Удосконалення техніки наклеювання. Користування ножицями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Засоби розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку

1.1 Поняття художньої творчості

1.2 Особливості художньої творчості дошкільнят

1.3 Основні умови та засоби розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку

Розділ 2. Цікаве заняття аплікація з нетрадиційних матеріалів як засіб розвитку творчості дітей дошкільного віку

2.1 Розвиток особистості дитини засобами аплікації

2.2 Поняття «аплікація», її види і технічні прийоми

2.3 Матеріали та обладнання за аплікації

2.4 Цікаві заняття інтегрованого характеру по аплікації

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Образотворча діяльність має велике значення у вирішенні завдань естетичного виховання, так як за своїм характером є мистецькою діяльністю. Специфіка занять образотворчим творчістю дає широкі можливості для пізнання прекрасного, для розвитку у дітей емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Кожен вид образотворчої діяльності, крім загального естетичного впливу, має свій специфічний вплив на дитину. Аплікація має велике значення для навчання і виховання дітей дошкільного віку. Вона сприяє формуванню і розвитку багатьох особистісних якостей особистості, її психічних і естетичних можливостей.

У сучасних педагогічних та психологічних дослідженнях доводиться необхідність занять образотворчим творчістю для розумового, естетичного розвитку дітей в дошкільному віці.

Ця проблема актуальна на сьогоднішній день. Це підтверджується тим, що робота з аплікації в сучасних умовах педагогічного процесу винесена за замки занять, і практикується у вигляді спільної або самостійної діяльності дітей, що не сприяє формуванню та розвитку у дітей основних ЗУН з аплікації.

Значення занять аплікацією у тому числі і з використанням нетрадиційних технік, з використанням цікавого матеріалу для утворення дошкільнят історично і науково доведено. У результаті узагальнення досвіду педагогів було виявлено значення навчання аплікації:

- Розвиток естетичного світосприйняття, виховання художнього смаку;

- Розвиток художньо - графічних умінь і навичок;

- Розвиток фантазії, творчого мислення і уяви, просторового сприйняття;

- Розвиток точних рухів руки і дрібної моторики пальців;

- Становлення деяких організаційних навичок художньої творчості;

- Отримання відомостей про вітчизняної та світової художньої культури;

- Виховання глядацької культури;

- Можливе розкриття почав професійної художньо - образотворчої діяльності.

Сьогодні є вибір варіантів художнього дошкільної освіти та визначається він наявністю варіативних, додаткових, альтернативних, авторських програмно -методичних матеріалів, які недостатньо науково обгрунтовані і вимагають теоретичної та експериментальної перевірки в конкретних умовах дошкільних освітніх установ. Зокрема, проблема вивчення і розвитку дитячої художньої творчості засобами нетрадиційних технік образотворчого мистецтва не була поставлена і не вирішувалася в теорії та практиці дошкільної художньої освіти.

З усього цього випливає гіпотеза: розвитку художньої творчості дошкільнят сприяє проведення цікавих занять з нетрадиційними матеріалами та техніками в аплікації.

Для аналізу висунутої гіпотези були розроблені завдання:

1) Вивчення наукової літератури з проблеми організації та проведення цікавих занять в аплікаційній техніці.

2) Вивчити зміст і специфіку художньої творчості дітей в техніці аплікації.

3) Вивчити особливості методики організації та проведення цікавих занять інтегрованого заняття з аплікації.

4) Розробити та апробувати заняття цікавого характеру за аплікації з дітьми старшого дошкільного віку.

Об'єктом дослідження є діти старшого дошкільного віку, їх художньо - творча діяльність.

Предметом дослідження є нетрадиційні форми занять аплікацією у старшому дошкільному віці.



Розділ 1. Засоби розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку

аплікаційний техніка дошкільний інтегрований

1.1 Поняття художньої творчості

Творчість розглядається вченими як людська діяльність вищого рівня по пізнанню та перетворенню навколишнього природного і соціального світу. У процесі творчої діяльності, що особливо важливо, змінюється і сама людина (форми і способи його мислення, особистісні якості): він стає творчою особистістю.

На сьогоднішній день творчість перестає бути таким собі таїнством, в яке, на думку ряду вчених (А. Бакушинский, Є. Флерина, В. Глоцер, Б. Джефферсон, тощо), не можна вторгатися і яким не можна управляти; допустимо лише створювати для нього відповідні умови. Психологічна наука відкрила завісу над цим таїнством і показала фундаментальне значення діяльнісного підходу до формування творчості (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, С. Л. Рубінштейн, В. В. Давидов, Д.Б . Богоявленська, М. М. Поддьяков, А. В. Брушлінський та ін.)

Творчість у широкому сенсі - це діяльність, спрямована на отримання чогось нового, неповторного, і тому основним показником творчості є новизна його результату (художній твір, ідея, механічний прилад і т.п.). Інакше кажучи, новизна результату творчої діяльності носить об'єктивний характер, оскільки створюється те, чого раніше не існувало. Сам же процес створення має суб'єктивне забарвлення, оскільки в ньому проявляється індивідуальність творця.

Вітчизняні психологи і педагоги (Л. С. Виготський, В. В. Давидов, О. В. Запорожець, Н. Н. Поддьяков, Н. А. Ветлугіна, Н. П. Сакуліна, Є. А. Флерина та ін) довели, що творчі можливості дітей проявляються вже в дошкільному віці і розвиток їх відбувається при оволодінні суспільно виробленими засобами діяльності у процесі спеціально організованого навчання. Так, В. В. Давидов у післямові до книги Л. С. Виготського «Уява і творчість у дитячому віці» вказує на те, що творчість є постійним супутником дитячого розвитку. Дивно співзвучні цього і ідеї Л. Малагуцці (засновника відомої в усьому світі італійської школи педагогіки Реджіо Емілія), який, кажучи про дитячу креативності, не вважав її «священної»: виникаючи з повсякденного досвіду, вона є невід'ємною характеристикою людського мислення. До неї входить свобода дослідження за межами відомого, вміння передбачати і приймати найнесподіваніші рішення.

Дитяча творчість, яка розглядається як процес, що приводить до створення суб'єктивно нового продукту, вивчається, як правило, в руслі дослідження саме тієї діяльності, в якій воно формується (П. М. Якобсон, Н. А. Ветлугіна, К. В. Тарасова, О. С. Ушакова, А. Г. Тамбовцева (Арушанова), Т. В. Кудрявцев та ін.) Звідси випливають і специфічні показники розвитку творчості (музичне, образотворче, літературне і т.п.), пов'язані насамперед з аналізом продукту діяльності.

Аналіз сучасних концепцій творчості, представлених у книзі «Основні сучасні концепції творчості та обдарованості» (1997), демонструє очевидність істотного розширення і поглиблення підходів до вирішення проблеми творчості, виявленню його механізмів.

1.2 Особливості художньої творчості дошкільнят

Творчість дошкільника має свої особливості.

Діти роблять безліч відкриттів і створюють цікавий, часом оригінальний продукт у вигляді малюнка, конструкції, вірші і т.п. (Є. А. Флерина, Г. В. Лабунська, М. П. Сакуліна, К. І. Чуковський, Дж.Родарі, Н. А. Ветлугіна, Н. Н. Поддьяков та ін.) Новизна відкриттів і продукту суб'єктивна, це перша важлива особливість дитячої творчості.

При цьому процес створення продукту для дошкільника має чи не першорядне значення. Діяльність дитини відрізняється великою емоційною включеністю, прагненням шукати і багато разів випробувати різні рішення, отримуючи від цього особливе задоволення, часом набагато більше, ніж від досягнення кінцевого результату (А. В. Запорожець, Н. Н. Поддьяков, Л. А. Парамонова, О. А. Христ та ін.) І це - друга особливість дитячої творчості.

Для дорослої людини початок вирішення проблеми (її усвідомлення, пошук підходів) є самим важким і болісним, іноді призводить до розпачу. Дитина ж, на відміну від дорослого, не зазнає таких труднощів (якщо, звичайно, над ним не тяжіють жорсткі вимоги дорослих). Він з легкістю і перш за все практично починає орієнтовну, часом навіть не зовсім осмислену діяльність, яка, поступово стаючи більш цілеспрямованою, захоплює дитини пошуком і часто призводить до позитивних результатів (Н. Н. Поддьяков, Л. А. Парамонова, Г.В. Урадовскіх). І навіть в музичній творчості дитини спостерігається одночасність письменництва і виконання (К. В. Тарасова). І це третя особливість дитячої творчості, безумовно пов'язана з першими двома і особливо з другої.

Зазначені вище особливості дитячої творчості демонструють певну ступінь недосконалості психічних процесів дитини, що природно в цьому віці. І облік цих особливостей необхідний в організації розвивального навчання дітей.

Істотно значущим є і розуміння того, що розвиток творчості у дітей пов'язано з цілеспрямованим навчанням, орієнтованим на «зону найближчого розвитку» дитини (Л. С. Виготський).

У формуванні творчості особлива роль відводиться уяві (Л. С. Виготський, Е. В. Ільєнко, В. В. Давидов, О. М. Дяченко, В. Т. Кудрявцев та ін.) Саме розвинене творче уяву породжує нові образи, що складають основу творчості.

Е. В. Ільєнко розглядає уяву як універсальну функцію, притаманну людині завжди і виявляється в різних видах діяльності незалежно від того, на якому змісті воно було сформоване. В якості особливого механізму уяви він бачив перекомбінування образів, перш за все таке, коли ознаки одного предмета переносяться на інший, що дозволяє розкрити істотні характеристики і взаємозв'язки дійсності.

В. В. Давидов, розвиваючи цю думку, вказує на те, що перенесене властивість виступає як якась чільна частина, що впливає на зміну інших частин, що власне і дозволяє отримати нові цілісності.

Процес уяви носить глибоко особистісний характер, і його результатом є формування особливої внутрішньої позиції (Є. Є. Кравцова), уміння бачити «очима іншої людини» (Е. В. Ільєнко) і виникнення особистісних новоутворень: прагнення змінити наявну ситуацію, вміння знаходити нове у відомому, ігрове ставлення до дійсності (М. М. Палагіна).

1.3 Основні умови та засоби розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку

Витоки творчих сил людини сходять до дитинства, до тієї пори коли творчі прояви багато в чому довільні і життєво необхідні. Концепція дошкільного виховання розглядає уяву і творчість як передумови формування базису особистісної культури.

А. В. Запорожець стверджував, що «дитяче художня творчість існує», і звертав увагу на те, що необхідно навчитися управляти особливостями його прояви, розробляти методи, які спонукають і розвиваючі дитячу творчість. Він відводив велику роль занять художньою діяльністю, а також всієї виховної роботи з дітьми з розвитку у них сприйняття краси в нашому житті і в творах мистецтва, яке відіграє велику роль у загальному та творчому розвитку дитини. Не можна не забувати і про те, що мистецтво дає багатий емоційний досвід. Це досвід особливого роду: мистецтво не тільки викликає переживання, а й пізнає його, а через пізнання почуття воно веде до оволодіння ним (емоційна чуйність).

Інтерес до образотворчої діяльності дітей обумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не слабшає, а дедалі збільшується.

Формування психічних процесів та основних видів діяльності взаємопов'язано. Сприйняття, уяву, пам'ять, увагу дитини, розвиваючись в іграх і на заняттях, проявляються по-різному, в залежності від організації його діяльності, яка залежить від прийомів і засобів виховання та навчання, відповідних віку дитини.

Одна з умов прояви творчості в художній діяльності - організація цікавою змістовного життя дитини: організація повсякденних спостережень за явищами навколишнього світу, спілкування з мистецтвом, матеріальне забезпечення, а також облік індивідуальних особливостей дитини, дбайливе ставлення до процесу і результату дитячої діяльності, організація атмосфери творчості та мотивація завдання. Формування мотивів образотворчої діяльності від прийняття, утримання, виконання теми, поставленої педагогом, до самостійної постановки, утримання і виконання теми є однією з важливих задач навчання. Наступним завданням є формування сприйняття, так як образотворчий діяльність можлива на рівні сенсорного сприйняття: вміння розглядати предмети, вдивлятися, виокремлювати частини, порівнювати з сенсорними еталонами форму, колір, величину, визначати ознаки предмета і явища. Для створення художньо-виразного образу необхідно емоційне естетичне сприйняття, розвиток у дитини вміння помічати виразність форм, кольору, пропорцій і висловлювати при цьому своє ставлення і почуття.

Мета сенсорного виховання - формування у дітей раціонального чуттєвого пізнання навколишнього світу на основі засвоєння сенсорних еталонів. Образотворча діяльність безпосередньо впливає на розвиток сенсорних процесів, образного мислення, уяви, а дошкільний вік є сприятливим для їх розвитку, і найбільші можливості відкриває саме образотворча діяльність. Сенсорне виховання є основою розумового виховання, забезпечує розвиток і збагачення чуттєвого досвіду дитини. Сенсорне виховання - це цілеспрямований розвиток відчуттів і сприймань, з яких і починається пізнання навколишнього світу. 

Розділ 2. Цікаве заняття аплікація з нетрадиційних матеріалів як засіб розвитку творчості дітей дошкільного віку

2.1 Розвиток особистості дитини засобами аплікації

У дитячому саду образотворча діяльність включає такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація конструювання. Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про навколишній світ.

У процесі занять аплікацією діти знайомляться з простими формами різних предметів, частини і силуети яких вони вирізають і наклеюють. Створення силуетних зображень вимагає великої роботи думки і уяви, тому що в силуеті відсутні деталі, які є часом основними ознаками предмета.

Заняття аплікацією сприяють розвитку математичних уявлень. Дошкільнята знайомляться з назвами та ознаками найпростіших геометричних форм, отримують уявлення про просторове положення предметів та їх частин (ліворуч, праворуч, у кутку, в центрі і т.д.) і величин (більше, менше). Ці складні поняття легко засвоюються дітьми в процесі створення декоративного візерунка або при зображенні предмета по частинах.

У процесі занять у дошкільників розвиваються почуття кольору, ритму, симетрії і на цій основі формується художній смак. Їм не треба самим складати кольору або зафарбовувати форми. Представляючи хлопцям папір різних кольорів, в них виховуються вміння підбирати красиві поєднання.

З поняттями ритму і симетрії діти знайомляться вже в молодшому віці при розподілі елементів декоративного візерунка.

Заняття аплікацією привчають малюків до планової організації роботи, яка тут особливо важлива, тому що в цьому виді мистецтва велике значення для створення композиції має послідовність прикріплення частин (спочатку наклеюються великі Форми, потім деталі; в сюжетних роботах спочатку фон, потім предмети другого плану, затуляли інші, і в останню чергу предмети першого плану).

Виконання аплікативного зображень сприяють розвитку мускулатури руки, координації рухів. Дитина вчиться володіти ножицями, правильно вирізати форми, повертаючи аркуш паперу, розкладати форми на листі на рівній відстані один від одного.

2.2 Поняття «аплікація», її види і технічні прийоми

Аплікація - найбільш простий і доступний спосіб створення художніх робіт, при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість широко використовувати аплікацію не тільки в оформлювальних цілях (при виготовленні наочних посібників, посібників до різних ігор, іграшок, прапорців, сувенірів до святкових дат, оформлення стінгазет, виставок, приміщень д / с), а й у створенні картин, орнаментів і т.д.

Основними ознаками аплікації є силуетність, площинна узагальнена трактування образу, однорідність кольорової плями (локальність) великих колірних плям.

Аплікація може бути предметної, що складається з окремих зображень (лист, гілка, дерево, гриб, квітка, птах, будинок, людина і т.д.); сюжетної, що відображає сукупність дій, подій («Салют Перемоги», «Політ у космос» , «Птахи прилетіли» і т.д.); декоративної, що включає орнаменти, візерунки, якими можна прикрасити різні предмети.

Аплікація є одним з найдавніших способів оздоблення одягу, взуття предметів побуту, житла, застосовуваним і понині у багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших часів і пов'язано з появою, стібка, шва на одязі зі шкір тварин.

Різні народи використовують для аплікації найрізноманітніші матеріали: тувинці, наприклад, прикрашаючи кінське сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто - жовтою корою степового чагарника, що створює неповторну по своєрідності і красі гру світлотіні та об'єму.

Багато століть аплікація знаходить широке застосування і поширення не тільки в Азії, але і в Європі: Італії, Іспанії, Німеччини, Франції. Великої популярності аплікація досягла за часів лицарства. Війни, турніри зумовили появу родових знаків - гербів. Герби повинні бути чітко видні з двох сторін, що призвело до розвитку вишивки аплікацією.

На зміну аплікації з тканини прийшла аплікація з паперу. Пов'язана вона з початком виробництва паперу. Наймолодшим видом аплікації вважалися чорні силуети, вирізані з паперу.

Відродилося мистецтво силуету у Франції. Тут же з'явилося і сама назва силует.

Мистецтво чорного силуету стало використовуватися як прикраса у будинках російських дворян.

Силуети Толстого відрізняються високою художньою майстерністю, виконані з ювелірною тонкістю. Найчастіше художник вдається до таких технічних прийомів, як прорізи і наколювання в зображенні води і листя дерев.

Цьому рідкісному мистецтву присвятила свій талант радянська художниця Є.Є. Лебедєва. Вирізуванням з паперу вона захоплювалася в дитинстві, ще навчаючись у гімназії.

В орнаментах, аплікаціях Є.Є. Лебедєвої - мотиви природи середньої смуги, де вона народилася і прожила майже все життя. На її аплікаціях можна побачити ажурні нічні фіалки, букетики конвалій з папороттю, липи, гілки черемхи, птахів на гілках, білок, голубів, орнаменти.

Аплікації приділяли увагу відомі художники зарубіжних країн. Цікаві і своєрідні аплікації французького живописця Анрі Матісса.

Головну роль відіграє колір. Матісс вважав, що кольори повинні підтримувати один одного, а не знищувати. Він стверджував, що кольори, які можна застосовувати для зображення предметів і явищ природи, самі по собі, цілком незалежно від цих предметів мають силу впливу на почуття глядачів.

У кожної аплікації він брав 4-5 тонів, але підбирав їх так, щоб виразити сутність декоративності і багатства кольору як такого.

Викликаючи окремі фігури і форми, змінюючи кольору і форми, Матісс створив ряд колоритних декоративних робіт: міфологічний образ Ікара, персонаж казки Ш. Перро «Червона шапочка» - Вовк символічний образ «Доля», спогад про острів Гаїті.

Здавна славилися на Україну, в Білорусії візерункові паперові вирізки - вітінянкі. Це прості прикраси, вирізані з кольорового паперу, які мають чіткі, суто граматичні форми. Найбільш простий спосіб вирізання - складання паперу навпіл. З паперу, складеної навпіл, вирізали дерева, вази, птахів, а з паперу, складеної в декілька разів, - хороводи.

Захоплювалися цим найчастіше дівчата і жінки, працюючи ножицями без попереднього малюнка.

З паперу створювалися навіть картини з нехитрими сюжетами, де зображались птахи, звірі, риби, рослини, архітектурні споруди. Вирізки наклеювалися на стіни, вікна, в простінках.

Яскраві, святкові аплікації різні композиції декоративних квітів у вазах, золотисті колоски пшениці, кукурудза, соняшник, фрукти, півні, дивовижні птахи - все це представляється на численних виставках декоративно - прикладного мистецтва.

У Ростові - на - Дону захоплено працює з засушеними рослинами П. Рябінін. Роботи з тополиного пуху самостійних художників, з міста Трускавця В. Таранової і А. Шевченко демонструвалися в Донецьку, Ялті, Львові та інших містах.

Роботи художників - флористів користуються незмінним успіхом на виставках «Природа і творчість».

Індивідуальні та колективні форми аплікації можуть бути різного змісту. У залежності від цього прийнято підрозділяти заняття за видами. Сюди включається предметна, сюжетно - тематична і декоративна аплікація.

У предметної аплікації діти опановують умінням вирізати з паперу і наклеювати на фон окремі предмети зображення, які в силу специфіки діяльності передають кілька узагальнений, навіть умовний образ навколишніх предметів або їх відображень в іграшках, картинках, зразках народного мистецтва.

На початковому етапі малюки розкладають і наклеюють предмет із заготовлених вихователем частин: м'яч - дві половинки різного квітам грибок - капелюшок і ніжка; візок - прямокутний корпус і круглі колеса; гірлянда - прапорці прямокутної форми і т.д.

У міру освоєння прийомів вирізування середньої, старшої і підготовчої до школи групах діти можуть зобразити предмети, що відрізняються різноманітністю форми, будови, поєднання забарвлення, величини співвідношення (будинки різних типів, транспорт, рослини, птахи, тварини, людина в реальному і казкової трактуванні).

Сюжетно - тематична аплікація передбачає наявність уміння вирізати і наклеювати різні предмети у взаємодії відповідно до теми або сюжетом («Курча клює зерна», «Колобок відпочиває на пеньку», «Рибки плавають в акваріумі», «Граки в'ють гнізда на дереві»). При цьому перед дитиною стають такі завдання:

- Вирізати предмети, показати їх відмінності по величині при зіставленні один з одним (високе дерево і маленькі граки, рибки великі і маленькі);

- Виділити основні предмети, головних дійових осіб, зв'язати їх з місцем дії, обстановкою (рибки плавають в акваріумі, квіти ростуть на лузі). Головне виділяється розміром, кольором, композиційним розміщенням серед інших предметів;

- Передати характерні особливості персонажів і їх дії через жести, позу, одяг, забарвлення (колобок зустрівся з ведмедем - фігури наклеюють в положенні повороту один до одного);

- Розташувати предмети на площині основ: на одній лінії в ряд по горизонталі й вертикалі, вказуючи висоту предметів (вулиця нашого міста, веселий хоровод); створити двопланові композиції - нижче, вище, послаблюючи колір, зменшуючи розміри предметів з урахуванням їх видалення (човна в морі, квітучий луг з смугою лісу в дали);

- Підібрати і доцільно використовувати колір та його поєднання для передачі пори року, стану погоди, ставлення до зображуваного об'єкта і явищам (золота осінь, взимку в лісі, збирання врожаю).

У кожній віковій групі ці завдання реалізуються по-різному. Їх ускладнення пов'язано з рівнем знань, умінь і навичок, від яких залежить творча варіативність змісту сюжетно - тематичних аплікацій.

Різноманіття навколишнього життя дає багатий матеріал для відображення в аплікаціях різних сюжетів.

Сюжети аплікацій можуть трактуватися по - різному в залежності від віку дітей. Наприклад, по - різному діти відображають тему «Осінь».

Діти старшої групи вирізають і наклеюють «Осінній букет», «Багатий урожай овочів», а в підготовчій до школи групі ця тема може знайти ще більш оригінальне рішення: «Осінній натюрморт», «Птахи, які відлітають у теплі краї» і т.д.

Тематичний набір паперу має допомогти з'ясувати колоритне своєрідність пори року, реалістичність або фантастичність явищ особливості взаємозв'язок об'єктів. При цьому не потрібно забувати, що велика кількість кольорового паперу веде до зайвої красивості, строкатості, а це є показником нерозвиненого смаку можна створити тонові аплікації, використовуючи поєднання двох - трьох кольорів: наприклад, «Зимовий вечір» (на темному тлі білі силуети зайців, а навколо стовбури дерев), «Пізня осінь» (на сірій основі темні силуети дерев, на гілках яких де - де миготять жовте листя). Такі контрастні поєднання кольорів створюють відчуття світла, повітря, викликають у дитини позитивні емоції.

Декоративна аплікація - вид орнаментального діяльності, під час якої діти опановують умінням вирізати і об'єднувати різні елементи прикраси (геометричні рослинні форми, узагальнені фігури птахів, тварин, людини) за законами ритму, симетрії, використовуючи яскраві колірні зіставлення. На цих заняттях дитина навчається стилізувати декоративно перетворювати реальні предмети, узагальнювати їх будова, наділяти зразки новими якостями.

На заняттях у дошкільному закладі застосовується декоративна аплікація із стрічковою та центрально - променевої композицією. У стрічковому побудові окремі елементи можуть багаторазово повторюватися по горизонталі або вертикалі у вигляді фриза, облямівки або бордюру. Візерунок буває простий, що складається з одного елемента, і складний у якому окремий мотив повторюється через два - три елементи.

У центрально - променевої композиції візерунок розвивається в напрямку від центру прикраси рівномірно до країв, кутів, сторонам у залежності від того, на предметі якої форми він розташований: на колі, прямокутнику, квадраті (тюбетейки, килими, наволочки і д.р.).

Для відтворення різних видів орнаментів діти дошкільного віку повинні навчитися рівномірно, заповнювати окремими елементами простір фону, виділяти основні і допоміжні частини аплікації. Щоб розвинути у дітей окомір і здатність створювати врівноважені композиції, доцільно застосовувати наочні прийоми навчання або обмежуватися словесної інструкцією, якщо дошкільнятам добре відомі способи вирізування і наклеювання окремих елементів.

2.3 Матеріали та обладнання за аплікації

Найбільш цікавою і доступною для дітей дошкільного віку є аплікація з паперу яскравих забарвлень. Сам вид матеріалу, простота його обробки стимулюють творчу активність дитини, дозволяють легко оволодіти ручними вміннями та навичками. Тому в кожній віковій групі дитячого саду у відповідності з програмними завданнями навчання аплікації необхідно мати спеціальні матеріали та обладнання для занять: папір для фону та елементів аплікації, ножиці, клей, пензлик, підставку для пензлика, підстилку для намазування фігур, коробочку для обрізків, чисту серветку (з розрахунку на кожну дитину).

Папір для фону найчастіше береться щільною, підбирається тон в залежності від змісту зображення, щоб підкреслити певну ситуацію. Наприклад, квіти поміщають на зеленому тлі галявини чи луки, силуети птахів наклеюють на блакитному тлі неба, а риб - на тлі синьої глибини річки або моря.

Елементи аплікації діти вирізають з більш еластичною, але пружною папери соковитих, насичених тонів з добре обробленою поверхнею.

Для роботи дитині дають ножиці із закругленими кінцями і розробленими важелями. Їх розмір у довжину повинен бути приблизно 120 мм. При виготовленні оформлення до свята або вечора розваги можна дати і великі ножиці (до 200 мм), так як ними зручніше робити великі надрізи, вирізати великі елементи. Зберігають ножиці в коробках або ставлять їх у високі дерев'яні підставки-склянки кільцями вгору. При користуванні ножицями дітей треба вчити дотримуватися обережності: не розмахувати ними, не грати, після роботи прибирати на місце.

Кисті для намазування фігур, вирізаних з паперу, беруть залежно від розміру заготовок. Так, для колективної аплікації треба мати кисті двох розмірів. Для проклеювання великих поверхонь використовують широкі плоскі кисті - флейці. Після роботи пензля ретельно промивають у теплій воді, висушують і ставлять на вертикальну підставку ворсом вгору. У процесі ж роботи пензлик кладуть на горизонтальну підставку, зроблену з щільного паперу з виїмкою.

Наклеюють фігури картопляним або борошняним клеєм. Для його приготування потрібна картопляна або пшеничне борошно. Її заливають склянкою води і підігрівають на слабкому вогні, весь час помішуючи і не даючи закипіти, до тих пір, поки клейстер не стане прозорим і густим. Його знімають з вогню і остуджують, потім розливають у чистий фарфоровий або керамічний посуд з невисокими краями.

Фігури намазують клеєм на чистій підстилці. Це може бути лист білого паперу невеликого формату. У процесі заняття його треба кілька разів змінювати, щоб клейстер не псувала кольорову сторону аплікацій і не залишав небажаних плям.

Паперові обрізки необхідно складати в спеціально зроблені на занятті з конструювання коробочки з щільної кольорового паперу.

Працюючи з папером та іншими матеріалами і інструментами, діти набувають цілий ряд корисних практичних умінь і навичок, пов'язаних з розвитком ручних та інструментальних дій. Вони вчаться таких способів обробки паперу, як згинання, складання навпіл і в кілька разів, вирізування, склеювання і т.д. На заняттях відбувається ознайомлення з різними видами паперу (малювальна, креслярський, обгорткова, гофрована, настільна та ін.) її якісними показниками. Дитина дізнається, що папір буває не тільки всіляких квітів, але різної фактури: блискучою, гладкою, глянсовою, матовою, шорсткою, ворсистою, тонкої, товстої (на дотик), щільної або пухкої (на розрив), промокає або водонепроникною. Наприклад, пухка папір - м'яка, легко обривається пальцями. Таким способом з неї можна отримати виразні аплікації з волохатими контурами. Так зображують пухнастих курчат, зайченят, білок, волохатих ведмежат, ажурні сніжинки, м'які віночки кульбаб, квіток липи, верби нирок і т. д., використовуючи при цьому м'яку, податливу для обробки серветкові, гофровану папір, деякі сорти обгорткового паперу.

При підборі паперу для аплікацій, виконуваних прийомами симетричного вирізування, велике значення має таку властивість паперу, як еластичність. Якщо заготовка буде ламатися, то на згинах утворюються тріщини, що погіршує естетичний ефект аплікації, робить неможливим виправлення помилок і викликає у дитини почуття незадоволеності результатом своєї діяльності. Тому вихователь підбирає гнучку і пружну папір, добре піддається обробці, щоб вона легко складалася без зайвої напруги, а після вирізування згини розгладжувалися нігтем великого пальця правої руки.

1.Апплікація з тканини.

Вишивка - найпоширеніший вид декоративного мистецтва.

Аплікація з тканини - різновид ушивання. Вишивання аплікацією полягає в тому, щоб зміцнювати на певному тлі з тканини шматки іншої тканини. Зміцнюються аплікації з тканини або пришивання, або приклеюванням. Аплікація з тканини може бути предметної, сюжетної та декоративної; одноколірною, двокольорового і багатобарвної.

Виконання аплікації з тканини вимагає певних навичок. По-перше, треба вміти різати тканину (тканина важче різати, ніж папір), по-друге. Краї тканини можуть обсипатися і ускладнювати роботу.

2. Аплікація з соломи.

Солома як виробний матеріал давно відома народним умільцям Білорусії, Молдавії, Україні. Вони виготовляли з неї різні речі: рогожі, сумки, килимки, іграшки. У Горьківської, Кіровській областях соломою прикрашали найрізноманітніші предмети: скриньки, шкатулки, рамки.

Аплікації з соломи надзвичайно привабливі, вони відливають золотом. Відбувається це через те, що солома має глянсову поверхню і поздовжньо розташовані волокна. Ці волокна максимально відображають світло тільки в певному положенні. Складена з форм, що знаходяться під різними кутами по відношенню до світла. Аплікація передає неповторну гру: блищить, як золото. Аплікації з соломи чудово вписуються в інтер'єри сучасних приміщень. Сувеніри з соломи - приємний подарунок. Це можуть бути картини, орнаментальні смуги, закладки для книг, шкатулки, рамки.

Навіть підготовчої до школи групи досить легко справляються з предметної аплікацією з соломки. Для роботи варто вибирати предмети прямокутної форми: будинок-квадрат, дах-трикутник, ялинка, що складається з трикутника, човен з вітрилом, прапорець, грибок - корінь зі смуги, звуженою догори, капелюшок - половина кола. Займатися аплікацією з соломи краще з невеликими групами дітей (три - чотири дитини).

3. Аплікація з засушених рослин.

У теперішній час широку популярність придбала аплікація з квітів, трави, листя, так звана флористика. Робота з природним матеріалом цілком доступна учнем і дітям дошкільного віку. Захоплююче, цікаво і корисне спілкування з природою. Воно розвиває творчість, мислення, спостережливість, працьовитість, художній смак. Яку багату фантазію треба мати, щоб з листя липи зробити яблука або з осіннього листя осики гриби, з листя тополі - дерева.

Природа нам дає неповторне розмаїття кольорів і досконалість готових форм. Заняття з природним матеріалом сприяє вихованню у дітей любові до рідної природи, дбайливого до неї ставлення. Корисні вони ще й тому, що збір та заготівля природного матеріалу відбувається на повітрі.

4. Аплікація з тополиного пуху.

Пух тополі, який щовесни покриває «білим снігом» газони, вулиці міста, залітає у відкриті вікна будинків, викликаючи невдоволення жителів, виявляється, може і захоплювати їх. Іноді важко повірити, що картину зробили тільки за допомогою пуху без фарб, кисті і клею. Аплікації з тополиного пуху однотонні, вони нагадують гризайли. Вони ніжні, повітряні й витончені.

Аплікація з тополиного пуху, як і аплікація з паперу, може бути предметної, сюжетної і декоративною. Теми предметної аплікації різноманітні. Вибираючи теми для аплікацій з пуху тополі, треба мати на увазі, що легше працювати, якщо мало деталей і якщо вони не дрібні. Тварин, птахів, рослини треба вибирати з пухнастою фактурою: зайченята, кошенята, каченята, курчата, плюшеві іграшки, головки кульбаб. Легше робити аплікації з чорно - білих малюнків, контрастних фотографій. У сюжетній аплікації вдаються зимові пейзажі, березові гаї, рибки в акваріумі, особливо вуалехвости. Декоративні аплікації незвичайні, оригінальні. Це можуть бути орнаменти, візерунки на різних формах.

5. Колаж (від фр. Со11аgе - приклеювання, наклейка) - техніка і вид образотворчого мистецтва, полягає у створенні тварин і графічних творів шляхом наклеювання на яку - або основу, матеріалів, різних за кольором і фактурою (тканина, мотузка, мереживо, шкіра, намисто , дерево, кора, фольга, метал та ін.) На відміну від аплікації колаж допускає можливість застосування об'ємних елементів у композиції, причому як цілих обсягів, так і їх фрагментів (посуду, спортивного інвентарю, годин, монет, платівок, взуття, рукавичок, віял капелюхів та ін.)

Причому художник може комбінувати різноманітні художні техніки; поєднувати аплікацію та колаж, вводити колаж в барвистий шар живописного полотна та ін І все це робиться для того, щоб створити неповторний художній образ, знайти найбільш відповідні засоби для втілення задуму художника.

2.4 Цікаві заняття інтегрованого характеру по аплікації

Інтегрований підхід в освіті для дошкільної освіти глибоко розроблений в науково-педагогічної та методичної літератури. У дошкільному вихованні зроблені лише перші кроки. Тому ми намагаємося виділити підстави інтегрованого підходу як сутності освітнього процесу. В основу інтегрованих занять покладені принципи взаємозв'язку, близькості змісту провідних тем. Інтегрований підхід до сучасної освіти передбачає зміну змісту і методів навчання, які забезпечують життєвість провідних інтегрованих принципів: особистісного сприйняття, особистісної відповідальності за свою діяльність.

Щоб процес інтеграції не був поверхневим, слід чітко знати відмінності між інтегрованими і комплексними заняттями. Комплексне заняття проводиться на знайомому матеріалі, вирішує кілька завдань, проводиться епізодично. Інтегроване заняття побудоване за принципом об'єднання декількох видів дитячої діяльності і різних засобів розвитку дітей, проводиться систематично.

Пріоритетним напрямком роботи дитячого саду є художньо-естетичне виховання дітей дошкільного віку. Ефективність цього напряму в чому визначається комплексним використанням всіх засобів естетичного циклу: театру, музики, художньої літератури, малювання, аплікації.

Інтеграція в системі спеціально організованих занять об'єднує ці кошти і тому дуже актуальна, тому що:

* інтегровані заняття сприяють глибокому проникненню дітей у зміст слова, у світ фарб і звуків;

* допомагають формуванню грамотної усного мовлення, її розвитку та збагачення;

* розвивають естетичний смак, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва;

* впливають на психічні процеси, які є основою формування художньо-творчих і музичних здібностей дитини.

Такі заняття орієнтовані на всебічний розвиток особистості дитини, відповідають «Конвенції дошкільного виховання», а також «Тимчасовим стандартам дошкільної освіти», що містяться в наказі Міністерства освіти РФ № 448 від 22.08.96 р. Інтегровані заняття дозволяють зменшити кількість спеціально організованих занять і збільшити час для інших видів діяльності.

Наприклад: у підготовчій до школи групі заплановано 5 занять з образотворчої діяльності, 3 - з розвитку мовлення, 3 - з музичної діяльності. Щоб зменшити кількість занять, їх об'єднали в інтегровані за метою і тематикою:

* Розвиток мови і аплікація.

* Музика та аплікація.

У даному випадку музика і розвиток мови - провідна діяльність, аплікація - допоміжна, що допомагає досягненню мети заняття. У результаті інтеграції занять у підготовчій до школи групі залишилося 3 заняття з образотворчої діяльності, 2 - з розвитку мовлення, 2 - з музичної діяльності, 2 інтегрованих заняття.

В окремий блок занять виділені заняття по слуханню музики, де приділяється увага класичним творам М. І. Глінки, П. І. Чайковського, В. А. Моцарта, Р. Шумана. На цих заняттях дитина входить у світ музики, нових почуттів та уяви. Природним продовженням таких занять є аплікація. Першу частину заняття веде музичний керівник, другу - вихователь з изодеятельности. Інший вид занять з розвитку мовлення з аплікацією проводить вихователь. Включення в заняття трьох видів діяльності - слухання музики, розвиток мови, аплікація - проводять три педагоги. Ці заняття не порушують принципів діалектики, зберігають специфіку різних видів мистецтва, враховують вікові та індивідуальні особливості дітей. Діти, за словами Ушинського К. Д., «мислять образами, формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі, і той вихователь даремно й шкідливо гвалтував б дитячу природу, хто захотів би її змусити мислити інакше».

Інтегровані заняття, що проводяться в системі, ефективні, дають високі результати, підвищують продуктивну діяльність дітей у навчанні аплікації.

Мета інтеграції: навчити дитину бачити світ як єдине ціле, в якому всі елементи взаємопов'язані. Сприймати навколишнє через світ музики та живопису.

Завдання:

1) Підвищити ефективність художньо-естетичного виховання.

2) Пробудити інтерес до творчості, уміння висловлювати свої думки, почуття в мові, аплікації.

3) Формувати вміння використовувати накопичений досвід для дії в певній ситуації.

4) Навчити виділяти головне із загального потоку інформації.

Ступінь новизни полягає в освоєнні нетрадиційних

для дошкільного виховання дидактичних прийомів інтегрованих занять, їх провідної діяльності, структури занять, спрямованих на вирішення цілісних завдань.



Висновок

Творчість розглядається вченими як людська діяльність вищого рівня по пізнанню та перетворенню навколишнього природного і соціального світу. У процесі творчої діяльності, що особливо важливо, змінюється і сама людина (форми і способи його мислення, особистісні якості): він стає творчою особистістю.

На сьогоднішній день творчість перестає бути таким собі таїнством, в яке, на думку ряду вчених (А. Бакушинский, Є. Флерина, В. Глоцер, Б. Джефферсон, тощо), не можна вторгатися і яким не можна управляти; допустимо лише створювати для нього відповідні умови. Психологічна наука відкрила завісу над цим таїнством і показала фундаментальне значення діяльнісного підходу до формування творчості (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, С. Л. Рубінштейн, В. В. Давидов, Д.Б . Богоявленська, М. М. Поддьяков, А. В. Брушлінський та ін.)

Творчість у широкому сенсі - це діяльність, спрямована на отримання чогось нового, неповторного, і тому основним показником творчості є новизна його результату (художній твір, ідея, механічний прилад і т.п.). Інакше кажучи, новизна результату творчої діяльності носить об'єктивний характер, оскільки створюється те, чого раніше не існувало. Сам же процес створення має суб'єктивне забарвлення, оскільки в ньому проявляється індивідуальність творця.

Дитяча творчість, яка розглядається як процес, що приводить до створення суб'єктивно нового продукту, вивчається, як правило, в руслі дослідження саме тієї діяльності, в якій воно формується (П. М. Якобсон, Н. А. Ветлугіна, К. В. Тарасова, О. С. Ушакова, А. Г. Тамбовцева (Арушанова), Т. В. Кудрявцев та ін.) Звідси випливають і специфічні показники розвитку творчості (музичне, образотворче, літературне і т.п.), пов'язані насамперед з аналізом продукту діяльності.

Аналіз сучасних концепцій творчості, представлених у книзі «Основні сучасні концепції творчості та обдарованості» (1997), демонструє очевидність істотного розширення і поглиблення підходів до вирішення проблеми творчості, виявленню його механізмів.

Витоки творчих сил людини сходять до дитинства, до тієї пори коли творчі прояви багато в чому довільні і життєво необхідні. Концепція дошкільного виховання розглядає уяву і творчість як передумови формування базису особистісної культури.

Інтерес до образотворчої діяльності дітей обумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не слабшає, а дедалі збільшується.

Одна з умов прояви творчості в художній діяльності - організація цікавою змістовного життя дитини: організація повсякденних спостережень за явищами навколишнього світу, спілкування з мистецтвом, матеріальне забезпечення, а також облік індивідуальних особливостей дитини, дбайливе ставлення до процесу і результату дитячої діяльності, організація атмосфери творчості та мотивація завдання. Формування мотивів образотворчої діяльності від прийняття, утримання, виконання теми, поставленої педагогом, до самостійної постановки, утримання і виконання теми є однією з важливих задач навчання.

У дитячому саду образотворча діяльність включає такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація конструювання. Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про навколишній світ.

У процесі занять аплікацією діти знайомляться з простими формами різних предметів, частини і силуети яких вони вирізають і наклеюють.

Аплікація - найбільш простий і доступний спосіб створення художніх робіт, при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість широко використовувати аплікацію не тільки в оформлювальних цілях (при виготовленні наочних посібників, посібників до різних ігор, іграшок, прапорців, сувенірів до святкових дат, оформлення стінгазет, виставок, приміщень д / с), а й у створенні картин, орнаментів і т.д.

Основними ознаками аплікації є силуетність, площинна узагальнена трактування образу, однорідність кольорової плями (локальність) великих колірних плям.

Найбільш цікавою і доступною для дітей дошкільного віку є аплікація з паперу яскравих забарвлень, аплікація з тканин і природного матеріалу.

Останнім часом у дитячих садках стали практикуватися заняття цікавого характеру, в яких аплікативного технікою є техніка колажу, яка полягає в тому, що в зображенні поєднуються різні за фактурою матеріали. Ця техніка може поєднувати аплікацію та колаж, вводити колаж в барвистий шар живописного полотна і все це робиться для створення неповторного художнього образу.

Заняття аплікацією у техніці колажу або близькою до нього, як правило носять інтегрований характер так як вихователь знайомить з новою технікою, демонструє її можливості, навчає дітей технічним прийомам. Для розвитку інтересу використовується інтеграція з іншими видами діяльності: розвиток мови, музика, ознайомлення дітей з художніми творами.

Проведене з даної теми дослідження виявило наступне: діти з цікавістю займаються, домагаючись при цьому якісного кінцевого результату, якщо вихователь застосовує різний цікавий матеріал.

Основна думка і гіпотезі роботи повністю підтверджується. Для перевірки цієї гіпотези було проведено заняття констатуючого, формуючого та підсумкового експерименту.

Всі вони носили характер цікавого матеріалу. На цих заняттях діти освоювали нову техніку, нові образотворчі матеріали, нові технічні можливості цих матеріалів.

Було легко добиватися від дітей прояви самостійності та творчості.

Порівнюючи результати констатуючого і підсумкового експериментів можна зробити висновок про те, що при цілеспрямованого, систематичного, поетапному навчанні у дітей покращилися показники прояву інтересу до теми і змісту, захопленості процесом роботи, оригінальності задуму, прояв творчості і уяви.

Таким чином висунута гіпотеза на початку дослідження підтвердилася, поставлені завдання роботи здійснені.



Література

1. Арапова С.В. Навчання образотворчому мистецтву. Інтеграція художнього і логічного. - СПб.: КАРО, 2004. - (Модернізація загальної освіти).

2. Гусакова М.А. Аплікація: Навчальний посібник для учнів пед. училищ за фахом № 2002 «Дошкільне виховання» та № 2010 «Виховання в дошкільних установах». - М.: Просвещение, 1997.

3. Григор'єва Г.Г. Образотворча діяльність дошкільників: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 1998.

4. Григор'єва Г.Г. Розвиток дошкільника в образотворчій діяльності: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - М.: 1999.

5. Дитинство: Програма розвитку та виховання дітей у дитячому садку. В.І. Логінова, Т.І. Бабаєва, Н.А. Ноткін. / Под ред. Т.І. Бабаєвої, З.А. Михайлової, Л.М. Гурович: Акцідент, 1996.

6. Каракулова О. «Малюємо» скотчем! / / Обруч. - 2003. - № 5.

7. Квач Н.В. Розвиток образного мислення і графічних навичок у дітей 5-7 років: Посібник для педагогів дошкільних установ. - М.: Гуманит вид. Центр ВЛАДОС, 2001.

8. Корчікова О.В. Декоративно-прикладне творчість у дитячих дошкільних установах (серія «Світ Вашої дитини»). - Ростов Н / Д: Фенікс, 2002.

9. Косминська В.Б., Халезова Н.Б. Основи образотворчого мистецтва і методика керівництва образотворчої діяльності дітей: Лаб. практикум: Навчальний посібник для студентів пед. Інститутів за фахом № 2110 «Педагогіка і психологія» (дошк.) - М.: Просвещение, 1987.

10. Методичні рекомендації до «Програми виховання і навчання в дитячому садку» (упор. Л. В. Русскова) - М.: Просвещение, 1986.

11. Пантелєєва Л.В. та ін Художня праця в дитячих садах СРСР і СФРЮ: Книга для вихователя дитячого саду (Л. В. Пантелєєва, Є. Каменєв, М. Станоєвич. - М.: Просвещение, 1987.

12. Петрова І.М. «Овечка» / / Дошкільна педагогіка. - 2002. - № 5 (9).

Размещено на Allbest.ru

...