. Деталь-мікрообраз - це домінанта цілого твору, яка, набуваючи алегоричного значення, посилює його композиційну цілісність і комунікативність. Літературознавці Є.Добін, Ю.Кузнєцов, В.Святовець та ін. пропонують розрізняти два основні типи деталей: одиничні (одномоментні) - пейзажні, портретні, інтер'єрні тощо, - які вживаються у вузькому контексті, і наскрізні, які носять характер художньо спрямованого повтору через увесь твір, цілу збірку і навіть творчість окремого письменника. У роботі як синонімічні вживаються терміни “деталь-штрих / одномоментна (одинична) деталь” та “деталь-мікрообраз / наскрізна деталь”.

Одним із чільних завдань дослідження було з'ясування сутності поняття “вміння”. Нині в науці не існує єдиних, загальноприйнятих визначень цього поняття. Уміння визначається як розумова дія, в основу якої покладено аналіз умов та шляхів розв'язання певного завдання (Г.Люблинська), як готовність до практичних дій, що виконуються свідомо на основі здобутих знань (В.Кулько, Т.Цехмистрова), як свідоме володіння певним прийомом діяльності (Ю.Бабанський) тощо. У роботі термін “уміння” вживається у значенні, зафіксованому в психолого-педагогічному словнику за редакцією П.Підкасистого: “Уміння - це підготовленість до практичних і теоретичних дій, які виконуються швидко, точно і свідомо на основі засвоєних знань і життєвого досвіду”.

Навчальні вміння поділяються за ступенем їх узагальнення на конкретні (або предметні) вміння, які відображають специфіку того чи іншого навчального предмета, загальні (або інтелектуальні) вміння, які забезпечують перебіг пізнавальної діяльності під час вивчення всіх навчальних предметів, та вміння самостійної роботи (уміння працювати з книгою, спостерігати, складати план тощо), до засвоєння яких учні приходять через оволодіння процесуальними діями. У контексті нашого дослідження поєднується формування предметних (спеціальних) умінь із формуванням загально-пізнавальних умінь та вмінь самостійної роботи.

Процес формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів вимагає певної організації навчально-пізнавальної діяльності, основні етапи якої відображено в роботах Ю.Бабанського, І.Ільясова, Н.Половникової, М.Скаткіна, Н.Тализіної та ін. Це - відбір дидактично відпрацьованого змісту, адекватних мислительних операцій, забезпечення дійових, соціально значущих мотивів, урахування індивідуальних розходжень у мисленні школярів.

Матеріалом для студіювання художньої деталі стали яскраві щодо досліджуваної проблеми програмові твори українських письменників: “Ялинка” М.Коцюбинського, “Перший раз” Т.Бордуляка, “Грицько” Б.Грінченка, “Федько-халамидник” В.Винниченка, “Гуси-лебеді летять...” М.Стельмаха, “Воля до життя” О.Довженка, “Дивак”, “На згарищі” Гр.Тютюнника, “Лось” Є.Гуцала та ін.

Формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору відбувається шляхом застосування пізнавальних завдань, теорію яких розроблено в роботах Д.Ельконіна, Е.Соломки, Л.Стрельцової та ін. Виконуючи завдання, учень здобуває нові знання про зміст твору, набуває досвіду самостійної пошукової діяльності. Актуальними для нашого дослідження є пропоновані сучасними дидактами навчальні завдання, спрямовані на виявлення смислової структури цілого тексту або його уривків, епізодів, резюмування (формулювання висновків), складання переказу-коментаря.

Найбільш ефективним для формування учнівських умінь дидакти Л.Арістова, М.Махмутов, Н.Менчинська, В.Паламарчук, Н.Половникова, О.Савченко, М.Скаткін та ін. вважають навчання, побудоване на основі активної пізнавальної діяльності. До числа основних умов активізації навчального процесу вони включають різноманітність навчальної діяльності (залежно від методів і прийомів), її проблемність, пошуковий характер, систематичність наростання складності пізнавальних завдань, поєднання колективної та індивідуальної форм роботи тощо.

Зацікавленість художнім твором, допитливість, особистісно значущий зміст навчального процесу і як результат - спрямованість на активне і самостійне здобуття і осмислення нових знань неможливі без мотиваційного компонента, методику формування якого досліджено в роботах психологів Л.Божович, Б.Бадмаєва, Л.Жабицької, Н.Лифаревої, П.Якобсона та ін. Згідно з ними у встановленні діалогу між автором і читачем важливу роль відіграє застосування пошукових та евристичних завдань, створення установки кваліфікованого читача як певної психологічної налаштованості, особливо актуальної для проблеми аналізу літературного твору шляхом осмислення значення в ньому художніх деталей.

Урахування двох різновидів мотивації, виділених Б.Бадмаєвим, - “довготермінової” (що сприяє зосередженню уваги учнів на окремому аспекті) і “короткотермінової” (пов'язаної з вивченням цілого твору або навіть кількох творів) дозволило значно підвищити ефективність розробленої методики формування умінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору.

Важливим для створення пропонованої методики є твердження П.Якобсона про те, що художнє сприймання - це одночасно осмислення, тлумачення і розкриття змісту твору. Цей постулат взято нами за основу під час визначення рівнів сформованості вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь.

Актуальним у контексті нашого дослідження є висновок учених (О.Никифорової, Н.Молдавської, Є.Пасічника) про те, що повноцінне сприйняття художньої літератури здійснюється на основі розуміння літературної мови. Точно зрозуміле образне слово викликає правильні асоціації у свідомості читача, сприяє глибокому засвоєнню ідейно-естетичного змісту твору. Водночас результати сприйняття художньої літератури виявляються в мовленні учнів. Розуміння образної мови твору сприяє збагаченню мовлення самого учня, його пасивного й активного словника, здатності до образного відтворення життєвих явищ і фактів, уживання художніх тропів у зв'язному усному і писемному мовленні. У розробленій методичній системі поєднуються завдання до аналізу літературних творів через осмислення художніх деталей із завданнями з розвитку зв'язного мовлення учнів у контексті досліджуваної проблеми.

Методика формування вмінь аналізу художньої деталі ґрунтується на наукових досягненнях у розробці фундаментальних питань щодо шляхів аналізу образних засобів літературного твору; специфіки вивчення теоретичних понять, пов'язаних із зображувально-виражальними засобами; особливостей застосування методів, прийомів, форм навчання з метою активізації пізнавальної діяльності молодших підлітків і виховання в них естетичного сприйняття літературно-мистецьких явищ.

Відомо, що художня література стала основним предметом вивчення на уроках словесності в 50-60-х роках ХІХ століття. У працях визначних методистів В.Стоюніна, В.Водовозова, В.Острогорського висвітлюється ідея цілісності вивчення художніх творів, яке, на їхню думку, стає можливим лише за умови повторного читання тексту та глибокого осмислення його найважливіших частин.

У методичній науці ХХ століття вагомими з погляду досліджуваної проблеми є праці М.Рибникової, Т.Бугайко і Ф.Бугайка, Є.Квятковського, О.Бандури, Н.Волошиної, С.Жили, Є.Пасічника, А.Лісовського, Б.Степанишина та ін. Науковий аналіз методичного доробку цих авторів дозволив визначити ефективні методи та прийоми аналізу художньої деталі літературного твору: виразне і творче читання художнього тексту, спостереження над текстом, художній переказ, постановка проблемних і проблемно-пошукових завдань, коментування, ілюстрування, усне малювання, пояснення ідейно-художнього навантаження деталей у контексті.

У другому розділі - “Методика формування умінь аналізу художньої деталі літературного твору” - подано аналіз стану проблеми в шкільній практиці, теоретичне обґрунтування пропонованої методики, її опис та аналіз результатів експериментального навчання.

Аналіз шкільної документації у межах дослідження дає підстави стверджувати, що укладачі програм і підручників лише частково акцентують увагу на необхідності аналізу художньої деталі літературного твору. Окремі запитання і завдання чинних підручників з української літератури спрямовують учнів на опрацювання деталей зовнішності персонажів, пейзажних та інтер'єрних деталей. Проте кількість таких завдань обмежена. Переважна більшість словесників усвідомлює значущість умінь аналізувати художні засоби в загальній системі читацьких умінь учнів, однак на практиці ця проблема вирішується епізодично.

Письмове опитування учнів 5-7 класів на етапі констатувального зрізу виявило низький загальний рівень володіння ними поняттям “деталь у художньому творі”. Завдання на знаходження деталі і з'ясування її ролі в художньому тексті вимагали елементарних знань і вмінь учнів, передбачених чинними програмами з літератури. Проте виявилося, що учні майже зовсім не обізнані з поняттям “деталь”; лише незначна кількість школярів продемонструвала практичне вміння знаходити деталі в художніх описах (пейзажні, портретні, інтер'єрні).

Проблема формування вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору потребувала визначення критеріїв і показників ефективності пропонованої методики, які розроблялися з урахуванням наукових основ навчально-пізнавальної діяльності школярів (Д.Ельконін, В.Онищук, В.Паламарчук, Н.Половникова, Т.Шамова, Г.Щукіна), психології сприймання художньої літератури молодшими підлітками (Л.Жабицька, О.Никифорова, Є.Пасічник, Ю.Самарін, П.Якобсон), особливостей мовлення підлітків, яке тісно пов'язане у своєму розвитку з розумінням поетичного мовлення (Н.Молдавська) та основних вимог програм з української літератури щодо вмінь учнів основної школи.

Для оцінки ефективності пропонованої методики розроблено критерії, які визначають ступінь сформованості вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору:

- знаходити в літературному тексті художні деталі й класифікувати їх за значенням;

- аналізувати текстові фрагменти та епізоди з урахуванням у них ролі художньої деталі для розкриття ідейно-художнього змісту твору;

- шляхом аналізу художньої деталі з'ясовувати авторське і висловлювати особистісне ставлення до зображуваного;

- переносити сформовані вміння на новий художній твір, нову навчальну ситуацію.

Результати констатувального зрізу дали змогу визначити рівні сформованості вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору.

Високий рівень включає сформовані вміння самостійно виділяти у творі фрагменти (епізоди), в яких художні деталі несуть найбільше смислове навантаження; виразно читати й переказувати фрагменти з урахуванням значення художніх деталей; класифікувати деталі; пояснювати їх роль в контексті; шляхом аналізу художньої деталі розкривати авторське і висловлювати особистісне ставлення до зображеного.

Середній рівень характеризує респондентів, які здатні знаходити у творі окремі фрагменти та епізоди, де є яскраві художні деталі. Ці учні виразно читають і переказують текстові фрагменти, класифікують деталі, але відчувають труднощі у визначенні їх художньої ролі в контексті, в розумінні авторського ставлення до зображеного.

Низький рівень характеризується здатністю учнів за допомогою вчителя виділяти в тексті твору художні деталі; відсутністю вміння виразно читати і переказувати фрагменти тексту із відтворенням художніх деталей, а також самостійно висловлювати власну оцінку ролі художньої деталі для розкриття творчого задуму письменника.

Відповіді учнів диференціювалися за чотирибальною шкалою: правильні відповіді повні; правильні відповіді неповні; відповіді поверхові; неправильні відповіді.

Правильними повними вважалися відповіді, в яких учні безпомилково називали художні деталі в тексті, демонстрували вміння класифікувати їх, коментувати значення деталі, висловлювали власне розуміння художньої ролі деталі в літературному творі та авторського ставлення до зображеного.

Правильними неповними вважалися відповіді, в яких учні відзначали не всі художні деталі, що містить текст, проте висловлювали власне розуміння їх художньої ролі та авторське ставлення до зображеного.

Поверховими вважалися відповіді, в яких учні називали художні деталі у фрагментах та епізодах твору, але відчували труднощі у визначенні їх художньої ролі в контексті.

Неправильними вважалися відповіді, коли учні не впоралися з поставленими завданнями.

У письмовому та усному опитуванні взяли учать 273 учні, з них 54 (19,8%) - не впоралися з поставленими завданнями; їхні відповіді, оцінені як неправильні, не враховувалися.

Кількісна репрезентація початкових рівнів сформованості вмінь учнів аналізувати художню деталь літературного твору представлена в таблиці 1.

Таблиця 1 Показники рівнів сформованості умінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору (на початок експерименту)

Рівні

низький

середній

високий

Кількість учнів: 219

113

58

48

у %

41, 4

21, 2

17, 6

Як бачимо, група респондентів з середнім і високим рівнями умінь аналізу художньої деталі виявилась нечисленною (38, 8%). Наведені в таблиці результати свідчать про недостатню увагу до деталей художнього зображення під час шкільного вивчення літературних творів, що знижує пізнавальну активність школярів і можливості їхнього літературного розвитку.

Під час формувального експерименту основна робота проводилася над виробленням умінь, покладених в основу критеріїв пропонованої методики.

Ці вміння розглядалися нами в тісному взаємозв'язку з іншими програмовими вміннями, оскільки матеріалом для їх набуття є літературний твір, його ідейно-художній зміст. Основні принципи, застосовані в процесі формування вказаних умінь, - систематичність, поетапність, взаємодія в роботі вчителя та учнів.

З огляду на тему дослідження основними є вміння знаходити в літературному тексті художні деталі і визначати їх роль у контексті. З організаційного боку, робота над формуванням цих умінь проходила кілька етапів. Спочатку учні йшли “вслід за вчителем”, який демонстрував зразок навчальної діяльності - сам аналізував значення тієї чи іншої деталі. Колективно, під керівництвом учителя учні накопичували необхідні спостереження над художнім текстом, які згодом ставали матеріалом для формування теоретико-літературних понять, а саме: “портретна (пейзажна, інтер'єрна) деталь”, “одинична деталь”, “наскрізна деталь”, “художня деталь”. Під час роботи безпосередньо над самим поняттям учитель спирався на учнівські спостереження, узагальнював їх, відзначав основні ознаки поняття, пояснював роль певної деталі в тексті твору. На наступному етапі учні тренувалися самостійно знаходити деталі в художньому тексті й коментувати їх значення. Допомога вчителя поступово зменшувалася, проте його коментар був необхідним у складних ситуаціях або у випадку відсутності в школярів достатнього читацького досвіду й естетичних уявлень. Уміння можна вважати сформованими, коли учні виконуватимуть цю роботу самостійно й легко користуватимуться одержаними знаннями в процесі читання будь-якого нового художнього твору.

У цілому робота над уміннями знаходити художню деталь у тексті й пояснювати її значення включає низку послідовних операцій: 1) помітити в тексті художню деталь (деталі); 2) за допомогою цієї деталі (деталей) уявити собі картину природи, змальовану автором, зовнішній вигляд героя, його стан, настрій тощо; 3) поміркувати, на що хотів автор звернути увагу читача, з'ясувати ставлення автора до зображуваного; 4) сформулювати на основі аналізу висновок про художню роль деталі (деталей) в певному контексті.

Відносна новизна тексту створює для учнів нову пізнавальну ситуацію, потребує актуалізації і застосування здобутих знань і вмінь. У дослідженні запропоновано варіанти виконання цієї умови залежно від рівнів сформованості вмінь учнів аналізувати художню деталь літературного твору. На перших етапах експерименту для самостійної роботи учням пропонувалися завдання за текстом, який колективно аналізувався в класі під керівництвом учителя. Учні певною мірою володіли вміннями аналізу твору, були ознайомлені з його ідейним тлумаченням, але, як свідчать спостереження, лишався простір для їхньої самостійної роботи: необхідно було узагальнити, зібрати докупи свої й колективні спостереження, усвідомити власну позицію, знайти шлях для пояснення ідейного змісту уривка в єдності з художньою формою. Результати виконання учнями самостійної роботи узагальнювального характеру (за колективно аналізованими фрагментами) розглянуто в дослідженні після вивчення оповідань Гр.Тютюнника “Дивак” і Є.Гуцала “Лось” у 5 класі та оповідання Т.Бордуляка “Перший раз” у 6 класі.

На другому етапі учням для самостійної роботи пропонувалися уривки вивченого твору, які безпосередньо не аналізувалися в класі. Під час їх опрацювання школярі застосовували набуті вміння аналізу художньої деталі; така діяльність мала репродуктивно-творчий характер.

Далі учням пропонувався текст самостійно прочитаного твору, за своєю ідейно-тематичною основою, пафосом, художніми особливостями близький до вивченого. Таким був текст повісті Гр.Тютюнника “Вогник далеко в степу”, запропонований в 7-му класі для самостійного опрацювання. У цьому випадку школярі мали продемонструвати, наскільки глибоко, гнучко і вільно вони володіють уміннями аналізу тексту через його художні деталі в процесі самостійного читання.

Уміння класифікувати деталі за їх значенням у художньому тексті також формувалося поступово. Під час ознайомлення учнів з поняттями “портрет”, “пейзаж”, “інтер'єр” учитель звертав їхню увагу на те, що будь-який опис складають деталі. Наприклад, опис зовнішності людини (літературного героя) включає змалювання очей, погляду, носа, губ, форми обличчя, фігури, одягу, жестів, міміки. Все це - деталі портрета. Аналогічно учні дізнавалися про пейзажні та інтер'єрні деталі, вчилися виділяти їх у художніх описах і, за зразком учителя, коментувати їх значення. Завдання на засвоєння вміння класифікувати (розрізняти) портретні, пейзажні, інтер'єрні, речові, характеристичні деталі та пояснювати їх роль у контексті ставилися перед учнями на різних етапах аналізу художнього твору.

З метою активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів запитання і завдання в пропонованій методиці будувалися так, щоб спрямувати увагу учнів на зображену в творі проблемну ситуацію, створити установку на її виявлення і розв'язання.

Виконання завдань мало на меті:

1) осмислення школярами мотивів вчинків персонажів;

2) усвідомлення значення художніх деталей;

3) засвоєння ідейно-художнього змісту епізоду й твору в цілому шляхом докладного аналізу художніх деталей.

Уміння виразно читати художній текст, передаючи авторське ставлення до зображуваного; переказувати фрагменти тексту з відтворенням художніх деталей у ньому; висловлювати особистісне ставлення до героїв і подій твору через коментування значення художніх деталей в тому чи іншому епізоді відносяться до вмінь мовленнєвої діяльності, яка, згідно з концепцією дослідження, є його обов'язковим компонентом. Тому під час формувального експерименту проводилися спеціальні уроки зв'язного мовлення на матеріалі задіяних літературних творів: підготовка відповіді (усної та письмової) на запитання узагальнювального характеру з коментуванням ролі художньої деталі в уривку; підготовка переказу-коментаря; розповідь про головного героя літературного твору з коментуванням значення художніх деталей для його характеристики тощо.

З метою перевірки ефективності пропонованої методики підбивалися підсумки дослідного навчання на основі аналізу результатів: анкетування та інтерв'ювання вчителів, письмових робіт учнів.

Словесники констатували, що аналіз художніх деталей літературного твору викликає інтерес учнів, активізує їхню увагу, спонукає до проблемно-пошукової діяльності. Зазначалося, що в експериментальних класах зросла кількість змістовних, аргументованих відповідей, які виявляють уміння учнів глибше осмислювати ідейно-художній зміст творів шляхом аналізу художніх деталей, будувати власні висловлювання з використанням образних засобів літературного твору, висловлювати особистісне ставлення до героїв і подій.

Пропонована методика, на думку вчителів, забезпечує розвиток таких спеціальних навчальних умінь, як виявляти у творі важливі для осмислення його змісту фрагменти та епізоди; знаходити в тексті художні деталі та пояснювати їх роль у контексті; класифікувати деталі за значенням у художньому тексті; виразно читати літературний текст, передаючи авторське ставлення до зображуваного; переказувати фрагменти тексту із відтворенням художніх деталей у них.

Серед найбільш ефективних педагогами називалися такі види робіт:

коментування значення художньої деталі в літературному контексті;

моделювання навчальних ситуацій, спрямованих на активізацію асоціативного мислення школярів з опорою на їхній життєвий досвід.

На етапі контрольного зрізу в експерименті взяли участь 307 учнів. Контрольні запитання добиралися таким чином, щоб виявити рівні не лише спеціальних, а й загальнопізнавальних умінь, які тренувалися і вдосконалювалися під час проведення формувального експерименту.

Кількісна та якісна репрезентація виконання контрольних завдань наведена в таблиці 2.

Таблиця 2 Показники вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору

Відповідь (у %)

Класи

5

6

7

КК

ЕК

КК

ЕК

КК

ЕК

Правильна повна

20, 2

30, 3

23, 2

39,5

31, 7

43, 8

Правильна неповна

22, 5

23,9

24,7

30,4

25,3

29, 9

Поверхова

33,4

28,7

29,2

22,7

22,1

19,3

Неправильна

23, 9

17, 1

22,9

7,4

20,9

7, 0

Показники вмінь учнів аналізувати художні деталі літературного твору визначались на основі виконання ними контрольних завдань. Зміст і результати такої роботи наведено в таблиці 3.

Таблиця 3 Динаміка розвитку вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору

Уміння

клас

Показники рівнів (у %)

високий

середній

низький

ЕК

КК

ЕК

КК

ЕК

КК

Добирати важливі для аналізу фрагменти тексту

5

30,2

23, 9

37,7

33,3

32,1

42,8

6

34, 6

25, 3

42, 5

37, 2

22, 9

37, 5

7

39, 7

27, 2

50, 1

40, 5

10,2

32,3

Знаходити у тексті ху-дожні деталі і класи-фікувати їх

5

25, 3

23,2

31, 7

29,1

43, 0

47, 7

6

29, 7

24, 5

33, 9

30, 3

36, 4

45, 2

7

34, 4

27, 3

38, 5

31, 2

27, 1

41, 5

Коментувати значення деталей у контексті

5

25, 2

23, 7

30, 7

29, 5

44, 1

46, 8

6

29, 9

25, 3

33, 5

29, 2

36, 6

45, 5

7

35, 4

28, 8

39, 8

32, 1

24, 8

39, 1

Переказувати уривок близько до тексту

5

32, 3

28, 9

35, 4

29, 2

32,3

41, 9

6

39, 4

29, 5

42, 3

30, 6

17, 9

39, 9

7

38, 7

32, 4

40, 5

33, 8

20, 8

33,8

Результати виконання контрольних завдань свідчать про те, що застосування пропонованої методики помітно впливає на підвищення якості знань. Учні контрольних класів, де проводилося навчання за традиційною методикою, відчули значні труднощі під час виконання поставлених завдань. В експериментальних класах учні впоралися із завданнями швидше і з кращими показниками. Успішність учнів щодо володіння ними сформованими вміннями аналізувати художню деталь у процесі роботи над літературним твором становить в експериментальних класах - 89,5 %, у контрольних - 77, 4 %.

Статистичні дані експерименту засвідчують, що вміння добирати важливі для аналізу фрагменти і переказувати уривок близько до тексту виявилися для учнів простішими, ніж уміння знаходити у тексті художні деталі і класифікувати їх та коментувати значення деталей в контексті. На кінець експерименту найвищим був кількісний показник уміння добирати важливі для аналізу фрагменти (89, 8%), найнижчим - уміння класифікувати художні деталі (72, 9%).

Порівняння кількісних репрезентацій рівнів сформованості вмінь учнів аналізувати художню деталь літературного твору на початок і на кінець експерименту відображено в таблиці 4 (під час обробки результатів експерименту роботи респондентів, які не впоралися з поставленими завданнями, до уваги не бралися).

Таблиця 4 Зіставлення рівнів сформованості вмінь учнів аналізувати художню деталь літературного твору

кількість учнів (у %)

Рівні сформованості вмінь

низький

середній

високий

на початок експерименту

41, 4

21,2

17, 6

на кінець експерименту

23, 6

28, 0

37, 9

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів формувального експерименту засвідчили ефективність розробленої методики формування умінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору.

Результати дисертаційного дослідження дали підставу сформулювати такі висновки:

Методика формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів сприяє вдосконаленню сучасного навчально-виховного процесу. Вона спрямована на розвиток образного мислення, особливістю якого є здатність сприймати конкретно-чуттєвий образ (художню деталь), на формування емоційно-оцінного ставлення до літературних героїв та особистісної оцінки художнього твору.

Реалізація пропонованої методики ґрунтується на здобутках психолого-педагогічної та літературознавчої науки, дидактичних і загальномето-дичних принципах вивчення літератури.

Ефективність роботи досягається шляхом дотримання низки психолого-педагогічних умов:

добір яскравих, художньо досконалих творів для розв'язання порушеної проблеми;

впровадження під час аналізу літературного твору методичної системи, яка передбачає практичне застосування учнями 5-7 класів знань про художню деталь, її особливості та роль у літературному тексті;

застосування методів і прийомів роботи, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів: виразне та коментоване читання художнього тексту, усне малювання, постановка проблемних і проблемно-пошукових завдань, художній переказ, моделювання навчальних ситуацій, спрямованих на активізацію асоціативного мислення школярів з опорою на їхній життєвий досвід, самостійна робота учнів;

продумана цілеспрямована система, поступове зменшення допомоги вчителя і збільшення учнівської самостійності в роботі над художньою деталлю літературного твору.

У процесі опрацювання художньої деталі літературного твору школярі поглиблюють знання про образні засоби художньої літератури й оволодівають такими вміннями:

знаходити в літературному тексті художні деталі, класифікувати за їх значенням;

коментувати значення художньої деталі в текстовому фрагменті;

аналізувати текстові фрагменти та епізоди з урахуванням у них ролі художньої деталі для розкриття ідейно-художнього змісту твору;

передавати авторське і висловлювати особистісне ставлення до зображуваного.

Проблема формування вмінь аналізу художньої деталі літературного твору не вичерпується результатами виконаного дослідження, яке необхідно розглядати як один із можливих підходів до її розв'язання. Предметом подальшого дослідження може бути здійснення принципу наступності у формуванні вмінь аналізу художньої деталі в процесі вивчення української літератури між основною і старшою школою, створення методики аналізу художнього твору шляхом опрацювання його художніх деталей в старших класах.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Паламар С. П. Робота над художньою деталлю в 5 класі (за новими програмами) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003. - №4. - С.12-14.

2. Паламар С. П. Робота над художньою деталлю у 6 класі // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №1. - С.9-11.

3. Паламар С. П. До проблеми художньої деталі (літературознавчий аспект) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №3. - С.15-17.

4. Паламар С. П. До проблеми художньої деталі (літературознавчий аспект) (продовження) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №6. - С.17-21.

5. Паламар С. П. Аналіз художньої деталі в системі вмінь учнів 5-х класів // Українська мова і література в школі. - 2006. - №6. - С. 23-27.

6. Паламар С. П. Формування поняття “художня деталь” в учнів 5-6 класів // Зміст і технології шкільної освіти. Матеріали звітної наукової конференції 30-31 березня 2004р. - Частина 1. - С.76-77.

7. Паламар С. П. Формування умінь роботи над зображувально-виражальними засобами художнього твору // Зміст і технології шкільної освіти. Матеріали звітної наукової конференції 30-31 березня 2005р. - Частина 1. - С. 55-56.

8. Паламар С. П. Формування в учнів 5-7 класів умінь аналізу художньої деталі літературного твору // Зміст і технології шкільної освіти. Матеріали звітної наукової конференції 3-4 квітня 2006р. - Частина 1. - С. 63-64.

Паламар С.П. Формування умінь аналізу художньої деталі літературного твору в учнів 5-7 класів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України. - Київ, 2007.

У дисертації представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методику формування вмінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь літературного твору. Автор пропонує ефективні методи та прийоми опрацювання художньої деталі на уроках літератури в основній школі (коментоване читання художнього тексту, усне малювання, постановка проблемних і проблемно-пошукових завдань, художній переказ тощо).

Пропонована методика передбачає формування таких спеціальних читацьких умінь, як виявлення в художньому тексті важливих для осмислення його змісту фрагментів та епізодів; знаходження художніх деталей і пояснення їх ролі в контексті; класифікація деталей за значенням у художньому тексті; переказ фрагментів тексту з відтворенням художніх деталей у ньому; з'ясування шляхом аналізу художніх деталей авторського ставлення до зображеного тощо.

Доведено, що розроблена методика сприяє вдосконаленню сучасного навчально-виховного процесу, розвитку образного мислення, особливістю якого є здатність сприймати конкретно-чуттєвий образ (художню деталь), формуванню емоційно-оцінного ставлення до літературних героїв та особистісної оцінки художнього твору.

Ключові слова: текстовий фрагмент, художня деталь, літературний герой, авторське ставлення, коментування, читацькі вміння.

Паламар С.П. Формирование умений анализа художественной детали литературного произведения у учащихся 5-7 классов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины. - Киев, 2007.

Работа посвящена теоретико-экспериментальным исследованиям проблемы формирования умений анализа художественной детали в процессе работы над текстом на уроках литературы в основной школе. Методическая концепция основана на достижениях отечественного литературоведения, дидактических, психолого-педагогических и методических принципах школьного изучения литературы. Разработанная методика предусматривает формирование таких специальных читательских умений, как выявление в художественном тексте важных для осмысления его содержания фрагментов и эпизодов; нахождение художественных деталей и объяснение их роли в контексте; классификация деталей по их значению в художественном тексте; пересказ фрагментов текста с воспроизведением художественных деталей в нем; выявление посредством анализа художественных деталей авторского отношения к изображаемому.

Проблема формирования умений анализа художественной детали у учащихся 5-7 классов рассматривается на материале эпических произведений. Значительное место в диссертации уделено освещению особенностей учебной деятельности младших подростков, обеспечивающей высокую эффективность организации работы на уроке. Среди методов и приемов, стимулирующих познавательную активность школьников, называются комментированное чтение художественного текста, устное рисование, постановка проблемных и проблемно-поисковых заданий, художественный пересказ и др. Автор методически обосновывает систему заданий на выявление и анализ художественных деталей с постепенным увеличением их сложности и уменьшением помощи учителя в их выполнении. В работе экспериментально доказывается, что разработанная методика способствует развитию образного мышления, особенностью которого является способность широкого обобщения через конкретно-чувственный образ, часто выступающий в литературном произведении в форме художественной детали. Установлено также, что предложенная методическая система значительно активизирует познавательную деятельность учащихся на уроках литературы, развивает личностные качества школьника как эстетического субъекта, его готовность к творческому восприятию и самостоятельной оценке литературных явлений.

Ключевые слова: текстовый фрагмент, художественная деталь, литературный герой, авторское отношение, комментирование, читательские умения.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.