Моральне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Інститут педагогічної освіти

Кафедра педагогіки і методики початкової освіти

Реферат

на тему: « Моральне виховання молодших школярів»

студентки Панянчук Анастасії

науковий керівник Желан А.В

Миколаїв 2014

План

Вступ

1. Поняття морального виховання, сутність та принципи

2. Погляди відомих педагогів на моральне виховання

3. Моральне виховання в структурі виховної роботи школи І ступеня

4. Особливості й умови морального виховання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

"У вихованні важливо, щоб моральні істини були зрозумілі, а метою життя людини, предмет власних прагнень й особистого щастя". [1]

Питання морального розвитку, виховання, вдосконалення людини хвилювали суспільство в усі часи.

Особливо нині, коли все частіше можна зустріти жорстокість та насильство, проблема морального виховання стає дедалі актуальною.

Хто як не вчитель, маючи змогу впливу на виховання повинен приділити цій проблемі найважливішу роль своєї діяльності.

Моральне виховання - процес, направлений замінити формування та розвиток цілісної дитині, і передбачає ставлення його до Батьківщини, суспільства, колективу, людей, праці, до своїх обов'язків і перед самим собою.

Завдання морального виховання у тому, щоб соціально необхідні вимоги суспільства педагоги, перетворили у внутрішні стимули особистості кожної дитини, такі, як борг, честь, совість, гідність.

Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань недостатньо.

Критерієм морального виховання може лише реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви.

Бажання, готовність і можливість свідомо дотримуватися норм моралі може бути виховані у процесі тривалої практики самої дитини, лише потоптавшись в моральних вчинках.

Слово вчителя - свого роду інструмент на виховання дитини.

Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіту, радість від досягнення мети, шляхетну працю відкривають людині очі на себе.

Коли дитина цього не переживе, їй буде чужа справжня людська чуйність сприйняття.

Дана проблема є актуальною та відбивається у фундаментальних роботах В.О. Сухомлинського, М.Г. Стельмаха, К.Д. Ушинського, В.І. Даля, Ожегова С.І, А.М. Архангельського, М.М.Болдирева, М.К. Крупської, О.С. Макаренка, І.Ф.Харламова та інших., у яких виявляється сутність основних понять теорії морального виховання.

Ряд дослідників висвітлює у своїх працях проблеми підготовки майбутніх вчителів до моральному вихованню школярів (М.М. Гей, А.А.Горонидзе, А.А. Калюжний,Т.Ф. Лисенка та ін.)

1. Поняття морального виховання, сутність та принципи

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

Виховання - цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображує становлення кожної людини.

Мораль -- це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання -- виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що загальнолюдська мораль - це сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом.

Організація життєдіяльності молодших школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток молодших школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.

В процесі морального виховання відіграють першочергову роль два інститути. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, із сильними переживаннями, вони постійні, та в них закладаються всіх моральні ставлення людини до суспільства, до праці та іншого. Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади -- це широкодоступні заклади освіти, які дають молодшим школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби молодших школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.

Моральна свідомість -- одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів.

Моральні переконання -- пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

Моральні почуття -- запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку молодших школярів.

Моральні звички -- корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість -- стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Етика -- наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між молодшими школярами в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання. Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання -- керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів.

Основні принципи такі: цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання -- всебічно розвиненого молодшого школяра.

обов'язковий зв'язок виховання з життям. виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;

єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра -- це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості -- складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;

виховання в праці. формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці;

комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;

принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів.;

єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу.

2. Погляди відомих педагогів на моральне виховання

За останні роки проблема морального виховання досліджувалась у різних аспектах в Україні, в ближньому і дальньому зарубіжжі.

Мислителі різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще в стародавній Греції в працях Аристотеля про моральному людині говорилося: «Морально прекрасною називають людини досконалого гідності ... Адже про моральну красу говорять по приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і взагалі який володіє всіма чеснотами людини »[5].

Серед робіт, які визначають сутність морального виховання дітей, слід відмітити М.Г. Стельмаховича, так як головною суттю виховання він вважав український національний виховний потенціал зі збереженням українського в українцеві. І дійсно, курс українознавства у початковій школі відкриває широкі перспективи для збагачення процесу морального виховання учня.

Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконання закладається в дитині і ранньому віці, коли добро і зло, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального змісту того, що він бачить, робить, спостерігає. Також, проблеми морального виховання дітей молодшого шкільного віку Василь Олександрович, передбачає органічне поєднання найбільш відповідних вимогам початкової школи методів, форм і засобів морального виховання, адже тільки в органічній єдності можна виховати людину з високими моральними переконаннями, що досить чітко простежується у досвіді В.Сухомлинського. Він прагнув того, щоб уже в молодших школярів за допомогою слова вчителя, прикладу в дитячій душі утверджувалися моральні цінності, які виробилися тисячолітньою історією народу. Розкриваючи суть моральних цінностей на конкретних прикладах, педагог розвивав і збагачував духовне життя дитини.

Моральне виховання Ушинський розглядав як складову частину гармонійного розвитку людини, як важливий засіб патріотичного виховання та підготовки людини до життя. Для Росії XIX ст., зазначав він, питання морального виховання дітей і молоді Мали особливо велике значення, навіть більше за фізичне і розумове, оскільки в ньому було найбільше хиб і здійснювалося воно не в інтересах народу.

Також, Ушинський вважав, що моральне виховання людей треба починати з малих років і здійснювати постійно і систематично. Мета його -- розвивати в дітей кращі риси і почуття: патріотизм і гуманізм, любов до праці і дисциплінованість, чесність і правдивість, почуття обов'язку і відповідальності, власної гідності і громадського обов'язку, скромність, твердість волі і характеру та ін. Найважливішим завданням морального виховання дітей і молоді, на його думку, має бути виховання у них палкої любові до батьківщини і народу. З точки зору, І.Д. Беха моральне виховання повинно бути гуманним. Він стверджує, що пріоритети у прийнятті вільного морального рішення належить кінцевому результату виховного процесу, адже тут відіграє звернення дитини подумки до самого себе.

В.І. Даль тлумачив слово мораль, як моральне навчання, правила для волі, совісті людини . Він вважав, що моральний побут людини важливіше побуту речей. Доброзичливі, добропорядний, згоден з совістю, із законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральний, чистої, бездоганної моральності. Яке самовідданість є вчинок моральний, доброї моральності, доблесті »[5].

У Ожегова С.І розуміння моральності змінилося: «Моральність це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, що визначаються цими якостями »[5].

В кожній з вище зазначених думок, є щось своє цікаве та індивідуальне для кожної дитини, і вчитель повинен це враховувати все для всебічного та правильного розвитку учня, члена суспільства. Отже, учителю постійно треба розвиватися, експериментувати та знаходити ті погляди які будуть ближчі йому та дітям.

моральний виховання школяр вчитель

3. Моральне виховання в структурі виховної роботи школи І ступеня

Моральне виховання особистості дитини - один із найбільш найважливіших завдань школи. І це є закономірним, оскільки у життя нашого суспільства дедалі більше зростає роль моральних задатків, розширюється сфера дії морального чинника. Моральне виховання є процесом, спрямованим на цілісне формування та розвиток особистості дитини, і передбачає становлення його відносин і до Батьківщині, суспільства, людям, до праці, своїх обов'язків і перед самим собою. У процесі морального виховання школа формує у молодшого школяра почуття патріотизму, товариству, глибоку пошану до людей праці. Завдання морального виховання у тому, щоб соціально необхідних вимог суспільства педагоги перетворили у внутрішні стимули особистості кожного дитини, такі, як обов'язок, честь, совість, гідність.

Стрижнем виховання, визначальним моральне розвиток, є формування гуманістичних взаємин держави і взаємовідносин дітей. Незалежно від змісту, методів і форм виховної праці та відповідних конкретних цілей перед учителем завжди має стояти завдання організації моральних відносин дітей. Власний моральний досвід створює умови для ефективно засвоєння досвід інших людей, який передається дітям у процесі морального освіти. Накопичуючи власний моральний досвід, дитина може помилитися, неправильно вчинити. Вихователь має допомогти її усвідомити і пережити хибність, аморальність його вчинку; зрозуміло, треба допомогти йому лише виправити поведінка, а й спричинити спрямованість мотивів, викликали ту чи іншу дію.

Моральне виховання молодшого школяра відбувається переважно і у процесі навчання. Урок - місце різноманітних колективних діянь та переживань, накопичення досвіду моральних взаємовідносин. На уроках діти привчаються до самостійної роботі, для успішної реалізації яку слід співвідносити свої зусилля з зусиллями інших, навчитися слухати і розуміти своїх друзів, зіставляти знання зі знаннями інших, відстоювати думку, допомагати і вчасно приймати допомогу. На уроках діти можуть переживати разом гостре відчуття радості від самої процесу набуття нових знань, прикрощі від невдач, помилок. У виховному відношенні всі речі, які вивчаються у шкільництві, однаково важливі. Система морального освіти будується концентрично, тобто. у кожному класі діти знайомляться з основними моральними поняттями. Але від класу до класу збільшується обсяг знань, поглиблюється усвідомлення моральних понять і уявлень. Вже у першому класі вчитель поступово вводить поняття про доброзичливості та справедливості, про товариство і дружбу, про колективізм й особистої відповідальності за спільні справи. Звісно ж, що вихованням даних якостей в дітей здійснюється комплексно протягом усіх чотирьох років навчання. Щоб розвинути моральне свідомість школярів, вчитель допомагає їм осмислити як його власний досвід, і досвід інших (приклад товаришів, батьків і дорослих, приклади з літератури). З молодшими школярами необхідно проводити систематичні розмови на етичні теми.[10]

У моральному вихованні молодших школярів визначальне значення має приклад вчителя, його ставлення до дітей. Навіть у дрібницях, в манерах діти намагаються наслідувати свого вчителя. Якщо відносин між вчителем та учнями характерні душевність, чуйність, турботливість, так само будуть відносини учнів між собою. Вчителю слід уникати загальних оцінок особистості кожного учня. Учня можна хвалити чи засуджувати за його вчинок, але не оцінку конкретного факту переносити його особистість загалом і говорити, що він взагалі хороший чи, навпаки, в усьому поганий. Звичайно, домашня обстановка й стосунку у ній мають вплив на моральне розвиток школяра. Саме тому важливо вчити батьків вихованню дітей. За моральним розвитком дитини потрібно стежити старанно, як і за її успіхами у читанні, письмі, чи математиці.

Отже, моральне виховання - процес створення моральних рис, рис характеру, навичок і звичок поведінки. Моральне свідомість - активний процес відображення дитиною своїх моральних відносин, станів. Суб'єктивним двигуном розвитку моральної свідомості є моральне мислення - процес постійного накопичення та осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх науковий аналіз, оцінка, прийняття моральних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті народжуються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, та її осмисленням, оцінкою, моральним мисленням. Моральність особистості складається з суб'єктивно освоєних моральних принципів, якими вона керується у системі відносин. Моральність проявляється у свідомому дотриманні моральних принципів у звичних формах моральної поведінки. Моральне виховання - активний життєвий процес відносин, взаємодій, діяльності, спілкування, і подолання протиріч. Це - процес постійних і систематичних рішень, виборів вольових дій на користь моральних норм, процес самовизначення і самоврядування відповідність до ними. Результатом морального виховання - є моральна вихованість. Вона проявляється у стосунках, діяльності, спілкуванні. Моральне виховання ефективно тоді, коли його наслідком стає моральне самовиховання, і кожен вчитель повинен це враховувати та виховувати в учнях.

4. Особливості й умови морального виховання молодших школярів

Вчені у сфері педагогіки виявили, що у різні вікові періоди існують неоднакові умови морального виховання. Дитина, підліток і юнак, по-різному ставляться до різним засобам виховання. Знання обліку досягнутого людиною на той чи іншого період її життя допомагає проектувати вчених його подальше зростання. Моральне розвиток дитини посідає доцільне місце у формуванні всебічно розвиненою особистості. Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові і психологічні особливості:

1) Прихильність до гри. У ігрових формах дитина добровільно освоює, нормативну поведінку.

2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю.

3) Недостатня чіткість моральних проявів через невеликий досвід дитини.

4) Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (що це стосується етикету, правил доброго тону, спілкування).

5) Нерівномірність застосування чемного спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, у школі та надворі). У молодшому віці, коли душа дуже піддатлива до емоційним впливам, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх абетці моралі.

Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Навчальна діяльність стає колективним працею, якщо пізнавальна ставиться завдання перед дітьми як загальна, її розв'язання потрібен колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання й як загальну, як і ставиться особисто до них. Своєрідною школою морального виховання є екскурсії в природу. Вони проводяться з учнями різних вікових груп. Такі екскурсії дають можливість вчителю виховувати школярі відчуття господаря Батьківщини, дбайливого ставлення її ставлення -- природі. Знання школярів про моральні норми, отримані під час уроків, власні життєві спостереження нерідко бувають розрізненими і неповними. Тож потрібно спеціальна робота, що з узагальненням отриманих знань. Форми роботи різні: у перших класах це, можливо розповідь вчителя, етична розмова.

Етичні розмови сприяють придбання підростаючим поколінням моральних знань, виробленню в школярів етичних уявлень, і понять, вихованню інтересу до моральним проблемам, прагнення до оцінної моральної діяльності. Головне призначення етичної розмови -- допомогти школярам дати раду складних питаннях моралі, сформувати в них були тверду моральну позицію, допомогти кожному школяреві усвідомити свій власний моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям вміння виробляти моральні погляди. У процесі етичних розмов необхідно, щоб хлопці активну участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до визначених висновків, навчалися відстоювати особисті думки, переконувати своїх друзів. Етична розмова будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій із повсякденні хлопців, прикладів красного письменства, періодичної преси, кінофільмів. Результатом розмови є яскраве, переконливе слово вчителя, що робить висновок по обговорюваного питання, дає практичні рекомендації дітям. У етичних розмовах головна роль належить вчителю, і він має добре володіти словом

Виховний процес будується в такий спосіб, що він передбачаються ситуації, у яких школяр ставиться перед необхідністю самостійного морального вибору. Моральні ситуації що для школярів різного віку в жодному разі мають бути представлені чи скидатися на навчальні, або що контролюють, інакше їх виховне значення може бути зведене нанівець.

Висновок

Про моральність людини можна говорити тільки тоді, коли він морально поводиться в силу внутрішнього спонукання, коли як контролю виступають його власні погляди і переконання.

Вироблення таких поглядів і переконань і відповідних їм звичок поведінки і складають сутність морального виховання.

Моральне виховання -- виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

У творчій спадщині педагогів-просвітителів минулого ми знаходимо багато цінних ідей морального виховання особистості.

Моральна спрямованість особистості розкривається не в окремих вчинках, а в її загальної діяльності, яка оцінюється, перш за все, через здатність особистості активно виявляти життєву позицію.

В школі система моральної освіти будується концентрично, тобто. у кожному класі діти знайомляться з основними моральними поняттями.

Але від класу до класу збільшується обсяг знань, поглиблюється усвідомлення моральних понять і уявлень. Про моральність людини звичайно судять по його поведінці.

Можна сказати, що основними критеріями моральності людини можуть бути його переконання, моральні принципи, ціннісні орієнтації, а також вчинки по відношенню до близьких і незнайомим людям.

Звідси випливає, що моральним варто вважати таку людину, для якої норми, правила і вимоги моралі виступають як його власні погляди і переконання або мотиви, як звичні форми поведінки.

Отже, знання теоретичних основ допоможе педагогу цілісно підійти до розглянутої проблеми та організувати виховну діяльність учнів. Ефективне моральне виховання значною мірою залежить від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво цим процесом. Тільки систематична, копітка, послідовна, продумана робота з дітьми викличе позитивні зрушення у їх моральному становленні.

Список використаної літератури

1. БабанскийЮ.К. Педагогіка. підручник / Ю.К.Бабанский.-М.:Просвещение,-1998-479с.

2. Басюк Н.А. Виховання почуття відповідальності в молодших школярів. Сходинки до відповідальності: Навч.-метод. Посібник/За ред.проф. Левкінського М.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 192с.

3. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті/пер. З англ.. Мирослава Олійник. - Львів: Літопис, 2001 - 32с.

4. Каирова І.А.Абетка морального виховання: посібник для вчителя. / Під ред., І.А.Каирова О.С. Богданової.- М.: Просвітництво, 1997-217с.

5. Кузнецова О.А. Педагогічні умови формування моральних норм поведінки молодших школярів:Наукове видання. - Миколаїв: ІЛІОН, 2004. - 154с.

6. .Лопаткина О.К Етическое виховання молодших школярів:Навчально-методичний посібник для вчителів початкових класів./ О.К.Лопаткина. - Омськ: Омськ. держ. ун-т, 2004. - 103с.

7. Марьенко І.С. Моральне становлення особистості школяра: Навчально-методичний посібник / І.С.Марьенко. --М.: Педагогіка, 1985. -- 368с.

8. .Марьенко І.С. Основи процесу морального виховання школярів: Навчально-методичний посібник / І.С.Марьенко. -- М.: Просвітництво, 1980. -- 183

9. Харламов І.Ф. Моральне виховання школярів: підруч./ І.Ф. Харламов.- М.: Просвітництво, 1984. -- 144 з.

10. Чепиков В.Т. Виховання моральних чеснот молодших школярів /навч.-метод. посібник /В.Т.Чепиков. - Гродно:ГрГУ, 2001. - 189 з.)

11. Шакирова Г.М. Методика вивчень моральних переконань школярів у реальному життєвої ситуації Питання психології, 1984, №2.- С 32-35.

Размещено на Allbest.ru