Проектна діяльність на уроках в початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Актуальність методу проектів значно підвищується при переході сучасної системи освіти від управління процесом освіти за кінцевим результатом, що був спрямований на формування знань, умінь та навичок, до компетентнісного підходу, пов'язаного з вихованням і розвитком компетентнісної особистості, тобто особистості, здатної діяти осмислено, орієнтуючись у мінливому навколишньому світі з виробленими цінностями.

Такий перехід виправданий соціальним замовленням суспільства,що стрімко змінюється і вимагає доволі стрімких змін і від системи освіти.

Сучасна система освіти має визначатися наданням учням можливостей міркувати, зіставляти різні точки зору, формулювати та аргументувати власну точку зору, спираючись на знання фактів, законів, закономірностей, вироблених наукою, власних спостереженнях, досвіді, умінні проектувати і реалізовувати власні навчальні проекти, творчо й нестандартно розв'язувати навчальні проблеми, бути толерантними до іншої точки зору.

За таких умов формування засобами змісту освіти компетенції різних рівнів -- ключових,загальнопредметних -- є основними завданнями кожного педагога. проект інтегрований навчання

Сьогодні проектування в освіті розвивається за трьома напрямами:

1. Метод проектів як один із методів інтегрованого навчання дошкільників і школярів, що грунтується на їх самостійній, творчій, глибоко мотивованій, доцільній, пізнавальній діяльності.

Соціальне проектування з учнями, що почало активно використовуватися у системі загальної та додаткової освіти і являє собою особливу діяльність учнів над розв'язанням конкретних соціальних проблем.

Проектування як особлива діяльність педагога, зміст якої -- це пошук і створення нових видів педагогічно діяльності, моделей освіти тощо.

Нагадаємо, що слово «проект» запозичене з латинської, походить від слова «ргоесtus» і означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні -- це намір, ідея, що будуть здійснені у майбутньому за певних умов.

У науковій літературі існує декілька понять-визначень цього слова.

Як відомо, дидактичні основи методу проектів розробили американські педагоги Д. Дьюї та його послідовники В. Кілпатрик, Є. Коллінз, Є. Паркхерст.

Найяскравіші методологічні аспекти проектної діяльності простежуються у поглядах Д. Дьюї, який уважав, що:

важливо підпорядковувати зміст навчання, розв'язання практичних проблем підготовці та інтересам дитини;

здібності дитини закладаються природою, а школа повинна створювати умови для їх розкриття;

* знання мають слугувати пристосуванню людини до оточення і повинні мати практичне спрямування;

головним є не кількісні характеристики знань, набутих учнями в школі, а вміння використовувати їх у певній ситуації;

розв'язання проблем вимагає поєднання розумової та фізичної праці, що має розвивальну та суспільну цінність.

Дж. Дьюї не вживав термін «проектне навчання». У своїй діяльності він оперував терміном «активні методи навчання». «Застосування в школі різних форм активної роботи сприятиме цілковитому оновленню шкільної атмосфери. Це надасть дитині можливість пристосовуватись до життя, а школа стане для неї домівкою, замість того щоб залишатися лише місцем, де дитина продовжувала б вчити самі уроки, які віддалено стосуються того, що може знадобитись їй у житті».

1. Уперше поняття «метод проектів» застосував В. Кілпатрик

Ідеї цих педагогів, зміст яких можна сформулювати тезою «Я знаю, навіщо мені це потрібно, де і як я можу використати все те, що я знаю», набули поширення у багатьох країнах світу.

Ідею проектного навчання в Росії підтримала група педагогів під керівництвом С. Т. Шацького.

1.1 Основні завдання проектної технології в початковій школі на сучасному етапі

Формування навичок самостійної діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях.

Формування в учнів комунікативних умінь та навичок.

Формування навичок науково-дослідної роботи.

Успішна організація проектування як особливого типу інтелектуальної діяльності молодших школярів потребує:

наявності освітньої проблеми, достатньо складної та актуальної, щоб задовольнити навчальні запити та життєві потреби учнів;

дослідницького характеру пошуку розв'язання проблеми; висунення та перевірки гіпотез; обгрунтування висновків;

емоційної забарвленості навчального процесу; створення ситуації успіху (зацікавленості, подиву, бажання дослідити поставлене питання);

активізації психічної діяльності учнів (мислення, уваги, пам'яті, мовлення, волі);

структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування, що адаптовані до особливості початкового навчання;

" моделювання вчителем умов для виявлення учнями навчальної проблеми;

самодіяльного характеру творчої активності учнів;

практичного і теоретичного значення результату та готовності до практичного застосування цього результату;

*широкого використання на уроках парної та групової форм організації навчальної діяльності учнів;

гуманізації взаємодії вчителя і учня;

міжособистісного спілкування; підтримання стосунків відвертості, довіри, поваги одне до одного; створення соціально-педагогічних умов для самоствердження кожної дитини в учнівському колективі;

стимулювання учнів до висунення альтернативних припущень і здогадів;

створення учням умов застосування нових знань та уявлень до осмислення широкого кола ситуацій і явищ для оцінювання їхнього прикладного значення;

підбиття підсумків проектної діяльності, мета якої -- усвідомлення учнями своїх успіхів і недоліків..

Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найповніше враховувати індивідуальні особливості кожного учня, тобто реалізувати особистісно орієнтований підхід у навчанні, заснований на особистісних характеристиках, що передує досвіду, рівню інтелектуального, морального та фізичного розвитку дитини. Метод проектів дозволяє розв'язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв'язання життєвих і особистісних проблем.

Проекти, що виконуються в межах сучасного навчально-виховного процесу початкової школи, класифікують за декількома ознаками. Розглянемо їх.

1. За діяльністю, що домінує в проекті".

дослідницькі;

інформаційні;

прикладні (практико-орієнтовані);

творчі;

ігрові;

останнім часом можливим є використання в четвертому класі телекомунікаційних проектів (за наявністю матеріальної бази, фахової підготовки вчителів інформатики, чітким визначенням теми та аудиторію проекту, контролем за їх проведенням)

У роботі вчителів, ураховуючи специфіку навчання дітей початковихкласів, слід інтегрувати проекти за провідною діяльністю дослідницько-інформаційний, інформаційно-прикладний, інформаційно-ігровий тощо).

2. За кількістю навчальних предметів, охоплених проектом:

монопредметні (внутрішньо предметні);

міжпредметні (де інтегрується зміст декількох навчальних предметів);

надпредметні (ті, що містять зміст дисципліни, яка не входить до програми початкової школи).

3. За кількістю учасників проекту
поділяють на:

індивідуальні;

парні;

групові;

колективні.

Як правило, індивідуальні та колективні проекти в учнів молодшого шкільного віку використовуються рідко.

4. За тривалістю виконання:

короткострокові (міні-проекти, що розраховані на термін від одного до декількох уроків протягом тижня);

середньострокові (проекти, що розраховані від двох тижнів до двох-трьох місяців);

довгострокові (проекти, що розраховані на термін один-два семестри і більше).

Практика свідчить, що довгострокові проекти використовуються досить рідко і потребують спеціальної підготовки учнів, учителя та створення проектної матеріальної технічної бази, залучення батьків та громади.

5. За характером контактів:

внутрішні (проекти, що проводяться в межах одного класу);

однопаралельні та міжпаралельні (проекти, що проводяться в межах паралелі класів);

*міжшкільні (проекти, що проводяться із залученням учнів різних шкіл району, міста);

*обласні;

*регіональні;

*усеукраїнські;

*міжнародні.

Учні початкових класів, як правило, беруть участь у проектах першого та другого типу.

6. За характером партнерських взаємодій:

кооперативні;

змагальні;

* конкурсні.

Психологи радять залишити пріоритетними в початковій школі лише кооперативні проекти.

Учителеві початкових класів, який займається проектною діяльністю, слід чітко уявляти модель тих проектів, які він створюватиме з учнями.

Типи проекту Мета проекту	Визначення складових частин моделі проекту
Дослідницькі	Дослідження та презентація певного об'єкта -- процесу або явища, що сприяє виникненню проблемної ситуації	1. Тема. 2. Мета і завдання. 3. Об'єкт і предмет дослідження. 4. Методи дослідження. 5. Практичне значення. 6. Очікуваний результат. 7. Презентація. 8. Рефлексія
Інформаційні	Пошук та презентація інформації про певний об'єкт чи явище	1. Тема. 2. Мета і завдання. 3. Об'єкт чи явище дослідження. 4. Пошук, аналіз, добирання та структурування інформації. 5. Визначення головного та оформлення. 6. Презентація. 7. Рефлексія
Прикладні практико-орієнтовані)	Створення конкретного продукту, практичних напрацювань	1. Тема. 2. Мета і завдання. 3. Очікуваний результат. 4. Технологія виконання. 5. Презентація продукту. 6. Рефлексія
Творчі	Створення продуктів творчої діяльності	1. Тема. 2. Мета і завдання. 3. Очікувані результати та форми представлення. 4. Опис технології діяльності. 5. Презентація. 6. Рефлексія
Ігрові	Моделювання соціальних та ділових стосунків в організованій ігровій діяльності	1. Тема. 2. Мета і завдання. 3. Розроблення сценарію гри. 4. Гра. 5. Рефлексія

Слід зазначити, що проектна діяльність у початковій школі організовується поетапно, а також за безпосередньої участі та підтримки дорослого.

* На першому етапі проектна діяльність формується на наслідувально-виконавчому рівні. На цьому етапі активна роль належить учителеві. Його спостережливість, здібності й уміння проникати у внутрішній світ дітей, відчувати їх, усвідомлення їхніх інтересів та потреб допоможе ввести дітей у проблему, «замовлену» ними. Доросла гра в маленьких науковців допоможе виконувати проект на наслідувально-виконавчому рівні.

На другому етапі проектна діяльність формується на розвивальному рівні. На цьому етапі діти вже мають досвід співпраці, спілкування, співпереживання, узгодженості своїх власних потреб, інтересів та дій з іншими людьми. У них сформовані певні загальнонавчальні вміння та навички. Потреба активного спілкування з дорослими стає більш-менш значущою. Учні вже вміють не тільки «приймати» проблему від вчителя, але й самостійно її знаходити, уточнювати мету, обирати відповідні засоби для досягнення необхідного результату діяльності.

* Третій етап -- творчий етап розвитку проектної діяльності. Характеризується високим рівнем інтересу у дітей до проектування, що зумовлений пізнавальним та особистим розвитком, сформованістю загальнонавчальних умінь та навичок (організаційних загально-мовленнєвих, загальнопізнавальних та контрольно-оцінних). Роль учителя на цьому етапі полягає у розвитку та підтриманні творчої активності дітей, створенні умов, що дозволяють їм самостійно визначити тему; мету, завдання, зміст проектної діяльності, обрати засоби роботи над проектом й організувати її.

Поетапна організація вчителем проектної діяльності дозволяє успішно формувати особисті якості дитини (уміння працювати у колективі, співпрацювати в режимі діалогу, уміння розв'язувати творчі суперечки, допомагати іншим, навчати своїх товаришів, оцінювати свої та чужі дії) та позитивну мотивацію до навчальної діяльності.

1.2 Метод, що руйнує шкільну рутину

Роль дитинства не обмежується підготовкою до майбутнього дорослого життя. Дитинство саме по собі -- повноцінний - період людського буття. А це означає, що освіта має давати не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому, а й знання, уміння та навички, що можуть уже сьогодні допомогти дитині розв'язати її нагальні життєві проблеми. Інакше кажучи, школа -- це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе і вчиться жити в складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми і, в тому числі; здобувати необхідні знання. Щоб досягти цього, навчання повинне орієнтуватися на інтереси й потреби учнів і грунтуватися на особистому досвіді дитини. Основним завданням освіти стає актуальне дослідження навколишнього життя. Учитель і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту.

Проект, який виконують учні, має викликати в них ентузіазм, захоплювати їх, йти від серця. Будь-яку дію, що виконується індивідуально, у групі, за підтримки вчителя або інших людей, діти повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати й оцінити.Звісно, вони мають чітко розуміти мету проекту.

Навчальна програма, якщо послідовно застосовувати цей метод, має будуватися як серія взаємозалежних проектів, що випливають із тих чи інших життєвих завдань. Для виконання кожного нового проекту (задуманого самою дитиною, групою, класом, самостійно або за участі вчителя) необхідно розв'язати кілька цікавих, корисних і пов'язаних із реальним життям завдань. Дитина повинна вміти координувати свої зусилля із зусиллями інших. Щоб досягти успіху, їй доводиться здобувати необхідні знання і з їх допомогою виконувати конкретну роботу. Ідеальний проект -- той, для виконання якого необхідні знання з різних галузей, що дають змогу розв'язати цілий комплекс проблем.

Розв'язуючи конкретні життєві завдання, будуючи стосунки одне з одним, пізнаючи життя, діти здобувають необхідні для цього життя знання, причому не в дискретному вигляді, а вже в синтезованому, як це і є в реальному житті, вчаться самостійно учитися.

Проектування не повинно витісняти класно-урочну систему. В Україні є напрацювання щодо використання методу під час вивчення окремих предметів (української літератури, географії, історії, іноземної мови, хімії, біології, фізики), а також у школі І ступеня використовується проектно-тематичний підхід до навчання.

2. Структура різних типів проектів (за Є. Полат)

І. За методом або видом діяльності, що домінує в проекті

1. Дослідницькі проекти

Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значущості, продуманих методів роботи.

2. Творчі проекти

Зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту. Оформлені результати можуть бути запропоновані у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо.

3. Ігрові проекти

Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього завершення. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати можуть визначатися на початку проекту або до його завершення. Наявним є високий ступінь творчості.

4. Інформаційні проекти

Спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності. До обов'язкових структур-' них елементів належатимуть:

мета проекту -- результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали);

предмет інформаційного пошуку -- поетапність пошуку з визначенням результатів -- аналітична робота над зібраними фактами -- висновки -- корекція, за потреби подальший пошук інформації -- аналіз нових даних -- висновки -- оформлення результатів.

5. Практично орієнтовані

Відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтований на соціальні інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал тощо). Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функції кожного. Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішнє оцінювання проекту.

II. За змістовим аспектом проекту

1. Літературно-творчі

Поширений тип спільних проектів.

2. Природничо-наукові

Зазвичай мають чітко окреслене дослідницьке завдання (наприклад, дослідити стан довкілля певної місцевості).

3. Екологічні проекти

Здебільшого потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрованих знань із різних галузей.

4. Мовні (лінгвістичні)

Навчальні проекти, спрямовані на опанування мовного матеріалу, формування певних мовленнєвих навичок та вмінь: лінгвістичні, що спрямовані на вивчення мовних особливостей, мовних реалій, фольклору; філологічні передбачають вивчення етимології слів, літературні дослідження тощо.

5. Культурологічні

Мають зв'язок з історією та традиціями різних країн. За змістом можуть бути історико - географічними, етнографічними, політичними, мистецтвознавчими, економічними.

6. Рольово-ігрові

За змістом можуть бути уявними мандрівками; імітаційно-діловими, що моделюють професійні та комунікативні ситуації; драматизаціями, соціальними імітаціями.

7.Спортивні

8.Географічні

9.Історичні

10.Музичні

2.1 Вимоги до організації проекту

Наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.

Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.

Самостійна діяльність учнів. Вона може бути груповою, парною чи індивідуальною.

Визначення кінцевої мети спільних чи індивідуальних проектів.

Визначення базових знань із різних галузей, необхідних для роботи над проектом.

Структурування змістовної частини проекту із зазначенням поетапних результатів.

Використання дослідницьких методів.

Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб (презентація, щоденник мандрівника, комп'ютерна газета, відеофільм, буклет, збірник пісень, фотовернісаж тощо).

Використання методу проекту надає можливість:

формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найцікавіші й практично значущі теми проектів;

учителеві -- надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів;

учневі -- володіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висунення гіпотез та методів їх доведення);

учневі -- набути комунікативної компетентності (вміння організувати й вести дискусії, вислуховувати іншу точку зору);

учням і вчителям --досконаліше опанувати ІКТ.

2.2 Оформлення звіту

Підготувати портфоліо, що складається з таких розділів:

розділ документації -- найважливіші матеріали, зібрані протягом дослідження:

* вирізки з газет;

*статті, написані на базі соціальних опитувань;

стислий опис висвітлення проблеми в ЗМІ;

пропозиції громадських організацій;

матеріали, інтерв'ю, анкетування;

Сходинки» проектної діяльності

Назва проекту.

Актуальність проекту.

Мета і завдання.

Визначення етапів реалізації проекту.

Механізм реалізації проекту.

Обов'язки та відповідність учасників проекту.

Очікувані результати.

малюнки, фотографії;

розділ демонстрації:

опис проекту;

сценарій презентації;

продукт проекту;

методичний паспорт проекту.

На початку впровадження в освітню діяльність школи можна виділити такі види проектів:

* методичні проекти («Розвиток духовності у молодших школярів», «Інтелектуальні надії»);

• *соціально значущі («Я -- громадянин», «Ораторське мистецтво», «Шлях до демократії», «Школа розвитку», «Милосердя», «Я і закон», «Я -- випускник», «Обміняй цигарку на цукерку»);

навчальні («Будиночок для птахів», «До мого вікна прийшла весна», «Нежива природа», «Книга живої природи» -- для початкової школи; «Математика і природа», «У світі чисел», «Письменники рідного краю», «Нестор Махно і Україна», «Писанка», «Приречені на кохання», «Рукописи не горять»).

«Оцінювання і самооцінювання проекту.

Ресурсне забезпечення.

2.3 Практичні результати використання методів проекту

Сучасні педагогіка і педагогічна психологія інтенсивно розробляють нові освітні технології, побудовані на дослідницькому пошуку дитини в процесі навчання.

Прагнення дитини до пізнання є природним, зумовленим біологічно: вона приходить у світ з генетично визначеним бажанням його пізнати. Ми наївно сподіваємося, що, одержавши можливість проводити власні навчальні дослідження, дитина сама навчиться це робити. Та практика засвідчує, що жодного дослідження не проведе ані молодший школяр, ані учень середньої школи, ані старшокласник, якщо його цього спеціально не навчити. Метод проектів дає змогу робити це під час дослідницького пошуку.

В основу методу покладено ідею, що становить суть поняття «проект», тобто спрямованість на практичний результат, який можна одержати, розв'язуючи проблему. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Отримуючи реальний практичний результат, діти вчаться самостійно мислити, знаходити й розв'язувати проблеми, залучаючи для цього знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язку, встановлювати причиново- наслідкові зв'язки. Процес дослідження проблеми передбачає не тільки використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а й припускає необхідність інтегрування знань, уміння застосовувати знання з різних галузей науки, техніки, технології, творчих га-. лузей, власного досвіду.. Цей метод став популярним завдяки раціональному сполученню теоретичних знань і їх практичного застосування для розв'язання конкретної проблеми у спільній діяльності учнів.

Беручи участь у проекті, діти не тільки здобувають і застосовують знання, а й розвивають комунікативні навички, навички самоконтролю, самооцінки, творчі здібності.

У роботі з учнями початкових класів можливе використання лише елементарних знань, досвіду, і тому я планую роботу, враховуючи вік і можливості дітей, залучаючи їхніх батьків, формулюючи мету та допомагаючи аналізувати результати. Мотивація в такому віці засновується насамперед на інтересі до процесу.

На початковому етапі, спостерігаючи за дітьми, я помітила, що процес усвідомлення проблеми не відбувається. Дослідницька діяльність використовує елементарний досвід фрагментарно. У дітей формується загальне уявлення про деякі явища й ефекти, але немає системного розуміння їх суті, що засновується на здатності встановлювати причиново-наслідкові зв'язки і за ними робити висновки.

Відомо, що пошуково-дослідницька діяльність вимагає уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, мислити абстрактно. Через уміння побачити протиріччя, сформулювати проблему, продумати і здійснити пошук інформації ми формуємо в учнів навички критичного мислення та мислення високого рівня. В основі розвитку цих навичок повинні бути
знання. Це те ядро, на якому "плануються спостереження та пошуково-
дослідницька діяльність. У процесі роботи над проектом ми переконалися, що дослідницька діяльність дає принципово інший результат, ніж звичайний пошук інформації. Діти навчилися спостерігати, помічати зміни, пояснювати їх, порівнювати між собою, за зміною в часі, з описами
в літературі), описувати їх властивості (ознаки та їх значення), визначати, що вплинуло на зміну цих властивостей і способів їх прояву, робити висновки про інформацію, одержану в результаті спостереження за зростанням квітки та її взаємодією з реальним світом, .

Під час проекту стало зрозуміло, що необхідними в роботі над проектом є:

хвилинки-тренінги, де діти набувають знань, умінь та навичок пошукової роботи;

самостійні пошукові дії та виконання завдань;

моніторинг, тобто обов'язкове висвітлення отриманих результатів і на їх основі планування подальшої дослідницької роботи.

Процес пошуково-дослідницької роботи учнів молодших класів бажано будувати за таким планом.

I. Підготовчий етап,

Вибір теми. Вивчення «історії питання», тобто, які знання накопичило людство за темою на цей момент.

II.Пошуково-дослідний етап

Дослідження організується від мотиву чи потреб дітей. Завдання педагога на цьому етапі -- допомогти усвідомити цю потребу.

Проблема (фіксація явища) повинна бути виявлена і поставлена дітьми в самостійній (бажано практичній) діяльності або колективному обговоренні.

Наприклад:

під час обговорення попередніх результатів;

у спостереженні, під час читання літератури як художньої, так і енциклопедичної (прочитали про якесь явище чи незвичайний факт, захотіли довідатися причину його виникнення чи природу явища);

у процесі праці (господарсько-побутової, у природі, ручної);

-- у процесі розглядання ілюстративного матеріалу тощо.

Гіпотезу (припущення) про причини того, що відбувається, а також способи її перевірки (елементарні досліди) діти повинні сформулювати і вибрати самі. Гіпотеза має бути сформульована у межах реальної картини світу. У нашому випадку гіпотези були рушійною силою. Одна гіпотеза отримувала своє підтвердження, а інша в цей час народжувалася. Завдяки цьому в дітей підтримувався інтерес до звичайного процесу вирощування квітки протягом усього навчального року.

Експериментування організується як активна діяльність дітей. При цьому кожна дитина повинна вміти пояснити: що вона хотіла довідатися, як перевіряла, що вийшло. Учитель може пропонувати нові (що не застосовувалися в колишній практиці) експерименти, але не в готовому вигляді, а як своє припущення і тільки після дитячих реплік: «Якщо ми зробимо так..., то зможемо довідатися!»

Результати експериментування фіксуються в таблицях, схемах і малюнках. Досвід свідчить, що узагальнення результатів із дітьми молодшого шкільного віку доречно проводити за участі вчителя або зацікавлених батьків. Для одержання об'єктивніших результатів перевірку (експерименти) варто здійснювати не на одному об'єкті (явищі), а на групі об'єктів (явищ), що належать до одного класу, або з тим самим об'єктом, але змінивши навколишнє середовище. Для цього варто вчити дітей молодшого шкільного віку збирати «скарбнички» і структурувати їх зміст, збирати об'єкти до «скарбничок» за однією чи кількома заданими властивостями, класифікувати об'єкти всередині скарбнички. У молодшому шкільному віці діти не можуть ретельно працювати з картотеками, тому структурування зібраних «скарбничок» здійснює педагог після спільного обговорення. «Скарбнички» -- це колекції об'єктів (предмети, картинки, іграшки, вірші), зібрані дітьми самостійно чи разом із батьками.

Первинна обробка інформації -- особливий етап дослідницької діяльності, що вимагає спеціального навчання. Учні початкової школи ще не вміють фіксувати джерела інформації, не можуть зорієнтуватися в об'ємному тексті, виділити головне чи істотне.

Досвід організації дослідницької діяльності школярів свідчить, що збір картотеки, яка складається з низки добре структурованих і невеликих за обсягом порцій інформації, дає змогу зробити початковий процес дослідження мотивованим і доступним навіть для учнів початкових класів. Спочатку форма картки (фактично це перелік ознак, істотних для розв'язання конкретної проблеми) задається вчителем. Діти збирають і фіксують інформацію. Надалі форма картки визначається разом із дітьми -- у фронтальній роботі, потім -- у групах, і далі -- індивідуально.

III. Презентація результатів дослідження

Щоб результати роботи були не простим продовженням уроку, а справді дослідженням, яке можна назвати науковим і матеріальним, діти мають усвідомлювати суспільно корисну, мету презентації результатів у вигляді реального застосування чи використання, тобто оформлення їх певним чином (відеофільм, альбом, бортжурнал «подорожей», комп'ютерна газета, альманах, web-сторінка, різні форми публікацій чи рекомендацій тощо).

Захист -- ознайомлення з результатами учнів, учителів, батьків із використанням комп'ютерних технологій, якщо проект мультимедійний. Цікавою буде презентація, коли результати кожної групи не будуть відомі, іншим (принцип новизни), коли діти готують роботи, знаючи критерії оцінювання.

Проведення попередніх узагальнень досліджень, експериментів краще планувати як хвилинки-спостереження, цікавинки на різних уроках. Ця робота повинна бути систематичною. Корисно здійснювати обговорення у вільний час із невеликими підгрупами дітей і з залученням батьків.

На мою думку, дуже складно продумати, спланувати і передбачити хід виконання проекту з учнями молодших класів до початку роботи. Мені допомогли матеріали з ТРВЗ (Теорія Розв'язання Винахідницьких Задач). Педагоги-новатори рекомендують ураховувати системність навколишнього світу і на основі цього формулювати запитання для дослідження. У моменти аналізу результатів ставити запитання за доріжкою часу: Що було? Що стало? Чому? Предмет (в широкому розумінні) мав вигляд... Потім змінилися умови навколишнього середовища і змінився предмет дослідження. Чому?Виявляти характерні риси і пояснювати: що, як, чому змінилося?

Фіксувати елементарні результати дослідження і висновки також можуть діти, але в схематичній формі чи у вигляді відповідних до проекту таблиць.

Будувати спостереження й робити висновки можна за схемою системного оператора.

Контрольні запитання до аналізу за системним оператором

Що ми розглядатимемо як систему?

Яка найближча її надсистема за класифікацією?

Де вона знаходиться в просторі?

4.Що її оточує?

5.Як умовно визначити її нинішнє розміщення?

6.Для чого була створена ця система? Якою є її основна функція?

7.Які основні частини допомагають виконувати позитивну функцію цій системі?

8.Якими є її якісні характеристики? (Колір, форма, розмір, речовина, інші параметри)

9.Які характеристики дають змогу системі виконувати свою функцію?

10.Якою система була в минулому? (На визначеному часовому етапі)

11.Яка найближча їй надсистема за класифікацією була в минулому?

12.Де вона знаходилася в просторі?

13. Чи виконувала ця система ту саму функцію?

Які основні підсистемні елементи були в системі?

Як якісно змінилися система та її підсистемні елементи порівняно з теперішнім часом?'

Чи може система й далі жити і змінюватися?

Якою може стати система?

Чи може змінитися її надсистема?

Чи впливає час на зміну під системних компонентів системи і як?

Процес пошуково-дослідницької діяльності варто будувати у вигляді гіпотез. У нашому випадку першою була гіпотеза: чи проростуть усі 21 (за кількістю дітей у класі) цибулинки? Наступним етапом були спостереження, дослідження матеріалів, експерименти (з температурою, світлом, водою). Обговорення висновків стало закінченням етапу і висуванням нової гіпотези. Рушійною силою проектної діяльності повинні бути запитання: що ми знаємо? Чого не знаємо? Що хотілося б дізнатися? Що можна змінити і як від цього зміниться об'єкт (квітка та її складові частини)? Що залишилося нез'ясованим? Далі планується наступна серія дослідів та пошук відповідей на запитання.

Доречно використати запитання, які пропонує Алекс Осборн для «мозкових штурмів». Це сім базових запитань: чому це необхідно? Де це повинно були виконано? Коли це повинно бути виконано? Хто повинен це робити? Що повинно бути виконано? Що ще необхідно зробити? Уточнення і пошук відбувається за такими запитаннями: адаптувати? Змінити? Замінити? Збільшити? Зменшити? Реорганізувати? Об'єднати?

Такий підхід до роботи в проекті, навіть розтягнутому в часі, підтримує в дітей інтерес до дослідження, формує корисні розумові навички, необхідні для самостійної роботи з розв'язання проблеми.

Плануючи роботу в проекті, варто використати досвід Л. С. Коломієць, за яким пошуково-дослідницька діяльність проводиться у двох напрямах. Перший -- це групова дослідницька робота, що тісно пов'язана з програмним матеріалом початкової школи. Основою групової дослідницької програми є шість організаційних запитань: .

Хто ми? (Дослідження власного «я», наших переконань і цінностей; фізичного і духовного розвитку дитини та її родини; наших прав і обов'язків; того, що означає бути людиною.)

Де ми знаходимося в часі та просторі? (Дослідження нашого місцезнаходження в часі та просторі; нашої історії та географії; найбільших подорожей і відкриттів в історії людства.)

Як ми самовиражаємося? (Дослідження способів, за допомогою яких ми передаємо свої думки, почуття, переконання і цінності.)

Як побудований (розвивається) світ? (Дослідження фізичного і матеріального світу; природних та штучних феноменів; світу науки і технології.)

-- Як ми самоорганізуємося? (Дослідження людських систем і спів
товариств; світу роботи та зайнятості.)

--: Як ми співіснуємо на нашій планеті? (Дослідження взаємин між окремими особистостями і співтовариствами; взаємодії людини з навколишнім світом, відповідальності за свої дії.)

Отже,метод проектної діяльності є одним з найперспективнішим методів сучасної педагогіки.

Размещено на Allbest.ru

...