Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

Зміст

• Вступ
• 1. Організація роботи з обдарованими і здібними учнями
• 2. Особливості роботи з обдарованими дітьми
• 3. Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми
• Висновок

Вступ

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню" через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу - відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три-чотири групи по 120-140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет - в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio - знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

1. Організація роботи з обдарованими і здібними учнями

Епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, - диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями.

То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної і творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

Обдарованість - складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина - індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому навчання і виховання обдарованих учнів необхідно здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи:

* індивідуалізації і диференціації навчання;

* довіри і підтримки;

* залучення обдарованих учнів до участі у житті школи.

Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня.

Система роботи з виявлення обдарованих дітей включає в себе:

* попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;

* спостереження за роботою учнів на уроках математики; під час позакласних заходів;

* аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;

* аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо.

Як відомо, обдаровані діти виділяються рядом характерних особливостей:

* обдаровані діти мають добру пам'ять, особистий світогляд;

* в обдарованих дітей добре розвинута свідомість;

* обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;

* обдаровані діти настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;

* вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів. Навчання дає їм задоволення;

* вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, вміють фантазувати;

* вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання;

* вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно думати, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх.

Розвиток обдарувань та нахилів учнів здійснюється такими шляхами:

· Включення у структуру уроку математики проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.

· Забезпечення участі школярів у позакласних заходах з предмета, у заняттях математичних гуртків.

· Створення умов для самостійної діяльності

· Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах з математики.

Однією з найважливіших умов розвитку обдарованості учнів є формування пізнавального інтересу, який є підґрунтям для розвитку пізнавальної активності учнів.

Під впливом пізнавального інтересу з'являються такі важливі компоненти активного навчання як активний пошук, здогад, дослідницький підхід, готовність до розв'язування задач.

Нестандартні, дослідницькі задачі, які вчитель включає у структуру роботи, обдаровані діти сприймають як виклик власному інтелекту. Інтелектуальний і естетичний заряд шкільного курсу математики значно підвищується, коли на уроці, а також під час інших форм спілкування з школярами застосовувати ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення, цікаві "красиві задачі".

Обов'язковою передумовою розвитку обдарувань школярів як на уроці, так і в позаурочний час повинна виступати проблемність викладання.

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв'язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Вчителю треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати "нерозв'язані питання", відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

При роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані наступні форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові. Фронтальні заняття-дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльні ігри (ОДІ), рольові ігри.

Групові заняття - парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед всім класом. Кожна форма може також відрізнятися: "мозковий штурм", вільний час для самокорекції засвоєння, залік та ін.

Для обдарованих дітей з успіхом можна використати нові організаційні форми: "Поле чудес", заняття клубу "Що? Де? Коли?", індивідуалізовані програми навчання. Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, бесіди за круглим столом, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв'ю, шкільні лекції, семінарські заняття).

Розвитку обдарованості сприяє самостійна робота учнів. Вивчення методичної літератури і досвід роботи з питань організації самостійної роботи учнів, врахування вимог диференціації під час навчання дозволяють зробити висновок про те, що в основу класифікації типів самостійних робіт фактично можуть бути покладені рівні засвоєння знань.

Класифікація типів самостійної роботи:

· алгоритмічний;

· із вказанням способу виконання;

· розпізнання;

· обґрунтування;

· творчість.

Для самостійних робіт останнього (п'ятого) типу характерні так звані творчі завдання, в процесі розв'язування яких учні відкривають для себе нові сторони матеріалу, що вивчається. Завдання даного типу можуть бути на знаходження нових способів розв'язування завдань, на самостійне створення їх. Доцільно також використовувати задачі як з недостатніми, так і з зайвими даними. учень обдарований позакласний академія

Всебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки в ході навчальної діяльності, а й під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких учні не тільки поглиблюють знання з математики, а й мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись.

Математичні гуртки є основною формою позакласної роботи з математики. Заняття в них доповнюють роботу на уроках і дають можливість задовольнити інтереси та бажання учнів, що виходять за межі навчальної програми. У процесі гурткової роботи учнів вчаться розв'язувати математичні проблеми, працювати з математичною літературою, готуються до участі в математичних олімпіадах.

Олімпіада - це свято, на якому сяють яскраві математичні ідеї і красиві судження. Проте успіх на такому святі чекає того, хто ретельно до нього готувався. Без системної роботи на уроці і після уроків велика перемога в олімпіаді неможлива.

Олімпіада - це конкурс, у якому переможцями стають найсильніші, а інші учасники збагачуються новими знаннями і здобувають необхідний досвід. Тільки добровільний принцип і зацікавленість допомагають залучати учнів до осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. При підготовці до шкільної олімпіади слід особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання яких дає можливість відчути радість подолання труднощів.

Починаючи з 7 класу обдаровані діти працюють з додатковою літературою. Це журнал "Квант", збірники олімпіадних задач, завдання різних турнірів тощо.

Зміна форм діяльності, опора на творчі інтереси дітей, різноманітність областей застосування здібностей - все це допомагає зберігати високу працездатність обдарованих дітей. У них виробляється потреба брати все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.

2. Особливості роботи з обдарованими дітьми

Обдаровані діти - одна з великих таємниць природи. Вже від народження вони завдають багато клопоту батькам. Такі немовлята сплять значно менше від звичайних дітей. Ледве почавши ходити, вони намагаються якнайшвидше пізнати оточуючий світ: розбирають, розламують речі, маніпулюють ними. Дорослі ж намагаються з цим боротися, тим самим пригнічують дитячу допитливість. "Чомучки" ставлять безліч запитань, чим часто засмучують і навіть дратують батьків. Вже у ранньому віці у обдарованих дітей виявляються нахили до певних видів творчості. За здібностями вони випереджають своїх однолітків у деяких видах діяльності, мають велику працездатність. Такі діти добре пристосовуються до нових ситуацій, виявляють лідерство, беруть на себе відповідальність за свої дії. Вони завжди уважні, кмітливі, активні, незалежні, допитливі, комунікабельні. Їм притаманна постійна тяга до творчого пошуку, до нестандартного розв'язання проблемних ситуацій. Особливо складно з такими дітьми у школі. Нерідко таких дітей намагаються зрівняти з іншими школярами, підігнати під єдиний стандарт слухняного учня. Ось чому з часом маленькі вундеркінди стають звичайними людьми, котрі нічого нового, оригінального не створюють.

Однак справжньою запорукою успіху є лише ефективна співпраця творчого наставника і обдарованого учня. Вчителі, котрі працюють з такими школярами, мають бути чуйними і доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, широке коло інтересів і вмінь, нетрадиційний світогляд. Дійсно, робота із здібними і обдарованими дітьми вимагає від вчителя додаткового напруження сил, потребує більше часу на підготовку, що пов'язано з підбором завдань підвищеної складності. У зв'язку з цим вчителю повинен мати спеціальну післявузівську підготовку і бути готовим до подальшого придбання спеціальних знань.

Організація роботи з обдарованими дітьми має свої особливості і повинна базуватися на альтернативних, нестандартних формах і методах навчання, одним із яких є науково-дослідницька робота. Саме вона є першим кроком до самостійної наукової творчості. Виконання дитячої наукової роботи сприяє підвищенню інтересу до поглибленого вивчення базових, спеціальних та фахових дисциплін, стимулює творче самовдосконалення учнівської молоді, допомагає у виборі професії.

Один з перших кроків молодого вчителя - об'єднати творчих, допитливих школярів під час проведення гурткової роботи. Бажано давати учням завдання, які потребують поглибленого вивчення певної теми і включають елементи експерименту, дослідництва. Спочатку необхідно уточнити і конкретизувати кінцеву мету експерименту. Разом із школярами слід розділити дослідження на частини, з'ясувати проміжну мету. При необхідності вчитель допомагає учням проаналізувати всі можливі варіанти проведення дослідження і вибрати з них найбільш раціональний. Важливим етапом будь-якого експерименту є складання плану, який повинен бути коротким і відображати лише основні етапи дослідження. До початку досліду варто також продумати, які таблиці, малюнки, схеми можна буде застосовувати.

Тим учням, які вміють робити прості експерименти, аналізувати, узагальнювати отримані результати, можна запропонувати взяти участь в роботі Малої академії наук. Запорукою успіху є чіткість та ефективність організації роботи молодих науковців. Завдання вчителя не лише перетворити дослідження на дійсно творчий процес, а й створити у стосунках з дітьми атмосферу співпраці, товариської допомоги, сприяти розвитку творчих сил дитини, підтримати дух пошуку, дослідження, успішності. Саме це і є найголовнішим у роботі з обдарованими дітьми, тому що впевненість у власних творчих силах спонукає людину до нових досягнень і перемог.

3. Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя - звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

- часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

- у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;

- рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

- Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;

- мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

- можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

- дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;

- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;

- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

- мають сильно розвинуте почуття гумору;

- постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

- визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

- їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

- повага до бажання учнів працювати самостійно;

- вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

- надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;

- індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

- заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

- виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

- схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

- підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

- надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв'язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

- добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

- терпиме ставлення до можливого безладдя;

- заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

- переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

- неприязнь у школі часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

- ігрові інтереси - обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок - дитина опиняється в ізоляції;

- заглиблення у філософські проблеми - для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;

- невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком - обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

- прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

- почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

- нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;

- надмірні чутливість, вразливість;

- потреба в уважному ставленні дорослих;

- нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.

Висновок

Обдарованість і талант. Досить часто ці слова вживаються як синоніми. Але таке тлумачення є не тільки малопродуктивним, більше того, воно створює небажану двозначність. Тому багато дослідників "навантажують" термін "талановитий" спеціальним значенням, а саме: той, хто має дуже високий рівень здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах. Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

Отже, відповідно до цього розуміння, шестирічний Моцарт, який брав участь разом із батьком у концертному турне європейськими країнами,-- безперечно, талант (але ще не геній); 18-річний Славко, який щойно закінчив фізичний факультет університету,-- поки що тільки обдарований юнак.

У разі спільного вживання терміни "обдарований" і "талановитий" виступають як рід і вид. Будь-яка талановита дитина (взагалі людина) є одночасно обдарованою, але не кожну обдаровану дитину можна вважати талановитою. Деяким обдарованим дітям ще необхідно досягти рівня талановитості, а це вдається, на жаль, не всім.

Размещено на Allbest.ru

...