Діяльність Я.А. Коменського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Діяльність Я.А. Коменського

Вступ

коменський педагог дидактичний професійний

Актуальність теми. Геніальний син чеського народу, педагог-класик, основоположник педагогічної науки, великий мислитель, патріот, демократ-гуманіст Ян Амос Коменський належить до числа тих історичних осіб, які своїми творіннями і беззавітним служінням народу здобули вічну славу і любов.

Коменського називають батьком педагогіки, вчителем народів. Він створив педагогічні і філософські праці, пронизані духом гуманізму, демократизму, любов'ю і пошаною до людей, пошаною до праці. Коменський проповідував ідею ліквідації станових привілеїв і пригноблення людини людиною, полум'яну любов до батьківщини оптимістичну віру в майбутнє.

Велика заслуга Коменського перед людством полягає в тому, що він з позиції демократизму і гуманізму зміг дати критичну оцінку всій віджилій середньовічній системі виховання. Коменський, враховуючи все те цінне, що було накопичено його попередниками в області теорії і практики виховання, створив педагогічне навчання, яке і до цього дня зберігає свою сучасність і необхідність.

Метою роботи є дослідження праць Я.А. Коменського - засновника наукової педагогіки.

Для досягнення даної мети потрібно виконати наступні завдання:

— ознайомитись з поглядами Коменського - засновником наукової педагогіки;

— розглянути дидактичні принципи Я.А. Коменського;

— дослідити практичні і теоретичні основи праць педагога.

Предметом дослідження є праці великого педагога Я.А Коменського

Об'єктом дослідження єдидактична течія в світовій науковій педагогіці.

1. Я.О. Коменський як засновник наукової педагогіки

Основоположником сучасної наукової педагогіки вважається видатний чеський педагог Я.А. Коменський. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління.

Я.А. Коменський народився 28 березня 1592 р. у м. Нiвниця в Моравії у сім'ї мірошника, члена протестантської общини Чеських братів. У 12 років осиротів, виховувався родичкою у м. Стражниця.1604-1605 рр. - відвідує школу братства. Вчиться за рахунок общини. 1608-1610 рр. - навчання у латинській школі в м. Пшерів.1610-1612 рр. - навчається у Гернборському, а потім ще рік - у Гейдельбергському університетах. Освіту завершує подорожами по Європі.1614 р. - повертається до Пшерова, де був призначений керівником школи, в якій сам раніше навчався. 1616 р. - обраний братством на священика. 1618-1621 рр. - священик i працює у школі братства у м. Фульнек.1621 р. - Фульнек спалили іспанські війська, згоріла бібліотека Коменського з рукописами. Сам він довгий час переховується. Пише твір «Лабіринт світу і рай серця». 1628 р. - Коменський i його община покинули батьківщину і оселилися в польському м. Лєшно. Тут з невеликими перервами він прожив 28 років до 1656 р. Керує своєю общиною, вчителює у лешненськiй школі братства.

Перші роки лєшненського періоду були дуже продуктивними: «Велика дидактика» (1632); «Материнська школа» (1632); «Відкриті двері мов i всіх наук» (1631) та ін.

1648 р. - Коменський знову в Лєшно. Тут у 1650 р. його обирають на синоді братства єпископом Чеської общини. 1650-1654 рр. - по запрошенню проживає в Угорщині (м. Шарош-Патака), де займався впорядкуванням шкіл. Накреслює план пансофiчної школи i частково реалізує його. За цей час написав «Закони добре організованої школи», «Правила поведінки для юнацтва», «Видимий світ у малюнках».

1654 р. - повертається у Лєшно. Місто у 1656 р. у ході польсько-шведської війни було спалене. Знову згоріла бібліотека Коменського.1656 р. - Коменського запросили в Амстердам (Нідерланди). Тут вiн живе аж до смерті. У 1657 р. в Амстердамі видано твори Коменського в 4-х частинах. Серед них i «Велика дидактика».

В Амстердамі публікує частину головної праці свого життя філософський твір «Загальна порада про покращання справ людських».

Помер педагог 15 листопада 1670 р. i похований в Нідерландах поблизу Амстердаму (в Наарданi).

Я.А. Коменський - син своєї епохи. Це був період переходу від середньовіччя до нового часу, який супроводжувався сутичками нового проти старих порядків. В його світогляді відбилися суперечності цього перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, боротьби прихильників Реформації і Контрреформації. Отже, світогляд педагога формувався під впливом джерел, які часто суперечили одне одному. Він був активним діячем релігійної організації і в той же час устремління Коменського - і наукові, і практичні - були спрямовані в реальний світ і на покращення життя в ньому. З поєднання всіх цих чинників Коменський прагнув виробити власну філософію.

Загальне філософське бачення світу у нього формувалось завдяки античній філософії, релігії, ідеям Відродження.

Походження й існування природи та людини він розглядав з релігійних позицій. Але під впливом епохи Відродження Коменський виробив новий погляд на людину. На противагу середньовічному аскетизму, людина, на думку великого педагога, останнє і найдосконаліше творіння Бога. Її призначення не тільки підготувати себе до майбутнього небесного життя, а й жити справжнім життям земним.

На суспільні погляди Коменського впливала його участь в демократичному народному русі Чехії, що у доповненні з ідеями Відродження сформували у нього демократизм, гуманізм, народність, глибоку симпатію до простих людей.

Коменський бачив, відчував на собі i глибоко переживав недосконалість та несправедливість тогочасного суспільного устрою. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. «Людина робиться людиною тільки завдяки вихованню». Справу виховання молоді покладає на школи.

Найважливіші педагогічні ідеї Коменського, особливо його дидактичні погляди ґрунтуються на засадах сенсуалізму. Сенсуалізм (sensus - відчуття) - філософська течія, представники якої стверджують, що джерелом пізнання об'єктивного світу для людини служить передусім її чуттєвий досвід.

Сенсуалізм Коменського співзвучний з позиціями родоначальника цього філософського напрямку Френсіса Бекона. Як і Бекон великий педагог вважав, що «нічого не буває в свідомості, чого раніше не було у відчуттях, отже матеріал для всіх роздумів розум отримує тільки від відчуттів». [2]

У світогляді Коменського можна спостерігати суперечності між сенсуалізмом і релігійністю, між демократизмом і просвітительством. Двоїстий характер світогляду педагога обумовив двоїстість його підходу до вирішення основних питань педагогіки.

Коменський розробив ґрунтовне вчення про школи. Важливими компонентами цього вчення є вікова періодизація розвитку дітей, система шкіл, зміст освіти та вимоги до організації роботи навчальних закладів.

Освіту, на думку Коменського, слід розпочинати якомога раніше і присвятити їй весь період юності - 24 роки. Даний відрізок часу він розділив на чотири 6-річні вікові періоди: дитинство (0-6 р.), отроцтво (6-12 р.), юність (12-18 р.), змужнілість (18-24 р.). В основу такого поділу він поклав вікові особливості дітей. [7]

Кожному віковому періоду Коменський визначив відповідну школу: материнська школа (материнське опікунство у кожній сім'ї); школа рідної мови (елементарна народна школа, створюється у кожній общині, селі, містечку); латинська школа або гімназія (створюється у кожному місті); академія (створюється у кожній державі або великій провінції).

Перші дві школи відвідують усі без виключення діти обох статей; гімназію - ті хлопчики, у кого прагнення вищі, ніж бути ремісниками; академія готує вчених і майбутніх керівників інших.

Згідно принципу природовідповідності визначені Коменським 4 вікові періоди та 4 ступені освіти відповідають 4-м порам року, відповідно - весні, літу, осені та зимі.

Коменський проголошує принцип доступності початкової освіти для всіх: «Ми прагнемо загальної освіти у сфері всього людського для всіх, хто народився людиною».

Для всіх шкіл Коменський проголошує принцип єдності і наступності: «При всій відмінності цих шкіл ми бажаємо, щоб у них викладали не різний матеріал, а один і той же, тільки різними способами».

Кожна школа відмінна від інших своїми завданнями, змістом освіти та організацією роботи.

Материнська школа (дошкільне виховання дітей у сім'ї) покликана передусім забезпечити фізичний розвиток дітей, а також дати початки знань всього того, чого людина повинна навчитися протягом життя. На першому місці - фізичне виховання. Але вже в цьому віці потрібно здійснювати і моральне, естетичне, трудове, релігійне виховання: «Батьки не повинні відкладати виховання до навчання своїх дітей вчителями, адже неможливо криве дерево, що вже виросло, зробити прямим».

Коменський детально описав усі сторони дошкільного виховання у написаному ним посібнику для батьків «Материнська школа» - першій в історії такого роду книзі.

Школа рідної мови є загальнодоступною. Навчання у ній відбувається рідною мовою. Заслуга Коменського в тому, що він, на відміну від тогочасних початкових шкіл, де термін навчання обмежувався 2-3 роками, запропонував для цієї школи 6-річний курс навчання, чим підняв значення початкової школи.

В організації роботи школи рідної мови Коменський проголошує принцип зв'язку школи з життям. Він розширив зміст освіти у цій школі за рахунок введення реальних предметів: історії, географії, природознавства. «Мета і межа школи рідної мови, щоб діти навчились всьому тому, що буде їм потрібно протягом всього життя». Важливим елементом цієї школи є вивчення релігії.

Метою латинської школи Коменський ставить вивчити разом з чотирма мовами (грецька, латинська, єврейська, рідна) всю енциклопедію наук з тим, щоб дати тверду основу для одержання в майбутньому досконалої вченості у будь-якій сфері науки.

Крім традиційних для тогочасної середньої школи «семи вільних мистецтв», Коменський, слідуючи за принципом зв'язку з життям, пропонує вивчати історію, географію, природознавство, релігію. Він хоче, щоб з латинської школи виходили справжні моралісти і богослови, пропонує окремий клас для вивчення моралі.

Академія завершує і доповнює всі науки, а також передбачає вивчення вищих предметів освіти: богослов'я, філософії, медицини, права.

Академія (як і університет) має традиційні факультети: богословський, юридичний, медичний.

Коменський запровадив поняття навчального року з поділом його на 4 чверті і канікули між ними. Педагог вимагав, щоб прийом учнів до школи відбувався один раз на рік - восени. У кінці навчального року ввів перевідні екзамени. Крім цього запровадив різні види контролю й перевірки успішності учнів у навчанні: поурочна, щодення, щотижнева, четвертна.

Коменський дав ряд вказівок про організацію навчального дня у школі. Навчальний день повинен починатися вранці і тривати у школі рідної мови 4 години (2 години зранку для розвитку розуму і пам'яті та 2 години після обіду для розвитку рук і голосу), а в гімназії - 6 годин.

Одна з найбільших заслуг Коменського - розробка найважливіших питань класно-урочної системи навчання і обґрунтування уроку як форми

Необхідними умовами правильної організації навчальної роботи Коменський вважав: 1) клас з незмінним складом учнів і приблизно однаковим рівнем розвитку; 2) твердо визначений час занять; 3) послідовне чергування занять і перерв; 4) одночасну роботу учителя з усім класом.

Ним було запропоновано створювати у школах для навчання класи - групи з незмінним і стабільним складом учнів приблизно однакового рівня розвитку. Це давало можливість учителю вести колективну роботу одночасно з усіма учнями, а всі учні на занятті займалися одночасно одним і тим же.

Цікаві і важливі погляди Коменського відносно структурної побудови уроку. Він розрізняє три частини уроку: початок - відновлення в пам'яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження - показ, сприймання, роз'яснення; закінчення - вправа, оволодіння, використання.

У висловлюваннях Коменського відносно організації навчальної роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для якого завгодно числа учнів. У цьому позначився певний механіцизм Коменського, надмірна віра в силу «єдиного методу».

Таким чином, головним засобом дисциплінування Коменський називає авторитет учителя, який повинен бути таким, щоб учню було гріх його не послухати. Для цього учитель повинен завжди іти попереду і вести за собою учнів. До вчителя і до вчительської професії Коменський ставить високі вимоги.

2. Дидактичні принципи Я.А. Коменського

Головна педагогічна праця Коменського - «Велика дидактика» - була почата ним ще на батьківщині і завершена в Лешно, вже у вигнанні. Цей всесвітньо відомий трактат багато разів перекладався на російську мову (вперше - в 60-ті роки минулого століття). Дидактика, школознавство, теорія виховання і педагогічна психологія вперше в історії педагогічної думки знайшли у «Великій дидактиці» свій предмет і склали в сукупності особливу науку, раніше не існуючу в якості самостійної області знання. Ця наука уявлена тут цілісно: виділені цілі, задачі, зміст, психологічні чинники і передумови, методи і організаційні форми освіти, становлення і вдосконалення здібностей особи. Розв'язання цих проблем набуло статус загального і необхідного, достовірного і доведеного знання, що констатує закони і, у свою чергу, грунтується на їхній непохитності. «Велика дидактика» - грандіозна система, цілісна теорія укупі з її обгрунтуванням («філософією виховання»).

Щоб зрозуміти цілі і задачі, які ставив Коменський в своїх працях, перш за все - у «Великій дидактиці», необхідно зробити більш докладний екскурс в історію.

То була епоха наростаючого по швидкості краху феодальних засад життя і надзвичайно хворобливого, але незпинного зростання нових, буржуазних сил і відносин. Світ руйнувався, і світ споглядався. Зіткнення старого з, народженим в XV-XVI століттях і успішно зміцнівши, новим прийняло катастрофічні масштаби. Тридцятирічна війна принесла Коменському біль найжорстокіших втрат і украй важких поразок.

Сформований в альтруїстському і на рідкість мужньому дусі, Коменський створив нову ідейну зброю - пансофію, яка призначалася для знищення зла і встановлення добра на землі. Він бачив своє покликання в поверненні світу понівеченим міжусобицями народам, у встановленні на землі раю, в наближенні «тисячолітнього царства» істини, справедливості, добра, радості і краси.

Новаторство ідей Коменського ні в якому разі не вичерпано минулими сторіччями. Далеко не всі його розробки належать історії. Ще не вирішено багато «задач Коменського»: немає педагогіки, що дає стовідсоткову гарантію успіху. Не зняті з повістки дня педагогічної науки і питання формування пізнавальної активності і творчої самостійності; зміцнення міжнаочних зв'язків, створення єдиного, цілісного, системного, впорядкованого знання про світ; школа часом залишається місцем принижень і розчарувань для деяких учнів, замість того щоб бути «будинком радості», де людина научається насолоджуватися пізнанням єства речей і явищ, зміцнює свої сили і відчуває своє зростання. Над розвитком «мистецтва вивчати всіх всьому швидко, приємно, грунтовно і з гарантією успіху» психолого-педагогічній науці належить ще багато потрудитися.

В долі ідей Коменського і всієї його педагогічної спадщини можна виділити три основні етапи.

Перший - прижиттєвий, коли Коменський набув світову популярність як автор кращих підручників, перш за все латинської мови.

Другий - пов'язаний з святкуванням 300-ліття з дня народження, коли виник величезний інтерес до педагогічної теорії Коменського. В цей час в багатьох країнах світу переводилися і видавалися багато його теоретичних праць, передусім «Велика дидактика». В Німеччині в 90-ті роки було навіть створено Науково-педагогічне суспільство ім. Коменського. При Музеї військово-учбових закладів в Петербурзі був відкритий відділ Коменського. Саме в ці роки Коменський був одностайно визнаний основоположником школи і педагогіки нового часу.

Третій етап доводиться на 60-70-ті роки XX століття, коли була вперше опублікована і стала піддаватися всесторонньому аналізу підсумкова праця Коменського «Загальна порада про виправлення справ людських».

В наші дні Коменськй постає в чині глобально мислячого філософа і суспільного діяча, всі устремління якого направлені на досягнення єдиної гуманної мети, - вдосконалення людської природи і досягнення миру між народами.

Коменський був основоположником педагогіки нового часу. В його теоретичних працях з питань навчання і виховання дітей («Материнська школа», «Велика дидактика», «Новітній метод мов», «Пансофічна школа» і др.) розглянуті всі самі найважливіші педагогічні проблеми. В дидактичному навчанні Коменського одне з важливих місць займає питання про загальні принципи навчання, які звичайно називають дидактичними принципами. Принципами навчання маються на увазі ті положення загальнометодичного характеру, на які спирається навчання і навчання взагалі. В педагогічній літературі розрізняють дидактичні (загальні) принципи навчання і методичні (приватні) принципи навчання.

Коменський вперше в історії дидактики не тільки вказав на необхідність керуватися принципами в навчанні, але розкрив єство цих принципів:

1) принцип свідомості і активності;

2) принцип наочності;

3) принцип поступовості і систематичності знань;

4) принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками.

а.) Принцип свідомості і активності. [8]

Цей принцип припускає такий характер навчання, коли вчаться не пасивно, шляхом зубріння і механічних вправ, а усвідомлено, глибоко і грунтовно засвоюють знання і навики. Там, де відсутня свідомість, навчання ведеться догматично і в знанні панує формалізм. Коменський викрив пануючий протягом багатьох сторіч догматизм і показав, як схоластична школа вбивала у молоді всяку творчу здатність і закривала їй шлях до прогресу.

Коменський вважав бездіяльність і лінь вчитися. В своїй праці «Про вигнання з шкіл відсталості» Коменський розкриває причини ліні і дає ряд вказівок про те, як її викоренити.

Коменський вважає, що «відсталість є огида до праці в з'єднанні з лінощами». З нею зв'язані:

1) побіжність від роботи і ухилення від робіт, що задаються;

2) мляве, холодне, поверхневе і байдуже виконання їх;

3) повільність і припинення вже початих робіт».

Лінь вчитися у учнів, по Коменському, виражається в тому, що вони не думають, як би набути самим собі світло істинної і повної освіти, і ще менш того не приймають на себе працю, потрібну для досягнення такої освіти». Коменський вважав, що виганяти лінь потрібно працею.

Виховання активності і самостійності Коменський вважає самою найважливішою задачею: «Щоб все робилося за допомогою теорії, практики і застосування, і притому так, щоб кожний учень вивчав сам, власними відчуттями, пробував все вимовляти і робити і починав все застосовувати.» В своїх учнів я завжди розвиваю самостійність в спостереженні, в мові, в практиці і в застосуванні, як єдиної основи для досягнення міцного знання, чесноти, і нарешті, блаженства». [1]

б.) Принцип наочності

Принцип наочності навчання припускає перш за все засвоєння знань шляхом безпосередніх спостережень над предметами і явищами, шляхом їхнього плотського сприйняття. Наочність Коменський вважає золотим правилом навчання.

В основі вчення Коменського про наочність лежить сенсуалістично - матеріалістична гносеологія. Для обгрунтування наочності Коменський багато раз приводив одну фразу: «Нічого не може не бути в свідомості, що наперед не було дано у відчутті».

Коменський визначав наочність і її значення таким чином:

1) «Якщо ми бажаємо прищепити учням істинне і міцне знання речей взагалі, потрібно навчати всьому через особисте спостереження і плотський доказ».

2) «Тому школи винні надавати все власним відчуттям вчитися так, щоб вони самі бачили, чули, відчували, нюхали, куштували все, що вони можуть і повинні бачити, чути і т.д., вони позбавлять, таким чином, людську природу від нескінченних неясностей і галюцинацій…»

3) То, що потрібно знати про речі, повинно «викладатися за допомогою самих речей, тобто має, наскільки можливо, виставлятися для споглядання, дотику, слухання, нюху і т. п., самими речами, або замінюватись їх зображеннями».

4) «Хто сам одного дня уважно спостерігав анатомію людського тіла, той зрозуміє і запам'ятає все вірніше, ніж якщо він прочитає найобємніші пояснення, і не бачив всього цього людськими очима.»

Отже, видно, що Коменський наочність вважав не тільки принципом повчальним, але і полегшуючим навчання. Для здійснення наочності Коменський вважав необхідним використовувати: реальні предмети і безпосереднє спостереження над ними; коли це неможливо, моделі і копію предмета; картинки як зображення предмета або явища.

3. Практична і теоретична основа праць педагога

Для здійснення правильного спостереження Коменський категорично вимагає: «Хай буде для навчання золотим правилом: «все, що тільки можна надавати для сприйняття відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, підлягаюче смаку - смаком, доступний дотик - шляхом дотику. Якщо які-небудь предмети відразу можна сприйняти декількома відчуттями, хай вони відразу схоплюються декількома відчуттями».

в.) Принцип поступовості і систематичності знань

Послідовне вивчення основ наук і систематичність знань Коменський вважає обов'язковим принципом навчання. Цей принцип вимагає оволодіння учнями систематизованими знаннями в певній логічній і методичній послідовності.

Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються наступних питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності побудувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; які зв'язки і переходи слід встановити між окремими етапами навчання і т. п.

Який зміст вкладає Коменський в своє основне положення - «Навчання повинне вестися послідовно»?

Перша вимога Коменського полягає в тому, щоб був встановлений точний порядок навчання в часі, оскільки «порядок - душа всього».

Друга вимога торкається відповідності навчання рівню знань учня і «вся сукупність учбових занять повинна бути ретельно розділена на класи».

Третя вимога торкається того, щоб «все вивчалося послідовно з початку і до завершення».

Четверта вимога - «підкріплювати всі підстави розуму - це значить всьому учити, указуючи на причини, тобто не тільки показувати, яким чином що-небудь відбувається, але також показувати, чому воно не може бути інакше. [5]

Адже знати що-небудь - це значить називати річ в причинному зв'язку».

Коменський формулює ряд конкретних вказівок і дидактичних правил для реалізації цих вимог:

Заняття повинні бути розподілені так, щоб на кожний рік, кожного місяця, дня і години були поставлені певні учбові задачі, які повинні бути наперед продумані вчителем і усвідомлені учнями.

ці задачі повинні розв'язуватися з урахуванням вікових особливостей, точніше кажучи, відповідно задачам окремих класів.

один предмет слід викладати до тих пір, поки він з початку і до кінця не буде засвоєний учнями.

«всі заняття повинні бути розподілені так, щоб новий матеріал завжди грунтувався на попередньому і зміцнювався подальшим».

навчання «повинне йти від більш загального до більш приватного», «від більш легкого - до більш важкого», «від відомого - до невідомого», «від більш близького до більш віддаленого» і т.д.

«Цю послідовність, - говорить Коменський, - необхідно дотримувати усюди; всюди розум повинен переходити від історичного пізнання речей до розумного розуміння, потім до вживання кожної речі. Цими шляхами освіта розуму веде до своїх цілей подібно машинам з власним рухом».

г.) Принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками

Показником повноцінності знань і навиків є вправи, що систематично проводяться, і повторення.

Принцип повторення і вправи також старий, як і саме навчання. Ще стародавній китайський філософ Конфуцій будував систему навчання на принципі повторення і вправи. В середні століття вони стали універсальними методами навчання.

Проте розуміння вправи змінювалося за різних часів і епох у зв'язку із зміною цілей і змісту навчання. За часів Коменського в школах пануюче положення займали формалізм і зубріння.

Коменський в поняття вправи і повторення вклав новий зміст, він поставив перед ними нову задачу - глибоке засвоєння знань, засноване на свідомості і активності навчання. На його думку, вправа повинна служити не механічному запам'ятовуванню слів, а розумінню предметів і явищ, їхньому свідомому засвоєнню, використовуванню в практичній діяльності.

Тому Коменський не випадково називає вправи то практикою, то використовуванням, то хресисом, то автохресисом і ін. «оскільки тільки вправа робить людей досвідченими у всіх речах, умілими у всьому і тому годними до всього, ми вимагаємо, щоб у всіх класах учні вправлялися на практиці: в читанні, письмі, в повторенні і спорах, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації і т.д. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) відчуттів, би) розуму, в) пам'яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, же) в голосі, з) в правах, і д) в благочесті».

Коменський пов'язує вправи з пам'яттю і пише: «Вправи пам'яті повинні практикуватися безперервно». Але разом з тим Коменський виступає проти механічного запам'ятовування, на користь логічного, і указує:

«Грунтовно упроваджується в розум тільки те, що добре зрозуміле і ретельно закріплено пам'яттю».

Також велику увагу Коменський вимагає уділяти фізичному вихованню учнів.

Надаючи велике значення вправам і повторенням, Коменський висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні:

«Навчання не можна довести до грунтовності без можливо більш частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ».

В одній і тій же школі повинен бути «один і той же порядок і метод у всіх вправах».

«Нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що добре зрозуміле».

На кожному уроці після пояснення матеріалу вчитель повинен запропонувати

«встати одному з учнів, який все сказане вчителем повинен повторити в тому ж порядку, неначе він сам вже був вчителем інших, пояснити правила тими ж прикладами. Якщо він в чомусь помиляється його потрібно виправляти.

Потім потрібно запропонувати встати іншому і зробити те ж саме…»

На думку Коменського, така вправа принесе особливу користь, бо:

«І. Вчитель завжди буде викликати до себе увагу збоку учнів»

«II. Викладач переконається в тому, що все висловлене ним правильно засвоєно всіма. Якщо недостатньо засвоєно він буде мати можливість негайно виправити помилки».

«III. Коли стільки разів повторюється одне і теж, то найбільш відстаючі зрозуміють висловлене настільки, щоб йти нарівні з іншими».

«IV. Завдяки цьому, стільки разів проведеному повторенню, всі учні засвоять собі цей урок краще, ніж при найдовшому домашньому корпінні над ним».

«V. Коли таким чином учень постійно буде припускати, так би мовити, до виконання вчительських обов'язків, то в розум вселиться деяка бадьорість і захоплення цим навчанням і виробиться сміливість з воодушевлінням говорити про будь-який високий предмет перед зібранням людей, а це буде особливо корисним в житті».

Коменський розробив такі вимоги для принципу навчання і повторення:

1. «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику»

2. «Учні повинні робити не те, що їм подобається, але те, що їм наказують закони і вчителя».

3. «Вправи розуму будуть відбуватися на спеціальних уроках, що проводяться по нашому методу».

«Кожна задача раніше ілюструється і пояснюється, причому від учнів вимагається показати, чи зрозуміли вони її і як зрозуміли. Добре також в кінці тижня влаштовувати повторення».

З цих положень видно, що Коменський вправами і повтореннями повністю підпорядковує задачі свідомого і міцного засвоєння знань учнями. З цієї точки зору багато запропонованих ним правил не тільки є значним досягненням сучасної Коменському дидактики, але і понині зберігають своє теоретичне і практичне значення.

3. Про школу, вчителя та моральне виховання дітей

У «Великій дидактиці» та в «Законах добре організованої школи» Я. Коменського закладені ідеї виховання особистості, виховання людяності в людині. В основі вчення про виховання особистості лежить ідея виховуючого навчання і природо відповідності. Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський вмділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність і справедливість.

Основним у шкільному вихованні дітей вважав дисципліну.

Загалом Я. Коменський вважав, що цінність нації визначається тим, як вона ставиться до школи, до вчителя.

У своїй «Пансофії» вчений мріяв про ті часи, коли війни і ворожба між людьми і людськими спільнотами стануть гуманними, такими, що дозволять у повній мірі реалізувати визначальну християнську чесноту «Возлюби ближнього».

4. Періодизація і система шкільної освіти

Коменський розробив періодизацію і систему шкільної освіти. Все життя дитини він розбив на 4-ри вікових періоди по 6 років у кожному. І для окремого періоду пропонувалася своя школа:

- дитинство-від народження до 6-ти років-материнська школа;

- отроцтво-від 6-ти до 12-ти років-школа рідної мови;

- юність-від 12-ти до 18-ти років-латинська школа чи гімназія;

- змужнілість-від 18-ти до 24-х років-академія чи університет.

Ступені навчання у системі Коменського:

1) Перший ступінь навчання-материнська школа-це сім» я, де проходить життя дитини від народження до 6-ти років. Головним призначенням цієї школи він вважав захист дитини від шкідливих впливів, також створення твердої основи для всієї системи наступного навчання і виховання. Тут визначався зміст, організація, методи виховання дітей у сім» ї та обов» язки батьків.

2) Другий ступінь у системі освіти і виховання Коменського - це школа рідної мови-навчання на цьому етапі має проводитись рідною мовою, вчитись мають діти обох статей, незалежно від станів, віросповідань і національності.

3) Третій ступінь навчання, запропонований Коменсьим, латинська школа чи гімназія - на його думку, це повинна бути всезагальна школа, де навчалися б юнаки незалежно від їх майнового і станового положення. Вони мають складатись із 6-ти чи 7-ми класів. Тут, крім «семи вільних мистецтв» (граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія), пропонувалося вивчати фізику, географію, історію і мораль. Кожному з 6-ти класів гімназії давалася своя назва, і кожен клас включав історію як предмет і підпорядковував її викладання вивченню основної науки. Так, наприклад, 1-й клас-граматичний; 2-й клас-фізичний, де вивчалась історія природознавства; 3-й клас-математичний, де повинна була вивчатись історія мистецтв разом з історією різних винаходів; 4-й клас-етичний-у ньому мали вивчатись історія моралі та найкращі приклади добра; 5-й клас-діалектичний-передбачав вивчення звичаїв різних народів; 6-й клас-риторичний-предметом вивчення якого повинна бути загальна історія, тобто історія всієї землі і всіх народів.

4) Четвертий ступінь навчання-академія і подорож (18-24 роки)-є останнім вищим ступенем навчання в системі Коменського. Академія мала три традиційних факультети: богословський, юридичний і медичний. Велике значення мало забезпечення вищої школи висококваліфікованими вченими, необхідною літературою. До системи занять, поряд з лекціями, входила обов» язкова система самостійної роботи студентів, а також подорожі, які сприяли розширенню знань і вважались обов» язковою частиною вищої освіти.

Отже, встановлюючи таку послідовність вивчення основ наук, Коменський виходив із своїх філософських поглядів, а також із теорії сенсуалізму і був на той час педагогом-новатором, розробивши періодизацію і систему шкільної освіти.

Висновки

Виходячи з поставленої мети, можна зробити наступні висновки:

по-перше, головним засобом дисциплінування Коменський називає авторитет учителя, який повинен бути таким, щоб учню було гріх його не послухати. Для цього учитель повинен завжди іти попереду і вести за собою учнів. До вчителя і до вчительської професії Коменський ставить високі вимоги;

по-друге, видно, що Коменський наочність вважав не тільки принципом повчальним, але і полегшуючим навчання. Для здійснення наочності Коменський вважав необхідним використовувати: реальні предмети і безпосереднє спостереження над ними; коли це неможливо, моделі і копію предмета; картинки як зображення предмета або явища;

по-третє, встановлюючи вище зазначену послідовність вивчення основ наук, Коменський виходив із своїх філософських поглядів, а також із теорії сенсуалізму і був на той час педагогом-новатором, розробивши періодизацію і систему шкільної освіти.

Отже, Ян Амос Коменський зробив величезний вплив на розвиток педагогічної думки і школи у всьому світі.Він був новатором в області дидактики, висунув багато глибоких, прогресивних дидактичних ідей, принципів і правил організації учбової роботи (учбовий рік, канікули, розподіл учбового року на учбові четверті, одночасний прийом учнів осінню, класно-урочна система, облік знань учнів, тривалість учбового дня т т.д.). Його рекомендаціїї з цих питань до сих пір в основних рисах застосовуються в школах різних країн.

В розвитку педагогіки Коменський, як відзначив Лейбніц, зіграв таку ж роль, як Декарт і Бекон в розвитку філософії, як Коперник в розвитку астрономії.

Список використаної літератури

1. Брюшнов В.А. Педагогіка століття / В.А. Брюшнов. - М.: Летопись, 1998. - 264 с.

2. Бондаренко А.П С Хронологія в деталях / А.П Бондаренко, К.Л. Збражевський - Житомир: Мрія, 1999. - 154 с.

3. Герто О. Первие шаги /О. Герто - Канада.: Freedom, 2007. - 342 с.

4. Данек Р. Особливості виховання. / Р. Данек - Вашингтон: One day, 2008. - 234 с.

5. Замура О.Н.Я.А. Коменський - основи основ / О.Н. Замура - К: Думка, 2003. - 150 с.

6. Мартон Г. Виховання / Г. Мартон - Клівленд: Tree, 2005. - 170 с.

7. Предборська І. Н.1000 визначних людей / І. Н. Предборська - М: Сосна, 1994. - 184 с.

8. Рожнов А.К. Зародження дидактики / А. К Рожнов. - Вінниця: Перо, 2003. - 97 с.

9. Соровінов П.Р. Людина. Цивілізація. Суспільство / П.Р. Соровінов - М.: Политиздат, 1992. - 238 с.

10. Трохименко В.В. Педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.В. Трохименко - К: Академія, 2006. - 564 с.

11. Форостян В.А. Коменський Я.А - основні засади / Форостян В.А. - К.: Мрія, 1998. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru

...