Сучасна військова освіта в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія НГУ

Перевірив: доцент І.І.Сіврук

Харків 2014

ВСТУП

У статті наведено основні принципи військової освіти в Україні з огляду на обороноздатність незалежної держави та перспективи інтеграції військової і цивільної освіти при підготовці курсантів вищих військових навчальних закладів.

Ключові слова: військова і цивільна освіта, інтеграція військової освіти.

Актуальність теми. Здобуття незалежності поклало початок самостійному державницькому розвитку України, становлення нової доби в її історії. Забезпечення бойової готовності та боєздатності Збройних сил (ЗС) України, захист її суверенітету та незалежності потребують постійного вдосконалення якості та ефективності бойової підготовки особового складу. Всебічна підготовка військовослужбовців до виконання навчальних та бойових завдань розглядається як одне з найважливіших завдань, що висуваються Указами Президента України, наказами та директивами Міністерства оборони України.

Зважаючи на факт, що система освіти в Україні формується як одна з найголовніших цінностей, що в майбутньому має відродити державність нашої країни шляхом демократизації суспільства, то все вище вказане відображається, в свою чергу, і на розвитку системи освіти, зокрема, на новітній побудові самої системи: її докорінне реформування відповідно до сучасного рівня світової цивілізації поряд з іншим мають закласти основи національного відродження України. Адже, як показує історичний досвід, добробут, життєздатність і безпека будь-якої держави, її значущість у світовому товаристві та конкурентоспроможність залежать передусім від стану освіти в ній.

Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорукою майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує його інтелектуальний, духовний та економічний потенціал.

За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі. Водночас темпи і глибина перетворень не спроможні задовольнити швидкий розвиток суспільства, його потреб, розвиток держави та особистості.

Ось чому в Україні мають забезпечуватися прискорений, випереджувальний інноваційний розвиток освіти, а також умови для всебічного розвитку, самоствердження і самореалізації особистості протягом усього життя. Визначальним державним документом, де проголошено пріоритет освіти в державній політиці, сформовано систему концептуальних ідей і поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти в першій чверті ХХІ ст., стала Національна доктрина розвитку освіти України. І як важлива складова освіти України виступає військова освіта. Система кадрового забезпечення Збройних сил (ЗС) України відповідно до Воєнної доктрини України реалізується через систему військової освіти (СВО), яка є складовою загальнодержавної системи освіти. Вона має сприяти відтворенню кадрового потенціалу ЗС України, забезпечувати високу якість військових фахівців відповідно до сучасних вимог, робити свій внесок у зміцнення обороноздатності держави.

Все вище вказане актуалізує важливість вдосконалення системи військової освіти, оскільки її розвиток має пріоритетне значення внесок у будівництві ЗС України; адже професійна, дисциплінована, озброєна новітньою військовою технікою, мобільна, свідома свого високого патріотичного обов'язку армія є однією із складових стабільності будь-якої держави. Метою роботи є проведення системного дослідження військової освіти, підвищення ефективності підготовки військових фахівців в України, розгляд важливості процесу інтеграції військової та цивільної освіти згідно сучасних вимог навчання у вищих навчальних закладах військового типу.

Завдання:

1. Розглянути роль і місце ВО в України в соціокультурному середовищі, із системою національної системи безпеки і оборони, виявити її найбільш значущі зв'язки і проаналізувати їх роль і значення;

2. Дослідити ВО як системну цілісність;

3. Розглянути важливість процесу інтеграції військової і цивільної освіти у сучасних умовах навчання у вищій школі військового спрямування, як одній з основних складових у системі вищої освіти.

Основна частина

військовий освіта навчання школа

У 1991 р. самостійної системи підготовки офіцерських кадрів в Україні не існувало. Як відомо, після розпаду СРСР, на території України залишилися фрагменти колишньої системи військової освіти, існувала доволі розгалужена й розрізнена мережа військових навчальних закладів. Це створювало значні проблеми щодо її трансформації з урахуванням реальних потреб та можливостей збройних сил України. Крім того, були відсутні органи управління підготовкою військових фахівців, які були б спроможні у стислі терміни організувати та всебічно забезпечити кадрове поповнення ЗС офіцерським складом; не існувало стандартів військової освіти: у Міносвіти України робота по різних напрямках підготовки на той час лише починалася; не було визначеності щодо формування навчальних планів, програм, освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки військових фахівців. Зміст військової освіти також потребував суттєвих змін і вдосконалення, тому що в закладах переважали відомчі підходи до формування навчальних планів і програм.

Проблему встановлення і розвитку військової освіти не можна було розв'язати за рахунок реформ і організайно-управлінського та змістовного характеру. Акцентом ставало питання розробки сучасної стратегії військової освіти, де було б враховано всі досягнення та помилки минулих десятиліть. Необхідно було, спираючись на кращу досягнення світової теорії і практики освіти, розробити та ухвалити концепцію військової освіти. Для цього належало, насамперед, чітко визначитись із загальною освітньою парадигмою - системою вхідних принципів, на основі яких будуватиметься стратегія військової освіти. Зміна парадигми військової освіти зумовлювала необхідність розроблення методологічних і концептуальних основ процесу створення та реформування всієї військово-освітньої сфери з позиції сучасних реалій, переосмислення її місця в соціальному та культурному середовищі, забезпечення системного бачення її завдань. Новітній фактор розвитку мав передбачати переосмислення національного досвіду розвитку освіти, враховувати принципово нові підходи до її вдосконалення: інноваційне уявлення про місце військового фахівця у сучасному інформаційному світі, у ЗС України в умовах міжнародних інтеграційних процесів, війн, локаційних конфліктів; пошук адекватних теоретичних засад, закономірностей, досліджуваних педагогікою, психологією, філософією вищої військової освіти.

Поняття "військова освіта" можна розглядати як похідне від загальніших понять: "система освіти" та "освіта". Стосовно визначення змісту двох останніх існують різні погляди:

"Освіта" - це спільно організований та унормований процес постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціально-значимого досвіду, що характеризується компонентами, які взаємоперетинаються, зокрема, засвоєнням досвіду(знання, уміння), вихованням якостей поведінки, фізичним та розумовим розвитком особистості... Провідною діяльністю є навчальна діяльність або навчання.

"Освіта" - специфічна галузь спільного життя, найважливіша передумова рішення основних завдань суспільства, необхідна умова суспільного відтворення та суспільної діяльності, формування кадрів для всіх сфер розвитку суспільства.

Система освіти - соціальний інститут, призначений забезпечити цей процес. ВО являє собою аналогічно визначений процес становлення і розвитку особистості та передачі їй соціального досвіду. Однак, на відміну від цивільної військова освіта формує особистість військового фахівця, який повинен і здатен займатися військовою діяльністю.

Система ВО - це соціальний інститут, що є складовою частиною державної системи освіти, покликаний забезпечити процес військової освіти та складається певною мірою з організованої сукупності освітніх закладів, які реалізовують військову освіту згідно з чинними нормативно-правовими основами, освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, встановленими державою та органів управління освітою, що здійснюють керівництво діяльністю цих закладів.

Щоб краще дослідити сучасний стан СВО України, зробимо аналітичний огляд структури освітньої галузі в цілому, а потім детальніше розглянемо питання взаємодії систем загальнодержавної та військової освіти, шляхам їх інтеграції. Зазначимо, що державна політика в напрямі формування мережі загальноосвітніх закладів гарантує кожному громадянинові України конституційне право на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти; на сучасному етапі розбудови українського суспільства суттєво зростає роль вищої освіти. Вона стає не тільки фаховою, а й духовною потребою громадян. Удосконалення мережі ВНЗ полягає у створенні такої її конфігурації, яка за освітніми та кваліфікаційними рівнями, типами вищих навчальних закладів джерелами фінансування задовольнила б потреби кожної людини і держави в цілому через реалізацію наявних та створення вищих навчальних закладів нового типу.

У державній програмі реформування та розвитку ЗС України на період до 2005р., затвердженій Указом Президента України, велику увагу приділено ВО, яка функціонує в інтересах забезпечення ЗС держави висококваліфікованими військовими професіоналами.

Головне завдання СВО - підготовка до військово-професійної діяльності офіцерських кадрів технічної, оперативно-тактичної та оперативно-стратегічної ланок військового управління як еліти ЗС України, а також підготовка військовослужбовців за контрактом та військових фахівців для формування кадрового резерву. Ця система має бути раціональною, ефективною, економічно доцільною, відкритою для цивільного контролю, демократичною, функціонувати відповідно до загальноприйнятих принципів освітньої діяльності (гуманізму, свободи, відповідальності, законності, пріоритетності загальнолюдських цінностей, поєднанню з національними традиціями, взаємодії з іншими закладами освіти на національному та міжнародному рівнях). У Воєнній доктрині України визначається, що "система кадрового забезпечення Збройних сил України, яка реалізується через систему ВО, є складовою загальнодержавної системи освіти. Вона має забезпечити відтворення інтелектуального потенціалу у військовій галузі, забезпечити якість підготовки військових фахівців відповідно до сучасних вимог і сприяти зміцненню обороноздатності держави".

Військова освіта інтегрується у державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази, що вказується у "Концепції Військової освіти України".

Основоположними підходами до розбудови системи військової освіти є:

· розвиток ВО як складової частини освіти загальнодержавної системи освіти(пріоритетний напрямок розвитку ЗС України);

· ВО інтегрується в загальну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та правової бази;

· сучасний етап реформування ВО передбачає подальше інтегрування військової і цивільної освіти.

· Інтеграція військової і цивільної освіти є непростим, формальним включенням низки військових

· навчальних закладів до складу потужних цивільних університетів та академій, а процес гармонійного об'єднання СВО ЗС України і системи вищої цивільної освіти в єдину цілісну загальнодержавну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та правової бази, системного і взаємовигідного характеру співпраці, комплексного використання інтелектуального потенціалу досвідчених педагогічних працівників, науково-методичних напрацювань та сучасної навчально-матеріальної бази.

Передумовами інтеграції військової та цивільної освіти виступають:

· наявність відповідної законодавчої бази; потреба в модернізації системи військової освіти відповідно до вимог сучасного суспільства та розвитку держави;

· необхідність розробки єдиної державної системи стандартів освіти;

· тенденції входження української освіти в європейський та світовий освітній простів;

· достатня близькість за змістом загальнонаукових і загально інженерних дисциплін у ВВНЗ та цивільних ВНЗ;

· необхідність приведення освітньо-кваліфікаційних рівнів та ступневості освіти відповідно до міжнародних вимог;

· негативні наслідки недофінансування освіти;

· недостатній рівень матеріально-технічної бази більшості військових навчальних закладів.

Відповідно статистичним даним, аналіз світових тенденцій розвитку військової освіти показує, що, починаючи з ХІХ ст., у провідних країнах світу розпочалася підготовка офіцерів не тільки командно - штабного, а й інженерно-технічного профілю з поглибленими загальноосвітніми та військово-спеціальними знаннями. Крім того, на думку провідних військових учених розвинених країн світу, доцільним і перспективним є створення багаторівневих військових начальних закладів, які дають змогу сконцентрувати зусилля науково-педагогічних працівників - як цивільних, так і військових - на вирішенні сучасних освітніх та наукових завдань з навчання військових фахівців різних рівнів підготовки, а також зменшити фінансові витрати на утримання військових структур.

Головною метою інтеграції військової та цивільної освіти є істотне підвищення якості фундаментальної та загальнокультурної підготовки військових фахівців шляхом залучення досвідчених цивільних висококваліфікованих викладачів, науковців та практиків, зміцнення науково-методичного і матеріально-технічного забезпечення навчального процесу з використанням потенціалу цивільних ВНЗ, зменшення витрат на підготовку військових кадрів.

Основними напрямками інтеграції військової та цивільної освіти є:

1. створення інтегрованих у систему загальнодержавної освіти військових навчальних структур(військових інститутів, відділень, факультетів, кафедр);

2. участь представників військових навчальних закладів у науково-методичних комісіях з розробки освітньо-професійних програм для військових спеціальностей, споріднених із цивільними, створення нормативної бази освіти та її науково-методичного забезпечення;

3. співпраця військових та цивільних фахівців у проведенні ліцензування та акредитації військових навчальних закладів;

4. спільне розв'язання проблеми допризовної та призовної підготовки юнаків до військової служби;

5. створення єдиної системи військової освіти в Україні.

Тому поєднання підготовки військових та цивільних фахівців у спільних навчальних закладах є одним з основних напрямів інтеграції; відповідно перспективним є шлях повного включення низки військових навчальних закладів до складу потужних цивільних університетів та академій з досвідченим науково-педагогічним складом працівників та сучасною матеріально-технічною базою. У таких інтегрованих із цивільними, військових навчальних закладах доцільно запровадити навчання військових фахівців за схемами: "студент-курсант-офіцер" і "студент - офіцер". Відповідно, це буде означати, до що військових навчальних закладів вступатимуть випускники не тільки середніх шкіл, а й підготовлені у цивільних ВНЗ фахівці з базовою вищою освітою(бакалаври). Такий підхід відповідає досвідові підготовки військових фахівців у провідних країнах світу. Запорукою позитивних змін в інтеграційних процесах є ефективна взаємодія освітніх управлінських структур військової та цивільної вищої професійної освіти. Такими структурами є Міносвіти і науки, ГУКП Міноборони, акредитаційний центр Міноборони спільно з управлінням Міносвіти і науки, управлінські і освітні структури видів і родів військ ЗС.

Висновок

Таким чином, у роботі розглянуто військову освіту як складову загальнодержавної освіти України; обґрунтовано необхідність формування змісту та методології підготовки офіцерських кадрів для

ЗС на основі національних інтересів країни та суспільства; проаналізовано сучасний стан національної освіти та основні принципи державної політики в цій галузі. Показано, що вища освіта в Україні формується як одна з найголовніших базових цінностей державності, суспільної свідомості й спрямована на досягнення якісно нового рівня підготовки військових фахівців, розширення доступу громадян до освіти відповідно до соціально-економічних умов і потреб держави. Особливе значення має той факт, що вища військова і вища цивільна освіта функціонують на основі єдиних фундаментальних знань у галузях науки, техніки, технології, культури та в єдиному правовому просторі. Це, в свою чергу, дає можливість об'єднання зусиль щодо інтеграції освіти в інтересах військової підготовки в загальнодержавну.

Успіх реалізації інтеграції військової і цивільної освіти значною мірою залежить від структури та ефективності системи управління цим складним і широкомасштабним процесом.

Використані джерела

Військове законодавство України: Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 1999. - 532 с.

Закон України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р., №2984//офіційний вісник України. - 2002. - №8. - С.1-43.

Національна доктрина розвитку освіти. Затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 р., №347/2002 // Професійно-технічна освіта. - 2002. - №3. - С. 2-8.

Про підвищення якості та вдосконалення підготовки офіцерських кадрів у військових навчальних закладах Міністерства оборони України: Наказ Міністра оборони України від 26 травня 1999 р., №164.

Барабанщиков А.В., Звягинцев В.Г. Педагогика высшей военной школы. - М.: ВПА, 1985. - 136 с.

Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре". 2003. - 416 с.

Нещадим М.І. Методологічні основи планування розвитку в системі військової освіти // Педагогіка і психологія. - 2000. - №4. - С. 79-85.

Нещадим М.І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. - 852 с.

Стаття рекомендована кафедрою фундаментальних дисциплін Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Національного авіаційного університету.

Размещено на Allbest.ru