Особливості розвитку мовлення і мислення молодших школярів в процесі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. У сучасній періодизації психічного розвитку охоплює період від 6-7 до 9-11 років.

У цьому віці відбувається зміна способу і стилю життя: нові вимоги, нова соціальна роль учня, принципово новий вид діяльності - навчальна діяльність. Дитина опиняється на межі нового вікового періоду.

У молодшому шкільному віці у зв'язку з інтенсивним розвитком мови освоюються поняття. Хоча вони залишаються на життєвому рівні, зміст понять починає все більше відповідати тому, що в це поняття вкладає більшість дорослих. Поки мислення дитини залишається наочно-образним, слова "для нього висловлюють ставлення до тих предметів, дій, властивостей, відносин, які ними позначаються. Дорослі часто помиляються, спілкуючись з дітьми, припускаючи, що слова для них і для шкільнят мають один і той же зміст. Між словами-уявленнями дитини і словами-поняттями дорослого є дуже суттєві відмінності. Уявлення відображають дійсність більш яскраво, живо, ніж поняття, але не мають чіткості, визначеності, систематизування, які властиві поняттям.

Наявні у дітей уявлення не можуть стихійно перетворитися на поняття. Їх можна тільки використовувати при формуванні понять. Самі ж поняття і засновані на їх застосуванні, а вже логічні форми мислення діти засвоюють в ході придбання основ наукових знань [1].

Систематичне оволодіння знаннями починається в процесі шкільного навчання. Але дослідження показують, що деякі поняття можуть бути засвоєні і дітьми старшого дошкільного віку в умовах спеціально організованого навчання. Безпосередня залежність розвитку мислення дитини від навчання дозволяє управляти цим розвитком, будувати навчання таким чином, щоб воно сприяло формуванню певного типу розумових дій.

Мовна діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх навчання у школі. Найсуттєвішою зміною в мовленнєвому розвитку дитини-школяра є знайомство його з словом, з промовою як об'єктом пізнання. З раннього дитинства мова була засобом спілкування дитини з оточуючими. У школі діти вивчають мову як предмет. Розвиток мовлення у молодшого школяра виражається в тому, що в нього виробляється навик читання, тобто досить швидке і правильне впізнавання букв та їх поєднань і перетворення побачених знаків у вимовні звуки, звукосполучення, тобто слова.

Осмисленість читання виявляється в тому, що з'являються правильні інтонації, діти звертають увагу на знаки, які стоять у кінці речення: крапку, знак питання або знак оклику. Пізніше осмисленість читання починає проявлятися у все більш тонкої інтонаційної його виразності. Свого часу проблемі розвитку мовлення приділяв велику увагу К.Д.Ушинський, який справедливо стверджував, що «...бідність словника школяра породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для слухачів...».

Ця тема не могла залишитись поза увагою психологів. Саме завдяки працям вчених - психологів: П.П.Богонського, Д.Б.Ельконіна, Л.С.Виготського, Л.Ф.Войтко, О.Р.Лурії, С.Л.Рубінштейна - утворилося психологічне підґрунтя навчання молодших школярів зв'язному мовленню. .

Важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом. Таким чином, мова вчителя - важливе джерело збагачення словника учня початкових класів. На уроках читання діти знайомляться і з деякими не літературними, діалектними чи жаргонними словами. Тому треба звертати увагу на те, щоб діти не засвоювали таких слів, переконливо доводячи їм, що цим псується, засмічується краса рідної мови.

В.О.Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні казки як засобу розвитку творчого мислення і мовлення. Слухаючи казки, діти й самі прагнуть їх складати. В.О.Сухомлинський писав: "Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов'язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, - значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити." Отже великий педагог націлював увагу педагогів на використання казки як засобу розвитку творчого мислення і мовлення дітей.

Увага до цієї проблеми не послаблювалась у психолого-педагогічній науці протягом усього періоду її розвитку. Їй були присвячені дослідження видатних вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів, зокрема Л.С.Виготського, П.П.Блонського, Н.О.Менчинської, Г.О.Люблінської, М.М.Шардакова, Л.В.Занкова, В.В.Давидова, Г.С.Костюка і ін.

Викладене вище зумовлює вибір теми дослідження.

Актуальність теми обумовлена тим, що в період молодшого шкільного віку відбуваються істотні зміни у психіці дитини засвоєння нових знань, нових уявлень про навколишній світ перебудовує сформовані раніше у дітей життєві поняття, а шкільне мислення сприяє розвитку теоретичного мислення в доступних учням цього віку формах. .

Завдяки розвитку нового рівня мислення, відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто за словами Д. Б. Ельконіна «Пам'ять стає мислячою, а сприйняття - думаючим». Тому саме перебудова всієї пізнавальної сфери у зв'язку з розвитком теоретичного мислення становить основний зміст розумового розвитку в молодшому шкільному віці.

Спілкування - один з найважливіших чинників загального психічного розвитку дитини. Тільки у контакті з дорослими людьми можливе засвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду людства.

Оволодіння рідною мовою як засобом і способом спілкування і пізнання є одним з найважливіших придбань дитини в шкільному віці. Розвиток мовлення і словникового запасу дітей, оволодіння багатствами рідної мовлення складає один з основних елементів формування особистості, освоєння вироблених цінностей національної культури, тісно пов'язано з розумовим, етичним, естетичним розвитком, є пріоритетним в мовному вихованні і навчанні молодших школярів.

Об'єктом дослідження виступає мислення і мовлення молодших школярів в процесі навчальної діяльності.

Предмет дослідження виступають особливості розвитку мовлення і мислення молодших школярів в процесі навчання.

Мета дослідження курсової роботи полягає в теоретичному та емпіричному розгляді особливостей розвитку мислення і мовлення молодших школярів в процесі навчання.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Вивчити психологічну літературу по даній проблемі;

2. Визначити рівень розвитку мислення і мовлення молодших школярів в процесі навчання;

3. Виявити особливості розвитку мислення і мовлення в молодшому шкільному віці;

4. Кількісна і якісна обробка результатів дослідження;

5. Узагальнити матеріал; висновки і рекомендації.

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз психологічної літератури, визначення понять, визначення пасивного словникового запасу, визначення активного словникового запасу.

· емпіричні: спостереження навчальної діяльності, усне опитування: бесіда, інтерв'ю, письмове опитування: анкетування, тестування, педагогічний експеримент, аналіз документів і продуктів діяльності.



1. Теоретичні основи проблеми розвитку мислення і мовлення у молодшому шкільному віці

1.1 Поняття мислення та особливості мислення молодших школярів

Мислення - це найвищий ступінь пізнання людиною дійсності. Чуттєвої основою мислення є відчуття, сприйняття і уявлення. Через органи чуття - ці єдині канали зв'язку організму з навколишнім світом - поступає в мозок інформація. Зміст інформації переробляється мозком. Найбільш складною (логічної) формою переробки інформації є діяльність мислення. Вирішуючи розумові задачі, які перед людиною ставить життя, він роздумує, робить висновки і тим самим пізнає суть речей і явищ, відкриває закони їх зв'язку, а потім на цій основі перетворить мир. Мислення не тільки найтіснішим чином пов'язане з відчуттями і сприйняттями, але воно формується на основі їх. Перехід від відчуття до думки - складний процес, який полягає насамперед у виділенні і відокремленні предмета чи ознаки його, у відверненні від конкретного, одиничного і встановленні істотного, загального для багатьох предметів.

Мислення виступає головним чином як рішення задач, питань, проблем, які постійно висуваються перед людьми життям. Рішення задач завжди повинне дати людині щось нове, нові знання. Пошуки рішень іноді бувають дуже важкими, тому розумова діяльність, як правило, - діяльність активна, що вимагає зосередженої уваги, терпіння [7].

Реальний процес думки - це завжди процес не тільки пізнавальний, але і емоційно-вольової. Об'єктивною матеріальною формою мислення є мова. Думка стає думкою і для себе і для інших тільки через слово - усне і письмове. Завдяки мові думки людей не втрачаються, а передаються у вигляді системи знань з покоління в покоління. Проте існують і додаткові засоби передачі результатів мислення: світлові і звукові сигнали, електричні імпульси, жести і ін. Сучасна наука і техніка широко використовують умовні знаки як універсальний і економний засіб передачі інформації. Наділяючись в словесну форму, думка разом з тим формується і реалізується в процесі мови. Рух думки, уточнення її, зв'язок думок один з одним і інше відбуваються лише за допомогою мовної діяльності. Мислення і мова (мова) єдині. Мислення нерозривно пов'язане з мовними механізмами, особливо рече-слуховими і рече-руховими. Мислення також нерозривно пов'язане і з практичною діяльністю людей. Будь-який вид діяльності передбачає обдумування, облік умов дії, планування, спостереження. Діючи, людина вирішує які-небудь задачі. Практична діяльність - основна умова виникнення і розвитку мислення, а також критерій істинності мислення.

Мислення - функція мозку, результат його аналітико-синтетичної діяльності. Воно забезпечується роботою обох сигнальних систем при провідній ролі другої сигнальної системи. При рішенні розумових задач в корі мозку відбувається процес перетворення систем тимчасових нервових зв'язків. Знаходження нової думки фізіологічно означає замикання нервових зв'язків в новому поєднанні.

Сучасний рівень розвитку суспільства і відповідно відомості, почерпнуті з різних джерел інформації, викликають потребу вже у молодших школярів розкрити причини і сутність явищ, пояснити їх, тобто абстрактно мислити.

Питання про розумові можливості молодшого школяра у різний час вирішувалосяпо-різному.

У результаті ряду досліджень з'ясувалося, що розумові можливості дитини ширше, ніж передбачалося раніше, і при створенні умов, тобто при спеціальній методичній організації навчання, молодший школяр може засвоювати абстрактний теоретичний матеріал. .

Взагалі, що стосується поняття «мислення», то слід відзначити кілька поглядів.

По-перше, як вказує тлумачний словник С. І. Ожегова, мислення - це "здатність людини міркувати, що представляє собою процес відображення об'єктивної дійсності в уявленнях, судженнях, поняттях". Розберемо це поняття.

Людина дуже мало знав би про навколишній світ, якщо б його пізнання обмежувалося лише показаннями його аналізаторів. Можливість глибокого і широкого пізнання світу відкриває людське мислення. Те, що біля фігури чотири кути доводити не треба, так як ми це бачимо за допомогою аналізатора (зору). А ось, що квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів, ми не можемо ні побачити, ні почути, ні відчути. Такого роду поняттяєопосередкованим.

Таким чином, мислення є опосередковане пізнання. .

Так само мислення є пізнання відносин і закономірних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу. Для того щоб виявити ці зв'язки, людина вдається до розумових операцій - порівнює, зіставляє факти, аналізує їх, узагальнює, робить висновки, виводи. .

І, нарешті, мислення є узагальнене пізнання дійсності, процес пізнання загальних і істотних властивостей предметів і явищ. .

І цей процес цілком доступний дітям. Як показують дослідження В. В. Давидова, діти молодшого шкільного віку цілком можуть опановувати елементами алгебри, наприклад, встановлювати відносини між величинами. Для виявлення відносин між величинами виявилося необхідним моделювання цих відносин - вираз в іншій матеріальній формі, при якій вони виступають як би в очищеному вигляді і стають орієнтовною основою дій.

1.2 Поняття мовлення. Загальні засади

Мовлення є основним засобом людського спілкування. Без неї людина не мала б можливості отримувати і передавати велику кількість інформації, зокрема таку, яка несе велике смислове навантаження або фіксує в собі те, що неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів (абстрактні поняття, безпосередньо не сприймані явища, закони, правила і тому подібне). Без письмового мовлення людина була б позбавлена можливості дізнатися, як жили, що думали і робили люди попередніх поколінь. У неї не було б можливості передати іншим свої думки і відчуття. Завдяки мовленню як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, збагачується досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, ніж це може дозволити спостереження і інші процеси немовленнєвого, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи чуття: сприйняття, увага, уява, пам'ять і мислення. Через мову психологія і досвід однієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їх розвитку.

По своєму життєвому значенню мовлення має поліфункціональний характер. Воно є не лише засобом спілкування, але і засобом мислення, носієм свідомості, пам'яті, інформації (письмові тексти), засобом управління поведінкою інших людей і регуляції власної поведінки людини.

Мовлення - це історично складена в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людини - форма спілкування, опосередкована мовою.

Мовлення виконує ряд функцій:

Позначення - кожне слово, припущення мають певний зміст;

Повідомлення - передача відомостей, знань, досвіду;

Вирази - виявлення через інтонацію, наголоси, побудову, використання порівнянь, прислів'їв і тому подібне відчуттів, потреб, стосунків;

Дії - спонука до виконання завдань, прояву активності, до зміни поглядів.

Функції мовлення по-різному виявляються в різних її видах. Для психології представляє інтерес перш за все місце мовлення в системі вищих психічних функцій людини - в її взаємовідношенні з мисленням, свідомістю, пам'яттю, емоціями і т. д.; при цьому особливо важливі ті її особливості, які відображають структуру особистості і діяльності. Більшість психологів розглядає мовлення як мовленнєву діяльність, виступаючу або у вигляді цілісного акту діяльності (якщо вона має специфічну мотивацію, що не реалізовується іншими видами діяльності), або у вигляді мовленнєвих дій, включених в немовленнєву діяльність [3].

Різні види і форми мовлення будуються по специфічних закономірностях (наприклад, розмовне мовлення допускає значні відхилення від граматичної системи мовлення, особливе місце займає логічне і тим більше художнє мовлення).

Мовлення разом з тим несе в собі певний сенс, що характеризує особу тієї людини, яка ним користується. Сенс на відміну від значення виражається в тих суто особистих думках, відчуттях, образах, асоціаціях, які дане слово викликає саме у цієї людини. Сенси одних і тих же слів для різних людей різні, хоча мовленнєві значення можуть бути однаковими.

Розглянемо основні психологічні теорії, що пояснюють процес формування мовлення. Одна з них -- теорія навчання. Дана теорія стверджує, що наслідування і підкріплення є основними механізмами формування і розвитку мовлення у людини. Передбачається, що у дитини є природжена потреба і здатність до наслідування, зокрема звуків людського мовлення. Отримуючи позитивне емоційне підкріплення, наслідування веде до швидкого засвоєння спочатку звуків людського мовлення, потім фонем, морфем, слів, висловів, правил їх граматичної побудови. Освоєння мовлення, таким чином, зводиться до навчання всім її основним елементам.

Дана теорія, проте, не має змоги задовільно і повністю пояснити процес засвоєння мовлення, зокрема ту швидкість, з якою в ранньому дитинстві дитина освоює мовлення. Крім того, для розвитку будь-яких здібностей, у тому числі і мовленнєвих, необхідні задатки, які самі по собі не можуть бути набуті в результаті навчання (принаймні до того, як навчання почалося). З позиції даної теорії важко зрозуміти дитяче словоутворення, а також ті моменти в розвитку мовлення дитини, які не мають аналогів у дорослих, тобто такі, які ніяк не засвоїш методом наслідування.

Досвід показує, що дорослі підкріплюють у дитини не стільки граматично правильні, скільки розумні і правдиві, оригінальні і семантично точні вислови. Маючи це на увазі, в рамках теорії мовленнєвого навчання важко пояснити швидке формування правильної граматики мовних висловів у дітей.

Автором наступної теорії мовленнєвого розвитку є Н.Хомський. Він стверджує, що в організмі і мозку людини з народження є деякі специфічні задатки до засвоєння мовлення в її основних атрибутах. Ці задатки дозрівають приблизно до однорічного віку і відкривають можливості для прискореного розвитку мовлення з одного року до трьох років. Даний вік називається сензитивним для формування мовлення. У ширших вікових межах він охоплює період життя людини від року до статевої зрілості (мається на увазі не лише засвоєння мовлення як засобу спілкування, але і освоєння його на понятійному рівні як засобу мислення). Протягом всього цього періоду розвиток мовлення зазвичай відбувається без ускладнень, але поза його межами мовлення засвоїти або важко, або взагалі неможливо. З даної причини дорослі іммігранти гірше засвоюють чужу для них мову, чим їх малолітні діти.

Ще одна популярна теорія засвоєння мовлення називається когнітивною. Згідно їй розвиток мовлення залежить від властивої дитині з народження здатності сприймати і інтелектуально переробляти інформацію. Цим, зокрема, і пояснюється дитяче спонтанне словоутворення. Передбачається, що мовний розвиток залежить від розвитку мислення, а не навпаки (Ж. Піаже). Встановлено -- і це одне з основних початкових положень даної теорії, -- що перші вислови малят зазвичай відносяться до того, що вони вже розуміють. Діти, крім того, зазвичай говорять про те, що для них цікаво. Отже, на розвиток мовлення впливає і мотивація дитини.



1.3 Особливості розвитку мовлення молодших школярів в процесі навчання

Зміст і форма мовлення людини залежать від його віку, ситуації, досвіду, темпераменту, характеру, здібностей, інтересів, станів. За допомогою мовлення учні засвоюють навчальний матеріал, спілкуються, впливають один на одного і впливають на себе в процесі самопізнання. Чим активніше учні удосконалюють усне, письмове та інші види мовлення, поповнюють свій словниковий запас, тим кращий рівень їх пізнавальних можливостей і культури. Тому постає питання розгляду особливостей розвитку мовлення молодших школярів в процесі навчання.

Як відзначає Р. З. Нємов, «зі вступом дитини до школи в число ведучих разом із спілкуванням і грою висувається учбова діяльність. У розвитку дітей молодшого шкільного віку цій діяльності належить особлива роль. Саме вона визначає характер інших видів діяльності: ігрову, трудову і спілкування». Розширюються сфери і зміст спілкування молодших школярів з навколишнім світом, особливо дорослими, які виступають в ролі вчителів, служать зразками для наслідування і основним джерелом різноманітних знань.

«Вислови дошкільника і молодшого школяра, як правило безпосередні. Часто це повторювання, називання; переважає стисла, мимовільна, реактивна (діалогічна) мова», - висловлюється в своїй праці психолог Л. Зеньковський.

Проте шкільний курс сприяє формуванню довільного, розгорненого мовлення, учить її планувати. На заняттях вчитель ставить перед учнями завдання навчитися давати повні і розгорнені відповіді на питання, розповідати за певним планом, не повторюватися, говорити правильно, закінченими пропозиціями, зв'язно переказувати великий за об'ємом матеріал. Передача розповідей, вивід і формулювання правил будується як монолог. В процесі учбової діяльності учні повинні оволодіти довільною, активною, програмованою, комунікативною і монологічною мовою.

«Піклуючись про збагачення лексикону дітей, ми повинні розуміти, що і слова, які засвоюються дітьми, діляться на дві категорії. У першій з них, яку можна назвати активним запасом слів, входять ті слова, які дитина не лише розуміє, але активно, свідомо, у відповідному випадку використовує в своєму мовленні. До другого, пасивного запасу слів відносяться слова, які людина розуміє, пов'язує з певним уявленням, але які в мовлення його не входять. Нове пропоноване слово поповнить словесний активний запас дітей тільки в тому випадку, якщо воно буде закріплене. Мало вимовити його кілька разів. Діти повинні сприймати його слухом і свідомістю як найчастіше», - рекомендують З. Н. Карпова, Э. І. Труве.

Н. В. Новотворцева пише: «Писемне мовлення позбавлене жесту, інтонації і має бути (у відмінності від внутрішнього) більш розгорненим, проте для молодшого школяра переказ внутрішнього мовлення в писемне на початковому етапи дуже складне».

«Кожне слово вивчене дитиною здається їй важливим. Часто нове слово має загальний корінь з вже знайомим словом, тому дитині легше його запам'ятати. Якщо дитині молодшого шкільного віку допомогти зрозуміти, чим одні слова пов'язані з іншими, їх словниковий запас швидко збільшується», - радить в своїх роботах психолог Е. І. Тіхеєва.

Величезну роль в розвитку мовлення учнів молодшого шкільного віку відіграє оволодіння писемним мовленням, граматикою і орфографією. Спираючись на дослідження багатьох психологів А. Ф. Обухова пише: «Перш за все підвищуються вимоги до звукового аналізу слова: слуховий образ перетворюється на зорово-руховий, тобто поелементно відтворюється. Дитині необхідно навчитися розрізняти вимову і написання... До кінця початкового навчання діти можуть вільно міняти час висловлюваного, особу, від імені якої ведеться виклад, скласти розповідь на задану тему по написаному плану або даній назві, можуть успішно використовувати основні граматичні конструкції».

Автор пише, що при навчанні аналізу складу слова, підбираючи однокорінні, споріднені слова, змінюючи сенс слова шляхом підстановки префіксів або включення суфіксів, діти освоюють лексику рідної мови, підбирають потрібні слова для вираження своїх думок і точного визначення якості предметів. У побудові пропозицій, в переказах і творах школярі освоюють правила орфографії і оволодівають синтаксисом.

«Розвиток мовлення у молодшого школяра виражається в тому, що у нього виробляється навичка читання, тобто достатньо швидке і правильне пізнавання букв і їх поєднань і перетворення побачених знаків у вимовні звуки, звукосполучення, тобто в слова. Усвідомленість читання виявляється в тому, що з'являються правильні інтонації, діти звертають увагу на знаки, пунктуації, що стоять в кінці: крапку, знаки запитання і оклику. Пізніше усвідомленість читання починає виявлятися у все тоншій інтонаційній його виразності», - відзначає А. Люблінська. Проте «розуміюче» читання дається не відразу. Тут особливо допомагає виразне читання вголос вчителем, а потім і самими учнями.

Психолог І. Ю. Кулагина пов'язує розвиток мовлення молодших школярів і уміння читати і писати із зміною мислення і розуміння учнів. Від домінування наочно-дієвого і елементарного образного мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логічного роздуму школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Відбувається засвоєння і активне використання мовлення як засобу мислення, для вирішення різноманітних завдань. Розвиток йде успішніше, якщо дітей навчають вести міркування вголос, словами відтворювати хід думки і називати отриманий результат.



2. Експериментальне вивчення рівня розвитку мислення і мовлення в молодших школярів в процесі навчання

2.1 Діагностика вивчення рівнів мислення і мовлення у дітей молодшого шкільного віку

Дослідження здійснювалися на базі 2 класів (2-Г у кількості 9 осіб і 2-Б у кількості 8 осіб), ЗОШ №17.

Мета дослідження: дослідити рівень розвитку мислення у дітей 2 класів. В дослідженні було використано такі методи як: тестування, бесіда, прогнозування розвиваючих цілей.

Експеримент складався з трьох етапів: :

1 етап - констатуючий етап - первинна діагностика рівня сформованості логічного мислення і мовлення учнів молодшого шкільного віку в експериментальній і контрольній групах. .

2 етап - формуючий етап - реалізація умов розвитку логічного мислення і мовлення молодших школярів у процесі навчання. .

3 етап - контрольний етап - повторна діагностика рівня сформованості логічного мислення і мовленння учнів молодшого шкільного віку в експериментальній і контрольній групах, проведено аналіз отриманих результатів.

Для визначення рівня розвитку логічного мислення учнів початкової школи використовувалася методика «Четвертий зайвий» з використанням карток, серія завдань на визначення рівня сформованості логічного мислення.

За методикою «Четвертий зайвий» дитині зачитувались чотири слова, три з яких пов'язані між собою за змістом, а одне слово не підходить до решти.

Після проведення даної методики були отримані наступні результати.



Рівень сформованості логічного мислення молодших школярів

Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
Експериментальна група	Контрольна група	Експериментальна група	Контрольна група	Експериментальна група	Контрольна група
3%	2,5%	34%	36%	63%	61,5%

З таблиці видно, що в експериментальній групі 63% школярів мали низький рівень логічного мислення, 34% - середній і 3% - високий. У контрольній групі 61,5% школярів мали низький рівень логічного мислення, 36% - середній і 2,5% - високий. Результати діагностики занесені до діаграми: (див. рисунок 2.1)

Рисунок 2.1

З даних результатів можна зробити наступний висновок, що молодші школярі спираються не на систему ознак, зазначену у визначенні, а лише на окремі ознаки. У той же час визначення цих понять вони знають. Отже, учні визначення запам'ятали, але працювати з ним не навчилися. Причина всіх цих помилок - невміння застосувати логічний прийом підведення під поняття. Учні допускають ще більше помилок при виконанні класифікацій, при виведенні наслідків з даних посилок. У той же час, як показують дослідження, багато з цих прийомів учні можуть успішно засвоїти вже в початковій школі, якщо роботу вести планомірно і цілеспрямовано.

У класах, де ми проводили експеримент, є великі перспективи для роботи з розвитку логічного мислення. Отже, результати констатуючого етапу дослідження вимагають проведення формуючого етапу експерименту у відповідності із запропонованою гіпотезою.

Для визначення рівня розвитку мовлення учнів початкової школи використовувалася методика «Визначення понять», метою якої є виявлення в учнів молодшого шкільного віку рівня розвитку мовлення. В дослідженні було використано такі методи як: бесіда, тестування. В даному тесті брали участь 10 чоловік. За методикою «Визначення понять» учневі пропонувались набори слів, які він повинен був пояснити.

Рисунок 2.2

Отже, у результаті експерименту було підраховано суму балів отриманих випробовуваними за визначення всіх 10 слів з вибраного набору.

Слід зазначити, що результати 9,5 - 10 балів свідчать про дуже високий рівень розвитку мовлення, 8 - 9 балів - про високий рівень розвитку мовлення і 4 - 7 балів - про середній рівень.

В ході даного дослідження відмічено, що деякі ускладнення викликали визначення таких слів, як герой, гойдатися, з'єднуватися, крутитися, спотикатися, деякі з учасників дослідження взагалі не змогли точно охарактеризувати ці слова. .

Загалом із завданням учні справилися легко, швидко і правильно, визначення даних понять не викликало особливих ускладнень.

2.2 Система роботи щодо покращення рівня розвитку мислення і мовлення у дітей молодшого шкільного віку

Ми провели констатувальний експеримент, який виявив перевагу високого та середнього рівнів пізнавальної активності і вихованості учнів. Отже, є необхідність проведення формувального експерименту, мета якого - підвищення рівня розвитку мислення і мовлення 2 класів на уроках читання, розвитку зв'язного мовлення та логіки. У ході цього експерименту ми ставили такі завдання: мислення мовлення молодший школяр

1) дібрати і запропонувати комплекс різноманітних вправ;

2) розробити і подати готові моделі уроків читання, логіки, розвитку зв'язного мовлення;

3) практично перевірити можливість впровадження елементів з розвитку мисленння і мовлення під час навчально-виховного процесу.

Нами були проведені уроки, які мали на меті працювати над формуванням уміння доказово мислити, вдосконалювати уміння складати речення зі слів, зв`язної розповіді; розвивати виразне читання, зв'язне мовлення, вміння висловлювати свою думку.

З школярами було проведено заняття "Розвивай свої здібності". У процесі підготовки і проведення цього уроку комплексно розв'язувались такі пізнавальні, емоційні й розвиваючі завдання:

1) вчити замислюватись над логічними зв'язками;

2) розвивати пізнавальні здібності,тренувати увагу, спостережливість,творчу уяву;

3) виховувати доброзичливість,прагнення бути активним у колективних творчих вправах.

Готуючись до проведення уроку, ми спостерігали за учнями: чи читають вони художню літературу, чи полюбляють вони загадки та різні творчі завдання. На занятті ми проводили вікторини, розв'язували різні цікаві задачки, проводили гру «Швидше відповідай». Про ефективність проведеної роботи свідчило те, наскільки добре діти вміли відповідати, чи були активними, наскільки добре володіли матеріалом.

Нами був проведений урок з розвитку зв'язного мовлення «Складання розповіді за власним спостереженням, опорними словами». Завдяки якому ми продовжили роботу із вдосконалення уміння складати речення зі слів, розповіді. Комплексні цілі навчального та розвивального впливу заняття можна сформулювати таким чином:

· формувати вміння правильно, точно висловлювати свої думки;

· розвивати спостережливість, образне мислення, уяву;

· збагачувати словарний запас учнів;

На початку заняття ми інсценували казку, працювали в групах, проводили ряд асоціацій, колективно складали текст зі слів. Це дало змогу перевірити словниковий запас учнів, наскільки точно учні вміють висловлювати свої думки.

Також ми провели урок читання, мета якого - розвивати виразне читання, зв'язне мовлення, вміння висловити свою думку. На занятті ми проводили гру «Незакінчене речення», в якій діти повинні були висловити свої думки за допомогою слів «Я думаю..», «На мою думку..». Такий вид роботи дав змогу нам перевірити, наскільки ж в учнів розвинене зв'язне мовлення та мислення.

Значна роль у навчальному процесі, щодо розвитку мислення та мовлення молодших школярів, відводиться бесідам з батьками на батьківських зборах, які були проведені на тему: «Читання - шлях до пізнання навколишнього світу ». Мета яких полягала у тому, як викликати в дітей інтерес до читання, а також були надані рекомендації батькам стосовно теми.



2.3 Аналіз результатів дослідження рівня розвитку мислення і мовлення в молодших школярів в процесі навчання

Після впровадження експериментальної програми з підвищення рівня розвитку мислення і мовлення дітей було проведено контролюючий етап в експериментальному та контрольному класах.

Порівнявши результати первинної і вторинної діагностики, як бачимо, рівень розвитку мовлення молодших школярів значно покращився.

Інтерпретація результатів методики «Визначення понять» показали, що за рівнем володіння мовою при вираженні думки контрольна та експериментальна група розділилися на три підгрупи:

1) з дуже високим рівнем - відповідно 80% (50% до проведення формуючого експерименту);

2) з високим рівнем - відповідно 20% (40% до проведення формуючого експерименту);

3) з середнім рівнем - відповідно 0% (10% до проведення формуючого експерименту).

Повторне тестування, щодо рівня сформованості мислення молодших школярів, яке було складено аналогічно тому, яке застосовувалось на етапі констатувального експерименту, показало наступні результати:

Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
Експериментальна група	Контрольна група	Експериментальна група	Контрольна група	Експериментальна група	Контрольна група
35%	25%	40%	45%	30%	25%

Більшість дітей у контрольній та експериментальній групах показали середній і хороший рівень розвитку понятійно-логічного мислення. Аналіз результатів почнемо з розгляду показників рівня розвитку понятійно-логічного мислення. У результаті інтерпретації показників методики «Четвертий зайвий» контрольна та експериментальна групи умовно розділилися на три підгрупи: :

1) з низьким рівнем розвитку понятійно-логічного мислення - відповідно 30% і 25% у контрольній та експериментальній групі; ;

2 ) із середнім рівнем розвитку понятійно-логічного мислення - відповідно 40% і 45% у контрольній та експериментальній групі; ;

3) з високим рівнем розвитку понятійно-логічного мислення - відповідно 35% і 25% у контрольній та експериментальній групі. .

З дуже низьким рівнем розвитку понятійно-логічного мислення у контрольній та експериментальній групах дітей не виявилося .

Як ми бачимо, відбувся «перехід» дітей експериментальної групи з більш низького рівня на більш високий. У контрольній же групі результати хоч і покращились, але не наскільки. Таким чином, зміни відбулися як в розвитку активного словника, так і у розвитку логічного мислення.

Вивчивши проблему розвитку мислення і мовлення у дітей молодшого шкільного віку у навчальному процесі на підставі теоретичних фактів та результатів їх застосування на практиці, ми переконалися в тому, що дана проблема є актуальною в сучасній школі.

Розвиток мислення і мовлення спрямований не тільки на процес навчання, але і на його результат, а це завжди пов'язано з прагненням до мети, з реалізацією її, подоланням труднощів, з вольовим напруженням і зусиллям.

Отже, порівняння результатів двох експериментів дозволило зробити наступні висновоки:

- в ході уроків з ігровими елементами учні були активні;

- зріс інтерес до навчальних дисциплін;

- підвищилася ефективність навчання, засвоєння матеріалу.

У даному дослідженні ми встановили вихідні засади роботи з розвитку мислення і мовлення молодших школярів. Найбільш ефективними шляхами і засобами з розвитку мислення і мовлення є цікаві вправи та ігрова діяльність.

Правильне мовлення та логічне мислення при правильній педагогічній організації діяльності учнів, систематичної і цілеспрямованої навчальної діяльності може і повинне стати стійкою рисою особистості школяра і здійснювати сильний вплив на його розвиток.



Висновки

Протягом молодшого шкільного віку відбуваються істотні зміни і в психічному розвитку дитини: якісно перетворюється пізнавальна сфера, формується особистість, складається складна система відносин з однолітками і дорослими.

Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Зміст навчальної діяльності має відмінну особливість: його основну частину складають наукові поняття, закони науки, загальні способи вирішення практичних завдань. .

У навчальній діяльності засвоєння наукових знань, умінь і навичок виступає як основна мета і головний результат діяльності. Дитина під керівництвом вчителя починає оперувати науковими поняттями. Дитина в навчальних ситуаціях засвоює загальні способи виділення властивостей понять або рішення деякого класу конкретно-практичних завдань. .

Розвивальне навчання В.В. Давидова формує навчальну діяльність, що відповідає таким вимогам: об'єктом засвоєння є теоретичні поняття; процес засвоєння будується так, щоб перед дитиною розкривалися умови походження понять; результатом засвоєння стає формування спеціальної навчальної діяльності з її своєрідною структурою.

Л.С. Виготський вважав, що центральним для всієї структури свідомості й для всієї системи діяльності психічних функцій є розвиток мислення. З цим тісно пов'язана й ідея інтелектуалізації всіх інших функцій, тобто зміни їх залежно від того, що мислення приводить на певному щаблі до осмислювання цих функцій, що дитина починає розумно ставитися до своєї психічної діяльності.

Мислення дитини, на думку Л.С. Виготського, розвивається від соціалізованої форми через егоцентричну мову (для спілкування з іншими) до внутрішнього мовлення. При цьому мова стає засобом вищої форми мислення. Згідно Л.С. Виготському, з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини, стає домінуючою функцією. У ході систематичного навчання, спрямованого на засвоєння наукових знань, відбувається розвиток словесно-логічного, понятійного мислення, що веде до перебудови і всіх інших пізнавальних процесів. .

У розвитку мислення молодших школярів виділяють дві основні стадії: на першій стадії (перший-другий класи) їх мислення багато в чому схоже на мислення дошкільників (за Ж. Піаже, стадія інтуїтивного мислення, що спирається на більш розчленовані подання): аналіз навчального матеріалу проводиться по перевазі в наочно-дієвому і наочно-образному плані; до третього класу мислення переходить у якісно нову, другу стадію (стадію конкретних операцій, за Ж. Піаже), що вимагає від вчителя демонстрації зв'язків, що існують між окремими елементами засвоюваних відомостей. До третього класу діти опановують родо-видовими співвідношеннями між окремими ознаками понять, тобто класифікацією, формується аналітико-синтетичний тип діяльності, освоюється дію моделювання. Це означає, що формується формально-логічне мислення. .

У процесі навчання дитина повинна оволодіти більш складними видами мови: письмовою мовою, монологічного, прийомами художньої літературної мови. Мова є одним з найважливіших психічних процесів молодшого школяра, і її оволодіння йде на уроках рідної мови по лінії звуко-ритмічної, інтонаційної сторони мови; по лінії оволодіння граматичним ладом і лексикою, збільшення словника і усвідомлення власних мовних процесів. Для дитини представляє великі труднощі аналіз звукового складу слова і аналіз слів у реченні.

У результаті аналізу проведеної діагностики вивчення рівня мислення і мовлення відзначається, що в контрольній та експериментальній групі переважають переважно діти з середніми та високими показниками. У даній вибірці найбільш високо розвинуте понятійно-образне мислення. Найменш розвинені логічне мислення та активний словниковий запас. Показники розвитку мислення та мовлення корелюють між собою. .

Можна в даній вибірці виділити такі підгрупи: :

- Підгрупу з низькими показниками понятійно-логічного мислення - 25% - 30%;

-Підгрупу з середніми показниками понятійно-логічного мислення - 40% - 45%;

- Підгрупу з високими показниками понятійно-логічного мислення - 30% - 20%;

- Підгрупу з високими показниками розвитку мовлення - 20% відповідно у контрольній та експериментальній групі. .

Програма розвиваючих занять включала такі напрямки: розвиток мовлення; розвиток пізнавальної активності; формування вміння правильного висловлення думок; збагачення словникового запасу учнів.

Також можна сказати, що відбувся «перехід» дітей експериментальної групи з більш низького рівня на більш високий. У контрольній же групі результати хоч і покращились, але не наскільки. Таким чином, зміни відбулися як в розвитку активного словника, так і у розвитку логічного мислення.

Отже, в ході досліджень були виконані такі завдання, як:

· вивчити психологічну літературу по даній темі;

· визначити рівень розвитку мислення і мовлення молодших школярів в процесі навчання;

· виявити особливості розвитку мислення і мовлення в молодшому шкільному віці;

· кількісна і якісна обробка результатів дослідження;

· узагальнити матеріал; висновки і рекомендації. .

· Результати контрольної діагностики дозволяють зробити висновок про ефективність програми з розвитку мислення й мовлення.



Список використаних джерел

1. Алексєєва Л.Г., Воронін А.Н.. Розвиток і діагностика здібностей .- Москва. Наука 1991р.

2. Битянова М.Р. Робота психолога в початковій школі / М.Р. Битянова, Ж.В. Азарова, Є.І. Афанасьєва, Н.Л. Васильєва .- М.: Досконалість, 1998.-236 с.

3. Головко І. Формування вмінь і навичок молодших школярів складати твори-міркування // Початкова школа, 1999. - №8.

4. Джежелей О.В. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. - 1994. - №6. - №8.

5. Забрамная С.Д. Розвиваючі заняття з дітьми: Матеріали для самостійної роботи студентів за курсом «Психолого-педагогічна діагностика і консультування» / С.Д. Забрамная, Ю.А. Костенкова. - М.: В. Сікач, 2001. - 80 с.

6. Карпова С.Н., Труве Е.І. Психологія мовного розвитку дитини. - Ростов-на-Дону, 1999.

7. Левітес В.В. Завдання для розвитку логічного мислення дітей / А.В. Белошістая, В.В. Левітес / / Педагогічні читання пам'яті Л.Ю. Бобкова: Матеріали V ювілейної регіональної науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю факультету Педагогіки і методики початкового навчання (ПіМНО) 21-22 березня 2006 .- Мурманськ: МДПУ, 2006. Т 2. - С. 105-106.

8. Левітес В.В. Завдання для розвитку логічного мислення: навч. посібник для першого класу чотирирічної початкової школи / А.В. Белошістая, В.В. Левітес. - Мурманськ: Поліграфіст, 2006. - 64 с.

9. Лукіянчук А.М. Матеріали до практичних занять з психодіагностування.- Біла Церква, 2010р.

10. Мазур О. Психологічні аспекти розвитку мовлення учнів // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - С.74.

11. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2000 р.

12. Марцинковская Т. Д. Діагностика психічного розвитку дітей. -М.: Лінка-прес, 2000р.

13. Обухова Л.Ф "Дитяча психологія: теорія, факти, проблеми, - М: Тривола, 1995 р.

14. Олійник Г.А. Виразне читання в початкових класах. - Тернопіль: Астон, 2001.

15. Переслені Л.І. Визначення рівня розвитку словесно-логічного мислення у першокласників / Л.І. Переслені, Л.Ф. Чупров / / Питання психології.

- 1989. - № 5. - С. 154-157.

16. Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. - К.: Педагогічна думка, 2008 р.

17. Піаже Ж. Мова і мислення дитини. М., 1994.

18. Психодіагностика особливостей словесно-логічного мислення молодших школярів (методичні рекомендації) / Авт.-сост.: Переслені

Л. І., Мастюкова Є. М., Чупров Л. Ф. - Абакан: АГПИ, 1990. - 28 с.

19. Ревіна Є.Г. Особливості формування логічного мислення учнів у початковій школі / О.Г. Ревіна, А.З. Гусейнов / / Вісник Харківського госагроуніверсітета ім. Н.І. Вавілова. - Вип. 3. - № 6. - Саратов, 2006. - С. 104-106.

20. Хорошковська О.А. Розвиток українського мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 1997. - №9.

Інформаційні ресурси

1. http://ua-referat.com

2. www.coolreferat.com

3. http://crk-knteu.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru

...