Внесок Фрідріха Фребеля в розвиток педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Життєвий шлях і педагогічна діяльність Фрідріха Фребеля

2. Педагогічна система дошкільного виховання Фрідріха Фребеля

3. Дари Фребеля

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Докорінне реформування системи освіти в умовах перебудови державності, культурного і духовного відродження України потребує вдосконалення процесу соціального становлення дітей дошкільного віку. Адже саме в цей період у характері особистості закладаються стрижневі духовні цінності й основи моральних норм. Розвиток дитини у взаємодії та під впливом соціального середовища визначають як процес і результат її соціалізації. Соціалізація відбувається як під впливом стихійної взаємодії з соціальним довкіллям, так і при відносно керованому процесі впливу соціальних інституцій та спільноти на відповідну категорію дітей [4].

За Базовим компонентом дошкільної освіти сучасний дошкільний заклад є важливим „інститутом соціалізації", призначення якого - забезпечити соціальну компетентність дитини від народження до шести років, її адаптацію до унормованого існування серед людей, сформувати ціннісне ставлення до довкілля, навчити особистісного існування, озброїти елементарною наукою та мистецтвом життя. Помітний доробок щодо аспектів даних проблеми належить таким вітчизняним дослідникам, як Л.В. Артемова, А.М. Богуш, Н.Д. Ватутіна, Т.Г. Жаровцева, О.Л. Кононко, А.Г. Колесник, І.П. Печенко, Т.І. Поніманська, Р.М. Пріма та інші.

Водночас для успішного вирішення даних завдань необхідно не лише створювати нові виховні технології, але й об'єктивно оцінити здобутки просвітителів минулих років. Тому для науковців та практиків безперечний інтерес становить педагогічна система німецького педагога Фрідріха Фребеля. Він справедливо вважав, що основи педагогічної науки можна створити лише при своєрідному синтезі теорії пізнання, логіки, психології і дидактики. Неабиякий талант, величезний розум і ерудицію він спрямував на те, щоб закласти основи теорії виховання та навчання.

Дошкільний вік - це сензитивний період для формування особистості дитини, набуття нею першого соціального досвіду, розвитку емоцій, почуттів, що є підґрунтям її соціального становлення. Роль дошкільного віку полягає в оволодінні загальними знаннями, уміннями, в набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, сприймання, уява, мислення, орієнтація в просторі й часі). Пізнаючи навколишній світ, розвиваючись розумово, дитина вчиться спостерігати, робити висновки, порівнювати і узагальнювати. Усі новоутворення дошкільного віку є не сумою знань, а певним рівнем пізнавальної активності, самостійності та творчості. Сформовані у цей період якості визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до світу, а відтак є основою життєдіяльності у майбутньому [3].

1. Життєвий шлях і педагогічна діяльність Фрідріха Фребеля

Ф.Фребель (21 квітня 1782 р. - 21 липня 1852 р.) - відомий німецький педагог, теоретик і практик дошкільного виховання, засновник першого у світі дитячого садка як виховного закладу для дітей дошкільного віку, дитячий письменник. Народився у м. Обервейсбах (Тюрінгія). Його мати померла за декілька місяців після народження сина. А оскільки мачуха була вороже налаштована до Фрідріха, йому довелося покинути батьківський дім. Спочатку він жив у дядька в м. Ульм, потім став учнем лісничого, згодом, волею долі, потрапив до Ієнського університету, де провчився (через матеріальні труднощі) лише три семестри. Після цього упродовж декількох років був управителем великого помістя, лісовим прикажчиком, чиновником баварської кадастрової палати, секретарем багатого земельного власника. Отже, в цей період його діяльність не була пов'язана з вихованням. Однак у 1803 р. бажання вивчати архітектуру приводить Ф.Фребеля до Франкфурта-на-Майні, де відомий педагог Г.А.Грунер запропонував йому місце вчителя в школі, організованій за методом Й.-Г.Песталоцці. Так почалась педагогічна діяльність Ф.Фребеля. Його погляди формувалися під впливом теорії видатного чеського педагога Я.-А.Коменського і швейцарського педагога-демократа Й.-Г.Песталоцці.

Методологічною основою навчання і виховання Я.-А.Коменський уважав ідею відповідності всіх засобів впливу на дитину законам її природного розвитку. Й.-Г.Песталоцці розвинув принцип природовідповідності у початковому навчанні та вихованні дітей - розробив систему наочності й вправ для органів чуття. Педагогічні успіхи й цікаві ідеї Й.-Г.Песталоцці стали основою подальшої творчості й практичної діяльності Ф.Фребеля. Слід зазначити, що вже перші зустрічі з 9-11-річними учнями настільки його захопили, що Ф.Фребель усвідомив своє покликання педагога. Проводячи уроки в школі Г.А.Грунера, він настільки усвідомив необхідність самовдосконалення, що починає навчатися в Івердонському інституті Й.-Г.Песталоцці, де детально знайомиться з роботою швейцарського педагога. Подальшому його професійному становленню сприяв особистий контакт з Й.-Г.Песталоцці та праця в 1805 і 1808-1810 рр. у авторських навчальних закладах останнього в Івердоні.

Прагнення Ф.Фребеля організувати в Тюрінгії школи за системою Й.-Г.Песталоцці (поєднувала освіту із сільськогосподарською і ремісничою працею учнів) викликало значний опір із боку влади. Це змусило його переїхати до Швейцарії і продовжити справу там. У 1826 р. Ф.Фребель видав свій основний твір „Виховання людини”, де у систематизованому вигляді виклав власні погляди на виховання дитини, починаючи з народження і до закінчення школи. Його нахил до виховання дітей дошкільного віку розвинувся у період роботи в сирітському притулку в Бургдорфі (Швейцарія), куди його запросили керівником. Тут він на 55-му році свого життя розробив план виховання 4-6-річних дітей, який ліг в основу обґрунтованої ним надалі теорії дошкільного виховання. Саме у цей час виник задум відомих Дарунків для дитячих ігор.

У 1836 р. Ф.Фребель знову повернувся до Тюрінгії, де 1837 року в Бланкенбурзі відкрив „установу для ігор та занять дітей молодшого віку”, і на практиці реалізував власну систему дошкільного виховання, яка невдовзі поширилася в різних країнах світу. До своєї установи, названої дитячим садом, Фребель прагнув приєднати вчительську школу для підготовки „дитячих садівниць” (виховательок). Установа була закрита в 1844 р. Спроба її відродити відноситься до 1850 р., коли подібний заклад було відкрито в Лібенштейні. Однак, невдовзі виходить наказ із забороною відкривати дитячі сади у межах Прусської держави. Систему Ф.Фребеля було оголошено соціалістичною, а його самого визнано атеїстом.

2. Педагогічна система дошкільного виховання Фрідріха Фребеля

Кожній дитині від природи дано бути розумною й успішною людиною. Завдання педагогів - допомогти дошкільнику розкрити свій потенціал, навчити його самостійно осягати довкілля. Для цього дуже важливо створити спеціальне освітнє середовище, у якому дитина зможе виявляти свої індивідуальні здібності, буде розвиватися і навчатися у власному ритмі. Таку можливість надає педагогічна система суспільного дошкільного виховання, створена німецьким педагогом Фрідріхом Вільгельмом Августом Фребелем.

Система суспільного дошкільного виховання Фрідріха Фребеля має філософський і духовно-релігійний фундамент, що походить від німецької класичної філософії. В основі системи лежить уявлення про внутрішній зв'язок усіх речей, відповідно будь-яка річ може відкрити дитині всі закони світу.

В основу розробленої педагогічної системи Ф. Фребель поклав своє вчення про природні інстинкти, на розвиток яких має бути спрямоване виховання дитини. Це, зокрема, інстинкти пізнання, діяльності, творчості, а також релігійний інстинкт.

Кожний з цих інстинктів, необхідно розвивати в дитині із самого раннього дитинства, з перших же їхніх проявів.

Метою дошкільного виховання педагог вбачав у розвитку природних здібностей дитини, зачатків її духовних спрямувань, почуттів та прагнень. Шлях досягнення цієї мети Ф. Фребель визначав таким чином: „Подібно до того як садівник або землероб доглядає свої рослини, підтримуючи в усьому зв'язок з природою, і доводить їх до розвитку, точнісінько так і ми маємо прагнути ставитися до дитини і взагалі до людини стосовно її природи, її внутрішніх законів, маємо розвивати її, виховувати і навчати у непорушному єднанні з життям і природою, у постійному зв'язку з першоджерелом будь-якого життя...Таке розуміння дитини... є першим і вищим основним положенням і головною вимогою виховання людини"[6, 77].

Основні засади педагогічної системи Ф. Фребеля будуються на визнанні провідної ролі виховання, його освітніх можливостей у розвитку дітей. Виховання, стверджував видатний педагог, повинне керувати саморозкриттям особистості. Водночас саморозкриття неможливе без зовнішнього впливу, якому необхідні різноманітні засоби, що викликають розвиток внутрішніх тенденцій, потягів дитини.

Ф. Фребелю вдалося втілити в життя ідею планомірного турботливого виховання в ранньому дитинстві, саме він став творцем „дитячих садів" - нових освітньо-виховних установ для дітей дошкільного віку. Назва „дитячий садок" прийшла на думку Фребелю у виді аналогії дитини з ніжною рослиною, ріст якої залежить від уміння і турботи садівниці, - саме так лагідно називав педагог вихователя. Повага до особистості дитини, обережне ставлення до дитячої душі, щира турбота про її фізичний, розумовий, психічний розвиток - ось головні вимоги до вихователя. Водночас, педагог - не лише доглядач за дітьми, він спрямовує їхній розвиток, відтак повинен враховувати й індивідуальні прояви.

Ф. Фребель першим організував підготовку педагогів для дошкільних закладів. До програми спеціального навчання входило: вивчення анатомо-фізіологічних особливостей дітей та їхньої психіки, оволодіння методикою роботи з ними й організацією ігор та занять, а головне - набуття досвіду спілкування з дітьми, яке ґрунтується на турботі про дітей, любові до них, на повазі до їхньої особистості. Особливу увагу Ф. Фребель приділяв розвитку у вихователів здібності тонко відчувати та своєчасно реагувати на зміни у душі дитини, допомагаючи розкритись найпотаємнішим рисам особистості [1].

На думку Ф. Фребеля, у дошкільних закладах потрібно забезпечувати дітей різноманітною діяльністю, фізично їх розвивати, знайомити з людьми, природою; в іграх, веселощах і безневинних забавах виховувати та готувати їх до школи.

Надаючи великого значення сім'ї та, зокрема, матері у виховання маленьких дітей, Ф. Фребель підкреслював, що виховання є процесом соціально обумовленим, оскільки життя окремої людини пов'язано із життям усього людства. Тому навіть у тих родинах, де за розвитком дитини стежить любляча мати, відвідування дошкільного закладу не може залишитися для маляти без користі. Спілкування з іншими малюками, спільні ігри і заняття сприяють соціальному розвитку дитини та здійснюють сприятливий вплив на соціалізацію дошкільника. На думку Фребеля, дитячий сад повинен містити такі чотири складові [1]:

1) зразковий заклад для виховання дітей дошкільного віку (в наш час „дошкільний навчальний заклад");

2) заклад для навчання і підготовки дитячих садівників і садівниць;

3) заклад для поширення корисних дитячих ігор;

4) періодичне видання, що сприяє підтримці зв'язку між батьками, вихователями і дитячими садівницями.

Видатний педагог заклав в основу роботи дошкільного закладу принцип природовідповідності: необхідність спиратися на природу дитини, на її вікові та індивідуальні особливості. Відповідно до цього принципу, Фребель розробив систему ігор і занять, дидактичний матеріал та спеціальне обладнання, пристосоване до віку дітей. Свій досвід роботи з дошкільнятами висвітлював в журналі „Щотижневик Фрідріха Фребеля" та в газеті „Недільний листок".

В основі педагогічних поглядів Ф. Фребеля були переконання в тому, що можливості людини розвиваються в процесі її діяльності, і педагогічний процес, відповідно до цього, повинний бути заснований на „дії, роботі і мисленні". Виховання Ф. Фребель розглядав як двосторонній процес, що водночас стосується вихователя і вихованця та підводить їх обох до свідомих зусиль, спрямованих на самозміну. Педагог вважав, що для виховання дітей особливе значення мають різноманітні види діяльності (гра, навчання, праця) і намагався показати можливість їхньої взаємодії в різних формах. Гру Фребель вважав „вищим щаблем дитячого розвитку,,". Розкриваючи сутність гри, Ф. Фребель доводив, що гра для дитини - це потяг, інстинкт, основна його діяльність, стихія, у якій він живе, вона - його власне життя. У грі дитина виражає свій внутрішній світ через зображення зовнішнього світу. Зображуючи життя родини, взаємозв'язок матері з дитиною й іншими членами родини, дитина зображує щось зовнішнє стосовно себе, але це можливо тільки завдяки внутрішнім силам. Кожна гра має бути спрямована на вивчення природи, розвивати арифметичну і геометричну інтуїцію дитини, водночас навчати дитину мови і мовлення, розкривати їй красу у природі і Бога у світі. Матеріали для гри можуть бути елементарними, але, водночас, такими, які б передбачали можливість безперервного ускладнення, відповідно до розвитку особистості дитини [2].

Ф. Фребель уперше ввів систематику і порядок у дитячі ігри та виокремив такі їх види: рухливі, пізнавальні та самостійні.

Він вибудував і обґрунтував послідовність використання ігор, визначивши для кожної гри своє місце і час, у результаті чого дитячі ігри є взаємопов'язаними системами. Всі ігри супроводжувалися пісенькою або віршиком вихователя, які нерідко містили мораль або правило дії. Таким чином, через тексти, включені в дії, здійснювалося знайомство маленьких дітей із загальними властивостями і взаєминами речей.

Дитячі садівниці, що отримали спеціальну підготовку, повинні були бути душею дитячих ігор, давати зразки правильних ігрових дій, керувати грою і підтримувати ініціативу дітей. Заняття в „дитячих садах" здійснювалися в колективній формі, індивідуально та фронтально. Вихователь на своєму столі демонстрував потрібні дії з матеріалами, співав пісеньки, читав вірші, а діти, наслідуючи педагога, відтворювали ті ж дії і слова зі своїм дидактичним матеріалом.

Ф. Фребель широко використовував гру як один із засобів морального виховання. Він був переконаний, що в колективних та індивідуальних іграх дитина вправляється в правилах і нормах морального поводження, тренує свою волю, наслідуючи дорослих. Ігри, на його думку, сприяють розвиткові уяви і фантазії, необхідних для дитячої творчості.

Вчений доводив, що тільки системна робота з дитиною, починаючи із раннього віку, може розвити природні задатки. Для розвитку дитини педагог запропонував „дарунки для ігор". Ці посібники містили систематичний ряд предметів для ігор (м'ячі, геометричні фігури - куля, куб, циліндр та чотири кубики із різноманітними їх членуваннями), на основі яких було розроблено цілісну систему занять, що сприяли розвитку у дітей навичок конструювання з можливістю пізнання форми, просторових відношень, розміру, сприйняття руху. Поступове та планомірне ускладнення ігрової діяльності з дарунками сприяло всебічному розвитку дітей, пізнаванню себе та довкілля у його єдності та різноманітності.

Слід зазначити, що цінною рисою дарунків Фребеля є послідовність ознайомлення дитини з найпростішими геометричними формами і самою думкою про будівельний матеріал для ігор-занять дітей. Ця ідея була потім широко використана: шухляди з набором будівельного матеріалу стали одним з найпоширеніших посібників для дітей.

Великою заслугою Фребеля є введене ним розмаїття видів дитячої діяльності та занять: це робота з дарунками, будівельним матеріалом, рухливі ігри, малювання, ліплення, плетиво та вирізання з паперу, вишивання, викладання з металевих кілець, паличок, гороху, намиста, виколювання, конструювання з папера, з паличок і тощо. Ця методика проведення занять знаходять застосування і в сучасних дошкільних навчальних закладах.

У своїй системі навчання дитини Ф. Фребель надає перевагу збірній іграшці, оскільки дитина за своєю суттю дослідник, тому дарунки, що мають 8, 16, 27 геометричних фігур в одному коробі, мають необмежений потенціал творчого використання. І при цьому беззаперечним правилом є не руйнування побудованої речі, а перетворення її в іншу фігуру чи будову. Це правило виховує в дитині енергійність, винахідливість, практичність і водночас знищує бажання ламати, крушити та псувати.

Основні ідеї Фребеля про розвивальний характер виховання, гуманне ставлення до дітей, врахування індивідуальних рис особистості значною мірою збігаються з принципами, якими керуються сучасні теорія та практика дошкільного виховання.

Теорія і практика Ф. Фребеля набули всесвітнього визнання завдяки цілісності педагогічного погляду на особистість, опорі на самостійність та індивідуальність дитини, вірі у величезні потенційні можливості її розвитку. Тому педагогічна система Ф. Фребеля є одним з головних джерел, з яких можна здобути багатий матеріал щодо конкретних шляхів соціалізації особистості дитини.

В цілому Ф.Фребель так визначив мету і зміст занять дитячого садка - дітям даються знання, завдяки яким укріплюється їх тіло, вправляються почуття, розвивається розум; діти знайомляться з природою і людським світом, їм надається моральне виховання. Таким чином, проголошувалося завдання всебічного розвитку дитини. Особливе місце відводилося релігійному вихованню. Вся виховна робота в дитячому садку була побудована так, щоб дитина через дитячий сад увійшла в життя вузького сімейного кола, найближчого оточення, а згодом і в соціальне життя.

Отже, стає дедалі зрозумілим, що необхідно саме з раннього віку формувати у дітей самостійність, здатність до вибору способів поведінки, відкритість до світу людей як потребу особистості, розвивати усвідомлене ставлення до себе як до вільної самостійної особистості та до своїх обов'язків, формувати готовність до сприймання соціальної інформації, виховувати співчуття, співпереживання, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

3. Дари Фребеля

фребель дитина виховання педагогіка

Дитина розглядається Ф.Фребелем як активна істота з власними творчими здібностями, яка має природну схильність проявляти себе в дії. Така схильність, уважав він, базується на вродженій допитливості дитини. Маленька істота не задовольняється розгляданням предметів, інстинкт змушує її взнати щось і про внутрішній їх склад. У зв'язку з цим дитина розбирає предмети на частини, іноді навіть псуючи їх, настільки великим є бажання будувати і руйнувати.

До засобів, за допомогою яких передбачається стимулювати розвиток природних задатків дитини, Ф.Фребель відносив гру і ручну працю. У його трактовці гра - діяльність інстинктивна, вищий ступінь дитячого розвитку, відображення внутрішнього світу дитини. В цілому, гра - головний вид діяльності дитини, тому її слід розвивати. Ф.Фребель зробив спробу розробити систему рухливих ігор. Його рухливі ігри, в основному ігри з піснями, побудовані на відтворенні дій, які діти спостерігають у природі й навколишньому житті („Рівчачок”, „Равлик”, „Вітряк”, „Подорож”). Однак, за судженнями Ф.Фребеля, довільна гра дитини сприяє її розвитку неповною мірою, тому завдання педагога - дисциплінувати інстинкти дитини через її власні зусилля, спрямовані до досягнення корисної мети. Отже, в основу діяльності дитячого садка слід покласти ігри-заняття. За його задумом, вони повинні бути навпіл іграми, а навпіл - власне освітніми заняттями, які необхідно співвідносити з основними завданнями виховання. Серед основних предметів для ігор Ф.Фребель виділяв: м'яч, кулю, валик, кубик, дощечки, палички, горох, папір, нитку, глину, пісок тощо. Зв'язок між цими предметами полягає в їх матеріальній основі, за їхньою допомогою можна вивчати форму, величину, вагу, число, колір, рух, тобто всі елементи людського знання. На цій основі Фребель увів для занять дітей новий дидактичний матеріал, назвавши його „дарами”.

Перший дар - це м'яч (м'ячі), за допомогою якого дитина набуває поняття про єдність світу. М'яч - перша дитяча іграшка. Малятам пропонуються м'ячі кольорів веселки, а також білий і чорний. Кожний на мотузочці, що дає можливість вільно маніпулювати ним. Сукупністю своїх якостей м'яч задовольняє пізнавальні й рухові потреби дитини з раннього віку. Спостереження його в спокійному стані розвиває уявлення про цілий предмет, його форму. Рухові дії з м'ячем (праворуч-ліворуч, уперед-назад, угору-вниз) формують сприймання простору, а повільні й швидкі рухи - відчуття часу.

Другий дар - це дерев'яна куля, куб і циліндр. Ці тіла, починаючи з другої половини першого року життя, знайомлять дитину з різними станами предметів -спокою і руху, з формами їх залежності від того чи іншого стану. Протилежні за формою куля і кубик, поєднуючись і роз'єднуючись в іграх, дають уявлення про ціле й окреме. Куля, як і м'яч, демонструє рухові можливості сферичних предметів, куб - статичні стани, а в різних положеннях у просторі - грані й кути. Круговий рух куба, підвішеного на ниточці, дає уявлення про циліндр, але в цей час губиться сприймання його граней і кутів. Саме з допомогою цих трьох предметів, наголошував Ф.Фребель, дитина набуває першої уяви про закон, що об'єднує все у природі, - закон поєднання контрастів за допомогою посередницького тіла (куля і куб символізують контрасти, циліндр - посередницьке тіло). При поєднанні даних тіл утворюються різні предмети, з якими можна діяти: з кулі й циліндра виходить лялька, з кубика, циліндра і кулі - лялька за столом й т. ін. Другий дар має і суто практичне призначення, він покликаний стимулювати дитину до перших управ у будівництві (куб в основі, циліндр у вигляді колони і на вершині - куля).

Третій дар - куб, розділений на вісім рівних кубів. Завдяки цьому дарові дитина вчиться розрізняти ціле і частини цілого. Вона також набуває поняття про розподіл, число тощо. Так, діючи з кубом і кубиками, щось будуючи, дитина водночас додає, віднімає, ділить куб навпіл, на чотири чи вісім частин, множить. У іграх з кубиками вона засвоює, за визначенням Ф.Фребеля, три форми життя: будування, красу, пізнання.

Четвертий дар - куб, поділений на вісім брусків-площин. Граючись, чи за завданням будуючи з брусків різні предмети, фігури, дитина ознайомлюється з лінійними, кутовими і площинними особливостями будівель, з довжиною, шириною, товщиною, висотою, з правилами рівноваги, стійкості, тобто з основними архітектурними поняттями.

П'ятий дар - куб, поділений на 27 кубиків, три з них навскіс по діагоналі поділені на чверті. З усіх цих елементів можна скласти різноманітні комбінації споруди, фігури прямокутної і гострокутної форми. Значно розширюється знайомство з властивостями предметів, з поняттями, представленими у попередніх дарунках. Побудова багатокутних предметів сприяє засвоєнню геометричних фігур.

Шостий дар - куб, поділений на 27 цеглинок (дощечок), з яких 3 поділені навпіл уздовж і 12 - навпіл упоперек. Дії з цими цеглинками потребують відчуття реальності й спритності. Пошук назви споруди, часом досить химерної, розвиває уяву, збагачує мову дитини.

Ф.Фребель стверджував, що освоювати „дари” необхідно поступово і ґрунтовно, переходячи від попереднього до наступного. На його думку, „дари” мають глибокий символічний і філософський зміст. Він відмічав, що дієві результати виховання і навчання дітей зумовлені, перш за все, не виглядом „дарів”, який не несе ніякої новизни, а філософською основою, закладеною у методі їх застосування. На основі системи дарунків Ф.Фребелем була розроблена ціла серія занять для навчання дітей. Навчання в будь-якому з них починалося з простих елементів і поступово ускладнювалося. Так, наприклад, навчання малюванню починається із зображення крапки, потім вертикальних і горизонтальних ліній, їх поєднання. Лише після цього дитина переходить до зображення предметів. Крім того, дітям послідовно пропонуються одне за одним такі заняття: робота з мозаїкою, переплітання лозинок, викладування паличок, складання з кілець і напівкілець, нанизування намиста, соломинок, робота з горохом, малювання, складання з паперу, плетіння з паперових стрічок, вирізання з паперу, проколювання і вишивання. Ф.Фребель уважав, що його заняття повинні, крім усього, слугувати й меті естетичного виховання. З цією метою він розробив специфічні „форми краси” для викладання з „дарів”, за допомогою яких дитина має пізнавати прекрасне.

Ф.Фребель зазначав, що, крім розвитку в дитини уяви про зовнішній світ, ігри мають також важливе соціально-педагогічне значення. Саме через гру вихователь дитячого садка може ввести дитину у світ реальних соціальних відносин, дати йому почуття незалежності та взаємної допомоги, розвивати його як індивідуум, що входить до єдиного соціального цілого. Таким чином, ігри поєднують дитину і вихователя-дорослого в єдине ціле, з метою надати дитині всебічний гармонійний духовний і фізичний розвиток. Наслідки такого виховання відображаються не лише на житті дитини, але й на розвиткові всієї сім'ї, школи і громадського життя. Виховання дітей отримує, таким чином, вагоме соціальне і національне значення.

За Ф.Фребелем, прагнення дитини до діяльності є вродженим. Вона з ранніх років намагається взяти участь у праці дорослих. Подібні прагнення слід планомірно розвивати, щоб дитина не виросла фізично і розумово лінивою. З цією метою необхідно привчати дитину до ручної праці, яка розвиває силу і волю до творчості. Педагог підкреслював, що ручна праця набуває виховного значення лише тоді, коли вона „вмотивовується розумом”. Він писав, що з дітей не варто робити ремісників, однак дуже корисно проводити з ними уроки ручної праці в дитячому садку. Ігри та ручна праця супроводжується у Ф.Фребеля (за прикладом Й.-Г.Песталоцці) бесідами (моральними і з природничої історії), дружніми розмовами про сюжети і предмети, взяті з оточуючого дитину світу, віршами, співами, що забезпечує моральний розвиток дитини.

Список використаної літератури

Борисова З. Фрідріх Фребель - засновник ідеї дитячого садка: (220 років від дня народж. та 150 років від дня смерті) / 3. Борисова // Дошкіл. виховання. 2002. № 12. С. 5-7.

Каташинська І, Концепція гри у педагогічній системі Ф. Фребеля: [Реформування освітньої практики. Вплив ідей провідних педагогів Заходу на характер, зміст і методику навчально-виховного процесу в школах України] // Рідна школа. 2004. № 7 - 8. С. 62 - 64.

Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: „Академвидав", 2006. 456 с.

Мудрик А. Введение в социальную педагогику: Учебн. пособ. для студентов. М., 1997. 365 с.

Фребель Ф. Будем жить для своих детей / Сост. и пред. Л.М. Волобуева. М.: Карапуз, 2001. 288 с.

Фребель Ф. Дитячий садок: Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / За заг. ред. З.Н. Борисової. К.: Вища школа, 2004. 511 с.

Размещено на Allbest.ru