Використання iнтерактивних технологiй у навчаннi іноземної мови в старшiй школi

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасний етап міжнародних зв'язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні постійно зростає.

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається.

Важливим успіхом вивчення німецької мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді, коли учням пропонується індивідуальна методична увага й участь, які ґрунтуються на аналізі особистісних навчальних потреб і відповідальності, забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови. Основною метою навчання німецької мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, а також використання інтерактивних методів, як приклад сучасного методу навчання.

В наш час інтерактивність набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні. Використання прийомів інтерактивного навчання в практиці та досвіді роботи з різними по рівню розвитку учнями переконують в тому, що ці форми при їх систематичному застосуванні дійсно дозволяють кожному учню відчувати себе в "контексті" спільної роботи, формують комунікативну готовність до спілкування в малій групі на уроках з німецької мови, сприяють розвитку особистісної рефлексії, діють на становлення активної позиції у навчальній діяльності.

Вибiр теми моєї курсової роботи є невипадковим. Працюючи в професій- ному ліцеї я переконалася, що виникає потреба у пошуках ефективних форм роботи, що сприятиме глибокому засвоєнню навчального матеріалу.

Проблеми та навчальні задачі в інтерактивних формах роботи найчастіше учні вирішують не самостійно, а в процесі спільного обговорення в малих групах.

Тому можна сказати не тільки про індивідуальний вплив інтерактивних форм навчання на учня, але й про їх вплив на всю групу.

Таким чином нові методи навчання, що з'явилися як соціально-зумовлений наслідок науково-технічного вибуху, не могли не увібрати і не відобразити в собі сучасного рівня знань.

Міжнародні обставини сучасного періоду зумовили нові потреби до характеру володіння іншомовного мовлення і тим самим детермінували деякі принципи та параметри нових методів навчання німецької мови, а саме застосування інтерактивних методів навчання.

Одним із кроків підвищення ефективності навчально-виховного процесу є впровадження інтерактивних технологій на уроках нiмецької мови. Саме в цьому і полягає актуальність даної теми "Використання iнтерактивних технологiй у навчаннi іноземної мови в старшiй школi".

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.

В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом є корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

Актуальність даної курсової роботи визначає поступову зміну традиційних методів навчання на інтерактивні.

Тема дослiдження - "Використання iнтерактивних технологiй у навчаннi іноземної мови в старшiй школi".

Об'єктом дослідження є інтерактивні методи навчання на сучасному етапі вивчення німецької мови.

Предметом дослідження є використання інтерактивних методів на уроках німецької мови.

Мета дослiдження - дослідити особливості вивчення німецької мови з використанням інтерактивних технологій.

У межах зазначеної мети передбачити розв'язання наступних завдань:

- розглянути значення нових методів навчання на уроках німецької мови;

- ознайомлення з різними інтерактивними методами навчання;

- використання інтерактивних методів на уроках німецької мови.

Завдання даної курсової роботи - скоординувати дослідження та отримати бажані результати.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці спеціальних інтерактивних вправ з використанням мультимедійних технології та комп'ютерних програм для навчання німецької мови.

Теоретичне значення даної теми - визначення сучасного етапу розвитку суспільства; інтенсивний розвиток сучасних інформаційно-комунікативних технологій; перехід від знаннєвої парадигми освіти до компетентнісної, визнання необхідності освіти протягом всього життя людини - все це визначає необхідність широкого використання інформаційних технологій в системі освіти в цілому та при викладанні німецької мови зокрема.

Практичне значення - включає в себе можливість використання інтерактивних методів навчання на уроках німецької мови. Застосувати одержані знання у подальшому навчанні та роботі, підвищити свої професійні навички та творчі здібності.



1. Поняття, значення та принципи інтерактивної роботи

Інтерактивність від латинської inter - між, і actio - дія - це одна з характеристик діалогових форм процесу пізнання. В наш час інтерактивність набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні.

Використання прийомів інтерактивного навчання в практиці та досвіді роботи з різними по рівню розвитку учнями переконують в тому, що ці форми при їх систематичному застосуванні дійсно дозволяють кожному учню відчувати себе в "контексті" спільної роботи, формують комунікативну готовність до спілкування в малій групі на уроках з німецької мови, сприяють розвитку особистісної рефлексії, діють на становлення активної позиції у навчальній діяльності.

Нині приділяють належну увагу інтерактивним методам навчання, в яких процес навчання поєднується із процесом спілкування, а активність старшоклатсників перевершує активність учителя. Інтерактивний означає сприятливий тому, щоб взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп'ютером) чи з будь-ким (людиною). Значить, інтерактивне навчання - це, перш за все, діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня. Інтерактивне навчання відноситься до педагогічних технологій на основі ефективності управління і організації навчального процесу.

Основна характеристика "інтерактиву" - це спеціальна форма пізнавальної діяльності; навчальний процес організовано так, що практично всі учні заохочені до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти й рефлектувати з приводу того, що вони знають і про що думають. Має бути атмосфера доброзичливості, взаємопідтримки - форма кооперації та співпраці. На уроці організується індивідуальна, парна, групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, робота з документами, різними джерелами інформації, використовуються творчі форми роботи.

Інтерактивними називаються спеціальні засоби і пристрої, які забезпечують безперервну діалогову взаємодію двох сторін. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної злагодженої роботи групи учнів та вчителя, під час якої аналізуються, обговорюються та розв'язуються навчальні й професійні завдання. [2, c. 17-20].

Робота учнів у групах та парах дає позитивні результати. Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій, треба пам'ятати:

ь Інтерактивна взаємодія потребує зміни всього життя групи, а також значної кількості часу для підготовки як учнями, так і педагогу.

ь Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені „ігри".

ь Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять.

ь Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології - робота в парах, малих групах, "мозковий штурм".

ь Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в групі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню, надає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

ь Якщо застосування інтерактивної моделі у конкретній групі веде до протилежних результатів, треба переглянути стратегію і обережно підходити до її використання.

Принципи інтерактивної роботи:

Одночасна взаємодія - всі учні працюють в один і той же час.

Однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час.

Позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня.

Індивідуальна відповідальність - при роботі у групі у кожного учня своє завдання.

Шляхи інтеграції інтерактивних методів у навчальний процес практично необмежені. До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки-панорами, уроки-прес-конференції. Під час проведення уроку-семінару або прес-конференції варто підготувати групи до спільної роботи.

Передусім учні проходять тренінг із відпрацювання навичок та культури ведення дискусії, вміння слухати й формувати свої висновки, вважати себе за групу однодумців. У додатках подаю стислу характеристику інтерактивних методів навчання.



2. Технологія навчальної діяльності у парах і в групах

2.1 Технологія роботи в парах

Технологія навчальної діяльності у парах була вперше запропонована А.Г. Рівіним ще в 1911 році. Було доведено, що діяльність учнів стає ефективною, максимально результативною і в той же час вивільнює час вчителя для контролюючих і корегуючих дій. Групу (2-3 учні) навчати набагато складніше, ніж одну дитину. При колективній роботі всі працюють у парах і по черзі один з одним, тобто пари мають не постійний, а змінний склад, де співбесідника не можна уникнути - навчання ведеться у формі діалогу. Учень засвоює швидко і якісно те, що відразу використовується в ділі або передається іншим з поясненням, в такий спосіб оволодіння новими знаннями або вміннями відбувається постійно під час колективної навчальної діяльності. Активність учнів поступово піднімається на якісно новий рівень, джерелом її служать власні пізнавальні мотиви [7, с. 14-20].

2.2 Технологія роботи в групах

Найбільш плідний процес навчання забезпечується саме надійно збудованою системою взаємовідносин. Можна відмітити, щодо факторів, які впливають на пошуковий процес сприятливо, відноситься спільна діяльність учнів.

При цьому можна визначити п'ять типів діяльності:

· спільна з іншої дитиною формально;

· для іншої дитини (цільова);

· "проти" іншої дитини;

· за допомогою іншого учня;

· типу змагань [16, с. 4-5].

Спільна діяльність в процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук скорішого і вірнішого рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій). До факторів, що гальмують пошук і створюють психологічний бар'єр слід віднести: установки, некритичність мислення, стереотипи в результаті минулого досвіду, емоційну нестійкість тощо. Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності у інтерактивну працю.

Мета такої праці - обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив учня на учня. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна і привчає до ініціативи. Матеріал для спілкування повинен бути проблемним, інформативним. Можна запропонувати такі види безпосереднього спілкування:

ь за змістом;

ь за кількістю учасників;

ь внутрішній діалог;

ь за етапом навчальної діяльності;

ь за пізнавальним рівнем;

ь у формі питання-відповідь;

ь дискусія.

Пропонується проводити цю роботу у малих групах (кількість 2-3 учасники). При роботі у малих групах учитель є одночасно і учасником, і керуючим суб'єктом у залежності від того, наскільки сформовані знання, уміння та навички учасників групи. Групи формуються на принципі "вільного" складу, тому що постійний склад або учасники з подібним рівнем викликають психологічні бар'єри. Умовно групи можна поділити на сильну, середню та слабку за рівнем базових знань. Відповідно змінюється роль вчителя як четвертого учасника групи: у сильній групі він є коректором, в середній - консультантом, в слабкій - безпосереднім учасником роботи, тобто вчасно звертає увагу на помилки, причину їх, разом розв'язує задачу.

Непарна кількість учасників зменшує можливість конфліктних ситуацій. Завдання для учасників повинні бути диференційованими, але посильними для групи в цілому. Якщо роботу в групах проводити на консультаціях, їх можна поділити на: консультацію-пораду, консультацію-роз'яснення, консультацію-обговорення.

Ми розділяємо технології інтерактивного навчання на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності:

Інтерактивні технології кооперативного навчання.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

Технології ситуативного моделювання.

Технології оцінювання дискусійних питань.

Вчитель повинен досконало відпрацювати і зрозуміти структуру технології, та технології інтерактивного навчання для їх ефективного застосування.



3. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок.

Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку [10, с. 93-125].

3.1 Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах.

Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Необхідно організувати роботу наступним чином:

ь Розробити різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовувати переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

ь Об'єднати учнів у трійки. Розмістити трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.

ь Дати кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

ь Після короткого обговорення попросити учасників розрахуватися від 0 до 2.

Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки.

Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки.

Результатом буде повністю нова трійка.

Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями. Два-чотири - всі разом. [1, c. 118-123].

3.2 Вміння переконувати та вести дискусію

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію. Необхідно організувати роботу наступним чином:

ь Поставити учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу

ь гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дати їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

ь Об'єднати учнів у пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним.

ь Об'єднати пари в четвірки і попросити обговорити попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

3.3 Карусель

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

ь для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

ь для збирання інформації з якої-небудь теми;

ь для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань слів з певної теми (Frьhling, Herbst, Sommer);

ь для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Необхідно організувати роботу наступним чином:

ь Розставити стільці для учнів у два кола.

Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому - обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

ь Запропонувати їм пересісти по групах. Переконатися в тому, що учні сидять по колу "пліч-о-пліч, один проти одного". Усі члени групи повинні добре бачити один одного.

ь Повідомити (нагадати) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи. Будьте уважні до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

ь Дати кожній групі конкретне завдання й інструкцію щодо організації групової роботи. Намагатися зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз.

ь Стежити за часом. Дати групам досить часу на виконання завдання.

ь Подумати, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

ь Подумати про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечити нагороди за групові зусилля [8, c. 3-5].

4. Технології колективно-групового навчання

До цієї групи можна віднести інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

4.1 Мікрофон

Різновидом загально групового обговорення є технологія "Мікрофон", яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Необхідно організувати роботу наступним чином:

ь Поставити запитання класу (Was bedeutet das Wort "Ukraine"?) [14,c. 6]

ь Запропонувати класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який

виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.

ь Надавайте слово тільки тому, хто отримує "уявний" мікрофон.

ь Запропонувати учням говорити лаконічно й швидко.

4.2 Незакінчені речення

Цей прийом часто поєднується з "Мікрофоном" і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.

Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад: Es ist kalt und….( frostig). Ьberall liegt…( Schnee). Alles ist ….(weiЯ). Die Kinder laufen ….. (Schi und Schlittschuh). [15,c.6-7]

4.3 Ажурна пилка

Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Роботу необхідно організувати наступним чином:

ь Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підібрати матеріал, необхідний для уроку, і підготувати індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали-вирізки з газет, статті тощо).

ь Підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи - "домашню" й "експертну". Спочатку об'єднайте учнів у "домашні" групи (1, 2, 3), а потім створіть "експертні" групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній - однакові.

ь Розписати учнів по "домашніх" групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його "домашньої" групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі - свою.

Завдання домашніх груп - опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх "кольорових" групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). В кожній групі має бути представник із кожної "домашньої" групи (Наприклад. У 11 класі тему "Berьhmte Menschen unseres Landes" можна дати наступне завдання: Fьr diese Arbeit bilden wir die Gruppen. Jede Gruppe bekommt einen Umschlag mit der Information ьber die berьhmten Ukrainer. Ihr mьsst diese Information lesen, verstehen und einander erzдhlen. Eure Arbeit dauert 10 Minuten. Nach der Beendigung der Arbeit besprechen wir eure Aufgabe.

Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом).

Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися "додому".

Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї "домашньої" групи. [10,c. 160-162].



5. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру. Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат. Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність, за обране рішення.

Вчитель в ігровій моделі виступає як:

- інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення);

- суддя-рефері (коректування і поради з розподілу ролей);

- тренер (підказки учням для прискорення проведення гри);

- головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи:

- орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

- підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);

- основна частина - проведення гри;

- обговорення



5.1 Симуляції або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад проводячи дослід. Як правило, вчитель надає під час імітації чіткі поопераційні інструкції.

Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми. Роботу організовують наступним чином:

ь Вибрати явище, тему для імітації.

ь Спланувати все, що необхідно для імітації, продумати участь у ній усього класу.

ь Надати учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і одночасно вчитися.

ь Перед імітацією зробити короткий вступ.

ь Заздалегідь продумати запитання для підбиття підсумків.

Симуляції - це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному та культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати. Отже, симуляції є "мініатюрною" версією реальності. Ця технологія наближена до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо її метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів: процедури прийняття рішень в органі місцевого самоврядування, механізму зростання прибутків підприємства, функціонування вільного ринку тощо. Роботу організовують наступним чином:

ь Слід пам'ятати, що в симуляції йдеться не про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і в міру можливості безособове відтворення вибраного процесу.

ь Необхідно пропонувати для проведення ситуативного моделювання теми, що спрощують дійсність.

ь Вибрати тему для симуляції та основне питання, яке будуть вирішувати учні.

ь Спланувати сценарій симуляції, продумайте розподіл ролей, участь у грі всього класу.

ь Надати учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися.

ь Перед симуляцією зробити короткий вступ.

ь Заздалегідь продумати запитання для підбиття підсумків [3, с. 2].



6. Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Вони вчать глибокому розумінню проблеми, самостійній позиції, оперуванню аргументами, критичному мисленню, зважати на думки інших, визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ [13, с. 41-46].

Проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання.

Не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто - ні в тому чи іншому питанні. У центрі уваги має бути ймовірний перебіг. Усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми. Учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме. Усі твердження учнів повинні супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок.

Дискусія може закінчуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

6.1 Метод ПРЕС

З цієї невеличкої технології (для неї запропонована назва "метод ПРЕС") варто почати роботу над навчанням учнів дискутувати. Вона використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Роботу необхідно організувати наступним чином:

ь Роздати матеріали, у яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС.

ь Висловити свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.

ь Пояснити причину появи цієї думки, на чому ґрунтуються докази.

ь Навести приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, які демонструють ваші докази.

ь Узагальнити свою думку.

ь Запропонувати бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь якої проблеми на їхній вибір. [6, c. 61-63]

6.2 Займи позицію

Така технологія також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

Роботу необхідно організувати наступним чином:

ь Заздалегідь підготуйтеся до обговорення.

Поставте всьому класу дискусійне питання (Sagt bitte, welche Reise ist schneller: Flugreise oder Schiffsreise?). [15, c. 7]

ь Об'єднайте учнів у пари, а потім - у четвірки

Дати завдання розподілити позицію з проблеми між складностями парами чи самі зробіть це. Одна пара в четвірці повинна обґрунтовувати одну позицію, друга - протилежну.

ь Пояснити, що в четвірках кожна пара має представити своїм партнерам свою точку зору. Дати досить часу на підготовку аргументів. Коли час на підготовку мине, попросити пари доказово викласти свою точку зору один одному.

ь Потім можна дати завдання парам помінятися позиціями і знову повторити все спочатку. На це варто відвести набагато менше часу. Після цього можете дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Учні вже повинні висловлювати свою особисту точку зору. У результаті обговорення четвірка повинна або дійти згоди, або висновку про те, що їм бракує інформації. Заздалегідь визначити часові рамки цієї вільної дискусії.

ь Підбити підсумки дискусії з усім класом [13, с. 41-46].

Наприклад, вивчивши теми "Die Ukraine" та "Das Deutschland" у 10 класі, я ставлю запитання: (Див. дод.7). Учні рухаються до відповідної таблички.

6.3 Дебати

Один із найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватися й публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кожна група має переконати опонентів і схилити їх до думки змінити свою позицію.

Однак можна поставити й інше завдання спільно вирішити поставлену проблему. В такому разі учні повинні будуть, висловивши свою точку зору, уважно вислухати протилежну сторону, щоб знайти точки дотику. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувались спокійно. [8, с. 16-24]

Можливі моделі поведінки учасників дискусії

Ініціювання - хтось пропонує завдання, визначає проблеми, обговорює процедуру проведення дискусії.

Стимулювання - хто запитує інформацію, спонукає до реагування, закликає до вираження своїх думок.

Інформування - хтось надає інформацію, реагує, закликає до вираження своїх думок.

Прояснення - хтось прояснює непорозуміння, відновлює логіку розмови, пропонує альтернативні підходи до проблеми.

Підсумки - хтось узагальнює висловлені думки, пропонує висновки, намагається пояснити зміст висловлювань інших.

Тлумачення - хтось привертає увагу чиїхось дій або висловлень і намагається їх розтлумачити.

Пропозиції консенсусу - хтось запитує, наскільки близько група підійшла до рішення, і пропонує дійти висновків на основі загальної згоди.

Примирення - хтось намагається примирити протиріччя, жартує в потрібний момент для зняття напруженості, підбадьорює менш активних товаришів.

Оцінювання - хтось запитує, наскільки група задоволена ходом обговорення самої теми, привертає увагу до прихованих або явних норм поведінки, прийнятих у групі, і пропонує альтернативні завдання.

Зрив - хтось вторгається в роботу групи, намагається внести напруженість, маскуючи образливі зауваження або погрози під жарти.

Блокування - хтось припускає недоречні висловлення, змінює тему розмови, ставить під сумнів можливості товаришів.

Напад - хтось припускає цинічні зауваження, вносить розбрат, усіма силами намагається забезпечити безпеку для самого себе.

Плутанина - хтось створює плутанину, заявляє, що значення слів "дійсно" неможливо визначити, спеціально заходить у безвихідь, веде від суті проблеми за допомогою гри із семантичними розходженнями слів, затуманює поняття. [4, c. 300-320]



7. Комп`ютер як засіб підвищення ефективності навчання

Сучасний комп`ютер приваблює учнів тим, що він є універсальною іграшкою, рівноправним партнером, терплячим товаришем, мудрим наставником. Учителям комп`ютер допомагає краще оцінити здібності і знання учнів, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми та методи навчання.

Комп`ютер відкриває нові можливості для творчого розвитку як учнів, так і вчителів, дозволяє звільнитися від одноманітності традиційного курсу навчання, розробити нові ідеї та вирішити більш цікаві та складні проблеми.

Комп`ютер є потужним засобом підвищення ефективності навчання. Він значно розширив можливості подачі навчальної інформації за допомогою кольору, графіки, звуку, цифрової відеотехніки. Значно зростає мотивація учня до навчання. Новизна роботи з комп`ютером підвищує інтерес до оволодіння знаннями, а також подання навчальних завдань за ступенем Комп`ютер дозволяє позбутися однієї з головних причин негативного ставлення до навчання - відсутності успіху. Працюючи на комп`ютері учень має можливість довести до кінця вирішення завдання.

Комп`ютер сприяє формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності, дозволяє учням побачити результат своїх дій. Контроль здійснюється об'єктивно та своєчасно. [6, c. 87-90]

Використання комп`ютерної техніки робить урок привабливим та сучасним. Урок, на якому відбувається індивідуалізація навчання, розвивається пізнавальна діяльність учнів, а саме інтелектуальна активність, логічне мислення, увага, пам`ять, мова, уява, інтерес до навчання. Урок, на якому з`являються нові можливості для розвитку гармонічної індивідуальності, здібної до колективної співпраці.

Діапазон використання комп`ютера в навчально-виховному процесі дуже великий: навчання, тестування, гра. Комп`ютер може бути як об`єктом вивчення, так і засобом навчання. Учні, які користуються комп`ютером, повинні оволодіти основами комп`ютерних знань. Вони повинні навчитися запам`ятовувати файли, знати клавіатуру, знати правила користування дисками, та інше Учні опановують комп`ютерну термінологію англійською мовою, вивчають значну кількість лексичних одиниць, опрацьовують велику кількість текстів і діалогів.

Вони вчаться виконувати на комп`ютері наступні операції:

ь набирати, запам`ятовувати та друкувати текстові файли в програмі Word;

ь сканувати малюнок, обробляти його комп`ютерну версію в програмі Ulead Photo та друкувати;

ь писати, відправляти та отримувати електронне повідомлення в програмі Outlook Express або за допомогою поштової скриньки на веб-сайті ukr.net;

ь знаходити необхідний веб-сайт і закачувати інформацію;

ь виконувати тестові завдання в режимі on-line;

ь робити фотознімки цифровою камерою і переносити їх в комп`ютер для подальшого використання;

ь користуватися електронною енциклопедією "Encarta";

ь знаходити, копіювати та використовувати необхідний текстовий та ілюстративний матеріал;

ь працювати в навчальних комп`ютерних програмах;

ь створювати мультимедійну презентацію в програмі Microsoft Power Point.

Комп`ютерна ігрова програма "Internet Easy Go" ("Інтернет легко і просто") допомогла учням швидко, в невимушеній формі ознайомитись з країною Інтернет. Переваги програми:

ь програма розрахована на учнів старшого віку і враховує особливості їхнього розвитку;

ь це гра - мультфільм, де учні виконують певні практичні дії і конкретні навчальні завдання з героями гри і непомітно для себе засвоюють навчальний матеріал;

ь це двомовна гра, яка дає можливість учням звернутися до рідної мови, щоб перевірити правильність розуміння (це особливо важливо для учнів, які мають недостатні знання з німецької мови);

ь програма пропонує цікаві ігри та тестові завдання для перевірки знань;

ь тестові завдання запропоновані в двох режимах: навчання та контролю. [6, c. 90-92]

Спираючись на нові технології, вчителі іноземної мови розширюють можливості навчального процесу за допомогою використання мультимедійних презентацій у навчальному процесі.

Таким чином учні вчаться:

* читати з метою вибіркового отримання інформації;

* точно записувати необхідну інформацію;

* оформляти короткі повідомлення;

* точно і стисло викладати думку;

* визначати тему та основні ідеї тексту і записувати їх;

* формулювати своє ставлення до прочитаного;

* оформляти пункти плану;

* користуватися словником і довідковою літературою.

Робота над створенням мультимедійної презентації сприяє розвиткові навичок та вмінь писемного мовлення, що спонукає учнів до усного мовлення.

Використання мультимедійної презентації на уроці допомагає вчителю:

* змінити форму навчання з авторитарної на комунікативну, інтерактивну, заглиблену в спілкування;

* навчити мову не аналітично, а критично (формувати здатність висловлюватися, виражати думки за рахунок умінь слухати, читати, говорити і писати іноземною мовою);

* підтримувати ефективну мотивацію та зв'язок з реальним життям для набуття практичних умінь;

* викликати інтерес до отримання інформаційних повідомлень та відтворення власних (так звана інформаційна прогалина - невід'ємна складова інтерактивного обміну інформацією);

* виховувати та розвивати особистість учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань. Успішна реалізація використання ІКТ у навчально-виховному процесі сприятиме удосконаленню системи шкільної іншомовної освіти у контексті соціально-педагогічних трансформацій освітнього простору України. [9, c. 130-133]

7.1 Текстові комп'ютерні редактори на уроках німецької мови

При вивченні німецької мови у загальноосвітніх навчальних закладах на основному етапі навчання можна використовувати і звичайні текстові редактори (word processors), які існують в будь-якому комп'ютері. Вчителі німецької мови могли б використовувати комп'ютери у навчальному процесі, а не чекати, коли з'являться придатні спеціалізовані комп'ютерні посібники.

На сьогодні, як підказує досвід, це є найбільш простим і не менш ефективним засобом використання комп'ютерів під час навчання німецької мови.

Під текстовим редактором мається на увазі спеціальна комп'ютерна програма, яка надає можливість легко створювати, редагувати письмові тексти і роздруковувати їх за допомогою принтера. Хоча під час роботи з текстовим редактором учні використовують лише друкований текст (активізуються такі види мовленнєвої діяльності як читання і письмо), ефект досягається також у сфері усного мовлення завдяки розширенню мовного запасу, вмінню користуватися реченнями та створювати тексти. Сучасні вимоги у викладанні німецької мови передбачають комплексне навчання аспектам функціонування мови і видам мовленнєвої діяльності.

Вибір тексту за одиницю комп'ютеризованого навчання визначається цілою низкою факторів:

ь текст є одним з основних компонентів навчання комунікативній компетенції;

ь деякі мовні особливості виявляються лише на рівні тексту, що сприяє вивченню структури тексту, змісту та мовного матеріалу;

ь можливість виконання маніпуляцій з текстом та варіювання екранного подання текстів.

Сьогоденні текстові редактори можуть:

ь вводити тексти і оформлювати їх різноманітними шрифтами, зокрема в кирилиці та латиниці;

ь створювати таблиці, коментарі, предметні покажчики;

ь підготовлювати і вставляти в текст малюнки, графіки, таблиці;

ь здійснювати контроль за грамотністю написання, в деяких випадках пропонувати синоніми та ін. [11, c. 17-18]

Текстовий і тренувальний матеріал у вигляді різноманітних вправ та завдань для учнів до певної теми, створений в текстовому файлі, певною мірою служить аналогом робочого зошита для учня. За допомогою цього електронного зошита учень легко виконує письмові вправи і завдання.

Вчитель має можливість аналізувати результати навчального діалогу після завершення заняття, або у процесі роботи, а при наявності спеціальної програми ще й скласти наприкінці теми або розділу діаграму успішності із зазначенням найбільш типових помилок для кожного учня.

Текстовий редактор виконує функції, схожі до функцій комп'ютерних курсів, тільки в ньому відсутня система аналізу відповіді. Відповідь аналізується або вчителем після завершення учбового сеансу, або самими учнями на основі самоконтролю за допомогою ключів.

Текстовий редактор в цілях навчання використовується вчителем у двох основних напрямках:

Ш як інструмент для створення різного роду тренувальних вправ;

Ш як інструмент для стимулювання діяльності учнів, спрямованої на створення текстів німецькою мовою.

Під час реалізації кожного із вказаних двох основних напрямків змінюється і функція вчителя. У першому випадку він виступає як автор тренувальних навчальних матеріалів (готує та вводить тексти вправ, завдань, ключі), у другому випадку він виступає в якості консультанта, який допомагає учню створити текст німецькою мовою.

З текстами, які входять в файл комп'ютера учня, можна виконати наступні письмові завдання:

ь реконструкція тексту (відновлення пропущених слів, словосполучень, фрагментів тексту, цілих текстів та ін.);

ь комбінування різноманітних фрагментів тексту або кількох текстів з метою створення нового або нових текстів;

ь заміна, пошук і виділення, конструкцій, речень за певними параметрами (синонімами, антонімами та ін.).

Учні з більшою цікавістю вчаться створювати за допомогою текстового редактора комунікативно важливі тексти: автобіографії, резюме, ділові листи.

Легко можна організувати ігрові завдання за допомогою редактора: відновити розмите повідомлення, продовжити оповідання, пригадати початок.

Робота з текстовим редактором дозволяє органічно поєднувати індивідуальну та групову учбову діяльність, стимулює комунікативну направленість навчання та підвищує зацікавленість учнів щодо оволодіння німецькою мовою [12, с. 1-5].

7.2 Інтернет як метод інтерактивного навчання

Поява Інтернет - це переворот в інтелектуальній діяльності, пізнанні і в спілкуванні. Цей факт визнається всім світовим співтовариством. Інтернет - це свобода спілкування, подання інформації, відсутність "провінцій" - географічних, політичних, тимчасових, етнічних. Залишаються тільки мовні та культурні бар'єри. Також користування Інтернет нівелює системи традицій, правил, цінностей, що склалися історично і характеризують належність особистості до будь-якої співдружності, як-то нація, клас або релігійна конфесія. Можна, певною мірою, зазначити, що мережа зміцнює всілякі відносини і зв'язки між людьми за допомогою інформації незалежно від соціальних бар'єрів. На сучасному етапі Інтернет стає новим психологічним середовищем та сферою життєдіяльності величезної кількості людей.

Специфіка взаємодії в цьому середовищі має яскраво виражені особливості:

ь можливість одночасного спілкування великої кількості людей, які знаходяться в різних країнах;

ь неможливість використання більшої частини невербальних засобів спілкування;

ь збіднення емоційного компоненту спілкування, анонімність та інші.

Використання гіпертекстового режиму (HTML), що підтримується всіма WWW-серверами, вимагає вміння орієнтуватися в складній і, здебільшого, заплутаній системі заслань; дедалі ширше використання Java-аплетів у процесі інтерактивної роботи в Інтернет, навігація між якими відрізняється від навігації між WWW-сторінками, вимагає створення спеціальних алгоритмів мислення, що дозволять оперувати багатьма об'єктами різноманітної природи, зв'язаними складними логічними ланцюжками. [9, c. 137-140]

Сьогочасний український Інтернет потребує освітянських, бібліотечних та інформаційно-довідкових ресурсів. Значну увагу слід приділити підвищенню якості наведеної в Інтернет інформації. На жаль, слід зазначити, що національний Інтернет народився не в університетах і це відбилося на тематиці, жаргоні, вадах орфографічних та граматичних. Значна доля інформаційних потоків контролюється комерційними фондами та фірмами. В той же час досвід роботи "Ейдос" показує, що використання Інтернет для навчання школярів має колосальні переваги:

Незважаючи на великі відстані між вчителями та учнями, спілкування між ними відбувається жваво й оперативно, в дохідливій і захоплюючій формі.

Процес навчання став цікавим для самих лінивих учнів.

Прихильна сила комп'ютера змушує їх забувати про труднощі питань, вони активно і швидко намагаються виконати завдання, щоб якомога скоріше отримати нові.

Можливість "висвітлитися" на весь світ змушує дітей критично та об'єктивно оцінити свої знання і можливості, вони мимоволі підтягуються, дізнаються багато нового, призвичаюються до сміливості та самостійності в роботі.



8. Використання методу проектів

Під методом проектів розуміється технологія реалізації діяльніснозорієнтованого підходу, в основі якої лежить система лінгвістичних комунікативних завдань, що становлять структуру дослідної діяльності проектування учнів. У нормативних документах безпосередньо наголошується доцільність використання проектної діяльності для формування комунікативних навичок учнів на середньому етапі навчання загальноосвітнього навчального закладу.

Програма з німецької мови рекомендує проводити роботу над проектами на практичних заняттях, чому сприяє характер запропонованої тематики.

Проектна робота, організація та кінцевий продукт якої наводяться як приклад, здійснювалася вчителями і учнями на уроках з німецької мови.

В основу проекту покладені наступні положення:

ь Метод проектів передбачає самостійність учнів у постановці проблеми, розробці детального плану її дослідженням та визначення кінцевого продукту проекту.

ь Проектна робота учнів має бути прагматично спрямованою на такий результат або кінцевий продукт, який можна побачити, осмислити, застосувати у практичній діяльності та у формуванні іншомовної комунікативної компетенції школярів.

ь У ході реалізації проектної роботи, яка зорієнтована на формуванні іншомовної комунікативної компетенції школярів, учні концентрують увагу на виконанні практичних завдань. Досягнення ж певних мовних або мовленнєвих цілей залишається на другому плані. [12, c. 3-6]

В умовах використання проектної методики значно поліпшуються навички і вміння спілкування учнів, розвиваються розумові здібності, ініціатива, уява, самодисципліна, усувається інтелектуальна пасивність учнів, підвищується інтерес до вивчення іноземних мов. Мета проектної роботи полягає в тому, щоб кожна дитина проявила себе, свій талант, здібності, позбулася багатьох комплексів, навчилася чути думку інших і поважати її. Проектна робота - це метод розвитку креативності учнів, залучення дітей до дослідної, пошукової творчої діяльності.

До цієї роботи потрібно залучати всіх без винятку дітей, тому що тут найважливіший момент - процес роботи. Роль учителя особливо важлива на першому етапі. Учитель дає поштовх до творчості, і надалі головне - не обмежувати потенціал дітей.

Застосовуючи проектну роботу, диспути, вчитель має можливість ближче познайомити дітей з історією, традиціями та звичаями країни, мову якої вони вивчають. Тематика може бути різноманітною. Перед початком вивчення нової теми потрібно повідомити, які проекти заплановані, тоді діти матимуть час продумати можливі форми презентації. Після презентації, обговорення варто запитати в учнів, чи сподобалося їм працювати над цим проектом, висловити вдячність за вдало і вчасно виконану роботу.

Це обов'язково надихне на творчі злети, нові й неординарні ідеї. У додатках подаю приклади проектної роботи. [c.2, 17-18].



9. Методичні рекомендації щодо використання ІКТ під час викладання німецької мови

Основний зміст діяльності з навчання німецької мови зосереджений на пріоритеті комунікативної мети, збалансованому навчанні усних (говоріння, аудіювання) і писемних (читання, письмо) форм спілкування, використання автентичних матеріалів.

Реалізації основного змісту навчання сприяє навчально-методичний комплекс (НМК) у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, комп'ютерних програм, аудіо- і відеокасет.

Національним підручникам, на жаль, бракує комп'ютерних програм, які повинні бути складовою НМК, що не сприяє ефективності навчально-виховного процесу і не дозволяє індивідуалізувати та диференціювати навчальну діяльність учнів відповідно до їх особистісних рис, здібностей та рівнів навченості.

Вчитель стикається з великою кількістю неліцензованих комп'ютерних програм, які порушують основні дидактичні та методологічні принципи, а саме:

ь принцип свідомості навчання, який передбачає не тільки усвідомлене використання мовних одиниць відповідно до їх значення, форми і особливостей вживання у мовленні, але й до ситуацій спілкування та сфери мовленнєвих функцій кожної мовленнєвої одиниці;

ь принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу, які створюють умови для адекватного здійснення ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація;

ь принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, який враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок, не суперечить ідеї усного випередження, оскільки мовлення, насамперед, існує в усній формі.

Важливого значення набуває раціональне використання комп'ютерних класів, де вчитель працює з учнями у комп'ютерній системі. Наявність одного комп'ютера у кабінеті німецької мови недостатня, це лише аудіо-візуальний засіб, який не реалізує конкретної мети використання ІКТ. [4, c. 300-304]

В останні роки одне з провідних місць у педагогічній практиці починають займати електронні підручники. Увага до них небезпідставна, оскільки в них комплексно акумульовані різноманітні функції, окремо притаманні іншим засобам навчання. Варто зазначити, що в зарубіжній практиці вже тривалий час ці засоби активно використовуються, у тому числі й для навчання німецької мови. Проте, зазвичай, вони стосуються лише окремих аспектів навчального процесу або окремих тем навчальних курсів.

На сьогоднішній день багато учнів мають комп'ютери та використовують їх як засіб навчальної діяльності. Також значна кількість шкіл України забезпечена комп'ютерними класами. З цього можна зробити висновок: використання інформаційних технологій, а саме електронних підручників у навчальному процесі вже є необхідністю.

...