Дидактична гра як засіб навчання іноземної мови учнів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Мукачівський державний університет

Кафедра англійської філології та методики викладання іноземних мов

Курсова робота

на тему: Дидактична гра як засіб навчання іноземної мови учнів початкової школи

Студентки 4 курсу ФА-41 групи

Напряму підготовки 6.0200303



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи

1.1 Поняття дидактичної гри у науковій літературі

1.2 Функції гри як засобу навчання молодших школярів

1.3 Дидактичні принципи використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов

1.4 Психологічні передумови навчально-ігрової діяльності молодших школярів

Розділ 2. Дидактична гра як засіб навчання іноземної мови учнів початкової школи

2.1 Діяльність учителя і учнів у процесі дидактичної гри

2.2 Умотивування навчальної діяльності школярів засобами дидактичної гри

2.3 Дидактичні умови використання гри на уроках іноземних мов у початковій школі

Список використаної літератури

Вступ

Одним із важливих кроків до реформування і модернізації системи іншомовної освіти в Україні стало навчання іноземної мови у початковій школі. У зв'язку з цим виникла необхідність в оновленні змісту і цілей навчання цього предмета, в розробленні нових стандартів, навчальних планів, програм, сучасних комунікативно орієнтованих підручників, переходу в навчанні від традиційного накопичення знань до вмотивованого засвоєння навчальної інформації та вмінь реалізовувати здобуті знання у практичній діяльності. Іншим аспектом успішної реалізації зазначених процесів є потреба у перегляді та уточненні окремих усталених поглядів на засоби навчання шкільного предмета “Іноземна мова”. А відтак, пошук і відбір таких із них, які, з одного боку, були б спрямовані на розв'язання комунікативних завдань навчання іноземних мов, а з іншого - відповідали б психолого-віковим особливостям фізіологічним можливостям учнів початкової школи, враховували потреби та інтереси дітей цієї вікової категорії, а також активізували комунікативну, пізнавальну і творчу діяльність молодших школярів. Одним із таких засобів навчання іноземних мов є дидактична гра, оскільки, з точки зору вчених, вона спрямована на засвоєння і використання конкретних знань, умінь, навичок і є засобом навчання, основний педагогічний зміст і призначення якого - навчати діяти. Дидактична гра є механізмом цілеспрямованого керування учителем розумовою діяльністю учнів, а також засобом формування таких пізнавальних структур, які уможливлюють їм самостійно регулювати свою розумову діяльність.

Останнім часом спостерігається підвищення інтересу дидактів і методистів до проблем використання навчально-ігрових технологій. Накопичено позитивний досвід упровадження дидактичної гри у процес навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку. Питання розроблення і використання дидактичної гри висвітлено у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених.

Актуальність теми: слід зауважити, що донині недостатньо обґрунтованими залишаються дидактичні умови використання гри на уроках іноземних мов у початковій школі. Увага дослідників, яких цікавила ця проблема, здебільшого зосереджується на з'ясуванні сутності навчально-ігрової діяльності, визначенні її дидактичних можливостей у навчально-виховному процесі тощо. Як правило, поза увагою учених залишається той факт, що саме по собі застосування дидактичної гри не може цілком гарантувати підвищення ефективності навчальної діяльності учнів. Лише за певних дидактичних умов педагогічна технологія використання дидактичної гри може сприяти активізації пізнавальної діяльності учнів молодшого шкільного віку.

Недостатня розробленість дидактичних засад організації та проведення дидактичної гри з позицій особистісно орієнтованого та комунікативно діяльнісного підходів до навчання іноземних мов у початковій школі обмежує можливості її застосування у навчально-виховному процесі. У зв'язку з цим виникла необхідність у визначенні та обґрунтуванні сукупності дидактичних умов, які сприяли б ефективному формуванню іншомовної комунікативної компетенції молодших школярів у процесі навчально-ігрової діяльності, умотивовували її, стимулювали активну міжособистісну взаємодію суб'єктів навчального процесу, забезпечували позитивний вплив дидактичної гри на розвиток учнів молодшого шкільного віку, на формування у них умінь використовувати свої знання у практичній діяльності тощо.

Предмет дослідження - дидактична гра як засіб навчання іноземних мов учнів 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Об'єкт дослідження - процес навчання іноземних мов учнів початкової школи.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і розроблення педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів.

Для реалізації поставленої мети передбачено розв'язання таких завдань:

1) здійснити теоретичний аналіз проблеми, визначити стан її розв'язання у практиці навчання іноземних мов учнів початкової школи, з'ясувати дидактико-методичні передумови використання дидактичної гри та її функції як засобу навчання молодших школярів;

2) визначити сукупність дидактичних умов упровадження педагогічної технології дидактичної гри у процес навчання іноземних мов молодших школярів;



Розділ 1. Теоретичні засади використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи

Учитель англійської мови постійно працює над проблемою, як зробити свій урок цікавим, захоплюючим і домогтися того, щоб діти добре й міцно засвоювали мовний матеріал. Проаналізувавши велику розмаїтість прийомів організації навчальної діяльності, варто звернути увагу на дидактичну гру. Використовуючи її як засіб навчання, багато видатних педагогів справедливо відзначали великі потенційні можливості навчальної гри.

1.1 Поняття дидактичної гри у науковій літературі

О. Негневицька говорить, що гра - це не просто колективна розвага. Це основний спосіб досягнення всіх завдань навчання, тому необхідно: точно знати, яка навичка й уміння потрібні, що дитина не вміла й чому навчиться в ході гри; гра повинна поставити дитину перед необхідністю розумового зусилля [4, с. 57]. Отже, дидактична гра є інструментом викладання, який активізує розумову діяльність дітей, що навчаються, дозволяє зробити навчальний процес привабливішим і цікавішим, примушує хвилюватися й переживати, що формує могутній стимул до оволодіння англійською мовою. Навчання дітей молодшого шкільного віку іноземній мові сприяє всесвітньому розвитку дитини в процесі вивчення мови, активному включенню в цей процес мислення, пам'яті, уяви, емоції, використання іншомовної мови для вираження й розуміння думки.

Залучення молодшого школяра за допомогою іноземної мови до іншої культури дозволяє йому усвідомити себе як особистість, що належить до певної соціокультурної спільності людей, з одного боку, а з іншого боку - виховує в ньому повагу й терпимість до іншого способу життя.

Проблема розвитку пізнавальних інтересів цікавила вітчизняних педагогів, таких, як: А. Алексюк, О. Біляєва, Е. Голанд, Л. Гордон, О. Синиця, В. Сухомлинський, В. Онищук, О. Савченко та інші. На значення ігрової діяльності в навчанні іноземній мові вказують відомі методисти, такі як Є. Пассов, М. Скаткін. Вони стверджували, що важливо усвідомлювати, вирішенню яких дидактичних завдань повинна сприяти дана гра, на розвиток яких психічних процесів вона спрямована [7]. Гра - це лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами мовної діяльності [5]. Є. Пассов відзначає наступні риси ігрової діяльності як засобу навчання: мотивованість, відсутність примушення; діяльність, що індивідуалізувалася, глибоко особиста; навчання й виховання в колективі й через колектив; розвиток психічних функцій і здібностей навчання із захопленням [5].

Найвідоміший теоретик ігрової діяльності Д. Ельконін наділяє гру чотирма найважливішими для дитини функціями: засіб розвитку мотиваційно-споживацької сфери; засіб пізнання; засіб розвитку розумових дій; засіб розвитку довільної поведінки [3]. Є. Пассов виділяє наступну мету використовування навчальної гри в ході навчального процесу: формування певнихнавичок; розвиток певних мовних умінь; навчання вмінню спілкуватися; розвиток необхідних здібностей і психічних функцій; запам'ятовування мовного матеріалу. Питання методики викладання іноземної мови з використанням навчальних ігор на початковому етапі отримали освітлення в роботах Г. Рогової й І. Верещагиної, Є. Пассова, Д. Ельконіна, О. Негневицької й інших учених, методистів і психологів. За те, щоб починати ще з 5-6 років вивчати іноземну мову, висловлюються такі лінгвісти-психологи, як Н. Імедадзе, М. Павлович, H. Aгypoвa та багато інших. Ці автори вбачають основу посиленого навчання молодших школярів іноземної мови саме у специфіці психо-фізіологічних можливостей дітей. Так, на думку У. Пенфілда, фізіологічна причина успіху навчання мови полягає в тому, що в цей віковий період мозок дитини має спеціалізовану здібність до навчання мови - здібність, яка зменшується з віком. Сьогодні педагоги часто використовують новий цікавий підхід до вивчення англійської мови - це комунікативно-ігровий метод навчання. Він забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування. Як зазначала Г. Рогова, гра для дитини - не лише цікавий спосіб провести час, але й спосіб моделювання зовнішнього дорослого світу, спосіб моделювання взаємовідносин, коли в дитини формується схема її взаємовідносин з однолітками [6]. Ураховуючи психологічні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація. Гра - це один із найдавніших, до тепер актуальних методів навчання. Зі слів І. Верещагіної для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має виключне значення: гра для них - це навчання, праця, серйозна форма виховання [2]. Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, учитель забезпечує умови для розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках англійської мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприйняття й пам'яті. Водночас ігрова діяльність як засіб формування та вдосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та вдосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, аудіювання, читання та письма). Важливо, щоб кожен учень був головною дієвою особою на уроці, почував себе вільно та комфортно, брав активну участь в обговоренні тем уроку.

1.2 Функції гри як засобу навчання молодших школярів

Якщо ми говоримо про ігрову діяльність у процесі навчання, то можна виділити наступні її функції. Розглянемо докладніше особливості всіх цих функцій:

· Навчальна функція полягає в розвитку пам'яті, уваги, сприйняття інформації, розвитку загальноосвітніх умінь і навичок, а також вона сприяє розвитку навичок володіння іноземною мовою. Це означає, що гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних і розумових сил, а також уміння ухвалити рішення (як зробити, що сказати, як виграти і т.д.). Бажання розв'язати ці питання загострює розумову діяльність учнів, тобто гра таїть у собі багаті навчальні можливості.

· Виховна функція полягає у вихованні такої якості як уважне, гуманне відношення до партнера по грі; також розвивається почуття взаємодопомоги й взаємопідтримки. Учнем вводяться фрази-кліше мовного етикету для імпровізації мовного звернення один до одного іноземною мовою, що допомагає вихованню такої якості, як ввічливість.

· Розважальна функція полягає в створенні сприятливої атмосфери на уроці, перетворенні уроку в цікаву й незвичайну подію, захоплюючу пригоду, а часом і в казковий світ.

· Комунікативна функція полягає в створенні атмосфери іншомовного спілкування, об'єднанні колективу учнів, встановленні нових емоційно-комунікативних відносин, заснованих на спілкуванні іноземною мовою.

· Релаксаційна функція - зняття емоційної напруги, викликаного навантаженням на нервову систему при інтенсивному навчанні іноземній мові.

· Психологічна функція полягає у формуванні навичок підготовки свого фізіологічного стану для більш ефективної діяльності, а також перебудови психіки для засвоєння більших обсягів інформації. Тут же варто відзначити, що здійснюється психологічний тренінг і психокорекція різних проявів особистості, здійснюваних в ігрових моделях, які можуть бути наближені до життєвих ситуацій (у цьому випадку мова може йти про рольову гру).

· Розвиваюча функція спрямована на гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей особистості. Основними розвивальними характеристиками дидактичної гри є:

· формування в учнів уміння вчитися;

· оволодіння видами, рівнями (репродуктивним, продуктивним) і етапами (використання у знайомих і незнайомих умовах) засвоєних знань, умінь і навичок;

· формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;

· розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;

· формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність, долати труднощі під час реалізації цих дій;

· формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;

· перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;

· знаходження нового нестандартного способу розв'язання завдання;

· розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;

· розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.

1.3 Дидактичні принципи використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов

дидактичний гра іноземний мова

Важлива роль належить принципам використання дидактичної гри.

· Принцип комунікативного спрямування дидактичної гри

Цей принцип вимагає розглядати процес спілкування як спосіб залучення учасників до гри, як діяльність, спрямовану на оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, що є показником сформованості іншомовної комунікативної компетенції. Реалізація цього принципу має відбуватись у спеціально створеному навчальному іншомовному комунікативному середовищі, засобом організації якого є дидактична гра. У ньому вмотивовано використовується кожна нова репліка, учень сам вибудовує їх послідовність і зміст.

· 

· Принцип доступності дидактичної гри

Добираючи дидактичну гру, особливо важливо визначити, чи відповідає її зміст когнітивним і пізнавальним можливостям учнів початкової школи, рівню їхньої навченості. Окрім того, зміст дидактичної гри повинен бути цікавим молодшим школярам, викликати в них позитивні емоції, задовольняти допитливість та інтерес, умотивовувати їхні мовленнєві дії;

· Принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами дидактичної гри

Молодші школярі не мають об'єктивної природної потреби у вивченні іноземної мови. Засобом спілкування вдома, у школі, серед однолітків є рідна мова. А це означає, що процес навчання іноземної мови у початковій школі необхідно вмотивовувати, оскільки без мотиву жоден вид діяльності не буде успішним.

Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності [25]. Вона є вихідним психологічним чинником успішного оволодіння молодшими школярами іноземною мовою. Дидактична гра цілком реально природньо принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу. Вона викликає в учнів позитивні емоції, враховує потреби, інтереси та бажання молодших школярів - чинники, які визначають сутність поняття “мотивація”.

· Принцип активності

Передбачає активні прояви фізичних та інтелектуальних зусиль гравця, активної позиції кожного учасника гри.

· Принцип динамічності

Виражає значення і вплив фактора часу в ігровій діяльності і розглядає гру як рух, розвиток, активну взаємодію в динаміці подій і явищ.

· Принцип зацікавленості

Полягає у посиленні пізнавального інтересу й пізнавальної активності, оскільки грі притаманна новизна, несподіваність, неповторність.

· 

· Принцип колективності

Відображає спільний характер діяльності гравців, які об'єднуються в групи чи команди. Програмує таку взаємодію та співпрацю учасників у процесі прийняття колективних рішень, яка активіє діяльність кожного гравця і створює умови для передачі, здобування та закріплення нових знань, формування умінь і навичок.

· Принцип наочності

У процесі навчально-ігрової діяльності можна успішно продемонструвати учням сутність певного мовного явища, у більшості випадків не вдаючись до пояснень незрозумілої молодшим школярам термінології чи правил. А це означає, що дидактичну гру цілком реально можна вважати одним із засобів унаочнення навчального процесу. Особливо цінними є ігри, які у своєму змісті містять малюнок, схему, символ, макет, певне зображення тощо, оскільки дітям цього віку властиве конкретно-образне мислення. Такого виду дидактичні ігри запобігають формальному засвоєнню невідомих явищ і понять, є економним засобом передачі значного обсягу інформації.

· Принцип зворотного зв'язку

Відображає причинно-наслідкові стосунки у взаємодії гравців і вчителя. На основі одержаної від учителя інформації (мета, завдання, правила дидактичної гри) гравець планує свою діяльність і здійснює прямий вплив на хід гри.

· Принцип результативності

Відображає усвідомлення підсумків ігрових дій як конкретної предметної діяльності. Результати гри при цьому можна розглядати як об'єктивну оцінку результатів навчання.

· Принцип змагання

Базується на результативності дидактичної гри та виражає основні види мотивів участі учніві. Змагання спонукає до активної самостійної діяльності та мобілізує потенціал інтелектуальних можливостей гравців.

На нашу думку, дотримання названих вище принципів у процесі організації та проведення дидактичної гри на уроках іноземної мови у початковій школі сприятиме якісним новоутворення в учнів і дозволить інтенсифікувати процес навчання в цілому.

1.4 Психологічні передумови навчально-ігрової діяльності молодших школярів

Досліджено, що для дітей молодшого шкільного віку одним із основних видів діяльності є гра. Учні початкової школи активно граються, але навіть характер гри може змінюватися під впливом навчання. Чим молодші діти, тим яскравіше виражені у них процеси збудження, їх домінуюча роль над гальмівними. Учитель має враховувати, що школярам цього віку досить важко зосереджуватись тривалий час на одному виді роботи, їхню увагу може привернути лише незвичний, різкий, сильний подразник. Таким подразником, на нашу думку, є засоби навчання, спеціально розроблені для учнів початкової школи з урахуванням їхніх вікових особливостей.

«Золотим правилом» для вчителя, що навчає іноземної мови молодших школярів, має бути положення про те, що урок іноземної мови у початковій школі обов'язково має бути оснащений унаочненням. До цього зобов'язує той факт, що домінуючим у цьому віці є образне мислення.

Психологи довели, що в учнів початкової школи переважає мимовільна увага, тому недоцільно у навчанні повною мірою розраховувати лише на довільну увагу, яка вимагає значних вольових зусиль.. Важливим чинником, який підтверджується дослідженнями у галузі вікової психології, є те, що, окрім незвичного різкого подразника й вольового зусилля, джерелом уваги стає інтерес або творче завдання, що викликає післядовільну (вторинну) увагу. Це означає, що спочатку учень докладає зусиль до того, щоб зосередитись, а потім, захоплений своєю діяльністю, вже працює без вольової напруги. Поряд із цим серед загальних рис уваги молодших школярів варто зазначити незначну силу її концентрації, слабку стійкість, труднощі, що виникають в учнів під час тривалого зосередження.

Стійкість уваги учнів початкової школи пов'язана із значущістю навчального матеріалу, доступністю пропонованих завдань. Тому визначальною умовою привернення уваги у цьому віці є широке застосування ілюстрацій, їх яскравість тобто засобів навчання, що впливають на мимовільну та вторинну увагу, особливо через яскраве зорове унаочнення.

Однією з проблем, які виникають під час інтенсивної роботи учнів молодшого шкільного віку на уроці іноземної мови, -- це «позамежове гальмування», що особливо стає помітним після тривалої монотонної роботи. Щоб уникнути цього негативного явища, найпопулярнішими є рухливі ігри, активні види діяльності, що забезпечують фізіологічно-гігієнічний ефект на дітей: усувають надмірне навантаження на зір, поставу, м'язи рук тощо. Учитель повинен чітко орієнтуватись, коли доцільно використати навчальну ігрову діяльність і коли потрібно її призупинити.

Відомо, що у пізнанні навколишнього світу пам'ять відіграє суттєву роль і розвиток цієї функції є однієї з пріоритетних ознак готовності дитини до школи.. Якщо проаналізувати відповідні дослідження, то можна зробити висновок, що учні початкових класів запам'ятовують швидше мимовільно ніж довільно. Показники продуктивності пам'яті молодших школярів у процесі мимовільного запам'ятовування деколи бувають вищими, ніж у старших учнів.

Основним їхнім прийомом збереження у пам'яті певного матеріалу є багаторазове його прочитування, оскільки учням цього віку ще не властиве уміння ділити текст на смислові частини.

Як наслідок особливого сприймання для пам'яті молодших школярів властива фрагментарність, коли відтворенні матеріалу домінує впізнавання, а ще вони запам'ятовують невимушено й легко той матеріал, яких їм чимось приваблює і викликає позитивні емоції. Можна погодитися з тими дослідниками, які вказують на переважно мимовільний спосіб запам'ятовування учнів молодшого шкільного віку внаслідок недостатньо розвинутих вольових зусиль

Засвоєння багатьох іншомовних явищ у початковій школі, як правило, не виділяється як окремий аспект навчання. Учні 1-4-х класів дізнаються про деякі явища граматики й лексики, практично вже деколи після використання їх у певних комунікативних потребах у складі деяких мовленнєвих зразків, не вдаючись до їх аналізу. Не вміючи оперувати категоріями, абстрактними поняттями, учні опановують конкретний мовленнєвий матеріал, використовують для цього мислительні операції на властивому їм рівні.

Відомо, що основний інтерес дітей - пізнавальний. Вся сфера інтересів формується на основі пізнавальних потреб, і це відображається у відповідній поведінці. Діти шукають відповіді на багато запитань, навіть на ті, які їм поки ще життєво не важливі. Але саме таким є механізм розумового розвитку - так закладається міцна інформаційна база для подальшого навчання. Учителі мають задовольнити пізнавальний інтерес, щоб він став мотивом певної діяльності, а результат влаштовував би як учнів, так і вчителів.

Дослідники дитячого мислення фіксують деяке порушення логіки у розумових діях учнів початкової школи; розуміння відбувається, як правило, на основі конкретного й безпосереднього сприймання. У зв'язку з цим дуже важливо, щоб нові мовні одиниці сприймались учнями через всі аналізатори: (прослухати, промовити, побачити і написати їх.

Вони з більшим ентузіазмом виконують те, що їм цікаво, тим більше, якщо вчитель доцільно вмотивує виконувані учнями дії, а також коментує результати цих дій. Ще кращі результати досягаються, якщо навчальна діяльність молодших школярів супроводжується ігровою діяльністю, доповнюючи одна одну, і вмотивовується.



Розділ 2. Дидактична гра як засіб навчання іноземної мови учнів початкової школи

2.1 Діяльність вчителя й учнів у процесі дидактичної гри

Відомо, що навчання - це цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їхнього розвитку, освіти й виховання. Дидактична сутність навчання полягає в тому, що воно відбувається у постійній взаємодії двох видів діяльності: викладання й учіння.

Діяльність учителя у процесі навчання різнобічна і багатогранна, оскільки він є організатором навчальної діяльності. Вчитель визначає мету й кінцевий результат своєї педагогічної роботи, обирає методи, засоби та форми організації навчання. Особливою є діяльність учителя у процесі організації та проведення дидактичної гри на уроках іноземної мови у початковій школі. Вона включає в себе такі функції: визначення навчального часу для проведення гри, її місця серед інших форм і методів роботи на уроці; визначення мети, завдань, правил, змісту і ступеня складності дидактичної гри; підтримку творчої активності й інтересу учнів, умотивування їхніх дій; створення позитивної психологічної атмосфери у процесі дидактичної гри, виявлення віри в можливості учнів, що забезпечує взаємодію, спілкування і співпрацю гравців; умотивовування навчально-ігрової діяльності учнів; підтримка розумової діяльності учнів; урахування сукупності умов використання дидактичної гри як засобу навчання; виявлення критичності та незалежності суджень у процесі підведення підсумків дидактичної гри та їх аналізі тощо.

З іншого боку, діяльність учня передбачає виконання таких функцій: підготовку необхідного обладнання для дидактичної гри; засвоєння знань, умінь і навичок у процесі навчально-ігрової діяльності; застосування здобутих знань у процесі іншомовного спілкування; виконання запропонованої вчителем ролі; активну співпрацю з іншими гравцями з метою досягнення перемоги у грі; внесення власних пропозицій, обгрунтування їх доцільності; дотримання правил гри; участь у підведенні підсумків дидактичної гри та визначенні переможців.

У науковій літературі існують різні позиції щодо структури навчально-ігрової діяльності молодших школярів. На думку О.Я. Савченко, вона включає такі компоненти: спонукальний - потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання учнів брати участь у грі; орієнтувальний - вибір засобів і способів ігрової діяльності; виконавський - дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету; контрольно-оцінний - корекція і стимулювання активності ігрової діяльності [25].

Цікавим є тлумачення структури ігрової діяльності запропоноване Н.В. Кудикіною [13]. Автор виділяє такі структурні компоненти гри: мотиваційний компонент (інтерес до подій у навколишньому середовищі, емоційна зацікавленість діяльністю дорослої людини, бажання її наслідувати тощо); мету (прагнення у ролі вчителя навчити дітей читати, писати тощо; як пілот - керувати літаком; як мати - піклуватися про свою дитину і т.ін.); змістовий компонент (відображення впливів навколишнього середовища, інформації із літературних та інших джерел); процесуально-операційний компонент (з урахуванням матеріальних умов гри ) контрольно-оцінний компонент (встановлення відповідності між уявною роллю і своїм умінням відтворити власне уявлення, задоволення або незадоволення від перевтілення, бажання внести корективи у подальші ігри).

Розглянемо функції вчителя й учнів на початковому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.

Перед початком дидактичної гри вчитель повинен визначити її мету, навчальні завдання, що будуть розв'язані у ході гри, та правила її проведення. У процесі навчання іноземної мови такою метою, відповідно до програми, є навчання спілкування. Досягнення цієї мети можливе за умови виконання ряду пріоритетних завдань, які включають у себе оволодіння комплексом знань, умінь і навичок, достатніх для здійснення мовленнєвої діяльності, а також формування в учнів мовних навичок, які забезпечують нормативність мовлення. У зв'язку з цим у навчальному процесі повинні мати місце й відповідні ігри: а) спрямовані на формування та удосконалення умінь і навичок в чотирьох видах мовленнєвої діяльності; б) пов'язані зі становленням мовних (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) навичок; в) ігри, що надають можливість оволодіти соціокультурними знаннями, уміннями та навичками.

Кожна дидактична гра організовується та проводиться у відповідності до чітко сформульованих правил, які обумовлюють порядок дій та поведінку учнів. Правила гри розробляються відповідно до мети уроку та індивідуальних особливостей членів учнівського колективу. Після цього вчитель і учні готують необхідне обладнання для організації дидактичної гри (малюнки, наочність, іграшки тощо), обирають спосіб поділу на команди, визначають капітанів.

Практично-діяльнісний етап відбувається в двох напрямах. Перший з них пов'язаний з організацією дидактичної гри, яку здійснює вчитель. Він розпочинається одразу після оголошення мети, завдань і правил гри. Під час виконання роботи на цьому етапі вчитель умотивовує навчально-ігрову діяльність учнів, підтримує їхній інтерес, запобігає можливим конфліктним ситуаціям тощо.

Другий напрям відображає процес навчання. Ігрові дії, що їх виконують учні, здійснюються за правилами гри. У процесі навчально-ігрової діяльності гравці мають можливість проявити свої здібності, задовольнити потреби й реалізувати бажання. В умовах навчального іншомовного комунікативного середовища, що виникає на цьому етапі дидактичної гри, створюються реальні ситуації іншомовного спілкування, відбувається вмотивування мовленнєвої діяльності учнів, досягається мета дидактичної гри.

Завершальний етап розпочинається відразу після завершення гри і включає в себе спільну діяльність вчителя й учнів у процесі підведення підсумків дидактичної гри, визначення переможців, оцінювання внеску у перемогу команди кожного з гравців та взаємодії учнів у групі, здійснення аналізу помилок команди, що зазнала поразки, тощо.

Запропонована педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів передбачає послідовну й умотивовану взаємодію суб'єктів навчального процесу на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах. А це, у свою чергу, дозволяє вчителю в умовах навчальної співпраці ефективно організувати навчання, а учням - успішно оволодівати іншомовним досвідом.

2.2 Умотивування навчальної діяльності школярів засобами дидактичної гри

Відомо, що у навчальній діяльності дітей особливе місце посідає мотивація. За свідченням учених мотивація - це сукупність внутрішніх й зовнішніх рушійних сил, котрі пробуджують у людини прагнення займатись певним виглядом діяльності, спрямовують цю діяльність, орієнтують особистість на досягнення певних цілей. (Л.І. Божович, О.А. Гузенко, О.Г. Ковальов, О.В. Малихіна, О.Я. Савченка та ін.).

Навчальна мотивація - це “загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти”. Цей погляд ґрунтується на розумінні у сучасній психології мотивації (латів. moveo - рухаю) як сукупності чинників, котрі енергезують й спрямовують поведінку.

Фідусенко Ю. І спостерігаючи за учбовим процесом у початковій школі засвідчує, що у процесі дидактичної гри кожен учень є безпосереднім учасником процесу навчання, який самостійно шукає шляхи й засоби розв'язання навчальних завдань. Таким чином, засвоєння неообхідних знань є внутрішньою потребою школяра, що породжує мотиви навчальної діяльності, які дозволяють активізувати процес навчання та підвищити його ефективність[31].

За нашими спостереженнями, організація різного виду дидактичних ігор під час уроків іноземних мов у початковій школі викликає в учнів позитивне ставлення до цого предмета. Якісні ознаки такого ставлення ґрунтуються на самозадовільних, самосвідомих, самопотребних, особистісно -значущих судженнях: емоції, пізнання, інтерес, задоволення, потреби.

Відомо, що дидактична гра розробляється і організовується як спільна колективна діяльність учасників, котра має характер рольової взаємодії, що здійснюється відповідно до прогнозованих чи створюваних у процесі гри правил й норм й є обов'язковою умовою процесу повноцінної та результативної гри.

У колективній навчально-ігровій діяльності виникає й проявляється різна за характером й надзвичайно важлива для навчання взаємодія учасників: наслідування, переконання, співробітництво, змагання тощо. Отже, є усі підстави стверджувати, що конкретні навчальні дії, усвідомлені одним учнем, підхоплюються іншими, стають надбанням всього колективу. Ще видатний педагог В.О. Сухомлинський наголошував, що потреба набувати знання найкраще стимулюється тоді, коли людина змушена навчати інших, надавати їм допомогу у здобутті знань, а цього можливо успішно досягти у процесі навчально-ігрової діяльності.

Команда характеризується єдністю мотивів, котрі адекватні цілям діяльності (бажання досягти перемоги, почуття обов'язку перед товаришами тощо.).

У процесі дидактичної гри учень може задовольняти і зміст того, що він робить, і ціль, до які він прагне. У такому разі можна говорити, що значною мірою залежить ставлення молодших школярів до навчальної діяльності від ставлення до участі у грі, оскільки дидактична гра допомагає у виконанні навчальних завдань, слугує засобом розумового, фізичного й морального розвитку. Це пояснюється тим, що сам процес організації та проведення гри передбачає поєднання розумових й фізичних зусиль для досягнення поставленої мети (перемоги). У свою чергу, виховує у дитини наполегливість, самовпевненість, рішучість і інші якості, котрі є необхідними в інших видах діяльності.

Таким чином, вдало підібрана й організована дидактична гра слугує дієвим мотивом навчання у початковій школі, а також сильним емоційним подразником, який дозволяє долати психологічні перешкоди, котрі заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність і активність учнів, а також стимулює позитивні емоції, розвиває інтерес до іноземної мови, який з'являється за рахунок задоволення й радості від участі у гру.

2.3 Дидактичні умови використання гри на уроках іноземних мов у початковій школі

Досліджуючи дидактичну гру як засіб навчання молодших школярів О.Я. Савченко називає такі умови ефективності її застосування: органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей) [25].

Дещо іншої позиції дотримується Т.А. Жукова. З її точки зору, такими умовами є: ретельна підготовка вчителя до організації та проведення дидактичної гри; проблемний характер завдань, включених у гру; оптимальне співвідношення групових і колективних форм роботи у процесі дидактичної гри; створення доброзичливої атмосфери у процесі навчально-ігрової діяльності; активність усіх учасників гри; урахування ігрового досвіду гравців; наявність системи дидактичних ігор; застосування різного виду технічних засобів навчання у процесі організації дидактичної гри [7].

Редько В. Г. розділяв названі вище позиції вчених, однак врахував й власні результати досліджень: функціональні можливості дидактичної гри; психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку; дидактико-методичні та психологічні передумови застосування дидактичної гри; механізми умотивування навчальної діяльності учнів початкової школи засобами гри; особливості діяльності (функції) вчителя й учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри. Зважаючи на це, він передбачав, що процес навчання іноземної мови молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри буде ефективнішим, якщо дотримуватися таких умов: буде здійснюватися навчальна співпраця вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; дидактична гра буде доступною за змістом і відповідатиме психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; будуть використовуватися різноманітні види дидактичної гри, що забезпечить стійкий інтерес учнів до навчання іноземної мови; будуть застосовуватись ігри, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; зміст дидактичної гри відповідатиме меті та завданням уроку. [9].Розглянемо ці умови.

· Організація навчальної співпраці вчителя й учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.

Як вже зазначалося, гра - це спільна діяльність вчителя й учнів. У процесі навчально-ігрової діяльності створюються умови для тісної співпраці цих суб'єктів навчального процесу. Для більшості дітей не властиво брати ініціативу у грі, вносити свої пропозиції, проявляти самостійність, аналізувати результати та визначати переможців. А відтак, великого значення набуває навчальна співпраця вчителя й учнів, а особливо управлінська діяльність вчителя, на усіх етапах дидактичної гри.

Співробітництво вчителя й учнів дозволяє забезпечити ефективність навчально-ігрової діяльності молодших школярів на уроках іноземної мови. Серед прийомів спільної діяльності можна визначити такі: вільний вибір учнями дидактичної гри серед варіантів, запропонованих учителем; підтримка дітей протягом дидактичної гри; організація співпраці у дитячому колективі (команді); можливість для учнів спробувати себе у ролі ведучого гри; залучення дітей до підготовки необхідного обладнання для проведення дидактичної гри; участь школярів у підведенні підсумків гри та визначенні переможців.

· Застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму.

Успішний розвиток учня можливий лише за умови його активної пізнавальної діяльності. У сучасній дидактиці пізнавальна активність визначається як цілеспрямований прояв зусиль учнів до успішного виконання навчальних завдань, які є підготовчим етапом розвитку пізнавальної самостійності [11]. Спеціальними дослідженнями дидактів і психологів з'ясовано, що пізнавальна активність і самостійність є головними умовами, що забезпечують формування творчої особистості. Результатом цього процесу повинно стати не лише засвоєння певного обсягу знань, умінь та навичок, що є, безумовно, важливим, а й формування в учнів такого компоненту освіти, як досвід творчої діяльності. Тільки оволодівши усім діапазоном загальнонавчальних умінь та навичок, учні навчаться самостійно здобувати нові знання, творчо мислити, що в кінцевому результаті, веде до формування в них культури пізнання. Успіх цього процесу водночас залежить і від того, як учитель збуджує пізнавальну активність самих учнів. Без неї ніяке розуміння і засвоєння учнями навчального матеріалу неможливе [11]. Такий підхід поширюється й на процес навчання іноземної мови. Застосування на уроках іноземної мови різного виду дидактичних ігор сприятиме формуванню й розвитку мотиваційної сфери та пізнавальних інтересів учнів, збуджуватиме їхню активність, допомагатиме швидше адаптуватися до шкільного соціуму, оскільки цьому сприяють бажання, потреби й зацікавленість молодших школярів грою.

· Доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам.

Ця умова означає, що у процесі організації дидактичних ігор необхідно створювати оптимальні умови для успішного навчання кожного школяра. Ефективна реалізація цієї умови визначає зміст ігор і способи їх організації з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їхньої підготовленості, зокрема знань, обсягу рівня сформованості умінь і навичок. Очевидно, що для слабких дітей дидактичні ігри повинні бути доступними. Навчальні завдання, що розв'язує учень у процесі навчально-ігрової діяльності, повинні бути зорієнтовані на “зону його найближчого розвитку” [10].

Дібрані дидактичні ігри повинні бути посильними для молодшого школяра, а правила гри мають вказувати на характер і послідовність розумових і практичних дій у процесі навчально-ігрової діяльності. Така доступність досягається за умови урахування психологічних особливостей дітей, рівня розвитку їхніх психічних процесів, вікових можливостей, життєвого і навчального досвіду.

· Урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі.

Ця умова, насамперед, пов'язана з тим, що різноманітність дидактичних ігор є важливим елементом новизни, засобом, який забезпечує можливість урахувати особливість навчання. Крім того, організація дидактичних ігор різних видів викликає і підтримує в учнів стійкий інтерес до участі у навчально-ігровій діяльності. На уроках іноземної мови досить успішно можна використовувати ігри на особисту чи командну першість, індивідуальні, парні, групові, предметні ігри та ігри з руховою діяльністю. Широкого застосування набули сьогодні також і комп'ютерні ігри. Їх використання, як засвідчує досвід, розвиває не тільки пізнавальну діяльність учнів, але й формує мотиваційне, емоційне та комунікативне середовище. Такий підхід сприяє розвитку логічного мислення, а також дозволяє скоротити використання часу для виконання того чи іншого завдання. Досвід навчання молодших школярів свідчить, що чим різноманітніший спектр ігор, які пропонуються учням, тим багатшим і глибшим виявляється інтерес. Іншими словами, якщо дидактична гра відповідає інтересам дітей, то і виконання навчальних завдань, на які вона спрямована, цікавить учнів.

· Відповідність змісту дидактичної гри меті та завданням уроку.

Стосовно предмета “Іноземна мова” реалізація цієї умови повинна забезпечуватися через добір таких дидактичних ігор, у змісті яких передбачено навчальний матеріал, що визначений у чинній програмі та підручниках із іноземної мови для початкової школи. Це досягається завдяки тому, що ігри можна використовувати для різних цілей, які ставить учитель: актуалізація знань учнів, їхнього навчального досвіду; збудження та підтримання інтересу до вивчення іноземної мови; формування на його основі нових понять і уявлень; закріплення й систематизація вивченого матеріалу; перевірка міцності та рівня усвідомленості знань учнів; здійснення зв'язку навчання з життям тощо.

Доступність дидактичної гри віковим можливостям учнів початкової школи, урізноманітнення її видів у процесі навчання іноземної мови, всебічна підтримка молодших школярів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах, застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності, сприяють адаптації дітей до шкільного середовища дозволить забезпечити ефективність педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів.



Список використаної літератури

1. Богоявленский Д. Н. , Менчинская Н. А. Психология усвоения знаний в школе. - М. : Изд-во АПН РСФСР, 1959. - 347 с.

2. Верещагина И. Н., Рогова Г. В. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях. - М. , 1998. - С. 163.

3. Эльконин Д. Б. Психология игры. - М. , 1978. - С. 45.

4. Негневицкая Е. И. Иностранный язык для самых маленьких: вчера,сегодня, завтра // Иностранные языки в школе. - 1987. - №6. - С.57.

5. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе. - М. ,1989. - С. 76, 89.

6. Рогова Г. В. , Никитенко З. Н. О некоторых причинах снижения интереса к предмету // Иностранные языки в школе. - 1982. - №2. - С.105.

7. Скаткин М. Н. Школа и всестороннее развитие детей. - М. , 1980. - С.

8. Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение / Р.И. Жуковская. - М.: Просвещение, 1975. - С. 110.

9. Редько В. Г. Навчально-ігрова діяльність на уроках іноземної мови у початковій школі / В. Г. Редько, Ю. Л. Федусенко, Н. В. Теличко. - Мукачево : Карпатська вежа, 2009. - 108 с.

10. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка / Л.С.Выготский // Вопросы психологии. - 1996. - №6. - С. 62 - 76.

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток / Г.С. Костюк. - К.: Рад. школа, 1989. - С. 297.

12. Крутій В.А. Активізація навчальної діяльності молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор: дис. … канд. пед. наук : 13.00.09 / Валентина Анатоліївна Крутій. - Рівне, 2001. - 311 с.

13. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі : [монографія] / Н.В. Кудикіна. - К.: КМПУ, 2003. - 272 с.

14. Кудикіна Н.В. Теоретичні засади педагогічного керівництва ігровою діяльністю молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Надія Василівна Кудикіна. - К., 2004. - 404 с.

15. Куліш В.Т. Курс лекцій з методики викладання англійської мови в початковій школі для студентів педагогічних училищ / В.Т. Куліш. - Донецьк: Юго-Восток, 1999. - 169 с.

16. Лялина Г.А. Игра как средство активизации учебно-воспитательного процесса / Г.А. Лялина. - Алма-Ата: Мекбен, 1988. - 64 с.

17. Макаренко А.С. Гра: [твори] / А.С. Макаренко. - К: Рад. школа, 1954. - Т. 4. - С. 366 - 376.

18. Макарова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте /

19. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи : [підручник для студентів пед. факультетів] / О.Я. Савченко. - К.: Генеза, 1999. - 368 с.

20. Федусенко // Педагогічні науки : [зб. наук. праць]. - Херсон: ХДПУ, 2002. - Вип. 32. - С. 190 - 193.

21. Федусенко Ю.І. Пізнавати світ у грі / Федусенко Юрій // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2003. - №1 (3). - С. 78 - 84.

22. Федусенко Ю.І. До проблеми використання ігор у змісті сучасного підручника іноземної мови для початкової школи / Федусенко Ю.І. // Проблеми сучасного підручника : [зб. наук. праць]. - К.: Пед. думка, 2004. - Вип. 5. - С. 124 - 131.

23. Федусенко Ю.І. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці / Федусенко Юрій // Рідна школа. - 2005. - №4 (903). - С. 23 - 25.

24. Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. - К.: Академія, 2000. - С. 79.

Размещено на Allbest.ru

...