Дидактичні технології у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність дидактичного процесу значною мірою залежить від адекватного вибору і фахової реалізації конкретних педагогічних технологій. Орієнтація на технологічний підхід у застосуванні арсеналу педагогіки передбачає певну технологічність і самих форм і методів навчання, з погляду їх структури, конструювання і практичного застосування, і певною мірою первинного етапу проектування навчального процесу--формулювання педагогічних завдань.

Функцію науково-педагогічного працівника можна трактувати як систему послідовних (технологічних) операцій з організації, спостереження, контролю і корекції діяльності студентів. Сукупність дій науково-педагогічного працівника та пізнавальної діяльності студентів у їх взаємодії становить цілісний процес.

Очевидно, що методично забезпечено мету, зміст, процес навчання. Отже, існують відповідні методичні вимоги: цільові, змістовні, процесуальні. Орієнтація на технологічний підхід із творчим пошуком викладачів базується на аксіоматичних підходах, суть яких зводиться до того, що суворе визначення цілей навчання (чому і для чого?) має сприяти відбору й проектування змісту (що?) та управління навчальним процесом (як?), методам і засобам навчання (за допомогою чого?), враховуючи необхідний рівень кваліфікації викладачів (хто?), методи оцінки досягнутих результатів навчання (чи так це?). Наведені критерії в комплексному застосуванні визначають сутність навчального процесу -- його технології.

Технологічний підхід до навчання передбачає конструювання навчального процесу, керуючись освітніми орієнтирами, цілями змісту навчання. Особливої уваги заслуговують корекція навчального процесу і діагностика якості.

Слово "технологія" походить від грецьких "techne" -- поняття, вчення і "logos" -- майстерність, мистецтво.

У широкому значенні технологію розуміють як сукупність знань про засоби здійснення процесів, за яких відбувається якісна зміна об'єкта. Базуючись на наявних у педагогічної науці поняттях системного підходу до навчання, педагогічними технологіями доречно вважати інструментарій досягнення цілей.

Словник української мови радянських часів пояснює: технологія - сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. Саме з технікою і виробництвом пов'язували в нас зміст цього слова донедавна, що було зовсім неправильно.

На Заході цей термін завжди використовували і використовують у різних галузях знань, зокрема в педагогіці. Нині в Україні термін "технологія" використовують не лише в технічному розумінні.

Аналізуючи генезис поняття "освітня технологія", деякі автори наводять приклади технологій: підходи до спартанського виховання у грецькій школі, підходи до виховання Плутарха, використання логічних конструкцій діалогу Сократом, систему форм і засобів виховання для різного типу шкіл та під час вивчення різних предметів Платона, технологію досягнення мети Арістостеля. Крім того, технологічними підходами вважають систему наслідування, наставництва, вправ заучування та осмислення матеріалу в процесі виховання (мислитель М. Квінтіліан), систему освіти Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, систему розумового, фізичного й морального виховання Т. Кампанелли, систему виховання М. Монтессорі.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А Коменський. Він виокремлював уміння правильно визначати мету, обирати засоби її досягнення, формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних зарубіжних і українських педагогів, таких як А. Дистервег, Й. Г. Песталоц-ці, Л. М. Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та ін.

Поняття "освітня технологія" віднедавна поширюється в теорії вчення. Уперше у 20-х роках минулого століття його використовували у педології, у наукових працях з рефлексологи (І. П. Павлов, В. М,-Бехтерев, О. О. Ухтомський, С. Т. Ша-цький).

У 30-ті роки XX ст., коли у шкалах США з'явилися перші програми аудіовізуального навчання, в освіті починають користуватися поняттям технологія. Далі у США вперше вживають термін "освітня технологія" у контексті організації навчання і виховання. Одночасно використовують термін "педагогічна техніка", вжитий у "Педагогічній енциклопедії" 30-х рр. XX ст. Педагогічна техніка - сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Біля джерел технологізації педагогічного процесу був ще А. С. Макаренко.

У "Педагогічній поемі" А. С. Макаренко писав, що педагогічний процес ніколи не формували за технологічною логікою, а завади за логікою моральної відповідальності. Саме тому в школі відсутні всі важливі частини виробництва: технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота, використання кондукторів і пристроїв, нормування, контроль, допуски, бракування. дидактичний сенсорика вальдорфський мовлення

Аналіз зарубіжної та української науково-педагогічної літератури дав змогу зробити висновок, що педагогічна технологія пов'язана із системними підходами до освіти і навчання, охоплює всі аспекти, елементи педагогічної системи -від постановки цілей до проектування всього дидактичного процесу і перевірки його ефективності.

У практиці вищої школи можна знайти чимало науково-педагогічних працівників, які або недостатньо орієнтуються в педагогіці, або невиразно уявляють її зміст. Вони працюють за інтуїцією, за своїми методами. Однак фрагментарне застосування різних способів навчання без урахування взаємозумовленості і взаємозалежності всіх елементів педагогічної системи лише збільшує протиріччя між цілями професійного навчання, зумовленими державними освітніми стандартами і соціальним замовленням, результатами якості підготовленості випускників.

Впровадження педагогічних технологій у практику освітньої системи потрібно для упорядкування праці викладача, для постановки чітких цілей і визначення шляхів досягнення, тобто управління процесом навчання. Застосування педагогічних технологій дасть змогу рухатися до прогнозованого завершального результату за умов суворої обґрунтованості кожного елемента та етапу навчання.

Таким чином, педагогічні технології слід розглядати як систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого процесу навчання, як систему способів і досягнення цілей управління цим процесом.

Значна частина науково-педагогічних працівників не бачить відмінності між методикою і технологією. Методика у своїй основі -- сукупність рекомендацій з організації та проведення навчального процесу, а педагогічній технології властиві низка принципових аспектів:

* організований, цілеспрямований, педагогічний вплив і вплив на навчальний процес;

* змістовна техніка реалізації навчального процесу;

* опис процесу досягнення планованих результатів навчання, тобто досягнення цілей навчання;

* процес навчання як система, що об'єднує особисгісний та колективний пошук, який враховує всі взаємозалежні елементи педагогічної системи;

* методологічна основа методики, оскільки методика знаходить у технології своє обґрунтування і побудову;

* процесуальний, динамічний характер процесу навчання, на відміну від методики, яка дає цілком конкретні рекомендації;

* орієнтація не на один предмет і на досягнення однієї меті, а на універсалізацію підходів до вивчення навчального матеріалу;

* орієнтація тих, які навчаються, тоді як методика орієнтована на викладача.

Отже, поняття "технологія навчання" ширше, ніж поняття "методика навчання". Технологія відповідає на запитання, як найкраще досягти мети навчання, коли її досягнення зумовлено управлінням.

У нашій країні проблему результативності (ефективності) навчання активно розробляли на основі багатьох чинників: психології, проблемності теорії управління, концепції алгоритмізацїї навчання, управління пізнавальною діяльністю тих, хто навчає, оптимізації навчання, наукової організації і педагогічній практиці.

Широку популярність отримали технології, які спрямовані на досягнення проектованих результатів (автори -- педагоги-новатори І. В. Волков, В. Ф. Шаталов), пошук побудови ефективного навчального процесу, який забезпечував би успіх кожному викладачу, триває.

Отже, необхідно розв'язати проблеми проектування такого навчання, яке перетворилося на своєрідний технологічний процес із гарантованим результатом.

Педагогічні технології зародилися понад три десятиліття назад. їх підхопили чимало розвинених країн і визнало ЮНЕСКО. Є багато аспектних підходів до генези і тезаурусу категорії "педагогічна технологія" Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала 1974 Р- таке oфіцінне визначення: "Педагогічна технологія є комплексний інтегративний процес, що включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем планування, забезпечення, оцінювання й управління розв'язанням проблем, що охоплюють усі аспекти засвоєння знань".

Від 60 -х років термін "педагогічна технологія" поступово входив у педагогіку в СРСР. У розроблення визначення цього терміна значний внесок зробили вчені С. І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, В. М. Боголюбов, А. А. Вербицький, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, І. Я. Лернер, В. Я. Ляудіс, В.М.Монахов, А Я. Савельєв, Н. А. Селезньова, Н. Ф. Тализіна та ін.

Аналіз зарубіжної науково-педагогічної літератури засвідчив, що термін "педагогічна технологія" трактували і трактують по-різному.

педагогічна технологія -- комплексна інтегративна система, що містить чимало упорядкованих операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілевизначення, змістовні, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, надбання професійних умінь формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання.

Інакше кажучи, сучасні технології навчання становлять системний підхід проектування, реалізації, оцінки, корекції та подальшого відтворення процесу навчання. Системний і ши-рокоаспектий підхід визначає технологію навчання як педагогічну категорію, орієнтовану на вдосконалення дидактичної практики, яка є вирішальним аргументом на користь її ефективності.

Вальдорфська педагогіка

Вамльдорфська педагомгіка -- це концепція виховання і навчання дітей. Головною метою вальдорфської педагогіки є надання допомоги особистості у власному становленні та розкритті талантів «у гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та світу». Автором методу вальдорфської педагогіки єавстрійський вчений і філософ Рудольф Штайнер і базується на його езотерично-філософській концепції -- антропософії. Перша вальдорфська школа була відкрита уШтуттґарті 7 вересня 1919 р. для дітей робітників фабрики «Вальдорф-Асторія» (звідси назва).

Власна концепція методики

Реалізація мети вальдорфської педагогіки створює передумову для всебічного і гармонійного розвитку особистості, збереження і розвитку усіх прихованих здібностей дитини, розкриття її неповторного індивідууму. Разом з тим, переслідується завдання виховання дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві, відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем. В основі вальдорфської педагогіки покладено християнські релігійні цінності. Навчання у школах проводиться відповідно до спеціально розроблених планів, що складені із врахуванням спеціальних ритмів. Поділ людини на різні компоненти та поділ природи на періоди був розроблений Рудольфом Штайнером.

Методом вальдорфської педагогіки користуються близько 900 освітніх закладів у 60-ти країнах світу, більшість -- у Німеччині. З 1919 року вони розвиваються у Європі,Америці, Африці, Австралії, Азії, пострадянських країнах, а з 1990 року -- в Україні.

Критика

Вальдорфська методика була покликана сприяти соціалізації дітей робітників фабрик, та вихованню наступного покоління робітників, а не розвитку творчої особистості, на що наголошують деякі сучасні критики цієї методики.

Штайнерівська педагогіка ґрунтується на антропософії -- псевдонауці, що переплітається з релігією, космогонією та езотерикою, через що критики часто називають вальдорфську школу педагогічною сектою.

Це педагогіка, яка виходить з сутності дитини і має за мету розвиток індивідуального потенціалу кожної дитини. Вона враховує культурне розмаїття, підпорядкована загальнолюдським етичним принципам та прагне допомогти природному та гармонійному входженню дитини до життя.

Засновник вальдорфської педагогіки Рудольф Штайнер (1861-1925) - австрійський вчений, філософ, громадський діяч, зробив внесок у розвиток багатьох галузей науки та мистецтва. Педагогічну теорію почав розробляти з початку XX сторіччя («Виховання дитини з погляду духовної науки», 1907 р.) Основою вальдорфської педагогіки є людинознавство і психологія розвитку, які були представлені Рудольфом Штайнером в його циклі «Загальне людинознавство» (1919). З того часу були проведені різноманітні розробки, які стосуються фізіології та психології розвитку, а також методики, дидактики та нових предметів. Вони належать до основ вальдорфської педагогіки.

Вальдорфська школа є цілісною та інклюзивною шкільною моделлю від дошкілля до кінця шкільного періоду. Її навчальний план узгоджується між різними класами та предметами і пропонує для кожної дитини багатовимірні відповідні віку можливості для розвитку через орієнтування на етапи розвитку дітей та підлітків.

Ці можливості включають у себе, зокрема, отримання знань, культурної компетенції, соціальних та емоційних здібностей, а також різних практичних навичок.

В основі виховання і навчання у вальдорфській школі лежать рамки навчального плану, який дає вчителям імпульс для індивідуальної розробки своїх занять. Планування уроку виходить з вищеназваних основних мотивів. Кожен вчитель несе особисту відповідальність за свої уроки перед собою _та перед громадою.

Мета вчителя - стати митцем виховання, так, щоб урок робив учня інтелектуально творчим, соціально відповідальним _та спроможним до дій. Найсуттєвішою передумовою для цього є самовиховання вчителя і професійна освіта та підвищення кваліфікації.

Як правило, один вчитель супроводжує клас протягом перших 6-8 років в якості класного вчителя. Предметні вчителі _та куратори, особливо в старших класах, потребують як педагогічної вальдорфської освіти, так і відповідної фахової _або наукової кваліфікації.

Для вальдорфської школи, зокрема, характерні наступні ознаки:

- Дошкільне виховання без академічних вимог.

- Як правило, один вчитель супроводжує перші 6-8 класів _в якості класного вчителя.

- Епохальні уроки, предметні уроки та інші форми занять.

- Навчання іноземним мовам з перших класів.

- Навчальні плани, які, наскільки це можливо, створені _на психолого-гігієнічних засадах.

- Художньо-ремісничі дисципліни, музика та евритмія _з першого по останній рік навчання.

- Єдність класу зберігається незалежно від індивідуальної успішності учнів.

- Жодних виключно кількісних оцінювань і тестів заради тестів.

- Характеристики, які разом з оцінюванням наявних досягнень, перш за все відображають розвиток учня _і дають поштовх для подальшої роботи.

- Педагогічне поводження з питаннями дисципліни.

- Діяльності, які спрямовані на формування спільноти, єдності, такі як щомісячні та річні свята, екскурсії, практика, театральні вистави та ін.

Методика Марії Монтессорі

Педагогіка Монтессорі -- система педагогічного виховання, запропонована в першій половині XX століття італійським педагогом, ученим і мислителем Марією Монтессорі. Нині вона успішно використовується в усьому світі. Працюючи з дітьми, Марія Монтессорі звернула увагу на те, що дітям властиве особливе мислення, що відрізняється від мислення дорослого. Вона назвала його «всотувальним мисленням». Крім того, вона помітила, що дитина у своєму розвитку переживає кілька особливих періодів, коли вона більш відкрита для сприйняття інформації. Ці періоди називаються сензитивними. У різних дітей вони виникають по-різному і в різний час.

Філософія

Педагогіка Монтессорі підкреслює і розвиває потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам.

Основа філософії - це переконання, що надаючи дитині відповідну освіту і необхідну свободу, забезпечуючи її потреби та виховуючи в ній впевненість у власних силах, любов до життя, повагу, у відповідь можна очікувати такого ж ставлення, а в майбутньому вона повною мірою реалізує себе .

Задача методу полягає у підготовці дитини до життя, а не до школи. Монтессорі культура міцно побудована на незалежності мислення і дій та повазі до себе, однолітків, викладачів, дорослих і світу навколо. Ми віримо, що маючи впевненість і повагу, дитина виросте в дорослого, який досягне великих здобутків.

Ось орієнтовні строки сензитивних періодів за Марією Монтессорі:

Від 0 до 6 років -- період розвитку мовлення.

Від 0 до 3 років -- період сприйняття порядку.

Від 0 до 5,5 років -- період сенсорного розвитку.

Від 1,5 до 2,5 років -- період сприйняття маленьких предметів.

Від 1 до 4 років -- період розвитку рухів і дій.

Від 2,5 до 6 років -- період розвитку соціальних навичок.

Що ж до основних принципів методики, то вони такі:

* Індивідуальний підхід до дитини. Це не просто слова: малюк сам може обирати, чим йому займатися, сам визначає, скільки часу він витратить на заняття.

* Навчання обов'язково повинно проходити у грі.

* Основне гасло методу: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність.

* Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають«Монтессорі-середовищем». У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності.

* Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу.

* Головна рушійна сила педагогіки -- це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений.

Підготоване середовище

Класну кімнату В Монтессорі школах умовно розділено на 5 зон: Навички Практичного Життя, Сенсорика, Математика, Розвиток мовлення, Космічне виховання. Кожна з цих зон устаткована відповідними матеріалами Монтессорі. В школах Монтессорі немає традиційних іграшок, замість них - матеріали для «дитячої роботи», яка природно розвиває кожну дитину, відповідно до її індивідуального темпу, здібностей та зацікавленостей.

Навички Практичного Життя

Вправи з розділу Практичне Життя звичайно першими пропонуються дитині, яка розпочинає навчання. Від оволодіння навичками, які відпрацьовуються в цій зоні, багато в чому залежить успіх дитини в інтелектуальній роботі. Працюючи зі справжнім побутовим приладдям, діти розвивають контроль та координацію рухів, відповідальність, незалежність, впевненість, звичку працювати самостійно, здібність впорядковано мислити, що досягається завдяки власному свідомому вибору діяльності. Діти дуже люблять працювати в цій зоні, так як тут все знайоме та походить з реального життя. Розділ Практичне життя є базовим в Монтессорі освіті. Він включає в себе спеціально розроблені вправи, націлені на розвиток концентрації уваги та самостійності дитини. Ці навички необхідні для того, щоб не залежати від дорослих у щоденних побутових справах, самостійно піклуватися про навколишнє середовище та турбуватися про інших, що зміцнює впевненість дитини в собі. В цій зоні малюки навчаються мити посуд, користуватися кухонним приладдям, готувати прості страви, прибирати, чистити взуття, одягатися, сортувати, пересипати, переливати та змішувати.

Сенсорика

Сенсорний матеріал Монтессорі забезпечує розвиток і систематизацію чуттів (зір, слух, смак, нюх та дотик), завдяки чіткому науковому підходу. Відмінною рисою цього розділу є ізоляція в окремій роботі лише однієї якості, яка відрізняє предмет один від одного (наприклад ізолюється вага чи колір), в той час, як всі інші характеристики є однаковими для всіх об'єктів. Для всіх матеріалів обов'язковою є можливість самостійного контролю помилки, тобто дитина сама може перевірити правильність виконання, не потребуючи допомоги вчителя. Це навчає дітей працювати самостійно, не боячись помилятися. Заняття в сенсорній зоні розроблені для того, щоб дитина навчилась виявляти різницю між якостями предметів (форма, розмір, вага, колір, запах, текстура, смак та ін.). Ці вміння вдосконалюються з метою підготовки дитини до інтелектуальних робіт та подальшого навчання. Монтессорі матеріали прості та захоплюючі, вони допомагають дитині дуже точно розрізняти фізичні властивості об'єктів, що її оточують. Діти працюють з геометричними тілами, дзвониками, пазлами, тканинами, звуковими, смаковими та нюховими «коробочками», роботами для вдосконалення стереогностичного та баричного чуття.

Математика

До роботи з Математичними матеріалами дитина приходить вже ґрунтовно підготована. Спершу працюють з різноманітними матеріалами, які допомагають зрозуміти поняття кількості, а вже потім презентують, як саме кількість може виражатися за допомогою цифр. Ці ідеї потім об'єднуються і разом формують підґрунтя для подальшого розуміння математичних принципів. Дитина вчиться систематизовувати та впорядковувати предмети, розвиваючи процеси мислення. Це сприяє пізнанню абстрактної математичної теорії шляхом використання наочних, предметних навчальних засобів, з якими можна маніпулювати, експериментувати та відкривати їхні нові можливості. Діти працюють з математичними штангами, картками, веретенцями, намистинками, ланцюжками, шершавими цифрами та ін.

Розвиток Мовлення

Монтессорі матеріали з розділу Мовлення мають на меті підтримати внутрішню інтуїтивну здібність дитини до читання та письма. Знаки та символи письма є абстрактними та незрозумілими для дітей, для їх роз'яснення використовують прості матеріальні об'єкти. Під час підготовки до читання та письма діти з задоволенням виконують цікаві вправи, розроблені для розвитку слухового та зорового сприйняття письмових символів, розширення словникового запасу та розвитку моторики. Діяльність охоплює розпізнання та виділення звуків, їхнє повторення та упорядкування, вправи з, так званого, інтуїтивного читання, самостійних розповідей та прослуховування книжок.

Космічне виховання

Ідея Космічного Виховання Монтессорі полягає в наданні дитині можливості дізнатися і зрозуміти зв'язки основних елементів всесвіту - часу, природи, історії. Матеріали цієї зони є предметними та наглядними, вони охоплюють географію, ботаніку, анатомію, астрономію тощо.

Термін «культура» в Монтессорі освіті обіймає географію, біологію, історію та астрономію. Діти вивчають континенти та дізнаються про культуру і історію народів, що їх населяють, про місцевих тварин та рослини. Вони створюють карти, слухають пісні та легенди, знайомляться з традиційним вбранням, мистецтвом та стравами. Діти пізнають основи науки, здобуваючи практичний досвід впізнавати та класифікувати тварин і рослин, малювати чи складати пазли з їхніх частин, відрізняти типи земної поверхні тощо.

Размещено на Allbest.ru