Виховання творчої особистості учнів молодшої школи шляхом використання інтерактивних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття творчої діяльності у молодшому шкільному віці

2. Особливості використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі

3. Роль інтерактивних технологій у розвитку творчих умінь молодших школярів

Висновки

Використана література



Вступ

За останні десятки літ світ неймовірно змінився, і далі міняється надзвичайно швидким темпом. А як з нашими школами? Чи встигаємо ми пристосуватися до тих змін?

Зміни в світі мають безпосередній вплив на вчителів, а в тому числі і на учнів.

Основна засада, на якій грунтується загальна орієнтація навчальної роботи - скерованість на розвиток особистості. Це означає, що центром педагогічних проблематик є не школа як навчальний заклад, не навчальні програми і навіть не вчитель, а учень. Система навчальної та виховної роботи спрямовується на те, щоб виявити буттєвий потенціал особистості учня, створити сприятливі умови для його розгортання в школі та подальшому самостійному житті.

Скерованість нинішньої освітньої системи на розвиток особистості має передбачати повагу до індивідуальної самобутності кожної дитини. Адже життя кожної з них неповторне й самоцінне. Не відмінне від мого, - каже мудрий учитель, - а інакше. Ознака інакшості, натомість примірки до себе та поділу на «хороших» і «поганих» дітей, стає засадою для створення і використання вчителем особистісно орієнтованих освітніх технологій. Постає проблема організації педагогічного впливу на особистість.

Педагогічні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від англ. inter- взаємний, act- діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу.«Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером), або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Які ж його основні характеристики?

Передусім - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них -створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання.Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.

Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Актуальність дослідження: інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Об`єкт навчання: процес навчальної діяльності молодших школярів.

Предмет дослідження:використання інтерактивних технологій у навчальній діяльності молодших школярів.

Мета: показати методи використання інтерактивних технологій на уроках.

Основні завдання: 1. характеристика теоретичного матеріалу досліджуваної теми; 2. методичні рекомендації для ефективної організації навчального процесу засобами інтерактивних технологій.

Методи дослідження: теоретичний аналіз педагогічної і практичної літератури з проблеми.



1. Поняття творчої діяльності у молодшому шкільному віці

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».

Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.

Система виховання в сучасній школі має будуватися на самодіяльності, ініціативі, вільному виборі напрямів і видів діяльності. У школі повинні бути створені сприятливі умови для вияву та розвитку талантів і здібностей дітей, для їх самовизначення та повноцінного життя. Основне завдання школи полягає у формуванні особистості, що усвідомлює цінність творчості. У зв'язку з цим діяльність школи має бути спрямована на розвиток самостійного мислення дитини, її індивідуальних творчих здібностей.

Завдання шкільного виховання на сучасному етапі полягає переважно у створенні в навчальних закладах адекватних умов, які б сприяли активації вищих потреб особистості школярів. Водночас новий підхід до виховного процесу характеризується спрямованістю на кожного учня індивідуально, на врахування його природних нахилів, особливостей. Як зазначала Софія Русова, “нова школа кладе собі за головну мету - збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини… Виховання мусить мати за мету виробити людину з незалежним, високо розвинутим розумом, людину, здатну до роботи, таку, яка ніде, ні при яких обставинах не загине морально і фізично й проведе в життя свою незалежну думку”. Таким чином, вивчення питання щодо шляхів виховання творчої особистості на сьогоднішній день є соціальним замовленням, оскільки “час освіти, яка полягає лише в пізнанні світу, закінчився. Пізнання себе, свого “я”, власних творчих можливостей для кращої реалізації своїх сил - нове завдання і навчання, і виховання”.

Творчість особистості - це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Феномен творчості, його механізми, можливості керування пізнавально-творчим процесом на сьогодні ще недостатньо вивчені. Повсякденне життя доводить, що в складних сучасних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень).

Творчість - це діяльність, яка породжує якісно нове, корисне, що ніколи раніше не існувало. Творчість не виростає на порожньому місці, вона базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті, який реалізує себе у розумовій діяльності та практиці. Здатність до творчості є умовою орієнтації людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах у світі, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенціальних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до умов життя і праці.

Готовність до творчості, творчого вирішення проблеми є одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах - як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми (вміння мудро, розумно вирішити конфлікт є теж творчим актом). Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється творчий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть спочатку незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не протидіяти новому.

Історія життя всього людства - це послідовність творчих актів, створення нових форм соціальних інститутів, нових відносин. Творчість являє собою здібність людини, яка виникає в процесі діяльності на основі пізнання закономірностей об'єктивного світу, що задовольняє багатоукладність суспільних вимог. Проблема творчості досліджується з позицій різних наук і наукових напрямків. Філософський розгляд творчості передбачає відповідь на питання щодо можливості творчості з погляду породження нового. Як відзначає О.І.Табідзе, «творчістю варто вважати не всяке відкриття, а лише таке, яке має об'єктивно цінний характер». Творчість -- це відкриття об'єктивних цінностей. Цим і пояснюється загальне (інтерсуб'єктивне) значення результатів творчості і характер творчої діяльності. Саме об'єктивна цінність з її характерними властивостями рухає творчою особистістю, визначає специфічні особливості творчого процесу». З погляду гносеології творчість розглядається як процес виникнення нового знання, переходу від невідомого до відомого.

Педагогічна наука розглядає творчість з позицій розвитку творчих якостей в навчально-виховному процесі. Психологія досліджує психологічні механізми перебігу самого акту творчості як суб'єктивного вияву індивіда. З погляду педагогічної творчості важливою представляється проблема зв'язку цього феномена з іншими психічними явищами. Пізнання таких зв'язків лежить в основі розробки методик розвитку креативності і стимулювання творчої діяльності, дозволяє виявити багатоаспектність творчості, проникнути в її сутнісний зміст.

Психологічний словник розглядає творчість як діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Вона припускає наявність в особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відзначається новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самореалізації, у розкритті й розширенні своїх творчих можливостей.

Цікава й актуальна точка зору психологів гуманістичного напрямку (Г.Олпорт і А. Маслоу), які вбачали джерело творчої діяльності в мотивації особистісного зростання, потреби в самоактуалізації, тобто повної і вільної реалізації людиною своїх здібностей, життєвих можливостей та особистісних смислів. Міркуючи про людські смисли, В.Франкл виділив „три тріади”: свободу волі, цінності творчості й осмислення ставленення до болю, провини й смерті. Е.Фромм в основу творчості покладав такі якості, як незалежність, воля, наявність критичного розуму. Оцінюючи наведені позиції з погляду педагогіки, можна сказати, що творчість - це „вихід, шлях, напрямок руху особистості в розвитку від залежності до незалежності, самостійності й активності. Це шлях розкриття власного потенціалу й самореалізації».

Творча діяльність сприяє формуванню перетворюючого відношення до навколишньої дійсності. Людина, що не займається творчістю і ніколи не зазнавала задоволення від творчого процесу, більш схильна дотримуватись загальноприйнятих поглядів і думок. Згодом стереотип такої діяльності закріплюється і породжує відсталість мислення, від якої важко позбутися. Виходом з даної ситуації може стати творчість як ефективний спосіб компенсації комплексу недостатності або неповноцінності особистості. Р.М.Грановська, аналізуючи вплив особистісних якостей на продуктивність діяльності, звертається до необхідності вивчення сформованості в людині стереотипів мислення, наявності підсвідомих бар'єрів, які блокують прояв творчості.

Одним з аспектів проблеми творчості, творчої діяльності є виокремлення фаз (стадій, актів, моментів, ступенів) творчого процесу. Як доводить експериментальна психологія, безсвідоме і свідоме, інтуїтивне і розсудливе в процесі творчості доповнюють одне одного. Дж.Діксон [5,166] наголошує на тому, що категоріальний синтез та інтелектуальна інтуїція є основними засобами творчості. Завдяки категоріальному синтезу відбувається переведення емпірично наданого матеріалу у стан теоретичних узагальнень, тобто до стану ідеї як форми розвитку теоретичного знання. Він виділяє декілька етапів творчого процесу, а саме: 1) підготовка - накопичення знань і майстерності, формулювання завдання; 2) концентрація зусиль - наполеглива робота з метою отримання рішення; 3) перепочинок - період розумового відпочинку, коли відбувається відволікання від завдання, що вирішується; 4) осяяння - отримання нової ідеї; 5) завершення роботи, узагальнення, оцінка.

Особливу увагу приділяє Дж.Діксон тим перешкодам, які можуть виникати на шляху осяяння. Головною з них є психологічна інерція, сутність якої полягає в дотримуванні старої парадигми знання. Тим самим ігнорується можливість для виникнення нового розуміння проблеми. Експериментально було доведено, що люди намагаються знати ті факти, які підтверджують їхні думки, а не які їх спростовують. Саме така інерція, тобто дотримання традиційних поглядів і стоїть на заваді творчості. Але існують методи подолання психологічної інерції, зокрема, відмова від минулих поглядів та намагання подивитися на проблему з інших позицій.

Класифікація фаз творчості, яка пропонується різними авторами, багато в чому подібна.

Перша фаза (свідома робота) - підготовка - особливий діяльнісний стан, що є передумовою для інтуїтивної нової ідеї.

Друга фаза - (безсвідома робота) - визрівання - безсвідома робота над проблемою, інкубаційний період розвитку ідеї.

Третя фаза - (перехід безсвідомого в свідоме) - натхнення - в результаті безсвідомої роботи в сферу свідомості переходить ідея рішення (наприклад, відкриття, створення шедевра літератури, мистецтва спочатку у вигляді гіпотези).

Четверта фаза (свідома робота) - розвиток ідеї, її оформлення і перевірка. Закономірності й механізми творчого процесу сьогодні проаналізовані далеко не повністю, відповідні дослідження тривають. Однак визначено центральну ланку механізму творчості (дослідження Я.О.Пономарьова). Згідно з його підходом, ця ланка характеризується єдністю логічного (що розуміється як дії зі знаковими моделями) та інтуїтивного (що в даному разі розуміється як дії з оригіналами).

Функціонування механізму творчості проходить, за Я.О.Пономарьовим, кілька фаз, а саме: 1) логічний аналіз проблеми. На цьому етапі до аналізу проблеми застосовуються ті знання, які можуть бути використані, виходячи з обсягу знань науковця. Також на цьому етапі виникає потреба в новому знанні; 2) інтуїтивне розв'язування. Цей етап творчого процесу характеризується тим, що потреба в новому знанні для розв'язання завдання задоволена, хоча вона ще не усвідомлюється; 3) вербалізація інтуїтивного рішення. На попередньому етапі творчого процесу науковець відчуває, що завдання вирішено, але пояснити як отримано рішення, не може. Етап вербалізації дає змогу розповісти про цей засіб вирішення іншій людині, тим самим вербалізувати і глибше усвідомити розв'язання завдання; 4) формалізація нового знання - надання йому логічно завершеної форми. Необхідність у цьому виникає, коли знайдене рішення є умовою виділення іншої більш складної, перспективної задачі.



2. Особливості використання інтерактивних технологій у навчально - виховному процесі

Інтерактивні технології (ІТ) можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

* Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50).

* Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.

* Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.

* Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.

Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його мети, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і отримати «право» не знати відповіді на ті або інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера в класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.

Розглянемо застосування інтерактивних методів на уроках.

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчання вчителі початкових класів віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».

Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

На уроках читання побудова «асоціативного куща» може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

Під час вивчення теми «Грунт. Значення та охорона грунтів» учитель, пояснюючи, проводить досліди з метою визначення складу грунту. У підсумку будується «асоціативний кущ».

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

Ш Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

Ш подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

Ш коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

Ш обговорити текст, завдання;

Ш узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності;

Ш зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;

Ш проаналізувати разом проблему, вправу;

Ш протестувати її оцінити одне одного;

Ш дати відповіді на запитання вчителя;

Ш порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

Ш кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;

Ш усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

Ш обговорюються ідеї, а не люди, що їх висловили;

Ш усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

Ш усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

Ш усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

Ш після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

Наприклад, на уроці «Моя Батьківщина - Україна» групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об'єднані у З групи:

1 група - поети;

2 група - художники;

3 група -ерудити.

Завдання:

1 група - скласти віршик про Україну;

2група - намалювати малюнок за темою «Моя Батьківщина»;

З група - розгадати кросворд.

Групування учнів класу.

Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті.

Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.

Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Правила групової роботи:

Ш Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання.

Ш Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.

Ш Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.

Ш Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко.

Ш Кожен учасник, навіть, захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників.

Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.

Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Ш Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

Ш ведучий (посередник-організатор роботи групи);

Ш секретар (записує результати роботи);

Ш доповідач (представляє результати роботи групи решті груп);

Ш спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи);

Ш хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).

Правила роботи в групах:

Ш Перед початком роботи розподілити ролі.

Ш Уважно читати завдання-інструкцію(слухати).

Ш Говорити по черзі, не перебивати одне одного.

Ш Дотримуватися відведеного часу.

Ш Презентувати роботу може командир групи.

Ш Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи.

Ш Дотримуватися правила піднятої руки.

Ш Працювати так, щоб не заважати іншим.

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись.

«Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі.

Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

Правила «мозкового штурму»

Ш Жодної критики!

Ш Запозичення інших ідей є нормальним явищем.

Ш Бажаною є велика кількість ідей.

Ш Оцінювання відбувається згодом.

Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.

Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

«Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших.

«Мозаїка»

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми «Корисні копалини» на уроці природознавства у З класі.

На одному уроці вивчаються такі корисні копалини, як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

Ш властивості корисної копалини;

Ш де її видобувають і як;

Ш як її використовують.

Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією.

Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини.

3. Роль інтерактивних технологій у розвитку творчих умінь молодших школярів

творча особистість інтерактивна технологія

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.

Система освіти як частина суспільної системи перебуває під впливом багатьох сил, одні з яких потребують структурних змін у ній, інші - змістових, технологічних. Сучасний етап системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та Інформаційних технологій.

Особливо значущим с формування компетентності педагога, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, опанувати інноваційну ситуацію.

Професіоналізм педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.

З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю освіти є належна якість не лише навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленості до продовження навчання, самостійного життя.

Оптимальним є цілісний погляд на освіту як на головний механізм соціального кругообігу якості.

Ш Якість особистості людини (те, що закладає педагог у самовиховання й виховання дитини)

Ш Якість життя

Ш Якість культури

Ш Якість виробництва

Ш Якість культури екологічного середовища (залежить від культури застосувань знань)

Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю.

Із розвитком цивілізації постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку.

Ш Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Щодо особистісного чинника педагогічної діяльності це означає:

Ш відкритість вихователя до діалогічної взаємодії з вихованцями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;

Ш відкритість культурі й суспільству, яка виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв'язання;

Ш відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу «Я».

Інтерактивність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий підхід, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації навчально-виховного процесу.

Залучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення та якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді - творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху. Певною мірою є ефективним і зовнішній організаційний вплив, тобто цілеспрямоване використання різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності, до яких належать:

Ш організація наукового семінару з найактуальніших проблем, що постійно діє, над якими працюють педагоги навчального закладу;

Ш стажування педагогів при науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах;

Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення.

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її молодших школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв'язного мовлення, творчих здібностей школярів.

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, - це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки - це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.



Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

1. «Радість класу» - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. «Ліній горизонту» - перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту.

3. «Авансування» - учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. «Роби, як ми, роби краще нас!» - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!» Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, підчас навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках будувати у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Намагатися зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання».

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей.

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагатися добирати цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

Ш дидактичні та сюжетні ігри;

Ш задачі у віршах;

Ш задачі-жарти;

Ш ребуси;

Ш ігрові та цікаві ситуації.

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента:

Ш твердження;

Ш доводи;

Ш докази.

Це мислення соціальне. Коли ми дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію.

Тому, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках читання приділяти значну увагу інтерактивним формам і прийомам робот, що сприяють розвитку читацьких навичок молодших школярів. Клас не є однорідною безликою масою з єдиною думкою та однаковим світосприйняттям. Клас - це тимчасовий колектив особистостей, неповторних індивідуальностей, тому необхідно, щоб учитель був гарантом права маленької людини на індивідуальність. Такий підхід, що виражений терміном «особистісно орієнтоване навчання і виховання», є компонентом педагогічної ідеї В. О. Сухомлинського - ідеї гуманізації школи. Ця ідея є особливо актуальною сьогодні - у непростих умовах техногенного та інформаційного перевантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями:

Ш гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

Ш самостійно і критично мислити;

Ш уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального розв'язання;

Ш усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі;

Ш творчо мислити;

Ш уміти працювати з інформацією;

Ш бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях;

Ш уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.



Висновок

Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Інтерактивні технології (ІТ)можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Використана література

1. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. - М.: Академия, 2002. - 320 с.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педаго­гічні технології.- К.: Академвидав,2004.

3. Каменський Я.А. Велика дидактика. - К.: Радуга. 1955 - 420с.

4. Кондратюк А.П. Педагогіка. - К.: Вища школа. 1986. - 200с.

5. Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтегровані технології навчання: Наук. - метод. посібн./ О. І Прометун, Л. В. Піроженко. За ред. О. І Прометун. - К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru

...