Основні форми і критерії контролю і оцінки знань студентів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Педагогічна освіта України зазнала суттєвих соціально-політичних й економічних змін, в освіті спостерігається орієнтація на особистісно-професійний розвиток майбутніх фахівців, що характеризує освіту найбільш розвинених країн світу. В освітній системі спостерігається поступовий перехід від авторитарного стилю до раціоналізму й активності, від сприйняття навчання як уміння запам'ятовувати матеріал до трактування процесу пізнання як засобу відкриття нового. Важливою складовою навчальної діяльності була і залишається система контролю і оцінювання, діагностика навчальних досягнень студентів. Формальні, спрощені методи діагностики знань змінюються інтенсивними комплексними системами, які водночас забезпечують об'єктивність оцінювання навчальних досягнень студентів, і їх мотивацію до плідної роботи упродовж усього періоду навчання. Традиційна система контролю недостатньо враховує індивідуально психологічні особливості студентів, не відповідає сучасним вимогам, не задовольняє потреб систематичного діагностування успішності студентів.

Так, питання щодо контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів розглядається в працях таких вчених, як А.М. Алексюк, Ш.О. Амонашвілі, С.С. Вітвицька, В.В. Давидов, А.І. Зільберштейн, В.І. Євдокимов, С.Л Рубінштейн, Н.І. Сорокін, Н.Ф. Тализіна та інших.

Актуальність. Щоб задовольнити освітні потреби особи та потреби суспільства в отриманні «якісного продукту» освітнього процесу, держава повинна насамперед контролювати результати освітньої діяльності всіх її учасників на всіх рівнях і етапах. Тому сьогодні назріла потреба формувати національну систему контролю якості освіти, тобто відстежувати у кожного суб'єкта освітнього простору відповідність сформованих соціально і професійно важливих знань, умінь і навичок вимогам ринку праці. Щоб впливати на освітній процес з метою підвищення його якості, необхідно мати якісну об'єктивну інформацію у галузі педагогічної та освітньої діяльності. Така інформація необхідна не лише представникам освітнього простору, а й усьому суспільству для прийняття тактичних і стратегічних рішень в політиці держави, адже саме в системі освіти закладається моральне здоров'я суспільства.

Метою роботи є ознайомлення з основними формами і критеріями контролю та оцінювання знань студентів.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

· визначити суть поняття контроль в системі освіти;

· проаналізувати форми і види контролю знань студентів;

· простежити роль тестів у оцінюванні знань студентів;

· визначити основні критерії оцінювання знань, умінь та навичок студентів.

Об`єктом виступають роль форм та критеріїв контролю, які використовуються при оцінці знань студентів у навчальному процесі.

Предметом роботи є форми та критерії оцінки знань, умінь та навичок студентів.

1. Види і форми контролю знань студентів

Поняття «контроль» та «оцінка» є дидактичними поняттями. Вони становлять необхідну й важливу ланку дидактичного процесу.

Контроль, як дидактичне поняття, становить собою сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень опанування окремими студентами (слухачами), програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності.

Педагогічний контроль - система перевірки результатів навчання і виховання студентів.

За місцем, яке посідає контроль у навчальному процесі, розрізняють попередній (вхідний), поточний, рубіжний і підсумковий контроль.

Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань дня використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних іспитах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань з основних предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб:

1) виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

2) визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;

3) виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;

4) виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;

5) стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.

Головне завдання поточного контролю допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одночасно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові вимоги. Нерідко деякі викладачі ставлять дещо підвищені вимоги, і студенти змушені весь семестр займатись тільки одним предметом коштом інших. У цьому разі показники поточної успішності можуть бути сигналом про серйозні порушення навчального процесу.

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.

Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумів ведеться більш невимушена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що, природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.

Підсумковий контроль являє собою іспит студентів з метою оцінки їх знань і навиків у відповідності до моделі спеціаліста.

До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом. Основна мета іспитів встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності.

Основними формами контролю знань студентів є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у позанавчальний час, на консультаціях, заліках і іспитах.

1. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або ж для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції).

Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.

2. Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:

· Вибіркове усне опитування перед початком занять.

· Фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 510 хв.

· Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.

· Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті.

· Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей і т. ін.

· Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.

· Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).

3. Контроль у позанавчальний час.

· Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

· Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

· Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно пророблюється.

· Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

· Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

4. Консультації.

Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам з будь-якого навчального питання. Це одна з форм, яка виправдала себе щодо надання студентам допомоги у їх самостійній роботі, допомоги, яка особливо необхідна при підготовці до іспитів, захисті курсових і дипломних проектів і інших формах контролю знань.

5. Заліки.

З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовується диференційований залік з виставленням оцінок за п'ятибальною шкалою. По лекційному курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. Викладачеві корисно продивлятись конспект студента. Нерідко студенти ставляться до залікового предмета як до другорядного, малозначного і не приділяють достатньо часу для підготовки до нього. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму.

Курсові роботи є продуктом багатоденної праці. Вони включають елементи наукового дослідження. Захист курсової роботи це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції.

Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування.

6. Іспити.

Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за іспитовими білетами.

При будь-якій формі іспиту (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до небажаних наслідків:

1. Не можна допускати, щоб запитання до студента, який екзаменується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосередитись, а іноді і можливості міркувати.

2. Не можна надто відверто висловлювати свій обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, що значно знизить якість відповідей на наступні запитання.

3. Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення.

Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навівати їм, що відповідь потрібно шукати, потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її справедливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора.

2. Тести як форма навчання, контролю та оцінювання знань

Слово «тест» в англійській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений, згідно з певними вимогами, комплекс стандартизованих завдань, що дозволяють виявити в учасників тестування компетенції, піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями».

У тестології теорії і практиці тестування виділяють різні види тестів. їх класифікують:

1) за цільовими, функціональними і смисловими ознаками: констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести за метою застосування; тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання) за видом контролю; тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного матеріалу, (навички); тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості мовленнєвих умінь) за об'єктом контролю; тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки за співвідношеннями з нормами чи критеріями; стандартизовані (тест, що пройшов апробацію на досить великій (6001000 чоловік) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань); нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами для своїх студентів за статусом контролюючої програми.

2) за формальними ознаками: вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю за структурою та способом оформлення відповіді; альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного вибору за характером вибіркових відповідей; тести на швидкість, на складність за гомогенністю завдань; тести з використанням технічних засобів навчання, тести без використання технічних засобів навчання за способом презентації мовленнєвого стимулу; машинні, без машинні за використанням засобів оперативного машинного зв'язку.

Тест, як правило, складається з двох частин інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сформульовану інструкцію (що і як слід виконувати учаснику тестування). Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого.

Тестовий контроль дає можливість викладачеві упродовж досить обмеженого часу перевірити якість знань у значної кількості студентів; за його допомогою стає можливим контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні. На підготовчому етапі впровадження тестового контролю реальним є самоконтроль, знання оцінюються більш об'єктивно, варто відзначити, що у процесі тестування увага студентів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмислення її суті, у зв'язку з чим створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань, має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи: 1) недоліки, які лежать в основі сутності контролю (ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка про неї; можливість при застосуванні тестів закрито­го типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно -- неправильно ), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкри­вається); 2) недоліки психологічного характеру (стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості); 3)недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках (велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варі­антів, трудомісткість процесу; необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що розробляють тестові завдання).

На наш погляд, існують реальні шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу (45) або ж застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбач»»: наявність оргмоменту, підчас якого педагог пояснює тестові завдання, дає. відповіді на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконан­ня роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором як психологічним, тик і виховним.

6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

Отже, тест як система завдань специфічної форми і відповідного змісту є науково обґрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання кожного з них, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

3. Критерії оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Альтернативою традиційній системі навчання і оцінювання успішності студентів стала модульно-рейтингова. Рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок студентів основана на таких принципах: кожна навчальна дисципліна і робота студента з її опанування оцінюється у залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг; обов'язково ведеться облік поточної роботи студента, який відображається у підсумковій оцінці (у залікових одиницях); враховуються особливості викладання різних предметів (складність, значення дисципліни в навчальному плані), тобто коефіцієнт складності (значущості); наявність різних видів контролю (вихідний, поточний, проміжний, підсумковий); навчальний рейтинг студента за семестр або рік визначається як середньоарифметичний твід рейтингу з кожної навчальної дисципліни.

Для втілення рейтингової системи оцінювання знань студентів важливі певні умови:

· готовність викладачів і студентів до її сприйняття;

· належне організаційно методичне забезпечення, зокрема обов'язкова самостійна робота студентів;

· впровадження модульного навчання і контролю;

· налагодження обліку роботи у формі спеціальних таблиць;

· застосування письмової перевірки знань тощо.

Рейтингова система оцінювання знань передусім активізує самостійну роботу студента, робить її ритмічною і систематичною протягом семестру; краще мотивується навчально-пізнавальна діяльність, підвищується роль стимулювання самостійності, ініціативи, відповідальності, творчості у навчально-пізнавальній діяльності; підвищується об'єктивність оцінювання, майже цілковите унезалежнення від вдалої чи невдалої відповіді на заліку чи іспиті; значно зменшується психологічне навантаження під час іспиту. Крім того, вона дає змогу викладачеві здійснювати індивідуалізацію навчання та диференційований підхід до студентів, сприяє раціональному вибудовуванню студентом навчання протягом семестру, особливо під час заліково-екзаменаційних сесій.

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріїв оцінювання результатів пізнавальної діяльності студентів. Так, А. Бойко пропонує за об'єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме: змістовий компонент, операційно-організаційний компонент та емоційно-мотиваційний компонент. Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах). Критеріями оцінювання можуть бути також: характер засвоєння вже відомого знання, якість виявленого студентом знання, логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення, ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці, оволодіння досвідом творчої діяльності, якість виконання роботи . Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

Оцінювання навчальних досягнень студентів має здійснюватися за такими принципами: плановості, систематичності й системності, об'єктивності, відкритості й прозорості, економічності, тематичності, урахування індивідуальних можливостей студентів, диференційованої оцінки успішності навчання студентів, принцип єдності вимог.

Важливими умовами ефективності контролю і дієвості оцінки є чітка визначеність, об'єктивність і коректність норми, якою задаються умови успішності навчальної роботи та її очікувані результати. Вона має бути доступною, вільно вимірюваною і органічно застосовуваною. Задана норма не має бути ні завищеною, ні заниженою. Система навчання має забезпечувати реальні умови для її досягнення, здійснення. Непомірна завищеність норми викликає у студентів невпевненість у її досягненні, тривогу, байдужість. Занижені норми знижують активність студентів, викликають стан благодушності, несерйозного ставлення до досягнення норми, лінощі і неробство.

Розподіл балів між видами контролю при модульно-рейтинговій системі оцінювання за 100-бальною шкалою.

дидактичний залік екзаменатор іспит

Таблиця 1. Розподіл балів згідно модульно-рейтингової системи

Рейтингова оцінка з навчальної дисципліни визначається як сума балів рейтингових оцінок із модулів та рейтингової екзаменаційної оцінки. Рейтингова оцінка у балах (за шкалою навчального закладу) може бути приведена у п'ятибальній шкалі оцінювання (національній шкалі) згідно з даними таблиці №2.

Таблиця 2. Таблиця відповідності шкали оцінювання ЕСТS з національною системою оцінювання в Україні

Оцінка «відмінно» ставиться студенту, який правильно відповів на всі контрольні запитання і при цьому виявив високу математичну культуру, вміння логічно, чітко, коротко і ясно викласти відповіді. При розв'язанні задач вільно застосовує теоретичні положення та закони, передбачені навчальною програмою, засвоїв взаємозв'язок основних положень фізики та їх значення для здобуття професії.

Оцінка «добре» ставиться студенту, який правильно відповів на всі контрольні запитання, але деякі відповіді були неповними, або необґрунтованими, або нечіткими. Розв'язання прикладів та задач виконано правильно, але нераціонально, графічні ілюстрації виконано правильно але неакуратно. Студенти здатні до самостійного поповнення і поновлення знань у сфері їх наступної професійної діяльності.

Оцінку «задовільно» заслуговує студент, який правильно відповів не менш, ніж на дві третини контрольних запитань з фізики, необхідних для подальшого навчання і наступної роботи за професією. При відповіді на теоретичні запитання спостерігається нерозуміння окремих місць в доказах та обґрунтуваннях. Розв'язки задач недостатньо обґрунтовані або неповні. Малюнки неточно ілюструють хід розв'язання.

Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який не зміг правильно відповісти не менш, ніж на дві третини контрольних запитань, допустив принципові помилки у відповідях. Як правило, “незадовільно” ставиться студенту, який не може продовжувати навчання без додаткових занять, не засвоїв основних понять, не вміє розв'язувати основні типи задач.

Студенти, які після здачі останнього модуля набрали достатню кількість балів, отримують екзаменаційну оцінку без складання іспиту за співбесідою. Інші студенти складають іспит за екзаменаційними білетами.

Відповідальність за об'єктивність і посильність норми несе викладач, він повинен стежити за відповідністю між вимогами норми і умовами та можливостями її досягнення. Якщо змінюються умови, то необхідно вносити зміни і в норми. Важливо, щоб на визначення нормативів не впливали побічні чинники. Зокрема, суворі вимоги ректорату щодо недопущення відсіву студентів, зменшення кількості невстигаючих можуть змусити викладача до заниження вимог, завищення оцінок і в кінцевому рахунку до підготовки некваліфікованих фахівців.

Суттєве значення має психологічна роль оцінки. Вона виконує дві основні функції: стимулюючу і орієнтувальну. Особливо важливою в психологічному плані є стимулююча функція, пов'язана зі спонукальним впливом на емоційно-вольову сферу особистості студента і, відповідно, сприяє якісному поліпшенню структури інтелекту особистості та пізнавальної діяльності студента, виконуючи і виховну функцію.

Нинішня суб'єктно-суб'єктна гуманістична педагогічна парадигма потребує від викладача коректності та поваги до людської гідності студента незалежно від його навчальних досягнень. Ніякими мотивами і причинами не можуть бути виправдані суб'єктивізм, несправедливість, грубість, нетактовність, перенесення оцінки знань, умінь, компетенційна особистість студента.

Висновки

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи організації навчання та оцінки його результатів у вищих навчальних закладах України.

Рейтингова система навчання й оцінювання успішності студентів дає можливість поєднати в собі всі переваги традиційних способів контролю і звести до мінімуму недоліки кожного з них. Ця система усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів; є ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності; підвищує відповідальність студента за результати-навчання; сприяє реалізації принципу індивідуалізації навчання; усуває проблему відвідування занять; вивільняє студентові час на заняття за інтересами; в аудиторії превалює дух співпраці, викладач перестає бути наглядачем тощо. Викладач повинен вдумливо і творчо підходити до використання критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень студентів. Він має керуватися науковими основами організації навчального процесу і ВНЗ, уважно ставитись до кожного студента, враховуючи його нахили, інтереси і прагнення, виявляти високу принциповість і такт.

Контроль і оцінювання як складові функції процесу навчання в сучасній вищій школі піддаються суттєвому переосмисленню. Вочевидь простежується тенденція їх максимальної диференціації й урізноманітнення.

Поліпшити якість вищої освіти в нашій країні може модульно-рейтингове навчання. Нова технологія докорінно змінює педагогічні стосунки між студентом і викладачем і сприяє більш якісній підготовці фахівців.

Література

1. Алексюк А.А, Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - К., 1998.

2. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навчальний посібник. - Дрогобич: Коло, 2003.

4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

5. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чернігів, 2003.

6. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник -К.: Знання-Прес, 2003.

7. Кузьмінський А. і. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005.

8. Мазуха Д.С, Опанасенко Н. і. Педагогіка: Навч. посібник. -

9. К.: Центр навчальної література 2005.

10. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: КДНК, 2001.

11. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технологи: Навчальний посібник. - К., 1996.

12. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2007.

13. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. - Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2002.

Размещено на Allbest.ru