Однією з рушійних сил прогресу в будь-якій області людської діяльності і знань є синтезування накопиченого світового досвіду. В умовах реформи системи освіти в нашій країні все більшу важливість набуває вивчення і аналіз тенденцій розвитку освіти за кордоном. Як відомо, в системах освіти в провідних країнах світу в даний час відбуваються процеси демократизації. Суттєвим її ознакою - разом з доступністю, варіативністю і диференціацією, децентралізацією управління - є відкритість, наступність всіх її ступенів. У наші дні світове співтовариство визначає зміст нової освіти, розробляються і впроваджуються новітні технології навчання, постійно вдосконалюється освітній процес. Цьому сприяють багато важливі фактори: всезростаючий обсяг знань, умінь і навичок, необхідних школярам, результати досліджень природи дитинства, досвід роботи навчальних закладів різних країн. Крім того, світовому освіти необхідно відповідати новому рівню виробництва, науки, культури. А значить, оновлення системи освіти є актуальною, неминучою завданням. Освіченість - одна з вирішальних життєвих цінностей. Тяга до утворення обумовлена не тільки прагненням оволодіти знаннями як гарант вилучення матеріальних благ, але й усвідомленням необхідності широкої культури. При ранжируванні життєвих цінностей більшість населення розвинутих країн світу віддає перевагу освіти.

Отже, можна сказати, що аналіз різних систем освіти та виявлення їх переваг та недоліків дають можливість виділити передумови і тенденції формування єдиного освітнього простору. Виходячи з цього, метою даної контрольної роботи є вивчення сучасних систем освіти (на прикладі США, Великобританії, Німеччини). Об'єктом вивчення є освітні системи сучасних країн, а його предметом виступає аналіз різних сторін систем освіти в розвинених країнах. Завдання дослідження. Вивчити педагогічну літературу з проблеми дослідження. Проаналізувати освітні системи сучасних країн (на прикладі систем США, Великобританії, Німеччини); Виявити специфічні особливості розвитку освітніх систем цих країн. Мета і завдання дослідження зумовили вибір його методів. Аналіз педагогічної літератури та публікацій періодичної преси та конспектування, реферування джерел.

В останні десятиліття освіту у Великобританії стало одним з найбільш пріоритетних напрямків в державній політиці незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. Прийняття рішень, що визначають перспективу розвитку галузі, здійснюється на найвищому рівні в ієрархічній структурі управління парламентом, урядом. Першим актом загальнонаціонального значення вважають Закон про освіту 1944р., Який, хоч і був в основному, присвячений шкільній освіті, в значній мірі упорядкував систему освіти в цілому і визначив органи її управління. Потім прийняті акти переглядалися і доповнювалися. Але до 60-х років виникла необхідність перегляду і підвищення якості освіти, вона має тенденцію існувати і в сучасній Англії. Так, Національна комісія з освіти Великобританії опублікувала в 1993 р.

Доповідь з промовистою назвою "Вчимося процвітати. Радикальний погляд на освіту сьогодні і стратегія на майбутнє", в якому представлені рекомендації, як досягти позитивних змін в освіті.

Відповідно до адміністративного поділу і сформованими традиціями система освіти Великої Британії поділяється на три підсистеми:

1) Англія і Уельс,

2) Північна Ірландія

3) Шотландія. Системи освіти Англії, Уельсу та Північної Ірландії за своєю структурою відрізняються незначно, в системі освіти Шотландії є свої традиційні особливості. Сучасна система освіти Великобританії включає в себе: дошкільне виховання, початкова освіта, загальна середня освіта, систему подальшої освіти і вищу освіту. У Великобританії близько 50% трьох-чотирирічних дітей виховуються в дитячих садах або малишових центрах. З 5 років починається обов'язкове навчання, і діти вступають до школи для малюків. Система обов'язкової освіти охоплює дітей та підлітків з 5 до 16 років. Відповідно до Акту про реформу освіти (1988) період обов'язкової освіти поділені на чотири "ключові стадії": з 5 до 7 років, з 7 до 11 років, з 11 до 14 років, з 14 до 16 років. Початкову освіту охоплює перші дві стадії (з 5 до 11 років). Діти зазвичай групуються за віковими класами. Всі предмети викладає один вчитель.

Урок триває від 15 до 45 хв. Після закінчення навчання діти не здають іспити і не одержують свідоцтв про закінчення навчального закладу. У початковій школі основний час присвячено вивченню англійської мови (40% навчального часу), 15% займає фізичне виховання, близько 12% ручну працю і мистецтво, інші години розподілені між уроками арифметики, історії, географії, природознавства та релігії. В системі загальної середньої освіти Великобританії виділяються два основних види шкіл: граматичні та об'єднані (крім них функціонують також технічні та сучасні середні школи).

Найбільш масовим видом шкіл є об'єднані школи. У них навчається близько 90% учнів Англії. В об'єднану школу приймають випускників початкових шкіл з різним рівнем розумових здібностей і можливостей. Об'єднані школи були організовані з метою створення рівних можливостей для здобуття освіти. Вони повинні були забезпечити спільне навчання учнів з різними здібностями, інтересами і можливостями. В граматичних школах дається загальне повну середню освіту і здійснюється підготовка учнів до навчання у вищих навчальних закладах. Після закінчення 5-го класу приблизно 60% учнів, які здали іспити та отримали загальне свідоцтво про освіту на звичайному рівні, йдуть зі школи. Інші 40% продовжують навчання за індивідуальними навчальними планами, у дворічному 6-му класі, який є випускним.

Система подальшої освіти (у нашому розумінні "середню професійну освіту") являє собою конгломерат великої кількості різноманітних коледжів, навчальних центрів, інститутів, в яких здійснюється підготовка на різних рівнях від професійно-технічного до вищого. У загальній складності в системі подальшої освіти налічується близько 700 спеціалізованих навчальних закладів від місцевих коледжів, в яких навчається без відриву від роботи на виробництві молодь у віці 16-18 років, до політехнічних, комплексних навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка на різних рівнях, включаючи вищий.

Всі заклади системи подальшої освіти знаходяться під контролем місцевих органів. Виняток складають навчальні заклади, що мають королівські хартії. У порівнянні з попередніми роками, у загальному студентському контингенті зростає чисельність учнів денного навчання. З 60-х років у системі подальшого освіти відбулися значні зміни. Її навчальним закладам було дано право присуджувати академічні ступені, тобто з'явилася можливість здобути вищу освіту не тільки в університетах, але і в політехнічних навчальних закладах, відкритих на базі найбільш крупних технічних і комерційних коледжів. В даний час політехнічні коледжі є основними закладами системи подальшої освіти, в яких зосереджена підготовка фахівців з вищою освітою.

2. Формування студентської спільноти

6. П”ятакова Г.П., Глотов В. Інтерактивні методики навчання і їх застосування у вищій школі. Тернопіль, 2001

7. Барбаріго А.А. Середню та середню спеціальну освіту в сучасній Англії. - Київ, 2005.

8. Вейзер В.А. Дошкільна освіта і виховання в Британії Освіта в сучасній школі, 2005, № 4.

9. Воробйов М. Є., Іванова Н.В. Модернізація навчального процесу в середній школі Німеччини Педагогіка, 2002, № 7.

10. Вульфсон Б.Л. Порівняльна педагогіка. - М., 2003.

11. Вища освіта в США Педагогіка, 2004, № 3.

Размещено на Allbest.ru