Основні напрями формування педагогічної майстерності та підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Ефективність функціонування системи вищої освіти суттєво залежить від наявності висококваліфікованих кадрів. Це зумовлює потребу педагога в постійному самовдосконаленні, саморозвиткові, підвищенні своєї професійної майстерності. У контексті цієї проблеми особливий інтерес становить формування педагогічної майстерності викладача.

Фундатором вивчення проблеми педагогічної майстерності вчителя в системі середньої та вищої освіти в Україні став академік АПН України Зязюн І.А. Дослідник розглядає сутність педагогічної майстерності з різних сторін: як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (за умови, що ми характеризуємо психологічний механізм успішної діяльності) тощо. Власне "педагогічну майстерність" автор характеризує як комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

1. Основні напрями і вимоги до професійної діяльності викладача

Головною вимогою вдосконалення кадрового потенціалу вищого навчального закладу є підвищення професійної компетентності викладачів у рамках неперервної освіти випереджувального характеру. Це можливо за умов вдалого поєднання викладання і дослідження, а саме: періодичне залучення викладачів до виробничого середовища для набуття адаптивних якостей та індивідуального досвіду, а також використання у навчальному процесі результатів наукових досліджень викладачів. Суттєвою передумовою професійного зростання педагога є активна участь його в інноваційних процесах, оскільки останні орієнтовані на якісну зміну системи освіти, її оптимізацію.

Основними напрямами і вимогами до професійної діяльності викладача вищої школи в університеті виступають наявність певних особистісних якостей, соціально-психологічних рис і педагогічних здібностей. Серед них основні такі:

· загальногромадянські риси,

· морально-психологічні якості,

· науково-педагогічні якості,

· індивідуально-психологічні особливості та

· професійно-педагогічні здібності.

Функціональними компонентами професійної підготовки фахівця виступають: рефлексія, проектування, конструювання, організація і комунікація. Основними компетенціями сучасного викладача вищої школи, які були актуалізовані у галузевому стандарті зазначеної спеціальності, є:

- професійна компетенція, яка базується на спеціальній науковій, практичній і психолого-педагогічній підготовці фахівця;

- загальнокультурна і гуманітарна компетенції, що включає в себе знання основ світової культури, гуманістичні особистісні якості, відповідальність за результати власної діяльності, мотивації до самовдосконаленні;

- креативність особистості, що передбачає сформованість нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією і тактикою, пластичною адаптацією до змін змісту і умов професійної діяльності;

- комунікативна компетенція, що включає в себе розвинуту рідну мову, володіння іноземними мовами, сучасними засобами зв'язку і основами комп'ютерної грамотності;

- соціально-економічна компетенція, що передбачає володіння основами сучасної ринкової економіки, знання законів бізнесу, азів екології, соціології і права.

Не менш важливим компонентом у діяльності викладача є його інформаційна культура. В умовах переходу нашого суспільства до постіндустріального та інформаційного сучасного стану висуваються нові вимоги і створюються можливості у застосуванні інформаційних технологій та комп'ютерної техніки практично в усіх галузях виробництва, науки, освіти, культури і навіть побуту.

На даний час в Україні відбувається становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу. Нова соціально-економічна ситуація в нашій країні призвела до того, що перед вищою школою було поставлено нові цілі і завдання, основним напрямом діяльності вищої школи на даний момент має стати задоволення потреб особистості в знаннях, які б можна було використовувати залежно від нових умов перетворення суспільства.

Суттєвою передумовою професійного зростання педагога є активна участь його в інноваційних процесах, оскільки останні орієнтовані на якісну зміну системи освіти, її оптимізацію Головною вимогою вдосконалення кадрового потенціалу вищого навчального закладу є підвищення професійної компетентності викладачів у рамках неперервної освіти випереджувального характеру.

Слід зазначити, що система підготовки і перепідготовки викладачів вищої школи вимагає посилення ролі педагогічної практики, введення курсів і тренінгів з розвитку і формування організаційних, комунікативних та інших професійно важливих психологічних якостей особистості, здійснення психологічного моніторингу. Звісно, ці заходи вимагають вкладення чималих коштів, зусиль і часу, однак їх практичне здійснення може проходити поступово, з включенням готових для практики психолого-педагогічних розробок. Систематизація характеристик діяльності і підготовки викладачів дозволяє глибше аналізувати їх роботу і обґрунтовано здійснювати підготовку і перепідготовку із застосуванням сучасних інформаційно-педагогічних засобів навчання і контролю.

2. Наукове стажування

Серед основних шляхів вдосконалення професійної майстерності педагогів вищої школи варто виокремити також стажування педагогічних кадрів, що є однією з основних форм підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів. Основною метою стажування визначається: вивчення викладачами педагогічного досвіду, ознайомлення з найновішими досягненнями науки і техніки, технології і перспективи їх розвитку; розробка навчально-методичних матеріалів, призначених для використання при підготовці спеціалістів; надання науково-технічної допомоги підприємствам, організаціям, науковим установам. Щодо стажувань за кордоном, то щорічно на наукові і виробничі стажування, конференції, семінари, навчання в різні країни світу виїжджає сотні тисяч людей зі всього світу. Це розвиває культурні і економічні зв'язки між державами, сприяє загальному науково-технічному прогресу. У багатьох країнах Європи стали нормою короткострокові стажування випускників вузів, молодих учених і кваліфікованих фахівців за кордоном, що надалі полегшує їх працевлаштування на батьківщині та розвиває їх професійну компетентність. Такі стажування розглядаються як корисний обмін науковими ідеями, дослідницьким і технологічним досвідом. Водночас, наукові стажування за кордоном допомагають реалізації одного із базових принципів сучасної європейської освітньої політики - мобільності студентів та викладачів. Отже, багатовекторність можливостей наукового стажування, і зокрема за кордоном роблять дану форму підвищення кваліфікації ефективною та дієвою у плані розвитку професійної майстерності викладача вищої школи.

3. Підготовка та перепідготовка викладачів вищої школи

Згідно з сучасною парадигмою вищої освіти велику увагу слід приділяти підготовці та перепідготовці викладачів, для цього необхідно розробляти методологію, теорію та здійснювати практику з обов'язковим включенням технічних, технологічних і людських знань в галузі педагогіки, психології та в інших сферах. Допоможуть у цьому курси підвищення педагогічної майстерності, відвідуючи які, викладачі вищих навчальних закладів матимуть змогу опанувати нові технології навчання, нові методології. А це, в свою чергу, сприятиме більш ефективній роботі викладача. Професійне самовдосконалення педагога, який бажає ефективно працювати у вищій школі - це свідомий цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійно-педагогічної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до зовнішніх соціальних вимог, умов професійної педагогічної діяльності і власної програми адаптації до нових вимог пов'язаних з Болонським процесом.

Професійно-педагогічне самовдосконалення педагога відбувається у двох взаємозв'язаних формах - самоосвіті і самовихованні, які взаємно доповнюють одна одну. Основним змістом самоосвіти є вдосконалення наявних у викладача знань і умінь з метою досягнення бажаного рівня професійно-педагогічної компетенції. Самовиховання виступає як активна, цілеспрямована діяльність викладача із системного формування і розвитку в собі позитивних та усунення негативних якостей.

Основні завдання вищих навчальних закладів щодо самовиховання своїх педагогів: показати значення, актуальність процесу самовиховання; допомогти в адекватній самооцінці своєї особистості; допомогти розробити програму самовиховання, шляхи та засоби її реалізації; стимулювати потребу до організації самовиховання у своїй педагогічній діяльності.

Висновок

професійний стажування педагогічний викладач

Отже, необхідно щоб викладацький склад вищої школи був фахово і світоглядно підготовлений до активної, професійно-компетентної, інноваційно-творчої роботи в нових умовах: демократії, професійної конкуренції, глобалізації. Найсуттєвішим результатом м дослідження є досягнення висновку про те, що лише сукупність таких компонентів як педагогічні, психологічні, фахові, різносторонні знання, вміння та навички, а також підтримка з боку керівництва вищого навчального закладу та держави є запорукою професійного росту та формування педагогічної майстерності викладача.

Література

1. Педагогічна майстерність / за ред. Зязюна І.А. - К. : Вища школа, 1997. - С. 30-49.

2. Матушанский Г.У., Цвенгер Ю.В. Основные характеристики психолого-педагогической подготовки и переподготовки преподавателя высшей школы на современном этапе // Психологическая наука и образование.-2001.-№2.- С. 26-31.

3. Полуніна О.В. Психологічний аналіз готовності педагога вищого навчального закладу до інноваційної діяльності//Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. С.Д. Максименка - Київ: Гнозіс, 2002. - Т. 4. Частина 6. - С. 203-205.

4. Матушанский Г.У., Цвенгер Ю.В. Основные характеристики психолого-педагогической подготовки и переподготовки преподавателя высшей школы на современном этапе// Психологическая наука и образование.-2001.-№2.- С. 26-31.

5. Полуніна О.В. Психологічний аналіз готовності педагога вищого навчального закладу до інноваційної діяльності//Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка України/ За ред. С.Д. Максименка - Київ: Гнозіс, 2002. -Т. 4. Частина 6. - С. 203-205.

Размещено на Allbest.ru