Ознайомлення дітей з корисними копалинами рідного краю у гуртках туристсько-краєзнавчого напрямку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ГОРЛІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ М. ГОРЛІВКИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З КОРИСНИМИ КОПАЛИНАМИ РІДНОГО КРАЮ У ГУРТКАХ ТУРИСТСЬКО - КРАЄЗНАВЧОГО НАПРЯМКУ

Горлівка - 2009 р.

ВСТУП

Життя сучасної людини не можна уявити без промисловості, транспорту, сільського господарства. А все це не існувало би, коли б не було природних копалин. За невеликим виключенням вони зустрічаються у природі у формі різних сполучень - мінералів та гірських порід. Ретельно оберігає Земля свої таємниці та неохоче розкриває перед людьми двері своїх комор.

Лише щоденна наполеглива праця, помножена на глибоке знання законів геологічного розвитку Землі та утворення різних гірських порід і мінералів, приводить геологів до бажаної мети - відкриттю великих сховищ корисних копалин.

Поняття “гірська порода” і “мінерал” відносяться до основних у геології. Вся товща земної кори складається з різних за якостями, складом та походженням гірських порід. У свою чергу гірська порода побудована із мінералів. Склад та якості гірської породи визначаються складом та властивостями мінералів, з яких вона складається, їх розміром, формою, взаємним розташуванням і силою зціплення між ними.

У спекотний літній день, лежачи на березі річки, ми пересипаємо з руки в руку нагрітий пісок. Це гірська порода. Податлива, слухняна в руках скульптора інша, вже в'язка гірська порода - глина, якій легко можна придати будь - яку форму. Та як не схожий на них базальт - каміння вічності, як його називали у давнину за виняткову міцність. На ньому висікали “ на віковічний час” записи про важливіші події.

Малюючи, ми залишаємо на папері чорний слід м'якого мінералу графіту, з якого зроблений грифель олівця. Маленькі лусочки графіту, залишені на папері, складаються з чистого вуглецю. А ось прозорий з гарними гранями кристалик алмазу - твердішого з твердих на Землі - також складається з чистого вуглецю. Але ж як він не схожий на свого м'якого , аналогічного за складом чорного брата!

Чому такі різні мінерали та гірські породи? Коли ми знаємо умови, в яких утворилися ці чи інші гірські породи та мінерали, то можемо відповісти на ці запитання. Кожна гірська порода, кожний мінерал зберігає в собі свідоцтва тих умов, в яких вони утворилися. Хімічний склад, температура, тиск - ось що розуміється, коли говорять про умови утворення гірських порід та мінералів.

Вивчають мінерали та гірські породи дві самостійні, але близькі геологічні науки: мінералогія та петрографія.

У цьому виданні надані приклади проведення занять для дітей, які займаються у гуртках туристсько - краєзнавчої спрямованості. Перше заняття розраховане на дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку з використанням елементів дослідницької та образотворчої діяльності. Друга розробка розрахована на цикл занять з дітьми середнього шкільного віку інтерактивними методами.

гірський корисний копалина гурток

1. ГІРСЬКІ ПОРОДИ ТА МІНЕРАЛИ

МІНЕРАЛИ

Мінерали - поняття дуже широке. Мінералами називаються однорідні за складом та будовою частини гірських порід і руд. Це природні хімічні сполуки, що утворилися в результаті різних геологічних процесів. Мінералів у природі велика кількість. Для вивчення та пошуку їх об'єднують в однорідні групи за хімічним складом та фізичними властивостями.

Більшість мінералів зустрічаються у земній корі у твердому стані. Але є рідкі ( самородна ртуть) і навіть газоподібні мінерали (вуглекислий газ, сірководень). Вражаючи різноподібні зовнішні ознаки, за якими мінерали вирізняються один від одного. Перші з них прозорі, інші каламутні, напівпрозорі або зовсім не пропускають світло.

Важливою особливістю багатьох мінералів є їх колір. Так, кіновар завжди яскраво - червона, а малахіт ярко - зелений, за металево - золотистим кольором легко впізнають кубічні кристалики піриту. Дуже важлива зовнішня ознака мінералів - їх форма. Частіше вона кристалічна, але для одних це форма кубу (пірит), для інших - шестигранної призми (берил), для третіх - багатогранника (гранат) тощо. Багато мінералів утворюють напливні маси чудернацької форми, що не мають нічого спільного з кристалами. Наприклад, брунькоподібні виділення малахіту та сталактитоподібні нарости лимоніту.

Одні мінерали настільки міцні, що легко залишають подряпини на склі (кварц, польові шпати, гранат). Інші самі дряпаються уламками скла або лезом ножа (кальцит). Треті м'які, на них можна накреслити слід нігтем (графіт).

У мінералогії застосовується найбільш простий спосіб визначення міцності - дряпання одного мінералу іншим. Для оцінювання міцності використовують шкалу Мооса, яка представлена десятьма мінералами. Їх порядковий номер і відповідає умовній одиниці міцності. Це: 1. Тальк. 2. Гіпс. 3. Кальцит. 4. Флюорит. 5. Апатит. 6. Ортоклаз. 7. Кварц. 8. Топаз. 9. Корунд. 10. Алмаз. Кожний наступний у шкалі Мооса дряпає своїм гострим кінцем усі попередні.

За хімічним складом та структурою всі мінерали розділяються на великі групи, або розділи.

2. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МІНЕРАЛИ ОСАДОВИХ ПОРІД

Найбільш розповсюдженими мінералами, що входять у склад осадових порід, є кварц, польовий шпат, слюда, кальцит, доломіт, каолініт, глауконіт, хлорит, фосфорит, гіпс, пірит. Хоча в уламках вони різної величини та ступеню згладжуваності, але навіть при невеликій практиці легко і правильно угадуються. Окрім перерахованих зустрічаються, особливо у пісках, суглинках, супесях і глинах мінерали важких фракцій: гранат, циркон, рутил, ставроліт, але їх пізнати дуже важко.

Кварц звичайно призматичної форми з ясно видимою горизонтальною штриховкою по гранях призм. За хімічним складом - це оксид кременю. Різновиди: прозора - гірський кришталь, звичайний кварц (не кольоровий або молочно - білого кольору), від домішок заліза фарбуються у жовті відтінки), аметист (фіолетового кольору), димчастий (раухтопаз), чорний (моріон). Відомі скрито кристалічні різновиди кварцу: роговик, кремінь, халцедон, агат, опал (не кристалічний кварц з різною кількістю води).

Кварц - звичайний мінерал уламкових порід, як піски, глинисті піски, де він знаходиться у вигляді більш або менш згладжених зерен - круглих або вуглуватих; для зерен кварцу характерні скляний блиск та висока міцність.

Польові шпати - найбільш розповсюджені у земній корі, типово породоутворюючі мінерали кришталевих порід. За хімічним складом - це алюмосилікати. При руйнації та вивітрюванні кришталевих порід польові шпати розкладаються на уламки неправильної або подовженої форми та часто входять у склад пісків, що називають аркозовими. Блиск скляний, але каламутний; уламки їх менш прозорі, ніж уламки кварцу.

Слюди різноманітні внаслідок складності свого хімічного складу. Розрізняють: світлі або білі слюди, найбільш розповсюджена - мусковіт (калійно - алюмінієва слюда); темні або чорні, наприклад біотит. Вони часто входять до складу кришталевих порід, але руйнація та вивітрювання визволяють їх, і уламки слюди у формі пластинок, листочків, лусочок дуже часті у пісках та пісковиках.

Кальцит при розколюванні легко розпадається на мілкі ромбічні уламки. Відомий також під назвою вапняковий шпат, а некорольовий різновид - ісландський шпат. Широко розповсюджений у осадових породах. Колір білий, різних відтінків; бурно закипає при дії соляної кислоти. Кришталевий кальцит складає метаморфічну породу - мармур.

Доломіт уявляє собою подвійну сіль та утворює потужні пласти, часто перемішуючись з вапняками, глинами, гіпсами, ангідритами. Колір білий, жовтий, рожевий. Від соляної кислоти скипає лише при подрібненні у порошок або підігріванні.

Каолініт - головна складова частина глин - звичайно білого кольору; домішки фарбують його у жовтий, сірий та інші кольори; на дотик жирний; липне до язика у сухому стані. Утворюється переважно внаслідок вивітрювання польових шпатів.

Глауконіт є гідрослюдою темно - зеленого кольору; кристали мають круглі контури, як “піщинки”, зерна. Вони вкраплені частіше всього у пісковики, вапняки, глини; надають їм зелений колір. Утворюються на морському дні.

Хлорити мають слюдоподібний вигляд пластинок зеленого кольору ( від грецького слова хлороз - зелений); хімічний склад дуже складний та ще мало вивчений.

Фосфорити зустрічаються у вигляді радіально - концентричних конкрецій та щільних мас мінералу апатиту, звичайно не мають кришталевої будови та вміщують включення різних піщинок. Колір темно - сірий, навіть чорний.

Таким чином, земна поверхня складається з гірських порід і мінералів.

Мінерали - це природні речовини, що мають однорідний склад. Наприклад: кухонна сіль, вугілля, золото.

Гірські породи - це природні скупчення одного чи кількох мінералів. З гірських порід складається земна поверхня. Наприклад: граніт, базальт, залізна руда. Так граніт складається з трьох мінералів: кварц, слюда, польовий шпат.

Мінерали і гірські породи мають певні властивості: колір і блиск, твердість, агрегатний стан, запах, тощо.

Корисні копалини - це гірські породи і мінерали, які людина використовує у своїй господарській діяльності. Залежно від застосування у господарстві, корисні копалини поділяють на такі групи:

· Паливні або горючі (кам'яне вугілля, торф, нафта, газ);

· Рудні - з яких виплавляють метал (мідні руди, залізні руди);

· Нерудні - кухонна сіль, сірка, графіт;

Будівельні - пісок, глина, граніт, вапняк.

3. КОРИСНІ КОПАЛИНИ ДОНЕЧЧИНИ

Корисні копалини Донецької області багато чисельні та різноманітні. Вчені знайшли тут більше половини елементів, що входять до періодичної системи Менделєєва.

На базі використання корисних копалин виникли та розвиваються вугільна, коксівна, хімічна, металургійна, склярська, соляна промисловості, потужні теплові електростанції, виробництво будівельних матеріалів. Широке використання корисних копалин області зумовило виникнення великих машинобудівних підприємств, густої мережі залізних доріг, найбільшу в Україні щільність населення.

ВУГІЛЛЯ

Головне багатство Донеччини - кам'яне вугілля. Тут зустрічаються усі його різновиди, необхідні для розвитку різноманітних галузей промисловості. Жирне та виснажено - спекаюче вугілля використовується у коксівному підприємстві, довго полум'яне - для одержання полу коксу, кам'яновугільної смоли, газів, для побутового використання, коксівне - для видобутку металургійного коксу. Пісне вугілля використовується на електростанціях та на залізничному транспорті. Антрацити (за виключенням мілких фракцій, що йдуть на опалення) використовуються у литейних та доменних процесах, газове вугілля спалюють у стаціонарних котельнях та промислових печах, входять до складу коксової шихти. При коксуванні вугілля можна одержати більше трьох тисяч різних хімічних сполук.

Вперше геологічний розріз вугленосної товщі Донбасу склав Леонід Іванович Лутугін (1864 - 1915 рр.) - великий вчений, спеціаліст з геології вугільних родовищ. У 1911 році він створив оглядову геологічну карту Донбасу у масштабі 1: 126000, за що одержав золоту медаль на міжнародній виставці у Турині. Він з'ясував, що часта зміна порід у вугленосних товщах пов'язана з коливальними рухами земної кори, що потужність кам'яновугільних відкладень (більше 10 км) - результат довготривалого прогину дна басейну, що якість вугілля залежить не від віку пластів, а від ступеня їх метаморфізму.

СІЛЬ

Найбільш великі на Україні поклади солі знаходяться у Слов'янсько - Артемівській котловині. Відомості про слов'янські соляні озера в наявності у книзі Большого Чертежа (1627р.). Слов'янські соляні родовища використовувалися ще до татарської навали.

В наш час сіль у Слов'янську видобувається засобом випаровування, в місті Соледарі розроблюється у шахтах. Вона служить сировиною для хімічної, керамічної, склярної, миловарювальної промисловості, у з'єднанні з крейдою та вапняком - для содової. Сіль йде у їжу людини, використовується для консервування харчових продуктів.

ГІПС, АНГІДРІТ

Великі родовища гіпсу зосереджені навколо міста Артемівська. Вони виникли в наслідок з'єднання хімічним шляхом води до ангідриту на глибині до 100 метрів.

Обпалений гіпс використовують при виготовленні цементу, художньої скульптури, у паперовій промисловості, медицині, в архітектурі - для ліпних робіт, в будівництві - для виготовлення гіпсових та шлакових блоків; сирий гіпс - у хімічній промисловості (для отримання сірчанокислого амонію, сірчаної кислоти) для виготовлення фарб, емалей та глазурі, у порцеляново - фаянсовій промисловості. У сільському господарстві гіпсом проводиться гіпсування солончаків та солонцюватих ґрунтів.

Родовища ангідритів маються в околицях міста Артемівська. Використовуються вони для виготовлення добрив, ангідритового цементу, у кам'янорізній промисловості, для виготовлення статуеток, тощо.

МЕРГЕЛЬ, КРЕЙДА, ГЛИНІСТІ СЛАНЦІ

Основною сировиною для виготовлення цементу є вапняк, крейда, глини, суглинки, глинисті сланці.

Великі родовища цементної сировини - Амвросіївське та Краматорське. Амвросіївські запаси мергелю - одні з найбільш великих у світі. Величезні родовища крейди є на півночі області на правому березі Сіверського Донця, у Слов'янському та Артемівському районах. Крейда використовується у содовій, паперовій, цукровій промисловості, для виготовлення цементу, як будівельний матеріал. Загальна кількість запасів складає 238 млн. тон. Видобувають крейду відкритим способом.

Глинисті сланці слугують сировиною для виробництва цементу, використовують як кровельний матеріал.

ВАПНЯКИ, ДОЛОМІТИ

У Старобешівському та Волноваському районах знаходяться родовища флюсових вапняків, які використовуються в металургійній промисловості. Найбільш чисті вапняки використовуються для одержання вапна, вогнетривких матеріалів, у хімічній та цукровій промисловості. Запаси вапняків Донецької області складають 50% усіх запасів України.

Видозмінені вапняки, що вміщують значну кількість магнію, називаються доломітами. Використовуються вони в якості вогнетривких матеріалів, у керамічному та хімічному виробництві, для приготування спеціальних видів вапна та цементу, використовуються у доменному процесі як флюси. Найбільш великі родовища - Оленівське та Ново - Троїцьке, також Микитівське та Ямське.

При видобуванні вапняків та доломітів зустрічаються порфірити, що мають велику міцність. Вони - цінний будівельний матеріал.

ГРАНІТИ, ПЕГМАТІТИ

З кристалічних порід у Донеччині найбільш розповсюджені граніти: будівельний, облицювальний та баластний матеріал. Великі родовища: Каранське, Хлібодарівське, Старо - Кримське з запасами 59 млн. тон.

ГЛИНИ

Вогнетривкі глини - сировина для отримання вогнетривких матеріалів - є навколо Часів Яру, Дружківки, Артемівська, Слов'янська, у Волноваському та других районах області. Кращі марки часов'ярських глин - основна сировина для порцеляно - фаянсової промисловості та виробництва високовольтних ізоляторів, олівців. Розроблюються і низько сортові вогнетривкі глини - тугоплавкі. Запаси всіх глин в області - 430 млн. тон. Розробка ведеться відкритим способом. Біла жирна глина - каолін - застосовується у керамічній, вогнетривкій, паперовій та гумовій промисловості. В області багато сировини для будівельної цегли. Глини, аргіліти, алевроліти розташовані в Артемівському, Красноармійському, Маріїнському, Слов'янському та других районах.



4. РУДНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

До рудних корисних копалин відносяться: ртуть, залізо, мідь, свинець, графіт, пегматит, флюорит. У Микитівці є сурм'яно - ртутне родовище, відоме з 1879 року, яке розроблялося двома шахтами та кар'єром. Добувалися кіновар (ртутна руда), стибніт (сурм'яний блиск) і миш'як. З кіновар'ю були знайомі ще скіфи, які торгували єю зі стародавньою Грецією та Римом.

Ртуть широко використовується у лабораторіях, у медицині, електротехніці, фотографії. Вона застосовується при виготовленні термометрів, барометрів, акумуляторів, кварцових ламп та інших приборів.

Донецькі залізні руди - видозмінені вапняки - бідні залізом. У IX - XI століттях, з донецької залізної руди виплавляли та кували бойові обладунки. Петровський (Єнакіївський) і Юзівський (Донецький) металургійні заводи з 1860 до 1886 р. використовували місцеві руди. Вони і зараз є на околицях Стили, Каракуб, Залізного, Корсуні.

Серед пермських відкладень у північно - західній частині Донбасу зустрічаються мідисті пісковики, з яких можна одержати мідну руду. Вони відомі з 1860 року. У 1876 році був побудований невеликий мідеплавильний завод, що переплавляв мідну руду з двох рудників (район ст. Горлівка). Розробка мідистих пісковиків нерентабельна. Поліметалічні руди (срібло, свинець, цинк) зустрічаються у Нагольному кряжі.

У промисловості в чистому виді графіт майже не використовується, а входить до складу сумішей. Він потрібен металургійній промисловості, електротехніці, машинобудівництву, для виготовлення олівців. Відомо родовище біля с. Старий Крим.

Флюорит (плавиковий шпат) використовується в металургії у якості флюсу для отримання легкоплавких шлаків, у спеціальній оптиці, застосовується у керамічній промисловості для виготовлення емалі та глазурі, а також у хімічній промисловості. У Старобешівському районі відоме Покрово - Киреєвське родовище флюориту.

5. ПІСКИ, ПІСКОВИКИ, КВАРЦИТИ

В Донецькій області багато кар'єрів з розробки піску та пісковику. Піски необхідні в будівництві, при виготовленні цегли, як заповнювач бетону, при будівництві доріг. Для скляної промисловості вони розроблюються в Авдіївці. Великі родовища пісків знаходяться у Слов'янському, Маріїнському, Старобешівському районах. Часов'ярське родовище формувальних пісків - одне з найбільш великих у СНД.

Пісковики застосовуються для брукування вулиць, доріг, для викладки фундаментів та стін. Великі кар'єри розташовані у Амвросіївському районі.

З кварцитів виготовляють вогнетривку динасову цеглу. Родовище - ст. Ясинувата, Очеретино, Рутченкове, Зачатівка і в басейнах річок Осинова, Сухі Яли, Кашлагач.

6. ЗАНЯТТЯ “ВИКОРИСТАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН У ГОСПОДАРСТВІ НАШОГО КРАЮ”

(для молодшого шкільного віку)

Мета: ознайомити дітей з основними осадовими породами Донбасу, виховання бережного ставлення до природних багатств рідного краю, актуалізація колективних здібностей, розвиток навичок роботи у команді

Обладнання: таблиця, ємність з солоною та йодованою водою, гіпс, сіль, пісок, графіт, крейда, закаменіла порода, папір, пластилін, пластикові пляшки, вироби з гіпсу.

Хід заняття: дітям пропонується відгадати загадку.

Загадка № 1.

Цей біленький мінерал

ти в їдальні зустрічав.

Знає батько, знаю я,

що за диво спеція.

Смак надати його ціль.

мінерал цей зветься - … (сіль).

Коротка розповідь керівника гуртка про утворення галіту та застосування кам'яної солі у побуті та промисловості.

Дослід - спостереження.

У ємності з водою гуртківці розчиняють кухонну сіль. Ємність ставиться у тепле місце на 2 тижні. Кожного заняття проводяться спостереження за утворенням кристалів галіту.

Загадка № 2.

Мене кожен в школі знає!

Дітям я допомагаю.

Щось на дошці написати,

на асфальті малювати.

Дітям радість я даю,

а зовуся …(крейдою).

Діти розглядають зразки крейди з відбитками представників стародавньої флори і фауни.

Загадка № 3.

Петя з дерева упав,

ліву ніжку поламав.

“Ой! Рятуйте!” - він кричить,

у Петра нога болить!

Лікар швидко бинт приніс

Та наклав на ногу…(гіпс).

Гуртківці знайомляться з різними виробами з гіпсу.

Творче завдання: гуртківці моделюють з паперу, пластиліну, пластикових пляшок „Життя у стародавньому морі”.

Використовується наочний матеріал з книги Мак корн „Доісторичне життя”



Методичні рекомендації

Цікава модель гри “Подорож в часі”, розрахована на дітей віком 11-13 років. Головна мета гри полягає в максимально яскравому і якісному викладі достатньо складного і насиченого цифрами матеріалу. Формування навичок самостійної роботи, аналізу інформації і формування особистого світогляду. Основне завдання гри полягає в підвищенні пізнавальної активності гуртківців. Гра розрахована на цілий навчальний рік і за бажанням дітей може йти наступного року. Продовження гри далі не доцільно, оскільки діти у зв'язку з своїми віковими особливостями втрачають інтерес до гри.

Для роботи в експедиції створюються екіпажі машини часу (команди), в які входять: капітан, штурман, розвідники, спостерігачі. Кожен гравець має нагрудний знак певного кольору з відповідним написом. Під час вивчення певної теми екіпажі беруть участь у великій кількості конкурсів, вікторин, ігор: “Розвіддесант”, “Лото”, “Пошта шифрограм”, “Диск”, “Тест-м, “Хто точніше”, “Морський бій”. При чому, більшість питань до вікторин була придумана дітьми. За наслідками участі екіпажів в змаганнях і вікторинах ведеться письмовий облік результатів “Вісник літопису гуртка” - міні спартакіада групи, яка супроводиться фотоматеріалами і дружніми шаржами.

Під час гри нівелюється психологічна і фізична напруга, підвищується загальний тонус, діти стають більш розкутими, сміливішими, рішучішими, розвивається пізнавальна активність, розширяється інформаційний простір особи, формується життєрадісний оптимістичний настрій. Гра має безмежну нагоду для створення “Ситуацій успіху”.

Багато в чому вибір ігрової форми залежить від смаків і схильностей дітей. Це можуть бути ігри запозичені з популярних телепередач і ігри, в яких вони вже брали участь, які мали позитивний резонанс серед дітей. Але і в арсеналі педагогів перелік таких ігор досить великий: від різного роду спектаклів, рольових ігор, до командних і індивідуальних змагань.

7. ЗАНЯТТЯ ГЕОЛОГІЧНІ ЕПОХИ І ПЕРІОДИ ЗЕМЛІ. КАРБОН

Мета заняття. Закріпити поняття геологічний час, ера, період, геохронологічна таблиця, повторити назви ер і періодів. Сформувати уявлення про основні геологічні події кам'яновугільного періоду і вигляд земної поверхні, рослинний і тваринний мир. Переконатися в практичній і теоретичній значущості знань про геологічні події Карбону. Навчиться знаходити риси схожості і відмінності геологічних ер і періодів.

Тип заняття. Комбінований (у формі ігрової моделі «Подорож в часі»).

Засоби навчання. Картки, ілюстрації, таблиці, DVD - програвач, “Машина часу”, скам'янілі залишки з часів кам'яновугільного періоду, зразки кам'яного вугілля, солі, пісковиків.

Хід заняття.

Організаційний момент складається з вітання і створення робочого простору для кожного екіпажа.

Контроль і корекція знання геохронологічної таблиці періодів Землі проходить у формі вікторини “Хто точніше”. Вікторина складається з 4 конкурсів.

1. “Пазли”. Штурмани спрямовують роботу екіпажів. З набору картинок: форми поверхні землі, геологічні процеси, представники флори і фауни (всього 50 карток) екіпажі повинні відтворити основні геологічні події і вигляд земної поверхні в період запропонований керівником гуртка або ведучим. Час обмежено до 3 хвилин. Конкурс оцінюється по 5-ти бальній системі.

2. “Пари”. Перший зв'язок відтворюють розвідники. Команда одержує картку, в якій зліва перераховані геологічні ери Землі, а справа - періоди. Необхідно щонайшвидше з'єднати стрілками відповідні ерам періоди. Конкурс оцінюється по 5-ти бальній системі.

3. Конкурс капітанів. Капітани одержують дві таблички з написом: “Вірно”, “Невірно”. Ведучий читає твердження, а капітани в ідеальній тиші піднімають таблички. Якщо капітан згоден з висловом, то піднімає табличку “Вірно”, якщо ні - “Невірно”.

Приклади висловів.

Тривалий час утворення земної кори називають геологічним.

Вихід рослин на сушу відбувся в силурі.

Неодноразове заледеніння поверхні землі відбувалося в Мезозої.

Підняття Донецького кряжа відбулося в період альпійського горотворення.

Розквіт плазунів доводиться на четвертинний період Кайнозойської ери.

Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

4. “Далі, далі...” В цьому конкурсі екіпажі повинні відповісти на найбільшу кількість питань за 1 хвилину.

Зразкові питання для команд.

Де можуть існувати синьо-зелені водорості? (Скрізь).

В якому періоді плазуни досягли свого розквіту? (Юра).

В яку еру утворилися граніти в Донецькій області? (Архейську).

Коли на Землі з'явилися таргани? (350 млн. років тому).

В якому періоді рослини вийшли на сушу? (Силур).

В якій ері територію Донецької обл. покривало море? (Мезозойська).

Коли відбулося формування Святих гір? (2 млн. років тому).

Археоптерикс - це.? (Птах).

Де зараз можна зустріти живих гастроподов? (Ніде).

Назвіть реліктове дерево Донбасу? (Сосна крейдяна).

Перерахуйте періоди Кайнозою? (Четвертинний, Неогеновий, Палеогеновий).

Коли з'явилися сучасні птахи? (Четвертинному періоді).

Які організми найстародавніші на Землі? (Синьо-зелені водорості).

В якому періоді плазуни вимерли?

В яку еру утворилися гнейси в Донецькій області? (Архейську).

Коли на Землі з'явилися павуки? (350 млн. років тому).

В якому періоді тварини вийшли на сушу? (Силур).

В якій ері на території Донецької обл. з'явилися річки? (Мезозойська).

Скільки років Сіверському Донцю? (2 млн. років тому).

Остракодерма - це.? (Риба).

Де зараз можна зустріти живих белемнітів? (Ніде).

Назвіть реліктовий чагарник Донбасу? (Скумпія).

Перерахуйте періоди Мезозою? (Тріас, Юра, Крейда).

Коли з'явилися сучасні ссавці? (Четвертинний період).

Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

Перед підведенням підсумків керівник гуртка відповідає на ті питання, які викликали утруднення або отримали невірні відповіді.

Підсумки підводить ведучий (спостерігач) з урочистим занесенням на сторінку “Вісника літопису”.

Етап актуалізації знань починається з питання керівника.

Друзі назвіть найбільш розвинуту галузь промисловості м. Горлівка?

Сьогодні ми з вами дізнаємося про те, як і в яких умовах, відбувалося утворення кам'яного вугілля.

Вивчення нового матеріалу проходить у формі гри “Подорож в часі”. Цікава подорож не можливо без використання наочного матеріалу.

Скориставшись “машиною часу”, так популярним у письменників-фантастів засобом пересування, повернемося на мільйони - мільйони років тому і вчинимо прогулянку по лісу минулого. Небагато уяви, і ми відправимося в кам'яновугільний період, що почався 325-345 млн. років тому і що продовжувався 55-75 млн. років. У той час вперше в історії Землі склалися умови виключно сприятливі для розвитку рослинного світу: теплий і вологий клімат, відповідний рельєф. Буйна рослинність тропічних і субтропічних джунглів була основою, без якої не було б у Німеччині Рура, у чехів і поляків - Сілезії, а у нас - Донбасу. В цей період схід нинішньої європейської частини нашої країни був покритий морем і двома великими затоками. Одна з цих заток покривала територію сучасного Донецького басейну.

Об'єкт нашої подорожі - кам'яновугільний ліс. Густий, гігантський, похмурий, він стоїть в повній тиші. Не чутно птахів, не видно ніяких кольорів. Зрідка пролітають страшні бабки з величезними крилами. Грунт представляє болотиста товща залитих водою залишків дерев, рослин, листя, мохів, спор. Серед дерев лепідодендрони були одними з найкрупніших: до 30 метрів у висоту тільки до першого розгалуження і до 2 метрів в діаметрі у кореня. Колоноподібний стовбур високо вгорі ділився на 2 могутні гілки; кожне з відгалужень знову ділилося навпіл і так далі до найменших гілочок. На верхніх гілках було довге і вузьке листя довжиною до одного метра і шириною в сантиметр. На гілках верхньої частини дерева серед довгого листя росли шишки діаметром до півметра. Лепідодендрони розмножувалися спорами, яких визрівало в кожній шишці декілька десятків тисяч. Геологи припускають, що саме стовбури, листя, спори лепідодендронів, нагромаджуючись в болотах, дали початок могутнім вугільним пластам.

Інший представник великих дерев в кам'яновугільному лісі - сигілярія. Висота сигілярій перевищувала 30 метрів, діаметр стовбура був більш 2-х метрів. У вугільних шахтах часто знаходять їх стовбури, що обвуглилися. А ось дерева меншої висоти, так звані калам іти, - характерна рослина кам'яновугільного лісу. Воно схоже на сучасний болотистий хвощ, але в 20-30 разів вище і товще. Це були справжні дерева з добре розвинутою міцною корою, шар якої на стовбурах досягав 12 см. Коли рослина гинула, його стовбур легко розламувався у вузлах.

Пересуваючись по кам'яновугільному лісу, нам довелося б пробиратися крізь гущавину різних папоротей. Їх число в ті часи на території нинішнього Донецького вугільного басейну було удвічі більше числа видів, що зустрічаються зараз в Європі. Багато папоротей мали крупні колоноподібні стовбури. Такі деревоподібні папороті і зараз зустрічаються в країнах тропічного пояса.

В кам'яновугільному лісі, крім папоротей, були ще “прапапоротники” - вірогідні предки всіх папоротей. Для них характерний своєрідне галуження листя, хоча самого-то листя не було, а у всі сторони стирчали округлі гілочки.

В джунглях карбонового періоду звертають на себе увагу кардоіти - можливі предки сучасних хвойних видів. Це були високі стрункі дерева з красивим листям, між яким росли сережки з суперечками або насінням. Листя кардоітів цікаве своєю механічною міцністю. Вони були довжиною до одного метра, листя кукурудзи, що нагадує. Уздовж листа пнулися численні паралельні волокна, а між ними розташовувалися подовжні жилки з міцної тканини.

Корені рослин кам'яновугільного періоду не могли міцно триматися в болотистому ґрунті, і ця обставина створювала сприятливі умови для великих накопичень рослинного матеріалу. На місці дерев, що впали, швидко зростали нові.

Познайомившись з рослинністю карбонового періоду, яка стала сировиною для утворення вугільних пластів в надрах Землі, уявімо, як це все відбувалося.

Донецька затока не була глибокою і багато разів заповнювалася піском і глиною, які приносилися стародавніми річками. В місцях обміління затоки з'являлися великі болота, покриті лісами. Періодично дно затоки опускалося, і він ставав глибше. Болота з рослинними залишками заливалися хвилями моря, на його дні почали відкладатися пісковики, сланці, вапняки. Опускання земної поверхні в Донбасі повторилося через деякі проміжки часу, а значить повторювався процес утворення вугілля. Тому тут природа створила велику кількість вугільних пластів, що залягають один над одним. Між вугільними пластами утворилися глинисті, піщано-глинисті сланці, пісковики, вапняки.

Зовні Донецької затоки боліт не було, там було море, на дні якого відкладалися вапняки. В подальші періоди Донецька затока почала міліти, море йшло на схід і територія Донбасу ставати суш, а надалі почалося утворення Донецьких гір. Кам'яновугільні відкладення почали збиратися в складки, здійматися у вигляді гір. І ось на місці болотистої рівнини з'явилася болотиста країна. Рухи земної кори привели до тому, що вугільні поклади місцями виявилися на великій глибині. Це продовжувалося протягом десятків мільйонів літ. А потім знову почалося опускання суші, і Донбас знов був покритий на довгий час морем. Море і річки поступово змили гори, від яких залишився невисокий Донецький кряж.

Узагальнення, систематизація і закріплення матеріалу проходить у формі творчого завдання екіпажам.

Напишіть, будь ласка, можливий діалог двох дитинчат стегоцефалів, в якому вони діляться враженнями про час проведений на пасовищі, або в долині створення сімей, або після пережитого природного катаклізму.

Наведу в приклад найвдаліший діалог, придуманий дітьми.

Привіт, Езік!

Привіт, Взіє!

Езік, де ти так довго пропадав?

Ой, ти не уявляєш, що зі мною трапилося. Три тижні тому я не послухав маму і тата і пішов далеко в ліс. Піднявся сильний вітер і старий лепідодендрон звалився на землю. Я не встиг відбігти, і дерево мені придавило хвостик.

Так що ти говориш! Тобі сильно болить?

Ні, терпіти можна. Тільки я сильно злякався, що не зможу добратися додому. Добре, що мимо пролітала меганерва Шурха. Вона повідомила моїх батьків. Вони витягнули мій хвостик і принесли мене додому.

Хвостик сильно постраждав?

Як сказав вчений павук Корк, у мене був сильний удар.

Отже ж ти робив всі ці три тижні?

Корк наказав лежати і не гуляти. А сам щодня мені якісь листочки прикладав і павутиною примотував

Ну, а як зараз себе відчуваєш?

Добре. Тільки в ліс більше не піду один.

Удома школярі повинні з'ясувати у батьків (добре, якщо вони шахтарі), що вони знають про потужність пластів кам'яного вугілля в шахтах Горловки. І про умови і глибину здобичі?

Підведення підсумків І, звичайно ж, не можливо без аргументованої оцінки керівника діяльності вихованців.

Дякую всім!

8. СКРИНЯ ЦІКАВИНОК. ЇСТІВНІ КАМЕНІ

Чи можна їсти камені? Звичайно, існують камені, придатні для їжі, - це кухонна або кам'яна сіль, селітра, магнезіальна й глауберова сіль й інші.

Дуже багато солей ми або приймаємо разом з їжею, або найчастіше користуємося ними у вигляді різного роду ліків. Однак число їстівних каменів цим не обмежується, і можна привести багато разючих випадків, коли люди харчувалися каменями.

Насамперед, нагадаємо, що є такий мінерал - барит, або важкий шпат, що дуже легко розмелюється на борошно, дешевий і важкий, і тому його часто підмішували до різних товарів, які продаються на вагу, - особливо до пшеничного борошна. Певний час у Німеччині, наприклад, фальсифікація борошна досягала таких розмірів, що для боротьби із цим навіть заборонили видобуток бариту.

Не краща справа й з іншим каменем - тальком, що завдяки своїй м'якості й пластичності дуже вигідний - у деяких цукерках і тягучках. Виявляється, що чисте талькове борошно нерідко вживається за кордоном у виробництві цукерок, і хоча, ймовірно, воно великої шкоди шлунку не приносить, але все - таки навряд чи його можна вважати нормальною й поживною частиною ласощів.

Підробка різних харчових продуктів мінеральними речовинами - явище, надзвичайно розповсюджене у світі. Ще в середні віки мінеральні речовини підмішували до борошна або хліба, головним чином, щоб вигадати у вазі. У борошно додавали різні мінеральні речовини білого кольору, пухкого землистого складу або розмелені в порошок: барит, крейду, гіпс, магнезит, глину, пісок і т.д.

Історія зберегла пам'ять про випадки поїдання землі за старих часів у різних країнах.

Як це не здається дивним, але виявляється, що в багатьох місцях земної кулі є любителі поїдання гірських порід, - це робить їм приємність, і деякі породи для них є своєрідними ласощами.

Наприклад, в екваторіальній Америці, у Колумбії, Гвіані й Венесуелі є цілі племена геофагів - любителів, які їдять землю, хоча вони не страждають від відсутності інших харчових продуктів.

Негри з Сенегалу в себе на батьківщині їдять зеленувату глину через її приємний смак. Негри, що переїхали в Америку, і тут намагаються відшукати подібні породи.

Папуаси з району Гумбольдської затоки вживають у їжу деякі гірські породи тих місць.

Поїдання землі стало звичайним явищем в Ірані, де навіть в урожайні роки на базарах, поряд із усілякими харчовими продуктами, продаються їстівні гірські породи: глина з Магаллата й глина з Гивеха. Глина з Магаллата - це біла, жирна на дотик маса, що прилипає до язика, яку жителі особливо охоче вживають у їжу.

Приклад такого застосування гірських порід ми знаходимо в старі часи в Італії, де було поширене приготування страви, що називалася “аліка” і складалася із суміші пшениці й ніжного мергелю; останній добувався в районі Неаполя й надавав білого кольору й м'якості цій страві.

У Сибіру, в районі Охотська, у народів, що жили тут раніше, існувала особлива страва, у яку додавалася глина. З опису відомого мандрівника кінця XVIII століття Лаксмана, ця страва приготовлялася із суміші каоліну й оленячого молока. Вона вважалася особливими ласощами, і нею пригощали різних знатних мандрівників.

Ми бачимо із цих прикладів, що камені часто бувають їстівні; наскільки вони поживні - це інше питання; але безсумнівно, що багато з них за своєю пластичністю й м'якістю дуже приємні й поліпшують смак деяких харчових продуктів; інші служать ліками.

9. НАЙБІЛЬШ ЦІКАВЕ ПРО КОРИСНІ КОПАЛИНИ УКРАЇНИ

Чи є запаси золота на Україні?

Ресурси українського золота знаходяться у Карпатах, на Українському кристалічному щиті і на Донецькому кряжі.

Найбільш дослідженими є ресурси золота Карпат, де корінні горизонти в багатьох районах, особливо у Закарпатті, розташовані неглибоко від поверхні. Згадування про видобуток золота у Закарпатті датується XIII століттям. Тут збереглися старі золото видобувні шахти (штольні). У період Австро - Угорщини місцеве населення отримувало золото способом промивання відкладень Тиси. У 50 - і роки XX століття відкрито Мужиївське родовище золота (Закарпаття). Це середнє за концентрацією золота родовище: у 1 т руди вміщується 6 - 7г золота. Для видобутку 1кг цього металу треба переробити 140 - 160 т породи. Поклади золота досліджені також поблизу села Великий Бичків на Рахівщині (Сауляцьке родовище). Перспективним за золотом є Український кристалічний щит - на Житомирщині та біля Кривого Рогу залягають золотоносні структури. Багатообіцяючим вважається Криворізьке родовище, воно вирізняється значною потужністю та відносно близьким заляганням металу від поверхні. Розвідані запаси золота Майського родовища на Одещині, що пов'язані з південно - західною частиною Українського кристалічного щита. Це перше розвідане на Україні самородне золото високої проби, що оцінюється як унікальне. Залягає воно близько від поверхні - на глибині менш 100 метрів.

У Донбасі ще в кінці XIX століття з кварцових жил почали видобувати самородне золото. У 1893 році було добуто 8 кг дорогоцінного металу.

У назвах яких міст та селищ відбиваються назви корисних копалин?

Вугледар (Донецька область);

Вуглегірськ (Донецька область);

Антрацит (Донецька область);

Соледар (Донецька область);

Марганець (Дніпропетровська область);

Солотвино (Закарпатська область);

Янтар (Івано - Франківська).

10. ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ВЕЛИКІ ПОКЛАДИ МІНЕРАЛУ МУДРОСТІ

Мінерал мудрості - кухонна сіль. Її так називають тому, що вона виконує одну з важливих функцій у вищій нервовій системі: допомагає у передачі сигналів та отриманні зворотної інформації. Раніш її вивозили переважно з Криму, де добували з солоних озер.

У наш час великі поклади кам'яної солі розвідані та розроблюються у Донбасі та на заході України. Народ здавна ототожнював назву цього природного утворення з чимось неординарним. «Дати солі» або «додати солі» - означало виразитися мітко, оригінально.

Де на Україні видобувають природний газ?

Перші родовища газу в Україні було відкрито у 1910 - 1913 роках у Прикарпатті, поблизу м Калуша і біля Дашави. Зараз у Карпатській нафтогазоносній області експлуатується більше 30 родовищ газу та газоконденсату.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Детская энциклопедия. Земля.- Издательство «Педагогика» - М.,1977

2. Плотников В.В. На перекрестках экологии.- М.,Мысль,1985.

3. Природа Украинской ССР / Грезе В.Н., Поликарпов Г.Г., Романенко В.Д. и др. - Киев: Наукова думка ,1987.

4. Сафиуллин А.З. Географическое краеведение в общеобразовательной школе. - М., 1976.

5. Бондарчук В.Т. Геологія родовищ корисних копалин України. - К., 1966.

6. Проблеми екології та охорони природного техногенного регіону// Зб. Наук. пр./ Гол. Ред. С.П. Швіндлерман - Донецьк: Юго-Восток, 1999.

7. Заповедная природа Донбасса: Путеводитель/ Сост. А.З. Дидова. - Донецк: Донбасс, 1983

8. Позакласна робота з географії. Сценарії заходів, робота з обдарованими дітьми. Укладач В.М. Андрєєва.- Х.: Вид. Група “Основа”, 2006

9. Слюсарев А.А. Природа Донбасса: научно - популярные очерки.- Донецк: Донбасс, 1983

10. Татарчук А.С. Из записных книжек туриста, Енакиево, 2003

11. Твой родной край: Сборник вопросов и ответов по географическому краеведению для 5-9 классов// Составители: Денисова Е.Д., Швец Н.А - Донецк, 1998

Размещено на Allbest.ru

...