Організація і проведення факультативів з інформатики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація і проведення факультативів з інформатики

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальний огляд стану інформатизації системи освіти

1.1 Поняття комп'ютерної грамотності

1.2 Сутність факультативних занять

1.3 Види факультативів

Розділ 2. Методичні аспекти викладання інформатики

2.1 Аналіз діючих підручників

2.2 Структура роботи викладача на факультативних заняттях

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Важливою складовою навколишнього світу є інформація. Однією з наймолодших наукових дисциплін, що вивчає властивості інформації, а також закономірності її пошуку, збору, збереження, передачі й обробки є інформатика.

Інформатика як наука досить молода: вона сформувалася у другій половині ХХ століття, але вже стала необхідною складовою освіти сучасної людини. Англійський варіант назви інформатики звучить як Computer Science - комп'ютерна наука. Найвидатнішим досягненням у цій галузі було створення персональних комп'ютерів, які швидко стали невід'ємною частиною повсякденного життя. Саме завдяки комп'ютерам ми відкриваємо для себе не лише нові ігри та розваги, а й вікно у неосяжний світ Інтернету, у світ створення комп'ютерних зображень, текстів, різноманітних математичних обчислень.

Розвиток інформатики відбувається надзвичайно динамічно. При цьому і апаратні, і програмні засоби розвиваються шляхом, який робить можливим обробку великої кількості інформації в режимі реального часу і доступ до неї майже з будь-якої точки за допомогою розподілених баз даних. Більше того - простота, збільшення комфортності для користувачів і зростання можливостей удосконалення персональних комп'ютерів дозволяють працювати з інформаційними системами людям, які мають невелику, іноді формальну підготовку.

Інформатизація системи освіти як одна із ланок загального процесу розвитку суспільства, з одного боку, має на меті підвищення ефективності навчання завдяки розширенню обсягів інформації та вдосконалення методів її застосування, а з другого - спрямована на те, щоб користувачі могли застосовувати інформаційні технології в особистій професійній діяльності та навчально-виховному процесі.

Інформаційні технології впевнено входять у наше життя, і щоб володіти ними потрібні знання, вміння. Саме знання, а не гроші стають головною формою капіталу сучасного світу. Знання, що визначаються як „цілеспрямована координація діяльності”, стають найбільш продуктивною формою капіталу. Праця (виконання операцій) стає роботою (узгодженням операцій), а робота перетворюється в роботі зі знаннями, яку краще виконують незалежні спеціалісти, що самостійно супроводжують виробничі процеси, керують ними і безпосередньо отримують за це винагороду.

Працівників майбутнього, що володіють знаннями, будуть характеризувати властивості, які в повній мірі не лише залежать від стану і розвитку суспільних інформаційно-технологічних платформ, а саме на них і побудовані. Чисельність таких працівників постійно зростає, але не так швидко, як зростає попит на них. Вже сьогодні цей попит визнається як підприємствами і фірмами, так і урядами, які вважають створення такої категорії працівників необхідною умовою майбутнього благополуччя країни. Саме тому і виникає потреба у кваліфікованих кадрах, а навчання інформатиці сприятиме цьому.

Дана робота передбачає дослідження та вивчення проблем, пов'язаних з викладанням шкільного курсу інформатики та ознайомлення з такою формою організації навчання, як факультатив.

При проведенні дослідження вивчались програми для загальноосвітніх навчальних закладів з інформатики у молодших - старших класах шкіл. Проводився їх огляд та аналіз, з метою покращення та удосконалення навчального процесу. Також проаналізована література, яка пропонується на дану тематику.

Мета даного дослідження полягає в з'ясуванні особливостей викладання окремих розділів курсу інформатики, а також більш детальне ознайомлення з методикою організації і проведення факультативів з цього предмету.

Завданнями даної роботи є дослідження:

1. Поняття комп'ютерної грамотності.

2. Сутності факультативних занять та їх видів.

3. Аналіз діючих підручників.

4. Структура роботи викладача на факультативних заняттях.

5. Складання планів занять з розробкою практичних завдань.

Розділ 1. Загальний огляд стану інформатизації системи освіти

1.1 Поняття комп'ютерної грамотності

З насиченням комп'ютерною технікою практично всіх сфер життя суспільства все більш актуальним стає завдання досягнення загальної комп'ютерної грамотності населення, без чого неможливо розраховувати на ефективне застосування комп'ютерів, на одержання від них того, що вони здатні дати людині. Звичайно, коли ми говоримо про „загальну комп'ютерну грамотність”, слід розуміти, що досягти її стрибком у кілька років неможливо.

Що ж таке комп'ютерна грамотність, чи можна її співвіднести із звичайною грамотністю, відносно якої існують більш-менш чіткі критерії - вміння читати, писати, рахувати, мати достатньо розвинену мову? В наш час, коли досвід комп'ютерного всеобучу лише починає нагромаджуватись, узагальнюватись і аналізуватись, однозначної відповіді на це питання дати неможливо.

У проблемі комп'ютеризації навчання виділяють два основних напрями: вивчення комп'ютера як предмета навчання (комп'ютерна грамотність) та його застосування як засобу навчання. Оволодіння комп'ютерною грамотністю передбачає насамперед засвоєння знань, умінь та навичок, потрібних для успішного спілкування з комп'ютером. Зрозуміло, що правомірним було б виділити кілька рівнів комп'ютерної грамотності, хоча конкретне їх розмежування може проводитися по-різному. Наведу для прикладу варіант класифікації рівнів комп'ютерної грамотності, запропонований американським спеціалістом Д.Норманом:

· Знайомство з основними поняттями про електронно-обчислювальну техніку: алгоритм, програма, архітектура ПК, бази даних, мережі ЕОМ та ін. І принципами їх застосування;

· Вміння застосовувати ПК;

· Вміння програмувати;

· Розробка загальних принципів і методів програмування.

Серед наведених рівнів, мабуть, лише перших три варто розглядати у зв'язку з проблемою комп'ютерної грамотності. Останній, четвертий, далеко заходить не лише за ці рамки, але й за межі можливостей більшості програмістів-професіоналів, оскільки до нього можна віднести лише ту невелику кількість спеціалістів найвищого класу, які багато в чому визначають сьогоднішній стан і шляхи розвитку програмування. Стосовно комп'ютерної грамотності правомірно, очевидно, говорити про уміння складати відносно прості програми, і в першу чергу ті, які прямо пов'язані з професійною діяльністю спеціаліста. Більше того, це уміння далеко не всіма розглядається як обов'язковий елемент комп'ютерної грамотності.

Таким чином, в межах запропонованих вище критеріїв до комп'ютерної грамотності відносяться, очевидно, лише перші два (знання загальних принципів і володіння навичками практичного застосування комп'ютера у своїй професійній діяльності) і, можливо, знання основ програмування і вміння писати відносно прості програми.

Що дійсно необхідно учням, так це уміння в достатньо чіткій формі показати структуру задачі, вказати на очікувані результати, можливі труднощі, та ін., іншими словами, дати учню якомога повний змістовий опис проблеми, необхідний для ефективної програми її розв'язання.

Важливою передумовою загального оволодіння комп'ютерною грамотністю у школі - формування психологічної готовності до діяльності, опосередкованої комп'ютерами. Як зазначають вчені й методисти, „той, хто навчається, повинен відчувати й розуміти, що комп'ютер - „дружній” до нього пристрій... має бути сформована потреба щодо спілкування з машиною. І якщо у школі всі - від директора до молодшого школяра - оволодівають комп'ютерною грамотністю, то вже й саме усвідомлення цього факту сприяє формуванню готовності працювати з комп'ютером, усуває психологічні бар'єри перед ПК.

Сьогодні в багатьох країнах світу отримали широке поширення різноманітні комп'ютерні ігри - від найпростіших до досить складних, від суто розважальних до таких, що містять значний пізнавальний компонент. Чи мають вони відношення до комп'ютерної грамотності? Безумовно, якщо найбільш прості, доступні дітям ігри розглядати як важливий підготовчий етап до формування комп'ютерної грамотності, коли здійснюється перше практичне знайомство з комп'ютером, легко долається психологічний бар'єр. Складні ігри пов'язані вже не просто з набуттям специфічної вправності, але й з певними елементами творчості. Так чи інакше, ігровий компонент, очевидно, може виконувати дуже корисні функції на різних етапах комп'ютерного всеобучу, як, зрештою, і в інших видах навчання.

Якими ж є конкретні завдання, які стоять перед викладачами інформатики у навчальному закладі? Мова в першу чергу повинна йти про поступове формування комп'ютерного покоління, тобто молоді, для якої комп'ютерна техніка стане звичним засобом розв'язання різноманітних завдань як на виробництві, так і в інших сферах діяльності. Комп'ютер повинен перетворитися в ефективний інструмент, який полегшить засвоєння знань з різних предметів, зробить більш цікавим і живим весь процес навчання. При цьому може досягатися більша індивідуалізація навчання, врахування ступеня засвоєння матеріалу конкретним учнем, що є, як правило, однією із складних учительських проблем. Для полегшення її вирішення і призначена така форма організації навчально-виховного процесу в межах класно-урочної системи, як факультативи.

Таким чином, всеохоплення комп'ютерним всеобучем зумовлено як потребами суспільства в цілому, логікою науково-технічного прогресу, так і новими можливостями, які відкриває комп'ютер в розвитку самої школи.

Насьогодні існує досвід залучення до комп'ютера дітей молодшого шкільного, і навіть, дошкільного віку. Американський соціолог Ш.Теркл провела цікаві дослідження того впливу, який здійснює на дитячу психіку спілкування з „комп'ютерним світом”. Вона прийшла до висновку, що таке спілкування створює безліч можливостей для розвитку внутрішнього світу дитини, стимулює її уяву, появу таких порівнянь і аналогій, які інакше могли і не виникнути. Думка про те, що комп'ютер є розумним, хоча і неживим, багатьом дітям здається цілком природною. Можливо, це перше покоління, - вважає дослідниця, - „для якого свідомість і життя є суттєво відмінними поняттями і яке не буде бачити нічого незвичайного втому, що люди - не єдині розумні істоти”.

З точки зору дітей більш старшого віку, найбільш важливою відмінністю комп'ютерної „свідомості” від свідомості людини є відсутність у них емоційної сфери. Ці спостереження, проведені на обмеженому емпіричному матеріалі, говорять про складність і малу дослідженість педагогічних і психологічних проблем, з якими доведеться в найближчому майбутньому зустрітися школі, батькам, суспільству в цілому в процесі перетворення комп'ютера, починаючи з дитячого віку, на постійного супутника людини. Вже зараз зрозуміло, що основи комп'ютерної грамоти, а нерідко і більш складні поняття і навички діти сприймають легше і швидше, ніж дорослі. Можливо, певною мірою тут правомірна аналогія з іншими видами навчання, легкість і природність їх сприймання в дитячому віці, особливо при наявності практики, поступово знижується і більшість дорослих з чималими труднощами і затратою часу здатні досягти в цій справі лише посередніх результатів.

Одна з важливих переваг комп'ютера як засобу навчання - це його здатність у наочній формі подати різного роду залежності, числові співвідношення та ін. Дуже корисним засобом може бути комп'ютер і при вивченні тем, які вимагають засвоєння великого обсягу цифрової та іншої конкретної інформації.

Комп'ютери створюють нові можливості для зберігання ходу і результатів розв'язування різноманітних завдань, включаючи і найбільш типові помилки, що допускаються при цьому. Перспектива створення комп'ютерних мереж дозволить учням різних шкіл, і навіть регіонів, працювати спільно, не виходячи зі свого класу. Тобто поряд із розвитком індивідуальних форм навчання будуть з'являтись і нові багатообіцяючі форми спільного навчання. Особливою позитивною рисою комп'ютера, неоціненною в процесі навчання, є його „витримка” і „спокій”, „приязність” по відношенню до учнів. Якщо учень засвоює пояснення повільніше, ніж його товариші, то сам темп уроку не дозволяє постійно відволікатися на додаткові роз'яснення і повторення, та й сам учень буде соромитися часто піднімати руку. Маючи комп'ютер партнером, можна багаторазово повторювати матеріал у зручному для учня і вчителя темпі і контролювати ступінь його засвоєння.

Нині діючий курс основ інформатики, запроваджений у 1985/86 роках, безперечно потребує вдосконалення. Лише досвід викладання, об'єктивна оцінка перших труднощів і результатів можуть дозволити радикально його покращити. Дискусія виникає перш за все з приводу того, чи треба навчати алгоритмічному мисленню всіх без винятку школярів. Алгоритмічний підхід пов'язаний з точністю і конструктивністю мислення, що в багатьох видах діяльності корисно і навіть необхідно. Для багатьох, але далеко не для всіх, наприклад, для учнів з явними гуманітарними нахилами, з яких в майбутньому можуть вирости поети, художники, музиканти, освоєння принципів алгоритмічного мислення не повинно бути самоціллю. В той же час майбутнім фізикам, економістам засвоєні на уроках інформатики основи алгоритмічного мислення дуже корисні. Все це, очевидно, необхідно враховувати у розвитку шкільної інформатики. Подібні дискусії характерні не лише для нашої, але і для інших країн, які в останні роки стали на шлях комп'ютеризації школи.

Що ж до правильної організації уроків інформатики з використанням комп'ютера, то тут, насамперед, слід співвіднести та узгодити комп'ютерні і традиційні засоби навчання, місце комп'ютера на уроці та своєчасну і дієву допомогу учням, які її потребують. Навички роботи з навчальними програмами передбачають такі загальні навички роботи з комп'ютером, як читання тексту на екрані, свідоме виконання дій, зокрема після введення інформації з клавіатури комп'ютера. Цими навичками мають володіти всі учні середніх класів, які у 2-3-х класах відвідували уроки комп'ютерної грамотності.

1.2 Сутність факультативних занять

Факультативні заняття - це така форма організації навчання, яка спрямована на поглиблення знань учнів з окремих предметів, розвиток їх пізнавальних інтересів, розкриття задатків і розвиток творчих здібностей, а також підготовка до свідомого вибору професії. Факультативи відкривають широкі можливості для стимулювання розумової діяльності учнів і є з'єднувальною ланкою між уроками і позакласними заняттями.

Мета та завдання, які ставляться перед факультативними заняттями досить об'ємні і полягають в формуванні теоретичної бази знань учнів, а це зокрема процеси перетворення, передавання та використання інформації, розкриття сутності значення інформаційних процесів у формуванні сучасної системно-інформаційної картини світу, розкриття ролі інформаційних технологій в розвитку сучасного суспільства, вироблення практичних навичок свідомого і раціонального використання комп'ютерів у повсякденній практичній та навчально-пізнавальній діяльності.

Не менш важливим для викладача є допомога учням у набутті практичних навичок роботи з пристроями введення-виведення інформації, прикладним програмним забезпеченням загального й навчального призначення: операційною системою, антивірусними програмами та програмами-архіваторами, редакторами текстів, графічними редакторами, електронними таблицями, системами управління базами даних, інформаційно-пошуковими системами, програмами для роботи з електронною поштою, навички пошуку інформації в глобальній мережі Інтернет та ін.

Факультативи забезпечують ефективне групове диференційоване навчання, бо, на відміну від інших форм навчання, для них притаманними є такі особливості, як спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення даного матеріалу, пізнавальна активність.

Факультативні заняття дозволяють учню проявити себе, пережити успіх, ствердитись в очах товаришів. Вони викликають емоційно-ціннісне відношення до всього того, що ним виконується. Однак вони стають розвиваючим дидактичним засобом тільки в умовах конюктивних (зближуючих) взаємовідносин.

Тому спілкування викладача з учнями повинно будуватись так, щоб максимально звільнити особистість від переживання невдач чи незнання. Педагог має виступати в якості порадника, інформатора та консультанта

Факультативи доручаються, як правило, найдосвідченішим педагогам, які працюють майже в кожній школі. Можливе запрошення до ведення факультативів висококваліфікованих фахівців з вищих навчальних закладів, наукових інститутів.

1.3 Види факультативів

За освітніми завданнями (за змістом освіти) є такі види факультативів: поглибленого вивчення навчального предмету; вивчення додаткових дисциплін; вивчення додаткової дисципліни з придбанням спеціальності (стенографія, машинопис); між предметні факультативи.

Кожний з цих видів факультативів поділяють на теоретичні, практичні і комбіновані за дидактичною метою).

Теоретичні факультативи використовують для поглибленого вивчення окремих тем, розділів, розкриття складних теоретичних проблем. Вони мають таку структуру:

1. Обґрунтування актуальності теми, її теоретичного і практичного значення, створення проблемної ситуації.

2. Розкриття проблеми (пояснення вчителя, виступи з рефератами учнів, розв'язання проблемних завдань, проведення досліджень, демонстрація фільмів тощо).

3. Обговорення результатів пошуку (аналіз учнями обґрунтованих положень, корекція неправильних уявлень).

4. Систематизація знань, їх аналіз.

Теоретичні факультативи проводяться у формі лекції, семінарських, науково-теоретичних конференцій.

Практичні факультативи забезпечують формування навичок і вмінь дослідницького характеру в процесі розв'язання технічних завдань. Вони мають таку структуру:

1. Постановка завдань, обґрунтування їх актуальності і практичної значущості (при необхідності, проводиться інструктаж).

2. Розв'язання завдань і конкретизація результатів роботи.

3. Обговорення результатів, підведення підсумків роботи.

Комбіновані факультативи проводяться у формі науково-практичних конференцій, комбінованих чи лекційно-практичних уроків. Їх структура залежить від дидактичних завдань і передбачає різні комбінації компонентів.

Побудова факультативного заняття мало відрізняється від структури уроку: пояснення нового матеріалу з наступним проведенням семінарського заняття - бажано лише включати більше елементів самостійної розумової праці для учасників факультативу, глибше опрацьовувати складніші теми, задачі, розділи програми.

Факультативні заняття мають одну з двох цілей:

1. Додаткову підготовку учнів ( до вступу у вищий навчальний заклад), тобто дидактичну мету - значного, надпрограмового поглиблення знань з шкільного предмета.

2. Вивчення нового предмета, що не входить до шкільного навчального плану.

Обидві здебільшого спрямовані на підготовку старшокласників до продовження навчання у вищих чи середніх спеціальних навчальних закладах, особливо до конкурсних екзаменів.

Факультативні заняття сприяють взаєморозумінню учнів та викладача на основі таких комунікативних впливів, як прохання, підкреслення успіхів в навчанні і самостійності.

інформатизація комп'ютерний факультативний викладач

Розділ 2. Методичні аспекти викладання інформатики

2.1 Аналіз діючих підручників

Нині існує безліч підручників та навчальних посібників з інформатики. Всі вони в тій чи іншій мірі сприяють оволодінню учнями цією дисципліною. Дуже уважно потрібно ознайомитись вчителю зі структурою підручника та його призначенням, бо саме вони часто є визначальними. Навчальний посібник І.Т.Зарецької, Б.Г.Колодяжного та ін. розрахований на підготовку кваліфікованих користувачів, які вже знають будову комп'ютера і основні принципи його роботи. Тому цією книгою слід користуватись тоді, коли учні ознайомлені з азами та мають певну базу. Посібник побудований досить логічно, доступно і тому зорієнтуватись в матеріалі легко. Цікавим є також книга-посібник Я.М.Глинського, в якій подаються розроблені практичні завдання для учнів шкіл, слухачів курсів комп'ютерної підготовки, а також бажаючих займатись самостійно. Недоліком цього посібника є те, що завдання, які пропонуються учням, мають бути заздалегідь проробленими викладачем, тому що для роботи учнів потрібна підготовлена база. Посібники Є.А.Шестопалова є чудовими „помічниками” для тих, хто хоче швидко і досить суттєво поповнити багаж знань. Матеріал подано стисло і всеохоплююче з рядом вправ, які необхідно виконати для закріплення вивченого. Підручник під редакцією В.А.Баженова та ін. є цікавим і докладним, але систематизація матеріалу і виклад для учнів будуть неприйнятні, тому пропонувати його можна лише за призначенням (для студентів вищих навчальних закладів та тих, хто вже добре працює за комп'ютером). Енциклопедична література типу книги В.Леонтієва (2006 р.) є чудовою і ненав'язливою, читається з захопленням, а тому учні можуть взяти її на озброєння. Енциклопедія Ю.Заботіна та А.Шапошникова за 2005 р. є корисною і потрібною, і саме цікаве - це те, що потрібну інформацію дуже легко знайти без попереднього ознайомлення з книгою - за це особлива подяка авторам. Але найбільш доступним і необхідним у навчанні буде саме підручник .Ю.Гаєвського „Інформатика”, яка призначена саме для учнів середніх шкіл, ліцеїв та гімназій.

2.2 Структура роботи викладача на факультативних заняттях

Факультативні заняття дають змогу більш детально опрацювати найскладніші теми курсу. Викладач може опускати теми, які для засвоєння учнями є більш сприятливими, регулювати кількість виконуваних пунктів роботи залежно від конкретної навчальної програми, версії програмного засобу, мети і доцільності навчання та рівня зацікавленості слухачів.

Мета факультативних занять - прищепити учням правильні навички користування комп'ютером і типовим програмним забезпеченням. Серед тисяч назв програмних продуктів, що заполонили кіберпростір, є такі, які повинен знати кожний: Norton Commander, Windows, Word, Excel, Access, Power Point тощо. Саме на їхнє вивчення й орієнтована шкільна програма. Учні вивчають операційні системи й оболонки, програми для створення текстових документів, для опрацювання табличних даних і шукання інформації в базах даних, для підготовки презентацій і виконання математичних обчислень, для роботи в мережі та обслуговування комп'ютера.

На мою думку, розпочинати знайомство з комп'ютером потрібно якомога раніше. Згідно досліджень науковців, саме діти трьох-десяти років найбільш успішно оволодівають комп'ютерною грамотністю. Досвід введення комп'ютерів у нашій країні та інших країнах показує, що багато фундаментальних понять інформатики і навички практичного програмування доступні учням 5-8-х класів. Тому в процесі розвитку курсу інформатики слід подбати про те, щоб розширити коло предметів і явищ, описуваних у категоріях цієї дисципліни і застосовуваних як приклади у процесі її викладання.

Робота в комп'ютерному класі коштує дорого. Тому, щоб успішно виконати практичну роботу, потрібно заздалегідь готуватися до неї: ознайомитися з теоретичними відомостями, ходом роботи і контрольними запитаннями. За вказівкою викладача учні оформляють на листках чи у зошитах звіти про виконання роботи. Окрім титульної сторінки з зазначенням номера варіанта, звіт повинен містити:

1. Тему, мету і план роботи.

2. Відповіді на 5-7 контрольних запитань, починаючи від номера особистого варіанта.

3. Умови задачі, якщо такі є, таблиці з даними, рисунки тощо.

4. Хід роботи, де навпроти кожного номера розглянутого пункту ставиться знак плюс у разі його виконання і знак мінус у разі невиконання з поясненням причин.

5. Відповіді на поставлені у ході роботи запитання.

Пункти 1-3 мають бути виконані до початку заняття. Оцінюватись повинна якість підготовки, повнота виконання роботи, зміст відповідей та оформлення звітів.

Завдання для учнів до робіт повинні бути індивідуальними. Багато робіт потребують творчої активності виконавця, оскільки деколи йому пропонується самому конкретизувати завдання (чи умову задачі) і розв'язати його.

Щоб результативно провести заняття, потрібно орієнтуватись на такі вихідні ситуації: учні починають знайомитися з можливостями комп'ютерної техніки та принципами роботи з нею чи поглиблюють знання та навички роботи з комп'ютером, набуті у початкових класах. В першому випадку доцільно особливу увагу учнів звернути на комп'ютерну грамотність, тобто ознайомити їх з основними структурними компонентами ПК, призначенням та функціями, сформувати навички роботи з клавіатурою, а також оволодіти кількома операціями, потрібними для успішного спілкування з комп'ютером. Коли у початкових класах учні ознайомлюються з роботою найпростішого графічного редактора, то учні середніх класів можуть відразу почати працювати з більш складним графічним редактором. Слід зазначити, що в середніх класах діяльність учнів стає самостійнішою, для неї більш характерними є різноманітні колективні форми організації роботи.

Взагалі, розподілення матеріалу за різними класами є неоднозначним, тому що воно залежить від рівня підготовки учнів, апаратної бази, уподобань вчителя і багатьох інших чинників.

Якщо розглядати програми вивчення інформатики у середніх та старших класах, то звичайно, різниця велика: тут і навантаження за кількістю годин і поглиблене вивчення окремих тем, тобто зміст і структура програм ускладнюються. Слід наголосити, що існуюча програма для старших класів має чимало недоліків, про які неодноразово писала педагогічна преса. Занадто математизований, має хиби щодо послідовності викладу навчального матеріалу. Чимало висвітлених питань з нього не відповідають рівню підготовки учнів середнього та старшого шкільного віку.

У 8-му класі учні знайомляться із загальним поняттям алгоритму; складають самі різноманітні алгоритми. Вони також ґрунтовно оволодівають навичками роботи як у автоматичному, так і у програмованому режимі, проводять різноманітні обчислення. Але ґрунтовне вивчення інформатики на уроках не замінює, звичайно, факультативної роботи з комп'ютерами. Найбільш зацікавлені учні поглиблюють набуті під час уроків інформатики знання. У змісті факультативів значне місце займають не тільки задачі з курсу інформатики, а й завдання з курсів математики, фізики, хімії тощо. Йдеться про ті задачі, які вимагають громіздких обчислень, а також про широке коло різноманітних навчальних задач, у яких постановка, планування, безпосереднє виконання намічених дій та контроль здійснюються за допомогою комп'ютера.

Порівняно з початковими класами, факультативні заняття з учнями 5-11 класів набувають більшої ваги. Це обумовлено передусім такими факторами. По-перше, підлітки можуть розв'язувати певні організаційні питання самостійно, без допомоги вчителя, виконувати різні рольові функції у процесі колективної роботи. По-друге, ті задачі, які вони розв'язують, складніші, вимагають більших затрат часу й зусиль, і тому раціональний підхід до розподілу ролей може дати відчутний ефект. Завдяки цьому і сама пропозиція працювати спільно з одним або кількома партнерами сприймається ними не як створення певної штучної ситуації, а як необхідна умова підвищення ефективності навчальної діяльності, економії сил і часу. Щоб ефективно організувати індивідуальну роботу, треба, як правило, насамперед „завантажити” учня, коли його напарник працює за комп'ютером. Розв'язати цю проблему можна, наприклад, поставивши перед учнями змістовно різні завдання, що виконуватимуться ними індивідуально. Наприклад, коли перед одним з учнів поставлено задачу скласти процедуру, в результаті якої виконавець має додержуватись певної послідовності дій, іншому учневі можна запропонувати уже складену процедуру й поставити питання щодо кінцевих результатів її складання. Продовжуючи індивідуальну роботу, організовану таким чином, можна знову запропонувати учням - на цьому, або наступному занятті - виконувати змістовно різні завдання, обмінятися завданнями, причому кожний з учнів далі виступатиме в ролі консультанта.

Крім цілеспрямованої педагогічної діяльності, доцільно вже частину занять організовувати з урахуванням власних побажань учнів, надавати їм певну свободу дій. Якщо учень у початкових класах відвідував комп'ютерні заняття, то звичайно на цьому етапі у нього починають формуватися інтереси до певних видів роботи. Одні учні полюбляють малювати за допомогою комп'ютера, інших більше цікавить робота з виконавцями, треті надають перевагу логічним іграм і т. Ін. Але діяльність за уподобаннями має бути підготовленою. Дітей заздалегідь попереджають про наступну самостійну роботу, пропонують подумати, чим вони будуть займатися, або виконати підготовчу роботу (усно чи письмово). Слід зауважити, що самостійне заняття з комп'ютером не означає безконтрольності: вчитель зобов'язаний на початку заняття поцікавитися планами роботи учнів, внести в них корективи, якщо це потрібно, а також спостерігати за процесом виконання поставлених завдань, коригувати його, оцінювати (принаймні, словесно) проміжні та остаточні результати.

Доцільність контролю з боку вчителя пояснюється насамперед тим, що учні у цьому віці хоч і прагнуть до самостійності, але ще не спроможні адекватно співвідносити свої цілі й наявні засоби їх виконання. Типовими тут є два випадки. У першому учні ставлять перед собою занадто велике за обсягом завдання, не враховують регламенту занять. Отже, вчитель повинен внести корективи у постановку завдання, зменшуючи обсяг роботи, або ж запропонувати перенести частину запланованого на інше заняття.

У другому випадку учні можуть поставити перед собою завдання, яке вони не в силі розв'язати, оскільки ще не володіють потрібними знаннями та вміннями. У подібних випадках вчитель повинен спростити задуманий план, виходячи з реальних можливостей учнів даного віку.

Ще одна контролююча функція вчителя пов'язана з використанням ігрових програм. У середніх класах, як і у роботі з молодшими школярами, певну частину кожного заняття ми присвячували комп'ютерним іграм. У моїй практиці не було фактів, які б давали підставу для побоювань (розповсюджених, принаймні, у зарубіжних країнах) щодо дитячого „хакеризму”, тобто надмірного занурення у комп'ютерне середовище. Вважаю за доцільне тривалість комп'ютерних ігрових розваг обмежити 15-20 хв.

Ще одним організаційним моментом, який характерний саме для проведення занять є ділове спілкування школярів різного віку. У моїй практиці неодноразово заняття з молодшими школярами проводились за участю учнів середнього шкільного віку. Це давало неабиякий ефект, який проявлявся найбільш виразно на перших заняттях, коли молодшим треба було подолати певний психологічний бар'єр у спілкуванні з комп'ютером. Учні середніх класів виступали тут у ролі консультантів і помічників учителя. Я їх запрошувала вибірково, враховуючи можливий педагогічний ефект. Так, на заняттях передбачається використання однієї з програм, розроблених учнями середніх класів (найчастіше - різноманітні ілюстрації). Тоді участь у заняттях беруть самі автори. Вони могли переконатися таким чином, наскільки ефективна їхня робота, усвідомити свій престиж розроблювачів програмних продуктів і намагалися його підтримувати. Так, апробувавши одну з програм на заняттях з молодшими школярами, автори змушені були зайнятися її вдосконаленням.

До цього слід додати, що молодші школярі позитивно сприймали допомогу від учнів, які своїм прикладом демонстрували ефективність комп'ютерних занять.

Аналогічні ділові стосунки встановлювалися й між учнями старших та середніх класів. Тут спілкування було вже більш змістовним: від консультантів-помічників вимагалося не тільки виконувати технічні функції чи пояснювати найпростіші речі, а й здебільшого здійснювати справжнє керівництво навчальною діяльністю, під час якого вони частково брали на себе функції вчителя.

Практика показала, що особливий інтерес у значної більшості учнів викликає складання різноманітних тестів. Вони, як відомо, використовуються для виявлення набутого рівня знань, умінь та навичок, визначення індивідуально-психологічних особливостей учнів. Чимало з них використовувалося у роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку.

Досвід показав, що подібні контакти учнів різновікових груп сприяють не тільки підвищенню ефективності навчального процесу і виготовленню більш якісних програмних продуктів, а й мають неабияке виховне й розвиваюче значення. Виступаючи у ролі консультантів-помічників, учні істотно підвищували свою комунікативну компетентність, що потім відчутно впливало на підвищення ефективності навчальної діяльності у колективно організованих формах.

Нижче наводжу розробку уроків за темами, які розглядались на факультативних заняттях.

Висновок

Залежно від типу комп'ютерної техніки, складу наявного навчально-методичного та програмного забезпечення вчитель може самостійно добирати методичні шляхи розв'язування освітніх завдань під час проведення факультативів, вносити необхідні корективи в порядок вивчення тем, а також коригувати час, відведений на конкретний розділ чи тему, необхідних для засвоєння навчального матеріалу. Окремі питання можуть розглядатись в порядку ознайомлення. Відповідно до обраної методики вивчення конкретної теми вчитель може добирати відповідна навчальні посібники та дидактичне забезпечення з переліку літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України, віддаючи перевагу тим чи іншим з них або ж певним чином поєднуючи їх.

Досліджуючи та вивчаючи роботу з учнями на факультативах, я змогла докладніше ознайомитись з основними дидактичними принципами та методами викладання інформатики, їх особливостями.

На мою думку, доцільно розробити окремі курси для загальноосвітніх шкіл, а також класів з поглибленим вивченням природничих та гуманітарних дисциплін. Щодо останніх, то потрібно зменшити обсяг теоретичних занять і більшу увагу приділяти практичній роботі з різноманітними прикладними програмами, базами даних, текстовими та іншими редакторами. Саме по цьому шляху пішли при створенні спеціалізованих класів з поглибленим вивченням гуманітарних предметів.

Вважаю також найдоцільнішим оволодіння комп'ютером розпочати у 2-му класі, з метою прищеплення усім без винятку учням навичок роботи з комп'ютером, зняття психологічного бар'єру перед опосередкованою ним діяльністю. Ці ж уроки слід використовувати для розвитку логічного мислення учнів, підвищення ефективності вивчення інших дисциплін.

Далі, у 3-5-х класах учні можуть застосовувати набуті знання та вміння на уроках з інших навчальних предметів, а також на факультативних заняттях. А систематичний курс вивчення інформатики найдоцільніше вивчати, на мою думку, у 6-7-х класах. Чим це можна пояснити? По-перше тим, що за такого підходу найпростіші елементи комп'ютерної грамотності вже засвоєні на заняттях у 2-5-х класах. По-друге, такий термін забезпечить наступність у засвоєнні комп'ютерної грамотності. Адже після 2-го класу вже відбувається диференціювання учнів за інтересами та уподобаннями, з'являється можливість поглибити набуті знання, уміння й навички під час вивчення спеціальних предметів у класах з поглибленим вивченням природничо-математичних дисциплін або ж використовувати комп'ютер лише як інструмент під час вивчення інших дисциплін. До того ж факультативні заняття є частиною профорієнтаційної роботи з учнями, дають змогу своєчасно виявити здібних до даної галузі знань учнів й цілеспрямовано почати розвивати їхні здібності.

У періодичній пресі досить часто можна зустріти повідомлення про те, що 14-15-річні підлітки за кордоном створюють цілком конкурентноздатні програмні продукти. Це, з одного боку, свідчить про те, що підлітковий вік не є перепоною для досягнення професійної комп'ютерної зрілості. З іншого боку виникає запитання: а чи можуть наші підлітки досягати аналогічного рівня комп'ютерної компетентності? Впевнена, що це цілком можливо: за відповідної підготовки здібні учні вже у середній школі зможуть досягти високих результатів у програмуванні та комп'ютерній науці. Але це стане реальністю лише за умови високої інформаційної культури, відповідного рівня матеріально-технічного забезпечення та кваліфікації викладачів.

Оскільки одним із головних завдань комп'ютеризації навчання є підготовка учнів до життя та діяльності в умовах інформатизованого суспільства, перед учителями інформатики постає ще одна проблема. Вона зумовлена дефіцитом або вкрай низькою педагогічною ефективністю програмно-педагогічних продуктів. Тільки створення фахових творчих груп, координація зусиль різних спеціалістів, залучення до розробки програмно-педагогічних продуктів учителів-предметників, психологів, програмістів сприятиме одержанню високоякісних результатів.

Список використаної літератури

1. Білоусова Т.П., Маркітантов Ю.О. Основи наукових досліджень. - Камянець-Подільський, 2004.

2. Гаєвський О.Ю. Інформатика 7-11 класи. - К.: А.С.К., 2005. - 512 с.

3. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Посібник для вузів. - Рівне: 1996. - 237 с.

4. Глинський Я.М. Практикум з інформатики: Навчальний посібник. - Львів, 2004. - 223 с.

5. Жаботин Ю., Шапошников А. Новейшая энциклопедия персонального компьютера 2005. - М.: Рипол классик, 2005. - 607 с.

6. Зарецька І.Т., Колодязний Б.Г. Інформатика для 10 - 11 класів: Навчальний посібник. - К.: Навчальна книга, 2002. - 495 с.

7. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології. - К.: Каравела, 2004. - 462 с.

8. Леонтьев В. Новейшая энциклопедия персонального компьютера. - М.: Олма-пресс Образование, 2006. - 895 с.

9. Падалка О.С., Нісімчук А.М. Педагогічні технології: Навчальний посібник для вузів. - К.: Українська енциклопедія, 1995. - 253 с.

10. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Інформатика. - К., 2002.

11. Ривкінд Й.Я., Маргуліс Є.Д. комп'ютер у школі: Книга для вчителя. - К.: Радянська школа, 1991. - 191 с.

12. Чаповська Р.Б. Access 2000. - Шепетівка: Аспект, 2004. - 95 с.

13. Шестопалов Є.А. Excel 97 - 2000 для початківця. - Шепетівка: Аспект, 2002. - 95 с.

14. Шестопалов Є.А. Windows 95 - 2000 для початківця. - Шепетівка: Аспект, 2002. - 95 с.

Додаток

Робота в операційній системі Windows

ПРАКТИЧНА РОБОТА 1. Поняття файла . Імя та розширення імені файла. Каталоги (папки) файлів. Шлях до файла. Стандартні імена зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера. Функції та склад операційної системи. Класифікація операційних систем. Операційна система WINDOWS. Завантаження та завершення роботи з ОС WINDOWS. Інтерфейс ОС WINDOWS. Робочий стіл. Основні об'єкти, з якими працює ОС. Виділення об'єкта. Операції, властивості та основні команди для роботи з об'єктами ОС. Контекстне меню об'єкта. Ярлики та їх призначення. Принципи роботи з вікнами. Основні типи вікон: прикладні, підлеглі, діалогові, інформаційні. Основні елементи вікон, їх призначення та правила роботи з ними. Меню.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 2. Робота з об'єктами на робочому столі: виділення, переміщення, перегляд властивостей, створення, перейменування, вилучення. Робота з вікнами.

Основне меню ОС WINDOWS - кнопка Пуск. Правила виклику довідкової інформації. Пошук інформації в середовищі ОС WINDOWS. Запуск програм, що працюють під управлінням ОС WINDOWS. Завершення роботи з програмою. Запуск на виконання музичних записів. Використання додатків ОС WINDOWS: калькулятора, блокнота, графічного редактора.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 3. Виклик довідкової інформації. Пошук потрібної інформації. Запуск на виконання програм, що працюють під управлінням ОС WINDOWS.

Програма Провідник. Виконання операцій з файлами та папками: виділення, виклик властивостей, перегляд, створення, копіювання, перенесення, вилучення, перейменування, друкування, запуск на виконання. Вказівки ОС для роботи з файлами. Поняття про ін сталювання програмних засобів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 4. Виконання операцій з файлами та папками. Пошук файлів. Ін сталювання програм.

Размещено на Allbest.ru

...