Екологічне виховання молодших школярів

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Велика спадщина в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В. О. Сухомлинський. Він надавав особливого значення впливу природи на моральний розвиток дитини. На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів, творчості. Він неодноразово зазначав, що сама природа не виховує, а активно впливає тільки на взаємодію з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, відчувати його красу, потрібно прищеплювати йому це якість з раннього дитинства.

1. Екологічне виховання як соціально-педагогічна проблема

Глобальні проблеми сучасності, що несуть загрозу життя і людської цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаного реалізувати ідеї стає екологічно інформаційного суспільства.

Екологія - наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворених ними співтовариств між собою та навколишнім середовищем.

А під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи.

Основна мета екологічного виховання:

§ навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи,

§ розуміння сутності взаємовідносин живих організмів з навколишнім середовищем,

§ формування умінь управляти фізичним і психічним станом.

Поступово визначаються освітні та виховні завдання:

§ Поглибити і розширити екологічні знання;

§ Прищепити початкові екологічні навички та вміння - поведінкові, пізнавальні, перетворюючі,

§ Розвинути пізнавальну, творчу, громадську активність школярів у ході екологічної діяльності,

§ Сформувати (виховати) почуття дбайливого ставлення до природи.

В останні 20 років значно зросла увага вчених до дослідження проблем екологічного виховання та освіти. Особливий інтерес представляють роботи М. М. Ворзелян, А. Н. Захлєбного, І. Д. Звєрєва, Б. Г. Іоганзена, В. С. липицької, І. С. Матрусова, А. П. Мамонтової, Л. П. Печко, В. О. Сухомлинського та ін, які розглядають різні аспекти екологічного виховання та освіти учнів у навчально-виховному процесі та при організації суспільно-корисної роботи з охорони природи.

Зародження сучасних тенденцій екологічної освіти та виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в навчальний план нового предмету «природознавство».

Екологічна освіта з його спрямованістю на виховання відповідального ставлення до навколишнього середовища повинно з'явиться стрижнем і обов'язковою складовою частиною загальноосвітньої підготовки учнів.

Одним з найважливіших принципів екологічної освіти вважається принцип безперервності. Об'єктивні тенденції розвитку екологічного виховання школярів:

- Цілеспрямовано координується діяльність шкіл, організацій з охорони, раціонального використання і вивчення навколишнього середовища;

- Класно-урочні поєднуються з позаурочної діяльністю учнів у природному середовищі;

- Поряд з розвитком традиційних використовуються нові форми екологічної освіти та виховання: кінолекторії з охорони природи, рольові та ситуаційні ігри, загальношкільні поради з охорони природи, екологічні практикуми;

- В екологічному вихованні та освіті учнів виникає значущість засобів масової інформації (пресу, радіо, телебачення), цей процес стає педагогічно врівноваженим.

Тенденцію розвитку екологічної освіти доповнюють: максимальне врахування вікових можливостей учнів, створення обов'язкового мінімального ядра змісту і опори на ідеї комплексної еколого-біологічної, глобальної та екології людини.

Форми екологічного виховання:

а) масові,

б) групові,

в) індивідуальні.

До масових форм відноситься робота учнів з благоустрою та озеленення приміщень і території школи, масові природоохоронні компанії і свята; конференції; екологічні фестивалі, рольові ігри, роботи на пришкільній ділянці.

До групових - клубні, секційні заняття юних друзів природи; факультативи з охорони природи і основ екології; кінолекторії; екскурсії; туристичні походи по вивченню природи; екологічний практикум.

Індивідуальні форми припускають діяльність учнів з підготовки доповідей, бесід, лекцій, спостереження за тваринами і рослинами, виготовлення виробів, фотографування, малювання, ліплення.

Основними критеріями ефективності масових форм є широка участь школярів у природоохоронній діяльності,дисципліна і порядок, ступінь активності. Їх можна виявити шляхом систематичних спостережень, накопичення матеріалу.

Для успіху необхідно виконання наступних умов:

- Планування всіх ланок системи на основі планів спільної роботи, яка забезпечує правильну розстановку сил, послідовність, ритмічність і стійкість компонентів всіх ланок зі школою і між собою.

- Організація діяльності всіх ланок загальної системи управління екологічним вихованням, створення передумов для їх правильного функціонування.

- Регулярна і заздалегідь підготовлена інформація про діяльність кожної ланки і обмін інформацією між ними.

- Контроль, виявлення недоліків і слабких сторін у роботі, внесення коректив у її програму.

- Вивчення ефективності роботи кожної ланки, підведення загальних підсумків, аналіз результатів, їх обговорення з залученням громадськості.

Основні етапи перетворення та взаємодії з природою у виховному процесі.

На підготовчому етапі вчитель вивчає чи склалися в присутньому життєвому досвіді відносини між школярем і природою(об'єктивні зв'язки з середовищем) і ставлення школярів до її явищ (суб'єктивні зв'язку). Розробляються індивідуалізовані і групові привабливі для учнів способи ознайомлення з природними пам'ятками. Спільно визначаються трудові, пошукові, природоохоронні справи. Пропозиції, як правило, вносяться самими учнями. Учитель намагається глибше пов'язати їх із зоною найближчого розвитку індивідуальних нахилів та здібностей. Одночасно з вивченням предметних зв'язків компонентів з природою вчитель встановлює їх поширеність, ступінь спільності відносин та інші передумови колективістського самовизначення школярів, їх здатності співвідносити особисті впливу на природу з її впливом на розвиток чуттєво-емоційної, вольової, інтелектуальної активності.

Початковий етап побудови виховного процесу характеризується насамперед залученням в предметно-перетворюючу діяльність серед природи.

Мета етапу - привчання школярів до розумногоприродокористування, праці, збереження природних ресурсів, засвоєнню практичного досвіду відносин до природного середовищі. Участь у діяльності, особливо коли вона здійснюється в колективних формах, виявляє здатність рахуватися з товаришами, надавати їм допомогу, поєднувати ділові та особисті інтереси, орієнтуватися на правила поведінки серед природи.

Участь у збиранні врожаю, в посадці лісопарків виявилася необхідність пасивного підходу вчителів до формування трудових і економічних відносин школярів. Кожен вид діяльності, вище на позицію особистості в цілому, найбільш сприяє розвитку окремих властивостей школярів, вихованню морально-естетичної спрямованості на природне середовище. Тому діяльність керована вчителем, потребує системної організації. Результатом виховання на даному етапі стають практичні знання та зусилля школярів, особистий досвід впливу на середовище і збереження багатств, збагачення пізнавальних інтересів, потреба в діяльності серед природи. Значно активізуються ділові відносини класу, зростає взаєморозуміння, з'являється прагнення порівнювати себе з товаришами, наслідувати кращі з них, заслужити повагу і авторитет.

На другому етапі побудови виховного процесу провідною стала навчальна діяльність школярів.

Особливим етапом у побудові виховного процесу є цілеспрямоване формування особистості школяра.

Спеціальна організація виникає при постановці на даному етапі виховання конкретної мети, при індивідуалізації впливу педагога і залучення школярів у справи серед природи, які вважають формування світогляду, переконання,ціннісні орієнтації, мова, волю, характер.

У відносинах між вчителем і учнем реалізуються функції:

§ зміцнення і збагачення зв'язків з природою,

§ специфічного розвитку практичних відносин,

§ організаторського поєднання педагогічного

§ системного підходу.

Необхідне посилення екологічного виховання молодших школярів. Посилення екологічного виховання - важлива вимога реформи школи. Це найважливіша вимога, що випливає з вимог сучасної екології, набуло законодавчий характер. Воно засноване на декількох принципах, які широко відомі:

1. Загальний зв'язок з живою природою. Все живе зв'язано в єдине ціле ланцюгами харчування та іншими способами. Ці зв'язки лише в деяких випадках очевидні для нас, лежать на поверхні, частіше ж вони сховані від наших очей. Порушення цих зв'язків може мати непередбачувані наслідки, швидше за все небажані для людини.

2. Принцип потенційної корисності. Ми не можемо передбачити, яке значення для людства набуває для людства той чи інший вид у майбутньому. Змінюються обставини, і тварина, до якого зараз ставляться як до шкідливого і непотрібного, може виявитися і корисним, і потрібним. Якщо ж ми допустимо зникнення будь-якого виду, то дуже багато в майбутньому ризикуємо втратити.

3. Принцип різноманітності. Жива природа повинна бути різноманітною, тільки в тому випадку природніспільноти зможуть нормально існувати, будуть стійкі і довговічні.

Людина навряд чи буде щасливим, якщо він позбудеться можливості бачити прекрасне. Отже, ми зобов'язані зберегти всі видове різноманіття тварин і рослин. Важлива виховне завдання: переконувати учнів у тому, що всі ці істоти - такі ж наші «сусіди на планеті».

Дуже важливо, щоб вчитель постійно шукав нові, ефективні прийоми навчання і виховання, цілеспрямовано поповнюючи свої знання про природу.

Школа як центральна система екологічного виховання школярів повинна бути активним організатором зв'язку з установами для розширення сфери природоохоронної діяльності учнів різного віку і формуванні у них відповідального ставлення до природи.

дитина виховання екологічний

2. Екологічне виховання в процесі освіти молодших школярів

Гострота сучасних екологічних проблем висунула перед педагогічною теорією і шкільною практикою завдання виховання молодого покоління в дусі дбайливого, відповідального ставлення до природи, здатного вирішувати питання раціонального природокористування, захисту і відтворення природних багатств. Щоб ці вимоги перетворилися в норму поведінки кожної людини, необхідно з дитячих років цілеспрямовано виховувати почуття відповідальності за стан навколишнього середовища.

Спілкуючись з живою природою, вивчаючи її об'єкти і явища, діти молодшого шкільного віку поступово пізнають світ, в якому живуть: відкривають дивовижне різноманіття рослинного і тваринного світу, усвідомлюють роль природи в житті людини, цінність її пізнання, відчувають морально-естетичні почуття і переживання, які спонукають їх піклується про збереження і примноження природних багатств.

Основу для становлення та розвитку відповідального ставлення до природи, формування екологічної культури молодших школярів становить зміст навчальних предметів початкової школи, які несуть певну інформацію про життя природи, про взаємодію людини (суспільства) з природою, про її ціннісних властивості. Наприклад, зміст предметів гуманітарно-естетичного циклу (мова, літературне читання, музика, образотворче мистецтво) дозволяє збагачувати запас сенсорно-гармонійних вражень молодших школярів, сприяє розвитку його оціночних суджень, повноцінного спілкування з природою, грамотному поводженню в ній. Загальновідомо, що твори мистецтва також, як і реальна природа в її різноманітних проявах фарб, форм, звуків, ароматів служить важливим засобом пізнання навколишнього світу, джерелом знань про природному оточенні і морально-естетичних почуттів.

Уроки трудового навчання сприяють розширенню знань учнів про практичне значення природних матеріалів в житті людини, різноманітність його трудової діяльності, про роль праці в житті людини і суспільства, сприяють формуванню умінь і навичок грамотного спілкування з об'єктами природи, економного використання природних ресурсів.

Зміст природознавства забезпечує природну основу розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі приділяється особливу увагу формуванню конкретних знань про живу природу.

У курсі вивчення природознавства можна виділити три рівні вивчення природи:

1 рівень: об'єкти природи розглядаються в них окремими, без акцентування уваги на зв'язках між ними. Це важливий рівень, без якого неможливі подальші, але і їм не можна обмежуватися.

2 рівень: об'єкти природи розглядаються в їх взаємозв'язку. Увага акцентується на тому, наприклад, чим харчуються ті чи інші тварини, будуються відповідні ланцюги харчування і т. п.

3 рівень: це рівень, коли розглядаються не тільки предмети природи, а процеси. Інакше кажучи, третій рівень - це саме той рівень, коли знання екологічних зв'язків допомагає пояснити явище дітям.

На основі змісту всіх навчальних предметів формуються провідні ідеї і поняття, що становлять ядро екологічної освіти та виховання в початковій школі. На основі накопичення фактичних знань, одержуваних з різних предметів, молодші школярі підводяться до думки (ідеї), що природа - середа і необхідна умова життя людини: у природі він відпочиває, насолоджується красою природних об'єктів і явища, займається спортом, трудиться; з неї він отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктів харчування, одягу і т. д.

Виховання працьовитості школярів, відповідального ставлення до використання і примноження природних багатств може виразитися в наступних справах учнів початкової школи: дотриманні культури поведінки в природі, вивчення та оцінки стану природного оточення, деяких елементах планування з благоустрою найближчого природного оточення (озеленення), виконанні посильних трудових операцій по догляду за рослинами, їх захисту.

Найважливіша ідея, закладена у зміст екологічної освіти та виховання в молодшій школі - ідея цілісності природи.

Надзвичайно важлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея, закладена в програмі уроків читання: охороняти природу - значить охороняти Батьківщину.

Велику пізнавальну і виховну роль у формуванні дбайливого ставлення молодших школярів до природного середовища грає розкриття терміна «охорона природи» як діяльності, спрямованої на збереження і примноження природних багатств.

У курсі природознавства приділяється велика увага формуванню знань учнів про правила індивідуальної поведінки в природі. Учням роз'яснюється, що дотримання правил поведінки під час спілкування з природою - одна з найважливіших заходів охорони природи. Важливим прикладом формування в учнів знань про правила поведінки в природі є вправи в застосуванні цих правил на практиці. На предметних уроках, уроках-екскурсіях, на уроках трудового навчання, читання.

Не так це легко - навчити учня помічати прекрасне в природі. Перш за все, це повинен бачити і відчувати сам учитель. Завданням екологічної освіти є оволодіння учнів трудовими вміннями захисту, догляду та поліпшення навколишнього середовища. Ця діяльність опирається на теоретичні знання, отримані школярами на уроках, в процесі самоосвіти.

Зміст екологічно орієнтованої трудової діяльності учнів залежить від вікових особливостей дітей.

Школярам початкових класів доступні такі практичні справи:

розвішування пташиних будиночків, годівниць;

регулярний збір корму для птахів і їх годівлю, посадка і догляд за рослинами;

догляд за тваринами живого куточка і т. д.

Успіх екологічного освіти багато в чому визначається зацікавленим участю всього або більшої частини педагогічного колективу школи в організації екологічно спрямованої діяльності учнів.

Размещено на Allbest.ru