Формування естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва у старших дошкільників (на матеріалі ознайомлення з пейзажним живописом)

Під час формувального експерименту пересвідчилися в тому, що успішність роботи значною мірою залежить від особистості вихователя та його ставлення до роботи з дітьми. Ми переконалися, що лише вихователь-творець, а не вихователь-ремісник здатен пробудити в дитині естетичне начало.

Дані констатувального та формувального експериментів дали змогу пересвідчитися в особливостях сприймання дітьми старшого дошкільного віку краси оточуючої природи: залежність сприймання краси об'єктів і явищ природи від керування цим процесом дорослим; поетапність розвитку естетичного ставлення до природи - від наслідування поведінки та вияву емоцій дорослого до відповіді-реакції на стимулювання пізнавальної активності; поступове накопичення та осмислення естетичного досвіду спілкування з навколишньою природою; можливість виявити естетичне ставлення до природи через різні види діяльності (музичну, образотворчу, ігрову, мовленнєву).

Контрольний етап дослідно-експериментальної роботи передбачав синтез різних форм естетико-виховної роботи на основі єдиного образного концентру та передбачав активне включення вихованців у різноманітні види побутової та художньо-творчої діяльності (мовленнєву, музичну, образотворчу), які сприяли виявам естетичного сприймання об'єктів і явищ природи.

Основним методом діагностування сформованості у дітей естетичного ставлення до об'єктів і явищ природи виступило спостереження за їх діяльністю та поведінкою під час занять, спілкування з однолітками та дорослими, на прогулянці. У дітей контрольної групи процес безпосереднього сприймання навколишньої природи майже не змінився. За дослідний період збагатилися знання дітей про об'єкти та явища природи, проте ставлення до них, в основному, залишилося на утилітарному рівні. Натомість розповіді дітей експериментальної групи про об'єкти і явища природи набули образності, збагатилися засобами художньої виразності, стали змістовнішими і цікавішими. Ми пересвідчилися в тому, що художньо-педагогічне спілкування за картинами пейзажного жанру дало свої результати. Діти, складаючи розповіді про реальні об'єкти і явища природи, часто використовували ті порівняння і мовні звороти, що й при описі картин пейзажного жанру. Вони наче “домальовували” бачене, виявляли фантазію і розкривали перед слухачами те, чого останні не могли бачити. Своєрідність естетичного ставлення дітей до об'єктів і явищ природи як наслідування дорослих збереглася у дітей як експериментальної, так і контрольної групи, проте в умінні естетично оцінювати їх у реаліях та відтвореними в творах пейзажного жанру, діти експериментальної групи значно випереджали своїх однолітків з контрольної групи. Результати підсумкового експерименту засвідчили, що в групах дітей старшого дошкільного віку, які працювали за запропонованою методикою, відбулися суттєві зрушення у рівнях сформованості естетичного ставлення дітей до природи (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка змін рівнів сформованості естетичного ставлення дітей до природи за результатами проведення експерименту

У контрольних групах також спостерігалися певні позитивні зміни, проте несистематичність роботи з формування у дітей естетичного ставлення до природи, низька варіативність форм роботи значно знизили можливість наближення дошкільників до вищого рівня сформованості естетичного ставлення до природи.

Отже, експериментальні дані, що ґрунтувалися на теоретичних засадах дослідження проблеми формування естетичного ставлення до природи, підтвердили гіпотезу та дали змогу зробити загальні висновки.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розглянуті нові підходи щодо вирішення проблеми формування естетичного ставлення до природи засобами пейзажного живопису у старших дошкільників, що виявляються в обґрунтуванні умов, розробці критеріїв і рівнів сформованості та апробації системи роботи, основою якої є художньо-педагогічне спілкування за картинами пейзажного жанру, спрямоване на творчий розвиток особистості.

ВИСНОВКИ

Здійснене теоретичне узагальнення і експериментальне розв'язання проблеми формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників засвідчило:

1. Сутність естетичного ставлення до природи полягає у тому, що воно, на відміну від усіх інших, є ставленням до світу заради нього самого і виявляється у естетичній насолоді (важливу роль у цьому акті відіграють оцінний, катарсичний, гностичний та креативний аспекти). Аналіз філософських джерел показав, що неможливо розмежувати природничо-науковий та естетичний погляд на природу, не заперечуючи взаємозв'язку між ними; розкрити єдність естетичного змісту та реальної естетичної форми природи; естетично зрозуміти життя в його розвитку, в динаміці, у відновленні та вищих проявах; порівняльно розглянути красу за ступенем та формою вираження життя об'єктів і явищ природи; проаналізувати зумовленість суджень людини про красу напрямом думок про життя.

2. Естетичне ставлення має складну та багатоаспектну природу, що ілюструється характеристикою його складових елементів. Вивчення психологічних механізмів розвитку естетичного ставлення сприяло визначенню психологічних особливостей формування естетичного ставлення дитини до природи, що дало змогу тлумачити його як почуттєве, сутність якого полягає у тому, що це найвищий рівень ставлення людини до явищ життя, на якому загальна користь та істина трансформуються у глибоко особисту, вільну, безкорисну естетичну насолоду. Визначення творів живопису як оптимального засобу формування естетичного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до природи пояснюється тим, що в них художні образи виступають вторинним ідеальним відтворенням і перетворенням естетичних даних природи, що здійснюється за напрямом: сприймання - рефлексія - ставлення. Забезпечення виховного впливу у тріаді “природа - мистецтво - природа” досягається за умови ставлення особистості до природи не з позицій естетичного прагматизму, а реалізується за рахунок використання мистецтва живопису, як одного із засобів формування у дошкільників естетичного ставлення до природи через надання їм можливості побачити акумульовану у творі мистецтва красу та віднайти її у довкіллі.

3. Критеріями сформованості естетичного ставлення до природи є здатність встановлювати асоціації між об'єктами і явищами природи та поняттям “краса”; стійкість характеру та широта спектру асоціацій; вміння естетично оцінювати реальні об'єкти і явища природи, зокрема втілені у творах пейзажного живопису; наявність естетичних емоцій; вміння передавати естетичне ставлення до природи у самостійній художньо-творчій діяльності. На основі критеріїв визначені рівні сформованості естетичного ставлення дітей старшого дошкільного віку до природи (високий, середній, низький).

4. Педагогічно значущими умовами формування естетичного ставлення є спрямованість на пробудження почуття краси, позитивних емоцій, педагогічно-компетентне забезпечення емоційної та естетичної насиченості пізнавальної діяльності дошкільників, організація дорослим безпосередньої взаємодії дитини з об'єктами і явищами природи та цілеспрямоване керування дитячою діяльністю для переходу зовнішніх, відображених, якостей у постійні внутрішні. Постійним показником своєрідності естетичного ставлення дітей до об'єктів і явищ природи є його залежність від поведінки та ставлення до природи близького дорослого.

5. Вивчення практики роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами живопису дало змогу констатувати недостатній рівень сформованості естетичного ставлення. Так, високий рівень естетичного ставлення до природи притаманний лише десятій частині респондентів, натомість середній та низький рівні спостерігаються у майже половини обстежених дошкільників. Серед причин незадовільного стану розвитку формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами живопису визначено традиційну орієнтацію педагогічних працівників на пріоритет знаннєвого компоненту над почуттєвим у вихованні та навчанні дошкільників, несистематичність спрямування вихователями спектру дидактичних та виховних засобів на вирішення завдань розвитку естетичних почуттів та їх задекларованість, недостатнє методичне забезпечення, слабка координація зусиль педагогічних працівників та батьків тощо.

6. Система роботи з формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників базувалася на єдності естетичного та пізнавального компонентів при зустрічі дитини з реальними явищами природи і її зображенням у творах мистецтва, ґрунтувалася на органічному поєднанні пізнавального, емоційного та художньо-творчого компонентів діяльності: зацікавленні тим, що відбувається у природі та вияві співпереживання; здатності сприймати естетичні якості природи та оцінювати їх, що знаходить відображення у мовленнєвій, зображувальній, ігровій, музичній діяльності; вмінні виявляти самостійність в оперуванні емоційно-естетичним досвідом.

Система поетапного формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників спрямовувалася на:

· набуття досвіду використання прийомів виділення естетичних властивостей навколишньої природи, підведення дошкільників до самостійного вияву бажання помічати естетичну сторону природних явищ і об'єктів (підготовчий етап);

· організацію художньо-педагогічного спілкування за картинами пейзажного жанру живопису, що включала розвиток естетичного бачення реальних об'єктів і явищ природи; розвиток уяви, творчості, уміння вирізняти такі засоби виразності, як колір, форма, перспектива, світлотінь; активізація словника; сприяння виникненню асоціативних зв'язків між змістом картини та життєвим досвідом дітей; розвиток здатності отримувати естетичне задоволення від сприймання краси природи, спонукання бажання повторної зустрічі з творами живопису, підтримка інтересу до подальшого сприймання краси природи, що акумульована в картинах (основний етап);

· трансформацію естетичного ставлення до природи, яке реалізовувалося у самостійній художньо-творчій діяльності дітей старшого дошкільного віку (інтерпретаційний етап).

7. Перевірка ефективності системи роботи з використання пейзажного жанру живопису у формуванні естетичного ставлення старших дошкільників до природи підтверджує, що естетичне ставлення без спеціального педагогічного стимулювання розвивається повільно або майже не розвивається. Свідченням цього виступає повільна динаміка розвитку досліджуваної якості у дітей контрольної групи. В експериментальній групі, що працювала за запропонованою методикою, діти продемонстрували яскраво виражене зростання рівня сформованості естетичного ставлення до природи. Експериментальна перевірка, дані апробації та впровадження у практику дошкільних навчальних закладів запропонованої педагогічної системи формування естетичного ставлення старших дошкільників до природи засобами образотворчого мистецтва свідчать про її ефективність.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують педагогічні умови та психологічні механізми формування естетичних почуттів до природи у дітей молодшого дошкільного віку. Перспективними напрямами подальшого дослідження проблеми, на нашу думку, є вивчення питання підготовки майбутніх фахівців до формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами мистецтва; вивчення відмінностей естетичного сприймання природи дівчатками і хлопчиками; вивчення проблеми наступності між ДНЗ та школою у вирішенні питань формування у дітей естетичного ставлення до природи засобами мистецтва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Половіна О.А. До питань формування естетичного відношення дітей до природи мистецтвом живопису // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип. 186.: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 109-116.

2. Половіна О.А. Психологічні особливості формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Пед. науки). - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 45-51.

3. Половіна О.А. Філософський аспект формування естетичного ставлення до природи // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. - Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи: Зб. наукових праць. - Випуск 2. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - С. 151-155.

4. Половіна О.А. Сприймати природу розумом і серцем // Дошкільне виховання. - 2006 р. - № 11. - С. 10-13.

5. Половіна О.А. Формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами ознайомлення з пейзажним живописом // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - Том 58. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. -

6. С. 89-101.

7. Половіна О.А. До проблеми формування у дошкільників естетичних почуттів до природи // Проблеми наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів. Збірник матеріалів міжрегіональної науково-практичної конференції. - Житомир, 2003. - С. 69-71.

8. Половіна О.А. Гармонія природи і мистецтва у вихованні дошкільнят // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 27-28 березня 2003 р.: У 5 т. / Ред.кол.: М.І. Шкіль (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2003. - Т.4. - С. 263-267.

9. Половіна О.А. Навчання через казку: підготовка педагогів дошкільного фаху до використання нестандартних освітніх технологій // Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв: МДУ, 2003. - С. 119 - 122.

10. Половіна О.А. Мистецтво як джерело формування естетичних вражень дошкільників // Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя: Матеріали звітної науково-практичної конференції 19-20 травня 2003 р. / Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко, І.О.Нікуліна. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - С. 205-211.

Размещено на Allbest.ru