Соціально-педагогічні засоби соціального виховання дитини у школі

У процесі стихійної соціалізації школа, як будь-яка соціально-психологічна спільність, впливає на вхідних в неї людей в ході реальної практики взаємодії її членів, яка за своїм змістом, стилем та характером не ідентична, а часом суттєво розходиться з декларованими устремліннями вихователів. Знання та досвід реального життя, які при цьому стихійно отримують воспитуемого у великій своїй частині виявляються «непрактичними» для взаємодії у виховній організації з точки зору її основної функції - виховання, але допомагають адаптуватися в житті суспільства [28].

На процес самозміни своїх членів школа впливає в залежності від її побуту, змісту та форм організації життєдіяльності і взаємодії, які створюють більш-менш сприятливі можливості для розвитку людини, задоволення ним своїх потреб, здібностей та інтересів. У той же час практика реальному житті організації впливає на вектор самозміни (просоціальной, асоціальний, антисоціальний), особливо в тих випадках, коли виховуваних прагнуть мінімізувати своє перебування в організації і реалізують себе поза її меж.

У відносно соціально контрольованої соціалізації школа відіграє провідну роль, бо саме в них людей більшою чи меншою мірою набуває інституціалізованих знання, норми, досвід, тобто саме в них здійснюється соціальне виховання.

Дитина - істота вразлива, чутлива, і саме від дорослого залежить, яким воно виросте. Надання допомоги у соціалізації, вирішенні проблем маленькій людині - завдання всього суспільства. Але найбільш повноцінно ця допомога надається в школі і в сім'ї. Сім'я - перший інститут соціалізації дитини, де він отримує свій життєвий досвід, зразки подальшої поведінки. Школа - це також найважливіший інститут в житті людини, але вона отримує вже в якійсь мірі «готовий продукт», який виправити часом буває досить важко. Тим не менш, школа - єдина ланка, в стінах якого подібно будується будівлі, з цеглинок збирається ціла особистість. Необхідна інтеграція школи у вихованні дитини, необхідно зцілення сучасної дитини заради порятунку майбутнього покоління, щоб сьогоднішні діти не перетворилися на ізгоїв суспільства в деморалізованих злочинних елементів.

Соціалізація - розвиненіша і самозміна людини в процесі засвоєння і відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини зі стихійними, щодо направляються і цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах.

Соціалізація відбувається протягом усього життя, але особливо важливим є соціалізація в період дитинства. Розглянутий питання впливу школи, як провідного чинника соціалізації, має на увазі, що саме в даний період станься як закладка нових якостей особистості, так і закріплення вже наявних, засвоєних на попередньому етапі соціалізації дитини.

1.5 Вплив мікроклімату школи на соціалізацію підлітків

Сучасне суспільство, на думку М. Макарова вимагає негайної моральної санації, тому що як норма стали сприйматися образи, які вважаються навіть ознакою дотепності, вміння реагувати на поведінку іншого, у тому числі незнайомої людини, а катастрофічно зросле вживання слів-паразитів та ненормативної лексики (мату ) не тільки в побуті, але і в ЗМІ. Сексуальна розкутість і розбещеність стали неодмінним атрибутом сучасної людини, а у підлітків та молоді - ще й показником їх «просунутості». Очевидно, що ця тенденція знаходиться в тісному зв'язку з неблагополучним соціальним кліматом у суспільстві, її відображенням і є сучасне зниження загального рівня моральності школярів.

Можна з упевненістю стверджувати, що учень, звично і часто використовує ненормативну лексику, вже має відхилення у галузі морального, так і психічного здоров'я, і процес його подальшої деградації буде продовжуватися. Примітивізація особистості учня супроводжується підвищеною вірогідністю прийняття хибних рішень, а також використанням далеко не кращих зразків поведінки. Добре відома і тісний зв'язок цього феномену з рівнем асоціальної, ймовірністю кримінального оточення, зловживанням алкоголем та іншими одурманюючими речовинами. Ненормативна лексика руйнує не тільки психічний, а й соматичне (тілесне) здоров'я, впливаючи резонансними коливаннями на клітинні структури. Якщо молитва надає оздоровчий вплив не тільки на віруючого, але й на будь-якого молиться, то ненормативну лексику можна порівняти з «антімолітвой», яка руйнує і душу, і тіло. У школярів, що вживають ненормативну лексику, спостерігається підвищений рівень збудливості нервової і ворожості до оточуючих. У таких учнів, як правило, неадекватне сприйняття соціального середовища, вони частіше не задоволені своїм життям, у них знижена самооцінка і досить низький рівень соціально-психологічної адаптації.

Отже, дитина піддається впливу оточуючих, йому не вистачає спілкування з однолітками. Дані проведеної методики також підтверджуються й іншими методами діагностики, зокрема наглядом і бесідами з однокласниками.

Педагоги самостійно можуть вивчити не тільки рівень соціалізованості школяра, але й простежити механізм його формування в негативній або позитивної середовищі щодо нормативних показників для кожного окремо взятого регіону країни. Проведені діагностичні методики підтверджують наявність комплексу факторів, обумовлених міжособистісними суперечностями, як з педагогічним колективом, так і з учнями [25].

У школах і місцях, де діти спілкуються у неформальній обстановці, вживання ненормативної лексики в поєднанні з убогим словниковим арсеналом стало радше нормою, ніж винятком. Головне завдання школи ми бачимо в тому, щоб перешкодити цій тенденції, спрямувати зусилля на привернення уваги до мовної культури як складової частини загальної культури людини. З цією метою на початковому етапі можна звертати увагу школярів, орієнтованих на європейський ідеал сучасної молодої людини, на усне мовлення зовні привабливих дикторів інформаційних та провідних науково-популярних програм центральних каналів телебачення, оскільки їхню мову в цілому відповідає нормам вимови, наголосу і граматичними формами, а інтонація пропозицій визначається національними особливостями мови. Коли ж в учнів сформується зовнішнє наслідування мови і мови стильних і освічених телеведучих, слід залучити багатий арсенал російської класики. Мова і мова літературних героїв, того ж Євгенія Онєгіна, який написав у віршах лист Тетяни і оспіваного вже нашим сучасником, переможцем «Фабрики зірок» Антоном Зацепіним, повинні стати нормою-зразком для сучасних школярів. Слід зазначити, що виховний аспект романів у шкільній практиці в наш час, на жаль, недооцінений: у кращому випадку вони є предметом літературознавчого аналізу, в гіршому - формальною частиною програми з літератури.

Важливе значення в процесі соціалізації учнів у школі має сексуальне виховання. Не слід забувати, що характер інтимного життя визначається не тільки зовнішністю, темпераментом, віком, станом здоров'я, але й суспільною мораллю, взаєминами, прийнятими в сім'ї, серед товаришів по роботі і навчанню [31].

У сучасній школі взаємини підлітків часом дивують своєю відвертістю: поширеним явищем стали поцілунки дівчаток при зустрічі. А вже якщо «зустрічаються» хлопчик і дівчинка, то обійми і поцілунки стають доказом для всіх їх союзу і неодмінною умовою їх подальших «зустрічей». Тим часом взаємини сьогоднішніх підлітків з сексологічної точки зору, як не дивно, характеризують моногамність і прагнення до едінопартнерству. У цьому випадку проблема переходить з області чисто біологічної в соціальну. Кожен педагог повинен вміти вести грамотний розмову з хлопцями на такі теми, як венеричні захворювання, проституція, гомосексуалізм, згвалтування, протизаплідні засоби, аборт.

Важливим моментом морального оздоровлення школярів є вибір одягу, в якій вони воліють знаходитися в навчальний час. Відмінна риса сучасної школи - свобода у виборі одягу з боку, як учнів, так і педагогів. Наприклад, вчителям-жінкам не забороняється носити брючні костюми модних кольорів, а вчителі-чоловіки можуть приходити на роботу в джинсах. Важливо, щоб костюм вчителя було привабливим і був прикладом для вихованців, стимулював формування смаку у виборі одягу. Зараз у більшості шкіл немає загальноприйнятої форми, і це призводить до того, що учні, зокрема старшокласники, носять все за останньою модою: від обтягуючих брюк і коротких топів для дівчаток до широких і на кілька розмірів більше штанів і сорочок для хлопчиків. І все ж введення єдиної шкільної форми в наш час хоча б для кожної окремо взятої школи - не ностальгійне ретроградство, цей крок, як показує досвід, дозволить зняти напруженість і навіть соціальне розшарування між учнями. Єдина шкільна форма, а не просто одяг, привчає до порядку, дисципліни, «мажорного», чого домагався свого часу А.С. Макаренко, вона налаштовує на діловий тон у відносинах і, стираючи межу між багатими і бідними, робить всіх учнів зовні не виділяються [12].

Іншим важливим моральним аспектом соціалізації учнів у школі є соціальне становище педагога. У вигляді педагога важливі всі його складові: особистісні якості, професіоналізм, відносини з колегами, вік, стать, звички, одяг і навіть запах. Педагог виховує кожним своїм жестом, інтонацією, виразом обличчя, посмішкою, спрямованістю інтересів, ставленням до справи, всім своїм зовнішнім і внутрішнім виглядом. Учитель-вихователь позитивно впливає на підлітків, заражаючи їх своєю закоханістю в предмет, в свою роботу. Однак соціальний статус шкільного вчителя, як, втім, і педагогічної професії, незаслужено низький. Державним діячам, політикам не слід забувати, що від вихователя залежить, яким буде вигляд наших нащадків: в його владі становлення особистості школярів, формування їх світогляду. Чого очікувати від вчителя, який отримує мізерну зарплату і думає не стільки про сучасні технології навчання, скільки про те, як підтримати прийнятний рівень добробуту? Очевидно, що поки вчитель не буде за свою працю одержувати гідну зарплату, що дозволяє стежити за модою, купувати книги і виписувати педагогічну періодику, «заходити» в Інтернет, щоб бути в курсі юнацької та молодіжної життя, його неадекватна соціальний стан і як наслідок глузливе, недбале ставлення до нього з боку частини учнів збережуться. Тим не менш, незважаючи ні на що вчитель має авторитет у суспільстві як вихователь, носій культури, соціальний інститут. Саме він на певному життєвому етапі свого вихованця є його наставником [18].

Впевнено можна стверджувати, що підвищення соціального статусу педагога, рівня та якості його життя є необхідною умовою соціалізації учнів. Це так, тому що учнів завжди буде цікавити життя свого вчителя, їм хочеться більше знати про нього, бувати у нього в гостях, проводити разом з ним вільний від уроків час ... Учитель не повинен відчувати дискомфорту через відсутність спортивного костюма або комп'ютера, не кажучи вже про наявність будинку кабінету або вітальні.

Це ще один з варіантів зміни ситуації на краще, але на дитину в процесі його життєдіяльності в школі впливає величезна кількість факторів: це не тільки одноліток і вчитель, але й адміністрація, громадська думка про освітній установі, сім'я, яка безперервно здійснює аналіз діяльності своєї дитини і самої школи в цілому. Мікроклімат у школі - найважливіша складова соціалізації дитини під час всього періоду перебування дитини в школі, якщо не єдина, домінуюча його частину.

Дитина вбирає в себе вплив мікросоціуму, стаючи його повноцінним учасником з усіма плюсами і мінусами, і саме освітній заклад з провідною роллю педагогічного колективу та колективу однолітків, взаємно доповнюючи один одного, дають весь моральний, соціальний досвід і рівень знань, необхідний людині в майбутньому [27].

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Шкільний вік є сінзетівним саме для сприйняття великої кількості інформації не тільки і не, скільки пізнавального характеру, скільки спрямованої на збагачення особистісного соціального досвіду маленької людини. Значення школи, як провідного чинника соціалізації досить важко переоцінити і на тлі отримання знань, предпрофессиональное підготовки учня. Також, як в дошкільному віці, важлива гра для розумового та особистісного розвитку, також у шкільному важливе спілкування і значущий соціальний життєвий досвід усіх учасників навчально-виховного процесу.

На процес самозміни своїх членів школа впливає в залежності від її побуту, змісту та форм організації життєдіяльності і взаємодії, які створюють більш-менш сприятливі можливості для розвитку людини, задоволення ним своїх потреб, здібностей та інтересів. У той же час практика реальному житті організації впливає на вектор самозміни.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАСОБІВ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ У ШКОЛІ

2.1 Прийоми педагогічної роботи з формування соціально-корисних якостей у дітей молодшого шкільного віку

Питання соціального виховання дітей є однією з ключових проблем, що стоять перед кожним батьком, суспільством і державою в цілому. Щоб стати добрими до людей, треба навчитися розуміти інших, проявляти співчуття, чесно визнавати свої помилки, бути працьовитими, дивуватися красі навколишньої природи, дбайливо ставитися до неї. Звичайно, важко перелічити всі моральні якості людини майбутнього суспільства, але головне, що ці якості повинні закладатися сьогодні. Погляньте на дитячі малюнки. Там завжди намальовано велике помаранчеве сонце, синє-синє небо, густа зелена трава. Дивне сприйняття світу у наших дітей!

Використовувані в школі навчальні авторські програми і розробки уроків, позакласних заходів становлять особливу цінність, оскільки містять крупиці досвіду роботи вчителів з формування інтересу учнів до справжніх цінностей рідної країни.

Змістовність і усвідомленість морального "образу - Я" у другокласників - четвертокласників у їхніх висловлюваннях-самовизначення ("хороший - не дуже хороший") істотно не розрізняються. Характеристики національної та громадянської належності є для молодших школярів малозначущими. Шкільним мікросередовищем недостатньо коригується свідоме вироблення дітьми соціальних норм, включаючи взаємини з однолітками (це значення шкільного життя було відмічено всього 6% випускників: "бути доброю, дорожити дружбою", "не можна ображати маленьких"). Слабшає вплив шкільної освіти на вибір соціально позитивних зразків: вчителі, літературні герої, знамениті в історії співвітчизники перестають виступати зразками для наслідування. Зокрема, прагнуть бути схожим у житті на вчителя 9% молодших школярів, а на літературних героїв - 4%. Зате для 40% випускників початкової школи кумирами стають естрадні співаки, манекенниці, герої зарубіжних кінобойовиків: "Я хочу бути таким, як Саша Бєлий.". Тільки у 14% дітей образу їх майбутнього життя до зв'язку з оволодінням певною професією включає смисли безкорисливого несення блага іншим, служіння суспільству. Явно простежується меркантилізації життєвих орієнтацій: "Я хочу бути банкіром, тому що він багатий і гарна робота". В оцінках навколишнього у 1,2% молодших школярів виявляються їх релігійні переконання. Ціннісне ставлення до Батьківщини, рідного краю висловлюють у своїх судженнях всього 3% дітей. Разом з тим є прояви негативного ставлення до своєї Вітчизни ("хочу виїхати жити до Німеччини").

У соціальному вихованні учнів початкових класах досить актуальним є формування гуманних відносин між дітьми, виховання у них дієвих моральних почуттів.

У цьому плані в школі з дітьми проводиться чимало різних заходів: бесіди на етичні теми, читання художньої літератури, обговорення позитивних і негативних вчинків дітей. Виховний процес планується і будується у взаємозв'язку духовного і світського напрямків, а позакласна діяльність є логічним продовженням розпочатої на уроці роботи. Провідним напрямком є духовне виховання, причому при розробці планів, змісту виховної роботи враховується вік учнів, простежується послідовність у розвитку особистості дитини.

2.2 Діагностика рівня соціальної вихованості молодших школярів

Для виявлення рівня розвитку соціально позитивних якостей у молодших школярів треба було з'ясувати категоріальну структуру соціальності.

Тому на самому початку роботи потрібно було відповісти на питання: які категорії в свідомості є базовими? У Платона, Сократа, Аристотеля знаходимо такі категорії, як добро, зло, мудрість, мужність, помірність, справедливість, щастя, дружба, У Середньовіччі з'являється поняття «милосердя», в більш пізню історичну епоху - «борг» (І. Кант), «вина» (Гегель). Таким чином, було виділено 10 категорій.

Потім ми попросили молодших школярів пояснити, як вони розуміють пред'явлені їм слова. З опитаних було 24 другокласники (11 дівчинок і 13 хлопчиків), Опитування проводилося індивідуально.

Статистика відповідей другокласників представлена в табл. 1. Пояснили всі поняття 8 осіб (4 дівчинки та 4 хлопчика), відмовилися це робити 3 особи (1 дівчинка і 2 хлопчика).

Отже, другокласникам простіше всього було пояснити, що таке «дружба», «зло», «добро»,«борг», і важче, «милосердя», «мудрість».

Розкриваючи зміст категорії «дружба», діти говорили, що це «люди дружать між собою». Дуже рідко у відповідях звучали конкретні прояви дружби, такі як «ніколи не сваряться, поважають один одного», «розуміють один одного», «допомагають один одному», «коли діти не б'ються і грають разом». Часто учні давали тільки емоційну оцінку: «це добре», «це весело».

У тлумаченні зла можна виділити три групи відповідей. Перша, найбільш численна, пов'язана з дією - «це коли б'ють», «коли людина робить щось погане», «коли всі б'ються». Друга група відповідей пов'язана з характеристикою іншої людини («це зла людина») або самого себе («це я, коли поганий»). Третя група знов представляє тільки емоційну оцінку явища: «це погано».

Добро в поданні відповідають - «коли роблять добрі справи», «всім допомагаєш», «всіх захищаєш», «коли не б'ються», «коли всім поступаєшся», «коли ти добрий». При цьому існують значні відмінності у відповідях дівчаток і хлопчиків. Для перших добро пов'язано перш за все з допомогою («це коли людина хоче допомогти у біді», «це коли допомагають»), для других - з відсутністю зовнішніх конфліктів («це коли ніхто не б'ється», «нікого не ображають»). Деякі першокласники включили «добро» у дихотомію: «добро - це коли немає зла». Відповідей, пов'язаних тільки з емоційною оцінкою пред'явленої категорії, не спостерігалося.

Незважаючи на те що категорії «свобода» і «борг» пояснило переважна більшість учнів, їх розуміння далеко від дійсного.

Статистика відповідей першокласників представлена в табл. 1.

Таблиця № 1

Поняття	Пояснили	Не пояснили
	дівчинки	хлопчики	дівчинки	хлопчики
	Кол.	%	Кол.	%	Кол.	%	Кол.	%
1. Щастя	9	67,7	10	72	1	32,3	3	27,9
2. Свобода	4	77,4	7	86	7	22,6	4	13,95
3. Мудрість	9	35,5	9	58,1	2	64,5	4	41,9
4.Мужество	11	54,8	10	53,5	1	45,2	3	46,5
5.Умеренность	10	32,3	5	11,6	5	67,7	4	88,4
6.cправедлівость	10	61,3	8	65,1	2	38,7	2	34,9
7 Дружба	10	96,8	11	95,3	1	3,2	2	4,7
8. Ласкаво	11	93,5	13	79,1	0	6,5	0	20,9
9. Зло	11	90,3	10	88,4	1	9,7	3	11,6
10. Милосердя	5	22,6	4	37,2	8	77,4	8	62,8
11. Борг	1	67,7	3	76,7	10	32,3	10	23,3
12. Вина	5	48,4	13	69,8	6	51,6	0	30,2

2.3 Робота з соціального виховання в початковій школі

У зв'язку з даними дослідження я прийшов до висновку, що необхідно створити програму, спрямовану на виховання соціально корисних якостей молодших школярів, якій можна дотримуватися протягом усього навчання дитини у другому класі.

Програма соціального виховання 2-го клас.

(Виховні години,бесіди,свята)

1.Якщо пісні співати, з ними веселіше.

2.Добрим жити на білому світі веселіше.

3. Добро творити - себе веселити.

4-Подумай про інших.

5.Подарунок колективу.

6. Що таке толерантність?

7.Що в інших не любиш, того й сам

не роби.

8. Подаруй іншому радість.

9.Від чого залежить настрій.

10.Не соромся доброти своєї.

11.Мій будинок - моя сім'я.

12.В праці людина гарнішає

13.Всі на білому світі сонячні діти.

14.Вітаємо наших мам.

15.Як ти себе поводиш з дорослими і однолітками.

16.Цінуй довіру інших.

Класна година «Дорогою добра»

Завдання:

- Виховувати у дітей почуття дружби і товариства;

- Розвивати комунікативні навички, мова;

- Вчити відрізняти хороше від поганого.

Форма проведення заняття: бесіда з елементами гри.

Хід заняття.

Діти сідають півколом. У кожного з хлопців є набір вирізаних з паперу фігурок: насіннячко, крапля води, дерево, квітка.

- Сьогодні ми поговоримо на тему, дуже важливу для всіх нас, а ось на яку саме - ви відповісте самі, прослухавши пісеньку (звучить «Пісенька кота Леопольда»).

- Отже, хто назве тему нашого заняття? (Доброта.)

- Правильно. Але ми з вами не просто будемо говорити про доброту, а зробимо подорож по дорозі добра. (Учитель відкриває малюнок на дошці.)

- Що ви тут бачите? (Пустелю.)

- Спробуємо цю мляву спекотну пустелю перетворити на прекрасний, квітучий і запашний сад. Отже, вирушимо в дорогу!

- Хоч я й сказала «вирушаємо», але насправді ми вже давно йдемо по цій дорозі. Хто відповість, коли ми почали це подорож? (Коли народилися.)

- Вірно. Згадайте, будь ласка, як вас ласкаво називали батьки на ім'я, коли ви були маленькими. (Юленька, Тарасику)

- А що ви при цьому відчували?

- Подумайте, а якби вас точно так само називали й інші люди, приємно б вам було? (Так.)

- Значить, перш ніж звернутися до людини, ми повинні подумати, як краще це зробити. А краще - це звернутися по ... (Імені.)

- Закрийте очі і згадайте, як ви звертаєтеся до людей. Відкрийте очі. Якщо ви звертаєтеся до інших по імені, то знайдіть у себе в наборі насіннячко і прикріпіть його до малюнка, тобто посадіть його в землю.

- Насіннячко ми посадили, а чи буде воно проростати? Чому? (Не буде, тому що в пустелі немає води.)

- Значить, нам необхідно відшукати джерело, з якого ми б могли брати воду і поливати наші насіння. А допоможуть нам хлопці, які приготували для вас інсценування розповіді В.А. Осєєва «Чарівне слово».

Діти показують інсценування.

- Давайте разом поміркуємо. Чому, коли Павлик просив що-небудь в перший раз, йому все відмовляли? (Він був грубий, зухвалий,)

- Чому ж все змінилося після зустрічі з дідком? (Павлік зрозумів, що треба бути привітним, чемним,.)

- Зробимо висновок: вступати з людьми треба так, як ви хотіли б, щоб чинили з вами. Одним словом, як відгукнеться ... (Так і відгукнеться).

- Закрийте очі і подумайте, а чи так ви частіше робите в житті? Якщо так, то візьміть з свого набору крапельку води і «полийте» своє насінину.

- Коли є сонячне світло, тепло і вода, що буде відбуватися з насіннячком? (Воно буде проростати.)

- Ось так і в житті: якщо ми зробили щось хороше, то це не пройде безслідно. Давайте згадаємо, що кожен з вас зробив доброго для однокласників (гра «Компліменти» з передачею м'якої іграшки; іграшку можна передавати будь-якій людині, але двічі одного й того ж-не можна).

- Отже, ми зараз ще раз переконалися в тому, що гарне не забувається і завжди повертається добром. Я вважаю, що після цієї гри кожен з вас гідний вийти до дошки і «посадити» своє дерево.

- Ще хвилину тому ми тут бачили один пісок, а зараз перед нами постали красені-дерева. Подивишся на них, і здається, що всі вони однакові. Але якщо придивитися, то ми побачимо, що всі дерева різні, не схожі один на одного. Точно так само і люди: у кожного свої звички, свій характер.

- У вас ще залишилися квіточки. Напишіть у центрі квітки своє ім'я, а на кожному пелюсточку - рису свого характеру.

- А зараз переверніть квіточки і зі зворотного боку на кожній пелюстці напишіть таку рису характеру, яку ви хотіли б у собі бачити.

- Хто не посоромиться назвати ці якості?

- А що треба робити для того, щоб стати такою людиною?

- Прикріпіть ці квіточки на дерева.

- У нас вийшов красивий квітучий сад. Такий сад буде приносити не тільки радість, але і користь. Ось так сьогодні ми з вами ще раз переконалися в тому, що людина своїми добрими вчинками, добрим ставленням до людей здатний навіть спекотну і мляву пустелю перетворити в чудовий сад.

- А закінчити наш класний годину мені хочеться старої доброї дитячої пісенькою, яка також буде і моїм побажанням всім вам, - «Добро не пропадає,а зло умирає».

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Вплив на людину, з метою формування у нього соціально позитивних якостей - тема, яку вивчають учені вже кілька тисяч років. За цей час вже було більш-менш сформовано поняття про соціальне виховання,мораль людини. Питання залишається в тому, як сформувати позитивну поведінку людини.

Значення і функція початкової школи в системі неперервної освіти визначається не тільки наступністю її з іншими ланками освіти, а й неповторною цінністю цієї ступіні становлення і розвитку особистості дитини. Психологи встановили, що саме молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння соціальних,моральних правил і норм. Це дозволяє своєчасно закласти моральний фундамент розвитку особистості. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність.

Педагогічний зміст роботи становлення особистості молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до більш високих, де потрібнє самостійнє ухвалення рішеннь і моральний вибір. Успішність даного виду діяльності у формуванні соціальної активності школяра залежить від грамотності педагога, розмаїтості застосовуваних їм методів і емоційному відгуку дітей.

Метою соціального виховання є формування цілісної, досконалої особистості в її гуманістичному аспекті.

Останнє передбачає:

1. Вироблення розуміння життєвої важливості моралі;

2. Установку на вироблення самосвідомості;

3. Вироблення стимулів подальшого соціального розвитку;

4. Вироблення соціальної стійкості, бажання й уміння пручатися спокусі і спокусі самовиправдання при порушенні соціально-прийнятих правил.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У загальноосвітній школі необхідно відновити у правах соціальний інститут професійного вихователя, у тому числі класного керівника, його підготовки, також створити умови для виникнення у школі програм додаткової освіти для дітей и підлітків.

Необхідно скоректувати плани державної підготовки у вищій школі соціальних робітників, соціальних педагогів, практичних психологів, а також дефектологів. Ці плани по розширенню прийому на людські професії повинні бути переглянуті з вихідною орієнтацією на якість підготовки і перепідготовки спеціалістів, а не на їх кількість.

Для закладів мережі дошкільної освіти, додаткової освіти, виховних закладів соціального патронажу (дитячі будинки, інтернати і т. п.), спеціального виховання передбачається розібрати особливі умови фінансування, як і для людських служб. На подібні заклади не може бути прямо перенесений принцип нормативного фінансування. Окрім базового фінансування сьогодні додатковими фінансовими джерелами цих закладів і служб стануть різні програми соціально-педагогічної освіти, програми забезпечення зайнятості підлітків, прямою метою яких є випереджаюча соціалізація дітей, їх соціальне виховання.

Саме в цьому контексті стоїть питання про загальноосвітню школу як інститут соціалізації і соціального виховання, як про місце зайнятості дітей і підлітків. И коли на порядок дня виноситься питання про введення 12-літньої шкільної освіти, то повірте, воно піднімається не лише у зв'язку з тим, що у більшості цивілізованих держав тривалість навчання у школі - це та планка, по якій судять про висоту цивілізації. Питання про цінність 12-літньої освіти - це і є питання про зайнятість підлітків шкільним життям, питання про те що економія на освіті обернеться набагато більшими економічними втратами, не говорячи вже про моральні втрати для суспільства, на розширенні мережі виправних закладів, а в більш широкому соціальному смислі - на послаблені національної безпеки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы социального воспитания. Научно-мет. Бюллетень. М.- З.:. Изд-во «Коммунар». 2010.-167 с.

2. Архіпова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник. - Черкаси - Ужгород: «Мистецька лінія», 2002. - 268 с.

3.Березина В., Ермоленко Г. Социальный педагог в школе // Воспитание школьника. - 1994. - № 2. - С. 13-18.

4.Безпалько О. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі / О. Безпалько. - К. :Центр наукової літератури, 2009. - 300 с.

5. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. Избранные психологические труды. - Москва-Воронеж: 2009. - 349 с.

6.Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. - М.: Издательство МГУ, 1968. - 180 с.

7. Бовть О. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків //Рідна школа. - 1999. - № 2. - С. 17-19.

8. Богдановська О. Засвоєння соціальних норм як складова шкільної соціалізації /О. Богдановська // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 4. - С. 98-104.

9. Василькова Т.А. Социальная педагогика: курс лекций / Т.А. Василькова, Ю.В. Василькова. - М. : Академия, 2000. - 440 с.

10. Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога / Г.А. Воронина, П.А. Шептенко. - М. : Академия, 2001. - 208 с.

11. Выгорбина А.В. Специфика воспитательной работы социального педагога /А.В. Выгорбина // Педагогика. - 2010. - № 5. - С. 36-40.

12. Голованова Н.Ф. Социализация школьников как явление педагогическое. //Педагогика.-1998. - №5. - С.42-45.

13. Головаха Е.И. Психологическое содержание личностного самоопределения //Вопросы психологии. - 1994. - № 3. - с. 45-53.

14. Григорьев С.И., Демина Л.Д. Психолого-социологические основы социальной педагогики. - Барнаул: Издательство АГУ, 1996. - 173 с.

15. Громыко Ю.В. Построение общественной практики средствами образования // Вопросы психологии 2008. - № 5.- С. 45- 49.

16. Загвязинский В.И. Методология и методика социально-педагогического исследования. - М.: Изд-во АСОПиР, 1995. - 155 с.

17. Загвязинский В.И., Зайцев М.П., Кудашлов Г.Н., Селиванова О.А., Строков Ю.П. Основы социальной педагогики/ Под ред. П.И.Пидкасистого. - М.: Педагогическое общество России, 2011. - 160 с.

18. Закатова. И.Н. Социальная педагогика в школе. - М.: РИПКРО, 2002.- с. 70-72, 106-107.

19. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. - 476 с.

20. Истратова О.Н., Экзакусто Т.В. Справочник психолога начальной школы / Серия «Справочники». - Ростов н/Д: «Феникс», 2003. - 260 с.

21. Коваль Л.Г., Зверева Г.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка/Соціальна робота: Навч. Посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 С.

22. Лишин О.В. Педагогическая психология воспитания. - М., 1990.

23. Малько А.О. Соціальна педагогіка в школі: культурологічний аспект / А.О. Малько //Рідна школа. - 2001. - № 3. - С. 36-40.

24. Малько А.О. Формування методологічних основ соціальної педагогіки: культурологічний підхід / А.О. Малько // Педагогіка і психологія. - 2002. - № 1-2. - С. 25-33.

25. Методика и технологии работы социального педагога / [под ред. М.А. Галагузовой,Л.В. Мардахаева]. - М. : Академия, 2012. - 192 с.

26. Мудрик А.В. Социальная педагогика / А.В. Мудрик. - М. : Академия, 2000. - 200 с.

27. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики / Ф.А. Мустаева. - М. : Академия,2001. - 241 с.

28. Нємець Л.М. Соціальна педагогіка з основами педагогічної майстерності /Л.М. Нємець. - Х. : Вид центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002. - 214 с.

29.Рамзей Р. Социальная работа: наука - профессия. К развитию концепции. - М.: АСОПиР, 1991. - 36 с.

30.Социализация и индивидуализация как факторы процесса развития индивида и становления личности /Фельдштейн Д.И., Гинзбург М.Р., Матюрина Т.М.: Собкин В.С., Дубровин И.В // Мир психологии. - 2008. - №1(13) - С 5-67.

31. Соціальна педагогіка : підручник / [за ред. А. Капської]. - К. : ЦУЛ, 2006. - 468 с.

32. Социальная педагогика : курс лекций / [под общ. ред. М.А. Галагузовой]. - М. :ВЛАДОС, 2000. - 416 с.

33. Яркина Т.Ф. Человек как объект социальной педагогики и социальной работы: теоретико-методологический аспект (в контексте мирового опыта). - Соликамск: Соликамская типография, 2009. - 81 с.

Размещено на Allbest.ru

...