Методика формування англомовної комунікативної компетенції в комунікативному підході до навчання іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика формування англомовної комунікативної компетенції в комунікативному підході до навчання іноземної мови

Вступ

Мета: набути знань про іншомовну комунікативну компетенцію, формувати методичну компетентність у студентів у комунікативно-орієнтованому навчанні англійської мови молодших школярів.

Основні поняття: комунікативна компетенція, мовна компетенція, мовленнєва компетенція, соціокультурна компетенція, комунікативний підхід, комунікативно-орієнтоване навчання, комунікативно-орієнтований урок.

Тип лекції: інтерактивна лекція із застосуванням мультимедійної презентації

Обладнання: проектор, ноутбук.

ПЛАН:

1. Концептуальні зміни у навчанні іноземних мов

2. Структура іншомовної комунікативної компетенції

3. Комунікативний підхід у навчанні іноземній мові

4. Вимоги до використання комунікативно-орієнтованого навчання як одного з видів мовленнєвої діяльності

5. Вимоги до комунікативно-орієнтованого уроку з іноземної мови

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник. - К.: Ленвіт, 2006. - 200 с.

2. Закирова Ф.К. Организация вопросо-ответных упражнений в обучении учащихся говорению // Иностарнные языки в школе. - 2011. - №9. - С. 53 - 58.

3. Зубенко Т.В. Комунікативний підхід до навчання іноземної мови в учнів початкової школи. - Миколаїв: МДУ імені В.О. Сухомлинського, 2006. - 120 с.

4. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

5. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: Пособие для учителей и студентов педвузов. - 3-е изд. - М.: Просвещение, 2000.-С. 224.

6. Тульнова О.В. Використання комунікативного методу навчання іноземному говорінню на практиці // Англійська мова і література. - 2010. - №7. - С. 2-5.

7. Черниш В.В. Засоби формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні // Іноземні мови. - 2011. - №3. С. 15-22.

8. Черниш В.В. Контроль рівня сформованості компетентності в англомовному діалогічному мовленні // Іноземні мови. - 2012. - №9. - С. 53-58.

1. Концептуальні зміни у навчанні іноземних мов

комунікативний навчання іноземний мова

Нова концепція навчання іноземної мови, як предмета підтверджує необхідність зосередження на учневі всієї дидактичної роботи. Перехід від догматичного, статистичного навчання до форматичного, розвиваючого надає вчителям іноземної мови та авторам підручників гнучкості, як при побудові уроку, так і при створенні підручників. На сучасному етапі розвитку методики викладання іноземних мов все це є дуже актуальним.

Як зазначено у працях Ніколаєвої С.Ю. перехід до компетентісного підходу означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, у зміщенні акценту накопичення нормативно визначених знань, навичок і вмінь на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосування успішних дій у конкретних ситуаціях, на організацію освітнього процесу на основі урахування затребуваності навчальних досягнень випускника школи в суспільстві, забезпечення його спроможності відповідати реальним запитам (Слайд 1).

Іншомовна комунікативна компетенція за визначенням A.M. Щукіна -

це здатність вирішувати засобами іноземної мови актуальні для учнів завдання спілкування у побутовій, навчальній, виробничій і культурній сферах життя; вміння учня користуватися фактами мови і мовлення для реалізації цілей спілкування (Слайд 2).

Шкільна програма 2000 року була складена в контексті вимог розформування середньої освіти з урахуванням Рекомендацій Ради Європи з мовної освіти, декларувала офіційний курс на запровадження 11-річного терміну вивчення першої іноземної мови з 2-го по 12-ий клас (2 години на тиждень). Основними принципами побутови зазначеної програми з іноземної мови є такі: комунікативна спрямованість, особистісна орієнтація, автономія учня, взяємопов'язане інтегроване навчання всіх видів мовленевої діяльності.

Відповідно до нової освітньої політики в 2002/2003 навчальному році, вивчення іноземної мови розпочалося з 2-го класу. Цей факт стає серйозним випробуванням для учителей і всіх тих, хто причетний до цієї галузі, оскільки потребує перегляду й уточнення окремих поглядів на шкільний предмет «іноземна мова». Згідно з новим Держстандартом початкової загальної освіти вивчення предмета «Іноземна мова» в початковій школі починається з 2012/2013 навчального року повсюдно по Україні з 1-го класу (Слайд 3).

Отже, нова концепція викладання іноземної мови передбачає перехід від статистичного навчання до розвиваючого, що надає вчителям та авторам підручників гнучкості, як при побудові уроку, так і при створенні нових підручників. При цьому акцент зміщується з накопичення знань, навичок і вмінь на формування й розвиток в учнів здатності їх практично застосовувати, тобто іншомовної комунікативної компетенції. Якщо вивчення предмета «Іноземна мова» з 2-го класу було започатковане, то з 2012 воно розпочинається з 1-го повсюдно по Україні.

- А що передбачає перехід до компетентнісного підходу?

2. Структура іншомовної комунікативної компетенції

- А що таке комунікативна компетенція?

Комунікативна компетенція - комплексне застосування мовних і немовних соціально-побутових ситуацій, уміння орієнтуватися у ситуації спілкування, сприймати і продукувати тексти залежно від комунікативної ситуації, ініціативність спілкування (Слайд 5).

Комунікативна компетенція особистості базується на її мовній, мовленнєвій, соціокультурній, навчальній компетенція. Кожна з них має інтеграційний характер (Слайд 6).

Мовна інтегрує фонетичну, лексичну, граматичну компетенції і передбачає засвоєння і усвідомлення мовних норм та адекватне їх застосування.

- Що включає фонетична компетенція?

- Що включає лексична компетенція?

- Що включає граматична компетенція?

Фонетична компетенція - правильність вимови та володіння інтонаційними засобами.

Лексична компетенція - наявність певного запасу лексичних одиниць, здатність їх адекватно використовувати.

Граматична компетенція - правильність вживання граматичних форм англійської мови у відповідності із законами та нормами граматики (Слайд 7).

Мовленнєва компетенція інтегрує компетенції у аудіюванні та говорінні, які характеризуються умінням доречно і адекватно користуватися мовою у конкретних ситуаціях. У школі буде формуватися компетенція в читанні та письмі (Слайд 8).

Соціокультурна компетенція поділяється на:

1) країнознавчу (знання історії, географії, економіки, державного устрою, культури країни);

2) лінгвокраїнознавчу (знання особливостей мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування) (Слайд 9).

Навчальна компетенція передбачає сформованість навчальних умінь.

Щоб реалізувати поставлені цілі потрібно вирішити комплекс завдань.

- Яка з компетенцій є найголовнішою?

3. Комунікативний підхід у навчанні іноземній мові

Термін «підхід» означає загальну вихідну концептуальну позицію, яка є вирішальною у розгляді і визначенні інших підпорядкованих концептуальних положень, іншими слонами, «підхід» означає стратегію навчання.

В сучасній методичній літературі виділяють чотири основні підходи:

1) біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули;

2) інтуїтивно свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей н інтенсивному режимі і наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними;

3) свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань;

4) комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією (Слайд 10).

Комунікативний підхід в найбільшій мірі відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмета в середньому навчальному закладі. Цей підхід визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики-теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов (О.О. Леонтьєв, І.О. Зимня, Ю.І. Пассов, С.Ф. Шатілов, Г.В. Рогова та інші) (Слайд 11).

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах рідномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.

Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання (Слайд 12).

- Які виділяють підходи в оволодіння ІМ?

4. Вимоги до використання комунікативно-орієнтованого навчання як одного з видів мовленнєвої діяльності

Сутність комунікативного підходу до навчання іноземних мов полягає у тому, що сам процес оволодіння мовою має бути своєрідною моделлю процесу спілкування. У цьому випадку комунікативність розглядається не як методичний принцип, а як принцип методологічний, що підпорядковує собі всі сторони навчання: співвіднесення знань з уміннями і навичками, відбір прийомів навчання, зміст загальноосвітніх і виховних завдань, а також обсяг і характер зв'язків з іншими навчальними предметами. Головне ж у комунікативному навчанні - це спрямованість навчального процесу на розвиток практичних умінь володіння мовою як засобом спілкування у різноманітних життєвих ситуаціях у залежності від мети спішування, тобто на формування комунікативної компетенції певного рівня (Слайд 13). А відтак, вся організація навчальної діяльності має певним чином відтворювати собою процесс моделювання принципово важливих параметрів спілкування, таких як: особистісний характер комунікативної діяльності суб'єктів спілкування, стосунки та взаємодія мовленнєвих партнерів; ситуація як форма функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування; система мовленнєвих засобів, які забезпечують комунікативну діяльність, функціональний характер засвоєння та використання мовленнєвих засобів, евристичність. Зазвичай, такий підхід до навчання іноземної мови називається комунікативно - діяльнісним. Він, за словами A.A. Леонтьєва, зорієнтований на співрозмовника, оскільки комунікативність - це, зрештою, оптимальний вплив на співрозмовник.3а комунікативно - діяльнісним підходом спілкування виступає метою, способом і засобом навчання іноземної мови. Цей підхід має глибоку психолінгвістичну обумовленість: грунтується на взаємозв'язку мови і мовленнєвої діяльності, психології породження та розуміння висловлювань і концентрується на мові як системі та мовленні як діяльності з актуалізації можливостей, що мова надає її носіям.

З огляду на сказане можна зробити висновок про те, що головною метою комунікативного підходу до навчання іноземної мови с формування іншомовної комунікативної компетенції, що означає «спроможність людини здійснювати спілкування як складну багато компетентну динамічну цілісну мовленнєву діяльність, на характер якої можуть впливати різноманітні чинники» (Слайд 14). Цей підхід реалізацією такого способу навчання, при якому здійснюється впорядковане, систематизоване навчання англійської мови в умовах модельованої на учбових заняттях мовної діяльності. А від так метою комунікативного підходу до навчання учнів початкової школи є формування іншомовної комунікативної компетенції молодших школярів.

Функції комунікативного підходу до навчання іноземної мови вбачаються в утворенні:

- умов комунікації: мотивів, цілей і задач спілкування;

- умов для мовленнєво-мисленнєвої активності учнів у кожен момент вивчення / навчання мови;

- умов для комунікативного розвитку особистості молодшого школяра, його мовленнєвої здатності в цілому;

- справжньої комунікативної обстановки на уроці і сприятливого психологічного клімату;

- Комунікативний підхід до навчання іноземної мови, на думку вчених, означає, що процес формування вмінь і навичок іншомовного спілкування організується як модель реального процесу комунікації та має зберігати всі його суттєві риси - вмотивованість мовлення, ситуативність, зверненість, наявність адресата мовлення й мовленнєвого завдання для організації кожного акту спілкування. Але відомий теоретик комунікативної методики И.І. Пассов наголошував на тому, що це не означає, ніби процес навчання будується як копія процесу спілкування. Воно має параметри, моделювати які з точки зору навчання немає сенсу (наприклад, «безсистемність», відсутність організації тощо) (Слайд 15).

Спілкування - це такий соціальний процес, у якому відбуваються обмін досвідом, способами діяльності, уміннями і навичками, результатами діяльності, втіленими в матеріальну і духовну культуру. Спілкування - це процес, у якому здійснюється раціональна та емоційна взаємодія людей, виявляється і формується спільність їх думок, поглядів, згуртованість і солідарність, характерні для колективу, формується спосіб життя (Слайд 16).

Зазвичай, спілкування здійснюється у двох формах: усній і письмовій, кожна з яких має свою специфіку. Перша проявляє себе в усному (аудіювання і говоріння), а друга - в письмовому (читання і письмо) мовленнєвих видах діяльності (Слайд 17). Спілкування - процес активний. Ця активність пов'язана з розумовою діяльністю і комунікативною поведінкою. Спілкування також завжди вмотивоване, оскільки людина спілкується тому, що в неї для цього внутрішня причина, мотив. При комунікативно орієнтованому підході говорять про комунікативну мотивацію. Ще одна з важливих характеристик спілкування - цілеспрямованість. Будь-яке висловлювання має певну мету. Той, хто висловлюється, хоче переконатися сам або переконати співрозмовника, підтримати його думку, викликати співчуття тощо. Такі наміри називаються комунікативними завданнями.

Однією з основних форм реалізації комунікативного підходу до навчання іноземної мови учнів початкової школи є комунікативно орієнтований урок іноземної мови, «головною метою і змістом якого є практика в розв'язанні завдань взаємодії між суб'єктами педагогічного процесу, а головним засобом досягнення мети і оволодіння змістом є умотивовані комунікативні завдання різного ступеня складності». Визначальними ознаками комунікативно орієнтованого уроку іноземної мови в початковій школі мають бути:

- комунікативне спрямування усіх етапів уроку. Ця вимога сприятиме усвідомленню учнями місця кожного мовного знака (слова, граматичної структури, інтонаційної моделі тощо) в процесі мовленнєвого спілкування. Вправляння у спілкуванні повинно переважати над повідомленням знань та їх осмисленням;

- комплексність комунікативно орієнтованого уроку. Вона зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо) взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачати вправи у вживанні та розумінні цього явища у всіх видах мовленнєвої діяльності;

- висока мотивація іншомовної мовленнєвої діяльності учнів на уроці, яка є особливо сильною, якщо вони виконують цікаві вправи. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, рольові ігри, рухливі ігри тощо), що ставлять дітей у життєву ситуацію. Вчитель має використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру типу: That's excellent work. Perfectiy. Great. Well done. Таке позитивне підкріплення сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість у собі. Це є запорукою до створення сприятливого психологічного клімату на уроці;

- динамічність, часта зміна видів і режимів роботи, що інтенсифікують навчання та спонукають до активної роботи. Перспективними є колективні форми роботи: колективно-масове тренування в парах (прийоми «шеренги», «натовп») та в малих групах, хорове реп лікування;

- активна мовленнєво-мисленнєва діяльність учнів протягом усього уроку. До стимулюючих факторів відносять: прохання висловити власні думки та використання цікавого інформативного матеріалу відповідно до віку дітей;

- емоційність, бажано позитивно налаштована. Вчитель має допомогти учням подолати несміливість, сором'язливість та невіру у власні сили, дати відчути радість від досягнутих успіхів у спілкуванні англійською мовою;

- створення ситуацій успіху. Завжди можливо дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку;

- унаочнення, що є «золотим» правилом для вчителів молодших школярів. А тому будь-яке, доцільне з дидактичного і методичного поглядів унаочнення, що супроводжує певну іншомовну лексичну, є ефективним засобом впливу на пам'ять і процес усвідомлення значення такої одиниці (Слайд 18).

Отже, виконання згаданих вище вимог приводить до формування методичних навичок, з яких складається методична компетентність учителя. Якщо він вносить у свою роботу елементи творчості, розробляє власні прийоми, використовує засоби навчання, що дають найбільший ефект, то можна говорити про його методичну майстерність. Творчість учителя І це не стільки відкриття чогось нового, скільки застосування вже відомих прийомів навчання, але по-новому.

5. Вимоги до комунікативно-орієнтованого уроку з іноземної мови

У початковій школі урок іноземної мови повинен враховувати передусім дані вікової психології, оскільки початкова школа «виростає із довкілля». Він має бути науковим за характером змісту навчального матеріалу та засобами його засвоєння, враховувати специфіку предмета іноземна мова, вимоги держстандарту і чинної програми, забезпечувати єдність навчання, освіти, виховання й розвитку особистості дитини. У загально дидактичному плані урок ІМ початковій школі повинен характеризуватися динамічністю, цілеспрямованістю, чітким розподілом часу, взаємозв'язком навчальної діяльності з ігровою, емоційною насиченість, опорою розумових дій на дії практичні, поступовим переходом від співробітництва з учителем до самостійної роботи.

Однією з основних форм реалізації комунікативного підходу до навчання ІМ учнів початкової школи є комунікативно орієнтований урок ІМ, «головною метою і змістом якого є практика у розв'язанні завдань взаємодії між суб'єктами педагогічного прцесу, а головним засобом досягнення мети і володіння змістом є умотивовані комунікативні завдання різного ступеня складності». Такий урок повинен будуватися з урахуванням як загально дидактичних принципів навчання ІМ (наочності, посильності, доступності, систематичності, послідовності, міцності, свідомості, колективності, проблемності, розвивального навчання, науковості, активності, виховального навчання, особистісно орієнтованого навчання), так і комунікативних (мовленнєвої спрямованості, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни, діалогу культур). Визначальними ознаками комунікативно орієнтованого уроку ІМ в початковій школі мають бути комунікативне спрямування усіх етапів уроку; комплексність; мотиваційне забезпечення іншомовної мовленнєвої діяльності учнів; динамічність, часта зміна видів і режимів роботи; висока активність мовленнєво-мисленнєвої діяльності учнів; емоційність. Звідси визначаємо вимоги до уроку.

1. Перша важлива вимога - комунікативне спрямування усіх етапів уроку. Вона виражається не тільки в тому, що засвоєний мовний матеріал отримує «вихід» у мовленнєву комунікацію, все навчання, починаючи з повідомлення вчителем завдань і закінчуючи підсумком уроку, повинно бути комунікативно спрямованим. Це сприятиме усвідомленню учням місця кожного мовного знака (слова, граматичної структури, інтонаційної моделі тощо) в процесі мовленнєвого спілкування. Вправляння у спілкуванні повинно переважати над повідомленням знань та їх осмислення. Цілі кожного уроку повинні бути спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. Вчителю слід прагнути до того, щоб план навчання ІМ був менш усвідомлений учнями, ніж план спілкування нею. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує поставлене вчителем мовленнєво-мисленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування (Слайд 19).

2. Комплексність комунікативно орієнтованого уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності (письмо, говоріння, читання, аудіювання) взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Отже, всі мовні аспекти - фонетичний, лексичний, граматичний - визначають взаєиопов'язано і опрацьовуються у всіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища у всіх видах мовленнєвої діяльності. Комплексність уроку ІМ, а також характер функцій видій мовленнєвої діяльності - слугувати метою і засобом навчання - створюють сприятливі умови для виконання кожного навчального завдання, що планується (Слайд 20).

3. Ще одна вимога до уроку - створення і підтримка високої мотивації іншомовної мовленнєвої діяльності учнів. Мотивація зумовлена самою діяльність учнів на уроці, в результаті якої вони переконуються, що вміють спілкуватися ІМ. Мотивація молодших школярів є особливо сильною, якщо вони виконують цікаві вправи. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, рольові ігри, рухливі ігри тощо), що ставлять дітей у життєву ситуацію. Якщо учень на кожному уроці пересвідчується, що він здатний розпочати і підтримати розмову, і що це його умінняиз уроку і урок удосконалюється, то до нього приходить упевненість в тому, що він оволодіє ІМ як засобом спілкування, яке дає ключ до діалогу, до пізнання невідомої йому іншомовної культури. Таку мотивацію психологи називають пізнавальною івважають її найсильнішою і найперспективнішою, оскільки вона визначає всю навчальну діяльність школярів. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру. Таке позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу в учнів до предмету, викликає впевненість у собі. На мотивацію навчання позитивно впливає також сприятливий психологічний клімат на уроці, моменти релаксації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню іншомовної діяльності молодших школярів (Слайд 21).

4. Важлива вимога до уроку в початковій школі - його динамічність, часта зміна видів і режимів роботи, застосування таких форм, прийом і методів, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності. Перспективи для навчання спілкування є колективні форми роботи учнів. Вони охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або зі зміною партнерів та малих групах, хорове реплікування в режимі група - група, група - один учень, один учень - група. Колективні форми роботи збільшують активний час діяльності дітей, знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму. Молодші школярі дуже жваві і прагнуть до постійної зміни видів діяльності, а тому урок слід організовувати так, щоб кожний вид роботи, навіть якщо він дуже цікавий, не займав багато часу (Слайд 22).

5. Ефективності комунікативно орієнтованого уроку не можна досягти без активної мовленнєво-мисленнєвої діяльності учнів протягом усього уроку. До факторів, що стимулюють мовленнєво-мисленнєву діяльність, відносяться, по-перше, постановкатакихзавдань до вправ, які б спонукали учнів до висловлювання власних думок, до порівняння з власним життєвим досвідом; по-друге, використання цікавого інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвиткові учнів. Наприклад, дуже часто на уроках учителі пропонують такі завдання як «розкажіть (напишіть) про свої канікули» або «розкажіть, як ви провели вихідний день». Іноді учням не дуже хочеться згадувати про свій невдало проведений вихідни день чи канікули, а тим більше розповідати про них однокласникам. Чому не запитати дітей «а як би ви хотіли провести свій вихідний день чи канікули, куди піти, кого запросити, з ким зустрітися?». І тут розкривається широкий простір дляфандазії учнів, а й процеси мислення, творчості формується вміння правильно планувати свій вихідний день чи канікули. Учитель повинен організувати, спрямувати і корегувати навчальний процес виходячи з інтересів учня, рівня його знань і умінь. Тому слід ретельно продумувати, які завдання буде виконувати клас, група, кожний школяр, а також робити ці завдання мовленнєво-мисленнєвими, комунікативно спрямованими і планувати цікаві форми їх контролю (Слайд 23).

6. Важлива вимога до уроку - його емоційність. Цьому повинні сприяти як педагогічні аспекти, так і методичні. Вчитель повинен допомогти дитині відчути радість від того, що вона навчилася спілкуватися англійською мовою. Чуйний учитель не допустить, щоб на уроці були учні, якіне беруть участь у роботі. Навіть найслабших можна залучувати до навчальної діяльності, даючи їм спочатку легкі завдання, а потім - складніші. Вчитель повинен допомогти їм подолати несміливість, сором'язливість, невіру в свої сили. А це, звичайно ж, позитивно вплине на результати їхньої навчальної діяльності. Чим тонкіше вчитель відчуває настрій класу, тим органічніше він зіллється з ним у єдиному процесі пізнання і спілкування. Він повинен вміти психологічно підготувати клас до співпраці на уроці: укогось підняти настрій, когось заспокоїти і допомогти зосередитися. Звичайно, вчителю доводиться іноді пересилювати себе, адже у нього також може бути пригнічений настрій, нездужання, втома. Але заходити до класу він повинен з доброю усмішкою, з почуттям спокійної упевненості в собі і своїх учнях. Треба вчитися долати в собі нервозність, якщо не встигаєш щось зробити на уроці, якщо не вдався якийсь прийом або учні забули якийсь матеріал. Не варто метушитися і докоряти. Потрібно пояснити ще раз те, що незрозуміло, повторити те, що забуто, і перенести на наступний урок те, що не встигли зробити. А після уроку слід проаналізувати причини своїх прорахунків (Слайд 24).

7. Створення ситуацій успіху - ще одна важлива вимога до організації комунікативно орієнтованого уроку. Вчитель завжди може знайти можливість апропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитись з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед. Діти дуже чутливі до оцінювання їх учителем.

Досвід свідчить, що у роботі з молодшими школярами виправдовує себе система, за якою вони додержують тільки високі бали. Це дає можливість підтримати слабких учнів, запропонувавши їм легше завдання, тобто оцінюються зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності (Слайд 25).

8. «Золотим» правилом для вчителя, який навчає ІМ молодших школярів, має стати положення про те, що урок ІМ обов'язково повинен оснащуватись унаочненням. А тому будь-яке, доцільне з дидактичного і методичного поглядів унаочнення, що супроводжує певну іншомовну лексичну одиницю (слово, словосполучення, зв'язне мікровисловлювання тощо), є ефективним засобом впливу на пам'ять і процес усвідомлення значення такої одиниці (Слайд 26).

Виконання згаданих вище вимог приводить до формування методичних навичок, з яких складається методична компетентність учителя. Якщо він вносить у свою роботу елементи творчості, розробляє власні прийоми, використовує засоби навчання, що дають найбільший ефект, то можна говорити про його методичну майстерність. Творчість учителя - це не стільки відкриття чогось нового, скільки застосування вже відомих прийомів навчання, але по-новому.

Размещено на Allbest.ru