Інноваційні методи проведення уроків української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні методи проведення уроків української літератури

інноваційний форма навчання література

У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань учнями, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому розвитку самоосвіти і самореалізації.

Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форма навчання. Акцент зміщений на творчу імпровізацію педагога, на його взаємодію з учнями. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе є головним фактором групової та індивідуальної форм роботи. Учень розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли залучається його життєвий досвід і отримані знання.

Іншим пріоритетом є диференціація навчання, коли урізноманітнюються форми і методи навчальної діяльності, коли опорою стає уміння школярів самостійно здобувати знання. Самооцінка учнів перетворюється на головний фактор оцінювання особистих досягнень. Навчання, таким чином, перетворюється на спілкування між людьми в отриманні нової інформації. Учитель має стати посередником між учнем і навчальним матеріалом, а не єдиним джерелом знань. Виходячи з цієї нової ролі, учитель повинен:

ь використовувати різноманітні методи подачі нового матеріалу;

ь ставити завдання, які дозволяють учням засвоїти навчальни

матеріал відповідно до рівня їх підготовки та можливостей пізнавальної діяльності;

ь надати можливість учням демонструвати свої досягнення в отриманні знань.

Дуже важливим є спільна робота школярів у великих і малих групах. Ця методика пропонує зміну традиційної обстановки на уроках. Роль учителя змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне знання групи, допомога у з'ясуванні окремих питань, обговорення підготовлених повідомлень, доповідей, рефератів.

Найбільш ефективними формами організації навчальної діяльності є робота в групах. Розмір такої групі залежить від кількості учнів у класі, доступності джерел і змісту завдання. Як правило, це 5-7 дітей.

Робота в групах - така організація роботи, яка сприяє залученню всіх учнів, але з урахуванням рівня їх розвитку та можливостей сприйняття матеріалу. Особливе значення набуває при цьому диференційний підхід до визначення завдань.

Обговорення в групі - це метод, який дозволяє:

ь заохочувати учнів до діалогу;

ь залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;

ь ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;

ь шукати згоди в суперечливих ситуаціях;

ь обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.

Згода може бути досягнута, коли група укладає спільну та добровільну угоди через процес слухання, обговорення, діалогу.

Яких навичок набувають школярі внаслідок групової роботи?

1. навчаються брати на себе відповідальність за спільну та індивідуальну підготовку;

2. відстоювати свою позицію;

3. співпрацювати, обмінюватися інформацією;

4. виконувати різні ролі та брати на себе відповідальність (роль лідера, автора, репортера, спостерігача).

Завдання викладача при груповій роботі:

· правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;

· підготувати цікавий заохочувальний матеріал;

· бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.

Серед педагогічних засобів активізації навчального процесу у школі особливе місце належить навчальній дидактичній грі.

Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.

За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючи.

За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні та інші.

За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

v спонукальну (викликає інтерес);

v комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);

v самореалізації (кожен учень реалізує свої можливості);

v розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

v розважальну (отримують задоволення);

v діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);

v корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості).

У сучасній школі ігрова діяльність використовується:

o як самостійна технологія для засвоєння теми, розділу, поняття;

o як елемент іншої технології;

o як елемент окремих частин заняття (вступ, пояснення, закріплення, контроль).

У процесі навчання застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові, діловий театр та інші.

«Мозковий штурм» - ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень у процесі спільного висловлення думок. Цей принцип дає можливість за короткий час висловитись великій кількості учнів, що є передумовою вироблення найбільш розумного рішення.

Методика проведення цього виду активної роботи полягає в наступному:

1. Учитель ставить завдання і розповідає про правила його виконання. Мета «штурму» - запропонувати найбільшу кількість варіантів виконання завдання.

Поради:

· примусьте працювати свою уяву, не відкидаючи навіть ті ідеї, які суперечать загальноприйнятій думці;

· не давайте оцінку і не робіть підсумки зразу.

2. Згруповані учасники «мозкового штурму» розвивають ідеї, відбирають ті, які допомагають знайти відповіді, знаходять спільне рішення.

3. Ведучий, як правило учитель, підбиває підсумки дискусії.

«Мозковий штурм» - ефективний шлях здійснення свободи слова, свідомого засвоєння знань.

Термін «інтерактивне навчання» означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб'єктом навчального процесу і навчальним середовищем. В. Гузєєв розрізняє три порядки інформаційної взаємодії:

§ інтраактивний, коли інформаційні потоки відбуваються всередині учня, а потім переносяться у навчальне середовище (створюється при самостійній навчальній діяльності школярів);

§ екстраактивний, коли інформаційні потоки спрямовані від навчального середовища до учня;

§ інтерактивний, коли між учнем і навчальним середовищем налагоджується діалог.

Проблем на уроці можна розглянути кілька, і всі обов'язково розв'язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи.

Діалог - це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку - різних груп учнів, з другого - учнів і учителя з метою спільного пошуку рішення. Тому воно направлено на пошук спільних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах. Як доводять дослідження, групові дискусії сприяють засвоєнню 50% матеріалу.

Дискусії - це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми. Корисні тим, що дають можливість активізувати розумову діяльність дітей, уміння висловлювати власні думки, використовувати набуті знання.

«Мозкова атака» достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими школярами.

Форми організації дискусії

«Дерево рішень» - метод усіх можливих варіантів. Цей метод застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення, події в минулому. Учні мають зрозуміти механізм складних рішень, роль викладача - заносити (можна залучати дітей) у колонки переваги і недоліки кожного з них. У ході обговорення школярі заповнюють таблицю.

Результати обговорюються, викладач порівнює отримані результати, відповідає на поставлені запитання. Дискусія проходить у стилі телевізійного ток-шоу.

Методика проведення дискусії:

1. Учитель ставить проблему, учні її обговорюють. У дискусії беруть участь за регламентом 3-5 дітей.

2. Інші школярі через 15-20 хвилин беруть участь в обговоренні.

3. Після закінчення дискусії учитель підбиває підсумки, дає оцінку учасникам дискусії.

Структуровані дебати. Це змагання між двома командами.

Основні умови:

§ кожна команда повинна ретельно готувати свої аргументи: вирішити, які пункти, підтверджені джерелами та документами, висувають виступаючі, бути готовими до аргументів супротивників;

§ учасники дебатів виступають послідовно.

Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні.

До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які учням не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час школяр має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога учням у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для обговорення.

Методика проведення рольвої гри:

v сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра;

v визначити відповідно до сценічних ситуацій дійових осіб, їх кількість;

v вибрати спостерігачів рольової гри.

Рольові ігри імітують реальні життєві події, тому вони повинні стосуватися проблем, на які немає однозначної відповіді. Учитель, не нав'язуючи своє бачення, може підкреслити ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.

Таким чином, у сучасній педагогіці має місце багатоваріантність форм і методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань учнями, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому житті.

У педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки, як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож, рідше - урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог, урок-аукціон, урок-«суд», бінарні чи комп'ютерні уроки, уроки пошуку істини, уроки «без дзвінка», уроки-концерти та інші.

При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.

Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.

На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб'єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність - це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на таких уроках сприяють стимулюючі репліки вчителя: «Правильно, молодці», «Оцінимо відповідь разом», «Давайте поміркуємо». Такі звернення налаштовують на атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи вчителя як консультанта. Розглянемо приклади таких уроків.

Учні люблять уроки, проведені у вигляді гри «Поле чудес». Це переважно уроки-заліки.

Правила гри:

Барабан, що обертається в горизонтальній площині, має 10 радіальних секторів. Крім того, кожен сектор має 3 різноколірних поля. Отже, барабан розрахований на 30 різних картинок-завдань і для 30-и учнів. Він розміщений в центрі класу. Поруч стенд з конвертами-завданнями. В кожному конверті по 3-5 ідентичних завдань (на випадок повторного попадання у сектор гравцем).

Поля на секторах вказують на різні ступені складності завдання, що відповідають балам:

ь червоний - високий рівень;

ь синій - достатній рівень;

ь жовтий - середній рівень;

ь зелений - початковий рівень.

Складність завдання вибирає сам учень. При правильній відповіді отримує лише ті бали, які вибере самий. Наприклад. Брлабан зупинився на секторі 6. На полі сектора 4 завдання різної складності. Учень упевнений у достатній підготовці і вибирає червону картку 6/1. Перша цифра - номер сектора, друга - номер поля. Якщо при відповіді не допущено жодної неточності, то учень одержує 12 балів. Якщо ж учень відповів, наприклад, на 9 балів, то оцінка не ставиться. Учень вибуває з гри, або гру починає знову, але на ступінь нижче.

У такій грі учень може брати участь лише тричі. Для оперативного висвітлення роботи на уроці, на класній дошці або на папері розграфлене табло з прізвищами учнів, навпроти яких по мірі можливості виконання завдання, прикріплюються кружечки (червоні, сині, зелені та жовті), що відповідають мірі складності. Якщо ж учень на кінець заняття не справився із завданням, навпроти його прізвища прикріплюють білий кружечок, а в класний журнал ставиться відповідно один чи два бали і надається можливість перездати матеріал протягом тижня.

Люблять учні грати гру «Щасливий випадок». Ця гра складається з п'яти геймів. Участь в ній беруть 2 команди (за результатами жеребкування). На питання другого і третього геймів, якщо не буде знайдено відповіді командами, можуть відповідати учні класу. Після кожного гейму оголошуються результати. Вчитель бере собі учнів-помічників (підраховувати бали, вести відлік часу). Такий нетрадиційний урок з української літератури можна провести у 7 класі, маючи за мету повторити основні відомості з біографії письменників, відновити в пам'яті учнів вивчений матеріал з літератури XX століття. Зразки завдань п'яти геймів:

І гейм «Далі, далі...». За одну хвилину ви повинні назвати:

§ справжнє прізвище письменника Нечуя-Левицького (Левицький);

§ село, в якому народився І. Я. Франко (Нагуєвичі);

§ професія батька Б. Лепкого (сільський священик);

§ співець донецького краю (Сосюра);

§ автор дилогії про Михайлика (Стельмах);

§ ім'я дружини Миколи Джері (Нимидора).

ІІ гейм “Заморочки з бочки”. Члени команди по черзі дістають з бочки жетони з номером питання.

Одна з народних легенд розповідає, що якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Яким дарунком наділив Бог українців?

Обидва вони народилися в Західній Україні. Другий народився, коли першому було вже 16 років. Перший помер, коли другому було вже 44 роки. Перший захистив у Відні докторську дисертацію, а другий у Відні здобув освіту. Про яких двох відомих українських письменників йде мова? (І. Франко /1856-1916/ та Б. Лепкий /1872-1941/)

ІІІ гейм «Хто швидше?». Виходять капітани. Помічник на 30 секунд вивішує плакат з ребусом. Капітани відповідають, що зашифровано.

ІV гейм «Ти мені, я - тобі». Команди пропонують суперникам (по черзі) питання, підготовлені заздалегідь. На обдумування відводиться по 20 секунд.

V гейм «Гонка за лідером». Дуже швидко почергово запитую кожну команду. Час гейму 2 хвилини.

Питання:

1. Усний, невеликий, переважно віршований розповідний алегоричний твір з повчальним змістом (байка).

2. Змалювання картин природи у творі (пейзаж).

3. Розмова двох чи кількох осіб у творі (діалог).

4. Те, про що розповідається у творі (тема) та інші питання.

Вкінці нагороджую команду переможців медаллю «Призер «Щасливого випадку» та учнів класу, які знайшли замість команди правильну відповідь, медаллю «Знавець літератури». Учасникам гри виставляю відповідні бали.

Урок-аукціон рекомендовано проводити переважно на повторення й закріплення матеріалу. Головна умова такого уроку - наявність картин чи ілюстрацій, слайдів, репродукцій картин. Підготовка до такого заняття починається за 2 тижні, призначаються «купці» (2-4 учнів), які готують завдання, «банкір», що відповідає за оформлення аудиторії - класу. Учні групами утворюють «аукціонні товариства», на чолі яких стоять «президенти», які організовують повторення матеріалу, готують девізи, емблему. Кожен «купець» продумує запитання під моїм керівництвом. Оцінюють відповіді самі «купці».

На початку такого уроку оголошується відкриття «аукціону», представляють «купців», «банкірів», «президентів». Потім «акціонерні товариства» ознайомлюють усіх із девізом і своїми емблемами. Цей конкурс оцінюють «купці». «Банкір» визначає середній бал кожного «акціонерного товариства», записує в таблицю результати. Потім надається слово «купцям» для представлення завдань (ілюстрацій, творів).

Необхідними атрибутами такого уроку є гонг, дерев'яний молоток, секундомір. Вкінці вчитель оголошує, що всі «товари» (завдання виконі) продані, «банкір» підбиває підсумки. Найвищі бали вчитель виставляє «банкірові», «купцям» за активну участь у підготовці та проведенні аукціону, членам «акціонерного товариства», які набрали найбільшу кількість балів, відповідні бали далі виставляються за друге, третє і четверте місця.

Серед нетрадиційних уроків особливо люблять учні урок-«суд», коли основна частина уроку проходить у вигляді судового процесу, на якому присутні «суддя» (вчитель), «прокурор» (один з учнів), «адвокати» (всі інші учні).

«Прокурор» висуває звинувачення проти «Невідомого». «Адвокати» ведуть захист, наводять свої аргументи. «Суддя» (вчитель) уточнює відповіді й виносить остаточне рішення. Друга частина уроку - конкурси.

Потім «прокурор» висуває ще 4-5 звинувачень, але «адвокати доводять», що звинувачення неправильне, а «суддя» виносить рішення визнати всі звинувачення проти «Невідомого» безпідставними.

Також популярні зараз інтегровані уроки, на яких той чи інший матеріал подаю блоками, а інші уроки уже поглиблюють знання учнів, здобуті на інтегрованому занятті.

Метою між предметних уроків (інколи їх теж називають інтегрованими) є поєднання знань із кількох предметів. Такі уроки проводжу з учителями історії, музики. (Тема «Українські народні пісні і думи»).

Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української літератури - це особисті асоціації, які допомагають розвинути творчі здібності, інтелект, нестандартність мислення, уяву, фантазію, орієнтують на пошук нових ідей ,фактів, образів тощо.

При введенні нового матеріалу або узагальненні вивченого застосовується опорна схема - блок-схема.

На сучасних уроках літератури, за твердженнями вчених, мають переважати колективні форми роботи, адже в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно.

Однак необхідно зауважити, що на уроках літератури деякі інтерактивні методи мають незначну частоту використання («Карусель», «Акваріум», «Броунівський рух», «Ажурна пилка» тощо), Водночас доволі часто використовуються такі прийоми, як робота в парах і малих групах, «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Прес», рольові ігри та дискусії.

Наприклад, методи «Мікрофон» і «Незакінчене речення» використовуємо у ході аналізу повісті І. Франка «Захар Беркут ». Після опрацювання теоретичного матеріалу пропонуємо закінчити речення: «Громада - гце …».

Роботу в парах можна проводити на будь-якому етапі уроку. Отримавши завдання, учні активно співпрацюють упродовж наперед визначеного часу (до 3-5 хвилин). Учасники обмінюються думками, щоб потім озвучити їх перед усім класом. По закінченні, озвучуються результати роботи. Серед завдань можуть бути такі: обговорити питання, взяти інтерв'ю, розробити план, порівняти, заперечити одне одному тощо.

На уроці розгляду творчості та життєвого шляху письменників актуалізуємо опорні знання. Пропонуємо одному учаснику бути «письменником», а іншим - «кореспондентами». «Кореспонденти» ставлять запитання «письменнику» (за вивченою біографією). зауважимо, що в даному випадку метод «робота в парах» органічно поєднується з методом «рольова гра».

При обговоренні дискусійних питань використовується метод «Прес», коли треба зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Свою думку учні починають словами: Я вважаю, що… Потім пояснюється причина появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (…тому що…). Наводяться приклади, додаткові аргументи на підтримку власної позиції (…наприклад…). Узагальнюється думка (…отже…, …таким чином…).

Спостерігаючи під час нетрадиційних уроків за учнями, можна сказати, що вони надають перевагу саме таким урокам. На них відчувається співпраця з педагогом, формуються позитивні мотиви, навчально-пізнавальної діяльності. Від учителя залежить, яким буде його урок; зміст уроку, засоби і форми навчання.

Інновації в навчально-виховному процесі стосуються насамперед структури уроку. Структура уроку й форми організації навчальної роботи на ньому мають принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки в значній мірі визначають ефективність навчання, його результативність. Кожний тип уроку має свою структуру: етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Добір елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб оптимальним шляхом досягти його найбільшої ефективності. Постановка мети, конструювання навчального процесу, перевірка його ефективності - це основні моменти розробки уроку.

Існує чітко визначена дидактична структура уроків різних типів. Проте слід уникати шаблонності в процесі побудови уроку. Процес навчання ефективний лише тоді, коли вчитель правильно розуміє єдність функцій кожного компонента окремо і його структурної взаємодії з іншими компонентами уроку.

Під час створення методичного проекту уроку для забезпечення ефективності значну роль слід приділяти створенню мотивації, психологічного комфорту з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Інноваційний урок - це заняття, що має нетрадиційну, гнучку, варіативну структуру та орієнтоване на підвищення інтересу учнів до навчання за допомогою нових методів і форм організації навчальної діяльності (С. Батишев).

Технологія навчання моделює шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах відповідного навчального предмета, теми, питання.

Вибір технології - це вибір стратегій, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи учителя з учнем.

Завдання інноваціної діяльності:

1. Переорієнтація змісту навчання із запам'ятовування матеріалу на формування здатності його використовувати, вмінь самонавчання;

2. Орієнтація на особистість учня, його здібності та інтереси.

3. Новий підхід до роботи учителя.

Учитель виступає у ролі організатора усіх видів діяльності учня, працює як консультант і помічник.

Алгоритм впровадження інновації:

1. Підготовка учителя до нововведення:

а) вивчення актуальності нововведення (за рівнем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню), результативності (оцінювання або на основі прогнозування, або на основі наявного досвіду), рівня потреб та інтересів учнів, методичної розробленості ідеї та умов, необхідних для її засвоєння;

б) планування процесу впровадження інновації (розробка уроків, тестів та завдань);

2. Впровадження нововведення (система уроків та домашніх завдань);

3. Перевірка (система вивчення) ефективності впровадження нововведення: початковий, поточний та кінцевий контроль;

4. Контроль та оцінювання результатів впровадження інновацій відбувається на основі розроблених критеріїв та показників, динаміка змін яких дає підстави для аналізу;

5. Узагальнення результатів.

Таким чином, урок української літератури має бути ефективним, а також оптимальним за своєю структурою. На кожному уроці мусить даватись учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов'язково словесного вираження власних думок.

Шкільна практика доводить, що використання на уроках української літератури різноманітних групових форм виробляє стійкий інтерес до предмету, усуває одноманітність навчального процесу, мобілізує вольові та інтелектуальні зусилля учнів, розвиває їхню соціальну активність. Групові форми роботи можуть практикуватися на всіх етапах уроку літератури: на початку уроку замість опитування, одразу після викладу учителем нового матеріалу, а також під час повторення та узагальнення знань.

Отже, можна зробити висновок, що грамотне поєднання різних форм групової роботи на уроці української літератури багато в чому забезпечує його інноваційність, особистісну спрямованість учнів. Інтерактивна та комунікативна сфери соціальної активності учнів прямо пов'язані з рівнем їхньої мовленнєвої компетентності, підвищення якого є основною метою навчальної діяльності на уроках мови та літератури. Добре сформовані інтерактивні вміння та комунікативні навички, разом із розвиненим світоглядом, здатністю працювати в команді, самостійно приймати рішення та відповідати за них, створюють міцне підґрунтя для здійснення подальшої продуктивної життєдіяльності та успішної соціальної інтеграції дітей в суспільстві.



Література

1. Арутюнов Ю. С., Дера В. Г. Деловая игра «Мозговая атака»: Методическое пособие. - М., 1990.

2. Баханов К. Технологія групової справи в навчанні історії в школі // Історія в школах України. - 2002. - № 1. - С. 23-29.

3. Борзова Л. П. Дидактические игры // Преподавание истории в школе. - 2000. - № 1. - С. 46-47.

4. Гушинець Н. О. Інноваційні методи і форми проведення семінарських занять // матеріали конференції «Гуманізм та освіта», 2008.

5. Ларионов В. В., Писаренко С. Б. Видовое информационное поле в инновационной педагогике: состав, структура, свойства и применение в тестировании // Инновации в образовании. - 2005. -№1. - С. 55-62.

6. Мухина С. А., Соловьев А. А. Нетрадиционные педагогические технологии в обучении. - Ростов-на-Дону, 2004.

7. Носенко Е. Л. До проблеми зміни освітньої парадигми // Педагогічний процес: теорія і практика. - К., 2002. - Вип.2. - С. 77-80.

8. Савельев А. Инновационное высшее образование // Высшее образование в Росии. - 2001. - № 6. - С. 43-45.

9. Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе. - М., 2002.

Размещено на Allbest.ru

...