Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні підходи до розвитку творчих здібностей у старших дошкільників

1.1 Стан розробки проблеми здібностей дітей у вітчизняній та зарубіжній літературі

1.2 Поняття про творчі здібності в психології

1.3 Психологічні особливості прояву творчих здібностей у дошкільників

1.4 Умови розвитку творчих здібностей у дошкільному віці

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А



ВСТУП

Хоча психологія як наука склалася відносно недавно, її компоненти завжди цікавили людей, оскільки психологія - це наше життя, вона з нами скрізь і всюди. Тому з кожного питання цієї науки, як це не дивно, існує якщо не багато, але точно кілька теорій, які спростовують одна одну або переплітаються в якихось моментах. Так, і тема здібностей в психології не обійшла стороною:

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Актуальність проблеми здібностей привертає до себе увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Цілеспрямоване формування здібностей у контексті органічно пов'язаних проблем формування знань, умінь та навичок як основних складових, що визначають готовність людини до діяльності й усвідомленої поведінки, є найбільш складною і суперечливою, хоча постійно посідає за актуальністю одне з провідних місць у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній теорії та практиці. Прагнення розв'язати цю проблему зумовлено постійно зростаючою потребою суспільства вдосконалювати умови підготовки людини до трудової діяльності та спілкування як провідних форм її взаємодії із соціальним і природним середовищем.

Актуальність теми та необхідність вивчення полягає в тому, що працювати з обдарованими дітьми треба в іншому «ключі», ніж із «простими», треба негайно розвивати їх здібності, щоб вони не зжили себе.

Дуже точно актуальність проблеми обдарованості дітей висловив П.В. Тюленєв: «... від вирішення цього питання залежить все майбутнє дитини, щастя сім'ї. Батьки хочуть знати правду і повинні знати її, незважаючи на те, що вона ретельно приховувалася ».

Проблема розвитку дитячих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Дослідження дозволяють відзначити необхідність та можливість розвитку здібностей вже з дошкільного віку.

Проблема розвитку здібностей в дошкільному віці відноситься як до психології так і до педагогіки. Вагомість та актуальність її пояснюється гострою проблемою педагогічної практики в науково обґрунтованих рекомендаціях щодо форм організації та методів здійснення розвивальної роботи з дітьми у цьому напрямі.

Значущість проблеми розвитку дитячих здібностей, розкриття і максимальної реалізації здібностей кожної особистості підкреслюється й у державних документах: національній доктрині розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про мову», «Державному компоненті дошкільної освіти», тощо.

Проблема розвитку творчих здібностей привертає увагу багатьох вчених. Зокрема вона була предметом дослідження О.Аматьєва, Е.Бєлкіної, А.Богуш, Н. Ветлугіної, Н. Гавриш, О. Дронової, Т. Комарової, Т.Козакової, Н.Сакуліної, О. Ушакової, Н. Фесюкової, В. Ягупкової та ін.

Актуальність і недостатня розробленість дослідженої проблеми обумовили вибір теми нашого дослідження «Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку».

Об'єкт дослідження: розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: дослідження дитячих творчих здібностей в психології.

Мета роботи: розглянути питання розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.

Завдання роботи:

1. Проаналізувати психологічну літературу за обраною темою.

2. Розкрити сутність поняття «творчі здібності», види здібностей, рівні їх прояву.

3. Визначити психологічні особливості прояву творчих здібностей у дошкільників.

4. Визначення умов, сприятливих для розвитку творчих здібностей дітей.

5. Виміряти показники сформованості творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку.

6. Надати рекомендації вихователям та батькам.

База дослідження: Дошкільний навчальний заклад №550, Дарницького району.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення джерел інформації з проблеми дослідження; діагностика творчих здібностей дітей, педагогічний експеримент.

Теоретичне значення роботи:

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблену методику психодіагностики творчих здібностей дітей можна впроваджувати в діяльність психологів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт стосовно цієї проблематики.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1 Стан розробки проблеми здібностей дітей у вітчизняній та зарубіжній літературі

Творчі здібності - далеко не новий предмет дослідження.

Проблема людських здібностей викликала величезний інтерес людей в усі часи. Проте в минулому у суспільства не виникало особливої потреби в володінні творчості людей. Таланти з'являлися як би самі собою, стихійно створювали шедеври літератури та мистецтва: робили наукові відкриття. У наш час ситуація докорінно змінилася. Життя в епоху науково-технічного прогресу стає все різноманітніше і складніше. І вона вимагає від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації та адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. Якщо врахувати той факт, що частка розумової праці майже у всіх професіях постійно зростає, а все більша частина виконавчої діяльності перекладається на машини, то стає очевидним, що творчі здібності людини слід визнати самою істотною частиною його інтелекту і завдання їх розвитку - одним з найважливіших завдань у вихованні сучасної людини. Адже всі культурні цінності, накопичені людством - результат творчої діяльності людей. І те, наскільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, буде визначатися творчим потенціалом підростаючого покоління.

Проблема дитячої творчості є досить актуальною на сучасному етапі.

Дослідження багатьох вчених дозволяють визначити необхідність і можливість розвитку творчих здібностей у дітей вже з дошкільного віку.

Теорія здібностей представлена в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Гончаренко, І. Іщенко, О.Ковальов, Г.Костюк, С. Кулачківська, В. Крутецький, О. Леонтьєв, М.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, Л. Момот, Я.Пономарьов, Б.М. Теплов, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадриков, В.М. Ямницький, Дж. Гілфорд, Д. Рензуллі, К.Роджерс, С. Торренс та ін.), які визначають їх як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності.

Проблема здібностей у вітчизняній психології досліджується з різних наукових позицій в основному в рамках процесуально-діяльнісного підходу. Одна з них пов'язана з визначенням здібностей як родової якості людини, що дозволяє їй засвоювати досягнення культури (Л.С. Виготський, Гальперін, В.В. Давидова, Д.Б.Ельконін, В.Т. Кудрявцев, Слободчиков, О.М. Леонтьєв).

Ще один підхід до вивчення проблеми здібностей акцентує увагу на індивідуально-психологічних особливостях особистості (М.С. Лейтес, Б.М.Теплов). Так, Б.М. Теплов називає три характерні риси здібностей: 1) те, що відрізняє одну людину від іншої; 2) те, що має відношення до успішності виконання дій; 3) легкість і швидкість оволодіння знаннями та навичками. Автор вирішує принципові питання проблеми здібностей до конкретних видів діяльності насамперед виявлення якісної своєрідності здібностей та якісних індивідуально-психологічних відмінностей людей, які виявляють здібності до одного і того ж виду діяльності.

Представники іншого підходу усвідомлюють провідну роль особистості, і вбачають у здібностях оцінний критерій її потенційних можливостей, систему узагальнених дій, що є результатом розвитку психічних процесів і реалізується через внутрішні умови суб'єкта (Г. Костюк, Б. Ломов, Б.Теплов, С. Рубінштейн).

У сучасній теорії здібностей суперечними лишаються питання про структуру здібностей, співвідношення між задатками і здібностями. Більш поширеною є думка про задатки, як органічну успадковану передумову розвитку здібностей. Щоб задатки перетворилися на здібності, окрім природженої схильності, потрібно, щоб людина включилася до діяльності, виявила зацікавленість, бажання займатися нею, певні вміння та навички. Адже часто буває і так, що маючи неабияку схильність до певного виду діяльності, людина не використовує цей природний дар, не розвиває свої здібності.

Істотним моментом у проблемі здібностей є питання про взаємозв'язок між здібностями і вміннями. З одного боку, розвиток здібностей неможливий поза процесом оволодіння відповідними знаннями, вміннями ,та навичками. З іншого боку, процес формування знань і навичок залежить від індивідуальних особливостей людини, здібності дозволяють швидше, легше й глибше оволодіти відповідним знаннями, вміннями та навичками.

Дехто з науковців, спираючись на положення про взаємозв'язок здібностей, умінь, водночас не вважає за необхідне їх диференціювати (О. Ковальов, В.Крутецький). Більш доречним, на наш погляд, є визначення здібностей як особистісних категорій, а вмінь -- діяльнісних. Проте і в тому, і в іншому випадку підлягає аналізу діяльність, особливості її виконання людиною, але під різним кутом зору (С. Гончаренко, С. Кулачківська, М. Левитов, О. Проскура, Б. Теплов).

Справедливим, на нашу думку, є висновок учених про необхідність узгодження проблеми здібностей з проблемою загального розвитку дитини, оскільки здібності не можуть бути задані зовні, обов'язково повинні бути у внутрішньому розвитку індивіда передумови для їх органічного росту; здібності не даються у готовому вигляді (С.Рубінштейн).

Б. Теплов, слідом за С. Рубінштейном стверджує, що здібності завжди є результатом розвитку, адже здібність не може виникнути поза відповідною конкретною діяльністю. Здібності не тільки виявляються, а й існують у певній діяльності, вони в діяльності народжуються і розвиваються.

Різноманітність визначення здібностей зумовила появу різноваріантних типологій, які відрізняються критеріями, що лежать в їх основі. Так, за критерієм виду психічних функціональних систем здібності поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності -- наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні). Крім того, вчені виокремлюють поняття "загальні" і "спеціальні" здібності, водночас підкреслюючи їх взаємопов'язаність: розвиток спеціальних здібностей можливий лише за умови наявності в людини загальних здібностей. С. Рубінштейн стверджує, що загальні - це здібності до навчання і праці, а спеціальні -- це лише різні прояви, різні сторони загальної здібності до засвоєння досягнень людської культури та її подальшого руху.

Низка вчених (Л. Венгер, Ю. Гільбух, О. Дяченко, В. Крутецький, О.Матюшкін, Г. Айзенк, Д. Векслер, Р. Стернберг) відносять до загальних інтелектуальні, розумові здібності, що є необхідною умовою виконання будь-якої діяльності, а спеціальними називають загальні інтелектуальні здібності, розвинені відповідно до конкретної діяльності (М. Поддьяков, О. Тихомиров).

Л. Момот, Л.Шелестова виокремлюють інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та самоорганізаційні здібності.

Привертає увагу класифікація О. Лука, який підрозділяє здібності на три групи: здібності, пов'язані з мотивацією (інтереси і нахили);з темпераментом (емоційність) і розумові здібності.

У сучасній вітчизняній та світовій психології проблема творчих здібностей розвивається в декількох напрямках.

Вчені одного напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей. (Г. Айзенк, Л. Венгер, М. Веракса, М.Лейтес, М. Поддьяков, Д. Векслер, Р. Стернберг). Для досліджень цієї проблеми в дошкільному віці характерним є акцент на розвитку уяви (О.М. Дяченко, В.Т.Кудряпцев). Представники іншого напрямку визначають загальні здібності до переконструювання здобутого раніше досвіду як творчість.

Ще одна група вчених розглядають творчі здібності, як інтегральну якість особистості, що об'єднує когнітивну і особистісну сфери і виявляється при дозріванні багатьох психічних структур особистості (Д.Богоявленська, Г. Костюк, А. Маслоу, В. Шадриков, В. Ямницький,). Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями. В основі творчості, на думку В.Д. Шадрикова, лежить особлива категорія здібностей -- духовні здібності, в яких він убачає "цілісну сутність", ”інтегральний прояв інтелекту і духовності людини". У цій новій сутності інтелект має інструментальний характер. Автор виводить, що в духовних здібностях проявляється особистість, "сутність індивідуальності людини".

Найбільш близькою для нас виявляється позиція вчених, за якої в основі творчих здібностей вбачають продуктивну дивергентність, що оцінюється коефіцієнтом Сг (креативності). Ця позиція відповідає поглядам Дж. Гілфорда, Г. Грубера, О.Матюшкіна, Є. Торренса, В. Ямницького). Концепція креативності базується на теоретичній моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда, центральною ланкою якої є відмінність між конвергентним та дивергентним типами мислення. Основою креативності, за Гілфордом, є операції дивергенції, перетворення та імплікації.

Важливим у теорії креативності є питання про визначення критеріїв оцінки творчих здібностей. Найуживанішими у практиці залишаються тести креативності Є. Торренса. Пошук нових підходів до розробки даного питання пов'язується з їх численними модифікаціями: аналіз засобів домальовування (О. Дяченко, С. Чурбанова), відмова від стимулюючої інструкції (В. Дружинін, О. Матюшкін), якісний аналіз показників креативності (В. Дружинін), використання гри як моделі дослідження (В.М. Дружинін, Н.В. Хазратова).

Отже, визначення критеріїв оцінки творчих здібностей залишається відкритою проблемою, яка частково розв'язується в межах досліджень, присвячених окремим питанням проблеми дитячої творчості.

Визначаючи поняття «здібності», автори сходяться в тому, що здібності - це не одна психологічна властивість особистості, а цілий комплекс їх, що проявляється в активній діяльності людини. При цьому більшість авторів вводять поняття "здатність до діяльності" і "задатки". Так, В.А. Крутецький та С.Л. Рубінштейн вважають, що здатність до діяльності може бути обумовлена лише всім комплексом необхідних властивостей особистості, які стосуються інтелектуальної, емоційної і вольової сфер. Під задатками більшість авторів розуміють певні природні передумови здібностей.

С.Л. Рубінштейн, О.Г. Ковальов, Г.С. Костюк, Н.С. Лейтес, В.М. М`ясищев, К.К. Платонов дотримуються позиції, що не відповідають дійсності як ті теорії, які стверджують про вродженість здібностей і зводять їх до задатків (теорія успадкованих здібностей), так і теорії, які повністю ігнорують природні передумови здібностей, вважаючи їх залежними лише від середовища і виховання (теорія набутих здібностей).

Б.М. Теплов, вивчаючи це питання, довів, що вони є природними передумовами здібностей, отже, є так званими задатками. Саме задатки - вроджені, а здібності є наслідком їх розвитку.

Вітчизняними вченими зроблено значний вклад у вивчення структури і шляхів формування спеціальних здібностей: математичних (Крутецький В.А., Мясіщев В.М.), літературних (Ковальов О.Г., Ягункова В.П.), образотворчих (Кирієнко В.І., Ковальов О.Г.), учбових (Бодальов О.О.), педагогічних (Кузьміна Н.В., Синиця І.О.), організаторських (Ковальов О.Г.), конструктивно-технічних (Колбановський В.М., Якобсон П.М.), дослідницьких (Андрєєв В.І., Розумовський В.Г.) та ін.

Особливості аналізу проблеми розвитку творчих здібностей визначаються тим змістом, який вкладається в це поняття. Дуже часто в повсякденній свідомості творчі здібності ототожнюються зі здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиве малювати, складати вірші, писати музику і т.і. Але творчі здібності дітей дошкільного віку цим не вичерпуються. Це поняття тісно пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, у результаті якої створюється щось нове - будь це предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, чи переживання, що відбиває нове відношення до дійсності. А відтак ,творчі здібності - це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду. Тому елемент творчості може бути присутнім у будь-якому виді людської діяльності, і справедливо говорити не тільки про художні творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні творчі здібності, і т.і.

Теоретичний аналіз даної проблеми свідчить, що в останні роки більш помітними стали спроби віднайти шляхи стимулювання творчого потенціалу особистості. Встановлено багато факторів впливу на розвиток творчих здібностей дитини, серед яких основну роль посідає сім'я. Але на можливість реалізації творчого потенціалу значний вплив чинять особистісні якості, такі як працелюбство, воля, наполегливість, прагнення реалізувати задумане. Розроблені нові програми, методи та прийоми розвитку творчих здібностей (В.М. Дружинін, Н.В. Хазратова, Н.А. Багдасаров, Н.Д. Бабаєва, О.Л. Яковлєва, В.О. Моляко, А. Сологуб). Це потребує створення особливих умов і особливого підходу до дітей в процесі навчання й виховання.

1.2 Поняття про творчі здібності в психології

Відомо, що за всіх рівних умов (рівня знань, навичок, витрат часу) різні люди досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежать від здібностей особистості.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.

Здібності і діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли і розвинулися в процесі праці. Здібності людини виявляються в діяльності, в праці. Здібності як рушійна сила мали вирішальне значення для розвитку науки і техніки, створення матеріальних і духовних надбань, суспільного прогресу.

Здібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і саме старе з наявних визначень здібностей.

Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийнято в психології ХУІП-ХІХ ст., проте використовується і в даний час.

Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінням і навичок але пояснює (забезпечує) їхнє швидке придбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і є найбільш поширеним. Воно разом з тим є найбільш вузьким і найбільш точним із усіх трьох.

Науковці використовують декілька класифікацій видів здібностей, що укладені за різними ознаками:

За сферою вияву: загальні, спеціальні;

За рівнем застосування: учбові, творчі;

За видом мислення: теоретичні, практичні.

Загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість успішно навчатись, оскільки спираються на розвинені якості інтелекту - пам'яті, мислення, уваги, уяви, сприймання, виражаються через коефіцієнт інтелекту.

Спеціальні - проявляються в певній сфері діяльності людини - музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.

Учбові здібності проявляються як швидке і якісне засвоєння знань, вироблення вмінь, однак не передбачають оригінальності продуктів діяльності.

Творчі - виявляються через створення людиною нестандартних, оригінальних продуктів діяльності.

Для досягнення рівня творчих здібностей людина спочатку виробляє учбові здібності.

Теоретичні - пов'язані з функціонуванням у людини теоретичного, абстрактного мислення. Люди, які володіють цими здібностями, схильні до наукової діяльності.

Практичні здібності передбачають наявність і переважання в діяльності практичного, наочно-дійового мислення. Люди з практичними здібностями віддають перевагу практичним справам у сферах виробництва, торгівлі, підприємницької діяльності тощо.

Кожен вид здібностей може проявлятися як в ранньому, так і в зрілому віці і досягати високого рівня розвитку.

У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки - найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально - психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

Що ж таке «творчі здібності» або «креативність» (від лат. creatio - творення)? Американський психолог Фромм запропонував таке визначення цього поняття: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду».

За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:

добра пам'ять;

креативність;

інтелектуальне багатство ідей;

нетрадиційне мислення;

допитливість;

самостійність, наполегливість;

гнучкість розуму;

здатність вирішувати та ставити проблеми.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

умови, у яких формується дитина;

середовище, що її оточує;

характер її навчальної діяльності.

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов'язаних між собою сторін:

зміст навчального матеріалу > система творчих завдань > організація навчально - пізнавальної діяльності.

Самостійність, активність, ініціатива - ось що сприяє розвитку творчих здібностей.

Етапи творчості:

підготовчий етап (створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз);

процес вирішення проблеми;

інсайт (осяяння);

упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

У практиці роботи використовую такі методи стимулювання творчості:

Перший метод евристичної загадки(розгадування загадок реалізується через)

персоніфікацію (сидить баба на городі у сто хустинок закутана - капуста);

упредметнення (стоїть посеред хати, чотири ноги, одна голова - стіл);

протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед - цукор).

Другий метод комбінованих запитань (дитині пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інформацію.Наприклад: хто?, коли?,куди?, навіщо?, з ким?, як довго?,скільки?)

Третій метод фокальних об'єктів (ознаки випадкових об'єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений. Наприклад:удосконалюється “пензлик”, випадковий об'єкт- “лисиця”. Отримуємо “рудий пензлик” або “хитрий пензлик”.)

Четвертий метод ліквідації безвихідних ситуацій (наприклад, як заставити ледаря зробити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття.)

П'ятий метод “техніка сили розуму” (вправи “Універсальність предмета” (придумати приклади , де б можна було використати даний предмет),”Світ у взаємозв'язку” (ким чи чим даний предмет був раніше чи стане поті), ”Ігри на пропажу” (щоб було, якби зникли батьки, учителітощо).

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки - кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.

Гнучкість думки - здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому. Гнучкість - це добре розвинутий навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів.

Оригінальність - здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

Допитливість - здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового.

Сміливість - здатність приймати рішенні в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Один із творців системи вимірювання творчих здібностей Торренс відзначав, що успадкований потенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини набудуть характерну творчості залежність від впливу батьків та інших дорослих. Сім'я здатна розвинути або знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є гра. Але гра не лише створює умови для такого вияву. Як свідчать дослідження психологів, вона в значній мірі сприяє розвиткові творчих здібностей малюка (стимулює його). У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості й оригінального мислення, здатність конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.

Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності - це внутрішній характер її мотивації. Діти граються тому, що їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається лише використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних творчих форм ігрової активності. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розвитку їх творчих здібностей важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Коли психологи говорять про здібності людини, то передбачають два рівні їх прояву:

Кількісний прояв здібностей має наступні рівні:

Нульовий рівень - наявність задатків (вроджених передумов для розвитку здібностей).

Перший рівень - обдарованість (виявлені задатки та розвинені до посереднього рівня здібностей, результати діяльності людини є кращими, ніж у інших).

Другий рівень - талановитість (високорозвинені здібності, результати діяльності людини визнаються суспільством). Талант може проявлятися в будь-якій людській діяльності, а не лише в галузі науки і мистецтва. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик.

Третій рівень - геніальність (винятково розвинені та використані здібності, результати є виключно творчими, їх цінність визнається людством). Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.

Спочатку у людини ще до її народження повинні закластись задатки.

Задатки - це вроджені передумови розвитку здібностей особистості (анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми)

Слід відмітити, що задатки не містять в собі здібності і не гарантують їхнього розвитку. Задатки - це тільки одна з умов формування здібностей.

Отже, задатки складають потенціал дитини для вияву та розвитку її здібностей. У певних осіб вони проявляються досить рано і інтенсивно - через нахили дитини, її прагнення та зацікавленість займатись певним видом діяльності, що іноді

Нахили - це перша і найбільш рання ознака обдарованості, що проявляється в прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності.

Вияв і розвиток здібностей людини - надзвичайно важлива справа, оскільки "... значні здібності, істинний талант зазвичай визначають покликання людини...". С. Л. Рубінштейн.



1.3 Психологічні особливості прояву творчих здібностей у дошкільників

Творчість -- це завжди творення, тобто побудова нового і оригінального, нестандартне бачення у звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини у нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей. Що стосується творчих можливостей дітей, то вони реалізуються в різних видах їх діяльності, а саме: в грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності.

Так, граючись, дитина створює у своїй уяві певні «продукти», реалізує бажану задумку, продукує багато ідей. Вона почувається вільно і не скута досвідом, знаннями, не обмежена заборонами, які не дозволяють їй вільно розпоряджатися предметами, матеріалами тощо. Через такий ігровий тренінг творчості проходить кожна дитина, і він їй необхідний, адже саме в ігровій діяльності дитина навчається бачити не лише стандартні способи використання тих чи інших предметів. Так, кубики -- це цегла для будування будинку, гаража, з них можна зробити машину, вони можуть перевтілитися на паркан, колодязь, потяг, літак - у що завгодно. Отже, дитяча творчість, хоча й не дає об'єктивно значущих продуктів, але за своєю психологічною сутністю, перебігом і суб'єктивним переживанням не відрізняється від «дорослої» творчості.

Здатність знаходити ідеї в нових і складних ситуаціях, пропонувати нові способи використання предметів особливо властива дітям. Практично, це - нестандартне бачення предмета, використання його функцій у новій ситуації. Багато відкриттів було зроблено саме завдяки цій особливості творчості. Згадаємо хоча б яблуко Ньютона, падіння якого стало поштовхом до відкриття закону тяжіння. Для дитини таким «яблуком» може бути що завгодно. Скажімо, йде гра «Готування обіду». Тут знадобиться все: маленькі м'ячики стануть овочами, з кубиків буде зроблена газова плита, коробка перетворюється на візок, у якому привезуть фрукти тощо. Важко навіть перелічити всі можливі варіанти і способи використання будь-якого предмета, які може придумати дитина. Але найчастіше діти користуються одним правилом: нове використання предмета має бути пов'язано з формою і загальним виглядом цього предмета, тому, скажімо, не застосовують виделку або якийсь посуд як будівельний матеріал, а шукатимуть щось більш «схоже». Ось такий приклад: Оленка грає у «пошту», отже їй потрібно відправити вантаж. Миттєво коробка з-під взуття перетворюється на скриньку, до якої вкладається все, що потрібно передати адресату. Шворочка теж знайдена, «олівець, ручка, папір?» -- немає проблем. Але як бути із штемпелем і сургучем? Замислившись лише на секунду, дівчинка бере шматочок шоколаду, знаходить у своїх іграшках «шахову королеву», розминає у руках шоколад і, притиснувши «королевою», робить «печатку». В цій ігровій ситуації всі ознаки творчості: виділення функції предмета і використання цієї функції в новій ситуації.

Третя ознака творчості -- образна гнучкість як здатність змінити форму об'єкта так, щоб побачити нові його можливості, дуже яскраво виявляється в дитячій творчості. В дитячому віці образна гнучкість -- це найтиповіша форма прояву творчості. Адже дитяче мислення переважно образне, дитина ще чуттєво сприймає навколишній світ. Вона на кожному кроці перевтілює об'єкти в нові образи, помічає в предметах те, чого не бачать дорослі. «Мамо, мамо, я тобі приніс маленьке тигренятко, -- і показує порожню долоню. -- Воно обідатиме зі мною, а потім я його покладу спати і розповім казку», -- говорить матері шестирічний хлопчик. Мама змушена поставити на стіл ще одну тарілку, виделку і ложку -- адже треба нагодувати «тигреня».

Семантична, або словесна гнучкість мислення, виявляється в дитячому віці у формі підвищеної чутливості до мовлення. Дитина ставиться до мовних форм -- слова і висловлювання -- як до живих об'єктів. Так, наприклад, одяг у дитини асоціюється з тим конкретним платтячком, курточкою, в які її одягають; меблі -- це конкретний стіл, стілець, шафа тощо. Таке образне сприймання нового матеріалу і є основою мовної творчості дітей. Крім того, дитина дуже жваво реагує на словесні рими, що відбивається на мовній творчості: складанні віршиків, нових слів та ін.

Виділяють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна -- це, можливо, той природний інтелектуальний і творчий потенціал, який закладений природою і може виявлятися у людини в будь-які роки її життя. Є обдаровані люди, про здібності яких людство дізналося ще тоді, коли вони були дітьми. В інших талант прокинувся у юнацькі або досить зрілі роки. Як правило, такі люди талановиті у багатьох сферах діяльності. Досить згадати Леонардо да Вінчі або Михайла Ломоносова, щоб переконатися в цьому. Спеціальні здібності більш обмежені, адже вони спрямовані специфічно -- у певну галузь науки, мистецтва, техніки тощо. Спеціально обдарована людина наче ізолює себе від інших видів діяльності, концентруючи увагу і зосереджуючись у певному напрямі. Прояв спеціальної обдарованості дуже часто спостерігається у дитячому віці. Це музичні, спортивні, мовні, математичні тощо прояви талановитості в дошкільному і шкільному віці у багатьох талановитих людей.

Що стосується прояву предметно-спрямованих здібностей і причин їх спеціалізації, то багато дослідників вважають, що вони ґрунтуються на природних індивідуальних психофізіологічних особливостях. Мається на увазі насамперед півкульна організація мозку. В нейрофізіологічній і нейропсихологічній літературі значного поширення набула теорія функціональної асиметрії мозку. Відповідно до цієї теорії ліва півкуля відповідає за раціонально-логічні операції, права -- за інтуїтивні, структурно-образні. Результати досліджень виявили ряд фактів, які не можна не брати до уваги, адже вони дають можливість зрозуміти прояви індивідуальних нахилів обдарованих дітей. Існує загальна думка, що ліва півкуля обробляє інформацію лінійно, аналітично і логічно, а права -- глобально, релятивно, синхронно та інтуїтивно, отже нелінійно. Функція правої півкулі - сприймання структур, зв'язків, почуття прекрасного.

На заняттях головна роль належить лівій півкулі, що значною мірою знижує діяльність правої. Саме тому діти з розвиненим гострим образним сприйманням, тяжінням до структурованості, встановлення зв'язків і закономірностей, найбільш страждають від шаблону лінійності. Деякі психологи пропонують навіть створити навчальні програми, головним чином орієнтовані на правопівкульну концентрацію навчального процесу, виключивши з нього орієнтацію на ліву півкулю. Очевидно, це не є виходом з положення, адже обидві півкулі взаємопов'язані і працюють синхронно; і найбільша продуктивність можлива за умови їх інтеграції.

Результати діяльності правої півкулі можуть бути надзвичайно тонкими, структурно організованими, практично важливими, але взаємодія обох півкуль продукує значно вагоміший результат. Отже, знання і навички, що накопичуються завдяки взаємодії лівої півкулі з інтуїцією і натхненням, які продукує права півкуля, дають високі художні досягнення. Як стверджують дослідники цих питань, «логічне, послідовне, лінійне мислення не повинно бути знеціненим у гонитві за цілісним, інтуїтивним, релятивним мисленням» (Дж. Гілфорд).

Отже, навчальна програма, хоча вона і є певним гальмом творчості, створює необхідні умови для розвитку творчих здібностей дитини. Лише поєднання лінійності, шаблону, дотримання алгоритмів, правил дає розквіт оригінальності. Аналізуючи біографії видатних людей, можна помітити їх величезний потяг до знань. Вони ретельно вивчали те, над чим працювали -- відповідну літературу, світові досягнення, знали найменші деталі. Наприклад, К. Ціолковський із своєї мізерної платні витрачав всі кошти на прилади і книги; У. Дісней надавав великої уваги вивченню досягнень у галузі кінематографа (музичний супровід, колір тощо) і запроваджував їх у мультфільмах; І. Франко настільки був обізнаний не лише в поезії та літературі, а й у багатьох суміжних галузях, що його справедливо називали енциклопедистом. Нова ідея, винахід, творіння можливі за умови ґрунтовної обізнаності у тій галузі, яка стала предметом творчості. Тому весь період навчання є реальною підготовкою до дійсної творчості, яка чекає свого прояву у старшому віці.

Другий напрям розвитку обдарованості - це виявлення зародків індивідуальної предметної спрямованості інтересів. Так, специфічна мистецька обдарованість характеризується перевагою сенсорики і підвищеної чутливості над вербальними процесами (це може бути перевага якогось органу чуття або певна взаємодія кількох органів чуття). Музичні здібності пов'язані з чутливістю дитини до музичних (організованих звуків), хореографічні - із взаємодією слухової і моторної чутливості: художні -- поєднують чутливість до кольорових подразників з високорозвиненою руховою активністю кисті руки. Всі ці складні індивідуальні поєднання, які, безумовно, є вродженими, можуть бути розвинені за умов наявності відповідного оточення. Відомий американський дослідник Б. Блум (1981), ґрунтуючись на даних, одержаних під час обстеження видатних людей, створив модель виховних і освітніх прийомів, які допомагають розвиткові таланту.

1.4 Умови розвитку творчих здібностей у дошкільному віці

Кожен період дитинства створює особливі сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей. Найбільш своєрідний у цьому відношенні дошкільний вік, коли бурхливо розвиваються всі види здібностей.

Головне завдання дошкільного закладу, педагогів, психолога та батьків - створити сприятливі умови для прояву й розвитку здібностей малят, для їхнього всебічного гармонійного розвитку, подбати про можливість подальшого вибору - осмисленого й виваженого.

Необхідно також допомогти батькам усвідомити свою підвищену відповідальність за формування неординарної особистості, пояснити їм особливості проявів здібностей їхньої дитини, можливі проблеми й ускладнення у її розвитку, підказати, на що варто звернути увагу, як змінити стиль спілкування з нею.

У вихованні обдарованих дітей батьки часто припускаються типових помилок:

- переобтяжують їх заняттями музикою, танцями, малюванням тощо за рахунок ігор та прогулянок;

- сприймають здібності сина чи доньки як засіб реалізації власних уподобань та нереалізованих прагнень і вимагають від дитини більшого, ніж вона здатна сприйняти, зробити;

- висувають не завжди достовірні гіпотези: скажімо, вважають, що соціально-комунікативні можливості розумово обдарованої дитини такі ж високі, як і інтелектуальні;

- відводять дитині привілейоване становище у родині, що негативно позначається і на ній самій, і на її братах і сестрах;

- залучають малюка до розв'язання родинних проблем, для яких діти ще не дозріли, чим завдають шкоди їх емоційному розвитку;

- купують забагато інтелектуальних ігор, ігноруючи спортивні знаряддя, необхідність фізкультурних занять;

- не завжди знаходять правильний підхід до дитини, ставлять до неї вимоги, як до дорослої, не вміють досягти взаєморозуміння, встановити щирі, товариські взаємини.

Серед основних напрямів діяльності психолога з метою створення умов для стимулювання здібностей у дошкільників виділяють:

- розроблення разом з вихователями індивідуальних програм розвитку дітей, які виявляють здібності;

- консультування вихователів щодо організації роботи з обдарованими дітьми, добору завдань, вправ та ігор;

- сприяння організації роботи гуртків за уподобаннями (музичні, художні, танцювальні, з розвитку логічного мислення, комп'ютерні, з вивчення іноземних мов тощо);

- забезпечення обладнанням у групових кімнатах куточків діяльності за уподобанням (центрів);

- упроваджування елементів теорії розв'язання винахідницьких завдань для активізації мислительної діяльності і творчих можливостей дошкільнят;

- залучення розумово обдарованих дітей до спеціальних занять для розвитку у них комунікабельності та зняття тривожності, страхів, запобігання неврозам;

- створення умов для проведення профілактичних і оздоровчих заходів;

- забезпечення гнучкого режиму дня для профілактики психологічного дискомфорту, здійснення індивідуального підходу до кожної дитини, врахування інтересів сім'ї;

- систематичне проведення спостереження у групах, аналіз результатів діяльності дітей з метою виявлення їхніх зацікавлень і нахилів.

Для ефективної реалізації здібностей дітей дорослі повинні створити сприятливі умови у сім'ї і дошкільному закладі, запевнити дитину у її здібностях та обдаруваннях. Скепсис або надмірне захоплення дитячими здібностями гальмують "її. Від працьовитості, самостійності, прагнення до саморозвитку, пізнавальної активності та інших психологічних якостей залежать потенційні можливості дитини у майбутньому.

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей. На основі аналізу робіт кількох авторів, зокрема Дж. Сміта, Б.М. Нікітіна, і Л. Керрола, ми виділили шість основних умов успішного розвитку творчих здібностей дітей.

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток малюка: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання та ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами та матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Необхідно, наскільки це можливо заздалегідь оточити таким середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б його найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б в ньому саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання читання дитини можна купити кубики з літерами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Третє, надзвичайно важлива, умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає з самого характеру творчого процесу, який вимагає максимальної напруги сил. Справа в тому, що здібності розвиваються тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається "до стелі" своїх можливостей і поступово піднімається це стеля все вище і вище. Така умова максимального напруження сил найлегше досягається, коли дитина вже повзає, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих малюк не може, так як пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому в цей період малі змушений більше, ніж коли-небудь, займатися творчістю, вирішувати безліч абсолютно нових для нього завдань самостійно і без попереднього навчання (якщо, зрозуміло дорослі дозволяють йому це робити, вони вирішують їх за нього). Наприклад, якщо дитини закотився далеко під диван м'яч, то батьки не повинні поспішати дістати йому цю іграшку з-під дивана, якщо дитина може вирішити це завдання сам.

Четверте умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої свободи у виборі діяльності, у чергуванні справ, в тривалості занять однією якою-небудь справою, у виборі способів і т.д. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційний підйом послужать надійною, гарантією того, що вже більше напруження розуму не призведе до перевтоми, і піде дитині на користь.

Але надання дитині такої свободи не виключає, а, навпаки, передбачає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих - це і є п'ята умова успішного розвитку творчих здібностей. Найголовніше тут - не перетворювати свободу у вседозволеність, а допомогати в підказку. На жаль, підказка - поширений серед батьків спосіб "допомоги" дітям, але вона тільки шкодить справі. Не можна робити що-небудь за дитину, якщо він може зробити сам. Не можна думати за нього, коли він сам може додуматися.

Давно відомо, що для творчості необхідна комфортна психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому шоста умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружня атмосфера в сім'ї і дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості проявляти співчуття до його невдач, терпляче ставитися навіть до дивних ідей невластивим в реальному житті. Потрібно вилучити з ужитку зауваження та засудження.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що творчість спочатку властива дитині і, що треба тільки не заважати йому вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (і педагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи навчання, то навіть дошкільнята, не втрачаючи своєрідності творчості, створюють твори більш високого рівня, ніж їх ненавчені самовиражаються однолітки. Не випадково зараз так популярні дитячі гуртки і студії, музичні школи та школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато суперечок про те, чому ж і як вчити дітей, але той факт, що вчити треба не викликає сумнівів.

Виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого вирішується ряд приватних педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети. І в цій роботі ми, на основі вивчення літератури з даної теми, спробували визначити основні напрями та завдання з розвитку таких найважливіших компонентів творчих здібностей як творче мислення і уява в дошкільному віці.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що дошкільний вік має багатющі можливості для розвитку творчих здібностей. На жаль, ці можливості з часом необоротньо втрачаються, тому необхідно, як можна ефективніше використовувати їх у дошкільному дитинстві.

Успішний розвиток творчих здібностей можливе лише при створенні певних умов, що сприяють їх формуванню. Такими умовами є:

1. Раннє фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

2. Створення обстановки, що випереджає розвиток дитини.

3. Самостійне рішення дитиною завдань, що вимагають максимального напруження сил, коли дитина добирається до "стелі" своїх можливостей.

4. Надання дитині свободи у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять одні справою і т.д.

5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.

6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високорозвиненими творчими здібностями. Необхідна цілеспрямована робота з розвитку творчого потенціалу дітей. На жаль, традиційно існує в нашій країні система дошкільного виховання, яка майже не містить заходів, спрямованих на послідовний та систематичний розвиток творчих здібностей дітей. Тому здібності розвиваються в основному стихійно і в результаті, не досягають високого рівня розвитку.



ВИСНОВКИ

Проблема розвитку дитячих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі і привертає увагу багатьох вчених Дослідження дозволяють відзначити необхідність та можливість розвитку здібностей вже з дошкільного віку.

У сучасній вітчизняній та світовій психології проблема творчих здібностей розвивається в декількох напрямках.

Вчені одного напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей. (Г. Айзенк, Л. Венгер, М. Веракса, М.Лейтес, М. Поддьяков, Д. Векслер, Р. Стернберг). Представники іншого напрямку визначають загальні здібності до переконструювання здобутого раніше досвіду як творчість.

Ще одна група вчених розглядають творчі здібності, як інтегральну якість особистості, що об'єднує когнітивну і особистісну сфери і виявляється при дозріванні багатьох психічних структур особистості (Д.Богоявленська, Г. Костюк, А. Маслоу, В. Шадриков, В. Ямницький,). Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.

Творчі здібності - Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду. Американський психолог Фромм запропонував таке визначення цього поняття.

Творчі здібності - це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду.

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Дошкільний вік має багаті можливості для розвитку творчих здібностей. На жаль, ці можливості з часом незворотньо втрачаються, тому необхідно, якомога ефективніше використовувати їх у дошкільному дитинстві.

Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише при створенні і визначених умов, що сприятимуть їх формуванню. Такими умовами є:

1. Ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

2. Створення обстановки, що випереджає розвиток дитини.

3. Самостійне вирішення дитиною задач, що вимагають максимальної напруги сил, коли дитина добирається до "стелі" своїх можливостей.

4. Надання дитині волі у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять однією справою і т.і.

5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.

6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високорозвиненими творчими здібностями.

Необхідна цілеспрямована робота з розвитку творчого потенціалу дітей. Для виправлення існуючого положення можна запропонувати наступні заходи, спрямовані на ефективний розвиток творчих здібностей дошкільників:

1. Введення в програму дошкільного виховання спеціальних занять, спрямованих на розвиток творчої уяви і мислення дітей.

2. На спеціальних заняттях з малювання, музики, розвитку мови давати дітям завдання творчого характеру.

3. Керування дорослими дитячими предметними і сюжетно-рольовими іграми з метою розвитку в їх процесі уяви дітей.

4. Використання спеціальних ігор, що розвивають творчі здібності дітей.

5. Робота з батьками та педагогами.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. - М.: Академический проект, 2001.

2. Аматьєва О.П. Діагностика та розвиток творчих здібностей дошкільників у театрально-ігровій діяльності //Наука і освіта. - 1999. - 5-6.-С. 77-80.

...