Розвиток музичних здібностей у дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Одним з важливих завдань всебічного розвитку сучасної дитини є виховання музичної культури. Сприйняття музики - складний процес, що вимагає від людини уваги, пам'яті, розвиненого мислення, різноманітних знань. Тому необхідно навчити дітей розумітися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати їх увагу на засобах музичної виразності (темп, динаміка і т.д.), розрізняти музичні твори по жанру, характеру.

У педагогічній практиці з цією метою все частіше стали застосовувати музично-дидактичні ігри, які, впливаючи на дитину комплексно, викликають у неї зорову, слухову і рухову активність, тим самим, розширюючи музичне сприйняття в цілому.

Музичне мистецтво надає безперечну дію на особу дитини вже в дошкільному віці. Для того, щоб вона виконувала свою соціальну функцію, необхідний розвиток музичного сприйняття, якому додається універсальна роль, оскільки воно пов'язане зі всіма видами музичної діяльності дітей.

Музичне мистецтво - частина суспільної свідомості та людського буття нації, адже культура України характеризується значним періодом розвитку. Українське мистецтво як органічна складова світової духовної спадщини належить до унікальних за своїм значенням національних культур. Тому важливу роль у розвитку сучасної мистецької освіти та виховання, становленні загальнонаціональної культури відіграє творча діяльність митців минулого, зокрема видатних педагогів-музикантів ХІХ-ХХ століття. Вважаємо, що їхні провідні концептуальні ідеї є основою розвитку музичної освіти України, національного музичного виховання, формування свідомості, патріотизму, національної гідності юного покоління.

Мета та завдання сучасного музичного виховання і навчання будуються на принципах безперервності й цілісності, які передбачають реалізацію педагогами-музикантами національних ідей та концепцій, передових педагогічних підходів до музичного виховання дитини, розкриття неповторних художньо-ментальних рис національної особистості у процесі викладання музичного мистецтва. Тому завдання вчителя на уроках музичного мистецтва - ознайомити дитину з українською народною музикою як живим мистецтвом, складовою життя народу, як цілісним явищем духовної культури. Це можливо на основі володіння педагогом національними музично-педагогічними системами, їх специфікою та спрямованістю відповідно до видів музичної діяльності. Сучасний фахівець мистецьких дисциплін - це творчий учитель, який, вибудовуючи урок музики як урок мистецтва, повинен насамперед захопити учнів національним музичним мистецтвом, формувати національну свідомість дітей, оскільки національна система освіти й виховання є основою формування індивідуальності людини: її педагогічні механізми насамперед забезпечують відтворення накопиченого музично-педагогічного досвіду народу.

Актуальність теми визначається необхідністю теоретичної і практичної розробки питань, пов'язаних з музичним вихованням дітей в певній системі, з урахуванням вікового аспекту і послідовності залучення дітей до цілісного і диференційованого сприйняття музики. Засвоєні на заняттях правила і ігрові дії музично-дидактичних ігор можуть бути перенесені дітьми в їх самостійну діяльність. Але для цього необхідно розробити поетапний шлях формування способів самостійних дій. Успішність реалізації цього завдання в значній мірі залежать від якості дидактичних ігор, що моделюють основні властивості музичних звуків.

Об'єкт дослідження - процес розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати умови для розвитку музичних здібностей у дітей в процесі музичного виховання

Завдання дослідження

1. Вивчити і проаналізувати проблему в методичній літературі

2. Вивчити ППД музичного керівника по проблемі розвитку музичних здібностей у дошкільників

3. Розробити методичні рекомендації, завдання по розвитку музичних здібностей у дошкільників

Методи дослідження:

1) аналіз науково-теоретичної, навчальної, програмно-методичної літератури з темі роботи;

2) аналіз роботи дошкільного закладу з питань музикально-естетичного виховання дошкільнят та молодіжні організації музичних занять;

3) спостереження;

4) розмова.

1. Теоретичні основи дослідження

1.1 Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури по проблемі

музичний естетичний здібність педагогіка

На думку багатьох науковців (В. Андрущенко, О. Вишневського, І. Ляшенка, М. Поповича, І. Стадника, К. Ушинського), «професійна освіта сучасного вчителя має ґрунтуватися на досвіді багатьох поколінь, тісно пов'язаному з українськими культурними цінностями, освітніми та мистецькими традиціями». Такий ґрунтовний підхід до професійної освіти сприяє духовній і творчій активності, формуванню відповідальності за виховання молодого покоління на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів. Інтерес суспільства до національних основ, культурної спадщини спонукає науковців до активних самоосвітніх досліджень історичного аспекту музично-педагогічної освіти України. Занедбані та незатребувані раніше концепції та розробки вітчизняних культурних діячів нині стають національним надбанням сучасної мистецької педагогіки у процесі її модернізації. Так, вітчизняними вченими (Л. Вовк, С. Кримським, О. Рудницькою, О. Шевнюк, О. Щолоковою) розкрито питання важливості мистецького впливу вітчизняної спадщини на сучасників, що надає можливість виявити, осягнути, реконструювати та інтерпретувати мистецькі цінності минулого, проаналізувати художні твори сучасності, зрозуміти складні проблеми культури сьогодення [7, ст. 158]

У сфері наукових досліджень проблема використання вітчизняної музично-педагогічної спадщини представлена у вітчизняних і зарубіжних працях з історії розвитку музичної освіти та національної музично-педагогічної думки (Н. Величко, Л. Голубнича, С. Горбенко, В. Іванов, Л. Іванова, О. Кравчук, В. Кузьмічова, М. Маріо, О. Михайличенко, А. Омельченко, О. Овчарук, О. Поясик, Л. Проців, Т. Смирнова, Є. Федотов). Водночас значення українського музичного мистецтва як засобу формування фахових якостей учителя та розвитку особистості учня розглядали такі вітчизняні науковці, як О. Алексійчук, Н. Дем'янко, І. Єгорова, Л. Маскальова, Р. Осипець, Л. Остапенко, О. Отич, Л. Побережна, С. Процик, І. Таран, Л. Філоненко, В. Юцевич.

На думку вченого О. Ростовського, «вдосконалення системи музичної освіти у незалежній Україні торкнулося, насамперед, питань використання народної та професійної музичної спадщини, пошуків ефективних шляхів музичного виховання на основі української національної культури» [30, ст. 339]

У такому контексті вивчення провідних мистецько-педагогічних ідей минулого розглядаємо як одну зі складових самоосвітньої діяльності сучасного вчителя музичного мистецтва, оскільки, на нашу думку, на формування особистісно-професійних якостей учителя музики, його самоосвітньої діяльності вагомий вплив має засвоєння цінностей вітчизняної музично-педагогічної спадщини українського народу.

Серед вітчизняних авторів, які заклали сучасну методологію досліджень музичної обдарованості особистості, - Б. Асаф'єв, Л. Баренбойм, В. Петрушин, Б. Теплов, Я. Соловей, О. Комаровська, Т. Айзикович. Науковці, які працювали у цьому напрямку, досліджували, головним чином, елементарні музичні здібності та творчість як складову музикальності та дитячої обдарованості, а також психологічні процеси, які впливають на формування певних задатків та здібностей особистості [16, ст. 120]

Зокрема у закордонній психології існують традиції виміру творчих здібностей при допомозі спеціальних тестів. Особливу популярність здобули тести Гілфорда, який основу творчого інтелекту вбачав у так званому дивергентному мисленні, тобто вмінні давати неочікувані відповіді на стандартні запитання [5, с. 77].

У 30-ті роки ХХ ст. з'являється ряд досліджень (Р. Мюллера - Фрейенфельса (1936), Д. Марселя (1937), Дизренса і Файна (1939), М. Шена (1940) у галузі музичної психології, які були пов'язані з використанням експериментальних методів.

Серед вітчизняних дослідників психологічні процеси та їх поєднання з музичними здібностями ґрунтовно розглядали Б.М. Теплов («Психологія музичних здібностей») і його послідовники - В. І. Петрушин, Г. І. Ципін, Г.П. Прокоф'єв та ін.

Дослідження в галузі психології щодо сприйняття музики заклали основу для всебічного пізнання складових музичних здібностей та творчості в цілому. Незважаючи на широкий спектр закордонних досліджень та незначний інтерес до даної проблематики в Україні, ця тема, на наш погляд, надзвичайно складна, суперечлива та неоднозначна і, безумовно, потребує подальшого вивчення. Зважаючи на це, метою статті є розкриття особливостей формування та розвитку творчих музичних здібностей у майбутніх музикантів [27, ст. 18]

Виклад основного матеріалу. Аби досягнути успіхів у музичній діяльності (розвинути творчі задатки, виховати себе як музиканта), особистості, перш за все, важливе розуміння психології музичних даних, їх поліфункціональної природи.

Музично-педагогічні школи по-різному визначають важливість тих чи інших сторін музичного обдарування для професійного навчання. Одні вважають, що основною рисою обдарування дитини є музикальність, на ґрунті якої виникає схильність до занять музикою, інші - ставлять в основу вимог добре розвинений музичний слух, відчуття музичного ритму чи музичну пам'ять.

На основі критичного аналізу робіт у галузі психології музичних здібностей, узагальнення результатів експериментально-психологічних досліджень Б.М. Теплов продемонстрував наявність трьох основних музичних здібностей - музикальності, відчуття ритму та музичної пам'яті.

Особливої уваги він надавав музикальності як одній з основних музичних здібностей. У її структурі він виокремлював: ладове чуття (перцептивний компонент музичного слуху), музично-ритмічне чуття та здатність вільно використовувати слухові уявлення, які відображають звуковисотний рух (репродуктивний компонент музичного слуху). Означені риси складають ядро музикальності, яка тлумачиться автором як сукупність здібностей, необхідних для успішного здійснення музичної діяльності, причому будь-якої із її видів [8, ст. 234]

Б.М. Теплов представив вітчизняним психологам стратегію якісного вивчення обдарованості. Його думка про нерівність здібностей, які використовуються людьми при здійсненні одного і того ж виду діяльності, отримала розвиток у нових психологічних працях із проблеми здібностей. Так, зокрема, Г.П. Прокоф'єв прослідковував динаміку розвитку музичних здібностей музикантів-виконавців в умовах формуючого експерименту.

Отже, вивчення вчителями музичного мистецтва спадщини вітчизняних музикантів-педагогів ХІХ-XX століття є досить актуальною проблемою, вирішення якої сприяє активізації самоосвітньої діяльності педагогів, узагальненню та аналізу кращих здобутків музичної освіти та виховання минулого, використанню інноваційних форм самоосвітньої діяльності [29, ст. 132]

1.2 Теоретичний аспект музичних здібностей

Музичні здібності - індивідуальні психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики. В тій чи іншій мірі музичні здібності проявляються майже в усіх людей. Яскраво виражені, індивідуально проявляються музичні здібності називають музичною обдарованістю [26, ст. 154]

Музичні здібності являють собою відносно самостійний комплекс індивідуально-психологічних властивостей. Вони можуть зберігатися після втрати розумових здібностей через психічних захворювань, а також бути присутнім у людей, які страждають на слабоумство. Іноді сукупність музичних здібностей позначають загальним поняттям «музичність». За визначенням Б.М. Теплова, музикальність є комплекс індивідуально-психологічних особливостей, потрібних для занять музичною діяльністю і в той же час пов'язаних з будь-яким видом музичної діяльності. Однак таке визначення музикальності не враховує деяких тонких якісних характеристик цього явища. Коли ми говоримо про музичні здібності, то маємо на увазі звичайно «кількісний аспект», поняття «музичність» відображає «якісний аспект» психологічної взаємодії людини і музики [20, ст. 97]

Поняття «музичність» має різні, хоча і взаємопов'язані значення. Ми відносимо дане поняття насамперед до особливого властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів. І в цьому плані музикальність виступає одним із синонімів музичної обдарованості.

Але з психологічної точки зору музична обдарованість ширше музикальності, оскільки включає в себе не тільки власне музичні, а й інші властивості особистості, наприклад: активність уяви, багатство зорових образів і їх тісний зв'язок з слуховий сферою, тонкість слухової реакції, емоційну реактивність та ін. Людей, які мають музикальністю, набагато більше, ніж музично обдарованих. Точно так само не слід ототожнювати поняття «музичність» і «музичний талант». Людина може бути музичним, а не володіти талантом музиканта. Як не парадоксально, але можливий і зворотний варіант, коли володіння яскравими виконавськими здібностями поєднується зі слабко вираженою музикальністю.

Отже, всі поняття, якими ми звикли описувати індивідуальні прояви музичних здібностей, акцентують різні їх психологічні сторони і прояви. Музичність немислима без основних музичних здібностей, але й не зводиться до них [11, ст. 148]

Музичність прямо не залежить від сенсорних здібностей, наприклад від чутливості слуху. Але бідність сенсорних здібностей людини становить серйозну перешкоду для розвитку музикальності. Емоційна реактивність на звуки прямо пов'язана з тонкістю емоційного переживання музики. Разом з тим емоційна реактивність на звуки може виявлятися і без чіткого усвідомлення звуковідношень. Така реактивність - психологічний феномен, зумовлений діяльністю вегетативної нервової системи, і тому зустрічається не тільки у людини, але й у вищих тварин [18, ст. 189]

У деяких випадках музикальність навіть може вуалювати або заповнювати обмежені професійні дані музиканта-виконавця. Музичність піддається розвитку, але на основі вже проявилися в тій чи іншій формі її ознак. Вона формується і розвивається тільки в конкретній діяльності конкретної людини, тому в різних людей музикальність різна, як розрізняється вона і у музикантів різних спеціальностей.

Музично-творчі здібності - це особливі природньо обумовлені і діяльнісно підкріплені властивості особистості, що проявляються через інтерес до музичного мистецтва, оригінальну реалізацію в ідеалістичному (ідеї, образи, теми, зміст і т.д.), теоретично-методологічному (символіка, і структура оперативних одиниць і величин, простеження закономірностей та відхилень у їхньому взаємозв'язку, фіксація цих процесів, способи фіксації), а також прикладному (створення цілісної музичної одиниці - твору чи новітнього виконавського вираження готового твору) аспектах музичної діяльності. Сутність музично-творчих здібностей полягає у повній комплектності складових властивостей, котрі у сукупному поєднанні повністю узгоджуються із запитами стартових творчих пропозицій середовища музики, взаємопоєднуються і взаємодіють з ними, що дає можливість створювати новий, незнаний раніше продукт музичної діяльності [13, ст. 162]

2. Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників

2.1 Характеристика різних типів музикальності

Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикальності - переживання музики як вираження певного змісту. Музичне переживання за своєю суттю є емоційним переживанням, оскільки позаемоційним шляхом зміст музики осягнути не можна. Музикальність особливо виявляється в активній самостійній діяльності людини. Для її розвитку важлива практика, тобто певний взаємозв'язок дій (Додаток 1).

Музичність розуміється більшістю дослідників як своєрідне поєднання здібностей і емоційних сторін особистості, які з музичної діяльності.

Значення музикальності дуже важливо не тільки в естетичному і моральному вихованні, але і в розвитку психологічної культури людини. Включаючись в слова особистості в цілому, викликаючи повноцінне переживання музичних образів, музичність зміцнює емоційно-вольової тонус людини, допомагає йому оволодіти дуже важливою для психологічного розвитку формою активного емоційно-творчого пізнання [3, ст. 107]

Музичність характеризується певними ознаками.

Перша ознака - здатність відчувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почутому, виявляти емоційне ставлення, розуміти музичний образ.

Музика хвилює маленького слухача, викликає відповідні реакції, знайомить з життєвими явищами, породжує асоціації. Ритмічне звучання маршу викликає у нього радість, підйом, п'єса про хвору ляльці змушує сумувати.

Друга ознака музикальності - здатність вслухатися, порівнювати, оцінювати найбільш яскраві і зрозумілі музичні явища. Це вимагає елементарної музично-слуховий культури, довільного слухового уваги, спрямованого на ті, чи інші засоби виразності. Наприклад, діти зіставляють найпростіші властивості музичних звуків (високий і низький, темброве звучання рояля та скрипки і т.д.), розрізняють просту структуру музичного твору (заспів пісні і приспів, три частини в п'єсі і т.д.), відзначають виразність контрастних художніх образів (ласкавий, протяжний, характер заспіву і енергійний, рухливий - приспіву). Поступово накопичується запас улюблених творів, які хлопці з великим бажанням слухають і виконують, закладаються початкові основи музичного смаку [14, ст. 281]

Третя ознака музикальності - прояв творчого ставлення до музики. Слухаючи її, дитина по-своєму представляє художній образ, передаючи його в співі, грі, танці. Наприклад, кожен шукає виразні рухи, характерні для бадьоро марширують дітей, важко ступає ведмедя, рухливих зайчиків і т.д. Знайомі танцювальні рухи застосовуються в нових комбінаціях і варіантах.

З розвитком загальної музикальності у дітей з'являється емоційне ставлення до музики, удосконалюються слух, народжується творча уява. Переживання дітей набувають своєрідну естетичну забарвленість.

Відомий психолог Б.М. Теплов виділив три основні музичні здібності, які складають структуру музикальності [15, ст. 210].

По-перше, це ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху. Ладове почуття безпосередньо виявляється у сприйманні мелодії, її упізнаванні, у чутливості до точності інтонації. Його характерним виявом у дитячому віці є підвищений інтерес до слухання музики. Ладове почуття є емоційним (або перцептивним) компонентом музичного слуху.

По-друге, це здатність до слухового уявлення, тобто здатність вільно оперувати слуховими уявленнями, що відображають звуковисотний рух. Вона безпосередньо виявляється у запам'ятовуванні і відтворенні по слуху мелодій, насамперед у співі, а далі - у внутрішньому слуху («внутрішня музична мова»). Ця здібність є слуховим (або репродуктивним) компонентом музичного слуху [22, ст. 335]

По-третє, це музично-ритмічне почуття, тобто здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точна передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов'язані із сприйманням і відтворенням часової ходи «музичного руху». Разом з ладовим почуттям воно є основою емоційного відгуку на музику.

До складних музичним здібностям відносять такі, які пов'язані із здійсненням професійної музичної діяльності (композиторської, виконавської), наприклад відчуття форми, почуття стилю, музична здатність до навчання і ін (у закордонній музичної психології останні часто об'єднують поняттям «музичний талант») [6, ст. 34]

Елементарні музичні здібності раніше починають розвиватися, раніше виявляються і раніше стабілізуються. Більш складні розвиваються пізніше, але набагато швидше за темпами. З віком і накопиченням музичного досвіду спостерігається все більш тісна залежність, все більш глибоке взаємопроникнення елементарних і складних музичних здібностей. Різні психічні властивості і функції (в тому числі і не мають «прямого» відносини до музикування) виявляються все більш тісно пов'язаними, утворюючи нові психічні структури, які психологи іноді називають «новими органами здібностей». Тобто в процесі розвитку змінюється не тільки загальна структура музичних здібностей, а й структура кожної окремої здібності - кожного окремого виду або форми музичного слуху, пам'яті, психологічного змісту виконавського руху або інтонування [25, ст. 74]

Процеси такої зміни не піддаються опису, оскільки дуже індивідуалізовані. Можна навіть сказати, що структур музичних здібностей існує стільки, скільки музично обдарованих або просто люблять музику людей. Напевно відомо тільки те, що в одних випадках формуються тісні і тонкі взаємозв'язки між різними психічними властивостями і функціями призводять до їх взаємопосилення, в інших - до компенсації (заповнення недоліків), а в третіх - до блокування один одного, свого роду «взаємоподавленню» (наприклад, в одних учнів, як кажуть педагоги, «голова» допомагає слуху, а в інших - «заважає» йому, тобто бере на себе ті завдання, які повинен вирішити слух, і тим самим «блокує» його розвиток).

Загалом у кожному періоді становлення дошкільного віку музичні здібності та сприйняття формуються по-різному.

2.2 Методи діагностики музичних здібностей

Проблема діагностики музичності містить в собі цікаве протиріччя. У практичних заняттях з учнем порівняно неважко виділити дітей з яскраво вираженою музикальністю. Але домогтися точної відповіді на всі виникаючі тут питання дослідникам не вдається. У зарубіжній музичної тестології пошуки критеріїв музикальності ведуться на основі вивчення здатності створювати звукові структури. Вважають, що здібності тонко переживати музику і виражати себе за допомогою музики (тобто звукових структур) повинні бути тісно взаємопов'язані. Серед характерних ознак музикальності називають також ранній прояв музичного слуху, наявність стійкої потреби і вибірковості в музичних враження, музичну активність (прагнення слухати, співати, складати музику), природну (тобто не щеплену педагогами) виразність виконання [2, ст. 83]

В психологічній літературі визначаються такі музичні здібності: музичний слух (мелодійний, гармонійний, чуття ритму). До видів музичного слуху, які виділяє Б.М. Теплов, як індивідуальні види, належать: абсолютний активний слух, абсолютний пасивний слух та відносний слух. Структуру загальних музичних здібностей К.В. Тарасова представляє як утворення з двух підструктур: 1) емоціональність відгуку на музику; 2) пізнавальні музичні здібності - сенсорні (мелодійні, тембральні, динамічні та гармонійні компоненти музичного слуху, чуття ритму), інтелектуальні (музичне мислення в єдності його репродуктивного та продуктивного компонентів, музична уява) і музична пам'ять [12, ст. 128]

З метою вивчення особливостей розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку рекомендується використовувати методики, розроблені Мазаненко О.М., яка містить 2 етапи.

Перший передбачає використання спеціального опитувальника, призначеного для батьків та вихователів дітей старшого дошкільного віку. На кожне твердження пропонується обрати один з варіантів відповідей: «так, завжди» (нараховується 2 бали), «рідко» (1 бал), «ні, ніколи» (0 балів).

1. Дитина любить музику, прагне туди, де її можна послухати.

2. Має особисті музичні уподобання.

3. Любить фонове звучання музики під час здійснення різноманітної діяльності.

4. Легко та швидко відгукується на ритм та мелодію музики.

5. Легко запам'ятовує музику.

6. Якщо співає чи грає на музичному інструменті, то вкладає багато почуттів, та енергії.

7. Вміє передати настрій музичного твору.

8. Якщо чує музику, може підспівувати, виражає свої почуття мімікою, жестами та рухами.

9. Вчиться або бажає навчитись грати на музичному інструменті.

10. Із захопленням розповідає про музичні заняття, демонструє нові знання, вміння в музичному мистецтві.

Сума отриманих балів може свідчити про високий рівень схильності до музичної діяльності, зацікавленості музикою та вираження музичних здібностей дошкільнят (15-20 балів); середній рівень (5-14 балів) та низький (0-4 балів).

Другий етап методики спрямований безпосередньо на діагностику актуального рівня розвитку окремої музичної здібності. Він включає три заняття.

Заняття І.

Мета: Діагностика слуху (динамічного, тембрового, звуковисотного).

Дітям пропонуються наступні завдання:

1. За допомогою ударних інструментів потрібно відобразити динамічні характеристики музичного твору.

Наприклад: перша музична фраза знайомого дітям музичного твору виконується голосно, звучання другої - середньої сили гучності, третя виконується тихо. Або невеликий музичний твір (музична фраза) виконується на крещендо (з поступовим нарощуванням гучності звучання) або на димінуендо (з поступовим зменшенням гучності).

Дається 3 варіанти завдання, кожне наступне більш складне. Виконання найскладнішого з них оцінюється в 3 бали, не виконання жодного - 0 балів.

2. Дітям пропонується показати зображення дитячого музичного інструменту, звучання якого вони чули. Починати слід з визначення інструментів контрастних за звучанням (наприклад фортепіано - барабан, сопілка - маракаси) а потім пропонуються інструменти з менш вираженою тембральною контрастністю (наприклад бубон - металофон).

Також пропонується виконати 3 завдання з ускладненням. Виконання найскладнішого оцінюється в 3 бали, не виконання жодного - 0 балів.

3. Дітям пропонується заспівати улюблену пісню. Оцінюється чистота інтонування. Враховуючи особливості голосового апарату дітей 5-6 років та недостатньо розвинену здатність чисто інтонувати в силу вікових особливостей, завдання оцінюється за 2-бальною системою: спів, наближений до вірного відтворення мелодії - 1 бал; значна віддаленість від вірного звучання мелодії пісні - 0 балів.

Заняття ІІ.

Мета: Діагностика почуття ритму.

Дітям пропонується за допомогою різних предметів (наприклад олівець, пластмасові ножиці, іграшки) або за допомогою плескання у долоні чи притопування відобразити ритмічний малюнок музичного уривка.

Пропонується 3 завдання від простого до більш складного. Виконання найскладнішого з них оцінюється в 3 бали, не виконання жодного - 0 балів.

Заняття ІІІ.

Мета: Діагностика музичної пам'яті.

Дітям пропонується запам'ятати нескладну коротку співку (обов'язково в одну музичну фразу) та заспівати її без акомпанементу. У разі виникнення труднощів, дитині надається 3 спроби, враховується найкраща.

Близьке до вірного інтонування мелодії та вірне відтворення ритмічного малюнку оцінюється 2 балами, відтворення з помилками - 1 бал, завдання не виконано - 0 балів.

За результатами, отриманими в ході 2 етапу методики використовується трирівнева градація рівнів розвитку музичних здібностей дітей:

- високий рівень - якщо були виконані всі завдання найскладнішого рівня;

- середній рівень - оцінка виконання завдань середнього рівня складності;

- низький рівень - оцінка виконання найменш складних завдань. Сукупний аналіз результатів опитування, а також трьох занять методики дозволяють установити рівень розвитку музичних здібностей окремої дитини.

Також для діагностики музичних здібностей дітей рекомендується використовувати інші методики та тести (Додаток 3)

У вивченні музичності необхідно застосовувати не тільки специфічні (власне музичні) методи, але і загально-психологічний інструментарій дослідження властивостей особистості.

Пропоновані методичні рекомендації діагностики музичних здібностей дітей являють собою систему ігрових тестів, спрямованих на вивчення структурних компонентів музикальності: звуковисотного, темпо-метроритмічного, тембрового, динамічного, гармонійного (ладового), формотворчого почуття; емоційної чутливості на музику як головного компонента музикальності, а також когнітивного, операційного та мотиваційного компонентів музично-естетичних смаків дітей.

Рекомендована методика діагностики музичних здібностей дітей може використовуватися як індивідуально, так і в групах до 7-9 чоловік [1, ст. 127]

До пред'явлення музичних ігор-тестів педагог повинен встановити довірчі відносини з дитиною, використовуючи «нейтрально-розважальний» ігровий матеріал і, лише потім, залучити дитину в діагностичну ситуацію.

При будь-якому результаті виконання діагностичних завдань педагог повинен уникати оціночних суджень, підкріплюючи прагнення дитини грати в запропоновану йому музичну гру своєї зацікавленістю в його діях.

При груповому обстеженні дітей педагогу буде необхідна допомога асистента. Тут ще раз слід зазначити, що атмосфера під час тестування має бути спокійною, виключно доброзичливій, психологічно комфортною.

Музика сприяє розвитку пам`яті, увазі, знімає стреси, активізує роботу правого та лівого півкуль мозку, добре сприяє на розвиток художніх та розумових здібностей [24, ст. 239]

Для того, щоб розвивати музичні здібності, варто скористатись наступними практичними рекомендаціями:

1. В ранньому віці придбайте музичні інструменти (маракаси, дзвіночки, брязкальця, металофон, сопілка, та інші розвиваючі інструменти…), щоб дитина змогла співати під музику.

2. Слухайте гарну музику - класику, фольклор, традиційні дитячі пісні.

3. Якщо вдома є комп'ютер, придбайте програму, з допомогою якої дитина могла сама складати та записувати музику.

4. Відвідуйте разом з дитиною концерти, музичні театри.

5. Придбайте дитині систему Караоке та мікрофон.

6. Не карайте дитину за безлад у кімнаті, якщо це пов'язано з творчою роботою і вона ще не закінчена.

7. Обладнайте дитині кімнату, або її частину для творчих завдань.

8. Відповідайте терпляче та відверто на всі питання дитини.

9. Надайте можливість дитині демонструвати свої творчі успіхи.

10. Спонукайте дитину до фантазії, вигадування різноманітних історій.

11. Хваліть дитину за успіхи.

12. Розвивайте у дитини позитивне сприйняття своїх творчих здібностей.

13. Придбайте матеріал для театральних вистав, лялькових театрів, щоб дитина змогла розвивати свою уяву, пам'ять, вміння перевтілення.

14. Починайте кожен день дитини зі співу улюбленої пісні.

15. Користуйтесь піснями, як засобом одержання інформації.

16. Добре, якщо діти під музику танцюють і маніпулюють з предметами.

17. Обігруйте п'єси за мотивами відомих казок, або дитячих книг.

18. Акцентуйте увагу на зовнішніх проявах настрою персонажів художніх творів, зображених на ілюстраціях, що дозволяє розуміти не тільки літературних персонажів, але і один одного.

19. Стимулюйте самостійність дитини.

2.3 Критерії успішності музично-естетичного виховання

Використання в педагогічній практиці загальноосвітніх навчальних закладів виховного потенціалу ідей українських музикантів-педагогів XIX-XX століття спрямоване на реалізацію мети і завдань освітньої галузі «Мистецтво», зокрема «…формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, його культури та історії, забезпечення духовної єдності поколінь…» Це зумовлює необхідність пізнання, всебічного осмислення і раціонального застосування ретроспективного педагогічного досвіду минулого. У цьому контексті самоосвітня діяльність педагога-митця передбачає здобуття знань з історії мистецької педагогіки, музичної психології, естетики і мистецтвознавства, оволодіння провідними педагогічними ідеями минулого, що сприяє формуванню власного індивідуального стилю діяльності, проектуванню самоосвіти, самоактуалізації творчої індивідуальності педагога [23, ст. 245]

Розвиток інтересу до музичному мистецтву починається раннього віку і радіомовлення продовжується довгі роки. Цей процес відбувається різні етапи, кожен із яких має свої особливості. Стосовно дітям дошкільного віку ще можна казати про справді продуктивному й виконавському творчості, йдеться передумови для її формуванню. Щоб сформувати творчій особистості засобам музичного мистецтва необхідна за першу чергу розвинути в дитини почуття співпричетності до музичним звучанням, виховати стійкий інтерес до музики, прагнення її розуміння. Власне це ї є одним з критеріїв успішності музично-естетичного виховання. (Додаток 4)

Говорячи взагалі про успіхи формування естетичної культури дитини дошкільного треба сказати особливу роль естетичних інтересів. Інтерес це - тенденція особистості, яка полягає в спрямованості чи зосередженості її помислів певному предметі. Інтерес проявляється у спрямованості уваги, думок, помислів; потреба - у потягах, бажаннях, волі.

Потреба викликає бажання мати предметом, інтерес - ознайомитися з нею. Інтерес - мотив, котрий діє через свою усвідомленої значимості й емоційної привабливості. Коли інтереси не отримують їжу чи немає, жити нудно [4, ст. 218]

Інтерес-захоплення - це почуття зачарованості, цікавості. У індивіда, відчуває інтерес, виникає бажання досліджувати, втрутитися, розширити досвід шляхом отримання нову інформацію чи підійти до обличчя чи об'єкту.

Інтерес управляє діяльністю дитину поруч із початку його життя. Надання дитині свободи для гри, фантазії, переходу від реальної світу до уявлюваному істотно впливає в розвитку здібності дитину до переживання і інтересу. Тільки інтерес може утримувати увагу, замінюючи деталі з одного деталі на інший, тривалий час у тому, щоб дитина зміг сприйняти всю складність і єдність об'єкта, не дозволяючи йому відволікатися силою-силенною побічних подразників. Без такого фокусуючого інтересу на певних об'єктах увагу дитини може безладно блукати [9, ст. 192]

У період від народження до 7 року, вона проходить величезний шлях розвитку та зміни, можна порівняти за інтенсивністю та насиченості з цілою еволюційної епохою. Середній - старший дошкільний вік характеризується надзвичайно допитливості. Дитина починає осмислювати зв'язок між різними явищами й небуденними подіями оточуючої його дійсності і роби ти найпростіші узагальнення. Діти спостережливі і здатні визначити характер звучала музики, визначити найпростіші властивості звуків. Дитині даного віку вже зрозумілі вимоги, які пред'являються виконання пісень і танців.

Діяльність естетичного сприйняття - цей складне кризове соціальне явище, що характеризується єдністю емоційного і інтелектуального. Вона передбачає цілісне і цілеспрямоване бачення прекрасного, оцінку, що включає у собі індивідуальність проявів та емоційність переживань. Однією з основних видів музичної діяльності є слухання-сприйняття музики. Основний він оскільки є і у всіх інших видах музичної діяльності. Слухання музики як вид діяльності має завдання: знайомити дітей із музичними творами сучасної, класичної, народної музики, доступними їх сприйняттю; розвивати здатність емоційно та з оцінкою відгукуватися на музичні твори, виховуючи цим музичний смак; дати початкові інформацію про музиці, знайомство з найпростішими засобами музичної виразності; підбивати до пам'ятанню музичних творів, формуючи цим «музичний багаж» [17, ст. 136]

Переорієнтація поведінки дітей (ППД) музичного керівника по проблемі розвитку музичних здібностей у дошкільників полягає у швидкому реагуванні та вмінні виховувати учнів згідно ситуацій, особистісних потреб та темпераментів [19, ст. 314]

Основними складовими самоосвітньої діяльності педагогів музичного мистецтва є такі:

? фахові знання (знання типології жанрів дитячого народного музичного фольклору, аналіз концептуальних методик музичного виховання відомих музикантів-педагогів, обізнаність із нетрадиційними формами і методами навчання музичному мистецтву, знання історії музичної педагогіки);

? гностичні вміння (вміння складати план інтерпретації творів мистецтва, володіння навичками обробки нотних та пісенних текстів, реферування, анотування художньо-педагогічного потенціалу мистецьких джерел різних типів, співставлення власних поглядів та позицій автора);

? проектно-конструктивні вміння (визначення мети і завдань самоосвітньої діяльності з вивчення музично-педагогічних поглядів, вміння прогнозувати напрями самоосвітньої діяльності музично-виконавського, навчально-інструктивного та художньо-методичного типів, бачення проблеми опанування нових матеріалів і добору методичного інструментарію для їх вирішення, навички конструювання самоосвітньої діяльності з урахуванням особисто-професійних якостей особистості);

? інформаційні навички (інформаційне забезпечення самоосвітньої діяльності, вміння «вільного інформаційного пошуку», здатність працювати з нотними редакторами; раціональне укладання матеріалу музичного мистецтва залежно від видів музичної діяльності тощо [28, ст. 117]

У національній музичній освіті останніх років пріоритетними тенденціями розвитку стають:

- гуманізація (полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, тобто особистісно орієнтоване навчання, стверджує створення нового зразка музичної освіти, орієнтованої на особистість учня);

- фундаменталізація (як пріоритет галузей і методів пізнання; забезпечує багатопрофільність, вихід у суміжні сфери, сприйнятливість до інновацій, здатність до продуктивної переробки інформації і творчого пошуку); - гуманітаризація (покликана формувати духовність особистості, планетарне мислення, художню картину світу; самовизначення особистості в музичній культурі є стрижневою лінією гуманітаризації);

- національна спрямованість (полягає в органічному поєднанні музичної освіти з історією і традиціями українського народу, у збереженні і збагаченні національних цінностей);

- перехід від інформативних форм до активних методів музичного навчання (передбачає використання наукового пошуку, проблемного підходу, мультимедійних технологій, інноваційних моделей, які активізують інтелектуальну діяльність);

- створення умов для творчої самореалізації учнів (передбачає самоактуалізацію творчого підходу, дає можливість особистості пережити радість творчого досягнення) і безперервність музичної освіти.

Висновки

Система музичного виховання та розвитку пов'язує воєдино плекання естетичного сприйняття музики та розвитку виконавські можливості дітей. Ознайомлення із кращими зразками музичного творчості є підставою морального виховання дошкільника засобами цього мистецтва, основою формування музичного смаку. Нагромадження музичних вражень розвиває в дітей віком музичні потреби, інтереси й уміння. Навчання виконавчої діяльності здійснюється тим успішніше, що більше розвинена в дітей віком здатність естетично сприймати музику.

При розвитку слухових орієнтувань насамперед потрібно звернути увагу до багатство слухових вражень. Світ, навколишній дитини, наповнений різноманітними звуками різної сили, тривалості, забарвлення. Явища природи супроводжуються мелодичними звуками і шумами, звуками, ледь вловимими і гуркітливими. Це різноманітні голоси птахів, тварин, звуки капелі, дощу, дзюрчання струмка, шелест листя, шерех колосків жита і з, багатьох інших. У цьому плані цілком виняткову роль грають заняття музикою [10, ст. 288]

У вихованні та розвитку дошкільника значна роль належить звуковим орієнтуванням - здібності чути звуки, співвідносити його з джерелом, розрізняти їх за тону, тембру, забарвленні, порівнювати одні звуки з іншими т. буд. Конче важливо виховати в дітей віком здатність сприймати красу звуків та його поєднань і відтворювати в слові, пісні, музиці. Культура слухових сприйняттів є наслідком навчання, виховання.

Вдосконалення традиційних форм і методів виховного впливу, створення сучасних технологій музично-естетичного виховання дошкільників, зокрема методики формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку, неможливе без наукового обґрунтування їх організаційно-методичних засад. Перспективним підходом до реформування дошкільної освіти відповідно до сучасних вимог є врахування спадщини педагогічної практики, узагальнення провідних наукових підходів щодо музично-естетичного виховання дітей дошкільного віку. Найбільш перспективним для сучасної музичної педагогіки можна визначити підхід, в основі якого лежить теорія перцепції. Стрижневою категорією цього підходу, визначеного як особистісний, індивідуальний, є музичне сприймання, яке визначається як основа розвитку музичних здібностей особистості. Сутність цього педагогічно підходу полягає в тому, що для ефективного розвитку музичних здібностей необхідно цілеспрямовано, в процесі виховання і у певній послідовності залучати дитину до «музичного середовища» [21, ст. 224]

Використовуючи результати емпіричних експериментів, прихильники особистісного підходу наголошують на тому, що для ефективного формування музичних здібностей необхідно у певній послідовності (відповідно до етапів індивідуальної психолого-фізіологічної зрілості вихованця) залучати дитину до певного роду «музичного середовища» з орієнтацією на здібності суб'єкта. Орієнтація на особистісний підхід вимагає від музичних керівників використовувати особливі методи виховання, спрямовані на створення відповідного середовища, у якому відбувається музичне сприймання. За допомогою комплексу специфічних методів має реалізуватися головна мета такого підходу у музичному вихованні - сприймати твори мистецтва у відповідності до загальної мети художнього виховання дитини. Тому, у процесі формування музичних здібностей, важливо використовувати спеціально дібрані музичні твори, які, впливаючи на афективну сферу дитини, здатні розвивати у неї вищі психічні функції - мислення, волю, мотивацію. На нашу думку, значний позитивний вплив на особистість дитини має український дитячий музичний фольклор, пісні календарних та обрядових свят і ритуалів (колискові, забавлянки, побутові пісні, заклички, примовки, дитячі ігри, веснянки, колядки, щедрівки тощо).

Музично-естетичне виховання в сучасних умовах здійснюється на трьох рівнях: елементарному, який забезпечується загальноосвітніми навчальними закладами та позашкільними установами; середньому - забезпечується спеціальними типами навчальних закладів; вищому рівні музичного виховання, що забезпечується вищими музичними закладами. Взаємодія цих закладів з інституціями створення, збереження та накопичення музично-естетичного досвіду забезпечує ефективне функціонування системи музично-естетичного виховання дітей та молоді сьогодення.

Список використаних літературних джерел

1. Баришева Т.А. Емпатія і сприйняття музики. - Л.: ЛДПІ, 1989 - 156 с.

2. Бєляєва-Екземплярський С.М. Про психологію сприйняття музики. - М.: «Музика», 1923. - 125 с.

3. Берхін Н.Б. Роль співпереживання у сприйнятті та створенні художніх творів. / / Питання псіхолгіі. - 1988- №4. - 160 с.

4. Бечак Б.А. Виховання мистецтвом. - М.: Просвещение, 1981. - 280 с.

5. Веккер Л.М. Сприйняття та основи його моделювання. - Л.: Видавництво ЛДУ, 1964. - 194 с.

6. Вендрова Т.Є., Писарєва І.В. Виховання музикою. - М.: 1991, 50 с.

7. Ветлугіна Н.А. Музичне виховання в дитячому садку. - М.: Просвещение, 1981. - 240 с.

8. Ветлугіна Н.А. Методика музичного виховання в дитячому садку. - М.: Просвещение, 1989 - 270 с.

9. Сприйняття музики: Зб. статей / За ред. В.Н. Максимова. - М.: Музика, 1980 - 256 с.

10. Гогоберідзе А.Г. Теорія і методика музичного виховання дітей дошкільного віку. - М.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 320 с.

11. Гофман Е. - Т.А. Думки про високе значення музики. / / Позов-во в школі. -1992. - №2.

12. Дзержинська І.Л. Музичне виховання молодших дошкільнят. - М.: Просвещение, 1985 - 160 с.

13. Кабалевський Д.Б. Виховання розуму і серця. 2-е вид. - М.: Просвещение, 1984. - 204 с.

14. Книга про музику. / Укл. Г. Головінський, М. Ройтерштейн. М.: Радянський композитор, 1975. - 340 с.

15. Кулаковскій Л.О. Сприйняття музики / / Радянська музика. - 1956 - №5.

16. Кононова Н.Г. Навчання дошкільників грі на музичних інструментах. - М.: Просвещение, 1990 - 159 с.

17. Левашова Г.Я. Музика та музиканти. - Л.: Дитяча література, 1969. - 150 с

18. Мій світ в діалозі мистецтв. - Ставрополь: ІРО, 1996. - 208 с.

19. Музика дітям. Питання музично-естетичного виховання / Укл. Л. Міхєєва. Л.: Музика, 1970. - 340 с.

20. Музикальне сприйняття як предмет комплексного дослідження. - Київ: Музична Україна, 1986. - 126 с.

21. Назайкінский Є.В. Звуковий світ музики. - М.: Музика, 1988. - 254 с.

22. Назайкінскій Є.В. Про психологію музичного сприйняття. - М.: Музика, 1972. - 383 с.

23. Остроменскій В.Д. Сприйняття музики як педагогічна проблема. - Київ: Музична Україна, 1975. - 286 с.

24. Петрушін В.І. Музичне сприйняття як засіб вивчення особистості школяра / / Питання психології. - 1986. - №1.

25. Петрова В. Музичне заняття / / Дошкільне воспитание. - 1994- №9 - 120 с.

26. Полуніна В.М. Мистецтво і діти М.: Просвещение, 1982. - 191 с.

27. Радинова О.П. Дошкільний вік: завдання музичного виховання / Дошкільне виховання. - 1994- №2 - 30 с.

28. Радинова О.П. Слухаємо музику. - М.: Просвещение, 1990. - 158 с.

29. Раппопорт С.Х. Мистецтво і емоції: 2-е вид. - М.: Музика, 1972. - 168 с.

30. Рицарева М.Г. Музика і я: Популярна енциклопедія для дітей. - М.: Музика, 1994. - 367 с.

Размещено на Allbest.ru

...