Спiвпраця фахiвцiв - як умова успiшностi інклюзивного навчання

Обґрунтування актуальності створення єдиного освітнього простору. Педагогічні особливості виховання дітей із затримкою психічного розвитку або порушеннями емоційно-вольової сфери. Аналіз значення асистента вчителя у системі відносин співробітництва.

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 12.11.2014
Размер файла 16,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спiвпраця фахiвцiв - як умова успiшностi iнклюзивного навчання

Один не в змозі просвистіти симфонію. Цілий оркестр потрібний, щоб виконати її (Х.Т. Луккок).

Створення єдиного освітнього простору в Україні - сучасна тенденція його оновлення з урахуванням світового досвіду, реалій сьогодення, які відповідають потребам суспільства і передбачають єднання зусиль фахівців загальної та спеціальної освіти.

Стрімке поширення ідей інклюзії (від англ. іnclusion - включення), їх поступове визнання громадськістю дає змогу ширше залучати дітей з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл і потребує від усіх учасників навчально-виховного процесу суттєвого перегляду традиційних поглядів щодо мети, функцій, організації роботи закладу нового типу.

З дiтьми з особливими потребами працюють фахівці, якi мають певну спеціалізацію, (за нозологіями):

- з порушеннями слуху - сурдопедагоги;

- з порушеннями зору - тифлопедагоги;

- з порушеннями мовлення - логопеди;

- з порушеннями опорно-рухового апарату - ортопедагоги та ін.

Спеціальні педагоги та психологи також опікуються питаннями освіти дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР), порушеннями емоційно-вольової сфери (гіперактивними дітьми тощо), дітьми зі складними комбінованими порушеннями (діти з порушеннями слуху та зору тощо).

Крім спеціальних педагогів і психологів, з дітьми з особливими потребами працюють реабілітологи, фахівці з лікувальної фізкультури, різних напрямів терапії (арт-терапії, іпотерапії та ін.).

До функцій педагогів, які працюють у навчальних закладах входить здійснення навчально-виховного процесу, який у спеціальних дитячих садках та школах характеризується розвивальною спрямованістю, а також проведення спеціальних індивідуальних та фронтальних розвивальних занять (наприклад, з розвитку слухового сприймання та формування вимови для дітей з порушеннями слуху, лікувальної фізкультури для дітей з порушенням опорно-рухового апарату). Функції фахівців реабілітаційних центрів, установ медичного профілю та ПМПК передбачають виявлення та психолого-педагогічне вивчення особливостей розвитку дітей з особливими потребами, надання консультативно-методичної допомоги батькам і педагогічним працівникам, проведення індивідуальних розвивальних занять тощо.

В умовах загальноосвітнього закладу з інклюзивним навчанням одним з суттєвих моментів є створення додаткових необхідних умов, забезпечення підтримки та супроводу дітей з особливими потребами. Реалізація такої підтримки передбачає два основні напрями, важливі в контексті співробітництва фахівців загальної та спеціальної освіти:

- зміна підходів (застосування педагогом спеціальних методик, адаптація методів та засобів викладання тощо) у навчально-виховному процесі для задоволення освітніх потреб всіх дітей, в тому числі дітей з особливими потребами;

- реалізація психолого-педагогічного, корекційно-розвивального супроводу дітей з особливими потребами, що здійснюється відповідними фахівцями (фахівцями спеціальної освіти, психологами).

Щодо напряму можливо визначити такі етапи організації роботи:

1) створення у навчальному закладі консультаційно-педагогічної групи (працівники, дотичні до організації інклюзії в навчальному закладі, батьки), яка приймає рішення про залучення фахівців спеціальних навчальних закладів, реабілітаційних центрів, установ медичного профілю, якщо виникне така необхідність;

2) організація роботи консультаційно-педагогічної групи, в межах якої фахівці спеціальної освіти:

- надають консультативно-методичну допомогу педагогам, які працюють з дітьми з особливими потребами, а також батькам;

- беруть участь у розробці індивідуальних навчальних планів (на етапі оцінювання психофізичного стану розвитку дитини, визначення й погодження аспектів навчання, що потребують застосування спеціальних методик, певної адаптації завдань, модифікацій класного довкілля, створення особливого графіка навчального навантаження тощо, визначення довгострокової цілі та короткострокових завдань, критеріїв оцінювання, планів роботи для кожного попередньо погодженого аспекту;

- на основі спостережень та узагальнення результатів роботи на кожному етапі реалізації ІНП розробляють рекомендації, беруть участь у чергових і позачергових засіданнях консультаційно-педагогічної групи закладу (частота професійних контактів залежить від потреби).

3) зміна з врахуванням консультацій фахівців-дефектологів педагогами (вчителем та асистентом учителя) практики роботи у класі - модифікація методів та прийомів викладання, адаптація навчальних завдань, використання сучасних підходів, методик, технологій та ін., які сприяють залученню учнів з особливими потребами до різних видів діяльності, підвищуватимуть ефективність засвоєння ними навчального матеріалу. Необхідно зазначити: перший напрям щодо зміни педагогом підходів здійснення навчально-виховного процесу як результат співробітництва фахівців загальної та спеціальної освіти, передбачає насамперед підтримку педагога (опосередкований вплив на учня).

Другий напрям стосується реалізації психолого-педагогічного, корекційного розвивального супроводу учня з особливими потребами.

Щодо другого напряму можна виокремити певні етапи:

1) визначення й погодження на засіданні консультаційно-педагогічної групи необхідних супровідних послуг для конкретної дитини з особливими потребами (додаткових та розвивальних занять), які надаються фахівцями спеціальної освіти;

2) оцінка можливостей навчального закладу щодо проведення додаткових і розвивальних занять (логопедом, психологом, іншими фахівцями) завдяки ресурсам закладу, визначення необхідності залучення ресурсів та фахівців зовні, аби забезпечити супровідні послуги, які насамперед вимагають відповідного середовища;

3) організація співпраці (закладу навчального зі спеціальними навчальними закладами, реабілітаційними центрами, установами медичного профілю тощо). Зокрема, звернення до органів управління освітою, ресурсних консультативних служб, в тому числі ПМПК, щодо сприяння в організації співпраці зі спеціальними навчальними закладами певного профілю - для дітей з порушеннями зору, слуху тощо, навчально-реабілітаційними центрами, медичними установами, які можуть забезпечити необхідні супровідні послуги, укладання угод з відповідними закладами (формування об'єднань навчальних закладів, що підтримують інклюзію);

4) узгодження супровідних послуг (додаткових і розвивальних занять тощо) та загального навчально-виховного процесу (зміни у розкладі, навчальному плані, визначення місця проведення: на базі основного закладу, в умовах інших інституцій).

Враховуючи досвід роботи закладів з інклюзивним навчанням, в тому числі зарубіжний, варто зазначити: кращий варіант - проведення розвивальних занять з дітьми з особливими потребами на базі основного закладу, в якому дитина навчається. Це створює сприятливі умови для її адаптації до навчального середовища. співпрацю фахівців у закладі з інклюзивним навчанням варто розглядати як інструмент досягнення кінцевої мети - навчальні досягнення та соціалізація дитини з особливими потребами відповідно до індивідуальних можливостей. Зокрема, «одна з важливих цілей такої співпраці - визначити оптимальні методи викладання, що відповідають особливим потребам учня. Багато пропозицій, наданих фахівцями спеціальної освіти або ресурсних центрів щодо навчання дітей з особливими потребами, передбачають застосування методів, корисних для покращення досягнень усіх учнів.

Важливі спільні обговорення, обмін ідеями щодо особливостей навчання конкретних учнів. Результати досягаються за рахунок поєднання знань педагога щодо обсягу навчального матеріалу відповідно до програми, загальних підходів роботи з класом та фахівців спеціальної освіти або ресурсних центрів, які можуть запропонувати спеціальні методики, адаптацію викладання відповідно до певного порушення (порушення слуху, зору тощо).

Система відносин співробітництва.

Асистент вчителя.

Інтегрування дітей з особливими потребами у загальноосвітні навчальні заклади зумовила необхідність уведення додаткової посади - асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням.

В Україні таку посаду може обіймати особа, яка має педагогічну освіту й курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії. У деяких країнах, наприклад у Канаді, асистентом учителя працюють фахівці, які пройшли відповідне навчання, але не мають вищої педагогічної освіти.

Варто зазначити, що в процесі обговорень питань введення нової посади за ініціативи спеціалістів МОН молодь спорту України та за участі педагогічної громадськості розглядалися різні варіанти щодо рівня підготовки асистента вчителя, було прийнято рішення про обов'язкову педагогічну освіту такого фахівця.

Асистент вчителя - рівноправний член педагогічного колективу закладу, бере участь у навчально-виховному процесі відповідно до своїх обов'язків (як варіант розглядалася назва посади «вчитель-асистент», що підкреслює важливу роль фахівця у системі професійних відносин).

Основні завдання асистента вчителя інклюзивного навчального закладу полягають у:

- адаптації змісту та методів навчання до можливостей і потреб дитини з особливими освітніми потребами;

- застосуванні під час уроку (навчального процесу загалом) системи додаткових заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу;

- проведенні додаткових занять з учнями, які мають труднощі у засвоєнні навчального матеріалу;

- доповненні (разом з учителями) навчальної програми матеріалом, засвоєння якого необхідне учневі з особливими потребами для повноцінного життя в класі, школі, суспільстві;

- участі у розробці та реалізації індивідуальних навчальних планів на кожному з визначених етапів (оцінювання психофізичного стану розвитку дитини, визначення й погодження аспектів навчання, що потребують застосування спеціальних методик, певної адаптації завдань, модифікацій класного довкілля, створення особливого графіка навчального навантаження, моніторинг результатів тощо);

- забезпеченні індивідуального підходу під час уроків та позакласних заходів (заняття з дитиною, яка не може працювати повний урок, потребує додаткової перерви тощо. педагогічний виховання вчитель

Варто зауважити, що частина учнів з певними порушеннями психофізичного розвитку (наприклад, опорно-рухового апарату) потребує також супроводу особи, яка здійснює технічну підтримку (супроводжує учня в приміщенні школи, допомагає користуватися туалетною кімнатою, їдальнею тощо), не працюючи безпосередньо у класі, під час навчального процесу. Суттєвими щодо організації роботи асистента вчителя є такі моменти: індивідуальний підхід у роботі асистента, що передбачає відсутність чіткого переліку обов'язків, організацію супроводу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Важливий напрям діяльності всіх фахівців в інклюзивному навчальному закладі, зокрема асистента вчителя, - систематичне вивчення можливостей і потреб дитини, оцінювання динаміки її розвитку.

Асистент учителя, перебуваючи значний час поряд з учнем, має можливість постійно спостерігати та аналізувати його діяльність у навчальному та позакласному середовищі. Доцільна фіксація таких даних, ведення щоденника спостережень з метою репрезентації результатів на засіданні консультаційно-педагогічної групи, під час планування уроків та додаткових занять з учителем тощо. Часто виникає питання, де саме має знаходитися асистент учителя під час уроку. Зазвичай, асистент учителя сидить поряд з учнем з особливими потребами (не займаючи місце другого учня) так, щоб не заважати іншим дітям у класі. Для учня з особливими потребами необхідно обрати місце, для нього найбільш зручне. У процесі уроку асистент учителя може змінювати розташування, аби надати допомогу іншим учням, чи вирішити питання, які виникають. В контексті проблеми співпраці фахівців в інклюзивному навчальному закладі доцільно акцентувати на наступних моментах:

- співпраця асистента вчителя, фахівців, які працюють з дитиною, та батьків, асистент учителя перебуває поряд з учнем під час уроків, позакласних заходів, супроводжує його на додаткові та розвивальні заняття, спостерігає в процесі такого заняття (за потреби) тощо, має можливість контактувати з фахівцями, обговорювати важливі питання. Асистент вчителя вислуховує поради фахівців, надає інформацію про дитину, постійно спілкується з батьками учнів, залучає їх до планування роботи та реалізації програм;

- співпраця асистента вчителя та вчителя, узгодження у роботі асистента вчителя та вчителя - важлива умова ефективності здійснення освітнього процесу в інклюзивному закладі. Вчитель керує роботою у класі, асистент вчителя, беручи безпосередню участь у навчально-виховному процесі, здійснює супровід учнів, які мають труднощі у засвоєнні навчального матеріалу. Учитель і асистент разом працюють над плануванням навчальних занять, обговорюють необхідні адаптації/модифікації згідно індивідуального плану.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.