Культурна спадщина Галицько-Волинської держави

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Мета проекту

На основі фактичного матеріалу, додаткових джерел розглянути культуру Галицько - Волинської держави; розкрити особливості розвитку освіти, літератури, архітектури, мистецтва, містобудування в період Галицько - Волинської держави; розширити знання учнів за межами програми; розвивати вміння давати стислу характеристику пам'яткам культури, розкривати їх значення в історичному процесі; висловлювати власну думку, брати участь в обговоренні , розвивати навички роботи в групах; виховувати почуття прекрасного.

2. Очiкуванi результати

Після цього уроку учні зможуть:

- характеризувати розвиток освіти та пам'ятки літератури;

- характеризувати пам'ятки архітектури та живопису;

- будуть мати навички роботи з додатковими джерелами;

- у них сформується уява про умови розвитку культури в Галицько-Волинському князівстві;

- формулювати проблему, шукати шляхи її вирішення, приймати спільні рішення.

3. Завдання проекту

1. Вчити учнів самостійному пошуку необхідної інформації з різних джерел;

2. Вчити учнів обмінюватися інформацією, підтримувати бесіду, сформувати вміння висловлювати свої аргументи з теми, висловлювати власну точку зору та обґрунтовувати її.

3. Продовжити вчити учнів працювати в групах.

4. Розвивати почуття відповідальності за доручену справу;

5. Розвивати вміння оцінювати свою роботу і роботу своїх товаришів.

6. Вчити презентувати результати своєї роботи.

4. Етапи роботи над проектом

1. Пошуковий.

Здійснюється вибір теми, постановка мети і задач проекту, відбувається розподіл обов'язків між учнями, окреслюється кінцевий вигляд створюваного продукту. Учні поділяються на групи. Кожна група отримує завдання.

1-а група - «Науковці» працюють над проблемним питанням: «Розвиток освіти та писемності у Галицько - Волинській державі». Працюють за таким планом: 1. Єпископські кафедри, монастирі - центри культурно - освітнього руху. 2. Приходські школи - початкова освіта. 3. Школи для підготовки ремісничих професій і купців, священників. 4. Середня освіта. 5. Вища освіта. 6. Ідеальна людина - людина, що знала три мови: грецьку, латину та одну з європейських.

2-а група - «Літописці» вивчають літописи, написані в добу Галицько - Волинської держави, зокрема, «Повість про осліплення Василька» та Галицько - Волинський літопис та їх зміст.

3-я група - «Архітектори» досліджують архітектурні пам'ятки Галицько - Волинської доби і працюють за таким планом: 1. Високий рівень архітектури. 2. Будівлі з дерева, церкви - з білого каменю. 3. У Галичі 30 монументальних споруд. 4. Панування романського стилю. 5. Облицювання внутрішніх стін палаців і багатих будинків керамічними рельєфними плитками із зображеннями птахів, рослин та ін. 6. XІІІ століття - на Волині починається будівництво з волинської брущатої цегли.

4 - а група - «Живописці» працюють над проблемним питанням: Розвиток живопису в часи Галицько - Волинської держави» і за таким планом: 1. Розвиток іконописання (Алімпій, Григорій та їх учні). 2. Галицька школа іконопису - ікона Св. Юрія Змієборця на чорному коні. 3. Волинська ікона - ікона Богоматері - Одигітрії кінця XІІІ - початку XІV ст. з Покровської церкви м. Луцька.

2. Аналітичний

Здійснюється аналіз наявної інформації, пошук інформаційних джерел, збирають і вивчають інформацію.

Учні опрацьовують матеріал підручника - параграф 19, ст. 173 - 178 за підручником Ю.Ю. Свідерського, додаткову літературу: Крип'якевич І. Історія України - Львів «Фенікс», 1994, «Теорiя та iсторiя свiтовоi i вiтчизяяноЇ культури»-- Львiв: Камекяр, 1992, «Лiтопис Руський», -- Київ: Днiпро, - 1990, Антонович Д. Укранська культура.-- Киiв: Либiдь, 1993, Інтернет - ресурси:

3. Практичний

Виконання запланованих технологічних операцій. Ведеться робота з утілення в життя поставлених задач. Яка потребує від усіх учасників найбільшої ретельності, відповідальності, узгодженості дій, а також значних зусиль від керівництва проекту з координації діяльності учасників проекту та постійного контролю над ходом і строками робіт, що виконуються. Учні готують презентації, ілюстративний матеріал.

4. Презентаційний

Підготовка й проведення презентації. Учні виступають з своїми повідомленнями. Представляють вибрані шляхи розв'язання проблеми, презентують результати своєї роботи.

5. Контрольний

Аналіз результату виконання проекту й оцінка його якості.

Йде обговорення:

- Що нового ви взяли для себе з уроку?

- Чи досягли поставленої мети?

- Яких нових умінь і навичок ви набули?

5. Мотивація навчальної діяльності

Учні переглядають презентацію на тему: Культура Київської Русі».

- Які враження виникли у вас від побаченого?

Очікувані відповіді:

- Захоплення пам'ятками культури Київської Русі?

- Гордість за наш народ, який створив таку культуру?

- Любов до прекрасного.

- Любов до мистецтва.

- Бажання побувати в Києві і побачити на власні очі ці культурні пам'ятки.

- Бажання більше знати про українську культуру.

Але, щоб більше знати, треба вивчати українську культуру. Отже, ми сьогодні продовжимо говорити про прекрасне, про культуру , але вже про культуру Галицько - Волинської держави.

6. Оголошення мети, завдань уроку

навчальний шкільний учень

Вчитель. Проблемним питанням нашого уроку буде: «В чому, на вашу думку, полягає значення культури Галицько - Волинської держави для України».

Вивчаючи культуру Київської Русі, ми визначали її особливості. Давайте спробуємо визначити особливості розвитку культури Галицько - Волинської держави, тобто яких впливів зазнала Галицько - Волинська культура.

Учитель. Культура Галицько- Волинської держави 12 - 13 століть є складовою частиною культури давньоруської. На території Галицько - Волинського князівства сформувалась самобутня культура, яка не лише успадкувала традиції Київської Русі, але й увібрала чимало культурних надбань західних країн. Своїми витоками мистецтво Галицько - Волинського князівства пов'язане зі спільною для всіх давньоруських князівств і є скарбницею української культури. Але завдяки своєму географічному положенню й зв'язкам із західноєвропейськими державами, Галицько -Волинське князівство привнесло в свою культуру елементи романського, а згодом і готичного стилів. Романські традиції накладаються на візантійсько - київські як в архітектурі, так і в живописі, виявляючи чималу самобутність й оригінальність. Про це ми і дізнаємося на сьогоднішньому уроці, преставивши проект на тему: «Культурна спадщина Галицько - Волинської держави».

Метою нашого проекту є…

Що ви очікуєте від уроку?

- дізнатися більше про культурну спадщину Галицько - Волинської держави;

- поділится знаннями;

- навчитися розуміти мистецтво;

- бути відповідальним, відповідальною;

- вчитися висловлювати власну думку;

- вміти слухати інших і т.д.

Працюючи над проектом, клас було поділено на групи: «Науковців», «Літописців», «Архітекторів», Живописців», які разом працювали над проектом.

Тож не будемо зволікати з часом і надамо слово групам.

Виступ першої групи «Науковців».

Розвиток освіти та писемності.

1 -ий учень. Ми працювали над проблемним питанням «Розвиток освіти та писемності в добу Галицько - Волинської держави». Опрацювавши матеріал підручника, додаткову літературу, Інтернет - ресурси, ми вивчили це питання і почнемо свою розповідь такими словами:

Роль освіти та писемності завжди була ознакою могутності та культурності будь - якої держави. Книги - це ріки, що наповнюють світ, це джерело мудрості, адже в них глибина незміряна…

У Галицько - Волинському князівстві центрами освіти були єпископські кафедри, монастирі, парафіяльні громади. У Галичині й на Волині існували школи. Учителями, як правило, були священники і дяки. Приходські школи давали початкову освіту. Тут дітей навчали читати, писати і рахувати.

Доволі поширеними були школи для підготовки різних ремісничих професій і купців. Школи при єпископських кафедрах готували майбутніх священників. Крім шкільних предметів, тут навчали співу, основам православного віровчення та моралі.

«Повсюдно у містах (і при церквах у сільській місцевості) існували школи, в яких навчали елементарної грамоти. Наявність таких шкіл на Волині засвідчує житіє іконописця Петра. У семирічному віці батьки віддали його «книжкам навчатися». Про значне поширення освіти, принаймі серед заможних кіл населення Галицько - Волинської Русі, опосередковано свідчать пам'ятки давньоруської писемності 12 - 13 століть.

Тут же записано: «… в тивуна, князя Володимира Васильковича, Петра був син на ім'я Лаврентій, його ж віддав навчатися святим книгам…».

«… був він книжник і філософ, якого не було в усій землі й по ньому не буде».

2 - ий учень. Після закінчення початкової школи випускники продовжували навчатися самостійно. Заможні люди наймали вчителів для навчання своїх дітей у домашніх умовах. Пізніше вони їхали здобувати вищу освіту за кордон, оскільки в Україні у той час університетів ще небуло.

На той час у Європі найголовнішою мовою була латина. Вона була мовою міждержавного спілкувння, мовою науки і культури. Усі документи писали на латині. Якщо людина хотіла досягти успіху в житті, займати державні посади, вона повинна була знати латинську мову. І взагалі людину, яка володіла трьома мовами - грецькою, латинською, одною з європейських мов, називали ідеальною.

Ці люди були освіченими, вони писали тексти грамот, вели дипломатичне листування.

Збереглися грамоти, написані латинською мовою, які галицько - волинські князі надсилали до Німеччини. У Львівському архіві найдавнішим документом є папська грамота 13 століття, надіслана на Русь.

3 - ій учень. Галицькі храми і монастирі були головними місцями зберігання книжкових багатств князівства. Так, студійний монастирський устав, який діяв у Галичі, вимагав створеня при монастирях бібліотек. Найбільша книгозбірня знаходилася при Успенському кафедральному соборі. Цьому сприяв його фундатор, князь Ярослав Осмомисл.

З розповідей галицько - волинського літописця від 1288 року дізнаємося, що для повноцінного відправлення церковно - літургійного правила ритуалу потрібен корпус книг - Євангеліє, Служебник, Молитовник, Тріод, Перемийники і дві найважливіші книги церковного світу - Октоїх та Ірмологіон.

В Галичі були створені видатні пам'ятки давньоруської писемності: Добрилове Євангеліє 1164 року, Галицьке Євангеліє 1266 року, «Євангеліє тлумачення слова Святого Георгія», «Поучення Георгія Сіріна» (13 ст.).

4 - ий учень. Любов до знань і освіти виявлялась у представників панівної верхівки та заможних людей також у розкішному оздобленні книжок.

В літописі записано: «В єпископію Перемишльську дав князь Володимир Василькович Євангеліє - апракос, обкуте золотом з перлами, яке він сам колись переписав.

А в Чернігів до єпископії він послав Євангеліє - апракос, писане золотом, обкуте сріблом з перлами, а посередині його обкладинки було викладено образ Спаса у фініфті».

1 - ий учень . З наведених цитат можна зробити висновок, що Галицько - Волинська держава була одним із чільних на Русі осередків культури, де успішно розвивалися освіта та писемність.

Учитель. Дякуємо групі «Науковців» за чудову розповідь про писемність та освіту Галицько - Волинського князівства. На підтвердження того, що освіта та писемність успішно ровивалася, переглянемо відео.

Надамо слово другій групі «Літописцям»

Літописання.

1-ий учень. Ми працювали над питанням «Розвиток літописання в період існування Галицько - Волинської держави» і дізналися, що літописання на цих землях з'явилось дуже рано.

Історико -літературні повісті, логічним і високохудожнім продовженням і підсумком яких став Галицько - Волинський літопис, народжуються в Галичині досить рано. Першою галицькою повістю серед тих, які дійшли до нас, була оповідь про осліплення 1097 р. Давидом Ігоровичем волинським теребовлянського князя Василька Ростиславича. Ця повість вийшла з -під пера якогось Василія, здогадно, дружинника осліпленого князя.

До нашого часу збереглися такі яскраві літературні пам'ятки галицько - волинського походження: Бучацьке Євангеліє (13 ст), Холмське Євангеліє (13 ст), Хутинський Служебник (13 ст.), Христинопільський апостол (12 ст.).

Для книжної культури княжого Галича особливо показовим є той факт, що представники вищої духовної ієрархії взяли щонайактивнішу участь у написанні Галицько - Волинського літопису - визначної пам'ятки україської писемності 13 ст. Авторами книги, а це не підлягає жодному сумніву, були: княжий печатник, а згодом митрополит Кирило, письменник - професіонал Тимофій і холмський єпископ Йоан. Так, російський академік Б. Рибаков вважає книжника Тимофія автором тих частин Галицького літопису, де викладено події з 1218 по 1228 рік. У політичному маніфесті Тимофія відчувається ерудиція доброго знавця Біблії і літературний талант, його вміння вибудувати на основі сюжетів старозавітної історії, зокрема Книги Вихід, суспільний протест проти ворохобників Галицької землі.

2-ий учень. Галицько - Волинський літопис був відкритий 1809 р. знаменитим істориком М. Карамзіним. Він винайшов для науки рукопис Іпатіївського зводу, заключною частиною якого якраз є наше джерело, що складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: літопису Данила Галицького (1205 - 1258 рр.) і Волинського літопису (1258 - 1290 рр.) Це джерело є історико - літературним і публіцистичним твором, присвяченим історії Галицько - Волинської Русі, інших руських князівств, а також Угорщини, Польщі, Австрії, Литви і землі ятвягів. У першій частині літопису розповідається про життя і діяльність Данила Галицького. Друга присвячена історії Волині й розпочинається 1260 роком. У цей літопис увійшли величальні пісні , подібні до тих, яку співав славетний перемишльський співець Митуса, покараний за непокору князю Данилу.

3 - ий учень. Галицько - Волинський літопис спочатку був літературним твором, і лише згодом переписувачі проставили у ньому хронологію - «літа». Напевно, тому цей літопис вирізняється яскравою, образною мовою, наявністю багатьох приповідок і народних переказів. У тексті літопису, написаному книжною слов'янською мовою, є багато слів, які були характерними для тодішньої української розмовної .

Архітектура Галицько - Волинської держави.

Учитель. Складовою частиною культури є архітектура -- система будівель та споруд, що формують просторове середовище для життя i дiяльностi людей. Це можугь бути окремі будiвлi, архiтектурнi ансамблі, майдани.

Як розвивалася архітектура у Галицько - Волинській державі розкаже нам наступна група - група «Архітекторів».

1 -ий учень. Ми підготували заочну мандрівку «Видатні пам'ятки архітектури Галицько - Волинської держави»

Історики та археологи справедливо вважають наявність кам'яних палаців і храмів одним із головних свідчень високого рівня соціально - економічного розвитку давньоруських міст. Галицькі і волинські міста багаті на кам'яні споруди. Перші такі храми з'явились на території Галицько - Волинської Русі дуже рано: з кінця ІX - на початку X ст. Однак то був влив західної, в даному разі чеської архітектури. До цього часу вчені відносять й розкопані в Перемишлі рештки білокам'яної церкви - ротонди з круглою алтарною абсидою.

Найбільш відомими архітектурними пам'ятками на території Галицько-Волинського князівства будували переважно з дерева. Перлиною дерев'яної архітектури була наскальна фортеця IХ-ХІV ст. Тустань.

Тустань - наскельна фортеця у Галицькій землі. Згадана в літопису серед давньоукраїнських міст, які 1340 - 1349 рр. були захоплені Казимиром ІІІ Великим. На основі джерел 16 століття на місці ранішого городища, розташованого на терасі, яка здіймається на 50 м. над долиною. Тустань споруджена з дерев'яних балок на скелях Камінь, Гострий Камінь і Мала Скеля. Вирубані в скелях пази дають можливість припустити існування 5 - поверхової будівлі. Усередині фортеці було споруджено кілька цистерн для зберігання води.

У 1994 р. постановою Кабінету Міністрів України на території Тустань засновано державний історико - культурний заповідник.

2 -ий учень. З каменю будували спочатку лише храми, рiдше -- князiвськi палати. До наших днiв збереглися рештки Успенського собору у Володимирi, збудованого в 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд. Зверніть увагу на аркоподібні склапіння собору, плавність форм.

Його сучасник - Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом 1157 р., зберігся до нашого часу у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам'яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, але багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.

У Перемишлi, Галичi, Звенигородi було започатковано будiвництво церков з бiлого каменю. Єдиною пам'яткою архітектури, що збереглася до наших днів є церква Св. Пантелеймона.

Особливо красивою була церква Івана у Холмi. Галицько-Волинський літопис зазначає: «Звів також Данило церкву святого Іоанна Златоустого, красну i гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; з кожного кута -- склепіння, i стояли вони чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон були прикрашені склом римським; при вході в олтар стояли два стовпи цiлого каменю i на них склепіння; а вгорі прикрашений був зорями золотими на лазурі; внутрiшнiй же поміст її був вилитий з мiдi i чистого золота, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє були прикрашені каменем тесаним -- галицьким бiлим i зеленим Холмським; рiзьбленi одним умiлъцем Авдiєм горорізьби їх були всяких барв i золоті; попереду ж їх на західних дверях був зроблений Спас, а на пiвнiчних -- Св. Iоанн Злотоустий, так що всі хто дивився на них, дивувалися. Прикрасами Данило камінням дорогим, бісером i золотом також ікони, які він приніс із Києва, i образ Спаса i Пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з київського монастиря святого Федора; приніс він також ікону Стрітення з города Вручого од отця його Мстислава Мстиславича. Диву подібні були образи сі, що погоріли в церкві Іоанна; один архангел Михаїл зостався з чудовям тих ікон. І дзвони Данило приніс із Києва, а інші тут вилив. Усе це вогонь спалив».

Отже, церква Івана у Холмі була збудована за часів Данила Галицького. Вона мала один купол, який всередині був розписаний «золотими зорями на лазурі», а внутрішній поміст церкви було вилито з міді та чистого золота. Вікна прикрашали вітражі. Церква була оздоблена різьбленим каменем білого та зеленого кольору . Прикрашав цю церкву скульптор Авдій.

За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам'яні Успенський собор , князівський палац та інші будівлі. Єдиною пам'яткою архітектури, що збереглася до наших днів є церква Св. Пантелеймона.

3-ий учень. Цікавою особливістю, характерною тільки для Галичини, був прийом облицювання внутрішніх стін палаців і багатих будинків керамічними плитками із зображеннями птахів, рослин, воїнів або геометричним орнаментом.

Наприкінці 13 ст. на Волині засновується ряд замків і церков, які, на відміну від попередніх, будуються не з давньоруської цегли, а з брущатої, що стає основним матеріалом на Волині. Того часу з волинської брущатої цегли зводиться багато кам'яних веж. Їх будівництво було пов'язане зі змінами у військовій техніці - поширюються самостріли - арбалети, які потребували високих точок для ведення обстрілу.

За князювання Любарта у Луцьку був споруджений на основі старих мурів новий замок. Це одна з найбільших оборонних споруд України 14 ст., яка дуже добре збереглася. Вона захищала волинян від нападів кочовиків з півдня та західних сусідів. Замок складався з двох частин. До нашого часу зберігся верхній замок, що був свого часу резиденцією князя. Досі здіймається він над містом грізними зубчастими вежами. Особливо привертає увагу своєю величчю вежа заввишки 27 метрів. За часів Любарта Луцьк перетворився на велике, добре укріплене місто, побудоване за всіма вимогами тогочасної військової справи, а Волинське князівство - в останній відгомін колишньої слави і величі Галицька - Волинської держави.

4 - ий учень. Архітектор Ярослав Пастернак, який вивчав і досліджував галицьку архітектуру, характеризував її як таку що «полягала у видатній сполуці східного, візантійського, і західного, романського, стилю в одну гармонійну цілісність; тому - то галицькі церкви не були ані виключно романські, ані суто візантійські: візантійськими вони були в плані, але мали на своїх стінах, виконаних у романському стилі, різьблення й інші археологічні фрагменти».

Живопис Галицько - Волинської держави

- Перегляд відео

Учитель. Тісно з архітектурою був пов'язаний розвиток живопису. Живопис - це вид образотворчого мистецтва, засобом вираження якого є малюнок. Колір дає можливість передати різнобарв'я навколишнього світу.

Під впливом Києва в галицько - волинських землях розвивалось іконописання.

Теплий колорит, тонка гармонія барв, їхні тональні переходи, наближення ликів святих до рис місцевого населення - такі головні ознаки, властиві для давньоруської школи іконопису.

Про галицьку школу іконопису розповість нам група «Художників».

1-ий учень. Галицька школа іконопису розвивалася під впливом київської та її майстрів Алімпія, Григорія та їхніх учнів. Про високе покликання й надзвичайний талант Алімпія, який за лічені години міг намалювати й позолотити ікону, складали легенди4 люди вважали, що Алімпієві допомагали ангели.

Галицьку школу іконопису представляє ікона Св. Юрія Змієборця на чорному коні. Вона походить із с. Станиля поблизу м. Дрогобича, а зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва. У цій іконі немає нічого зайвого. Ритм ліній і чітко обмежених кольорових плям підпорядкований єдиному художньому задумові: створити образ безстрашного воїна, вірного обов'язкові. На сіро - жовтому фоні виділяються темний силует коня з вершником і червоний плащ воїна.поєднання динамізму і гармонійної врвноваженості окремих елементів композиції свідчить про майстерність художника.

2-ий учень. У Національному художньому музеї зберігається ікона богоматері - Одигітрії кінця 13 ст - поч. 14 ст. з Покровської церкви м. Луцька. Її відносять до волинської школи іконопису, що, узявши за основу візантійські зразки, створила власний неповторний стиль. Зображення Діви Марії з її сином Ісусом було найпопулярнішим сюжетом. На іконі Волинської Божої Матері зображена спокійна фігура Діви Марії з дитиною на руці. Її молоде обличчя з великими, спокійними та водночас мудрити очима надихає на впевненість, ніби підтримуючи в розв'язанні життєвих проблем, У самій поставі, нахилі голови, положенні рук простежуються особлива пластика, нехарактерна для візантійського стилю.

Науковці й досі гадають, чому автор ікони написав Ісуса із суворим виразом обличчя дорослої людини. Вважають, що художникові хотілося зобразити не безсилу дитину, а сильну Боголюдину, що постраждала за людські гріхи.

3- ий учень. Великого значення в зображеннях на іконах надавалося кольорам. Так, золотистий і жовтий символізували небесне царство, білий - перетворення небесного на землі , блакитний - небо, зелений - усе земне, різні відтінки червоного - царське, божественне походження й виявлення ласки божої.

4 -ий учень. Ікони 14 ст. дещо відрізняються від попередніх.

У них з'являється вміння поєднувати контрастні барви, емоційно насичувати образ - символ. Ці риси в майбутньому стали національною особливістю українського образотворчого мистецтва. У багатьох сучасних творах можна побачити використання мотивів середньовіччя, національні традиції.

- Перегляд відеозапису про професійну школу іконопису у м. Хмельницькому.

- Як ви думаєте, чи всі можуть писати ікони?

- Що відчувають ті художники, які їх пишуть?

- А хто б із вас хотів малювати ікони?

Учитель. Дякую всім групам за плідну роботу і цікаві виступи. З ваших виступів, ми ще раз переконалися , що «Культурна спадщина Галицько-Волинської держави» багата, самобутня, має особливі місцеві особливості, оригінальна і унікальна.

- А тепер повернемося до нашого проблемного питання: «В чому, на вашу думку, полягає значення культури Галицько-Волинської держави для України?»

Відповіді учнів:

- Галицько-Волинська держава була прямою спадкоємицею Київської Русі;

- Розташована на українських землях, вона стала власне першою моноетнічною, тобто населеною переважно представниками однієї нації, українською державою;

- Оригінальне поєднання спадщини Київської Русі і нових рис, зумовлених зв'язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу.

- За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава нічим не поступалася іншим державам, а часом ставала батьківщиною нових творчих здобутків;

- Унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура увійшли в скарбницю духовної культури людства;

- Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичині давньоукраїнська культура, мова, господарські зв'язки між різними частинами українських земель становили ту матеріальну і духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава.

Рефлексія.

Учитель.

- Чи здійснилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?

- Що нового ви взяли для себе з уроку?

- Чи досягли поставленої мети?

- Яких нових умінь і навичок ви набули?

Размещено на Allbest.ru

...