Розробка уроку з теми: "Фінансові установи та їх функції"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Поява Української незалежної держави спричинила реформування освітньої системи. Україна дістала у спадщину радянську систему освіти, яка не відповідала її національним інтересам та тенденціям розвитку європейського і світового шкільництва.

Розбудова української держави, демократизація суспільного життя, відродження національної культури, посилення інтеграційних процесів з Європою, реформування економіки, впровадження ринкових відносин тощо поставили нові вимоги до освіти у XXI ст. Вона має бути пріоритетною, безперервною і різноманітною, нести гуманістичні цінності, використовувати нові технології навчання, бути всеохоплюючою та інформатизаційною, забезпечувати саморозвиток особистості.

У зв'язку з цим у державі розпочато роботу зі створення нової законодавчої і нормативної бази національної освіти. Важливою віхою на шляху розбудови національної системи освіти було прийняття І з'їздом освітян України 24--25 грудня 1992 р. Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття). Цей документ було затверджено Кабінетом Міністрів України та підписано Президентом. Він окреслив такі конкретні завдання та основні шляхи реформування освіти:

Ш створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації, активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на рівень досягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного громадянина;

Ш подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національних джерел;

Ш забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень;

Ш відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися в тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього-процесу;

Ш підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їхнього професійного та загальнокультурного рівня;

Ш формування нових економічних основ системи освіти, створення належної матеріально-технічної бази;

Ш реорганізація наявних та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів;

Ш радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами;

Ш органічна інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, новітніх теоретичних розробок та здобутків педагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у навчально-виховному процесі;

Ш створення нової правової та нормативної бази освіти.

Однак які б реформи і модернізації не проводилися, які б науково обґрунтовані шляхи перебудови не намічалися, усі вони в кінцевому рахунку замикаються на вчителі. Тому що не існує чудодійних систем. Існує вчитель, озброєний прогресивною системою, сформований як творча, соціально активна особистість, що вміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати суспільні цінності. Школа - жива клітинка суспільного організму, а вчитель - її ядро. Його основним завданням є навчити, виховати розвинуту особистість, яка б вільно володіла предметом і могли знайти вихід із будь-якої складної ситуації.

«Справжній учитель за всіх часів зберігав неповторність своєї особистості, збагачуючись із невичерпних джерел загальнолюдських цінностей. Вірний своєму суспільному покликанню, він виявляє високоморальний приклад практичної дії, установлює гуманістичні принципи добра і справедливості, кріпить духовний зв'язок поколінь. Ріст масштабів і динамізм соціальних перетворень постійно загострюють вимоги до вчителя, ускладнюють його задачі.

В умовах перехідного до ринкових відносин періоду все більш необхідним є вивчення і удосконалення саме економічної теорії. Країна потребує висококваліфікованих спеціалістів, новітніх розробок і досягнень. Тому введення курсу „Основ економіки” в шкільні програми безумовно підвищує можливості соціальної адаптації молоді в нашому бурхливому суспільстві.

Саме тому мною була обрана тема курсової роботи „Фінансові установи та їх функції”. Адже фінансові установи, зокрема комерційні банки, надзвичайно потрібні для нормального фінансування економічної системи. Їхньою головною функцією є забезпечення збереження вкладів, створення джерел кредитування, надання інших фінансових послуг. Національний же банк країни надає банківські послуги комерційним банкам і стежить за їхньою діяльністю, виконує роль банку, що обслуговує потреби уряду.

1. Економічна освіта й економічна культура суспільства

1.1 Завдання і роль економічної освіти в розвитку економіки України

Сьогодні в Україні актуальною є проблема методики викладання економіки. Ми стаємо свідками реформування системи вищої освіти. Все більша увага приділяється самостійній роботі студентів. Помітні також і інші тенденції. Мета дисципліни - отримання систематизованих психолого-педагогічних знань та вмінь, необхідних як для професійної педагогічної діяльності з викладання економічних дисциплін, так і для підвищення загальної компетенції у міжособистісних стосунках.

Економічна освіта покликана сформувати у громадян України не тільки знання, діловитість, підприємницькі здібності, а й економічну культуру. Економічна освіта сприяє розвитку економічного мислення на основі глибокого розуміння економічних процесів. У свою чергу, це дає можливість аналізувати факти та явища економічного життя, фактори і способи вирішення економічних завдань. Економічна освіта тісно пов'язана зі створенням власної ефективної економіки. Економіка як жива система, особливий простір, в якому постійно перебуває кожний з нас, є системою знань, необхідних для формування економічного мислення, поведінки і культури, що досягається в процесі отримання економічної освіти.

Важливою галуззю економіко-соціологічного знання є вивчення економічної поведінки людей і факторів, що цю поведінку визначають. Як відомо, поняття «економічна поведінка» складається з: мотивації, що спрямована на підвищення свого добробуту (підвищення кваліфікації теж); мислення, що віддзеркалює економічні зв'язки та відношення між суспільними, виробничими та особистісними суб'єктами; вчинків, що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а, з іншого - на спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб'єктами економічної діяльності.

Схематично вплив культури на формування конкретної поведінки людини можна відобразити схемою (рис. 1.1).

Для усвідомлення проблем економічної культури й економічної освіти важливо розуміти таке: існують об'єктивні труднощі засвоєння сучасної економічної культури і ринкового мислення; ринкові відносини вимагають від людей нового рівня економічних знань.

Рис. 1.1. Вплив культури на формування поведінки

Виховання і культура (з релігією включно) - це материнське лоно економіки. Такою є концепція відомого американського спеціаліста професора Френсіса Фукуями, про що йдеться у книзі Л.С. Переломова „Слово Конфуція”. Фукуяма приділяє увагу етичному аспекту підприємницької діяльності.

Необхідність визначення в Україні національного шляху до економічно організованого суспільства потребує розуміння українського менталітету і специфіки нашої економічної культури. У цих питаннях важливим є розумне співвідношення національних традицій і доцільне використання світового досвіду. Сучасний економічний стан країни потребує різкого підвищення культури технологій, праці, комунікацій тощо. Досить сказати, що з кожної тисячі винаходів в країні впроваджується у виробництво тільки один! Суттєва і показова для оцінки економічної підготовки особистості - проблема витрати грошей. Те, що так звані нові українці витрачають гроші на «Мерседеси», курорти, казино й т.ін., характеризує низький рівень їхньої споживацької культури як складової загальної економічної культури нашого суспільства.

Отже, людина, що є носієм економічної культури, виявляє цю культуру через вчинки, а здобуває - значною мірою через освіту й виховання.

Проте вивчення економічних понять і категорій - лише одна сторона економічної підготовки. Процес реформування економіки доводить необхідність вирішення відповідних морально-етичних проблем. Економічна культура має на увазі обов'язкове поєднання етики й економіки, хоча це може здаватися неможливим поєднанням протилежностей. Аналіз походження окремих моральних категорій засвідчує їхній зв'язок з економічними категоріями. Так, одна із заповідей Мойсея засуджувала зазіхання на чужу власність: не кради! Дуже важливо виходити з національного менталітету та моральних цінностей. Уже минув етап орієнтації суто на Захід. У нашій країні формується новий тип економічної культури, й економічна освіта відіграватиме в цьому провідну роль. Для створення в Україні економічно організованого суспільства необхідно, щоб система економічної освіти, як складова культури, була адекватна вимогам управління за умов ринкових відносин. Всі ці елементи мають бути між собою в певній гармонії.

Таким чином, завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Економічна освіта, що сприяє формуванню особистості, здатної свої дії коригувати відповідно до існуючих ринкових законів, має на меті формування активних суб'єктів (індивідів, здатних на мікрорівні впливати на економічні процеси, і на макрорівні - адекватно оцінювати дії держави), а не тільки пасивних споживачів і виробників продукції.

В умовах реформування економіки України до фахівців пред'являються певні вимоги, оскільки за недосконалого законодавства робота підприємств ускладнюється як об'єктивними економічними законами, так і недосконалістю роботи самого підприємства. Фірми функціонують задля отримання прибутку, а тому від фахівця вимагають професійних дій, які базуються на чіткому розрахунку, глибоких знаннях та аналізі економічних ситуацій. Ринкові умови діяльності підприємств, з одного боку, та надлишок фахівців-економістів - з іншого, ставлять випускників даної професії у жорсткі конкурентні умови на ринку праці. Для досягнення успіху, вони повинні мати високу професійну підготовку та вміти проявляти свої професійні якості під час проходження виробничої практики, стажування, прийому на роботу. Тільки викликаючи зацікавленість з боку роботодавців до себе як до відмінного майбутнього працівника, випускник може отримати хорошу роботу за спеціальністю.

Конкурентоспроможність випускників значною мірою залежить від якості оволодіння економічними знаннями, ступеня економічної культури, вміння мислити і діяти в категоріальній системі ринкової економіки. Сьогодні без глибокої базової освіти людина не може реалізувати себе як фахівець та отримати відповідну винагороду. Роботодавця сьогодні мало цікавить колір диплому і середній бал. Знати все неможливо, а вміти швидко розбиратися у проблемному питанні та вирішувати його - цілком реально. Проте без глибоких теоретичних знань працювати складніше, оскільки у пізнанні теорії можна розвинути свої інтелектуальні здібності. Існує тісний взаємозв'язок між хорошою працею і здібністю до навчання.

Отже, від високого рівня економічних знань, економічної культури, які досягаються в процесі здобуття економічної освіти, безпосередньо залежить створення та функціонування ефективного ринкового простору в Україні.

1.2 Психолого-педагогічні особливості віку школярів при вивченні курсу «Основи економічних знань»

Викладання економічних дисциплін спрямоване на досягнення певної мети, виходячи з сьогодення. В загальних рисах викладання економіки повинно забезпечити найшвидше і найпростіше орієнтування людини в ринковій економіці. Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття - вік. Виділяють такі основні вікові освітні групи:

Дошкільна,

Початкова школа (1 - 4 класи),

Основна школа (5 - 9 класи),

Старша школа (10 - 11 класи).

В дошкільній та початковій освітній групі економічна дисципліна, як така, не існує. Отже, заняття повинні проходити у вигляді гри, тому що їх світогляд не на стільки здатний сприймати економічні поняття в сухій, стислій, точній економічній діловій мові. Але тут повинна ставитися мета гри - сормувати у дітей економічне мислення.

В основній школі (5 - 9 класи) обрана тема повинна викладатися в спеціальному економічному курсі «Азбука економіки» або «Родинна економіка». Учні повинні зрозуміти, що існує безліч різноманітних потреб, які спонукають людей здійснювати різні дії, щоб задовольнити ці потреби. Основною частиною занять повинні бути бесіди, дискусії, вирішення проблем економіки на прикладі своїх родин.

Учні 10 - 11 класів, які вивчають «Основи економічних знань» чи профільний спец курс по економіці не є виробниками матеріальних благ, тому мотивація до пізнання і засвоєння економічних знань з них нижча. Поняття про заробіток в них, в основному, пов'язане із “романтичним” здобуванням коштів посередницького (купив дешевше - продав дорожче), а часом і кримінальною (рекет) діяльністю.

Отже, викладаючи учням “Основи економічних знань”, необхідно на доступних (на рівні підлітків) прикладах пояснювати, як заробляються гроші, що таке посередницька діяльність, в чому її складність і необхідність, які знання та інтелект необхідно мати, які енерго - і матеріальні витрати необхідні при цьому. “Пусковим механізмом” для проведення такого заняття може бути розповідь учнів про те, як вони займаються “бізнесом”.

Викладаючи в школі, слід врахувати рівень знань учнів, загальний словниковий запас понять (категорій) саме економічних. Для більшого зацікавлення і, враховуючи реально існуючий мовний “сленг” в юнацькій субкультурі, можна для початку курсу для скорішої адаптації до економічних термінів вживати такі слова, наприклад, “навар” - чистий прибуток і т.д.

У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати. Мислення на рівні формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку. Мислення 1-го порядку виявляє і досліджує зв'язки між об'єктами. Мислення 2-го порядку містить у собі думки про думки, пошук зв'язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю (Inhelder, & Piaget. 1958). Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми.

2. Здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу.

3. Здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, то відбудеться Y»).

Отже завдання для учнів цієї вікової групи повинні бути такими, які б давали змогу, кожному виділитися і продемонструвати свій інтелект. Повинні застосовуватися активні методи навчання: аналіз конкретної ситуації, дискусія, ділова гра.

Узагальнюючи все сказане можна зробити висновок, що обрана група досить складна для викладання економічних категорій з погляду самого подання матеріалу, з причини неоднозначності сприйняття його учнями. Та потребує підготовки викладачів високої кваліфікації чого, на жаль, не має в Україні. Саме в цей момент повинна формуватися основа економічного мислення, яке потрібне кожному члену суспільства в умовах ринкової економіки.

2. Тематичний план економічної дисципліни

2.1 Мета курсу, його задачі

Курс “Основи економічних знань” є основоположним в економічній освіті і дає уявлення про основні категорії, що вивчаються цією наукою.

Мета курсу - дати випускникам елементарні економічні знання, ознайомити їх зі складними проблемами ринкових відносин для визначення свого місця і ролі в розбудові суверенної України.

При вивчені курсу “Основи економічних знань” існують вимоги до знань та вмінь учнів:

Учні повинні знати:

Що вивчає економічна теорія та яке її місце у житті суспільства в цілому;

Що таке процес виробництва, обміну, розподілу;

Економічний зміст поняття “земля”, “праця”, “капітал”, “здатність до підприємництва”;

Що таке обмеженість виробничих ресурсів та які їх економічні наслідки;

Різні економічні системи, бачити переваги та недоліки кожної з них;

Що таке економічна система сучасної України;

Загальне визначення ринку;

Як ринок розподіляє ресурси і доходи, визначає спрямованість виробництва;

Що таке біржі, банки, служби зайнятості;

Що таке заробітна плата, рента, процент, підприємницький дохід;

спільні завдання та проблеми країн, що переходять від адміністративної до ринкової економіки та особливості економіки України.

Учні повинні вміти:

Визначити власне місце у вивчених економічних процесах;

Давати класифікацію потреб, виходячи з власного досвіду споживання та спілкування у суспільстві;

Порівнювати ресурсний потенціал України з потенціалом інших країн, обґрунтовувати необхідність його раціонального використання;

Пояснювати явища економічної рівноваги, дефіциту, надлишку товарів;

Зорієнтовуватись на ринку праці, визначитись у майбутній сфері працевлаштування;

Скористатись послугами ринкових установ: банку, біржі, страхової компанії, служби зайнятості тощо;

Керуючись знаннями про способи отримання доходів у ринковій економіці, обрати власний спосіб одержання майбутніх доходів.

Курс “основи економічних знань” розрахований на 34 академічні години, з них 30 годин - на аудиторне вивчення і 4 години - на самостійне вивчення, та включає в себе 2 розділи.

2.2 Тематичний план. Форми організації навчання

Таблиця 1. Розподіл академічних годин з курсу “Основи економічних знань”

Назва теми	Годин
Розділ 1. Вступ до економічної теорії. Тема 1. Об'єкт та мета економічних досліджень. Економічна теорія серед інших наук. Тема 2. Економічні потреби, як джерело, першооснова мотивації життєдіяльності людей. Різноманіття, класифікація потреб. Тема 3. Виробництво. Фактори виробництва “земля”, “праця”, “капітал”. (На самостійне вивчення 1 година) Тема 5. Обмеженість економічних ресурсів та проблема економічного вибору. Тема 6. Три типи економічних систем: ринкова економіка, командна, змішана. Тема 7. Сучасна економіка України. підсумковий урок по розділу 1.	10 1 1 3 2 2 1
Розділ 2. Поняття ринкової економіки та організації її функціонування. Тема 1. Як ринок вирішує основні проблеми економіки. Тема 2. Попит і пропозиція - головні чинники ринку. Тема 3. Ринкова ціна. Тема 4. Типи грошей і їх функції. (на самостійне вивчення 1 година) Тема 5. Різні типи ринків. (на самостійне вивчення 1 година) Тема 6. Фінансові установи, їх функції. Тема7. Рента, заробітна плата, процент, прибуток - форми винагороди у ринковій економіці. Тема 8. Входження в ринкову економіку країн постсоціалістичного розвитку. Підсумковий контроль (урок) до розділу 2.	18 1 2 2 2 3 3 4 2 2 1
На аудиторне вивчення. На самостійне вивчення.	28 3
Всього	33

Дана програма передбачає вивчення учнями основних понять ринкової економіки. У навчальному процесі доцільно зробити акценти на питання маркетингу, менеджменту і таких об'єктів ринкових відносин, як фонди, цінні папери, робоча сили, аукціон, банківська та кредитна системи, акціонерні та страхові товариства. Основна увага повинна приділятися поясненню елементів ринкової структури і в першу чергу товарного виробництва та послуг.

Для структуризації навчання використовуються спеціальні форми. Узагальнено, форма - це конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції визначається змістом процесу навчання, методами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання уявляє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній діяльності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями під час роботи над певним учбовим матеріалом.

Традиційно використовуються такі форми навчання: уроки та лекції.

Урок - це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків:

- урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;

- урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;

- урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;

- комбінований урок.

У своїй роботі я буду використовувати саме комбінований урок, до речі, він є найпоширенішим у загальноосвітніх школах, так як універсальна структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності. У ньому можливе поєднання усіх стадій навчання: надання матеріалу, його закріплення та перевірка його засвоєння у активній формі.

Проведення комбінованого уроку відбувається в такій послідовності:

1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.

4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.

5. Висновки й підсумки роботи на уроці.

6. Домашнє завдання.

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Це послідовне, логічне, систематизоване та структуроване, подання викладачем попередньо опрацьованого матеріалу з коментарями. Лекція має ряд переваг перед простим опрацюванням підручника: значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень; емоційний впив інтонації, міміки та жестів викладача на слухачів; посилення уваги слухачів завдяки прямому контакту з аудиторією; економія часу тощо.

Основне призначення як лекції, так і уроку - це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовують активні, “урочні” засоби - закріплення, опитування тощо, а уроки часто об'єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

Існує велика кількість інтерактивних технологій, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок. Ці технології можуть носити самостійний характер або бути частиною традиційних технологій у навчанні.

Традиційним засобом активізації процесу навчання є проведення дискусій. Це одна з найдавніших форм організації навчання. Безумовно вона потребує певної методичної підготовки, тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, має володіти методикою ведення дискусії. А для того, щоб зробити обговорення проблем творчим, потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини.

Найбільш поширеною технологією “активного навчання” є “кейс-метод” або ситуаційний аналіз. Він заключається в тому, що учасник знайомиться з описом організаційної проблеми, самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему, висуває свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учасниками.

Ситуація - це сполучення умов і обставин, які необхідні для вирішення конкретної проблеми. В залежності від характеру подання матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки і ситуації-вправи.

Традиційний аналіз конкретних ситуацій розвиває аналітичне мислення, практичні навички роботи з інформацією. Структурування, рангування проблеми долає стереотипи мислення, вчить приймати рішення і стимулює інновації. Аналіз конкретних ситуацій - зручний тип, що потребує значно менше часу, ніж інші навчальні технології.

Існує три види занять аналізу конкретних ситуацій:

- метод кейса;

- метод інциденту;

- метод програвання ролей або інсценування.

Також в економічному навчанні широко використовуються різні методики “мозкового штурму” (або “мозкової атаки”). Це метод розв'язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за короткий час, обговорити та здійснити їхній відбір. Цей метод використовується для розвитку творчих здібностей або для розв'язання складних проблем.

Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики. У грі втілюється основна формула педагогічної творчості: первісне абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. Тут формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра - це насамперед дія. А у житті - це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях.

У практиці економічної освіти найбільш відомі ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів у малих групах, методика колективного планування курсу, організаційно - діяльні сні ігри тощо.

2.3 Оцінювання і контроль, самостійна робота та рекомендована література

Навчання - це самоосвіта, яка ґрунтується на самостійній роботі учнів. А завдання вчителя - розвивати здібності дитини, визначати напрямки самостійної діяльності: вчити так, щоб навчити діяти. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини.

Форми самостійної праці учнів дуже різноманітні: робота з матеріалом підручника, реферування проблемних ситуацій, робота з конспектом-схемою, аналіз виробничих ситуацій, виконання індивідуальних завдань, побудова “дерева цілей”, розв`язування задач, складання завдань за темами, робота з ЕОМ тощо.

Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем, методичні вказівки до навчально-методичної гри. Але при підготовці до занять учням необхідно, крім рекомендованої літератури , використовувати іншу.

Невід'ємним елементом вивчення економічної дисципліни є організація контролю і оцінювання знань учня.

Контроль включає в себе: перевірку - виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання - вимірювання знань, умінь і навичок; облік - фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі або щоденнику.

Контроль має стимулювати розвиток учнів, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток, занижені - не активізують розумової діяльності. Тому треба серйозно підходити до вибору оптимального методу контролю. З-поміж таких виділяють:

- традиційний (2-3 контр. на семестр),

- традиційний зі збільшеною частотою (5-8 контр.),

- програмований зі звичайною частотою,

- програмований зі збільшеною частотою,

- традиційний, без орієнтації викладача на самостійну роботу студентів,

- з використанням такої орієнтації,

- програмований, коригуючий з орієнтацією на самостійну роботу студентів.

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю. Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача і учня. Це виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть проявлятися як у формі посмішки чи догани так і у вигляді відмітки (1-5 або 1-12).

Дуже поширеною формою навчання, контролю та оцінювання знань є тест. Він є дуже простим, швидким і зручним видом перевірки знань як для учнів, так і для викладачів. Хоча розробка тесту і потребує затрат часу більше, ніж формулювання декількох питань для контрольної роботи, але він є значно простішим при оцінюванні і дозволяє оперативно перевірити знання не по окремому питанню, а з усієї теми дисципліни, або навіть і з цілого курсу.

3. Науково-методична розробка економічної теми

3.1 Місце теми „Фінансові установи, їх функції” в програмі курсу „Основи економіки” та її актуальність

Тема, що включає визначення та місце фінансових установ в системі кругообігу грошей в суспільстві є беззаперечно важливою та досить цікавою для викладення ще в школі, як правило вона вивчатся після визначення грошей та їх функцій, з метою формування в учнів уявлення про механізм функціонування грошового обороту та його нарощування. Основна увага повина прибілятися саме такій установі, як банк. Вона є центральним гравцем в цій системі і мабудь самим відомим. Перші поняття про банківські установи у підлітків формуются ще з дитинства, але як правило вони є досить примарними та романтичними та не мають нічого спільного з реальністю. Тому існує необхідність надання першочергових знань з цієї теми ще до моменту вибору професії. Важливим моментом є також розкриття такого поняття, як кредит, що зумовлено поширеністю його використання в суспільстві - всім відоме таке поняття як споживчий кредит, тому що чимало побутової техніки, що є дорогою, купуєтся через нього (якщо розглядати цю категорію через призму домашнього господарства), а про необхідність його у великому бізнесі годі й говорити.

3.2 План конспект уроку

Мета:

1. Ознайомити учнів із банківською системою України та США.

2. Визначити ті функції, які виконують сучасні банки.

3. Навчити учнів обчислювати простий і складний відсоток, спілкуватися з працівниками банку з метою отримання необхідної інформації, знаходити і аналізувати її перш ніж скористатися послугами банку.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення уроку: ділова гра.

Обладнання кабінету: Оформлення з елементами інтер'єру комерційного банку. Окремі столи із відповідною табличкою "надають" певні банківські послуги. Учні, що за цими столами, є "працівниками" банку, а бейджики вказують на їх "посади" та прізвища. Решта учнів - клієнти банку "Вексель".

На дошці: вивіска - банк "Вексель", тема та план уроку, домашнє завдання, схема банківської системи України, функції комерційного та центрального банків, схеми-малюнки, чекові і кредитні книжки, телефонні та дисконтні картки, схема кругообігу ресурсів доходів і грошей в ринковій економіці, критерії про вирішення надання кредиту клієнтам банку, схема ФРС, схема лізингу.

(Вчитель виконує роль "американського банкіра", який знайомиться з банківською системою України).

План:

Поняття про банк та банківську систему.

Функції банків або які послуги надають банки своїм клієнтам.

Таблиця 2. Модель засвоєння бази знань

Групи та елементи бази знань теми	Рівні засвоєння
	Репродуктивний	Алгоритмічний	Творчий
1. Терміни і поняття - фінансові установи - банк - Комерційний банк - Емітент - Кредит - Гроші - Готівка - Бартер - Процент - Інфляція - Рахунок - Депозит - Фінансово-кредитні посередники - Брокер - Страхування - Позичковий капітал 2. Теоретичні знання - види фінансових установ - взаємозв'язок між ними - Кредит, як категорія Функціонування та одержання кредиту	+ + + + + + + + + + + + + + + + + + + +	+ + + + + + + + + + + + + + + + + + + +	+ + + + + + + + + + + + + + + + + + + +

3.3 Методична карта уроку 1

1. Актуалізація і мотивація знань та вмінь учнів.
Вступ (вчитель).

Згадайте схему кругообігу ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці. Аналізуючи його, ми дійшли висновку, що доходи домашніх господарств є витратами підприємців і доходи підприємців є витратами домашніх господарств. Така ситуація називається ринковою рівновагою. Але в реальному житті і домашні господарства і підприємства схильні до заощадження . Як же краще розпорядитися заощадженими грошима? (їх можна зберігати в банку, довірчих (трастових) установах, інвестувати у цінні папери позичити комусь зберігати вдома...).

Основною метою власників грошей завжди є збільшення грошового капіталу. Світовий досвід свідчить, що існує значний попит на послуги банків.

Для того, щоб познайомитися з їх видами, уявіть, що вам необхідно скористатися ними в уявному банку "Вексель". "Працівники" банку ознайомлять вас із функціями-послугами банку; розкажуть про вартість цих послуг, оцінять спроможність заявників отримати кредит, використовуючи "кредитну історію" клієнтів, а саме характер позичальника, здатність повернути борг і капітал.

В ході пояснення учні роблять записи у зошиті основних понять теми.

2. Вивчення нового матеріалу.

"Директор". Банк "Вексель" в моїй особі радий вітати Вас! Запрошую познайомитися із послугами, котрі надає наш банк у рамках Закону України про банки та банківську систему.

Кістяк банківської системи -- комерційний банк. Таким є і наш банк.

Комерційний банк -- це установа, функціями якої є залучення коштів юридичних і приватних осіб та кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян.

Інші установи - не є "банками", це є ощадні установи.

"Заступник директора": кожна названа структура виконує свої функції.

„Вчитель”.

Функції Центрального банку:

1) Надання послуг комерційним банкам:

депозитні (накопичення і зберігання вкладів);

кредитні (надання позичок);

постачання готівки (грошей);

безготівкові перекази.

2) Фінансування державних витрат.

3) Проведення грошової політики.

4) Грошова емісія, тобто друкування грошей.

Давайте звернемося до наших "працівників" для роз'яснення цих послуг.

"Заступник директора".

(Історія банківської справи).

Людей, котрі позичали гроші в кредит, раніше називали лихварями. Історія лихварства дуже цікава. Перші лихварі діяли вже тоді, коли навіть грошей не було. Стародавній грецький поет Гесіод, котрий жив у VII-VIII ст. до н.е., згадував про лихварів приблизно за 100-200 років до появи перших монетних систем в Елладі. Перші позички давалися натурою: зерном, тваринами. До речі, поняття "давати в ріст" виникло саме тому, що лихвар позичав маленьке теля, а натомість йому повертали дорослого, тобто з натуральним приростом. Лихварі зазвичай працювали на ринках: брали гроші на зберігання, сплачували покупки від імені вкладників, переводили гроші до Інших місць, засвідчували торові угоди.

Життя лихварів було складним. Наприклад, за давньоримським законодавством вони вважалися безчеснішими і порочнішими за злодіїв. Якщо злодія штрафували на суму вдвічі більшу за вкрадену, то лихвар мав сплачувати штраф у розмірі, вчетверо більшому з огляду на отримані відсотки. У місті Піза (Італія) рішенням міської общини лихварям було заборонено проживати на території міста, судді не мали права вислуховувати їхні скарги, а громадянам надавати притулок. У статуті міста Верони було записано, що лихварям вхід до міста заборонений. У Голландії їх не допускали до причастя. В деяких країнах громадянам заборонялося займатися лихварською діяльністю. Тому значна кількість лихварів була іноплемінниками та іновірцями.

Згодом до лихварської діяльності залучилося духовенство. У Греції першими банківськими установами були храми. На Русі до нашестя татаро-монголів найбільшими "банками" вважалися собор Святої Софії у Новгороді, Кирило-Білозеоський та Юр'євський монастирі. На території Європи лихварські операції здійснював здебільшого орден Тамплієрів (Храмовників).

Заборони не могли завадити поширенню банківської діяльності. Розвиток господарства й саме життя вимагали визнання і поширення банківських операцій. Розглянемо найпоширеніші з них.

Працівник відділу депозитів

Звертаючись до банку, клієнт має на меті зберегти свої гроші, збільшити їх кількість, полегшити і прискорити платіжний обіг. Для цього він може відкрити різні види депозитних рахунків: строкові й безстрокові, платні й безплатні, відсоткові й безвідсоткові. Депозитом у практичній діяльності називають вклади клієнтів. Банки також можуть допомогти в обслуговуванні різних операцій (лізингових, посередницьких, консультативних, довірчих тощо) та зберіганні цінностей.

Ти чув, що "гроші можуть робити гроші". Наприклад, у тебе є 10 тис. грн., які тобі деякий час не знадобляться. Тому ти можеш звернутися до банку і відкрити в ньому ощадний депозит. Власнику ощадного вкладу видається ощадна книжка, в якій реєструють усі операції за рахунком. Сучасна ощадна книжка може мати електронний вигляд.

Вкладаючи свої гроші, ти надаєш банку можливість певний час користуватися ними, за що отримуватимеш від банку певну премію - депозитний відсоток. Розмір премії залежатиме від суми вкладу та його терміну. Для банку дуже важливо знати, на який час ти залишиш в ньому гроші. Йому вигідно, щоб гроші залишалися якомога довше, тому він заохочує таких вкладників більшими відсотковими ставками.

Консультант від "Промінвестбанку".

Ощадні депозити можуть бути до запитання або строковими. Основна відмінність цих депозитів полягає в тому, що гроші з депозиту до запитання можна зняти в будь-який момент у повному обсязі або частково. Гроші зі строкового депозиту знімаються у термін, узгоджений з банком. Премія за строковими угодами зазвичай вища, ніж до запитання. Проте в разі невиконання клієнтом терміну угоди за строковим вкладом, сплачується штраф за порушення угоди, клієнт позбавляється премії, відсоток знижується до рівня, сплачуваного за вкладами до запитання.

Крім того, розмір твого нагромадження залежатиме від того, за якою схемою будуть нараховуватися відсотки. Існує кілька підходів.

Вчитель. Приклад 1: "Простий відсоток". Припустимо, що неподалік від твого будинку розташований банк "Вексель". Перш ніж скористатися його послугами, ти маєш з'ясувати, чи влаштовують тебе його умови. Передусім тебе має цікавити річна відсоткова ставка, тобто на яку суму за рік може збільшитися твій вклад. У цьому банку тобі пропонують:

А. 20% річних;

В. просту ставку;

С. нарахування відсотків один раз на рік.

Введемо необхідні позначки: і - річна відсоткова ставка, n - термін вкладу або тривалість угоди, Р - сума вкладу, S - сума через певний термін (нарощена сума вкладу).

Впродовж одного року твоя сума збільшиться на Р-і, тобто дорівнюватиме:

За методом простої відсоткової ставки кожен рік первинна сума збільшуватиметься на Р-і. Тобто через два роки:

S2 = Р + Р'і + Р'і ~ Р(1 + 2і),

а через n років розмір накопиченої суми буде дорівнювати:

Sn = Р(1 + nі).

Тепер оформимо цей приклад як задачу:

Відповідь: Якщо річна відсоткова ставка дорівнює 20%, а нарахування відбуваються за "простим відсотком" один раз на рік, тоді через рік ти отримаєш 12000 грн.

Консультант. Банки змагаються між собою за кожного клієнта. Тому вони можуть пропонувати вигідніші умови вкладання грошей. Наприклад, більш високу відсоткову ставку, тобто використовують метод "складного відсотка" або "відсотка на відсоток".

Учитель. Приклад 2: "Складний відсоток". Ти пішов до банку "Богатир", який теж пропонував виплачувати 20% річних один раз на рік, але за схемою "відсоток на відсоток".

Проаналізуємо пропозицію цього банку.

Наприкінці першого року ти отримаєш таку саму суму, як і в банку "Вексель": S = Р + Рі = Р(1 + і).

Але наприкінці другого року сума буде більшою, тому що збільшуватися на 20% буде не первинна сума вкладу Р, а сума ЗІ, яка накопичилась на кінець першого року: S2 = 5І + Зіі = Р(1 + і) + Р(1 + і)і = Р(1 + і)(1 + і) = Р(1 + і)2.

Наприкінці третього року нарощена сума буде розраховуватись за сумою: S3 = S2 + 52і = Р(1 + і)2 + Р(1 + і)2і = Р(1 +і)2(1 + і) = Р(1 + і)3. Тепер тобі неважко записати загальну формулу для n-року:

Відмінність у методах простого І складного відсотку полягає лише у тому, яка сума буде збільшуватися. За методом простого відсотка - первісна Р, за методом складного - попереднього року.

Тепер запишемо умови задачі:

Працівник банку 1. Трансакційні депозити.

Чи можна ходити до магазину без грошей і купляти все, що необхідно? Це дійсно так. Треба лише мати електронну картку або чекову книжку. Їх можна отримати у будь-якому банку, вкладником якого ти є. Сума, вказана на чеку або картці, залежить від суми, що "лежить'1 на твоєму рахунку. Такий вклад - типовий приклад депозиту до запитання. На такі рахунки відсотки зовсім можуть не нараховуватись, позаяк він призначений не для накопичування грошей, а для користування ними у будь-який момент. На цей рахунок надходять гроші у вигляді заробітної плати, сплати за рахунками, пенсії тощо. З нього знімають гроші для сплати придбаних товарів і послуг.

Клієнт 1.

Такі депозити набули неабиякого поширення після появи електронних кредитних карток. Перші кредитні картки почали випускати нафтові компанії для сплати за бензин. Пізніше - для розрахунків у деяких універсальних магазинах, для туристської та шоу-індустрії. Комерційні банки почали використовувати картки з 50-х років. Перші електронні картки випустили японські компанії у 1982 р. для сплати телефонних розмов. Електронні картки дуже зручні в користуванні, але потребують захисту від підробок, так само, як і гроші. Сучасні електронні картки мають три зони: відкриту - з іменем власника, робочу -- з інформацією про операції за останній місяць, секретну -- з відбитками пальців.

Працівник відділу кредитів.

Фінансові установи відіграють роль посередника, приймаючи вклади та надаючи послуги. Така діяльність є життєво важливою для нормального функціонування економіки. Комерційні кредити дають можливість фірмам оплачувати поточні рахунки і фінансувати витрати. Позики населенню дозволяють людям купувати товари сьогодні, розраховуючись за них майбутніми заробітками.

Одне з головних джерел доходу банків та ощадних установ - це проценти з кредитів. Хоча процент, нарахований на позику, збільшує вартість покупки (на відміну від покупки на власні кошти), але ті, хто позичає, робить це тому, що вигоди на даний момент перевищують майбутні витрати.

3.4 Урок 2. Ділова гра "Звертаючись по кредит"

Банківський службовець.

Заявники: 1, 2, 3.

На дошці: 3 критерії про вирішення надання кредиту:

характер,

здатність повернути борг,

капітал.

Огляд (вчитель).

У цій діловій грі банківські службовці оцінюють спроможність заявників отримати кредит, використовуючи "кредитну Історію" клієнтів, а саме: характер, здатність повернути борг і капітал.

Мета:

Учні повинні:

визначати характер, здатність повернути борг і капітал клієнтів та пояснювати, чому вони становлять інтерес;

використовувати вищезгадані критерії для оцінювання заявника щодо позики;

пояснювати, як позики збільшують грошову пропозицію.

Підготовка

Перегляньте план ділової гри. Підготуйте примірники рольових карток, що додаються до плану гри, і роздайте їх "банківським службовцям" та "позичальникам".

Перегляньте частину розділу 11, що має назву "Яким чином позики збільшують грошову пропозицію".

Матеріали.

> рольові картки.

Вступ (вчитель).

Нагадайте учням про важливість банків та інших інститутів у справі підтримки нових і вже існуючих підприємств. Кредити, які вони надають, збільшують грошову пропозицію, стимулюють економічну діяльність і сприяють економічному розвитку.

У цій діловій грі учні обговорять, як банки використовують три критерії (характер, здатність повернути борг і капітал), вирішуючи питання про надання кредиту особам, які розпочинають свій бізнес.

Характер: чи можна довіряти заявнику, позичаючи йому гроші? Чи має він або вона добру "кредитну історію"?

Здатність повернути борг: чи має заявник джерела доходів, щоб повернути кредит? До них входять: добра освіта, достатні навички, робота та підтримка родини.

Капітал: чи володіє заявник ліквідними активами - готівкою, заощадженнями або цінними паперами, щоб сплатити борг?

Звертаючись по кредит.

Розділіть клас на групи із 4-х осіб або виберіть 4-х учнів, які забажають грати призначену роль перед усім класом.

Троє учнів з кожної групи гратимуть роль заявників щодо кредиту, і один - роль банківського службовця.

Роздайте рольові картки "позичальникам" і "банківському службовцю'1. Надайте учням час обміркувати свої ролі, а потім запропонуйте "банківському службовцю" в кожній групі провести співбесіду з кожним "заявником" по черзі.

Після співбесіди з кожним позичальником банківський службовець або клас повинен вирішити, котрому Із заявників буде надано кредит. Банківський службовець або клас має пояснити своє рішення.

Підсумки.

Напишіть на дошці критерії, на які звертається увага, коли надається кредит, -"характер", "здатність повернути борг" і "капітал"; обсудіть рішення, що були прийняті банківськими службовцями. Протягом обговорення пов'яжіть прийняті рішення з вищезгаданими критеріями.

Перший заявник має необхідні характерні риси характеру, можливість повернути борг і капітал.

Другий заявник може покинути навчання і не спромігся втриматися на попередній роботі.

Третій заявник має суттєві труднощі Із заробітком достатніх коштів, щоб повернути кредит.

Додаткові обговорення (вчитель).

Використайте решту часу заняття для того, щоб пояснити, як кредити збільшують грошову пропозицію.

Припустимо, що 1-й позичальник одержить 1000 грн.; поясніть, що банк просто перешле ці кошти на його рахунок. Ці кошти до цього не існували!

Банк "створює" гроші за допомогою кредиту. Дотримувач позики витратить ці кошти на свої потреби, що, у свою чергу, стимулюватиме економічну діяльність і спричинить економічне зростання.

Запитайте учнів: "Якщо брати в борг і позичати так добре для економіки, то чому ми просто не позичаємо гроші будь-кому?".

Щоб бути прибутковими, банки вимагають сплати відсотків за своїми позиками, їм необхідно кожного разу оцінювати заявника за трьома найважливішими критеріями. Стрімке підвищення грошової пропозиції без зростання продуктивності призводить до інфляції.

Національний банк регулює банківську діяльність і встановлює ціну (відсоток) на свої кредити, яка запобігає виникнення згаданих негативних явищ.

Працівник відділу факторингу.

Існують ситуації, коли тобі внаслідок певних причин терміново потрібно повернути гроші, які ти позичив у борг, але твій боржник ще не готовий віддати потрібну суму. Ця ситуація нагадує прислів'я "Час - це гроші". У цьому разі теж може допомогти банк. Ти продаєш йому своє право на отримання боргу від боржника за суму, на 10-20% нижчу самого боргу, і сплачуєш комісійні за послуги. Ти отримуєш 80-90% суми боргу від банку, а він, у свою чергу, - 100% від боржника. Такий різновид торговельно-комерційної операції, що поєднується з кредитуванням, називається факторингом.

Працівник відділу лізингу.

Кредитами банків можуть користуватись як юридичні, так і фізичні особи. Але деякі послуги банки надають лише підприємствам (юридичним особам). До таких послуг передусім належить найпоширеніша послуга-лізинг.

Цей термін сьогодні вельми поширений у ділових колах. За своєю суттю він нагадує кредит. Розглянемо його на такому прикладі. Вінні Пуху потрібен гелікоптер, щоб обстежувати дерева у пошуках меду.

У Кролика вони є. Але коли Вінні Пух звертається до Кролика з проханням надати йому в оренду один з невеличких гелікоптерів, останній відмовляє, тому що не здає гелікоптери в оренду, а лише продає.

Хоч як Війні Пух намагався, але не зміг знайти необхідну суму, щоб купити гелікоптер. Кредит, за яким він звертався до банку, виявився занадто дорогим. Тоді Сова, котра на цей час стала управляючим приватного банку, запропонувала Віні укласти таку угоду, її банк купляє у Кролика гелікоптер. Зі свого боку Віні Пух укладає з банком Сови строкову угоду оренди, в якій визначено розмір орендної плати, періодичність її внеску та комісійні банку за послуги.

Таким чином, всі три сторони задовольнили свої потреби. Кролик продав гелікоптер. Війні Пух користувався ним потрібний час. Сові, крім комісійних, по закінченню строку оренди, залишається ще й гелікоптер.

Працівник відділу довірчих (трастових) послуг.

До банку ти зможеш звернутися ще й за такими послугами: розпорядження спадщиною за твоїм дорученням: збір та забезпечення зберігання спадщини, проведення розрахунків з кредиторами, розподіл майна між спадкоємцями; управління майном: прийняття рішень щодо розміщення твоїх коштів, купівля та продаж цінних паперів, оформлення страхування, депозитні операції тощо.

Банки також надають клієнтам послуги зі зберігання коштовностей.

Незважаючи на високу вартість кредиту, ним широко користуються. Наприклад, дві третини товарів американці отримують завдяки кредитам. Чому? Використання кредитів уможливлює підвищення життєвого рівня людей.

Клієнт, як я обираю свій банк.

Якщо клієнт обирає банк, він має розуміти наступне. Чим вище відсотки надає банк, тим ризикованішими є проекти, в які він вклав гроші, тобто ризикують і клієнт, і банк. У разі вдалих Інвестицій виграють обидва. Якщо трапиться невдача - банк може збанкрутувати, а клієнт - втратити свої гроші. Стабільні, впевнені в собі банки не встановлюють високих ставок за депозитами. Тобто знову перед тобою вибір: можливий високий відсоток і ризик втратити гроші, або низький відсоток і впевненість у запланованому результаті.

Читаючи пресу і додаткову літературу з економіки можна дізнатися, що сучасні банки постійно поширюють сферу своєї діяльності. Вони надають послуги не тільки фізичним особам, а й підприємствам, іншим банкам, беруть участь у міжнародних економічних угодах.

Вчитель: Втім, основними функціями банку залишаються такі: залучення вкладів та видача кредитів. Уявіть собі, що всі вкладники одночасно прийшли до банку, щоб отримати назад свої гроші. Навряд чи це можливо. Тому кожний банк має резервний фонд, який він не має права використовувати за будь-яких обставин. Розмір цього фонду визначається Центральним банком країни.

Історично склалося так, що визначальну роль на грошово-кредитному ринку відігравали Центральні банки країни. Саме такою установою є Національний банк України - НБУ. Його функції особливі. Він контролює діяльність всіх інших комерційних банків, кредитує уряд. Але головною його функцією є контроль за грошовою масою у країні.

Вчитель: Як "американський банкір" хочу ознайомити вас із американською банківською системою.

Так як США - федеративна держава, тобто вона складається із 50 штатів, її банківська система є складнішою, ніж українська. Зверніть увагу на схему (ст.144 підручника).

Федеральна резервна система була створена згідно зі спеціальним законом Конгресу в 1913 році.

Керівний орган - рада керуючих (7 осіб). Призначається Президентом на 14 років.

Регіональні банки стежать за роботою банків у своєму регіоні.

Комітет відкритого ринку регулює запас грошової пропозиції у державі.

Федеральна консультативна надає консультації з найважливіших державних фінансових проблем.

Отже, ФРС має такі основні напрями діяльності: надає банківські послуги фінансовим установам; відіграє роль банку для державного уряду; стежить за роботою банків; керує державним запасом грошей І кредитами.

Домашнє завдання.

Висновки

педагогічний економічний школяр

Провівши в деякій мірі теоретично-практичне дослідження, я прийшов до висновку, що шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі цілі:

...