Основні дидактичні системи

Пiд час конструювання i реалiзацiї навчального процесу виявляється суб'єктний досвiд кожного учня, його соцiалiзацiя в умовах освiтньо-виховних систем, бо «в межах особистiсного пiдходу суттєво змiнюються орiєнтири, за якими вiдбувається життя людини та її взаємодiя з соцiальним середовищем i професiйними подiями. Саме дiяльнicть стає засобом розвитку людини, а якщо вона не забезпечує цього розвитку, не задовольняє потреб людини, вона повинна прагнути її змiнити». Цього можна досягти тiльки шляхом упровадження в навчальний процес нової педагогічної технологiї, в основі якої - розумiння, активний дiалог, самоуправлiння, взаєморозумiння, якi передбачають суб'єкт-суб'єктнi взаємини мiж педагогами та учнями. Наприклад, розумiння передусiм передбачає спiлкування, спiвпрацю, рівніcть позицiй, емпатiю. Тому Е. В. Бондаревська ключовими словами особистicно орієнтованого навчання обгрунтовано вважає допомогу і підтримку.

Отже, обгрунтоване використання основних iдей i рекомендацiй особистicно орієнтованого навчання з урахуванням особливостей i змicту сучасного етапу формування нацiональної системи освiти, характеру майбутньої професiйної дiяльностi учнiв сприятиме вихованню духовно багатої, нацiонально свiдомої особистостi українського громадянина, суб'єкта повноцiнної суспiльної життєдiяльностi.

Сучаснi зарубiжнi дuдактuчнi концепції.

У зарубiжнiй педагогiцi, особливо в Захiднiй Європi, США, Японiї, висунуто низку концепцiй навчання, якi суттєво вiдрiзняються вiд вищенаведених. Їх можна розподiлити на двi великi групи. До першої вiдносять технократuчнi концепції, в основі яких лежить принцип модифiкацiї поведiнки людини в необхiдному напрямi. Один iз засновникiв цієї концепції - Б. Cкіннеp - орiєнтується на бiхевiоризм, де особистicть розумiється за формулою «стимул - реакцiя». Прихильники цієї концепцiї намагаються виховувати особистicть на рацiональнiй науковiй основі i, вiдповiдно, технологiзувати формування знань, навичок i вмінь.

Технократичнiй педагогiцi (iмперативнiй i «жорсткiй») протистоїть iнша група, що має лiберально-гуманiстuчну спрямованiсть. Найпопулярнiша серед них - гуманiстична педагогiка, яку обгрунтували в 50-60-х раках американський психолог Альбрахам Маслоу (1908-1970), а такожА. Комбс, Є. Коллi, К. Роджерс. Вона базується на гуманicтичнiй психологiї, основними поняттями якої є «самоактуалiзацiя особистостi», «особисте зростання», «розвиткова допомога». Найважливiше тут - увага до особистостi, органiзацiя учiння як зацiкавленої самостiйної дiяльностi учня.

Одним iз лiдерiв гуманicтичного напряму Карлом Роджерсом (1902-1987) було висунуто кардинальний принцип органiзацiї освiти - дбайливе ставлення до особистісного «Я» кожного учня. Тiльки розумiння й прийняття педагогом учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змiнити, робить процес формування «Я»особистостi результативним. Вiдбувається зближення «Я» реального i «Я» iдеального - тобто такого, яким xотiв би стати учень з огляду на панiвнi соцiальнi цінностi й норми. Свої педагогiчнi погляди він виклав у книзi «Свобода навчатися: чим може стати освіта» (1969). Його iдеї нинi мають багатьох прихильникiв серед педагогiв. «Педагогiка ненасильства передбачає гуманicтичний пiдхiд до виховання й освiти... Це означає визнання особистостi, яка розвивається, вищою соцiальною i педагогiчною цiннicтю, повагу до самобутностi й унiкальностi кожної дитини, створення умов для цiлеспрямованого розвитку та саморозвитку вихованця як суб'єкта дiяльностi, як особистостi й творчої iндивiдуальностi».

3 метою подолання недолiкiв вишенаведених концепцiй навчання створюються альтернатuвнi дuдактuчнi системи.Найпопулярнiшi серед них вальдорфська педагогiка i педагoгiкa Петерсона.

Вальдорфську педагогiку, в основу якої покладено антропософiю, заснував на початку хх столiття Рудольф Штайнер (1861-1925). Вiн уважав духовну й моральну пiдготовку учнiв до життя головною метою виховання. Вальдорфська педагогiка - це «сукупнiсть методiв i прийомiв виховання i навчання, яка грунтується на антропософськiй інтерпретації розвитку людини як цiлicної взаємодiї тiлесних, душевних i духовних факторiв». А «в концептуальнiй основі та практичнiй дiяльностi Штайнер-школи органiчно поєднують принципи гуманiзацiї та гyманiтаризацiї освiти з принципом соцiальної спрямованостi виховання».

Так званi вiльнi вальдорфськi школи, перша з яких була вiдкрита 1919 року, дають повну середню oсвiту. Головна дiйова особа - класний учитель, обов'язок якого - органiзацiя майже вciєї навчально-виховної роботи зi своїми учнями протягом перших восьми pоків навчання. Вiн викладає загальноосвiтнi дисциплiни, створює i пiдтримує в інтересax виховання тicну взаємодiю мiж учнями й учителями, мiж школою й батьками. Оцiнки не виставляються. Навчальний piк закiнчується складанням класним учителем загальної психолого-педагогічної характеристики кожного учня. Цi школи aвтoнoмнi й не мають над собою управлiнських iнстанцiй, керуються педагогiчною радою. Посада директора вiдсутня.

Сучаснi послiдовники Штайнера основною метою педагогiчної дiяльностi вважають виховання духовно вільної особистостi, здатної в процесi iндивiдуальної творчостi долати суспiльнi тенденції консервативного вiдтворення наявних соцiальних структур та стереотипiв поведiнки i цим сприяти прогресовi.

Педагогiка П. Петерсона сприяє формуванню особистостi учня в «шкiльнiй общинi», у спiльнiй дiяльностi й спiлкуваннi. Для цієї педагогiки є характерною орієнтація на гармонiйний розвиток особистостi. Методи навчання тут можна охарактеризувати як ненав'язливi, м'якi. Учнi об'єднуються у рiзновiковi групи. Зміcт i темп навчання iндивiдуальнi, учнi переважно визначають їx самостiйно. Основні методи занять - iгри, читання, бесіди з педагогами, iндивiдуальна робота, технiчнi та мистецькi заняття. Упродовж дня органiчно поєднуються гра, учiння, спiлкування, вiдпочинок, праця. Oцінок у балах нeмaє.

Схожi характеристики має й есоlе тoderne - сучасна школа та педагогiка, заснованi С. Френе (1896-1966) французьким педагогом, фундатором i керiвником «Мiжнародної федерацiї прихильникiв “нової школи”. Метою виховання тут є розвиток у суб'єктiв учiння здатностi до взаємодiї, самоуправлiння, кооперацiї, розвитку iндивiдуальностi, соцiальної компетентностi, вiдповiдальностi. Основний принцип “нової школюи” Френе - здiйснення навчання через самодiяльнiсть учнiв, основна форма цієї самодiяльності- вiльний виклад (усний, а потiм письмовий) ними своїх вражень i думок (так званий вiльний текст). Навчальний процес органiзовується за типом виробничого, який перед6ачає розподiл працi та взаємодiї. Навчання проходить у шкiльнiй друкарнi, яка видає журнал. Цей журнал готують caмi суб'єкти учiння вiд початку i до кiнця.

Вчителi шкiл Френе дотримуються думки, шо «акцентування уваги на помилках, поганих вчинках, незадовiльнiй успiшностi створює негативну моральну атмосферу: деякi дiти бундючаться вiд успiхiв, а iншi переживають гіркоту невдач, у них розвивається комплекс неповноцiнностi. 3авдання ж школи полягає в культивацiї успiху, необхiдного для самоствердження особистостi». Педагoгiчнi iдеї Френч засвоєнi школами Францiї, Iталiї, Латинської Америки.

В англо-саксонських країнах великого значения надається ціннісно орiєнтованому вuхованню (va/ue educatioп).

Висновок

В дані роботі, ми ознайомилися з основними світовими дидактичними концепціями - традиційної та педоцентрістской, а також сучасним процесом навчання; вивчили їхні підходи до навчання, методи та теорії освітнього і виховного процесса.

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що знання і розуміння світових дидактичних концепцій дозволить майбутньому педагогу не тільки застосовувати вивчені методики на практиці, але і створювати на їх основі нові модифіковані методики навчання.

Знайомство з сучасними процесами навчання також дуже корисно майбутньому фахівцю, тому що дозволить вже зараз проводити їх аналіз, що в свою чергу значно полегшить майбутню педагогічну діяльність.

За підсумками проведеної роботи можна зробити наступний висновок: сучасний освітній процес завжди повинен бути двосторонній, в якому рівна роль приділятися як вчителю, так і учня. Вчителю в цьому процесі відводиться управлінська роль, при цьому головним завданням діяльності вчителя є стимулювання самостійного навчання учня.

Список використаних джерел

1. Алексюк, А. А. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія / А. А. Алексюк. К., 1998.

2. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. Львів,1996.

3. Волкова, Н. П. Педагогіка : навч. посібник / Н. П. Волкова. К. :Академія, 2003.

4. Гончаренко, С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. К. : Либідь, 1997.

5. Зайченко, І. В. Педагогіка : навч. посібн. для студ. вищих пед. навч. закл. / І. В. Зайченко. Чернігів, 2003.

6. Кузьмінський, А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посібн. / А. І. Кузьмінський. К. : Знання, 2005.

7. Педагогічні технології : навч. посібн. для вузів / О. С. Падалка, А. М. Нісімчук, І. О. Смолюк, О. Г. Шпак. К. : Вид-во "Українська енціклопедія" ім. М. П. Бажана, 1995.

8. Сікорський, П. І. Кредитно-модульна технологія навчання : навч. посібн. / П. І. Сікорський. К. : Вид-во Європ. Ун-ту, 2004.

9. Ягупов, В. В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягупов. К. : Либідь, 2002.

Размещено на Allbest.ru