Освіта в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

ОСВІТА В ПОЛЬЩІ

Зміст

Вступ

1. Характеристика системи освіти Польщі

2. Система професійної освіти

2.1 Професійні звання, що присвоюються випускникам ВНЗ

3. Аналіз системи підготовки бакалаврів в Польщі

3.1 Принципи професійного навчання і особливості їх реалізації при підготовці кваліфікованих робітників в Польщі

3.2 Зміст професійного навчання

3.3 Організаційна структура учбового закладу

3.4 Опис найцікавіших форм і методів організації учбового процесу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Польська система освіти дуже близька нам по розумінню, і тому вивчити методи, принципи навчання в цілому, буде дуже актуально.

Система вищої освіти в Польщі динамічно розвивається. Протягом останнього десятиліття створено більше двохсот нових вищих учбових закладів, а чисельність студентів зросла з 350 тисяч до більш, ніж 1,5 мільйонів. Такі міста, як Варшава, Краків, Познань, Вроцлав, Гданськ, Лодзь є традиційними студентськими центрами в Польщі.

Актуальною є дискусія про те, чи слід створювати новий тип професійних вузів або ж залишити ініціативу в руках тих, що існують, які збагачуватимуть свою освітню пропозицію шляхом введення коротких циклів освіти. Це пов'язано з суперечкою навколо функцій вищої школи і, зокрема, з тим, чи зобов'язані викладачі давати загальні знання про світ, учити творчому мисленню, формувати пізнавальні здібності і інші бажані властивості особистості, у тому числі і вихованість, або ж давати перш за все спеціальні знання для негайного використання в майбутній роботі. Поза сумнівом, ці функції не можна розуміти альтернативно, проте майже безперечно, що перенесення упору на "професіоналізацію" вузу несе з собою велику небезпеку і, мабуть, не найкращим чином служить підготовці випускника до майбутньої роботи.

Мета індивідуально навчально-дослідного завдання - визначити основні поняття системи освіти і підготовки робітників в Польщі; проаналізувати існуючу систему підготовки бакалаврів в Польщі; виявити недоліки і переваги; обґрунтувати головні принципи і методи, вживані в учбовому процесі; досконало вивчити систему професійної підготовки бакалаврів в Польщі.

1. Характеристика системи освіти Польщі

Освіта в Польщі обов'язкова до 18 років. Основою системи освіти є 12-річна школа, в якій перші 8 класів складають початковий ступінь. Чотири старші класи утворюють ліцей. Існують два типи ліцеїв: загальної освіти та технічної. Особлива увага приділяється розвитку ремісничих і технічних училищ. Диплом ліцею - необхідна умова для вступу до вузу.

Після 1989року були відкриті численні недержавні початкові і середні школи. Д них відносяться приватні і приходські школи, а також "публічні" школи, діяльність яких частково оплачується за рахунок фінансових пожертвувань Відкриті також приватні вищі учбові заклади. У 1999 році уряд оголосив про можливе закриття 1000 державних шкіл через нестачу засобів.

Державний нагляд за вищою світою здійснюється Міністерством національної освіти і спорту, що несе пряму відповідальність за велику частину вузів і розділяє її з іншими галузевими міністерствами, коли мова йде про частину спеціалізованих вузів. Останні здійснюють також фінансування підлеглих ним вузів. Останні здійснюють також фінансування підлеглих ним вузів. Особливим статусом володіють вузи клерикалізму, число яких після1989 року зросло. Закон про вищу школу до таких не відносить вузи, підлеглі католицькій церкві.

У частині оцінки якості і контролю, а також стандартизації випускних іспитів у вузі Міністерство освіти має в своєму розпорядженні лише деякі елементарні повноваження, як : встановлення видів дипломів і переліку спеціальностей, що отримуються у вузах. Учбові плани і програми визначаються самими вузами, а Міністерство обмежується контролем якості випускних іспитів. міністерство освіти відповідно до закону повинно розробити каталог основних вимог до навчання у вузі. Відповідальність Міністерства розповсюджується також і на недержавні вузи. Вона обмежується виданням обов'язкового Положення і наглядом за юридичною стороною діяльності недержавного вузівського сектора.

Неформальні політичні інтереси вузів представлені в Конференції ректорів польських університетів, а також Конференції ректорів спеціальних вузів. Крім того, є ряд дослідницьких установ в університетах, що займаються розробкою політики вищої освіти, науки, досліджень, а також фінансуванням, експертизою, прогнозами, стратегією. У Польщі разом з державами існують і недержавні вищі школи, які почали активно утворюватися після 1990 року. Недержавні вищі учбові заклади створюються по дозволу Міністра народної освіти і отримують юридичні права після занесення їх в реєстр недержавних вузів, який ведеться Міністерством народної освіти і спорту.

У державну систему вищої освіти входять класичні університети і спеціалізовані вузи. Між цими двома типами вищих шкіл є відмінності, коли мова йде про новостворені або невеликі вузи, що не володіють правом привласнення докторських ступенів. Особливе місце займає Католицький університет в Любліні, який і раніше визнавався, фінансувався і підтримувався державою.

Як і в інших країнах Європи, престижнішими серед вузів є університети. Найбільша кількість вузів знаходить у Варшаві, Кракові і Познані. освіта польща бакалавр професійний

Ядро недержавних вузів складають економічні вищі школи, відкриті об'єднаннями, міжнародними фондами і приватними особами, як, наприклад, Приватний вуз бізнесу і управління у Варшаві, Французько-польський вуз нових інформаційних технологій в Познані або Вуз менеджменту в Ченстохові.

Проте лише небагато з недержавних вузів мають право на те, щоб видавати звання "магістр". Решта недержавних вищих шкіл випускає фахівців з дипломом бакалавра. Плата на одного студента в рік в недержавних вузах складає 250-2500 $. Приймальні іспити а них не проводяться.

Всі державні вузи вважаються за установи освіти на рівні університету і , як правило, зберігають магістерську структуру навчання.

До вищої школи не відносяться відкриті після 1989 року коледжі (технічні та мовні), які під контролем університетів протягом 2-3 років навчають студентів іноземним мовам і готують вчителів для шкіл. Організація і зміст навчання у вузі, як і щорічний прийом абітурієнтів, раніше регулювалися державою. З 1989-1990 навчального року вузи отримали гарантоване законом право самим ухвалювати рішення по даних питаннях, визначати критерії відбору і правила прийому абітурієнтів.

Існують денна, вечірня і заочна форми навчання, а також екстернат. Основна форма навчання - денна.

Вступати до вузу можуть тільки особи, що отримали атестат зрілості . Правила надходження на 1-й курс визначаються автономно кожною вищою школою. Деякі організовують вступні іспити, інші приймають студентів на основі конкурсу оцінок атестата зрілості, треті - тільки на основі заявки.

Система вищої освіти на 90% фінансується з держбюджету. Останні 10% прямують з інших джерел, оскільки Закон про вищу школу (1990 р.) відкриває окремим вузам можливість додаткового самостійного добування фінансування. В зв'язку з цим може бути підвищена плата за навчання студентів -заочників, студентів. що перевищили звичайну тривалість навчання у вузі, визначена плата для студентів з інших країн. Крім того, вузи можуть самі заробляти засоби через дослідження, діагностичні роботи, рецензії, послуги в економіці, стягування плати за вечірнє і заочне навчання, роботи по підрядах або здачу в оренду приміщень, що істотно стимулює дослідження при державних витратах, що знижуються за останні роки, на освіту. До вузів, які не розглядаються як ринково орієнтовані, відносять головним чином університети, оскільки в них домінують відділення соціальних і гуманітарних наук.

Фінансування здійснюється:

- для вузівського навчання, підготовки студентів і молодих дослідників, а також у вигляді інвестицій в будівництво вузів з держбюджету;

- для всіх видів досліджень через Комітет з наукових досліджень.

Польське Міністерство освіти інвестує близько 70% поточних витрат на зміст вузів із засобів державного бюджету ( з орієнтацією на витрати попереднього року). 30%, що залишаються доводяться на забезпечення наукової діяльності і досліджень. Із засобів, що відпускаються для навчання у вузі, 70% прямують на оплату професорсько-викладацького складу . Розподіл засобів Комітетом з наукових досліджень здійснюється по типах вузів і галузевому принципу, наприклад, для сільськогосподарських академій, технічних, економічних і педагогічних вузів, університетів. При фінансуванні досліджень як стимул встановлені коефіцієнти відповідно до вчених ступенів і знань. Приблизно 50% всіх фінансових коштів комітету використовується на дослідницьку діяльність вузів. Засоби, що залишилися, прямують на гранди індивідуальним дослідницьким групам. Це складає 30% грошових коштів комітету або 7% бюджету на вищі учбові заклади.

До вересня 1999 року першим етапом здобуття освіти в Польщі була початкова школа-восьмирічок, після якої можна було подумати про навчання в середніх загальноосвітніх або середніх професійних школах.

Реформа освіти, що проводиться в даний час , окрім змін в програмах упроваджує також нові типи шкіл: шестирічна початкова школа, трирічна гімназія, трирічний профільний ліцей, дворічне професійне училище і дворічний ліцей підвищення кваліфікації.

Загальний час навчання до моменту закінчення середньої школи складає від 12 до 13 років. Після закінчення середньої школи учні можуть приступити до матуральних іспитів і після успішної їх здачі отримати атестат зрілості (матура).

З 1 вересня 1999 року польські школярі почали вчитися по тих же програмах що і їх європейські однолітки. Принаймні, так заявлялося на офіційних церемоніях.

До реформи порядок був такий: обов'язковим було навчання до 8 класу, потім не охочі вчитися могли піти в технікуми, училища, або почати працювати, ті, хто хотів продовжити навчання, йшли на 4 роки в ліцей. По закінченню ліцею можна було вступити у вищий учбовий заклад (університет, академію, інститут). Навчання там тривало ще 4 роки (іноді довше). Таким чином, новий цикл навчання займав 16 років. тепер же ситуація змінилася. Обов'язковим є навчання тільки до 6 класу. Випускники початкової школи, 13-ти літні підлітки , звичайно, не влаштовуються на повноцінну роботу, але можуть заробляти на посадах типу "подай-принеси".

Отже, початкова школа, навчання в якій є обов'язковим, тепер складається з 6 класів. Потім дитина поступає в гімназію, де вчиться ще 4 роки. Фізично школа і гімназія можуть знаходитися в одній будівлі, і учень всі 10 років ходить в одну і ту ж школу, змінивши лише статус з "школяра" на "гімназиста". Наступний етап - ліцей, навчання в якому триває ще 4 роки. І після закінчення ліцею, нарешті, можна поступати у вищий учбовий заклад, де навчання продовжується ще 4-5 років ( для медиків - 6 років).

Таким чином, тепер загальний цикл навчання займає не менше 18 років.

2. Система професійної освіти

Професійне навчання і підготовка кваліфікованих робітників здійснюється в профільних ліцеях, в технікумах і базових професійних школах.

В даний час найважливішими фундаментальними властивостями університету є автономія, свобода ведення наукових досліджень і освіти, продовження європейської гуманітарної традиції. звертається увага на тісні зв'язки між науковими дослідженнями і учбовими заняттями за принципом

Д. Г. Ньюмена, який свідчить, що вища функція університету - заняття наукою.

Сучасний університет, проте, піддається тиску і втручанню на користь функції, що професіоналізується, і виконання вимог ринку праці. У польських університетах продовжується, як стверджує М. Мальовський, суперечка між "мудрістю і умінням", що викликане еволюцією університету від моделі спільності до моделі підприємства. У традиційному університеті мета освіти була пов'язана з мудрістю, в сучасній моделі, орієнтованій на підготовку професіоналів, концентрується навколо умінь.

Згідно думкам, вираженим в літературі, в даний час університет явно еволюціонує у бік ринкової моделі. Він організований за зразком підприємства, функціонування якого спирається на комерційні ринкові критерії. Університетська освіта в цій моделі є формою освітніх послуг, адресованою потенційним клієнтам відповідно до заявлених ними потреб. Комерціалізація освіти робить із студента-клієнта найважливіший елемент процесу освіти, тому головним принципом цього процесу виявляється вимога освіти, відповідної потребам студента.

Облік потреб студентів веде до того, що в даний час найважливішим і вищим завданням університетської освіти є гарантування її учасникам компетенцію. Ключові для сучасного студента компетенції наступні: навчання, мислення, пошук, самовдосконалення, комунікація, співпраця, діяльність. Вони орієнтовані на розвиток самостійності і відповідальності молодих поляків і показують одночасно значення підготовки сучасних студентів до безперервної освіти, самоосвіти і вдосконалення.

2.1 Професійні звання, що присвоюються випускникам ВНЗ

Ліценціат - звання, що отримується після 3 - 3,5 років навчання у вузі.

Інженер - звання, що отримується після закінчення вищого технічного учбового закладу по напрямках: технічний, сільськогосподарський, економічний. Навчання триває 3,5 - 4 роки.

Магістр, а також звання, рівнозначні йому: магістр освіти, магістр мистецтв, магістр-інженер, магістр-інженер-архітектор, лікар-стоматолог або лікар-ветеринар - даються після проходження п'ятирічного стандартного курсу освіти. У напрямі медичних і ветеринарних наук навчання продовжується протягом 6 років.

Звання магістра відповідного профілю можна отримати також після закінчення 2-2,5-річного магістерського курсу підвищення кваліфікації. Це звання можуть отримати особи, які закінчили вищі професійні училища із званням ліценціат або інженер.

Для отримання однієї з вище перелічених кваліфікацій студент повинен здати всі учбові дисципліни і практики, передбачені учбовим планом, представити і захистити дипломну роботу, а також успішно скласти дипломний іспит.

Випускник вузу отримує диплом про закінчення вищого учбового закладу по певному напряму навчання, три виписки з екзаменаційно-залікової відомості, а також, за бажанням, диплом на іноземній мові.

Доктор - вчений ступінь привласнюється особі, яка після успішної здачі докторських іспитів підготувала і захистила докторську дисертацію. Отримати ступінь доктора наук можуть особи, що мають звання магістра або рівнозначне йому.

Професор - наукове звання, що привласнюється Президентом Польської Республіки. Володар його іменується професором звичайним, на відміну від професора виняткового. Це звання надається ректором за особливі заслуги в масштабі вузу.

Посада ад'ютанта в польському вузі відповідає посаді доцента у вузі білоруському, в той же час доцент в Польщі посада достатньо рідкісна і привласнюється за особливі заслуги разом з професором надзвичайним.

З 1998 року почали з'являтися державні і недержавні професійні вищі школи. У них ведеться професійне навчання студентів, кваліфікація яких достатньо висока завдяки включенню в програму освіти обов'язкової

15-ти тижневої практики.

Польща - країна дуже близька по світогляду до України , крім того, вона вже декілька років в Євросоюзі і має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У ній раніше, ніж в Україні, почалися реформи в освіті і суспільстві, і раніше, ніж в Україні, встало питання реформування державної системи профорієнтації і консультування.

У Польщі вже в 1907-1908 рр., як і в багатьох країнах Західної Європи, виникають перші приватні служби по професійній орієнтації, які займалися вивченням кандидатів на посади шляхом досвіду по раніше складеній анкеті. У 80-х роках минулого століття в Польщі центрами профорієнтації були районні і воєводські виховно-професійні консультації, куди входили фахівці різних профілів: психологи, соціологи, лікарі. У них за допомогою "карток профорієнтації", "особистих справ учнів" фіксувалися дані вивчення учня за допомогою залучення до процесу спостереження багатьох вчителів, а також обліку результатів досліджень лікарів, психологів, робітників професійної консультації. На основі аналізу даної документації комісія виносила висновок про те, чи вірно зроблений учнем вибір професії і профілю учбового закладу для продовження освіти. Таким чином, молоді люди практично не мали голосу в процесії і методів діагностики своїх професійних якостей.

3. Аналіз системи підготовки бакалаврів в Польщі

3.1 Принципи професійного навчання і особливості їх реалізації при підготовці кваліфікованих робітників в Польщі

У реформах системи вищої освіти, що розроблялися в 90-і роки, справа стосується двох основних питань: стрімкого зростання кількості молоді, одержуючої освіту на вищому рівні, збереження і вдосконалення якості освіти і підготовки кваліфікованих робітників. Ці вимоги знайшли свій вираз в новому законі про систему вищої освіти, в якій на перший план висунуті зміни в організації і управлінні закладами вищої освіти.

З самого початку процесу реформ в системі вищої освіти тривала дискусія про те, чи слід створювати новий тип професійних вузів або ж залишити ініціативу в руках тих, що існують, які збагачуватимуть свою освітню пропозицію шляхом введення коротких циклів освіти.

Це пов'язано з суперечкою навколо функцій вищої школи і, зокрема, з тим, чи зобов'язаний університет давати загальні знання про світ, учити творчому мисленню, формувати пізнавальні здібності і інші бажані властивості особи, у тому числі і вихованість, або ж давати, перш за все, спеціальні знання для негайного використання в майбутній роботі.

Поза сумнівом, ці функції не можна розуміти альтернативно, проте майже безперечно, що перенесення упору на "професіоналізацію" вузу несе з собою велику небезпеку і, мабуть, не самим кращим чином служить підготовці майбутніх робітників.

Польське Міністерство національної освіти розробило проект створення самостійного сектора спеціальних вузів. Новий вигляд вузів створений на основі Закону про спеціальні вузи. Його проект всесторонньо обговорювався і перевірявся у вузах, університетах, Головній раді по вищій освіті і в парламентських комісіях. Закон був ухвалений Польський Сеймом в травні 1997 року і затверджений Сенатом.

Закон про вищу школу від 1990р. надав університетам і вузам Польщі самостійність у визначення їх структури, учбових програм і тематичних планів. Після створення Комітету з наукових досліджень відбулося вирішальне розмежування компетенції вузів від колишніх центральноадміністративних структур. Комітет вважається за центральний державний орган по питаннях здійснення наукової політики і розвитку технічної політики країни. Він є організацією, стимулюючою дослідження, і складається частково з представників уряду і на 2/3 з представників вузів і учених. Комітет розробляє стратегічні завдання наукової політики, і право його ініціативи розповсюджується також на видання законів у сфері науки і розподіл засобів на наукові цілі.

3.2 Зміст професійного навчання

Базою для створення спеціальних вузів служать невеликі технічні вузи або крупні центри професійних училищ. Фінансування таких вузів здійснюється державою, засовами общин і спонсорів. Міністерство освіти бачить в спеціальних вузах не тільки установи освіти, але і насамперед новаторів технічного прогресу. До цього слід додати дослідницькі роботи, експертизу технічних рішень і впровадження інновацій в економіку.

Тривалість навчання в середніх учбових закладах складає 7-8 семестрів, причому один семестр проводиться практика на виробництві. Випускник такого вузу отримає диплом і кваліфікацію дипломованого фахівця з тієї або іншої спеціальності.

3.3 Організаційна структура учбового закладу

Організаційна структура польських коледжів така: колегіальні органи - сенат і ради факультетів; органи, представлені окремими особами, які так само обираються, як ректор і декани. Право експертизи з усіх питань розвитку вищої школи належить Головній Раді (створеній ще в 1947 році). У ню входять 50 членів, з них 35 докторів наук, 10 - що не мають вченого ступеня доктора наук, а також 5 представників від студентства.

Ефективність навчання на базі нових технологій, коли воно здійснюється окремими викладачами в певних учбових програмах в рамках організаційної системи, характерної для традиційної освіти, як показує досвід, виявляється низькою, оскільки таке навчання вимагає великих додаткових витрат на створення нової технологічної основи учбового процесу.

Для того, щоб ці витрати виправдалися в результаті процесу освіти, привели до кількісного і якісного зростання цього результату, необхідно поширювати організаційні інновації у сфері освіти.

Якщо нові технології застосовуються в старих організаційних структурах, то цей процес зустрічається з великими перешкодами і складнощами, основні з яких узагальнені в короткому переліку інертність організації навчання, слабке освоєння і розповсюдження організаційних інновацій у сфері освіти - основна перешкода застосування нових технологій в учбовому процесі.

3.4 Опис найцікавіших форм і методів організації учбового процесу

Методика навчання і проведення занять в учбових закладах Польщі часто міняється. Опишемо одну з найцікавіших останніх методик. Деякі заняття полягають, перш за все, в начитці матеріалу, тоді як інші можуть бути зорієнтованими на обговорення або роботу в лабораторії. Розміри груп міняються від декількох студентів до декількох сотень.

Практикуються різні стилі навчання, більшість польських професорів хочуть почути думку учнів на лекціях і просять брати участь в дискусіях під час занять. Також задається багато читання і письмових завдань. Є комп'ютерні лабораторії, гуртожитки, оснащені доступом до Інтернету. А всі домашні завдання мають бути виконані на комп'ютері.

Учбовий процес здійснюють в таких формах: учбові заняття, виконання індивідуальних завдань, практичні, контрольні заходи, самостійна робота.

При організації самостійної роботи студентів з використанням складного оснащення або установок, складених систем доступу до інформації (наприклад, комп'ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування, автоматизованих учбових систем та ін.) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця кафедри.

Впровадженням в учбово-виховний процес сучасних технологій вчитель і вихователь все більш освоюють функції консультанта, порадника, вихователя. Це вимагає від них спеціальної психолого-педагогічної підготовки, оскільки професійній діяльності вчителя реалізуються не тільки спеціальні, наочні знання, але і сучасні знання в області педагогіки і психології, технології навчання і виховання.

Використовуються нестандартні прийоми організації учбового процесу: ділові ігри, прес-конференції, уроки, уроки-конкурси, уроки-"суди", уроки-концерти, ролеві ігри, уроки-конференції, уроки-семінари, інтегровані уроки, уроки-екскурсії та ін.

Також викладачі використовують в своїй практиці ділові ігри.

Висновки

Виконавши роботу, ми можемо зробити такі висновки:

- освіта в Польщі обов'язкова до 18 років;

- професійна освіта знаходиться під відповідальністю міністерства освіти;

- система вищої освіти фінансується з державного бюджету;

- мобільність людини в професійному освітньому просторі значною мірою залежить від гнучкості організаційних форм навчання і системи професійної освіти;

- ефективність функціонування національної системи підготовки кадрів залежить від обліку загальних тенденцій розвитку теорії і практики професійної освіти і збереження культурно-національних традицій в області професійної освіти;

- існують служби профорієнтації, які займаються вивченням кандидатів на певні посади, що дозволяє випускникові після отримання професії працевлаштуватися за фахом.

Одним з достоїнств професійного утворення Польщі є наступне: загальні тенденції в розвитку професійної освіти обумовлені процесами глобалізації і універсалізації у сфері економічної і соціально-культурної діяльності, становлення все більш взаємозв'язаної людської цивілізації, а також значним посиленням ролі інформаційних технологій і телекомунікацій, формування інформаційної домінанти в розвитку суспільства і виробництва.

Разом з цим на підставі порівняно-педагогічного аналізу виявлено, що в Польщі має місце відставання від інших держав в об'ємах державного фінансування професійно-технічної освіти.

До недоліків системи утворення Польщі можна віднести наступні факти:

- Відвідини лекцій не обов'язкові, але обов'язкове складання іспитів. Таким чином, студенти, які не мають навиків організації часу, варто вчитися планувати час, необхідний для навчання;

- У Польщі існує система переведення на наступний семестр "з умовою доздачі не складених іспитів". Іноді студенти сприймають це як необов'язковість здачі деяких предметів. Проте студент не отримає диплом до тих пір, поки не складе всі іспити і не набере необхідні бали по Європейській системі Перерахунків Балів, вживаній в польській системі освіти.

Список використаної літератури

1. Энциклопедия профессионального образования: В 3-х т. /Под ред С.Я.Батышева. - М.: АПО. - 1998 - 568 с., ИЛ Т.І. - А-Л - 1998.

2. Профессиональная педагогика: Учебник для студентов, обучающихся по педагогическим специальностям и направлениям. /Под ред. С.Я.Батышев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Ассоциация "Профессиональное образование", 1999. - 904 с.

3. Міністерства народної освіти УРСР, Міністерства праці УРСР, Президії АН УРСР 24 липня 1991 р. - N7/52/59.

4. Бібліографічний покажчик наукових праць (1993-2000 рр.) / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України / Під ред. І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало. - Ніжин. - 2000. - 145 с.

5. Ничкало Н.Г. Развитие в Украине исследований по проблемам педагогики и психологии профессионального образования на рубеже столетий.

6. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / Під ред. І.А.Зязюна. - К.: ВІПОЛ, 2000. - 636 с.

7. Професійна освіта в зарубіжних країнах: порівняльний аналіз: Монографія / Під ред. Н.Г.Ничкало, В.О.Кудіна. - Черкаси: Вибір, 2002. - 322 с.

8. Концепція Державного стандарту професійно-технічної освіти України // Професійно-технічна освіта України. - 1998. - N2. - с. 2-5.

9. Професійна освіта: Словник / Під ред. Н.Г.Ничкало. - К.: Вища школа, 2000. - 381 с.

10. Теоретико-методичні засади викладання предметів гуманітарного циклу в професійно-технічних навчальних закладах: Монографія / Під ред. Г.П.Васяновича. - Львів: Українські технології, 2003. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru