Організація дослідницької діяльності учнів в умовах позашкільної освіти

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ В УМОВАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Слухач групи: Гаєвська М.В.

Керівник роботи

Ст. викладач Н. В.Гордієнко

Завідувач кафедри

О. І. Бондарчук

Київ 2014

ВСТУП

Актуальність проблеми. Сучасному суспільству з його швидкими змінами потрібні освічені, моральні, зацікавлені люди, які можуть самостійно приймати рішення в ситуації вибору, здатні до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, готові до міжкультурної взаємодії, володіють почуттям відповідальності за долю країни, за її соціально-економічне процвітання, здатні оперативно сприймати й творчо працювати з інформацією, що постійно оновлюється. Відповідати цим високим вимогам сьогодні може лише людина, яка оволоділа навичками наукового мислення. Враховуючи те, що пріоритетні способи мислення формуються в ранньому підлітковому віці, стає зрозумілим, що навички науково-дослідницької діяльності необхідно формувати ще за шкільною лавою.

У часи швидких змін соціально-економічних умов змінюються і задачі в освітній сфері. Згідно з Національною стратегією розвитку освіти України на 2012-2021 роки основним із завдань декларується створення цілісної системи роботи з обдарованою молоддю, забезпечення умов для її розвитку, соціалізації та подальшого професійного зростання. Розвиток системи освіти у напрямку підтримки наукової та інноваційної діяльності ґрунтується на вивченні потреб і забезпеченні розвитку обдарованих дітей, розробленні індивідуальних методик організації їх навчання, проектуванні особистісно розвивального середовища. Крім того, ст.5 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачено формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду.

Пошукові, науково-дослідницькі та експериментальні освітні проекти, у яких беруть участь учні старших класів основної школи та вихованці позашкільних навчальних закладів, - надійний спосіб пізнання кожним старшокласником своїх творчих можливостей, розвитку інтелектуальних здібностей, формування індивідуального стилю пізнавальної діяльності, а досить часто - і професійного самовизначення. Тому держава комплексом науково-методичних, організаційних, економічних заходів стимулює активне залучення дітей старшого шкільного віку до пошукової та дослідницької діяльності, сприяє розширенню мережі учнівських наукових товариств, координує їхню співпрацю з вищими навчальними закладами і науковими установами.

Труднощі глобалізованого світу ХХІ-го століття може подолати людина з розвиненим критичним мисленням, яка об'єктивно оцінює інформацію з масштабних медійних потоків, уміє оперативно реагувати на соціальні зміни, робити висновки і раціонально корегувати свою поведінку. Забезпечити формування цих умінь можна лише за умови залучення учнів до науково-дослідницької роботи. Дослідження є однією з форм людської діяльності, в основі якої лежить інтерес і допитливість, активне ставлення до навколишнього світу з метою його зміни і перетворення.

Питання науково-дослідницької роботи старшокласників висвітлено в працях В. Лозової, О. Микитюка, В. Соловйова, С. Васильєвої та інших. В сучасній літературі визначено сутність поняття «наукова робота учнів», принципи науково-дослідницької діяльності, основні форми наукової роботи та методи їх реалізації. Науковці розглядають певні основні моменти історії формування науки, її роль у сучасному суспільстві. Також виокремленні головні напрями наукових досліджень старшокласників.

Значний вклад у теорію самореалізації взагалі і старшокласників зокрема внесли роботи Л. Рувинського, А. Ковальова, А. Кочетова, Л. Арістової, Ю. Орлова. Проте й досі не існує єдиної програми чи конкретних рекомендацій щодо організації наукових пошуків у системі позашкільної освіти.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати умови організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у позашкільному навчальному закладі, визначити шляхи сприяння розвитку творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей старшокласників як базового компоненту компетентної особистості, який виражає провідні характеристики її становлення, демонструє універсальні зв'язки з оточуючим світом, ініціює здатність до творчої самореалізації, сприяє перенесенню набутого в різноманітні сфери пізнавальної й практичної діяльності.

Об'єкт дослідження: науково-дослідницька діяльність старшокласників у позашкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження: організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у позашкільному навчальному закладі.

Поставлена мета реалізується через наступні завдання:

· Проаналізувати літературу з окресленої теми.

· Теоретично обґрунтувати та проаналізувати суть і зміст поняття "дослідницька діяльність" учнів.

· Визначити основні етапи організації навчально-виховного процесу, спрямованого на формування в учнів дослідницьких умінь і навичок.

· Довести, що наукова робота учнів - це системна навчальна та позанавчальна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою і змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень. Але це все можливо лише за умови створення удосконаленої системи науково-дослідницької діяльності як окремого вчителя, так і навчального закладу в цілому.

- Аналіз організаційно-педагогічних і дидактичних аспектів пошукової та науково-дослідницької діяльності вихованців позашкільних навчальних закладів;

- Визначення ролі пошукової та науково-дослідницької діяльності у процесі формування творчої активності вихованців гуртків, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів;

- Розробка концептуальних основ формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької роботи.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації науково-дослідницької діяльності старшокласників

1.1 Науково-дослідницька робота старшокласників як засіб розвитку їх творчого потенціалу та чинник самореалізації особистості

Сьогодні активне залучення учнів до науково-дослідницької діяльності вимога часу. Науково-дослідницька робота учнів (НР)-- це системна навчальна та позанавчальна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень.

Науково-дослідницька діяльність старшокласників сприяє ранньому виявленню й розвиткові професійних схильностей дітей і підлітків, формуванню лідерських якостей, умінню працювати в команді, умінню аргументовано доводити свою точку зору, залученню до наукової праці. Така діяльність розкриває також творчий та інтелектуальний потенціал особистості під час її розвитку, надає ранній успішний досвід творчої інтелектуальної праці. Адже дослідження свідчать, що вчитися мислити у вищому навчальному закладі, не навчившись цьому в школі, практично не можливо. Виходячи з цього, виділимо основні форми НР і методи їх реалізації (рис. 1.1):

- науково-дослідницька діяльність як складова навчально-виховного процесу: повідомлення, доповіді, реферати, учнівські проекти;

- науково-дослідницька діяльність, що доповнює навчально-виховний процес: факультативи, спецкурси, гуртки;

- науково-дослідницька діяльність, що здійснюється паралельно навчально-виховному процесу: конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт Малої академії наук різного рівня, турніри та олімпіади.

При цьому науково-дослідницька діяльність розглядається нами як:

невід'ємна (а не додаткова) складова навчально-виховного процесу;

логічне продовження науково орієнтованої навчальної праці (а не принципово інший вид діяльності);

найбільш ефективний спосіб формування науково орієнтованого мислення -- підґрунтя конструктивного існування особистості в системі безперервної освіти;

перманентний процес знаходить своє виявлення в різних формах залежно від віку, виду навчальної діяльності, особливостей мислення, специфіки навчального предмета, ступеня складності наукової проблеми;

особливий, специфічний вид навчальної діяльності, у процесі якої учень, використовуючи теоретичні та практичні знання, уміння й навички, знаходить розв'язання певної наукової (теоретичної або прикладної) проблеми, а також оригінально застосовує відомий науковий метод розв'язання будь-якої проблеми до аналізу схожих з нею.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1 Форми і методи наукової роботи учнів

Науково-дослідницька діяльність старшокласників буде ефективною, якщо вона буде правильно вмотивована, буде приносити реальну наукову та прикладну користь.

Мотивами науково-дослідницької діяльності діяльності можуть виступати знання, пов'язані з проблемною, афективною, вольовою і смисловою характеристикою суб'єкта, емоційні відносини, здатні спонукати до цієї діяльності.

У ході проведення науково-дослідницької роботи в учнів розвивається творче мислення, виховується потреба застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності.

Навчальний заклад повинен готувати випускника-дослідника, який намагається поширювати та досліджувати нові методи роботи, який має формувати нові ідеї і здатний реалізувати їх на практиці. Майбутній фахівець повинен розвинути навички самостійної творчої наукової роботи, сформувати коло своїх наукових інтересів, оволодіти нормами та науково-методичними принципами експериментальної та дослідної діяльності.

М. Князян пропонує використовувати поняття “самостійно-дослідницька діяльність”. Дослідницька діяльність розглядається науковцем “як один з видів організації самостійної роботи” [20].

Науково-дослідницька робота старшокласників в позаурочний час є одним із найважливіших засобів формування різнобічно розвиненої особистості. Нею передбачається:

- участь у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій тощо;

- участь у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці з установами та підприємствами регіону;

- написання статей, доповідей, інших публікацій.

П. Підкасистий [32], В. Буряк [7] зазначають, що науково-дослідницька діяльність старшокласників визначається вищою формою самостійного навчального пізнання, оскільки воно набуває форм наукового передбачення (учень сам ставить мету та шукає шляхи її вирішення).

А. Яновський вважає, що пошуково-дослідницька діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідницької, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності [ 41].

В. Сластьонін справедливо зазначає, що «невичерпні, поки що не до кінця усвідомлені можливості для формування творчо-пошукової позиції особистості, яку має у своєму розпорядженні дослідницька діяльність старшокласників, організована в рамках навчального процесу» [38].

Мотивами пошуково-дослідної діяльності, за І. Карноуховою, є: самостійний пошук нового матеріалу; пошук альтернативних засобів і способів розв'язання проблеми, саморозвиток; інтерес до дослідження; співпраця з педагогом, іншими старшокласниками в ході дослідження; підготовка до майбутньої професії; відповідальність за результати творчого процесу; практичні результати пошуково-дослідної діяльності [18].

Поняття «науково-дослідницька діяльність старшокласників» включає в себе два взаємопов'язаних елементи:

навчання старшокласників елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

наукові дослідження, що здійснюють учні під керівництвом викладачів.

Науково-дослідницька робота старшокласників витікає насамперед із навчальних завдань навчального закладу і сприяє підготовці творчої особистості ХХІ століття.

Мета організації науково-дослідної діяльності старшокласника:

- надання максимальної можливості для розвитку особистості, творчої індивідуальності майбутнього випускника;

- розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;

- формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;

- здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності.

Завдання організації науково-дослідної діяльності можна звести до наступних двох:

- прогнозування або передбачення всього того, що створює найкращі умови для глибокого та всебічного засвоєння тієї чи іншої системи наукових знань;

- прогнозування наукової діяльності або передбачення поступового переходу старшокласників від елементарних рівнів і форм пізнання до більш складних і глобальних.

Науково-дослідницька діяльність вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування.

Усвідомлення тенденцій розвитку швидкозмінного світу, розуміння потреби змінюватись, на думку С. Сисоєвої, вимагає від особистості готовності до навчання протягом життя [36]. Це є запорукою відповідності його як професіонала умовам сьогодення.

Хоча інтелектуальні здібності розвиваються протягом усього життя, проте, найбільш ефективно це відбувається особливо в юнацькі роки, в період оволодіння професійними знаннями та навичками.

Спілкування педагога з учнями в процесі спільної науково-дослідницької роботи не тільки сприяє індивідуалізації навчання, а й забезпечує творчу співпрацю викладача й старшокласника, забезпечує вплив особистості викладача на зростання наукової компетентності учня.

В заохоченні старшокласників до науково-дослідницької роботи та її організації важливим є відбір і відтворення таких логічних конструкцій, які могли б виступати:

а) інструментом пізнавальної діяльності;

б) інструментом творчої діяльності;

в) засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих та наукових.

Таким чином, щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою старшокласників, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об'єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.

1.2 Формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності

Вивченням діяльності позашкільних навчальних закладів у формуванні творчої особистості, розвитку її творчої активності займаються В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський, Г.Пустовіт, А.Сиротенко, Т.Сущенко. Ученими розроблено методологічну основу позашкільної освіти, запропоновано технології розвитку творчих здібностей вихованців позашкільних навчальних закладів, актуальну тематику навчальних курсів. Однак проблема розвитку творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності висвітлена недостатньо, потребує деталізації та подальшого вивчення.

Творча активність - особистісне утворення динамічного характеру, що є комплексом інтелектуальних, емоційних, характерологічних властивостей, які дозволяють особистості продуктивно використовувати творчість у будь-якій діяльності. Розвиток творчої активності - процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей та інтелекту на основі пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого здобуття знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки [10].

Разом із загальноосвітніми навчальними закладами, гімназіями та ліцеями, пошуковою та науково-дослідницькою діяльністю учнів активно опікуються позашкільні навчальні заклади, що є справжніми творчими лабораторіями для дітей та учнівської молоді. Гуртки, творчі об'єднання науково-технічного, дослідницько-експериментального, гуманітарного, еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого, художньо-естетичного та інших напрямів позашкільної освіти створюють оптимальні організаційно-педагогічні та дидактичні умови для наукових досліджень творчо обдарованих і талановитих дітей.

Метою позашкільної освіти відповідно до суспільного замовлення та освітньої політики держави є створення психолого-педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального, духовного розвитку особистості; підвищення її мотивації до пізнання і творчості; задоволення освітніх потреб творчої особистості на основі її залучення до свідомої та систематичної творчої діяльності, зокрема пошукової, дослідницької та експериментальної.

Для освітнього процесу позашкільних навчальних закладів визначальними є наступні принципи навчання та виховання, що максимально сприяють залученню гуртківців до пошукової і дослідницько-експериментальної роботи:

- науковість - тісний зв'язок і взаємодія навчального курсу з наукою, що відбувається на основі ознайомлення дітей з об'єктивними науковими фактами, проблемами, закономірностями і забезпечує формування наукового світогляду;

- активність - активна роль особистості в ході засвоєння знань, умінь та навичок, їх повноцінна та ефективна реалізація на практиці, включення дитини у безперервний процесс самотворення;

- індивідуальний підхід - оптимальні умови для ефективного навчання і практичної творчої діяльності кожної дитини в ході організації фронтальних і групових форм роботи з урахуванням вікових особливостей, системи характерних суспільних зв'язків і стосунків у соціоприродному середовищі;

- синтез інтелектуальної і практичної діяльності - здобуті вихованцями теоретичні знання трансформуються у внутрішні стимули, підґрунтя для нових можливостей пізнання найрізноманітніших сторін людського буття як свідомої творчої діяльності, що вимагає великих інтелектуальних зусиль і відкриває широкі перспективи для саморозвитку та самовдосконалення;

- єдність свідомості та поведінки - формування свідомості дитини у процесі її практичної діяльності, основою якої є оволодіння соціальним досвідом поведінки у соціоприродному середовищі і свідоме утвердження себе як непересічної творчої особистості;

- суб'єкт-суб'єктна взаємодія - рівноправне партнерство, співробітництво та співтворчість між педагогом і вихованцем у процесі навчальної діяльності;

- оптимальний вибір змісту форм, методів та засобів навчання відповідно до освітніх запитів, інтересів і можливостей вихованців тощо [24].

Аналіз практичної діяльності гуртків, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів різних напрямів позашкільної освіти дає підстави стверджувати, що навчальний процес у них характеризується елементами пошукової та дослідницької роботи, які стимулюють педагогів-позашкільників до її активного використання з метою поглибленого вивчення програмного матеріалу та урізноманітнення навчальної діяльності вихованців, а саме:

- активізацією навчання за допомогою проблемних, дослідницьких методів з поступовою передачею обдарованим і талановитим вихованцям ініціативи в організації групової або самостійної творчої діяльності;

- творчою взаємодією педагога і вихованців, що сприяє вільному вибору ними форм і засобів творчої діяльності, творчій винахідливості, розкутості, домінуванню власної пошукової або дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань, умінь та навичок;

- індивідуалізацією освітнього процесу в контексті особистісно зорієнтованого підходу, що сприяє створенню умов для розвитку специфічних особистісних функцій вихованців як суб'єктів творчого освітнього процесу відповідно до власних уподобань та пізнавальних запитів.

Вибір форм і методів організації пошукової та дослідницької діяльності вихованців творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів досить великий і завжди залишає альтернативу учасникам навчального процесу (як педагогам, так і дітям), враховуючи специфіку навчального курсу, особисті уподобання, інтереси та здібності. Основними формами залучення вихованців комплексних і профільних позашкільних навчальних закладів до пошукової та науково-дослідницької діяльності є:

- участь в роботі МАН України, наукових гуртках, товариствах, секціях, клубах, школах юних дослідників, творчих лабораторіях;

- індивідуальна та групова робота вихованців над пошуковими та науково-дослідницькими проектами;

- науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідницьких робіт, арістотелівські та сократівські бесіди;

- навчальні екскурсії, експедиції, дослідницькі маршрути;

- розроблення мультимедійних проектів, участь в Інтернет-олімпіадах, віртуальних дослідницьких змаганнях та конкурсах;

- робота сезонних наукових шкіл, оздоровчих одно- і багатопрофільних науково-практичних таборів в канікулярний час;

- самоосвітня діяльність.

Залежно від використання згаданих форм і методів організації пошукової та науково-дослідницької діяльності у вихованців гуртків, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів поетапно відбуваються якісні особистісні зміни, що забезпечують:

- прискорений розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, формування високого рівня творчої активності та індивідуального стилю пізнавальної діяльності;

- становлення дослідницької стратегії пізнавальної діяльності, складного комплексу пошуково-дослідницьких та комунікативних умінь і навичок;

- оволодіння навичками особистісного самовизначення (в тому числі й професійного), самореалізації та саморозвитку [35].

У процесі пошукової, дослідницької та експериментальної роботи у вихованців позашкільних навчальних закладів формуються пошукові та науково-дослідницькі уміння:

- інтелектуальні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і систематизація; абстрагування, опис об'єктів, що вивчаються, встановлення причинно-наслідкових зв'язків; постановка проблеми і висунення гіпотези, пошук і використання аналогії, дедуктивний висновок та доказ;

- практичні - використання навчальної, довідкової та додаткової літератури, добір матеріалів для експерименту, оформлення результатів дослідження тощо;

- самоорганізації та самоконтролю - планування пошукової та науково-дослідницької роботи, раціональне використання часу й засобів діяльності, перевірка отриманих результатів, самооцінка [9, 19].

Формування системи пошукових і дослідницьких умінь та навичок творчої особистості сприяє розвитку високого рівня її творчої активності, оскільки забезпечує постійну спрямованість особистості на подальшу пізнавальну та творчу діяльність. Основні компоненти пошукових та дослідницьких умінь особистості, що формуються у вихованців позашкільних навчальних закладів у ході реалізації пошукових, дослідницьких та експериментальних проектів, також підтверджують якісні зміни в рівні розвитку їх творчої активності:

- пізнавально-діяльнісний - активність в оволодінні знаннями, уміннями, навичками пошукової та дослідницької діяльності постійно стимулює до самостійної творчої праці, забезпечує розвиток різноманітних здібностей, властивостей і якостей творчої особистості;

- мотиваційно-вольовий - забезпечує сформованість позитивних вольових рис творчої особистості (цілеспрямованість, організованість, самостійність, рішучість) та можливі способи їх удосконалення;

- змістовно-операційний - сформоване активно-перетворювальне ставлення особистості до пошукової та дослідницької діяльності забезпечує її активну спрямованість на інші види пізнавальної та творчої діяльності;

- емоційний - здатність до сприйняття оточуючої дійсності, творчого спілкування, налагодження позитивних контактів, зміна установок, визначення характеру творчої поведінки принципово важливі для постійного включення у творчу діяльність;

- самооцінний - прагнення до творчого пізнання власної особистості, виявлення та розвиток внутрішнього творчого потенціалу в процесі наукових досліджень, самооцінка своїх індивідуальних якостей [3].

Проаналізувавши зміст та основні компоненти пошукових і дослідницьких умінь, можемо визначити основні функції науково-дослідницької діяльності, що забезпечують розвиток творчої активності особистості та формують індивідуальний стиль її пізнавальної діяльності:

- самореалізація, самоствердження, самовираження особистості у процесі пошукової, дослідницької, експериментальної роботи - прагнення до визнання свого "Я" іншими людьми та суспільством, самостійне створення умов для повної реалізації власного інтелектуального та творчого потенціалу;

- самоперетворення та самовдосконалення творчої особистості - процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних творчих перетвореннях особистості як цілісної системи під впливом систематичної дослідницької діяльності;

- адаптація особистості - формування стійкої системи цінностей, що є внутрішніми регуляторами творчої поведінки, оволодіння теоретичними знаннями та практичними вміннями, необхідними у житті, здатністю до самоорганізації і самоконтролю власної творчої діяльності;

- рефлексія - осмислення здобутих знань, їх глибоке і свідоме засвоєння, усвідомлення і практичне використання як методів подальшого саморозвитку творчої особистості.

Моніторинг ефективності навчального процесу гуртків, творчих об'єднань, що систематично залучають своїх вихованців до пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності, дозволяє відстежити якісні зміни, що сприяють розвитку творчої активності вихованців і є важливими для нашого дослідження:

- висока результативність пізнавальної та творчої діяльності - високий рівень знань, умінь та навичок вихованця; сформована творча компетентність, індивідуальний стиль пізнавальної діяльності; прагнення до поглибленого вивчення наукових дисциплін, суміжних з профілем творчого об'єднання та проблематикою дослідницьких проектів;

- прагнення до творчого оволодіння новими знаннями та вміннями - цілеспрямованість та системність у пізнавальній та творчій діяльності; вияв готовності до співпраці та співтворчості з педагогом та дитячим колективом; професійна орієнтація та допрофесійна підготовка особистості тощо;

- високий рівень самоосвітньої діяльності - постійний самоаналіз та самооцінка власної діяльності; подальше прагнення до творчого самовдосконалення; системне планування самоосвіти; врахування у змісті самоосвіти власного рівня теоретичної і практичної підготовленості; комплексний підхід до самоосвіти тощо.

Розвиток творчої активності дітей старшого шкільного віку у процесі пошукової, дослідницької та експериментальної роботи буде ефективним, якщо така робота здійснюється у тісній взаємодії школи та позашкільних навчальних закладів. Це співробітництво обопільно корисне: практична творча діяльність, яку здійснює особистість у гуртку, творчому об'єднанні позашкільного навчального закладу, стимулює її пізнавальну та творчу активність і вимагає наявності теоретичних знань, здобутих під час навчання у школі; загальноосвітня школа зацікавлена у найширшому використанні теоретичних знань у практичній діяльності, на основі якої діти переконуються у їх істинності, і що сприяє їх інтелектуальним та творчим здобуткам.

позашкільний навчальний дослідницький пізнавальний

РОЗДІЛ 2. Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в умовах позашкільної освіти

2.1 Особливості організації науково - дослідницької роботи учнів в рамках МАН

Дослідницька робота школярів у Малій академії наук (МАН) - важливий компонент такого розвитку, а організація науково-дослідницької діяльності учнів в рамках МАН має свої особливості. Ця робота сприяє розвитку творчої особистості. Пізнавальний інтерес школярів стає основою позитивного ставлення до навчання, має пошуковий характер. Під його впливом в учнів постійно виникають запитання, відповіді на які вони повинні активно шукати. При цьому пошукова діяльність відбувається із захопленням, відчувається емоційне піднесення, задоволення, радість від удачі. Пізнавальний інтерес також позитивно впливає на мислення, уяву, пам'ять, увагу.

Сьогодні організація науково-дослідницької діяльності учнів Хмельницького територіального відділення МАН (ХТВ МАН) набирає практичного значення.

Займаються науково-дослідницькою діяльністю у ХТВ МАН 3217 учнів, які мають:

- здатність швидко схоплювати значення та суть окремих понять і тверджень;

- потребу і вміння зосереджуватися на певних аспектах проблеми, перед усім тих, що зацікавили, та прагнення розібратися в них. Цю особливість можна реалізувати тільки через самоосвіту;

- властивість підмічати, розмірковувати й пояснювати. Саме в індивідуальних формах навчання ці здібності учням можна підняти на якісно новий рівень.

Важливе значення в діяльності ХТВ МАН відіграють наукові товариства учнів та районні філії, що є дієвими осередками дослідницької роботи, об'єднують вихованців навчальних закладів області, здатних до наукового пошуку, зацікавлених у підвищенні свого інтелектуального і культурного рівня, що бажають поглибити свої знання, уміння та навички як з окремих навчальних дисциплін, так і в галузі сучасних наукових знань у цілому. Вони також здійснюють координацію пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності вихованців інших гуртків та творчих об'єднань, надають їм науково-методичну допомогу, технічну та лабораторну базу.

Успіхові в науково-дослідницькій роботі учнів сприяє чіткість та ефективність організації діяльності юних науковців, тому що саме організація діяльності учнів викликає найбільші труднощі, водночас забезпечує упорядкованість усіх дій.

Ця організація здійснюється в декілька етапів. На першому етапі керівник гуртка чи наукової секції повинен виявити учня, чи групу учнів які мають схильність до проведення пошукової роботи. Зробити це можна через анкетування, спостереження, психологічні діагностики при тісній співпраці з психологічною службою закладу. Потім слід ознайомити учнів з проблемами теорії і практики конкретної науки, з методами наукових досліджень, широко залучає до самостійного використання науково-популярної літератури. Керівник наукової роботи вчить учнів методам роботи з науковою літературою, бібліографуванням, умінню аналізувати й критично оцінювати прочитане, виділяти найважливіші наукові напрямки та ідеї, помічати різні підходи до розв'язання наукових проблем.

Наступним етапом роботи є збір та систематизація наукових даних. Це процес пошуку та консультацій. Учень вивчає різні джерела інформації: довідники, наукові та науково - популярні журнали, монографії. Все це привчає учня до дослідницьких форм збирання інформації. Педагог рекомендує учневі матеріали, з якими варто ознайомитись. Їхній об'єм має бути чітко дозований і доцільний, тому що перенавантаження теорією на цьому етапі може остудити, або й взагалі знищити бажання дитини працювати. Варто запропонувати паралельно з теоретичною роботою проводити і практичні дослідження. Це може бути соціологічне опитування, анкетування, інтерв'ю з представниками органів державної влади, громадських організацій чи компетентними людьми у відповідній сфері. Дослідницьку роботу учні проводять у форматі функціонування гуртка чи наукової секції. Наприклад, досліджуючи питання «Чи був голодомор 1932-33 року на Поділлі?» потрібно було провести опитування серед мешканців міста і визначити рівень їхньої поінформованості та особисте ставлення до цих подій, опитати очевидців, взяти інтерв'ю в місцевих краєзнавців та дослідників даного питання, поспілкуватися з представниками релігійних конфесій міста для з'ясування моральної сторони досліджуваної проблеми, опрацьовувати літературу і документи. В зв'язку з тим, що виконати такий об'єм роботи одній особі дуже важко, залучаються «помічники». При такій організації легко розподілити ролі залежно від бажань і можливостей членів (соціологічна служба, теоретичний відділ, документознавці, журналісти, група технічного супроводу, відповідальний за проект). Проблема досліджувалась ґрунтовно, всебічно, об'єктивно.

Підготовлена робота повинна мати певну завершеність і самостійність, містити елементи наукового дослідження: нові факти і нове освітлення вже відомих фактів, систематизацію та узагальнення даних, що відносяться до теми дослідження.

Останній етап передбачає наявність дослідження, представлення роботи і підготовку її до конкурсу-захисту науково-дослідницької роботи. Від імені групи роботу може презентувати відповідальний за проект. Коли налагоджено ось таку систему функціонування гуртка, діти, які працюють над дослідницьким завданням, індивідуально звертаються до відповідних служб з проханнями про допомогу, проводити опитування, знаходити інформацію в Інтернеті, готувати презентацію, розмістити статтю на сайті.

Доречно підтримувати в структурних компонентах відділення змішані вікові групи членів, щоб молодші, допомагаючи старшим, навчалися самі і цим самим забезпечувався процес спадкоємності поколінь.

Формування мотивації учнів до науково - дослідницької діяльності. Мотивація потрібна при будь-якій діяльності, а в навчанні вона просто необхідна. Формування мотивації-проблема дуже складна. Два основні види внутрішньої мотивації:

- мотивація за результатом ;

- мотивація за процесом.

Особливо значимим у технологічному відношенні є другий вид мотивації, оскільки він прямо залежить від використовуваних на заняттях гуртка технологій навчання. Якщо технології створюють умови для особистої зацікавленості учнів не тільки в кінцевому результаті їхньої діяльності, а й у самому процесі його досягнення, якщо сама ця діяльність стає особистісно-значимою для учнів, є всі підстави стверджувати, що таким чином буде формуватися внутрішня мотивація діяльності. Найбільш дієвим є мотив, що має особливо суб'єктивну значимість для учня. Саме цей мотив надає особистісного змісту пошуково-дослідницькій діяльності. Ставлення до справи в цьому випадку якісно інше в порівнянні з виконанням науково - дослідницької роботи лише за необхідності.

Формування мотивації - тривалий процес через який відбувається:

- аналіз ступеня готовності учнів до дослідницької роботи;

- організація процесу формування практичних навичок і вмінь;

- організація поточного контролю і регулювання;

- організація підсумкового аналізу;

- організація здатності до наукового мислення;

- здатність формувати або знаходити проблему і шукати шляхи її вирішення;

- здатність творчої співпраці з науковим керівником, викладачем;

- уміння презентувати свою роботу, логічно і чітко сформулювати розв'язувані проблеми й висновки.

Таким чином, формування мотивації й готовності до науково-дослідницької діяльності - це система, окремі складові якої спрямовані на досягнення конкретного результату, результату успіху.

Складовими такої системи у ХТВ МАН є:

- змагання(публічне самовираження);

- комунікативність (спілкування з вченими);

- культурність (розширення кругозору ,розвиток інтелекту);

- етнічність (формування моральності й духовності);

- емоційність (відчуття власного розвитку);

- престиж (відчуття високого рейтингу);

Значну роль у підвищенні мотивації до науково-дослідницької діяльності відіграє особистісно-орієнтований підхід до учнів, що виражається, насамперед, у виборі теми. Оптимальний вибір теми наукового дослідження багато в чому визначає успішність дослідницької діяльності учнів , але при цьому потрібно здійснювати активну підготовку з базового предмета, щоб кінцевий результат не виявився нижче очікуваного. Тільки успішне навчання з предмета у школі і дадуть успіх науково - дослідницькій діяльності учнів-членів ХТВ МАН.

Успішна науково - дослідницька діяльність у гуртках ХТВ МАН відбувається лише у тому випадку, коли педагогу вдається сформувати внутрішню мотивацію і якщо відбувається зустрічна діяльність як вчителя так і учня.

Безперечно, вибір методів роботи з організації науково-дослідницької діяльності учнів залежить від самого педагога, його творчого потенціалу і індивідуальних особливостей учня. Тому педагогічні працівники ХТВ МАН використовують різні інтерактивні методи й технології, що сприяють активізації навчальної діяльності учнів, зокрема:

- робота в малих групах (формуються навички спілкування і співпраці);

- симуляція (відтворення процесів, які відбуваються у суспільстві у спрощеному вигляді);

- «мозковий штурм» (знаходження кількох рішень конкретної проблеми);

- дискусії й дебати (виявляють різні позиції щодо досліджуваної проблеми);

- рольові ігри (допомагають виявити лідера);

- анкетування, опитування, інтерв'ю (дають додаткові відомості з досліджуваної проблеми);

- аналіз джерел, документів (розвивають здатність до самостійного пошуку інформації);

- екскурсії, походи, експедиції (розширюють уявлення учнів про досліджуваний об'єкт);

- проекти (самостійна активна робота учнів над проблемою);

- масові заходи: (конкурси, конференції, предметні олімпіади).

Здійснюючи методичне керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів, слід розуміти, що це ціла система дій, яка включає в себе:

- виявлення здібних учнів;

- формування внутрішньої мотивації до науково-дослідницької діяльності учнів;

- організацію поточного контролю й регулювання науково-дослідницької діяльності учнів;

- аналіз і оцінку науково-дослідницької діяльності учнів;

- забезпечення участі науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН у конкурсі-захисті.

Найбільш ефективними у цьому контексті є методи і прийоми:

- переконання;

- розкриття перспектив науково-дослідницької діяльності;

- демонстрація цієї діяльності на прикладі досягнень учнів - дійсних членів МАН.

Роль наукових керівників у написанні і підготовці учнів до конкурсу-захисту науково - дослідницької роботи важко переоцінити. Саме науковий керівник займається поточним контролем і регулюванням науково-дослідницької діяльності обдарованих і здібних учнів. Це відбувається головним чином на індивідуальних заняттях і консультаціях, а також під час проведення попереднього захисту науково-дослідницьких робіт на групових заняттях. Попередній захист дуже необхідний для учнів, їм потрібно адаптуватися до аудиторії, слухачів, запитань, які будуть озвучені, швидко зорієнтуватися з логічною і конкретною відповіддю по досліджуваній проблемі; побачити умови, в яких буде здійснюватися захист, зрозуміти саму процедуру і побачити ступінь своєї готовності до конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт.

Разом з контролем і регулюванням здійснюється аналіз і оцінка науково - дослідницької діяльності учнів. При цьому велике значення має залучення вчителями наукових консультантів із числа працівників ВНЗ і фахівців відомчих установ. Спілкування учнів з ученими, допомога й порада яких дає змогу підвищити рівень науково-дослідницьких робіт, допомагає юним науковцям зрозуміти значимість їхньої роботи й формує стійку психологічну готовність до продовження науково-дослідницької діяльності. Сама співпраця з ученими співробітниками підвищує самооцінку учня і допомагає самоутвердитися в очах однолітків і своїх власних.

Бесіди, дискусії, круглі столи із залученням викладачів вишів і наукових співробітників профільних установ допомагають учням свідомо здійснювати свій вибір об'єкта і предмета дослідницької роботи, набувати впевненості у своїх можливостях, підвищувати самооцінку.

2.2 Науково-дослідницька діяльність як засіб оптимізації виховного потенціалу в гуртках науково-технічного напряму позашкільних навчальних закладів

Навчально-виховний процес технічних гуртків Хмельницького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді (ХОЦНТТУМ) спрямований на формування у дітей та підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, задоволення потреб особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, реалізації здібностей, розвитку вмінь, навичок технічного моделювання та конструювання.

Упровадження інновацій - перспектива поліпшення навчально-виховного процесу та можливість відійти від традиційної навчально-дисциплінарної моделі на користь особистісно орієнтованої. Тому метод проектів став інтегрованим компонентом навчально-виховного процесу; засобом ефективного навчання, виховання й розвитку особистості; активізації пізнавальної, самостійної та пошуково-дослідницької діяльності; розвитку критичного мислення як педагогів, так і вихованців закладу.

Врахування вікових особливостей учнів у організації творчої діяльності є обов'язковою умовою організації творчої діяльності у технічному гуртку. У підлітковому віці особливо активно розвивається конструкторська діяльність як віковий феномен, що сприяє поглибленню технологічного досвіду людини.

Гурток технічної творчості дає можливість вихованцям закріпити практичні вміння, зробити самостійно макети деталей, закріпити навчально-пізнавальну інформацію, формувати, розвивати та удосконалювати практичні вміння та навички учнів.

Учнів, як правило, на першому етапі знайомства з технічними об'єктами захоплює зовнішній вигляд моделі літака чи автомобіля. Він ще до кінця не усвідомлює, які саме фізико-технічні принципи покладені в основу моделі. Завдання педагога полягає у організації роботи гуртка таким чином, щоб пробудити інтерес підлітка до виявлення цих принципів і практичного оволодіння ними. Зрозуміло вирішення зазначених завдань досягається шляхом застосування у навчально-виховному процесі технічних гуртків певних методів і прийомів, направлених на розвиток творчих здібностей учнів. Результати спеціального дослідження підтверджують: найбільш ефективними у контексті проблеми розвитку творчих здібностей учнів є завдання з елементами дослідницької та винахідницької діяльності. Дослідницька діяльність має особливі можливості для розв'язання „вічного протиріччя” -- проблеми навчання і творчості.

Винахідницька діяльність передбачає самостійну постановку задач, відсутність єдиного вірного рішення та відповіді, їх потенційну варіативність, багаторівневість кожної винахідницької задачі та ін. та сприяє тому, що навіть у вже поставленій і розв'язаній задачі зберігається інерція об'єктивності її творчого змісту, об'єктивної новизни. Саме цей заряд об'єктивної новизни є необхідним для розвитку творчої діяльності і збереження всіх психологічних особливостей об'єктивної творчості.

З метою розвитку творчих здібностей учнів у технічних гуртках закладу використовуються різноманітні ігрові прийоми, спеціальні тренінги уяви, швидкості розумових процесів, образного мислення, невербального спілкування та інші.

Однією з умов підвищення рівня творчої компетентності у технічних гуртках позашкільних навчальних закладів є використання у навчально-виховному процесі методу проектів. Даний метод дозволяє відійти від традиційного підходу в організації навчально-виховного процесу в позашкільних закладах освіти, подолати пасивність учня, включити його в активну перетворювальну діяльність.

Вихованці гуртка технічної творчості розробили проект використання транспорту на магнітній левітації, нового дорожнього покриття на основі використання плит з вторинної сировини. Юні конструктори розробили пристрій для ультразвукової обробки матеріалу з метою зменшення промислових відходів. Для забезпечення аераційного режиму житлових будинків запропонована конструкція модернізованих керамічних блоків з екологічно чистих матеріалів.

Основні вимоги до навчально-дослідницьких проектів у гуртках технічної творчості ХОЦНТТУМ:

1. Наявність значимої для учня проблеми/завдання (дослідницької, інформаційної, практичної), що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку її рішення (наприклад, дослідження теоретичної або практичної проблеми побудови нового технічного об'єкту чи моделі з новими властивостями; створення серії доповідей-досліджень за однією проблемою; проблема впливу технічних об'єктів на навколишнє середовище та ін.).

2. Практична, теоретична значимість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідних службах даного регіону по факторах, що впливають на стан навколишнього середовища, тенденціях, що простежуються в розвитку даної проблеми; спільний з партнерами по проекту випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; план заходів і т.п.).

3. Структурування змістовної частини проекту (із визначенням поетапних результатів).

4. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

5. Використання дослідницьких методів.

Робота над проектом дозволяє вихованцеві відчути значимість своєї діяльності, відкриває нові можливості. Беручи участь у реалізації проектів, учні конкретними справами проявляють свою громадянську позицію та активність, відповідальність, виховують такі якості як цілеспрямованість, послідовність, наполегливість, уміння відстоювати свою думку, доводити розпочату справа до кінця.

Гуртки спортивно технічного профілю, а саме авіамодельних, автомодельних, судномодельних та картингу головну увагу приділяють формуванню якостей, які сприяють роботі у колективі. При підготовці до участі у змаганнях кожний учасник виготовляє власну модель та мріє стати переможцем. Проте, при роботі в складі команди, часто виникає потреба підпорядкувати власні інтереси загальнокомандним. Вміти співпрацювати у складі команди так, щоб досягти спільної мети. Тому роботу гуртків побудовано таким чином, щоб в процесі занять сформувати сталі мікрогрупи, заохочується допомога вихованців старшого віку молодшим учням у виготовлені моделі.

Виховання патріотизму набуває конкретних форм при підготовці до участі у змаганнях різного рівня, коли дитячий колектив або команда представляють свій гурток, позашкільний заклад, місто, область або нашу країну. Величезний моральний тягар лягає на підлітків, які усвідомлюють свою відповідальність не лише перед власними батьками, а і перед громадою. Тому обов'язково до роботи технічних гуртків входять підготовка учнями доповідей про видатних вітчизняних вчених та конструкторів, про внесок співвітчизників у світову науку та культуру, відвідання гуртківцями видатних місць, музеїв тощо з наступним їх обговоренням. У більшості випадків ця робота проводиться за допомогою навчальних проектів.

Таким чином метою проектування в технічних гуртках ХОЦНТТУМ є:

· формування позитивної Я-Концепції й уміння дитини об'єктивно оцінювати себе та свої дії;

· розвиток здібностей учнів у тій сфері діяльності, до якої вони проявляють схильність; «командного духу» і «почуття ліктя»; умінь і навичок роботи в команді, відповідальності за спільну справу;

· розвиток дослідницького й критичного мислення;

· сприяння підвищенню особистої впевненості в кожного учасника проекту;

· дозволяє кожному відчути себе компетентною особистістю.

Вихованці, розробляючи проект, проходять всі стадії роботи над проектом: збір матеріалу, його обробка, розробка проекту, узгодження, експертиза й реалізація. Ця робота виявляє не тільки позитивні якості вихованця, але й дозволяє визначити йому свої слабкі сторони, над якими надалі необхідно працювати.

Все це дає педагогічному колективу ХОЦНТТУМ можливість творчо підійти до організації навчально-виховного процесу у позашкільному навчальному закладі, тим самим активно впливаючи на інтелектуальний і емоційно-ціннісний розвиток дитини.

2.3 Основні напрями і форми активізації пізнавальної, пошуково-дослідницької та практичної діяльності вихованців ХОЦНТТУМ

Принцип активності учня в процесі навчання був і залишається одним з основних принципів дидактики. Під активністю учня в навчально-виховному процесі мається на увазі така кількість діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою до засвоєння знань та вмінь, результативністю і відповідністю соціальним нормам.

Одним із головних чинників, який забезпечує розвиток складних завдань професійної підготовки, за думкою педагогів і психологів, є активізація пізнавальної діяльності учнів. Саме залучення вихованців ХОЦНТТУМ до активної творчої роботи, створення умов для всебічної реалізації у навчально-виховному процесі здатне забезпечити формування в них важливих якостей, які стануть основою професійного становлення.

Процес активізації пізнавальної діяльності повинен відбуватися систематично, охоплюючи усі можливі напрямки. Необхідні певні організаційно - методичні засади, згідно з якими педагог буде скеровувати свою діяльність і пізнавальну діяльність учнів. При цьому принципове значення має те, яку мету ставить перед собою педагог при активізації пізнавальної діяльності учнів.

Найбільш повно процес активізації відбувається тоді, коли педагог:

1) робить акцент на вироблення в учня бажання пізнати нове, що дасть поштовх його подальшій пізнавальній діяльності і врешті решт виведе його до стабільності у пізнавальній діяльності;

2) озброює учнів новими знаннями;

3) забезпечує надбання нових знань, оволодіння новими уміннями та навичками, що сприяє виникненню новоутворень у особистій сфері розвитку учня, виводить його на творчий рівень мислення, вирішення практичних завдань.

Для досягнення таких результатів у ХОЦНТТУМ створені відповідні психолого - педагогічні та організаційно - методичні засади. Тобто взаємопов'язані і психологічні фактори, і педагогічні, врахувуючи можливі чинники, що впливають на процес активізації пізнавальної діяльності вихованців. Такими умовами у нашому закладі є:

- забезпечення триєдиної мети пізнавальної діяльності (навчання, виховання, розвиток);

- педагогічно вірне використання принципів активізації пізнавальної діяльності;

- різноманітність методів, прийомів та засобів пізнавальної діяльності, їх спрямованість на розвиток стабільної, активної пізнавальної діяльності;

- створення емоційного фону та доброзичливої атмосфери, врахування індивідуальних особливостей вихованців при організації їх пізнавальної діяльності;

- введення різних за рівнем форм контролю за пізнавальною діяльністю вихованців;

- комплексне використання технічних засобів навчання та інші.

Що ж таке активізація?

- Під активізацією розуміється система зовнішніх дій, яка сприяє підвищенню рівня активності і якості певної діяльності.

- Під активізацією розуміється стан, у якому знаходиться суб'єкт діяльності і який характеризується зростанням активності.

- Під активізацією розуміється мета навчального процесу, яка переслідує завдання переводу енергії зовнішнього впливу у внутрішню (самодетермінованість).

- Це якісний рівень діяльності учня, якому притаманна певна система ознак (самодетермінованих проявів активності).

- Це цілеспрямоване керування процесом пізнання учнів шляхом створення оптимальних психолого-педагогічних умов, підпорядковане меті професійної підготовки, яке направлене на формування внутрішніх мотивів та цілей пізнавальної діяльності.

- Це ефективне засвоєння нових знань і здобуття навичок їх практичного застосування.

Активність є наслідком цілеспрямованих управлінських педагогічних дій, а також організацією відповідного педагогічного середовища, тобто застосуванням педагогічних технологій. Будь яка технологія має засоби, що активізують і інтенсифікують діяльність учнів. У деяких технологіях ці засоби складають головну ідею і причину ефективності результатів. До таких технологій можна віднести: