Розвиток соціальної педагогіки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

У професійній соціальній педагогіці клієнтами прийнято називати окремих осіб, групи людей, їхніх родичів, сім'ї, громади, які є адресатами соціальної роботи педагога. Вони не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно, тому потребують сторонньої допомоги.

Термін «клієнт» належить до суперечливих дефініцій у соціальній педагогіці. В медицині особу, якій надають допомогу, називають «пацієнтом», в юриспруденції - «потерпілим», «позивачем». Ці терміни описують лише одну, пасивну сторону в позиції особи, що потребує професійного сприяння. Проте у випадках, коли вона володіє особистісною суб'єктністю, тобто тією мірою, наскільки дозволяють її інтелектуальні, фізичні, психічні й моральні ресурси, особа повинна сама брати участь у розв'язанні власної проблеми, взаємодіяти з соціальним педагогом, бути не пасивним реципієнтом допомоги, а активно трансформувати власні життєві обставини. У зв'язку з цим утвердилася думка про те, що особу, якій надає допомогу соціальний педагог, варто називати клієнтом (хоча паралельно в Україні вживають терміни «підопічний», «користувач» тощо).

Потенційними клієнтами соціальної педагогіки вважають представників вразливих або пригнічених верств чи груп населення. Вразливими вважають індивідів або групи, які зазнають або мають більшу ймовірність зазнати негативних впливів соціальних, економічних, екологічних чинників або захворювання. Синонімом цього поняття є «групи ризику». Звичайно, у кожному суспільстві можуть бути виділені різні вразливі категорії громадян. Люди, з яким мають справу соціальні педагоги та працівники, різні за віком (від немовлят до престарілих) і включають представників різних рас, релігій, етнічних та соціоекономічних груп. На Заході клієнтами або потенційними клієнтами соціальної педагогіки можуть бути:

- бездомні люди;

- родини, в яких існують проблеми дитячої занедбаності, сексуальних, фізичних зловживань відносно дитини або одного з партнерів;

- подружні пари, що мають серйозні сімейні конфлікти;

- родини, в яких дитина виховується лише одним з батьків і в яких серйозні конфлікти спричинені насильством з боку батька, а також втечею, делінквентною поведінкою, труднощами у навчанні дитини;

- ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини;

- люди, що мають низькі доходи через безробіття, відсутність годувальника, фізичні обмеження, недостатність навичок та інші фактори;

- люди, які перебувають в ув'язнені чи колишні ув'язнені, життя яких було поламано через покарання внаслідок порушення закону;

- незаміжні вагітні дівчата-підлітки чи такі, що вже виховують дитину;

- гомосексуали та лесбіянки, що мають особисті або сімейні проблеми;

- люди, що мають соматичні чи психічні захворювання або інвалідність;

- термінально хворі;

- люди, залежні від алкоголю, наркотиків та їхні родини;

- мігранти та меншини, що мають недостатні ресурси та можливості, або ті, хто стали жертвами расизму, сексизму чи інших форм дискримінації;

- люди із затримками розвитку (інваліди розвитку) та їхні родини;

- люди похилого віку, що не можуть адекватно функціонувати;

- мігранти та біженці, що мають недостатні необхідні ресурси;

- діти, які залишилися без піклування батьків, і ті, що зазнають насилля;

- діти, що мають проблеми, пов'язані з навчанням у школі, їхні родини;

- люди, що знаходяться у стресовому стані, пов'язаному з травматичними подіями (смерть близької людини, природні чи техногенні катастрофи, вихід на пенсію тощо), а також діти, що залишили родину.

Поширеними в західних країнах є спеціалізовані соціальні служби, спрямовані на розв'язання проблем таких категорій клієнтів:

- діти та сім'ї;

- люди похилого віку;

- хворі люди;

- люди з функціональними обмеженнями;

- залежні від психо-активних речовин;

- люди з ВІЛ/СНІДом;

- іммігранти.

Очевидно, що не всі наведені групи віднесені до потенційних клієнтів соціальної педагогіки та роботи в Україні. Не завжди ми можемо констатувати, що в нашій країні надаються необхідні послуги всім цим категоріям клієнтів.

Закон України «Про соціальні послуги» визначає, що допомога соціальним педагогом може надаватися людям, котрі потрапили у складні життєві обставини, тобто практично кожна людина може стати клієнтом соціального педагога, коли виникає ситуація чи обставини, які неможливо «об'єктивно подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо)». Ці ситуації пред'являють людям вимоги, які перевищують їхній звичний адаптивний потенціал, вони приховують у собі або виклик, або загрозу життєдіяльності людини, а інколи викликають непоправні втрати. Кожна з них також обмежує активність індивіда, висуває вимоги, що потребують додаткових моральних і матеріальних ресурсів. Наразі у процесі подолання складних життєвих обставин (ситуацій) виділяють три стадії.

Перша стадія - запобіжна. Діяльність на цьому етапі допомагає людині підготуватися до подолання труднощів, які наближаються (наприклад, сприяння в іншій інтерпретації ситуації).

Друга стадія - безпосереднє подолання проблеми, докладання зусиль до розв'язання конкретних завдань.

На третій відновлюючій стадії - людина має справу з наслідками критичної події. Мета даного етапу - обмежити обсяги втрат, швидше повернутися до попереднього нормального стану. Процес подолання складних життєвих обставин є, по суті, мобілізацією та оптимальним використанням особистісних ресурсів і ресурсів середовища.

Варто підкреслити, що стан клієнта є динамічним. Соціальному педагогові потрібно прагнути розвивати самостійність своїх клієнтів. Клієнт не повинен бути залежним, стосунки з соціальним працівником мають характеризуватися взаємодією, партнерським характером. Важливо зрозуміти, що клієнтом за певних обставин може стати кожен і цей процес «перетворення в клієнта» починається тоді, коли починається його взаємодія з соціальним педагогом та укладається угода/контракт (які можуть існувати як в усній, так і в письмовій формі) про співпрацю.

Слід зазначити, що чимало клієнтів з таких груп (люди, що мають соматичні чи психічні захворювання або інвалідність, старі люди, ті, хто вживає наркотики) можуть залишатися клієнтами соціальних педагогів досить тривалий період, іноді впродовж усього життя, тоді як для інших це може бути лише короткотривалий епізод.

Деякі люди, що мають досвід бути клієнтами, самі пізніше можуть стати соціальними працівниками, здобувши відповідну освіту. Такі приклади в соціальній роботі непоодинокі, а професіонали підтримують бажання колишніх клієнтів допомагати людям зі схожими проблемами, які в своїй професійній діяльності можуть спиратися на власний досвід долати проблеми та бути в ролі клієнта, тому недоцільно протиставляти клієнтів соціальним педагогам. Разом з тим соціальні педагоги мають брати на себе відповідальність щодо тих, хто став клієнтом (чи то з власної волі, чи був змушений працювати з соціальним педагогом та працівником з огляду на вимоги інших закладів). Ця відповідальність стосується пошуку прийнятних етичних шляхів розв'язання проблем клієнтів та можливих наслідків прийнятих рішень.

Соціальні ролі у професійній соціально-педагогічній діяльності є досить різноманітними і залежать від стилю, рівня, досвіду діяльності фахівця. Соціальний педагог по своєму професійному призначенню покликаний запобігти проблемі, своєчасно виявити і усунути причини, що породжують її, забезпечити превентивний профілактику негативних явищ і відхилень у поведінці дітей та дорослих. У зв'язку з цим йому доводиться освоювати різні соціальні ролі і міняти їх в практичній діяльності залежно від ситуації і характеру розв'язуваної проблеми. Соціальний педагог у своїй професійній діяльності виконує такі соціальні ролі:

Таблиця 1

Соціальна роль	Діяльність
Посередник	Проміжна ланка між особистістю та соціальними службами
Захисник («Адвокат»)	Захист законних прав особистості (захисник інтересів, законних прав особистості і його сім'ї)
Учасник спільної діяльності	Спонукання людини до дії, соціальної ініціативи,розвиток здатності самому вирішувати свої проблеми
Духовний наставник	Соціальний патронаж, турбота про формування моральних, загальнолюдських цінностей в соціумі
Соціальний терапевт	Сприяння особистості у контактах зі спеціалістами відповідного профілю, допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій
Експерт	Відстоювання прав підопічного, визначення методів можливого компетентного втручання у розв'язання його проблеми
Помічник	Допомагає людям розширити їх компетенцію і розвинути здатність самим вирішувати свої проблеми,
Конфліктолог	Постановка соціального діагнозу та визначення методів компетентного втручання, допомогає в запобіганні та вирішенні конфліктних ситуацій своїх клієнтів, коли вони не в спромозі вирішити свої нагальні проблеми самостійно.
Психотерапевт і наставник	Сприяння особистості та сім'ю в дозволі особистісних проблем, соціальний патронаж, турбота про формування моральних, загальнолюдських цінностей в соціумі
Громадський діяч	Підтримка, розвиток і керівництво соціальних ініціатив громадян

Співставляючи різноманітні підходи до вивчення професійної діяльності соціального педагога, можна впділити психологічні критерії професійної придатності соціального педагога, тобто ймовірнісні характеристики, які відображають здатність людини оволодіти цим видом професійної діяльності:

- високий рівень інтелектуального розвитку;

- здоровий глузд, швидкість та гострота мислення;

- добра саморегуляція і самодисципліна;

- значна фізична витримка, працездатність;

- здатність вносити серйозний особистісний внесок у життя ін-ших людей;

- здатність допомагати людям у складних ситуаціях;

- чуттєвість та увага до людини і її проблем;

- любов та емпатія щодо дітей;

- оптимістичне прогнозування;

- креативність - здатність до творчості.

Є сенс стверджувати, що у професії соціального педагога поєднуються як особистісні, так і професійні характеристики, наприклад, коли соціально-педагогічна діяльність - один з особистісних смислів педагога наряду з іншими, не менш важливими

- соціально-педагогічна діяльність - провідний, пріоритетний смисл життя (професійне - одна з особистісно значущих сфер).

Роль соціального педагога в соціальній адаптації підлітків

Проблемне поле професійної діяльності соціальних педагогів досить складне:

- проблеми дітей, що не знаходять собі місця в нормальному соціумі, дезадаптовані стосовно норм соціального життя і до життя в колективі (це, як правило, діти, що мають кримінальний контакт);

- проблеми важкого матеріального стану батьків, бездоглядність, алкоголізм і, як наслідок, педагогічна занедбаність дітей, педагогічна безграмотність батьків, їхній неготовність і/або небажання займатися повноцінним вихованням дітей;

- вирішення проблем психологічного стану дитини при наявності багатобічних ієрархічних конфліктів між адміністрацією школи, батьках і учнями.

На основі вивчення змісту професійної діяльності соціальних педагогів можна виділити три головні функції соціально-педагогічної роботи.

1) профілактична: профілактика важкої життєвої ситуації дитини, попередження або створення умов для вирішення проблем соціального життя дитини, спільне з ним подолання труднощів на шляху до вирішення життєво важливих задач;

2) захисно-охоронна: захист і охорона прав дитини у вже сформованій важкій життєвій ситуації: захист дитини від соціального середовища, якщо в нього виникають проблема з адаптацією до неї, і захист соціального середовища від деструктивного впливу на неї з боку дитини;

3) організаційна: координація дій або засобів, що сприяють виходу дитини з важкої життєвої ситуації, розвиток і зміцнення соціальних зв'язків для використання можливостей різних людей і організацій; залучення їх до вирішення проблем соціального життя дитини й активне включення самої дитини в ці зв'язки.

Як показує досвід, при реалізації цих функцій соціальний педагог відповідно виконує ролі наставника, посередника, координатора і при реалізації кожної ролі застосовує визначені механізми вирішення проблем різних груп дітей. Виконуючи у своїй діяльності ці три функції, соціальний педагог може застосовувати ті самі засоби для роботи з різними групами дітей.

Особистісні якості та система цінностей соціального педагога

Особистісні якості соціального педагога являють собою комплекс характеристик особистості фахівця, які стають підґрунтям його про-фесійної компетентності, а саме:

1. Здатність до творчості, артистичність, натхнення. Соціально-консультативна діяльність соціального педагога потребуватиме цих якостей, сформованих на достатньо високому рівні. Творчості у соціально-педагогічні діяльності навчитися практично неможливо, однак кожна людина може розвинути у собі такі якості, керуючись спонукальним чинником значущості та привабливості соціально-педагогічної професії. Природна артистичність, підсилена знаннями, є однією з передумов успішної соціально-педагогічної діяльності. Ці особистісні якості відіграють домінуючу роль у характері впливу на підопічних і визначають кінцевий результат діяльності. Тому соціально-педагогічна діяльність є певною мірою мистецтвом, яке вимагає вміння встановити такі взаємини з вихованцем, які мають призвести до позитивного результату, до поваги ціннісної системи дитини, до постійного контролю над ситуацією.

2. Емпатія. Це почуття дає можливість створити єднання особистостей, коли соціальний педагог проникає у переживання, почуття вихованця і бажає розділити з ним ці почуття, чуттєво ототожнюючись з дитиною. Це почуття лежить в основі любові у найширшому значенні цього слова. Більшість людей ніколи не замислюються над існуванням у них емпатії і постійно виявляють її. Однак спеціалісту соціально-педагогічного рівня така якість є фахово необхідною, оскільки за допомогою емпатії можливо пізнати причини страждань чи суперечностей у житті вихованця. Практична соціально-педагогічна діяльність не є можливою без емпатії, що підтверджується як спостереженнями, так і науковими теоріями. Так, К.Роджерс зазначав, що без емпатії неможлива нормальна взаємодія між людьми, тим більше якщо одна з них професіонал, котрий працює з людьми.

Емпатія має не лише якісні, але й кількісні показники. Соціальні педагоги виявляють різні рівні емпатії не лише стосовно різних дітей, але й щодо тої само дитини у різних ситуаціях, оскільки важко і не завжди доцільно знаходитися у внутрішньому світі дитини і розділити її почуття, переживання і проблеми.

3. Душевне тепло. Воно супроводжує вияви поваги, інтересу та уваги до проблем вихованця і бажання допомогти у їх вирішення Душевне тепло дає можливість виявити рівень розуміння соціальним педагогом глибини переживань вихованця, незалежно від рівня його розвитку, статусу, соціальної чи фізичної девіантності.

4. Щирість. Ця якість тісно пов'язана з емпатією, яку неможливо виявити без щирості. Якщо вихованець не буде відчувати щирої зацікавленості з боку соціального педагога, останньому буде складно вирішити проблеми дитини. Діти ж, зі свого боку, болісно реагують на вияви нещирості з боку професіоналів соціально-педагогічної діяльності, бажання виконувати роботу лише тому, що це вид фахової діяльності. Емпатія, тепло та щирість - це, образно говорячи, триєдина формула особистісного успіху соціального педагога у своїй професійній діяльності.

5. Ініціативність. Вона є ще одним чинником результативності соціально-педагогічної діяльності. Соціальний педагог має справу з процесом змін у житті підопічного, тому неможливо постійно слідувати рекомендаціям та інструкціям. Вони орієнтовані та типового усередненого вихованця і потребують постійної трансформації та адаптації до реальних умов житгєдіяльності дитини.

Характерними ознаками ініціативності є поєднання знання предмета діяльності з оригінальними підходами до вирішення проблем дитини.

6. Гнучкість і наполегливість. Гнучкість - характерна риса професійної соціально-педагогічної діяльності, необхідна для досягнення очікуваних змін. Відсутність цієї риси призводить до однобокості розуміння проблеми, без урахування всіх чинників та міркувань сторін, які беруть участь у ситуації. При цьому може виникнути си-туація, за якої оптимальним стилем поведінки стане наполегливість, від якої залежатиме позитивний соціальний результат соціалізації дитини.

7. Здоровий глузд. Природа дій щодо надання допомоги осо-бистості, кожна з яких є унікальною і неповторною, вимагає вияву цієї особистісної якості на кожному етапі: оцінювання ситуації, обмі-рковування варіантів виходу, прогнозування наслідків тощо. Розви-нений здоровий глузд впливає на формування професійної зрілості соціального педагога. Останнє, як правило, не залежить прямо від досвіду (стажу) роботи соціального педагога.

Система цінностей, притаманних професії соціального педагога, може бути представлена у вигляді такого комплексу:

1. Повага до основних прав людини. В основі цієї цінності лежить віра в те, що всі люди повинні мати рівнозначний доступ до соціальних послуг та благ. педагог соціальний вихователь підліток

2. Почуття соціальної відповідальності. Йдеться про те, щоб рі-зні соціальні інститути (сім'я, освітні заклади, державні ін-ституції) повною мірою виконували свої соціальні функції щодо соціального виховання.

3. Повага до свободи особистості. Соціально-педагогічна дія-льність покладається на визнання цінності розмаїття світу людини і поваги до прав особистості на вибір власного жит-тєвого шляху.

4. Підтримка прагнення людини до самовизначення. Грунтується на необхідності підтримувати прагнення людини до самостій-ного вирішення проблем свого життя.

Натомість головними ознаками непрофесіоналізму соціально-педагогічного працівника можуть стати такі:

1. Відсутність гнучкості. Призводить до жорсткого слідування інструкціям та бажання надавати рекомендації відповідно до строго визначених формальних установок, без урахування специфічної інди-відуальної ситуації вихованця.

2. Надопіка (надконтроль). Виникає здебільшого у ситуаціях, коли соціальний педагог4 прагне повністю підкорити собі хід подій і будь-що досягти поставленої мети. З іншого боку, жорстке слідуван-ня певним методикам може закріпостити вихованця і зробити його життя залежним від зовнішнього впливу.

3. Вузька спеціалізація (ризик "віртуозності"). Почасти соціальному педагогу легше засвоїти вузьке коло соціально-педагогічних методик, аніж постійно розвивати свій професіоналізм і поширювати коло знань, умінь і навичок.

На мою думку, зараз в Україні не найкраща ситуація економічно-політичного характеру, що відображається на житті українців. Звичайно, така позиція в державі сприяє збільшенню «клієнтів» соціальної педагогіки і роботи, але разом із скороченням робочих місць може не вистачити роботи для трудової зайнятості студентів останніх курсів та випускників згідно вузької спеціальності. Тому треба розглядати соціального педагога із зв`язком з іншими суміжними професіями, і за необхідністю, займати ті чи інші посади.

Перспектива розвитку в україні такого направлення, як соціальна педагогіка та робота має місце бути, але порівняно з заходом наші установи не надають ВЕСЬ необхідний комплекс соціально-педагогічних послуг для потребуючого контингенту. Це може ставатися за причин соціально-економічної нестабільності та кризи, нестачі грошей та робочих місць («з`їдання» ставки працівника іншими службовцями та керівниками установ).

Як показує досвід, у сучасних умовах соціально-педагогічна діяльності навчального закладу професія "Соціальний педагог" може бути представлена у різних спеціалізаціях:

- організатор позаурочної роботи (класний вихователь);

- організатор дозвілля;

- педагог-психолог;

- соціолог;

- соціальний працівник;

- методист.

Кожна зі спеціалізацій припускає, що соціальний педагог, крім загальпрофесійної буде мати і певну спеціальну підготовку для виконання конкретних соціально-педагогічних завдань. Підготовка соціальних педагогів різних спеціалізацій може здійснюватися як у вищих навчальних закладах, так і в закладах перепідготовки і підвищення кваліфікації вчителів і соціальних педагогів.

Соціальний педагог може бути організатором позаурочної роботи (класний вихователь). Це фахівець із організації соціально-педагогічної роботи з класом, декількома паралельними класами. Введення посади класного вихователя було б альтернативою класному керівництву. В окремих випадках таке нововведення виявилося цілком виправдане. Окремі вчителі з виховною роботою не справляються або не бажають нею займатися. У цьому випадку класний вихователь компенсував би недолік кваліфікованої виховної роботи в класі.

До основних напрямків соціально-педагогічної діяльності класного вихователя можуть бути віднесені:

- розробка і впровадження соціально-педагогічних програм роботи зі школярами;

- організація дозвіллєвої роботи зі школярами;

- соціально-педагогічна робота у позаурочний час із різними групами школярів;

- соціально-педагогічна допомога вчителеві з організації та проведення позаурочної роботи зі школярами;

- залучення батька (батьків) до позаурочної (позашкільного) роботи з дітьми;

- методична робота із учителями з організації позаурочної діяльності;

- індивідуальна соціально-педагогічна робота зі школярами, їхніми батьками у позаурочний час;

- взаємодія з різними молодіжними організаціями, культурними, фізкультурно-оздоровчими й туристичними установами щодо організації соціально-педагогічної роботи зі школярами;

- взаємодія з місцевими органами, центрами соціального обслуговування, працівниками відділів у роботі з неповнолітніми в інтересах забезпечення корекційної і виховної роботи з окремими школярами.

Соціальний педагог також може бути організатором дозвілля, фахівець із організації дозвілля школярів. За характером своєї діяльності повинен мати підготовку відповідно до програми інституту культури або кваліфікацією педагога додаткової освіти. У його обов'язки входить організація дозвіллєвої діяльності школярів узагалі (постановка шкільних вечорів і ранків, організація і проведення загальношкільних масових заходів) або за одним з напрямів творчості (художня самодіяльність, художня творчість, ляльковий театр, краєзнавство й ін.).

Найбільш характерними напрямами його роботи можуть бути:

- організація дозвілля з різними категоріями школярів;

- підготовка і проведення шкільних свят, тематичних вечорів і ранків, шкільних КВК і т.п.;

- допомога вчителеві у підготовці і проведенні класних дозвіллєвих заходів;

- залучення до організації та проведення дозвілля школярів;

- організація художньої самодіяльності;

- організація діяльності гуртків індивідуальної творчості школярів;

- організація дозвілля вчителів;

- взаємодія з різними культурними і дозвіллєвими центрами району, міста.

Соціальний педагог - це також і педагог-психолог. Дана спеціалізація соціальної педагогіки одержує все більше поширення. У її основі - виконання одночасно функцій психолога і соціального педагога при роботі з учнями, що мають труднощі в навчанні, проблеми з вихованням, взаєминами з однолітками, учителями.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи соціального педагога-психолога можуть бути такі:

- первинне виявлення психічних відхилень в особистості школяра та їх впливу на його навчання і поведінку. При необхідності окремі школярі можуть направлятися на діагностику в медичні або психолого-медико-педагогічні комісії для поглибленої діагностики;

- взаємодія з медичними і соціальними центрами щодо забезпечення більш повної діагностики і організації корекційної або виправної роботи з окремими школярами, що мають різні відхилення;

- взаємодія з різними центрами з роботи із девіантними дітьми, для координації спільних виховних зусиль;

- соціально-педагогічна допомога вчителеві у роботі з учнем, класом;

- психолого-педагогічне консультування учителів і батьків.

При цьому важливо підкреслити, що соціальний педагог з такою спеціалізацією не є властиво професійним психологом, а тому його можливості трохи обмежені у плані діагностики, і в плані консультування, а тим більше корекції психологічних проблем.

Соціальний педагог також може займати позицію соціолога. Посади соціолога на сьогоднішній день у школах поки немає. Однак деякі вищі навчальні заклади готують соціальних педагогів із соціологічним ухилом професійної діяльності. В основу такої діяльності покладені вивчення і виявлення соціально-психологічних проблем у шкільному та класному колективах, їхнього змісту, спрямованості та впливу на школярів. Така інформація дозволяє адміністрації виявляти в шкільному колективі найбільш характерні тенденції, а також причини виникнення проблем.

Зміст діяльності соціолога визначається характером його дослідницької роботи, що може бути спрямована на:

- вивчення соціально-психологічних явищ;

- виявлення спрямованості явищ і оцінка їхнього впливу на соціум;

- виявлення причин, що викликають ті або інші соціально-психологічні явища в колективі;

- прогнозування розвитку тих або інших соціально-психологічних явищ у колективі (соціумі).

Варто підкреслити, що соціальний педагог - соціолог покликаний не тільки виявляти соціально-психологічні проблеми в шкільних колективах, але й розробляти методичні рекомендації з виявлених фактів для подальшої соціально-педагогічної роботи.

Соціальний педагог може займати посаду соціального працівника. Дана спеціалізація одержала найбільше поширення. Це обумовлено тим, що в професійній діяльності соціального педагога і соціального працівника багато загального. Крім того, у реальній практиці на соціального педагога, дуже часто покладають функції соціального працівника, штатна одиниця якого в більшості загальноосвітніх установах відсутня. У цьому випадку діяльність соціального педагога містить у собі весь комплекс питань, пов'язаних із захистом прав дитини, наданням їй допомоги в розв'язанні соціальних проблем.

Соціальний педагог у майбутньому може займати посади методиста. Такий фахівець займає особливе місце серед працівників соціальної служби школи. Це повинен бути педагог, що має досвід викладацької діяльності, здатний завоювати авторитет і користуватися повагою в учителів школи, учнів та їхніх батьків. Випускник вищої школи таким багажем володіти відразу не може, і до нього навряд чи звернеться за порадою вчитель, що проробив якийсь час у школі й має проблеми в навчанні та вихованні учнів, у взаєминах з батьками. Починаючий учитель також не буде питатися поради в такого ж, за досвідом роботи, як і він сам. Соціальний - методистом може бути найбільш авторитетний учитель школи за віком, досвіду і дієвості педагогічної роботи, що пройшов спеціальну підготовку (перепідготовку).

Об'єктом професійної діяльності соціального педагога - методиста є:

- учителі, що мають проблеми в роботі з учнем (учнями) класу, з учнями корекційно-розвиваючого класу (класу вирівнювання);

- учителі з методичних питаннях соціально-педагогічної роботи з окремими категоріями учнів, із класом у цілому;

- батьківський колектив класу, школи, окремі батьки з питань методики виховної роботи (корекції виховної діяльності) з урахуванням вікових проблем дітей, а також координації виховних зусиль учителів і батьків у роботі з учнем, колективом класу;

- актив класу, школи за методикою організаторської діяльності в процесі соціально-педагогічної роботи;

- окремі школярі з питань самовиховання, самоосвіти й ін. Найбільш важливими напрямками соціально-педагогічної діяльності методиста є методичне керівництво і допомога. До них належать:

- методична допомога вчителеві в роботі із класом, групою учнів, окремими учнями для досягнення певних навчальних цілей;

- проведення методичних семінарів із учителями із проблем соціально-педагогічної роботи, навчання і виховання важких (проблемних) дітей;

- організація і проведення соціально-педагогічних лекторіїв для батьків;

- консультативна допомога батькам у соціально-педагогічній роботі зі своєю дитиною, окремим учням у питаннях самовдосконалення та ін.

Отже, особливістю соціально-педагогічної роботи соціального педагога є його вміння визначати проблеми та потреби особистості на різних рівнях, здійснювати посередницьку роботу, використовувати ресурси різних закладів та установ, які працюють з дітьми, і знання суміжних професій.

Размещено на Allbest.ru

...