Цілі навчань іноземних мов у середній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОСОФІЇ

КАФЕДРА ІНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ: “ЦІЛІ НАВЧАНЬ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ”

З ДИСЦИПЛІНИ: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Спеціальність:

Англійська мова та

англійська література

студент Корнієнко О.В.

Київ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

1. РОЗВИВАЮЧИЙ АСПЕКТ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИХОВНИХ ЦІЛЕЙ УРОКУ ІНОЗЕМНИХ МОВ

3. РОЗВИТОК ІНТЕРЕС У УЧНІВ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

3.1 Розвиток пізнавальних інтересів учнів до вивчення іноземних мов

4. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНИХ МОВ

4.1 Засади впливу іноземної мови на естетичне виховання учнів

4.2 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

4.3 Специфіка естетичного виховання на уроках іноземних мов

4.4 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземних мов

4.5 Естетична функція як одна з функцій мови

4.6 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Головну увагу педагогів-мовознавців слід звернути на розкриття практичної мети освіти як визначаючої можливість виконання розвиваючої, виховної, естетичної функції вивчення іноземної мови.

Відкрити доступ до потенційних можливостей людини, зробити навчання доступним, результативним, цікавим, приносячим самозадоволення означає відкрити себе назустріч багатогранному пізнанню світу, що є одним з основоположних принципів гуманістичної освіти, навчання і всестороннього розвитку.

Суть виховної функції навчання полягає в тому, що вона додає цьому об'єктивно можливому процесу певну цілеспрямованість.

Актуальність теми курсової роботи полягає в розкритті розвиваючого аспекту, виховноного процесу, розвитку інтересів учнів, їх естетичного виховання при вивченні іноземної мови.

Метою даної роботи є дослідження розвиваючого аспекту, виховного процесу, розвитку інтересів учнів, їх естетичного виховання при вивченні іноземної мови в загальноосвітній школі.

Об'єктом нагляду є процес вивчення іноземної мови учнями в загальноосвітній школі.

Предметом нагляду є елементи розвиваючого аспекту, виховного процесу, ровитку інтересів учнів, їх естетичного виховання учнів при вивченні іноземної мови.

Завдання дослідження:

розкрити такі поняття, як розвиваючий аспект навчання іноземної мови, шляхи реалізації виховних цілей, розвиток інтересу учнів, їх естетичне виховання до вивчення іноземних мов.



1. РОЗВИВАЮЧИЙ АСПЕКТ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Розвиваючий аспект навчання іноземної мови - це психологічний зміст мети. Розвивальна мета навчання іноземної мови має реалізовуватися у процесі діяльності вчителя, спрямованої на розвиток мовних здібностей учнів, культури мовної поведінки, навчальних умінь, інтересу до вивчення мови, таких властивостей особистості як стійкі позитивні емоції, вольові якості, пам'ять, рефлексія тощо.

У процесі розвитку особистості засобами мови, слід передбачити вирішення завдань, які сприяють формуванню:

механізму мовної здогадки і вміння переносу сформованих навичок і вмінь у нову ситуацію на основі проблемно-пошукової діяльності;

мовних і мовленевих здібностей до оволодіння мовою (здатність до здогадки, до імітації, до логічності викладу, відчуття мови, компенсаторні здібності тощо);

здатності та готовності вступати в іншомовне спілкування, потреби в подальшій самоосвіті для оволодіння мовою;

мотивації до подальшого оволодіння культурою країни, мова якої вивчається, і її мовою як частиною даної культури;

психічних функцій, пов'язаних з мовною діяльністю;

емоційно-вольової сфери.

В узагальненому вигляді розвивальна мета навчання іноземної мови має бути спрямована на вирішення таких завдань, як розвиток:

у учнів мотивації до подальшого оволодіння іноземною мовою і культурою як частиною світової культури;

мовленевих здібностей учнів у процесі навчання іноземної мови;

психічних функцій учнів, пов'язаних з мовленнєвою діяльністю;

автономності в оволодінні іншомовною комунікативною компетенцією.

До даного аспекту входить головна мета - розвиток мовленнєвих здібностей, психічних функцій, умінь спілкуватися.

Розвиваючий аспект - розвиток таких якостей, як самостійність, спроможність до самооцінки, розвиток довільної уваги, уміння відстоювати свою думку. Вивчення іноземних мов підвищує духовну культуру, розвиває логічне мислення, пам'ять, розширює кругозір і підвищує загальну культуру.

У результаті засвоєння мови вдосконалюються професійні, теоретичні, навчально-організаційні, інтелектуальні, інформаційні знання, комунікативне вміння.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей; готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полiкультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв'язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу - носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту та підвищує розвивальну функцію особистості.

Розвивальна функція сприяє розвитку мислення, формуванню ефективної розумової діяльності, успішному виконанню учнями різних розумових операцій. Поєднуючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості.

Розвивальна функція спрямована на розвиток творчого мислення. Вона стимулює пізнавальні процеси та увагу, активізує процес навчання і впливає на формування якісного рівня навчальних досягнень учнів.

Основними розвивальними характеристиками особистості є:

формування в учнів уміння вчитися;

оволодіння видами, рівнями і етапами засвоєних знань, умінь і навичок;

формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;

розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;

формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність;

долати труднощі під час реалізації цих дій;

формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;

перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;

знаходження нового нестандартного способу розв'язання завдання;

розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;

розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.

Уміння учнів в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі розвиваються та удосконалюються на базі широкого спектра комунікативних ситуацій. Так, учні вчаться, як презентувати себе і когось, як виявити ввічливість і радість при зустрічі, звернутися з проханням, зателефонувати чи домовитися про щось, зробити замовлення. Основне завдання вчителя при цьому полягає у формуванні та вихованні сучасного мовного етикету, культури слухання, адекватного реагування та вміння стимулювати співрозмовника до висловлювання.

Навчання іноземній мові сприяє розвитку учнів. Щоб ефективніше здійснювати розвиток учнів в ході навчання іноземній мові, необхідно включати їх в такі види діяльності, які розвивають у них сенсорні сприйняття, рухову, інтелектуальну, вольову, емоційну і мотиваційну сфери. Для інтенсивного розвитку мислення слід забезпечувати викладання на високому рівні трудності, в швидкому темпі.

Розвиток, пов'язаний не тільки з мисленням, але і з емоціями і іншими сферами особистості. Розробляються прийоми навчання, що дозволяють включати інтелектуальну і емоційну сфери учнів, підвищувати мотивацію вивчення цього предмету. Навчання іноземним мовам в загальноосвітній школі переслідує розвиваючу мету, яка досягається в процесі практичного оволодіння іноземною мовою.

Навчання читанню за ключовими словами також вимагає абстрагування від конкретних слів до правила, по якому вони читаються. У учнів формується уміння диференціювати. Воно виробляється на основі численних вправ, що вимагають для виконання знань і здатності розрізняти мовні явища по ознаках числа, часу, модальності. Цьому сприяє зіставлення слів рідною та іноземною мовами, а також зіставлення слів усередині іноземної мови.

Виконання завдань типа Listen, read and compare веде до розвитку уміння користуватися порівнянням. Це ж уміння розвивається на основі роботи з ілюстрованим матеріалом, що вимагає вказаних операцій. Передбачається і розвиток навіть уміння систематизувати.

Передбачається розвиток понятійної форми мислення при систематизації лексики, наприклад: go - йти, come - приходити, go there, але come here, тоді як по-українськи можна сказати йди туди, йди сюди; логічності в процесі розвитку монологічної форми вислову на іноземній мові, уміння знаходити при читанні тексту відповіді на запитання.

При навчанні іноземної мови закладаються основи учбово-інформаційних умінь і навичок, перш за все при навчанні читанню як виді мовної діяльності, коли учням пропонується прочитати казку, щоб впізнати щось для себе, одержати нову і цікаву інформацію. Саме навчання читанню на іноземній мові покликане формувати у учнів вдумливе, уважне прочитання тексту за допомогою завдань: знаходження відповідей на поставлені питання, використання виносок до текстів, звернення до словнику підручника або книги для читання, граматичного довіднику.

Оволодіння іноземною мовою починається з розвитку сприйняття та розуміння звучної мови вчителя. Навчання говоріння неодмінно припускає формування умінь будувати вислови різних типів: повідомлення, переконання, опис, схвалення, використовувати різноманітні питання, уміння передати зміст прочитаного.



2. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИХОВНИХ ЦІЛЕЙ УРОКУ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У методичній літературі по навчанню іноземним мовам велика увага надається розкриттю виховного значення цього предмету. Мова йде про те, що іноземна мова вносить значний внесок у формування світогляду учнів, їх інтернаціональне виховання, в розвиток ідейної переконаності, відчуття патріотизму, любові до Батьківщини. Вивчення іноземної мови сприяє етичному, трудовому, естетичному вихованню. Методисти та вчителі надають велику увагу розкриттю виховних можливостей предмету.

Спілкування - це взаємодія тих, хто спілкується, їх мовна поведінка. Воно припускає виховання у учнів при розмові на іноземній мові уміння уважно слухати опонента, інакше можна не зрозуміти, або зрозуміти неточно; уміння ввічливо прореагувати, дивлячись на опонента; звернутися з проханням, щось повідомити і т.i.

Вивчення іноземної мови формує уміння здійснювати спілкування, а воно складає основну частину у встановленні правильних, добрих відносин в колективі.

Виховний аспект присутній на кожному уроці. Вчити і виховувати за допомогою тільки творчої думки є головною на уроці. На кожному уроці ми повинні чогось навчити учня, розвинути її якості і провести процес виховання. На уроці іноземної мови до триєдиної мети приєднується ще один аспект - освітній, а інші набувають свого колориту. Починаючи складати урок іноземної мови ми ставимо перед собою такі цілі: навчальна, тобто, практична - вона є провідна - тобто слід формувати вміння і навички практичного оволодіння мовою; освітня - стосується ознайомлення учнів з культурною історією країни, мова якої вивчається, а також з певними граматичними явищами, притаманними саме цій мові. Розвиток мети - стосується інтелекту, волі, уваги, пам'яті, а також розвитку спеціальних навчальних умінь. Виховна - завдяки спеціальним прийомам роботи з навчальними матеріалами, завжди можна знайти на яку тему ми проведемо виховний момент.

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування;

поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Велике значення надається розкриттю виховного потенціалу комунікативної методики на уроках з іноземної мови. Сучасні принципи організації навчального процесу з іноземної мови, прийоми і засоби навчання сприяють вирішенню завдань морального, культурного, естетичного, трудового виховання учнів.

Визначальною рисою цих посібників є автентичність, що сприяє створенню реальних ситуацій, мотивує спілкування через спілкування. Тексти включають відомості з найрізноманітніших галузей знань: психології, медицини, генної інженерії, глобальних проблем.



3. РОЗВИТОК ІНТЕРЕС У УЧНІВ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Розвиток інтересу учнів до вивчення іноземних мов є:

по-перше, могутнім фактором розвиваючого впливу на дитину в цілому;

по-друге, - засобом удосконалення таких комунікативних умінь, як чітке оформлення думки, формулювання запитання, ведення діалогу;

по-третє, - потужним джерелом нової соціокультурної інформації, яка потребує з боку дитини постійного аналізу, порівняння, оцінювання.

Поєднання цих трьох чинників зумовлює суттєві можливості іноземної мови у формуванні мислення учня. Уміння реалізувати такий виховний потенціал іноземної мови при навчанні учнів залежить значною мірою від урахування вчителем індивідуальних психологічних і вікових особливостей учнів, володіння педагогічними закономірностями і дидактичними прийомами формування мислення.

Обґрунтування багатьох принципових положень, які забезпечують розвиток інтересу учнів до вивчення іноземних мов можна знайти в працях, присвячених розвиваючому навчанню (Н.Ф. Тализіна, В.В. Давидов, Д.Б.Ельконін, Г.С. Костюк) та застосуванню проблемного підходу у навчанні:

про перетворюючий характер пізнавальної діяльності учнів (М.І.Махмутов; М.М. Скаткін);

співвідношення і чергування індивідуального і спільного пошуку рішення (А.М. Матюшкін);

необхідність формування особистісного ставлення до проблеми в процесі її вирішення (А.В. Фурман).

Важливою умовою у підвищенні пізнавальної активності є інформованість викладача та учнів не тільки про заходи, спеціально направлені на вивчення іноземної мови, яка вивчається, але і про інші можливі способи реалізації комунікативних потреб у навчальній діяльності. Уміння вчителя зацікавити, привернути увагу, зробити рекламу фільмові, передачі стимулює самостійну діяльність учнів, створює психологічну готовність до сприйняття нової інформації.

3.1 Розвиток пізнавальних інтересів учнів до вивчення іноземних мов

Одна з актуальних проблем сучасної методики навчання іноземної мови - орієнтація всього навчального процесу на активну самостійну роботу учнів, створення умов для їх самовираження і саморозвитку.

Особливого значення в останній час набувають ідеї розвиваючого навчання, головною метою якого є формування особистісної активності учнів. Останнє забезпечує активне відношення до знань, систематичність і наполегливість у навчанні, позитивні результати та успішна безперервна освіта.

Пізнавальна активність - це готовність та бажання учня до вивчення нового матеріалу розширеної тематики, що стосується вивчення іноземної мови та особливостей країни, мова якою вивчається, бажання самостійно розширювати знання з даного предмету, виявлення ініціативи в пошуку цікавої інформації, бажання застосувати набуті знання в повсякденному житті та при вивченні інших предметів. Для цього необхідно пропонувати учням вивчення тем, які безпосередньо стосуються країни, мову якої вони вивчають.

Читання книг, журналів та газет, перегляд телепередач, документальних та художніх фільмів на іноземній мові сприяє розширенню світогляду учнів, їх обізнаності в усіх сферах життєдіяльності людини. У учнів виникає бажання розповісти про прочитане, побачене або почуте стосовно подій, що відбуваються у країні, мову якої вони вивчають.

При вивченні іноземної мови обов'язковим повинно бути передбачене:

оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається;

залучення до діалогу культур;

усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи розуміння, через яку може сприйматися дійсність;

розуміння особливостей свого мислення;

порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;

уміння вчитися.

Досягнення цих цілей навчання іноземної мови можливе за умов взаємопов'язаного вивчення мови і культури народу - носія цієї мови, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.

Для стимулювання пізнавальної активності учнів важливим фактором буде самостійна підготовка матеріалу про один з епізодів історії країни, або про одного з видатних діячів країни. Коли учень самостійно готує матеріал, він виявляє творчу ініціативу, а вона в свою чергу, сприяє розвитку пізнавальної активності.

Важливою умовою у підвищенні пізнавальної активності є інформованість викладача і учнів не тільки про заходи, спеціально направлені на вивчення іноземної мови, яка вивчається, але і про інші можливі способи реалізації комунікативних потреб у навчальній діяльності. Уміння вчителя зацікавити, привернути увагу, зробити рекламу фільмові, передачі стимулює самостійну діяльність учнів, створює психологічну готовність до сприйняття нової інформації.

Головне призначення іноземної мови - стати засобом спілкування учнів завдяки сформованим комунікативним умінням: говоріння, аудіювання, читання та письма. Якщо школа навчить учнів говорити, слухати, читати та писати іноземною мовою, вона забезпечить їм доступ до інших національних культур і тим самим до світової культури. Це внесе суттєвий вклад у підвищення рівня загального кругозору. Для того, щоб досягти таких результатів, кожен вчитель повинен володіти:

сучасними технологіями навчання;

застосовувати активні методи навчання, систематично розробляти та апробовувати педагогічні нововведення;

творчою, ініціативною, енергійною, фахово здатною, морально і матеріально зацікавленою у проведенні цих змін.

Величезну допомогу у цьому може надати комунікативно орієнтоване викладання іноземної мови, яке набуває зараз великого значення при роботі з підручниками видавництва “Оксфорд Юніверсіті Прес”.

Головна ідея цього підходу полягає в тому, що учні, щоб стати ефективними користувачами мови, повинні не тільки здобувати знання, а й розвивати навички та вміння використання мовних форм для реальних комунікативних цілей, використовувати їх в реальних життєвих ситуаціях. За допомогою створення на уроках у школі якнайбільшої кількості ситуацій спілкування і заохочення дітей до участі в них вчитель зможе досягнути найголовнішої мети навчально-виховного процесу - прищепити дітям почуття того, що вивчення іноземної мови є приємним процесом, в результаті якого вони отримують знання, необхідні для їхнього майбутнього.

Основні принципи, які характерні для комунікативно орієнтованого викладання мови:

учні беруть активну участь у процесі навчання;

учнів заохочують висловлювати свої думки, виражати свої почуття і використовувати свій досвід;

учні беруть участь в навчальній діяльності, яка імітує або створює реальні чи реалістичні ситуації;

учнів заохочують працювати разом;

учнів заохочують брати на себе брати відповідальність за власне навчання і розвивати вміння вчитися;

вчитель виконує різні ролі на уроках: інформує, консультує, контролює і дає поради щодо навчальних матеріалів.

Навчання різним видам мовленнєвої діяльності повинно бути взаємопов'язаним. Ця інтеграція чотирьох умінь (аудіювання, говоріння, читання, письмо) - головна риса сучасної практики навчання іноземних мов, яка закладена в нових науково-методичних комплексах.



4. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Метою естетичного виховання учнів на уроках іноземних мов є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура - це сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати природну красу. Рівень естетичної культури виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості, так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Естетична свідомість - це форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

Для розуміння психологічних особливостей естетичної свідомості як результату естетичного виховання слід розглянути структуру естетичної свідомості:

естетичні сприйняття, які виявляються у спостережливості, умінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого;

естетичні почуття - почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва;

естетичні судження, які передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища.

У педагогічній практиці є недопустимим нав'язування учням вчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів; естетичні смаки, що постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Вони мають вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям; естетичний ідеал - своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Естетичний ідеал відображає уявлення про красу, її критерії.

Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.

Більш складні компоненти - почуття, судження, смаки, ідеал формуються у учнів на базі естетичних сприйняттів у процесі естетичного освоєння світу.

Зміст естетичного виховання конкретизується в програмах з кожного предмету. Деякі предмети, зокрема література, музика, загальнотворче мистецтво, мають дуже великий потенціал щодо естетичного виховання учнів завдяки специфіці об'єктів вивчення - творів мистецтва.

Проте вчителі всіх предметів мають враховувати естетично-виховне навантаження програм та намагатися використати в цьому аспекті кожну можливість, яку дає їх предмет. Окрім уроків, естетичне виховання реалізується у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій, під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва. Серед цих шляхів реалізації естетичного виховання учнів важливе місце займає естетичне виховання на уроках іноземної мови.

Показники естетичної вихованості учнів - це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів. Все це говорить про те, що кожний урок, кожна взаємодія учня із вчителем має містити естетико-виховний компонент, свідомо спрямований вчителем.

Естетичне виховання школярів є багатогранним процесом, основу якого складають такі напрями: життя і діяльність учня в сім'ї. Тут формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї; навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів, яка передбачає залучення учнів змістом навчальних дисциплін, позакласної виховної роботи. У школах створюють спеціалізовані гуманітарно-естетичні класи, що сприяє естетичному розвиткові учнів; навчально-виховна робота позашкільних дитячих закладі. Ця діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей учнів, залучення їх до активної естетичної діяльності; вплив засобів масової інформації.

Діяльність вчителів школи в рамках естетичного виховання є лише одним серед компонентів, які формують естетичну свідомість учня. Проте естетичне виховання у школі має ряд важливих рис, що відрізняють його від інших напрямів та роблять одним з найбільш значущих у процесі формування естетичної особистості учня. Діяльність вчителя по формуванню естетичних смаків учнів є свідомою та цілеспрямованою на відміну від випадкових впливів масової інформації та часто безсистемного та непослідовного естетичного виховання дітей у сім'ї.

4.1 Засади впливу іноземної мови на естетичне виховання учнів

Естетичне виховання учнів на уроках іноземної мови можна розглядати і як самоціль, тобто як компонент загально-виховної системи, і як мотиваційний засіб, що сприяє вивченню самої іноземної мови. Це зумовлено високим мотиваційним потенціалом естетичного виховання та широкими можливостями, які надає для цього вивчення іноземної мови. Сприйняття краси - це перший ступінь у вихованні відчуттів, емоційної чуйності. Тільки на емоційній основі встановлюються міцні зв'язки учнів з навколишнім світом. Лише такий навчальний процес, що приносить учневі емоційне та естетичне задоволення, може бути успішним та забезпечити високий рівень навчальних досягнень.

Весь сучасний спектр навчально-методичних засобів спямований на досягнення цієї мети: барвисті підручники, прекрасна наочна допомога, всілякі кросворди, ігри, аудіо-диски з віршами та піснями, відеоматеріали. Проте, самі по собі вони ще не забезпечують сприятливого емоційного клімату на уроці, а яскраві ілюстрації книжок не обов'язково стають джерелами естетичної насолоди. Досить часто трапляється, що без належної роботи вчителя всі ці яскраві елементи просто проходять повз свідомості учнів, які не вміють сприймати прекрасне.

Залучаючи школярів до іноземної мови, удосконалюючи їх уміння в різних видах мовної діяльності, треба мати зважаючи на що в основі всього цього повинне лежати емоційне, активне сприйняття мови. Це поняття у жодному випадку не можна ототожнювати з терміном “аудіювання”. Сприйняття мови не можна зводити до одного з “видів мовної діяльності”, як це зазвичай робиться. Активне емоційне сприйняття мови - основа мовного виховання в цілому і всіх його ланок. Мова може виконувати свою ровиваючу, виховну, естетичну функції тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її і осмислювати її. Всі враження, уявлення і знання, які пройшли через душу і серце учня, стають його власними знаннями, власною точкою зору, його думками і переконаннями, його відношенням до добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає етичну позицію людини. І тут цінність естетичного виховання, в найширшому тлумаченні, важко переоцінити.

Окрім естетичного потенціалу самої мови широкі можливості для реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови дає культурологічний та країнознавчий компоненти навчання. Адже вивчення іноземної мови передбачає вивчення культури країн, мова яких вивчається. Це дає змогу вчителеві ознайомити учнів із фольклором, літературою, живописом, архітектурою та іншими галузями мистецтва цих країн, розширюючи культурологічні знання учнів, формуючи їх естетичні уподобання.

Виховання естетичних поглядів, естетичного смаку, культури спілкування не тільки допоможе досягти меті навчання іноземній мові, але сформує повноцінну, естетичну розвинену особистість.

4.2 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

У сучасних концепціях вивчення іноземної мови - це процес оволодіння іншомовної культури і як засвоєння світових духовних цінностей. Соціальне замовлення передбачає не тільки формування у учнів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок та вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю. Цей матеріал має великий естетично-виховний потенціал, оскільки вивчення культури країни, передбачає ознайомлення з найкращими досягненнями мистецтва та людської думки.

Завдання вивчення культури цієї країни в рамках загальноосвітнього курсу іноземної мови ставить перед собою лінгвокраїнознавство, що досліджує питання відбору та прийомів подачі учням відомостей про країну, мова якої вивчається з метою забезпечення їх практичного володіння даною мовою. іноземний мова естетичний виховання

Лінгвокраїнознавство - це аспект методики викладання іноземних мов, який відбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу. Практично лінгвокраїнознавство спрямоване на реалізацію кінцевих цілей навчання іноземній мові, на навчання спілкуванню. Адже без прищеплювання учням норм адекватної мовної поведінки у відриві від знань неможливо підготувати їх до іншомовного спілкування та сформувати комунікативну здатність.

Важливим напрямом мовної підготовці на уроках іноземної мови є формування учня як учасника ситуацій міжкультурного спілкування, як суб'єкта діалогу культур. Одним із шляхів виховання учня як суб'єкту культур є використання у навчальній діяльності прецедентних художніх текстів. Багаторівневий характер художніх текстів зумовлює можливість використання художніх текстів в усіх компонентах навчального процесу, що сприяє реалізації розвиваючого аспекту, виховних цілей, естетичного виховання учнів та їх розвитку. Засобами художнього тексту, що впливають на процес навчання в аспекті міжкультурного спілкування, є його естетичний потенціал. Включення естетичних знань у процес соціально спрямованої комунікативної діяльності, якою виступає читання, є важливим чинником засвоєння іноземної мови, з одного боку, і процесом гуманістичного становлення особистості - з іншого. Читання прецедентних художніх текстів розглядається як специфічна форма міжкультурного спілкування, в процесі якого у учнів формуються зразки і моделі поведінки, розвиваються мислення, здатність до аналізу й оцінки, складається образ світу.

Реальні можливості для формування особистості учня як суб'єкта діалогу культур закладені як у самому процесі читання прецедентних художніх текстів, так і в природі іншомовного художнього тексту, що зумовлюється його естетичним та соціокультурним потенціалами.

Однією з головних проблем використання прецедентних художніх текстів у школі є відбір текстового матеріалу і організація роботи з ним. Завдяки ефективному відбору художніх текстів учні мають змогу ознайомитись з різноманітними аспектами літературного спадку країни, мова якої вивчається, удосконалити себе як партнера по комунікації.

4.3 Специфіка естетичного виховання на уроках іноземних мов

Навчання учнів на уроках іноземних мов ставить перед вчителем нові важливі завдання. Це відповідальний період формування смаків та уподобань особистості. Проте саме у цьому періоду у програмі середньої школи відчутним є брак предметів естетично-гуманітарного циклу:

скорочуються порівняно з попередніми роками години на вивчення рідної мови;

предмети, що передбачають ознайомлення з витворами мистецтва та світовою культурою, відсутні або викладаються факультативно.

Тому на вчителя іноземної мови покладається додаткове завдання компенсувати ці недоліки системою заходів з естетичного виховання на уроках іноземної мови.

Викладання іноземної мови на уроках дає більші можливості щодо реалізації естетичного виховання. Це зумовлено кількома причинами: учні володіють іноземною мовою на досить високому рівні, що дає можливість сприймати та створювати досить складні тексти.

Це у свою чергу: дає вчителеві можливість ознайомлювати учнів із високохудожніми літературними творами країни, мова якої вивчається, чи пропонувати учням створити власний художній текст; учні мають певні сформовані навички естетичного сприйняття творів мистецтва та явищ культури, що дозволяє їм більше ефективно сприймати та аналізувати запропоновані вчителем об'єкти мистецтва та культури, вести дискусії; учні здатні сприймати мову як джерело естетичної насолоди, вони орієнтуються в стилях мовлення, у жанрах художніх літературних творів, розрізняють виражальні засоби літературної творчості; учні мають більш менш цілісне уявлення про культуру країни, мова якої вивчається, що дозволяє активний “діалог культур”, у процесі якого йде порівняння, аналіз двох культур - рідної та іноземної.

Зрозуміло, що всі ці якості у учнів є сформованими за умови відповідної підготовки впродож певного часу. Проте досить часто можна стикнутися з тим фактом, що учні не вміють сприймати мистецтво. Причина їхньої байдужості до класичної музики, літератури та живопису, культури як своєї, так і інших народів - непідготовленість до художнього сприймання твору, недорозвиненість естетичної культури. Сприймання художнього твору - це проблема розвитку естетичних смаків і поглядів. Спостереження свідчать, що інтереси та переваги більшості учнів обмежені низьким рівнем. У учнів переважають прагматичні орієнтації, які слаборозвинені, з рефлективними оцінками, відсутні вміння вступати до процесу художнього спілкування, не прослідковується зв'язок між морально-естетичною свідомістю та морально-естетичною поведінкою. Між тим, вони доброзичливо ставляться до мистецтва, відчувають недостачу його впливу і бажають отримати відповідну освіту. Слід відзначити, що їх інтереси до кіно, телебачення, естрадної музики започатковані доступністю та широкою популярністю цих мистецтв. Однак, учні, котрі навчаються в художніх та музичних школах, інших центрах художнього виховання відзначаються більшим інтересом до навчання і, зокрема до різноманітних видів мистецтва. Слід відзначити, за межею інтересів майже всіх учнів залишені види мистецтв, які мають значний виховний вплив на особистість, тобто ті види художньої творчості, які не входять до навчальних програм загальноосвітніх шкіл. А тому, у процесі відбору художнього матеріалу, що репрезентує культуру країни, мова якої вивчається, необхідною умовою має бути врахування цього недоліку та прагнення залучити учнів до різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх морально-естетичну вартість.

Визначені деякі методичні поради до викладання іноземних мов, які передбачають:

урахування вікових особливостей учнів;

звернення до морально-естетичної природи мистецтва у процесі передачі знань;

увага до авторської позиції, яка виражена у творі мистецтва, протилежних точок зору, визначення власної позиції;

оволодіння семантичною структурою різних видів мистецтва та засобами їх виразності;

визначення художньо-педагогічного спілкування основним методом діяльності вчителя.

Формування естетичних якостей учнів слід здійснювати шляхом емоційно-естетичного впливу на них творів мистецтва, даний процес передбачає роботу уяви, творчої активності сприйняття, в тому числі, осмислення власного життєвого і творчого досвіду.

Вивчення іноземної мови значною мірою сприяє формуванню світогляду особистості. Особливого значення при цьому набувають тексти, які пропонуються вчителем для читання, перекладу, переказу, ознайомлення. Вони повинні не лише відповідати вимогам методики викладання іноземної мови, тобто містити необхідний мовний та мовленнєвий матеріал, формувати мовну та культурологічну компетенцію, але і являти собою зразки високохудожніх творів, здатних викликати естетичне переживання в учнів. Це є важливим, оскільки у нашому суспільстві останнім часом серед широкого загалу розповсюджуються твори, що пропагують насильство та жорстокість, причому більшість з них не мають естетичної цінності і морально роззброюють людину, особливо молодь. Цьому потоку псевдохудожньої літератури треба протиставляти кращі зразки світової класики та сучасної серйозної, морально і естетично виваженої літератури, яка своїми високими художніми та ідейними якостями здатна показати нікчемність усілякої бульварщини.

Цілеспрямовано використовуючи тексти з іноземної мови, можна зробити важливий внесок у формування гармонійно розвиненої особистості завдяки впливу естетичних смаків.

Важливим чинником формування естетичних смаків при вивченні іноземної мови є виявлення та усвідомлення естетичних якостей самої мови, її ритміки, гармонійності, мелодійності. Все це справляє непомітний, але дієвий вплив на естетичні почуття людини, її смакову культуру. Сама мова, її фонетична структура, внутрішня логіка її будови, як і інші сутнісні риси, є водночас носієм естетично значимих якостей. Тому освоєння іноземної мови, оволодіння нею не може не принести естетичного задоволення, причому йдеться не тільки про інтелектуальне почуття, що охоплює людину, яка оволоділа новим важливим предметом, новим засобом спілкування та отримання інформацію, а й про відчуття краси самої мови, її ритміки, специфічної гармонійності та низки інших фонетичних і синтаксичних особливостей. Для виявлення таких якостей мови, потрібен достатньо високий рівень оволодіння нею. З розвитком здатності відчувати внутрішню красу мови в учня формується відповідний естетичний смак. Отже, смак і є ні що інше, як здатність адекватно відчувати і судити про красу певного предмета, у даному випадку - мови.

Формування такого різновиду естетичного смаку, який ґрунтується на естетичних якостях мови, є необхідною умовою оволодіння нею та адекватного її використання.

4.4 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземних мов

У сучасній педагогіці розроблені різні шляхи та засоби реалізації естетичного компоненту виховання на уроці та в позаурочній діяльності. У широкому розумінні естетичний вплив має вся діяльність вчителя, його спілкування з учнями. Проте особливе місце у вихованні естетично особистості займає вплив мистецтва, що втілює в собі естетичну категорію прекрасного. Тому естетичне виховання під час вивчення іноземної мови розглядається найчастіше як використання творів мистецтва та залучення учнів до творчості під час роботи над мовним та лінгвокультурним матеріалом.

Використання творів мистецтва з метою естетичного впливу на свідомість учнів може бути здійснено в рамках традиційних уроків. Для цього вчителю потрібно:

використовувати для роботи над мовним матеріалом тексти, що мають естетичну вагу, наприклад, уривки з творів художньої літератури або інформацію про мистецтво та культуру країни, мова якої вивчається;

реалізовувати країнознавчу спрямованість уроків іноземної мови шляхом ознайомлення учнів із досягненнями мистецтва та культури країн, мова яких вивчається; створювати ситуації, в яких учні мають висловити своє сприйняття, оцінку тих чи інших творів мистецтва.

Важливе значення для розвитку естетичних уподобань учнів має також оформлення кабінету іноземної мови, адже естетика побуту, повсякденого життя є важливою складовою естетичного смаку особистості, що формується. Велику роль у формуванні естетичної особистості учня мають позакласні заходи і так звані нестандартні уроки, що дають можливість вияву творчості, емоційному переживанню подій учнем. Серед моделей таких уроків і заходів слід зазначити різноманітні інсценізації, творчі вечори, рольові ігри. Нестандартність уроку може полягати і в активному використанні вчителем творів мистецтва - музичного, образотворчого, кінематографічного - як засобів емоційного та естетичного впливу, мотивації та розвитку загальної культури учня. Моделюючи ситуації мовного спілкування мистецтвознавчої спрямованості, корисно заздалегідь відвідати театр, музей, філармонію, подивитися фільм або прочитати оригінальний текст. І що важливо - потім інтерпретувати матеріал іноземною мовою. Відвідавши виставку картин, побувавши екскурсоводом, кожен учень стає знавцем живопису, вчиться аналізувати художнє полотно. Школярів цікавить аналіз поетичних текстів, художніх фільмів, мультфільмів, музичних форм. Міжпредметні зв'язки з історією, психологією, філософією, географією, безумовно, збагачують особу, мотивують і оптимізують вивчення мови. Проблемна ситуація на уроці створюється за допомогою афоризмів. Думки великих класиків служать дороговказною зіркою у вирішенні етичних проблем уроку, допомагають учням зробити загальнолюдські висновки про добро і зло.

Країнознавчі матеріали про Лондон, історію і географію Британії, традиції і свята англійців також створюють ситуацію співпереживання, естетичного освоєння на уроках іноземної мови. Розвивають творчі здібності учнів конкурси перекладачів, гідів, читців, солістів, любителів карооке.

Велику роль в гуманістичній методології грають стратегії розповіді, драматизації, ролевої гри. В процесі драматизації, наприклад, казки, педагог використовує різні прийоми активізації уваги дітей: наочність, невербальні засоби спілкування, прийоми парадоксу, залучає дітей до діяльності. Іншими словами, учні так уживаються у фабулу і казкові образи, що психологічний бар'єр знімається сам собою. За допомогою драматизації змінюється ситуація ігрового спілкування, в якій вся базова лексика, граматика, основні мовні моделі. Ролева гра забезпечує наслідувальне спілкування, спільну діяльність, розкриття повного потенціалу особи, країнознавчу мотивацію, когнітивне і емоційне вимірювання особи, співпрацю, ситуацію успіху. Цікаві в цьому плані знахідки: “Моя сім'я” (“мильна опера”), “Знайди і знешкоджуй” (упіймання злочинця), “Мій робочий день” (гумористичні вірші про ледаря), “Феї Сезонів” (поетично-музичний поєдинок). Ази кулінарії і етикету освоюються на уроках “В гостях у англійця” (приготування салатів, гарячих бутербродів), “Різдво”, “В кафе”, “В магазині”.

Дуже важливим є використання класичної і популярної музики на початку або в кінці уроку, оскільки музика створює емоційний фон уроку, мотивує, або розслабляє учнів.

Особливо ефективними є театралізовані вистави, літературні вітальні, музичні студії, художні салони - з обов'язковою інтерпретацією світових шедеврів і написанням проектів на виході. Інтелектуальна діяльність такого плану передбачає активізацію і самостійну реалізацію творчих можливостей робіт учнів в різних видах з іноземної мови, де “творчість - колективна, дія - індивідуальна”. Безумовно, ці форми реалізуються в період творчого етапу навчання і характеризуються виходом у вільну мову, що і забезпечується культуровідповідною подачею матеріалу.

Естетичне виховання учнів на уроках іноземних мов можна розглядати і як самоціль, тобто як компонент загально-виховної системи, і як мотиваційний засіб, що сприяє вивченню самої іноземної мови. Це зумовлено високим мотиваційним потенціалом естетичного виховання та широкими можливостями, які надає для цього вивчення іноземної мови.

Сприйняття краси - це перший ступінь у вихованні відчуттів, емоційної чуйності. Тільки на емоційній основі встановлюються міцні зв'язки учнів з навколишнім світом. Лише такий навчальний процес, що приносить учневі емоційне та естетичне задоволення, може бути успішним та забезпечити високий рівень навчальних досягнень.

Весь сучасний спектр навчально-методичних засобів направлений на досягнення цієї мети: барвисті підручники, прекрасна наочна допомога, всілякі кросворди, ігри, аудіокасети з віршами і піснями, відеоматеріали. Проте самі по собі вони ще не забезпечують сприятливого емоційного клімату на уроці, а яскраві ілюстрації книжок не обов'язково стають джерелами естетичної насолоди. Досить часто трапляється, що без належної роботи вчителя всі ці яскраві елементи просто проходять повз свідомості учнів, які не вміють сприймати прекрасне. І тоді особливої радості в очах дітей не видно, швидше настороженість, переляк, роздратування.

Сучасна методика викладання іноземної мови спрямована переважно на навчання “комунікації”, формуванню в учнів комунікативної компетенції. Акцентується роль мови як “засобу спілкування”, велика увага приділяються створенню ситуацій спілкування, наближених до реальних. Проте поряд із цим процес навчання іноземній мові позбавляється радості емоційної наповненості, переживання, вражень від сприйняття художніх творів, власної творчості і тим самим у нього віднімається найголовніше - здатність благотворної дії на духовний світ учнів, їх моральність, естетичні переконання, на формування у них естетичного смаку.

Метою навчання іноземній мові сьогодні є формування комунікативної компетенції, тобто компетенції спілкування. Важко не погодитися з тим, що навіть на рідній мові, де знання лексики і стилістичних особливостей не представляє складності, не завжди вдається переконливо і логічно збудувати мовлення і досягти бажаного результату в спілкуванні. В значній мірі це обумовлено тим, що на уроках іноземної мови , всі усні вислови учнів є мовою лише за формою, а по суті такими не є.

Власне у тому полягає унікальність предмету “іноземна мова”, що ці уроки є фактично єдиними, що моделюють реальні і багатообразні ситуації спілкування. Жоден інший предмет не має за мету навчати учнів перш за все спілкуванню А спілкування - це не тільки уміння правильно говорити і грамотно побудувати свою мову, але уміння слухати і чути, переживати і співпереживати. Досягти цього, не зачіпаючи емоційної сфери учнів, неможливо, і в цьому сенсі урок іноземної мови, близький предметам естетичного циклу: музиці і образотворчому мистецтву.

Залучаючи учнів до іноземної мови, удосконалюючи їх уміння в різних видах мовної діяльності, треба мати зважаючи на, що в основі всього цього повинне лежати емоційне, активне сприйняття мови. Це поняття у жодному випадку не можна ототожнювати з терміном “аудіювання”. Сприйняття мови не можна зводити до одного з “видів мовної діяльності”, як це зазвичай робиться. Активне емоційне сприйняття мови - основа мовного виховання в цілому і всіх його ланок. Мова може виконувати свою розвиваючу, виховну, естетичну функцію тільки тоді, коли діти навчаться по-справжньому чути її і осмислювати її. Всі враження, уявлення і знання, які пройшли через душу і серце дитини, стають його власними знаннями, власною точкою зору, його думками і переконаннями, його відношенням до добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає етичну позицію людини. І тут цінність естетичного виховання, в найширшому тлумаченні, важко переоцінити.

Виховання естетичних поглядів, естетичного смаку, культури спілкування не тільки допоможе досягти меті навчання іноземній мові, але сформує повноцінну, естетичну розвинену особистість.

4.5 Естетична функція як одна з функцій мови

Іноземна мова має естетичну функцію. Мова фіксую в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв. Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримання норм літературної мови у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку.

У своїй художній довершеній формі літературна мова сприймається естетично вихованими мовцями як естетичне явище, наприклад, високохудожні літературні твори. Мова є першоелементом культури, вона лежить в основі розвитку всіх інших видів мистецтва. І ті естетичні цінності, які ними породжуються, зумовлені значною мірою естетичними можливостями мови.

Мову можна розглядати як об'єкт естетичного сприйняття, а виховання культури мовлення та навичок сприйняття усних чи писемних художніх творів - як компонент естетичного виховання. Тому уроки іноземної мови відкривають чимало можливостей щодо реалізації естетично-виховного компоненту.

4.6 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

У широкому розумінні естетичний вплив має вся діяльність вчителя, його спілкування з учнями. Проте особливе місце у вихованні естетично особистості займає вплив мистецтва, яке втілює в собі естетичну категорію прекрасного. Тому естетичне виховання під час вивчення іноземної мови розглядається найчастіше як використання творів мистецтва та залучення учнів до творчості під час роботи над мовним та лінгво-культурним матеріалом.

Використання творів мистецтва з метою естетичного впливу на свідомість учнів, може бути здійснено в рамках традиційних уроків. Для цього вчителю потрібно:

використовувати для роботи над мовним матеріалом тексти, що мають естетичну вагу, наприклад, уривки з творів художньої літератури або інформацію про мистецтво та культуру країни, мова якої вивчається;

реалізовувати країнознавчу спрямованість уроків іноземної мови шляхом ознайомлення учнів із досягненнями мистецтва та культури країн, мова яких вивчається;

створювати ситуації, в яких учні мають висловити своє сприйняття, оцінку тих чи інших творів мистецтва (картини, літературні твори, кінофільми та ін,);

важливе значення для розвитку естетичних уподобань учнів має також оформлення кабінету іноземної мови, адже естетика побуту, повсякденного життя є важливою складовою естетичного смаку особистості, що формується.

Велику роль у формуванні естетичної особистості учня мають позакласні заходи і так звані нестандартні уроки, що дають можливість вияву творчості, емоційному переживанню подій учнем.

Серед моделей таких уроків і заходів слід зазначити різноманітні інсценізації, творчі вечори, рольові ігри. Нестандартність уроку може полягати і в активному використанні вчителем творів мистецтва - музичного, образотворчого, кінематографічного - як засобів емоційного та естетичного впливу, мотивації та розвитку загальної культури учня.

Естетичне виховання є обов'язковою та важливою складовою виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Перед вчителями загальноосвітньої школи постає важливе завдання формування адекватного уявлення про категорію прекрасного, на основі якої формується естетичний ідеал школяра. Естетичне виховання реалізується перш за все на уроках мистецького циклу, проте викладання іноземної мови також надає вчителеві широкі можливості щодо виховання естетичної свідомості.

Естетичне виховання може бути реалізовано на уроках іноземної мови за рахунок використання естетично вагомих текстів, залучення матеріалів з культури та мистецтва країни, мова якої вивчається, що є реалізацію культурологічної лінії програми з вивчення іноземної мови у середній школі. Важливу роль відіграють нестандартні уроки та позакласні заходи культурно-мистецького спрямування, які не лише ознайомлюють учнів з проявами іноземної культури, а й залучають до активної творчості.

Свою специфіку має естетичне виховання, коли достатній рівень володіння іноземною мовою та певна сформованість естетичного сприйняття учнів дозволяють їм осягнути естетичний потенціал самої мови як геніального витвору людства.

...