Система творчих завдань міжпредметного характеру як засіб розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.09 - Теорія навчання

Система творчих завдань міжпредметного характеру як засіб розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів

Явоненко Марина Валеріївна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Савченко Олександра Яківна, Академія педагогічних наук України, віце-президент

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Миропольська Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент Науменко Віра Орестівна, Київський міський педагогічний університет імені Б.Д.Грінченка, завідувач кафедри теорії та методики початкової освіти

Захист відбудеться 13 вересня 2007 року о 1600 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 7 серпня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д.Березівська

1. Загальна характеристика роботи

літературний школа творчість навчальний

Актуальність теми. Гуманістичні пріоритети сучасної шкільної освіти ґрунтуються на ідеях самоцінності та унікальності особистості дитини, необхідності розвитку її творчих здібностей, потреб та інтересів у навчальній діяльності. Творчість - необхідна умова повноцінного життя людини, яка сприяє її становленню як творця і проектувальника власної долі, особистості з високим рівнем культури і духовності.

На цьому аспекті модернізації сучасної освіти акцентовано увагу в концептуальних документах нашої держави. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти наголошено на необхідності створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України. У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено важливість різнобічного розвитку індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб.

У теорії та практиці сучасної початкової освіти пошук шляхів та засобів розвитку творчих здібностей учнів у різних сферах діяльності є однією з найактуальніших проблем. У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із загальнонавчальною підготовкою діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Проблема розвитку дитячої творчості та здібностей була і залишається предметом аналізу багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Ними досліджено проблему розвитку загальних творчих здібностей, від яких залежить успішність у багатьох видах діяльності (Д.Б.Богоявленська, Л.В.Венгер, Дж.Гілфорд, Г.С.Костюк, О.М.Лук, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець, Е.Торренс та ін.), а також спеціальних творчих здібностей, які обумовлюють високі досягнення у конкретних видах творчості: технічному (В.О.Моляко), музичному (Б.М.Теплов, О.М.Рудницька), образотворчому (О.О.Мелік-Пашаєв, О.І.Савенков), літературному (З.Н.Новлянська, З.В.Юрченко) та ін.

Літературна творча діяльність посідає особливе місце серед проявів творчості молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких психічних процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції, активізує почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності молодшого школяра. З іншого - дітям цього віку властива надзвичайна емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, невтомна допитливість, відкритість до оточуючого світу (Н.С.Лейтес, Г.О.Люблінська, Н.О.Менчинська та ін.). Це підтверджує важливість цілеспрямованого художньо-словесного розвитку саме молодших школярів.

Сучасне розуміння проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів увібрало в себе здобутки гуманної педагогіки минулого. Психолого-педагогічна спадщина Я.А.Коменського, К.Д.Ушинського, О.В.Духновича, М.Монтессорі, О.О.Потебні, С.Ф.Русової, П.П.Блонського, практика Л.М.Толстого, С.Френе, Дж.Родарі, В.О.Сухомлинського свідчать, що літературна творчість у дитячі роки - умова та засіб максимального розкриття творчих здібностей, активізації емоційно-чуттєвої сфери, пізнавальних інтересів та духовного потенціалу молодших школярів.

Різні аспекти проблеми розвитку літературно-творчих здібностей учнів як здатності до успішної літературної творчості висвітлюються у працях психологів, педагогів та методистів. Зокрема, завдяки науковим розвідкам психологів Н.С.Лейтеса, О.О.Мелік-Пашаєва, З.Н.Новлянської та ін. вивчено структуру здібностей молодших учнів до художньої і літературної творчості. Досліджено окремі компоненти літературних здібностей школярів, а саме: особливості художнього сприймання ними літературних творів (О.І.Никифорова, В.П.Ягункова, П.М.Якобсон та ін.), прояви їх уяви (Л.С.Виготський, О.М.Дьяченко, С.Л.Рубінштейн та ін.), розвиток мовлення як продуктивний процес (В.І.Бадер, А.М.Богуш, М.Я.Плющ, Т.Г.Постоян та ін.). Вченими І.С.Волощуком, Є.В.Заїкою, О.Я.Савченко та ін. розроблено системи завдань з розвитку творчих здібностей учнів.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки українськими дидактами та методистами досліджуються різні питання розвитку мовленнєвих і літературних творчих здібностей молодших школярів у навчальному процесі (М.С.Вашуленко, Н.Й.Волошина, І.П.Гудзик, В.О.Мартиненко, В.Я.Мельничайко, В.О.Науменко, О.Я.Савченко, Г.С.Тарасенко, О.Н.Хорошковська та ін.). Дисертаційні дослідження останнього десятиріччя (О.В.Грушко, Н.Є.Миропольська, І.І.Осадченко, К.І.Пономарьова, Л.В.Шелестова, З.В.Юрченко та ін.) засвідчують важливість вирішення теоретичних і практичних аспектів організації процесу розвитку літературно-творчих здібностей школярів, продуктивність особистісно орієнтованих методик.

Водночас аналіз педагогічних і методичних робіт показує, що у дидактиці початкової освіти проблема розвитку літературно-творчих здібностей учнів в умовах оновленого змісту і методичного забезпечення не отримала цілісного відображення. Аналіз теоретичного досвіду, спостереження за навчальним процесом, бесіди та анкетування учителів і учнів, вивчення дитячих творчих робіт дають змогу зробити висновок, що розв'язання проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів відбувається обмежено, без належної дидактичної організації. Зростаюча актуальність проблеми, її теоретична та практична значущість і водночас недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження „Система творчих завдань міжпредметного характеру як засіб розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планів і програм науково-дослідницької діяльності кафедри педагогіки та методики початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка з проблеми „Особистісно орієнтована система навчання та виховання як стратегічне завдання модернізації початкової освіти” (протокол № 3 від 12.11.2000р.). Тему дисертації затверджено вченою радою Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №7 від 28.02.2001року) і погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 11.04.2001року).

Об'єкт дослідження: процес розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у навчальній діяльності.

Предмет дослідження: система творчих завдань міжпредметного характеру та умови її застосування у навчальному процесі.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні системи творчих завдань з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів та експериментальній перевірці ефективності її застосування у навчальному процесі.

Гіпотеза дослідження. Розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів можна значно поліпшити, якщо цей процес здійснюється поетапно і набуває цілеспрямованого керівництва через систему завдань міжпредметного характеру, розроблену з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності та орієнтовану на розвиток усіх складових літературно-творчих здібностей. Процес її застосування буде ефективним за умов:

- підготовки учнів до створення літературних продуктів на міжпредметному змісті;

- збагачення їх емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду;

- навчання учнів елементарних прийомів літературної творчості;

- інтеграції різних видів творчої діяльності учнів (літературної, образотворчої, театральної, музичної);

- наявності розвивального емоціогенного середовища, що стимулює дітей до творчості.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. Вивчити стан розробленості проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у педагогічній теорії і практиці.

2. Обґрунтувати сутність та структуру досліджуваних здібностей учнів молодшого шкільного віку.

3. Розробити систему завдань міжпредметного характеру з розвитку літературно-творчих здібностей, визначити умови її впровадження до навчально-виховного процесу.

4. Виділити критерії і показники сформованості досліджуваних здібностей учнів початкових класів.

5. Здійснити експериментальну перевірку ефективності використання системи творчих завдань міжпредметного характеру як засобу розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів.

Методологічну основу дослідження становлять положення філософії, психології, естетики щодо сутності художньої та літературної творчості, їх ролі у розвитку особистості; філософсько-педагогічні концепції дитиноцентризму та життєтворчості; сучасні психологічні теорії розвитку загальних і спеціальних здібностей; вихідні концептуальні положення державних документів про стратегію освіти в Україні (закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Державний стандарт початкової загальної освіти).

Теоретичними засадами дослідження є положення загальної теорії здібностей та результати психологічних і дидактичних досліджень про розвиток творчих здібностей у відповідній діяльності (Л.С.Виготський, Дж.Гілфорд, Н.С.Лейтес, О.О.Мелік-Пашаєв, В.О.Моляко, Б.М.Теплов та ін.); теорії навчальної діяльності та взаємозв'язку навчання і розвитку (Н.М.Бібік, В.В.Давидов. М.О.Данилов, Л.В.Занков, І.Я.Лернер, С.Д.Максименко, Н.Є.Миропольська, О.Я.Савченко, М.М.Скаткін та ін.); теорії формування умінь виконувати навчальні та творчі завдання (Ю.К.Бабанський, Г.О.Балл, Ю.М.Колягін, І.Я.Лернер, О.Я.Савченко та ін.); наукові доробки з розвитку комунікативно-діяльнісної основи мовлення учнів (М.С.Вашуленко, І.П.Гудзик, Л.О.Варзацька, Г.С.Тарасенко, О.Н.Хорошковська та ін.).

У розробці і проведенні експериментального дослідження нами враховувалися сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу на засадах особистісно орієнтованих методик, що передбачали діагностику й корекцію навчальних досягнень учнів, діалог, вибір, партнерські взаємини учителя з учнями (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, І.Д.Бех, Н.М.Бібік, С.П.Бондар, О.Я.Савченко та ін.).

З позицій системного підходу було розроблено методику дослідження, в якій використано такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми; аналіз нормативних документів початкової школи; ознайомлення з педагогічним досвідом розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (аналіз публікацій та методичних доробків творчо працюючих вчителів, анкетування та бесіди з учителями, цілеспрямовані спостереження за навчальним процесом); анкетування школярів, спостереження за їх творчою діяльністю; моделювання дидактичних ігор, творчих завдань з розвитку літературно-творчих здібностей учнів; тестування, виконання учнями завдань відкритого типу та творчих завдань на вибір; аналіз продуктів дитячої творчості, констатувальний та формувальний експерименти, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три взаємопов'язані етапи і тривало протягом 2000-2007 років.

На першому етапі (2000-2001рр.) проаналізовано наукову літературу з проблеми дослідження, визначено його вихідні теоретичні положення, предмет, об'єкт, мету, завдання і методи дослідження, проведено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2001-2005рр.) розроблено систему творчих завдань міжпредметного характеру, визначено дидактичні умови її впровадження до навчального процесу початкової школи, підготовлено методики написання творчих робіт, проведено формувальний експеримент.

На третьому етапі (2005-2007рр.) здійснено оцінку ефективності експериментальної системи завдань, конкретизовано умови її ефективного використання до навчального процесу, оброблено й узагальнено результати дослідження, здійснено наукове оформлення отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база. Дослідження проводилося у школах міст Чернігова та Корюківки, у Радянськослобідській та Киїнській школах Чернігівської області. Різними формами констатувального експерименту було охоплено 560 учнів та 126 вчителів початкових класів. Формувальний експеримент тривав протягом 2001-2005-го н.р. у Чернігівських ЗСШ І-ІІІ ст. №1, №12, ЗСШ І ст. №36, ЗОШ І-ІІІ ст. №4, №29, ЗОШ І-ІІІ ст. №4 м. Корюківки, Радянськослобідській та Киїнській ЗОШ І-ІІІ ст. Чернігівського району. У ньому брало участь 511 учнів 1-4-х класів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему творчих завдань міжпредметного характеру з розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів та умови її впровадження до навчального процесу; обґрунтовано критерії та показники рівнів розвитку досліджуваних здібностей молодших школярів; визначено етапи (підготовчий, основний) їх розвитку в молодшому шкільному віці. Уточнено поняття „творче завдання”, „система творчих завдань”, „літературно-творчі здібності” стосовно молодших школярів; виявлено основні тенденції розвитку літературно-творчих здібностей у молодшому шкільному віці; з'ясовано вплив різних типів завдань на розвиток певних компонентів досліджуваних здібностей. Набули подальшого розвитку положення про особистісно-діяльнісний підхід до розвитку творчих здібностей учнів, необхідність їх мотиваційної підготовки до творчої діяльності, емоційно-ціннісного пізнання світу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена система творчих завдань та методичні рекомендації щодо її застосування, методики написання творчих робіт можуть бути використані на уроках української мови, читання, позакласного читання, природознавства, мистецтва, художньої праці тощо, у позаурочній діяльності з метою розвитку літературно-творчих здібностей учнів. Вона може слугувати моделлю для розробки аналогічних систем завдань з метою розвитку художньо-творчих здібностей молодших учнів (образотворчих, музичних тощо). Теоретичні положення дисертації, висновки та методичні рекомендації можуть використовуватися вчителями початкової школи у навчальному процесі, методистами, психологами, викладачами для проведення тренінгів з метою розвитку образного мислення, уяви, а також авторами підручників, навчальних і методичних посібників.

Основні положення і рекомендації щодо розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у процесі виконання творчих завдань міжпредметного характеру використано у роботі Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 123 від 12.12.06 р.), у роботі Чернігівських ЗСШ І-ІІІ ст. №1 (довідка № 112 від 13.11.06 р.), ЗОШ І-ІІІ ст. №4 (довідка № 171 від 14.11.06 р.), ЗСШ І-ІІІ ст. №12 (довідка № 267 від 9.11.06 р.), ЗОШ І-ІІІ ст. №29 (довідка № 174 від 8.11.06 р.), ЗСШ І ст. №36 (довідка № 41 від 7.12.06 р.); ЗОШ І-ІІІ ст. №4 м. Корюківки (довідка № 175 від 15.12.06 р.); Радянськослобідської ЗОШ І-ІІІ ст. (довідка № 14 від 8.12.06 р.); Киїнської ЗОШ І-ІІІ ст. (довідка № 431 від 8.12.06 р.) Чернігівського району. Теоретичні та практичні положення дисертації висвітлювались під час читання спецкурсів студентам та магістрантам факультету початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідки № 04-11/946 від 16.11.06 р., № 04-11/945 від 16.11.06 р.), під час проведення семінарів серед керівників гуртків художньо-естетичного циклу (довідка № 188 від 02.11.06 р.), у процесі факультативної роботи з учнями початкових класів (довідки № 266 від 09.11.06 р. та № 112 від 13.11.06 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалась комплексним підходом до розробки його теоретичних засад з урахуванням сучасних досліджень із психології здібностей, лінгвістики, дидактики, методики початкового навчання. Це дозволило різнобічно вивчити об'єкт дослідження, визначити комплекс методів педагогічного пошуку, адекватних його предмету, меті й завданням.

Дослідження проводилось у різних умовах організації навчального процесу (школи міста й села, загальноосвітні та спеціалізовані школи), в експерименті брали участь вчителі з різним педагогічним стажем. У ньому поєднувалися констатувальний і формувальний експерименти, результати яких підлягали якісному й кількісному аналізу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації дістали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток навичок критичного мислення учнів у контексті розробки стандартів освіти України” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми педагогіки початкової освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми підготовки фахівців в умовах оновлення змісту і форм початкової загальної освіти” (Луцьк, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав-Хмельницький, 2003), Міжрегіональній науково-практичній конференції „Малокомплектна школа: проблеми, досвід роботи, перспективи” (Чернігів, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (Вінниця, 2005), Міжвузівській науково-практичній конференції „Інноваційні технології навчання та виховання у початковій школі” (Чернігів, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні технології навчання у початковій школі” (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті” (Тернопіль, 2006).

Основні теоретичні положення й висновки обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (2001-2007 рр.).

Упровадження результатів дослідження в практику здійснювалось протягом 2000-2007 рр. шляхом публікацій методичних рекомендацій, проведення семінарів з учителями шкіл м. Чернігова, читання лекцій у Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, особистого керівництва літературною творчістю молодших школярів у позакласній роботі тощо.

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення у 14 одноосібних публікаціях автора, з них 7 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань на 20 сторінках), 4 додатків (на 52 сторінках). У роботі наведено 14 рисунків, 29 таблиць (сукупно займають 23 сторінки). Основний зміст дисертації викладено на 199 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 271 сторінка.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, визначено основні методи проведення експерименту, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, подано відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Проблема розвитку літературно-творчих здібностей школярів у психологічних та педагогічних дослідженнях” розкрито сутність поняття „творчість”, з'ясовано значення категорії „творчі здібності” як передумови становлення творчої особистості, визначено суть, структуру літературно-творчих здібностей, психолого-педагогічні чинники їх розвитку в молодшому шкільному віці, проаналізовано досвід педагогів та психологів з проблеми організації дитячої літературної творчості. У розділі розглянуто існуючі у педагогіці та психології типи, види творчих завдань, спрямовані на розвиток загальних та спеціальних творчих здібностей школярів, а також окремих компонентів літературно-творчих здібностей учнів.

У наукових розвідках поняття „літературно-творчі здібності” школяра (ЛТЗ) базується на ознаках такого феномену, як творчість. Вона оцінюється філософами, психологами та педагогами як неодмінна умова людського існування та соціального прогресу, вища духовність особистості як суб'єкта творчого процесу (М.М.Бахтін, Л.С.Виготський, О.О.Потебня, В.О.Роменець та ін.). Вихідними положеннями тлумачення сутності творчості у контексті нашого дослідження є такі: творчість - надзвичайно складна форма людської активності, ознаками якої є зв'язок інтуїтивного і логічного, відчуття натхнення, бажання творити, діалектична єдність продуктивної і репродуктивної діяльності, усталеного і нового, позитивна цінність результатів.

Специфічною особливістю літературної творчості як різновиду художньої творчості є наявність в її складі емоційного компоненту. Якщо в інтелектуальній творчості на перший план виступають такі якості, як здатність генерувати ідеї, гнучкість поводження з ними, оригінальність продуктів творчості, то у художній творчості головним є те, яким неповторним емоційно-ціннісним та асоціативним змістом наповнює автор свій твір (А.А.Адаскіна, О.О.Мелік-Пашаєв, З.Н.Новлянська, Н.Ф.Чубук та ін). Дитяча літературна творчість розуміється дослідниками як могутній засіб розвитку духовного світу особистості, його загальної креативності, художньої культури, що забезпечує дитині успішність у пізнанні й активних творчих діях (А.М.Богуш, Н.В.Гавриш, Н.Є.Миропольська, Г.С.Тарасенко та ін.).

Аналіз основних психологічних підходів до проблеми творчих здібностей (діяльнісного, функціонально-генетичного, особистісного) дав можливість з'ясувати сутність понять „здібності”, „літературно-творчі здібності”, „літературно-творча діяльність”. Дотримуючись особистісно-діяльнісного підходу до розуміння досліджуваних здібностей, ми розглядаємо їх як сукупність множини певних інтегративних характеристик особистості, які забезпечують у своїй функціональній єдності успішність виконання літературно-творчої діяльності.

На основі аналізу різних підходів до визначення компонентного складу творчих та літературних здібностей (О.О.Мелік-Пашаєв, З.Н.Новлянська, З.В.Юрченко та ін.) нами було з'ясовано структуру літературно-творчих здібностей, яка представляє собою єдність мотиваційної та інструментальної складових. До внутрішніх мотиваційних характеристик літературно-творчих здібностей молодших учнів належить схильність до занять літературною творчістю, бажання висловитись, поділитись враженнями, допитливість, творчий інтерес, почуття захопленості тощо. Зовнішніми мотивами є прагнення отримати похвалу, гарну оцінку, позитивний відгук від слухачів, довіра до вчителя та ін.

Інструментальну складову літературно-творчих здібностей школярів утворює синтез емоційно-ціннісного (художнє сприймання та спостережливість, емоційна вразливість, увага до внутрішнього світу інших людей, здатність до співпереживання тощо), креативного (творча уява, художньо-образне та асоціативне мислення) та мовленнєвого (чутливість до слова, відтінків його значень та звукових якостей; багатство словникового складу; володіння засобами художньої виразності тощо) компонентів.

Виділені складові дозволяють припустити, що процес розвитку літературно-творчих здібностей є керованим, тобто розвиток кожного з компонентів частково підлягає змінам. Їх повноцінний розвиток можливий за умов формування мотивації літературної творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток усіх компонентів інструментальної складової літературно-творчих здібностей молодшого школяра, що здійснюється у процесі мовленнєвої та літературної діяльності у взаємозв'язку з іншими видами творчої діяльності (образотворчим, музичним, театральним тощо).

У розділі проаналізовано вікові передумови розвитку літературно-творчих здібностей дітей 6-9-річного віку (емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, допитливість, вразливість та відкритість до оточуючого світу), а також фактори впливу на цей розвиток (задатки, творча активність, навчально-виховний процес). Урахування вікових особливостей молодших школярів та факторів розвитку їх здібностей є необхідним для визначення періодів ефективного впливу на те чи інше психічне утворення у структурі літературно-творчих здібностей та добору для цього найкращих засобів.

Визначено, що провідними внутрішніми чинниками впливу на формування емоційно-ціннісного ставлення до світу, розвиток творчої уяви, образного мислення та мовлення є сприймання природи та різних видів мистецтв. Зовнішніми чинниками є виконання учнями різних видів творчих завдань, а також наявність розвивально-творчого середовища, яке передбачає організацію співробітництва у процесі пошукової діяльності, гуманізацію навчального спілкування між вчителем та учнями. Умовою повноцінного розвитку літературно-творчих здібностей учнів виступає ефективне використання у навчальному процесі внутрішніх та зовнішніх чинників у їх взаємозв'язку.

Аналіз практичного і теоретичного досвіду педагогів та психологів з проблеми творчого та літературного розвитку учнів показав, що вчені виділяють різні види та типи творчих завдань, серед яких є завдання з розвитку творчого мислення (Дж.Гілфорд), асоціативного мислення (О.М.Лук), творчої уяви (Г.С.Костюк), активного словника (З.В.Гільбух) тощо. Узагальнення їх досвіду дозволило виокремити низку ідей, важливих для побудови ефективної системи завдань з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів. Зокрема, це важливість стимулювання мотивації творчої діяльності, необхідність навчання дітей доступним прийомам літературної творчості, створення позитивної комфортної атмосфери у процесі колективної та індивідуальної творчої праці, повноцінне використання впливу таких чинників, як природа, література, музика, образотворче мистецтво, театр.

У другому розділі „Стан проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів у педагогічному досвіді” проаналізовано зміст сучасної початкової освіти в контексті дослідження, узагальнено практичний досвід вчителів з проблеми, виявлено реальний рівень розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів в умовах діючої системи навчання.

Аналіз Державного стандарту загальної початкової освіти, програм, підручників, вивчення масового педагогічного досвіду показав, що робота з розвитку літературно-творчих здібностей учнів є актуальною та важливою частиною навчально-виховного процесу в сучасній початковій школі. Позитивний вплив нового змісту і методик на розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів забезпечується спрямуванням освітньої галузі „Мови і літератури” на збагачення словникового запасу учнів, ознайомлення із засобами художньої виразності, формування емоційно-оцінних суджень тощо; орієнтацією освітніх галузей „Мистецтво” та „Технології” на розвиток емоційно-чуттєвої сфери, творчої уяви, асоціативного та образного мислення, сенсорних здібностей, творчої активності, на виховання позитивного ставлення до творчої праці.

Вимоги до творчого розвитку дитини у різних видах діяльності знаходять відповідне відображення у програмах та підручниках для школи І ступеня (українська мова, читання, художня праця, трудове навчання та ін.). Водночас незважаючи на те, що у більшості сучасних програм є завдання з формування досвіду творчої діяльності учнів, воно недостатньо відображено у програмних вимогах до навчальних досягнень школярів, у підручниках не використано в повному обсязі міжпредметні зв'язки з метою розвитку творчих здібностей школярів.

Результати анкетування та бесід з учителями, спостережень за уроками, аналіз їх публікацій дають підстави для висновків: вчителі використовують різноманітні завдання, що сприяють розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (робота з деформованими текстами, добір образних висловів; складання текстів за опорними словами, серією малюнків; створення казок, віршів, оповідань тощо). Разом з тим у їхній роботі відсутня система, яка дозволяє враховувати психологічні та дидактичні умови розвитку здібностей, цілеспрямовано використовувати прийоми навчання творчості, в результаті чого цей процес відбувається спонтанно, в межах конкретного уроку, певної теми.

Розвиток літературно-творчих здібностей учнів здійснюється вчителями переважно на предметах освітньої галузі „Мови і літератури”, рідко спостерігається використання завдань, що об'єднують впливи різних видів мистецтв з метою літературно-творчого розвитку дітей. Вчителі недостатньо обізнані зі структурою здібностей, які вони розвивають, з критеріями оцінювання продуктів дитячої літературної творчості, в результаті чого у полі педагогічного впливу перебувають переважно мовленнєвий та креативний компоненти літературно-творчих здібностей молодших школярів і поза увагою залишаються інші компоненти.

З метою виявлення рівня розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів в умовах діючої системи навчання протягом І семестру 2001-2002 н.р. було проведено констатувальний експеримент. Всього в експерименті брало участь 560 учнів 3-4-х класів міських і сільських шкіл Чернігівського та Корюківського районів Чернігівської області.

На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень з даної проблеми було розроблено критерії визначення рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів: мотивація літературно-творчої діяльності, показником якої виступають захопленість змістом, широта інтересів, творча ініціатива; емоційно-ціннісне ставлення до світу (показниками є емоційна експресивність висловлювань, їх виразність); креативність (показником є оригінальність задуму, образів) та мовленнєвий розвиток (показники - образність, зв'язність, логічність тексту).

Розроблено комплекс діагностичних завдань, який дав змогу системно дослідити кожен з компонентів літературно-творчих здібностей: рівень розвитку мотиваційного компоненту учнів визначався за допомогою проективної методики (виконання творчого завдання на вибір „Незавершений твір”) та непрямої методики (спостереження, бесіди); емоційно-ціннісний та мовленнєвий компоненти досліджувалися за результатами виконання творчого завдання відкритого типу (письмовий твір-опис „Зимовий ліс”); креативний компонент вимірювався за допомогою тесту „Домалюй фігурку”. Кількісні та якісні дані було підтверджено й доповнено методом спостережень і бесід з учасниками навчально-виховного процесу.

Аналіз матеріалів констатувального експерименту дозволив виділити чотири рівні розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (високий, достатній, середній, початковий). Якісний і кількісний аналіз стану розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів в умовах діючої системи навчання засвідчив переважаючу тенденцію середнього та початкового рівнів розвитку ЛТЗ учнів 4-х класів: 44,4% та 31,3% відповідно. Нижчими є показники достатнього рівня розвитку досліджуваних здібностей (18,2% учнів) та високого (6 % учнів), як показано у рисунку 1 на с.14.

Значна кількість учнів має обмежений емоційно-чуттєвий досвід, не усвідомлює власні почуття, що виявляється у невмінні їх вербалізовувати. У більшості учнів виникали труднощі з висловленням оцінних суджень щодо побаченого, прочитаного, пережитого, що пов'язано з недостатнім обсягом словникового складу дітей, нерозвиненістю їх зв'язного мовлення. Чимало дітей не виявляли стійкої ініціативи та зацікавленості літературно-творчою діяльністю, інтерес мав переважно ситуативний характер і залежав від теми, виду завдання.

Такий стан, з нашого погляду, пояснюється відсутністю належної дидактичної організації процесу розвитку літературно-творчих здібностей учнів початкових класів. Увага вчителів недостатньо зосереджена на формуванні мотивації творчості та досвіді емоційно-ціннісного ставлення до світу, про що свідчать низькі показники рівнів розвитку зазначених компонентів. Успіх у цій роботі, на нашу думку, залежить від цілеспрямованого використання на різних уроках системи творчих завдань з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів, а також створення сприятливого середовища для їх виконання.

У третьому розділі „Процес і результати експериментального дослідження розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у навчальній діяльності” обґрунтовано систему творчих завдань міжпредметного характеру, описано послідовність проведення формувального експерименту, проаналізовано його результати.

Відповідно до завдань дослідження необхідно було виявити залежність рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів від впровадження у навчальний процес експериментальної системи творчих завдань міжпредметного характеру. З цією метою нами було визначено послідовність проведення формувального експерименту, етапи розвитку досліджуваних здібностей молодших учнів у процесі формувального експерименту, обгрунтовано основні положення методики впровадження системи творчих завдань та особливості їх виконання учнями з першого по четвертий клас. Було виявлено ефективність використання творчих ігрових методик, визначено види диференційованої допомоги для індивідуальної роботи з молодшими школярами, з'ясовано особливості організації групової літературно-творчої діяльності.

Узагальнення практичного і теоретичного досвіду педагогів, психологів та методистів з проблеми навчання літературної творчості дітей, аналіз різних підходів до класифікації пошукових задач, принципів створення їх систем було покладено в основу побудови експериментальної системи творчих завдань. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних, дидактично обґрунтованих завдань, розроблених з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності та орієнтованих на вікові особливості молодших школярів. Підставами для типологізації завдань слугували положення про характер навчально-пізнавальної діяльності учнів та необхідність підготовчої роботи до виконання завдань складних типів (І.Я.Лернер, О.Я.Савченко).

Система завдань має міжпредметний характер, тобто розроблена на змісті різних предметів (читання, українська мова, художня праця, мистецтво, трудове навчання, „Я і Україна” та ін.). Завдяки інтеграції різнопланової творчої діяльності (літературної, образотворчої, театральної, музичної) активізується перебіг таких психічних процесів, як сприймання, мовлення, мислення, уява, підвищується продуктивність оперування пізнавальними та творчими методами, способами діяльності (комбінування, дія за аналогією, виявлення нових зв'язків).

З одного боку, система завдань спрямована на розвиток всіх компонентів літературно-творчих здібностей молодших школярів, з іншого - виступає дидактико-методичним засобом їх навчання, виховання і розвитку, здійснює корекційно-оцінну та рефлексивну функції.

Система завдань складається з двох блоків. Завдання першого блоку, які мають підготовчий характер, розподілено на чотири типи завдань та забезпечують активізацію основних психічних процесів, що є задіяними у літературній творчості. Серед них є завдання з розвитку емоційно-чуттєвого сприймання (розвиток зорового, слухового та тактильного сприймання), мовлення (збагачення та активізація словникового складу, оволодіння засобами художньої виразності, ознайомлення з виражальними засобами поетичного мовлення та ін.), уяви („оживлення” образів, „перевтілення” в образи, вільне фантазування та ін.) та творчого мислення (стимулювання асоціативності мислення, структурний та смисловий аналіз тексту, прогнозування подій тощо). Завдання другого блоку спрямовані на формування творчих умінь учнів завершувати, створювати та удосконалювати творчі продукти.

Формувальний експеримент полягав у включенні до навчально-виховного процесу експериментальних класів розробленої нами методики цілеспрямованого розвитку всіх компонентів літературно-творчих здібностей молодших школярів, у якій провідна роль належить системі творчих завдань, та у вивченні динаміки цього процесу.

Нами було розроблено модель поетапного впливу на розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів через виконання ними творчих завдань міжпредметного характеру. На підготовчому етапі (1-2 клас) відбувався розвиток процесів художнього сприймання, творчої уяви, образного мислення та мовлення, збагачувався емоційно-чуттєвий та комунікативний досвід учнів. У 1 класі увага акцентовувалась на формуванні мотивації літературно-творчої діяльності, у 2 класі збільшувалась питома вага завдань з розвитку логічного та образного мислення. Завдання мали переважно ігровий характер, здійснювався диференційований підхід до їх виконання учнями, організовувалась різнопланова творча діяльність у парах, групах, самостійно або у співпраці з учителем.

На основному етапі (3-4 клас), крім цього, передбачалось більш широке залучення учнів до створення творчих продуктів в усній та письмовій формі. У 3 класі відбувалось оволодіння дітьми прийомами літературної творчості (прийоми створення образних висловів, казок, загадок та ін.), стратегіями творчого мислення (комбінування, виявлення нових зв'язків та ін.). У 4 класі збільшувалась кількість письмових творчих завдань, які виконувались переважно самостійно або у співпраці з іншими учнями. Результатом цього етапу було включення учнів в активну творчу практику, яка передбачала спочатку завершення, створення, а пізніше удосконалення міні-творів, казок, діалогів, віршів тощо.

У процесі формувального експерименту була виявлена ефективність таких дидактичних умов використання творчих завдань міжпредметного характеру: необхідність підготовчої роботи до створення творчих продуктів на різних уроках (розвиток художнього сприймання, уяви, образного та логічного мислення, мовлення); стимулювання мотивації літературно-творчої діяльності (цікава, доступна молодшим школярам тематика та форма літературної творчості, оприлюднення результатів індивідуальної та колективної праці учнів); ознайомлення з елементарними прийомами літературної творчості; редагування творчих продуктів.

Однією з важливих умов виявилась необхідність створення розвивально-творчого середовища під час впровадження системи завдань до навчального процесу, а саме: підтримка позитивного емоційного фону уроку, гуманізація навчального спілкування, співробітництво під час виконання творчих завдань, підтримка творчих зусиль дитини, створення ситуацій успіху, тобто організація навчально-творчого процесу на засадах особистісно орієнтованої моделі освіти.

На завершальному етапі формувального експерименту наприкінці 2004-2005н.р. у контрольних та експериментальних класах було проведено контрольний зріз, мета якого - порівняти результати, отримані на констатувальному етапі дослідження, з даними формувального етапу, виявити динаміку розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів.

Ефективність упровадження експериментальної методики визначалася за результатами виконання учнями завдань, ідентичних до тих, що виконувались у ході констатувального експерименту (виконання завдання на вибір, написання твору-опису, виконання тесту) за тими ж критеріями і показниками. Кількісні та якісні дані було підтверджено та доповнено методом спостережень за навчальним процесом, анкетуванням учнів та вчителів, бесідами з ними.

На кінець експерименту високий рівень розвитку ЛТЗ виявили 6,2% учнів контрольних класів, в експериментальних - 15%, достатній рівень у контрольних класах був у 19,7% учнів, в експериментальних - у 33,5%, середній рівень відповідно у 43,2% та 36,3%. Початковий рівень розвитку ЛТЗ учнів контрольних класів був майже у третини (31%), в експериментальних - удвічі менше (15,2%).

Результати виконання школярами діагностичних завдань показали, що учні експериментальних класів мають вищі показники розвитку всіх компонентів літературно-творчих здібностей порівняно з контрольними класами. Більшість письмових творчих робіт, виконаних учнями експериментальної групи, свідчать про їх емоційну чутливість, увагу до внутрішнього світу інших людей. Значна частина учнів показувала вміння користуватися засобами художньої виразності для передачі власних почуттів, думок, переживань, створювати поширені речення, логічно будувати текст. Майже всі учні експериментальних класів могли в елементарній формі давати емоційно-естетичну оцінку явищам, подіям. Збільшилась кількість дітей (порівняно з констатувальним етапом експерименту) з високим рівнем розвитку творчої уяви, образного мислення та мовлення.

Зіставлення проаналізованих результатів, отриманих в кінці формувального експерименту в контрольних та експериментальних класах, з даними констатувального експерименту підтверджує ефективність розробленої експериментальної методики (див. діаграми на рис. 1: ІУ - високий рівень розвитку ЛТЗ; ІІІ - достатній рівень; ІІ - середній рівень; І - початковий рівень).

Рис. 1 Динаміка рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів

Результати спостережень за навчально-виховним процесом, анкетування та бесіди з учителями свідчать, що в результаті експериментального навчання відбулись суттєві зрушення у літературному та творчому розвитку молодших школярів: збільшилась кількість дітей, які із задоволенням виконують домашні літературно-творчі завдання, займаються художньою творчістю за власною ініціативою у позаурочний час; майже вдвічі збільшилась кількість учнів, які бажають брати участь у літературних олімпіадах, конкурсах; в семи експериментальних класах зросла кількість дітей, які відвідують літературні гуртки та факультативи.

Вчителі експериментальних класів в анкетах зазначали, що на кінець навчання за експериментальною програмою відбувся значний розвиток уяви, творчого мислення школярів, розширився їх словниковий запас, мовлення стало більш виразним, образним, учні вільніше висловлюють власні емоційно-оцінні судження, підвищилась їх творча спрямованість, зросла зацікавленість у читанні художніх творів.

Результати експериментальної роботи дозволяють стверджувати, що запропонована система завдань містить значний потенціал для розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів.

Висновки

У дисертації здійснено узагальнення одержаних даних щодо вирішення нового наукового завдання, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності системи творчих завдань міжпредметного характеру та умов її впровадження у навчальний процес початкової школи з метою розвитку літературно-творчих здібностей учнів. Проведене у відповідності до визначених завдань теоретико-експериментальне дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. На основі системного аналізу психолого-педагогічних джерел було виявлено особливу актуальність проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів на сучасному етапі модернізації шкільної освіти і водночас недостатню її розробленість у дидактиці початкової освіти.

Вивчення наукової літератури з проблеми творчості та здібностей дозволив дослідити феномен творчості та творчої особистості, з'ясувати сутність літературно-творчих здібностей та їх структуру, яка розглядається як комплекс мотиваційних (творчий інтерес, бажання висловитись, поділитись враженнями, отримати похвалу тощо) та інструментальних (художнє сприймання, здатність до співпереживання, творча уява, образне мислення та мовлення тощо) компонентів.

Узагальнення теоретичного і практичного досвіду вчених з проблеми навчання літературної творчості дітей дозволило виділити принципові положення, на основі яких було побудовано систему творчих завдань міжпредметного характеру. Зокрема, це важливість стимулювання мотивації творчої діяльності; застосування завдань з розвитку емоційно-чуттєвої сфери, уяви, творчого мислення, образного мовлення; створення позитивної атмосфери під час їх виконання; необхідність ознайомлення з елементарними прийомами літературної творчості та ін.

2. Аналіз стану досліджуваної проблеми у Державному стандарті загальної початкової освіти, сучасних програмах і підручниках дозволяє стверджувати, що робота з розвитку таких складових літературно-творчих здібностей учнів, як мотивація творчої діяльності, емоційно-ціннісне ставлення дитини до світу, творче мислення, образне мовлення є важливою складовою навчально-виховного процесу в сучасній початковій школі. Водночас це недостатньо відображено у програмних вимогах до навчальних досягнень учнів на кінець року, не використано у повному обсязі міжпредметні зв'язки.

Різнобічне вивчення масового педагогічного досвіду дає підстави стверджувати, що вчителі зацікавлені проблемою літературно-творчого розвитку молодших учнів. Разом з тим у їхній роботі відсутня система, яка б давала змогу враховувати психологічні та дидактичні умови розвитку здібностей, в результаті чого цей процес відбувається спонтанно, в межах конкретного уроку, певної теми.

3. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень і власних напрацювань було розроблено критерії визначення рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (мотивація літературно-творчої діяльності, емоційно-ціннісне ставлення до світу, креативність, мовленнєвий розвиток) та їх показники (творча ініціатива, емоційна експресивність висловлювань, оригінальність задуму, образність та логічність тексту тощо).

Результати констатувального експерименту в початкових класах дозволили виявити загалом низький рівень розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів. Початковий рівень розвитку досліджуваних здібностей спостерігався у третини учнів (31%), середній - у 44,4% учнів, достатній - у 18,2% учнів, високий лише у 6%. Аналіз експериментальних даних, спостереження за роботою вчителів дозволяють припустити, що причинами слабого стану розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів є відсутність системного підходу до розв'язання проблеми на міжпредметному рівні; недостатнє використання комплексного впливу таких стимуляторів, як музика, образотворче мистецтво, театр; обмеженість прийомів навчання літературної творчості; недостатня кількість творчих завдань у підручниках.

4. Розроблена на основі узагальнення теоретичного і практичного досвіду психологів, педагогів та методистів система творчих завдань складається з двох блоків. Завдання першого блоку, які виконують підготовчу функцію, спрямовані на активізацію психічних процесів, задіяних у літературній творчості (завдання з розвитку емоційно-чуттєвого сприймання, образного мовлення, уяви, творчого мислення). Завдання другого блоку сприяють поступовому формуванню творчих умінь учнів завершувати, створювати та удосконалювати творчі продукти. Важливим при застосуванні системи завдань було врахування таких дидактичних умов: підготовка учнів до створення літературних продуктів на міжпредметному змісті; збагачення їх емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду; навчання елементарним прийомам літературної творчості; інтеграція різних видів творчої діяльності учнів; наявність розвивально-творчого середовища під час виконання творчих завдань.

5. Формувальний експеримент передбачав використання на різних уроках в експериментальних класах дидактично обґрунтованої системи творчих завдань, що мала на меті розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів, вивчалась динаміка цього процесу.

Модель поетапного розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів передбачала підготовчий етап (1-2 клас), на якому стимулювались мотивація літературної творчості учнів, художнє сприймання, уява, мислення, мовлення та основний етап (3-4 клас), під час якого діти, крім цього, навчалися створювати творчі продукти за допомогою певних прийомів.

6. Аналіз стану розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів на кінець формувального експерименту підтверджує, що літературно-творчі здібності без спеціального педагогічного впливу розвиваються повільно. У результаті навчання за запропонованою методикою учні експериментальної групи виявили значно вищі показники рівня розвитку літературно-творчих здібностей, їх послідовне зростання від класу до класу. На кінець навчання високий рівень розвитку ЛТЗ учнів 4-х класів у контрольних класах становив 6,2% учнів, в експериментальних - 15%, достатній рівень у контрольних класах - 19,7%, в експериментальних - 33,5%, середній рівень відповідно 43,2% та 36,3%. Початковий рівень розвитку ЛТЗ був майже у третини учнів контрольних класів (31%), в експериментальних цей показник удвічі менший (15,2%).

Результати анкетувань вчителів і учнів, бесід з учителями, спостережень за навчально-виховним процесом наприкінці експериментального навчання свідчать, що розроблена методика позитивно впливає на розвиток уяви, творчого мислення, мовлення, емоційно-чуттєвої сфери учнів, збагачує їх літературознавчими знаннями, сприяє загальному та творчому розвитку учнів. Отже, зіставлення проаналізованих результатів, отриманих в кінці формувального експерименту в контрольних та експериментальних класах, з даними констатувального експерименту підтверджує ефективність розробленої системи творчих завдань міжпредметного характеру.

7. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї багатогранної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання систематизації прийомів літературної творчості та умов їх застосування у навчальному процесі, спеціального вивчення проблеми мотиваційної підготовки учнів до літературно-творчої діяльності з урахуванням принципів індивідуалізації та диференціації навчання. Окремого дослідження вимагає проблема підготовки вчителів початкових класів до роботи з розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів як на уроках, так і у позакласній роботі.