Особливості проведення занять фізичною культурою з учнями спеціальної медичної групи

Організація фізичного виховання школярів, що зараховані до спеціальної медичної групи. Методика проведення занять при різних хворобах. Особливості фізичних вправ при захворюваннях серцево-судинної системи. Проведення занять при ендокринних захворюваннях.

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 01.12.2014
Размер файла 37,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Мукачівський державний університет

Кафедра фізичного виховання

Особливості проведення занять фізичною культурою з учнями спеціальної медичної групи

Підготувала:

студентка групи ПО-31

Лемен Ю. В.

Перевірив:

Гавришко С. Г.

Мукачево 2014

Зміст

Вступ

1. Організація фізичного виховання школярів, що зараховані до спеціальної медичної групи

2. Методика проведення занять при поширених захворюваннях

2.1 Особливості проведення занять після захворювань серцево-судинної системи

2.2 Особливості проведення занять при захворюваннях органів дихання

2.3 Особливості проведення занять при деформаціях опорно-рухового апарату

2.4 Особливості проведення занять при ендокринних захворюваннях

Висновки

Вступ

На уроках фізичної культури особливу увагу слід приділяти роботі з дітьми, які за станом здоров'я зараховані до спеціальної медичної групи, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.92 p. №211 «Про вдосконалення лікарсько-фізкультурної служби».

Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи всі учні проходять обов'язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу, спеціальну.

До основної медичної групи належать діти без відхилень у стані здоров'я або з незначними відхиленнями, але з достатньою фізичною підготовленістю. Учні основної групи займаються за програмами з фізичної культури в повному обсязі, можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.

Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я та недостатньо фізично підготовлені. Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загальною програмою з фізкультури. У зв'язку з цим школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовленості.

До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в стані здоров'я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (наприклад, після перенесення захворювання). З учнями спеціальної групи проводять заняття за спеціальною програмою.

Переведення учнів з однієї групи до іншої доводиться до відома учителя класу і учителя фізичної культури, які в своїй практичній роботі використовують індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього стану здоров'я. У тих випадках, коли учень починає відвідувати школу після перенесеного захворювання, він обов'язково проходить додаткове лікарське обстеження.

1. Організація фізичного виховання школярів, що зараховані до спеціальної медичної групи

фізичне виховання школяр хвороба

Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці. На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, проте він має складатися не з трьох, а з чотирьом частин.

У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відомості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешикування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.

У підготовчій частині (10-15 хв.) проводять загальнорозвивальні вправи, ходьбу з різним положенням рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі вправи.

В основній частині (25-28 хв.) вивчають один з найважливіших рухів і проводять ігри малої і середньої рухливості.

У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти виконують дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини - знизити фізіологічне навантаження і врівноважити організм дітей. У цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і дає домашнє завдання.

Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине ціле.

До уроку фізкультури, що проводиться з учнями в спеціальній медичній групі, пред'являються наступні вимоги:

1. Навчання раціональному диханню. Діти, які займаються у цій спецгрупі, як правило, страждають гіпоксією, тому необхідно, в першу чергу, навчити їх правильному диханню. Слідкувати, щоб видих був повніший. Після виконання таких вправ, як змішані виси, упори і т.д., обов'язково повинні використовуватися дихальні вправи. Навчання раціональному диханню сприяє:

а) якнайшвидшого усунення порушень функцій дихальної системи;

б) поліпшення окислювально-відновних процесів в організмі;

в) підвищення адаптації до фізичних і розумових навантажень;

г) загальному оздоровленню і гармонійному розвитку дитячого організму.

Починати навчання раціональному диханню треба з перших уроків, використовуючи найпростіші вправи та завдання: вдих через ніс і видих через рот; вдих і видих через ніс; дихання при різних рухах руками; дихання під час присідань і напівприсідання; дихання при виконанні різних поворотів і нахилів тулуба; дихання під час ходьби в різному темпі з різними поєднаннями кількості кроків та вдиху - видиху.

Дихальні вправи можна використовувати як засіб, що знижує навантаження. Співвідношення дихальних вправ і загальнорозвиваючих може бути наступним: 1:1, 1:2, 1:3, 1:4, 1:5. Якщо це співвідношення не позначено в плані уроку, то вчитель включає дихальні вправи в залежності від стану учнів і характеру попередньої діяльності.

2. Формування правильної постави та її корекція. Правильна постава забезпечує нормальну діяльність опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, сприяє більш економному витрачанню енергії при виконанні фізичних навантажень. Формування постави - процес тривалий, що здійснюється протягом усього періоду росту дитячого організму. Вчитель повинен протягом уроку звертати увагу учнів (як в статичних позах, так і при русі) на оптимальне положення голови, правильність роботи рук, тулуба і ніг, заохочуючи правильну позу і допомагаючи виправляти помилки.

3. Індивідуальний підхід до займаються. Це одна з основних вимог до занять в спеціальній медичній групі. У цій групі можуть перебувати діти всіх 3-х вікових груп (молодшої, середньої та старшої) з різними недугами, з різним ступенем їх прояву і з різною адаптацією до фізичних навантажень. Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для всіх учнів і вікових груп. Це завдання вирішує вчитель за рахунок найбільш раціонального побудови займаються, гнучкої і диференційованої методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, за рахунок ускладнення чи спрощення вправ і т.д.

4. Урок має бути емоційно забарвленим. Один з важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в наступному: на уроках фізкультури вони мають забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними, як і здорові діти. Уроки в спецмедгруппах повинні стати уроками бадьорості, м'язової радості, естетичної насолоди. Для дітей молодшої вікової групи доцільно широко використовувати на заняттях рухливі ігри, для старших - елементи танців. Хороша спортивна форма, манери поведінки вчителя - все це створює у займаються позитивний настрій.

2. Методика проведення занять при поширених захворюваннях

2.1 Особливості проведення занять після захворювань серцево-судинної системи

При серцево-судинній патології спостерігаються різні функціональні зміни у всьому організмі, тому реакція організму на всі види фізичних навантажень ослаблена. Проте найбільш травматичні вправи, в яких бере участь велика м'язова маса організму і виконується робота великої потужності. Прикладом можуть бути швидка ходьба, біг, ходьба на лижах і т.д. При коротких швидкісних і силових вправах не створюється особливого кисневого запиту, і хвилинний об'єм крові не збільшується значно. Такі вправи не викликають особливої напруги серця, але вони підвищують тонус судин і можуть виявитися несприятливими при гіпертонічній хворобі. Разом з тим, фізичні вправи динамічного, циклічного характеру, що їх з малої та помірною інтенсивністю, надають сприятливий оздоровчий вплив на серцево-судинну систему в цілому. Не протипоказані інтенсивні, швидкісні і силові вправи за умови участі в них малих м'язових груп (наприклад, тільки м'язів рук, гомілки і т.д.) і за умови невеликий реакції на них з боку серцево-судинної системи.

Ознаками перенапруги серцево-судинної системи можуть бути: погіршення загального стану, зниження працездатності, підвищення пульсу, падіння або підвищення кров'яного тиску в спокої, виникнення аритмії, несприятлива реакція на навантаження під час занять (суб'єктивні скарги, задишка, збліднення і т.п.). У цих випадках необхідно припинити заняття або знизити навантаження і провести додаткове лікарське обстеження. Ознаками поліпшення стану серцево-судинної системи в процесі занять є поліпшення самопочуття, настрою, підвищення загальної та фізичної працездатності. При значному поліпшенні реакції на фізичне навантаження можливе переведення учня для занять у підготовчій групі, але не раніше ніж через 1-2 роки після гострого ревматичного процесу або 1/2-1 рік після перенесеного інфекційного захворювання. Подальший переклад в основну групу при серцево-судинних захворюваннях найчастіше неможливий.

2.2 Особливості проведення занять при захворюваннях органів дихання

При захворюваннях органів дихання, як правило, спостерігається зниження стійкості організму до простудних факторів та іншим шкідливим умов середовища. У болючий процес втягується мале коло кровообігу, серце. Розлад дихальної функції виражається в зниженні дихальних обсягів (життєвої ємності легень, об'єму вдиху і видиху), у зниженні потужності дихання (об'ємної швидкості вдиху і видиху) через зменшення еластичності легеневої тканини, спазматичного стану бронхіального дерева. Одним із суттєвих чинників, які поглиблюють недостатність дихальної функції, є ослаблення м'язової системи, в першу чергу групи м'язів, що беруть участь у диханні: діафрагми, м'язів грудної клітки, спини, живота, шиї. Нерідко дихальну функцію ускладнюють атрофії і деструктивні зміни легеневої тканини, деформації грудної клітки і т.п. Все це визначає ряд вимог до застосування засобів фізичного виховання.

Особливе значення при захворюваннях органів дихання має дотримання високих вимог до санітарно-гігієнічних умов. Не можна проводити заняття при забрудненому і надмірно вологому повітрі. На відкритій місцевості взимку заняття не повинні проводитися при температурі нижче -15°, при великій вологості. Не допускаються сильні охолодження та перегрівання. Усі заходи повинні виконуватися з великою обережністю і в зменшених дозах.

З фізичних вправ - найбільш травматичні, при хронічних захворюваннях органів дихання, високоінтенсивні і швидкісні вправи з-за можливих перевантажень малого кола кровообігу (гіпертензія в ньому) і серця. Сприятливі вправи динамічного циклічного характеру малої і помірної потужності за участю великих м'язових груп. Велике значення мають дихальні вправи динамічні і статичні. Не протипоказані самі різні гімнастичні, акробатичні, ігрові та професійно-прикладні вправи за умови оптимального їх дозування. Критерієм оптимального обраної навантаження є сприятлива реакція серцево-судинної системи і апарату дихання.

Особливо ефективні спеціальні дихальні вправи, поєднані з вимовою в момент видиху різних звуків. Дихання більш ефективне, коли вдих робиться при рухах, які сприяють збільшенню обсягу грудної клітини (розведенням рук в сторони, потягування вгору на носках, підскік при лові м'ячі), і, навпаки, видих - при рухах, що сприяють зменшенню обсягу грудної клітини і вигнання повітря з дихальних шляхів (нахили тулуба, присідання, момент удару рук по м'ячу, зіткнення ступень з підлогою при стрибках).

2.3 Особливості проведення занять при деформаціях опорно-рухового апарату

У цій групі захворювань найбільш часто зустрічаються порушення у формуванні хребта (порушення постави і сколіоз). У більшості випадків порушення постави є придбаними. Визначаючи порушення постави, необхідно перевірити висоту розміщення - плечових ліній, нижніх кутів лопаток і відставання їх від грудної клітини; форму просвітів, утворених внутрішніми поверхнями рук і тулуба.

У процесі фізичної підготовки необхідно порівнювати фізичні навантаження в першу чергу із загальною функціональною спроможністю організму і особливостями, пов'язаними з основним захворюванням. При деформації грудної клітки слід обережно використовувати вправи, що створюють навантаження для серцево-судинної і дихальної систем, а при деформації ніг помірно використовувати вправи з підйомом вантажів, тривалу ходьбу або біг. У заняття включають вправи біля гімнастичної стінки, з набивними м'ячами, з гімнастичною палицею, з гумовими амортизаторами, вправи на витягування; заняття на тренажерах - для розвитку м'язового корсету (у вихідному положенні лежачи на спині, лежачи на спині з невеликим підйомом тазу, щоб виключити компресію на хребет; після занять-витягування на гімнастичній стінці), а також плавання способом брас (включення плавання в ластах, з лопатками, гумових колах на ногах та ін.) Лікувальна гімнастика проводиться у вихідному положенні лежачи, на четвереньках і сидячи, слід уникати навантажень на хребет, особливо виконувати вправи з гантелями в положенні стоячи, стрибки і підскоки.

При захворюваннях і травмах нервової системи в процесі занять фізичними вправами вчитель повинен враховувати такі особливості стану організму, як:

- підвищена ранимість нервової системи по відношенню до фізич-ким (удари, струсу, розтягування, перезагібаніе) і психічним (розумовою і емоційні перевантаження) травмуючим впливам;

- Порушення певних рухових функцій рук або ніг з-за ослабленою сили м'язів, зниженого тонусу в одних м'язових групах і підвищеного у інших;

- Дистрофія та атрофія м'язових груп з різко обмеженими можливостями для відновлення;

- Порушення поверхневої (шкірної) і глибокою (м'язової, суглобної) чутливості, що приводять до зниження можливості формування точних рухів;

- Несприятливий стан кістково-суглобової системи у вигляді туго-рухливості або розпущеності суглобів, викривлення хребта, плоскостопості.

При більшості захворювань неприпустимі фізичні навантаження великої потужності. Становлять небезпеку вправи, що супроводжуються сильними струсами, навантажувальне хребет (тиск, згинання при акробатичних вправах, стійки на голові, підйоми тягарів і т.п.), вправи на гнучкість з надмірним згинанням або розгинанням при невритах або травмах нервів. Слід дотримуватися обережності при виконанні вправ, пов'язаних з необхідністю утримувати рівновагу і з загрозою падіння. Фізичні якості, як правило, розвиваються дуже повільно або не розвиваються зовсім. Ряд рухових навичок важко засвоюється.

2.4 Особливості проведення занять при ендокринних захворюваннях

Необхідно враховувати наступні особливості стану організму при організації фізичної підготовки:

- порушення всіх видів обміну (у тому числі водного, мінерального і вітамінного) при переважному порушення одного з них;

- ослаблення сили і тонусу м'язів;

- функціональна слабкість всіх систем і органів.

- зниження захисних сил організму, опірності, що виражається в частих простудних захворюваннях, в наявності хронічних запальних процесів, гнійників;

- насичення крові продуктами неповного розщеплення, які виділяються через нирки і в газоподібному вигляді через легені, при цьому ушкоджуються легені і потрібна їх поглиблена вентиляція.

- недоліки вуглеводного обміну створюють перешкоди до виконання тривалої роботи помірної інтенсивності;

- стан обмінних процесів при діабеті, ожирінні знаходиться в залежності від складу їжі.

Відхилення в стані здоров'я при обмінних захворюваннях визначають методику фізичної підготовки. Однак з головних умов фізкультурно-оздоровчої роботи при порушенні обміну - раціональне харчування, дотримання високих вимог до особистої гігієни (догляд за тілом, одягом і т.д.) і до гігієнічних умов занять З фізичних вправ травматичні високоінтенсивні вправи з причини слабкості серцево-судинної системи, головним чином самого серця. Разом з тим, майже всі види фізичних вправ надають сприятливий ефект за умови поступового збільшення навантаження.

З огляду на особливості стану організму при кожному захворюванні, можна ефективно використовувати індивідуальні форми занять і застосовувати спеціальні методики. Частіше ж заняття з учнями як основної, так і спеціальної груп носять загальний характер, тому викладачеві фізичного виховання необхідно орієнтуватися на загальні властивості і прояви ослабленого і хворого організму.

Висновки

Отже, проаналізувавши причини, виявлено, що одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я школярів, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру. При тривалому обмеження рухової активності у дітей спостерігається зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму.

Аналіз практичного досвіду використання засобів фізичної культури у заняттях з дітьми з відхиленнями у стані здоров'я дозволив встановити, що рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна, але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень.

Комплексне використання засобів, методів і форм організації занять з дітьми з ослабленим станом здоров'я не тільки сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності, а й сприяє формуванню здоров'я особистості.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.