Групова робота як форма навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГРУПОВА РОБОТА ЯК ФОРМА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.1 Історія виникнення групової форми навчальної діяльності

1.2 Висвітлення проблеми у педагогічній та методичній літературі

1.3 Мета і завдання групової навчальної діяльності школярів

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ РОБОТИ В УМОВАХ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

2.1 Групова робота на уроках географії

2.2 Практичні роботи на уроках географії

2.3 Використання групової роботи при проведенні практичних робіт з фізичної географії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

В умовах реформування сучасної географічної освіти загострюються проблеми пошуку і втілення в життя нових форм і методів викладання географії. Актуальність їх зростає в зв'язку з введенням в дію нових стандартів шкільної освіти.

Пошуки нових форм і методів навчання ведуться в різних напрямах. Одним з найбільш ефективних методів на сучасному етапі є інноваційні технології. Їх новаторське значення підкреслюється в багатьох сучасних дослідженнях щодо викладання різних дисциплін, в тому числі географії.

Однією з найбільш поширених сьогодні форм навчання є його групова організація. Саме групове навчання дає змогу створити для кожного учня на уроці ситуацію успіху, підвищити ефективність навчання, сприяти активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, перетворити їх із об'єктів у суб'єкти навчання, формувати у них самостійність, здатність до самоосвіти та самовиховання. При роботі в групі кожен може проявити себе індивідуально, працюючи в колективі. Бажання досягти успіху особисто для себе і для всієї групи подвоює результативність роботи. А коли дитина досягає успіху, вона отримує заряд нової енергії, бажання зростати, сягати нових перемог.

Актуальність даної роботи полягає в дослідженні групової навчальної діяльності школярів на практичних заняттях з фізичної географії з метою підвищити інтерес учнів до предмету.

Об'єкт дослідження - методика навчання географії на практичних заняттях у загальноосвітній середній школі.

Предмет дослідження - групова діяльність на практичних роботах з фізичної географії.

Мета даної роботи - впровадження групової роботи для підвищення інтересу до предмету та кращого запам'ятовування вивченого матеріалу.

Завдання курсової роботи:

Проаналізувати організацію групова діяльність на практичних роботах з фізичної географії;

Виявити можливі труднощі у впровадженні групової навчальної діяльності школярів;

У розв'язанні даних питань важлива роль належить організації навчальної діяльності школярів. Психолого-педагогічними дослідженнями доведено, що відповідним чином дібраний зміст навчального матеріалу і складені на його основі завдання не в змозі забезпечити ефективність навчання, якщо учнів не залучити до активної роботи і спілкування.

Практичне значення цієї роботи - висвітлення питань організації проведення практичних занять з фізичної географії з використанням групової навчальної діяльності учнів.



РОЗДІЛ 1. ГРУПОВА РОБОТА ЯК ФОРМА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.1 Історія виникнення групової діяльності

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернативна існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоцці вважав, що вміле поєднання індивідуальної і групової навчальної діяльності підвищує активність, самодіяльність учнів, створює умови для взаємного навчання, що сприяє успішному оволодінню знаннями, уміннями і навичками.

На початку XX століття групове навчання як специфічна форма його організації з'явилося у царині Дальтон-плану (США). У 20-30 роки воно використовувалося в радянській школі під назвою "бригадно-лабораторний метод". Слово "бригадний" підкреслювало колективність в роботі, а "лабораторний" - сумісність у виконанні навчальних завдань.

Відповідно до навчальних програм, затверджених Наркоматом у 1930 році, в СРСР відбувалася ліквідація класів, їх заміна ланками і бригадами, а матеріал різних навчальних предметів групувався навколо комплексів-проектів. В результаті знання про природу (фізика, хімія, біологія) і знання про суспільство (суспільствознавство, історія, географія, література і под.) учні повинні були засвоювати в процесі виконання комплексних тем і проектів (напр. "боротьба за промфінплан", "боротьба за колективізацію села" і под.). Застосування нових форм навчання швидко привело до суттєвих недоліків: відсутності в учнів достатнього обсягу систематизованих знань, зниження ролі вчителя, неекономної витрати часу. Ці недоліки визначалися у постанові ЦК ВКП (б) "Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі" (1931), де бригадно-лабораторний метод і метод проектів було засуджено.

Упродовж багатьох років ніякі форми навчання, альтернативні уроку, не використовувалися і не розроблялися. А раціональні зерна, які містили в собі групові форми, були забуті.

У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивалися та удосконалювалися. Значний внесок у розвиток теорії групової навчальної діяльності зробити французькі педагоги К. Гарсіа, С. Френе, Р. Галь, Р.Кузіне, польські - В.Оконь, Р. Петриківський, Ч.Куписевич. Групові форми набули поширення в практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різноманітних предметів. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-хрр. XX ст., показують, що завдяки груповому навчанню різко збільшується відсоток засвоєння матеріалу, оскільки відбувається вплив не лише на свідомість учнів, а й на його почуття, волю (дії, практику).

Тільки у 60-ті роки у зв'язку з вивченням проблеми пізнавальної активності і самостійності учнів у радянській дидактиці знову появився інтерес до групової форми навчання (М.О.Дагашов, Б.П.Єсіпов, І.М.Чередов).

Переорієнтація процесу навчання на особистість учня значно активізувала дослідження групових форм навчальної діяльності школярів. Вагомий внесок у розробку загальних засад групового навчання зробили праці В.К.Дьяченка. В.В.Котова. Х.Й.Лійметса, Ю.Шальованого, І.Ф.Нор, О.Я. Савченко, О.Г.Ярошенко та інших. [1]

1.2 Висвітлення проблеми у педагогічній та методичній літературі

В останні десятиріччя активну взаємодію учнів у процесі навчання активно досліджували вітчизняні та зарубіжні дидактик і методисти. У своїх дидактичних дослідженнях Я.Бартецький, М.Д.Виноградов, В.В.Котов, В.Оконь, І.М.Чередов та інші групову діяльність розглядають як форму організації навчання та фактор підвищення навчальної успішності або як одну з умов реалізації розвиваючої функції навчання. Відповідно у цьому випадку предметом аналізу авторів є особливості засвоєння навчальної інформації та перебігу пізнавальних процесів за умов спільної діяльності та спілкування.

Проблема практичного застосування організації групового навчання у викладанні різних дисциплін стала предметом дослідження науковців та методистів (К.О.Бабанов, О.Г.Ярошенко). О.І.Пометун та Л.В. Пироженко розглядають групове навчання як одну з інтерактивних технологій. [3]

І.М. Чередов розподіляє організацію групової навчальної діяльності на парну, ланкову, бригадну, кооперативно-групову та диференційовано-групову форми.

У розробку загальних принципів організації групової навчальної діяльності значний внесок зробили дослідження В.Дяченко (дидактичні основи організації диференційованого навчання молодших школярів) [5]; В. Котова (визначення групових форм при варіативності організації навчально-пізнавальної діяльності школярів) [7]; В. Сластьоніна (підвищення інтелектуального розвитку школярів при поєднанні індивідуальних і групових форм організації навчання) [7]; Г. Цукерман (організація дискусії у груповій роботі учнів) [3, 8]; О.Ярошенко (вимоги до діяльності вчителя у процесі групової діяльності учнів).[9]

З досліджень О.Г.Ярошенко, групову навчальну діяльність учнів можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність. [4]

Усі дослідники групових форм роботи (М. Віноградова, Х. Лійметс, К. Нор, І. Первін, І. Чередов, О. Ярошенко та інші) єдині в думці, що ефективність використання групової навчальної діяльності залежить від її раціонального планування й організації, що потребує, насамперед, уміння вчителя застосовувати цю форму роботи.

1.3 Мета і завдання групової навчальної діяльності школярів

груповий форма навчання географія

Цілісну систему навчальної діяльності школярів становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Цим формам також властиві всі компоненти процесу навчання. Вони відрізняються одна від одної кількістю учнів і способами організації роботи.

Групова навчальна діяльність учнів - сукупна навчальна діяльність невеликих за складом груп учнів, що діють у межах одного класу. Досягнення загальної мети групової діяльності відбувається завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. Для цього виду навчальної діяльності безпосереднє спілкування є одночасно і умовою, і результатом його здійснення. [1]

Групова навчальна діяльність на відміну від фронтальної та індивідуальної не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування. [10] Шкільна практика свідчить, що найбільші можливості для спілкування створює групова діяльність на етапах закріплення і поглиблення знань систематизації та узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань.

Учням психологічно складно звернутися за поясненням до вчителя і набагато простіше до ровесників. Труднощі можуть виникати у школярів при успішній перевірці знань, якщо її здійснює вчитель. Спілкування в умовах груп діяльності зводить до мінімуму всі ці небажані прояви.

При розв'язуванні групової навчальної діяльності співробітництво школярів може здійснюватися по-різному. По-перше, співробітництво може бути на всіх етапах виконання групового завдання. По-друге, учні можуть виконувати завдання індивідуально, але з елементами взаємодопомоги і періодичного обговорення ходу роботи. По-третє, кожен член групи може індивідуально виконувати частину спільного завдання, після чого проводяться підсумки, обговорення одержаних результатів та формулюється загальна відповідь. [11]

Як і будь-який вид навчальної діяльності, групова діяльність спрямована на досягнення освітніх, виховних і розвиваючих цілей навчального-виховного процесу.

Групова навчальна діяльність через обов'язкову наявність спілкування створює умови для засвоєння на мовному рівні основоположних теоретичних знань, а це має сприятливо позначитись на формуванні умінь практичного застосування набутих знань у стандартних та змінених умовах.

Не менш значущою видається виховна роль групової навчальної діяльності учнів. Передбачається, що пояснення, порада, перевірка дають змогу формувати товариські взаємостосунки, вміння прийти на допомогу у потрібну хвилину (пояснити, перевірити, порадити), готувати учнів до спілкування і співпраці в самостійному житті після закінчення школи. Вона виховує самостійність і наполегливість, вміння співпрацювати разом. [12]

Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Завдяки груповій діяльності успішно реалізуються розвиваючі цілі навчання. Найбільший вплив діяльність у групі справляє на мислення школярів, оскільки контакти і обмін думками істотно стимулюють його. Зміни характеру розумової діяльності відбуваються в таких напрямах: розширюються інтереси учасників групової роботи; узагальнюється і систематизується уявлення; стимулюється аналітична й синтетична діяльність мислення. [13, 14, 15]

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що "в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20--30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня". [13]

Групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:

1)за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

2)висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

3) формується вміння співпрацювати;

4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

5)розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Не зважаючи позитивні характеристики групової діяльності у реальному педагогічному процесі, вона не може бути абсолютизована, а її впровадження не дає підстав до відмови від фронтальної та індивідуальної діяльності учнів. У реальному навчальному процесі всі три види навчальної діяльності школярів мають функціонувати як єдине ціле, а міра використання кожного з них визначатись:

а) дидактичною й виховною метою навчального заняття;

б) специфікою й складністю навчального матеріалу;

в) навченістю й працездатністю учнів конкретного класу;

г) організаторськими і комунікативними уміннями вчителя, його обізнаністю з методикою організації навчальної діяльності школярів.

Суб'єктом групової діяльності є не окрема особистість, а мала група, тоді у груповій навчальній діяльності роль суб'єкта належить малим групам школярів.

На підставі аналізу соціально-психологічної літератури видається доцільним формулювання такого робочо визначення: мала навчальна група - це стійке й відносно стабільне об'єднання кількох учнів, яке по відношенню до всього класу виступає як єдиний суб'єкт дій і завдяки спілкуванню та взаємозв'язку успішно розв'язує поставлені навчальні задачі.

Оптимальна чисельність малої навчальної групи учнів як малої функціональної одиниці навчального процесу в кожному конкретному випадку буде залежати від мети й завдань групової діяльності, специфіки й обсягу поставлених навчальних завдань, рівня навчальних можливостей учнів класу. Певну роль відіграватимуть тривалість навчальних занять та кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення конкретного предмету.

Одночасне й незмінне визначення кількісного складу малих груп, які створюються з дидактичною метою, недоцільне. Тільки вчитель, який добре знає своїх учнів, у кожному конкретному випадку може вирішувати, який кількісний склад малих груп є оптимальним для даного класу під час вивчення конкретної навчальної дисципліни. З урахуванням результатів соціально-психологічних досліджень, для проведення 45-хвилинних навчальних занять з шкільним класом, де є 20 і більше учнів, доцільно вдатися до створення малих навчальних груп у складі чотирьох осіб, якщо тільки не бракує учнів на роль лідерів.

Група такого кількісного складу спроможна:

а) на одному занятті провести усне опитування всіх свої членів й до того за час, що не перевищує тривалості усного опитування за умов традиційного навчання;

б) опрацювати достатню кількість письмових завдань, що потребують практичного застосування знань, які перевірялись в усній формі;

в) здійснити контроль й оцінювання результатів групової роботи та досягнутих індивідуальних показників навчання. [16]

Оптимальна кількість членів групи є вихідною умовою нормального функціонування групового суб'єкта будь-якого виду діяльності. [17, 15] Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не задається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу. “Оптимальною група стає не в результаті збільшення чи зменшення розміру, а в результаті підвищення рівня її розвитку шляхом змістової зміни її предметної діяльності”. [17]

Малій групі властиві такі характеристики: інтегративність, мікроклімат, референтність, лідерство, інтрагрупова та інтергрупова активність. Інтегративність - мірило єдності, спільності членів групи один з одним. Мікроклімат визначає самопочуття особистості в групі, її задоволення групою. Референтність характеризує ступінь прийняття членами групи групового еталону, його ідентифікацію з еталоном групових цінностей. Лідерство відображає ступінь провідного впливу членів групи на групу в цілому при виконанні групових завдань.

У групі виникає і проявляється різна за характером і надзвичайно важлива для навчання взаємодія учасників спільної діяльності. Це наслідування, переконання, співробітництво, змагання. Отже, є всі підстави передбачити, що конкретні навчальні дії, усвідомлені одним учнем, підхоплюються іншим, стають надбанням цієї групи. [11]

Групова навчальна діяльність школярів відповідно до змісту вирішуваних задач та чисельності груп може бути організована різними способами. Виділяють такі форми групової взаємодії:

1. Парна форма навчальної роботи - два учні виконують деяку частину робота разом. Форма використовується для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань, тощо.

Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок висловлюватися, спілкуватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію.

2. Кооперативно-групова навчальна діяльність - це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такою організацією навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Виконуючи частину спільної для всього класу мети, група представляє, захищає виконане завдання в процесі колективного обговорення. Головні підсумки такого обговорення стають надбанням усього класу і записуються всіма присутніми на занятті.

3. Диференційовано-групова форма передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями. Завдання диференціюються за рівнем складності або за їх кількістю.

4. Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності у постійних малих учнівських групах, керованих лідерами. Учні працюють над єдиним завданням.

5. Індивідуально-групова форма передбачає розподіл навчальної роботи між членами групи, коли кожен член групи виконує частину спільного завдання. Підсумок виконання спочатку обговорюється і оцінюється в групі, а потім виносяться на розгляд усього класу та педагога. [18; 19]

Групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднаними за певними ознаками, наприклад, за рівнем навчальних можливостей, або гетерогенними (різнорідними). У різнорідних групах, коли в одну групу входять сильні, середні і слабкі учні, краще стимулюється творче мислення, здійснюється інтенсивний обмін ідеями. Для цього надається достатньо часу для висловлювання різних поглядів, докладного обговорення проблеми, для розгляду питання з різних боків. [1]

Основне завдання роботи в групі - працювати в колективі, вчитися приймати вироблене спільно і обґрунтоване, чітко сформульоване рішення. І тому дуже важливим моментом в роботі вчителя є необхідність знайти способи, щоб залучити до роботи кожного учасника групи. Розподілити ролі в групі таким чином, щоб дитина-лідер прислухалась до думки інших членів групи, не нав'язуючи власну точку зору.

Особливості організації роботі в групах такі:

1.Клас розділяється на групи для рішення конкретних навчальних задач. Учнів об'єднують в групи.

2.Кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) й інструкцію (правила) і виконує його під керуванням лідера групи або вчителя. Інструкції повинні бути максимально чіткими.

3.Групи виконують завдання таким чином, щоб була можливість врахувати і оцінити індивідуальний вклад кожного члена групи.

Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування [20]. На думку Ж. Феррі, робота в малій групі відкриває широке "поле" вільної діяльності, тобто активності, зорієнтованої на інтереси учня в межах навчальної програми. Обмін думками із змісту уроку являє собою тренування логічного мислення в дитини і не має аналогів в інших ситуаціях.



РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ РОБОТИ В УМОВАХ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

2.1 Групова робота на уроках географії

Мета шкільної географічної освіти - розвинути в учнів уміння мислити, висловлювати свої думки ширше, відстоювати свою позицію, самостійно або колективно вирішувати проблеми. Групова форма роботи на уроці цінна тим, що в процесі навчання вдається налагодити обмін знаннями між учнями, підняти їхню активність, навчити дружно працювати в колективі.

Групову навчальну роботу застосовують при виконанні практичних робіт, на навчально-дослідних ділянках, на уроках під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань. Щоб підвищити ефективність навчання діяльності школярів, потрібен стимул. Стимулом на уроках географії є зацікавленість предметом. Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання, підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність дій, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми), ознайомлення із завданням, обговорення і складання плану виконання завдання, звіт про виконану роботу.

Групову роботу можна ефективно використовувати під час комплексної характеристики географічних об'єктів, процесів і явищ, для порівняльного аналізу, визначення географічних координат, розв'язування задач, у процесі обробки статистичних матеріалів, а також під час виконання робіт на місцевості.

2.2 Практичні роботи на уроках географії

Основною метою практичних робіт на уроках географії є закріплення на практиці й поглиблення набутих учнями теоретичних знань та формування в них ключових у системі шкільної географічної освіти умінь і навичок. Виходячи з цього можна виділити такі основні завдання практичних робіт з географії:

* навчити учнів правильно користуватися географічними приладами та засобами вимірювання й фіксації різних природних процесів та явищ (нівеліром, метеорологічними приладами, компасом, планшетом тощо);

* закласти навички прийомів роботи з географічними картами (читати легенду карти, знаходити й демонструвати об'єкти географічної номенклатури, зіставляти, порівнювати між собою різні тематичні карти, характеризувати за допомогою карти відповідні об'єкти, процеси, явища тощо);

* сформувати уміння й навички роботи з контурними картами (правильно наноситий підписувати різні географічні об'єкти або райони поширення процесів і явищ, використовувати систему умовних позначень тощо);

* закріпити вміння розв'язувати географічні задачі (на визначення та переведення масштабу карт, вимірювання відстаней, визначення географічних координат об'єктів, розрахунки щодо поясного й місцевого часу, ресурсозабезпеченості тощо);

* розвинути вміння аналізувати характеристики природних та господарських об'єктів, процесів і явищ на прикладі своєї місцевості (фенологічні спостереження, календар погоди, опис об'єктів, складання планів, встановлення взаємозв'язків між компонентами природи, дослідження ґрунтового профілю, екологічного стану тощо);

* удосконалити навички опрацювання та обробки статистичних даних і фактичних матеріалів;

* розвинути вміння характеризувати та порівнювати географічні об'єкти і явища за типовими планами (характеристика річки, типів клімату, природних зон, природних комплексів, видів забруднення, галузей господарства, економічних районів, країн світу тощо).

Деякі види практичних робіт виконуються на комбінованих уроках або уроках вивчення нового матеріалу протягом 5-15 хвилин. Вони входять складовою частиною до цих уроків. Окремі практичні роботи є узагальненням одержаних знань на практиці, вони виконуються на окремих уроках протягом 45 хвилин. Якщо практична робота за програмами шкільного курсу не повторюється під час вивчення інших тем, бажано виділити для практичної роботи два уроки. Це можливо за умови викладання навчального матеріалу великими смисловими блоками.

Практичні роботи мають значний виховний та моральний вплив на розвиток особистості учня: привчають до самостійної розумової праці, правильного та акуратного оформлення результатів практичної роботи, закладають певні правила поведінки (під час виконання робіт на місцевості), формують риси індивідуальної та колективної відповідальності, розвивають почуття власної значущості й гідності, формують основи екологічної культури.

Практичні роботи з географії для 6 класу, передбачені програмою майже до кожного розділу. Вони мають на меті сформувати навички користування різними джерелами здобування географічних знань, географічними картами, глобусами, окремими приладами. Особливе значення мають практичні роботи на контурних картах. Без цього подальше вивчення шкільної географії значно ускладнюється.

2.3 Використання групової роботи при проведенні практичних робіт з фізичної географії

Групова навчальна діяльність учнів на практичних заняттях може бути й однорідною, й диференційованою.

Використання групової навчальної діяльності гомогенних груп на практичних заняттях спрямоване на забезпечення активної участі усіх учнів класу, дотримання певної відповідності між складністю завдань та рівнем навчальних можливостей учнів. У цьому випадку навчальна діяльність гомогенних груп виступає фактором індивідуалізації навчання.

Організовуючи практичну роботу з використанням групової навчальної діяльності доцільно проводити в чотири стадії.

На першій стадії вчитель пояснює учням хід виконання даної роботи. Після цього, на другій стадії, класу пропонується завдання для виконання всіма учнями. Третя стадія полягає у виконанні завдань групами, учні діляться на групи. Завдання доречно записати на дошці чи на картках. Останню четверту стадію доречніше провести на другому уроці. Четверта стадія роботи - обговорення практичної роботи, захист кожною групою виконаних завдань біля дошки чи карти перед всім класом. Це дає можливість неодноразово повторити хід виконання роботи, виявити та виправити помилки, вчить учнів аналізувати свою діяльність.

Приклад виконання практичної роботи до теми «Гідросфера»

Тема практичної роботи:Складання порівняльної характеристики водних об'єктів та підписування їх на контурній карті.

Мета: Навчитися користуватися методом порівняння, виявляти подібні та відмінні риси порівнюваних водних об'єктів; закріпити навички роботи з контурною картою та доповнити їх правилами підписування різних об'єктів гідросфери.

Тип уроку: урок застосування набутих знань на практиці

Обладнання: Фізичні та тематичні карти світу, атлас, контурні карти, підручник, довідники, енциклопедії, хрестоматії, завдання практичної роботи.

Зміст уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бліц-опитування

* Згадайте, з яких частин складається гідросфера.

* Яка частина гідросфери припадає на води суходолу?

* Як води суходолу пов'язані зі Світовим океаном?

* Які найбільші річки та озера вам відомі?

IIІ. Виконання завдань практичної роботи

Завдання:

1.Складіть порівняльну характеристику морів та підпишіть їх на контурній карті:

а) Чорного та Червоного;

б) Карибського та Сарґасового;

в) Середземного та Аравійського;

г) Баренцового та Японського.

План характеристики географічного положення моря:

* В якій частині якого океану знаходиться.

* Чим сполучається з океаном та чим відділяється від нього.

* Береги якого (яких) материків омиває.

* Приблизна протяжність з півночі на південь та із заходу на схід.

* Середні глибини; властивості вод (температура поверхневого шару води та солоність).

2.За фізичною картою півкуль порівняйте, в яких географічних широтах

протікають річки, визначте, до яких океанів належать басейни цих річок та підпишіть їх на контурній карті:

а) Дунай та Конго;

б) Обі та Волґи;

в) Хуанхета Амазонки;

г) Нілу та Парани.

3.Складіть порівняльну характеристику географічного положення озер за планом та підпишіть їх на контурній карті:

а) Вікторія і Ейр;

б) Аральське і Каспійське;

в) Балхаш і Чад;

г) Мічіган і Верхнє.

План характеристики географічного положення озер:

* В якій частині якого материка знаходиться?

* Площа (км2).

* Між якими меридіанами знаходиться?

* Форма та приблизні розміри.

* Які географічні об'єкти знаходяться поблизу?

4. Картки з запитаннями:

5. Тести

1. Порівняно вузький водний простір, що сполучає водойми та відокремлює ділянки суші:

а) затока;

б) море;

в) протока.

2. Невелика ділянка суходолу,з усіх боків оточена водою:

а) острів;

б) півострів;

в) материк.

3. Океан, переважна частина якого розташована у Південній півкулі:

а) Тихий;

б) Індійський;

в) Атлантичний.

4. Середземне море є морем:

а) окраїнним;

б) внутрішнім.

5. Яка протока Світового океану є найширшою?

а) Маґелланова;

б) Ґібралтарська;

в) Басова;

г) Дрейка.

6. Яке море на Землі є наймілководнішим?

а) Мармурове;

б) Азовське;

в) Егейське;

г) Балтійське.

IV. Підсумок уроку

Захист кожною групою виконаних завдань біля дошки чи карти перед всім класом.



ВИСНОВОК

Групова навчальна діяльність учнів - це спільна і систематична діяльність малих груп учнів, які створюються у межах шкільного класу на відносно тривалий час. Головним і визначальним для групової навчальної діяльності учнів є конструктивне співробітництво, завдяки якому вони перетворюються із об'єкта викладацької діяльності вчителя в активних суб'єктів власного учіння.

Групова навчальна діяльність учнів на заняттях має значні переваги в порівнянні з іншими методами, а саме: допомагає створювати на заняттях умови для формування позитивної мотивації учнів; дає можливість здійснювати диференціацію навчання; сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями; забезпечує високу активність усіх учнів; реалізує їх природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці; підвищує результативність навчання та розвиток учнів.

Впровадження групової навчальної діяльності потребує деяких додаткових витрат часу, оскільки необхідно здійснити відповідне тематичне планування, розробити структуру проведення занять, скласти варіанти завдань.

Навчання учнів у складі малих груп сприяє гармонійному розвитку учасників групового навчання, розвиває пізнавальну активність і відповідальність школярів, підвищує рівень їх знань з предмета.

Найбільш цінною є взаємодія під час роботи. Кожен хто допомагає товаришу, отримає при цьому не меншу допомогу, ніж той, кому ця допомога надається, тому що його знання активізуються, набувають гнучкості, закріплюються.

Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок спілкування та співпраці.

В тому, що групова робота дає кожному учневі, перш за все, емоційну підтримку, без якої діти не можуть включитись в спільну роботу класу, можливість спробувати свої сили, самоствердитись. Перевага групової діяльності ще й в тому, що вона забезпечує взаємне збагачення учнів, організацію спільних дій, яка активізує учбово-пізнавальний процес; спілкування, без якого неможливе взаєморозуміння; рефлексію, що визначає ставлення учнів до власних дій.

Отже, організація групової роботи має велике значення для вирішення актуальних завдань щодо розвитку дитини як суб'єкта навчальної діяльності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. - К.: Білоцерківська книжкова фабрика, 2007. - 357-359 с.

2. Пометун О.І., Пироженко Л. В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. -- К.: А.С.К., 2004. - 192 с.

3. Вітковська І. Творча педагогічна діяльність як особистісно орієнтована. Авторська концепція, технологія / І. Вітковська //Директор школи. - 2002. - № 4. - С. 70.

4. Гора Т. Організація міжособистісної взаємодії учнів загальноосвітніх шкіл як запорука їх самореалізації /Т. Гора // Рідна школа. - 2006. - № 4. - С. 12-13.

5. Кукушкина В.С. Педагогические технологии: учебное пособие для студентов педагогических специальностей. - Ростов: Издательский центр “МарТ”, 2002. - С. 5 - 45.

6. Сластенин В.А. Педагогика / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов: под.ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр “Академия”, 2002. - С. 406 - 409, 422 - 439.

7. Освітні технологіі / за заг. Ред. О.М. Пєхоти. - К. Освіта,2001. - С. 91 - 108.

8. Цукерман Г. Общие основы педагогической инноватики. Опыт разработки теории инновационных процессов в образовании. -М.: МЦКО, 1991. - 312 с.

9. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність: теорія і методика / О.Г. Ярошенко. - К.: Партнер, 1997. - 193 с.

10. Задоя Е. С. Дидактические условия организации групповых форм учебной работы шестилетних первоклассников: - К., 1989. - 160 с.

11. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. - Минск. -Нар.асвета, 1984. - 229с.

12. Формирование учебной деятельности школьников /Под ред. В.В. Давыдова, И.Ломпшера, А.К. Марковой. - М.: Педагогика, 1982. - 216с.

13. Ярошенко О.Г. Дидактичні та методичні матеріали до організації групової роботи учнів на уроках хімії: Метод. лист. - К.: Освіта, 1993. - 49с.

14. Лийметс Х.Я. Место групповой работы среди других форм обучения. / Советская педагогика и школа. - V. Тарту, 1971. - С. 29-57.

15. Ярошенко О. Г. Мала група учнів як навчальна одиниця шкільного класу// Біологія і хімія в школі. 1996. - 1. - С. 81-86.

16. Петровський А.В., Шпалинський В.В. Социальная психология. - М.: Просвещение, 1978. - 222 с.

17. Чередов И.М. Система форм организации обучения в советской общеобразовательной школе / И.М. Чередов. - М. : Педагогика, 1987. - 152 с.

18. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе: книга для учителя / И.М. Чередов. - М. : Просвещение, 1988. - 160 с.

19. 20.Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учніння. // Рідна школа. - 1999. - № 9. - С.49 - 50.

20. Чернов И.М. Формы учебной работы в средней школе. - М: Просвещение, 1986. - 157с.

21. Покась Л.А. Нестандартні уроки з фізичної географії: навчально-методичний посібник. - К. - 2001 -5-6с.

22. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. - К.: Вид-во "Академія", 2000. - 544 с.

23. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я. Методика навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах. - К.: «Навчальна книга», 2005. - 49 с., 156-157 с.

24. Момот Л. Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. -- К.:Наукова думка, 1985. -- 63 с.

25. Лийметс Х. Й. Групповая работа на уроке. - М.: Знание, 1975. - 90с.

Размещено на Allbest.ru

...