Позашкільні заклади в системі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна педагогіка

Вступ

В наш час посилюється тенденція входження різних країн світу, в тому числі, української держави, до нової ступені цивілізації, науково-технічного та соціального прогресу. У цьому зв'язку актуалізується необхідність виховання особистості творчого типу, здатної до сприйняття інноваційних процесів у суспільстві, використання і впровадження нових технологій. В сучасних умовах культурно-освітні, інформаційні, дозвіллєво-розважальні послуги користуються усе більшим попитом і у дітей, і у батьків. Це вимагає концептуального визначення місця і специфіки позашкільної освіти та виховання у цілісній системі всебічного і гармонійного розвитку національно свідомої особистості в соціально-педагогічних умовах її життєдіяльності, а також додат­кових заходів щодо збереження існуючої мережі позашкільних закладів як бази позашкільної освіти та виховання.

Мета: дати характеристику позашкільній освіті та розкрити структуру, типи, форми, напрямки діяльності дитячих та юнацьких самодіяльних організацій.

Основні завдання:

1. аналіз концепції позашкільної освіти;

2. показати структуру позашкільної освіти;

3. типи позашкільних освітньо-виховних закладів та специфіка їх роботи.

Концепція шкільної освіти

В нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманітаризації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання (рис 1).

Рис.1 Досягнення позашкільної освіти

Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо. [1, с.174]

Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний (рис.2).

Рис.2 Місце позашкільних закладів в процесі виховання

Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії у другу від створення умов, сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому творчому сприйнятті світу. [2, с.175]

Зміст позашкільної освіти та виховання у порівнянні з базо­вою і професійною освітою грунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність[3,c.15].

Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюється в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі соціалізації і розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання та виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості[5, c.8-9].

Система позашкільної освіти та виховання базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України: суспільних та родинних цінностях, ідеях, поглядах, переконаннях, ідеалах і реалізується позашкільними закладами освіти, іншими закладами освіти у позаурочний час, дитячими молодіжними організаціями, творчими дитячими та молодіжними об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях і установах. виховання освіта інноваційний

Головна мета позашкільної освіти та виховання - створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної, дослідницької, технічно-конструкторської, художньої, декоративно-при­кладної, еколого-природничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості.

Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним з резервів підвищення якості та інтенсивності вирішення завдань суспільства в галузі освіти[4].

Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

-- формування суспільно-громадського досвіду особистості;

-- розвиток, стимулювання та реалізації її духовного і творчого потенціалу;

-- створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

-- залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

-- задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

-- забезпечення соціально-педагогічного захисту неповноліт­ніх та організація їх дозвілля;

-- розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров'я, під­тримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

-- виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту[4].

Структура системи позашкільних закладів

Структура позашкільної освіти та виховання включає в себе:

-- позашкільні заклади освіти;

-- інші заклади освіти як центри позашкільної роботи у позаурочний та позанавчальний час, а саме: середні загально­освітні заклади, ліцеї, гімназії, навчально-виховні комп­лекси, професійно-технічні училища, технікуми, коледжі тощо;

-- клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від форм власності та підпорядкування;

-- культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та ін­ші заклади, установи різних відомств;

-- різні організації, фонди, асоціації[8].

Основний комплекс завдань позашкільної освіти та виховання виконують позашкільні заклади освіти різних типів: палаци, центри, будинки, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні й музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади різної форми власності.

Орієнтовний перелік позашкільних закладів освіти досить широкий і гнучкий. Він забезпечує можливість подальшого вдосконалення мережі відповідно до сучасних вимог, актуальних потреб суспільства, дитячого та молодіжного середовища[7].

Відповідно до концепції, змісту та напрямів діяльності, матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення, територіально­го розташування та особливостей соціуму позашкільні заклади освіти функціонують як комплексні або профільні. Пріоритети їх розвитку визначаються конкретними умовами і можливостями регіонів. Таким чином можна виділити головні умови, що сприяють розвитку системи позашкільних закладів (рис.3).

Рис.3 Умови, що сприяють розвитку системи позашкільної освіти

Відповідно до державного замовлення та віднесення до органу управління освіти визначається статус позашкільного закладу:

-- державний;

-- обласний;

-- міський;

-- районний [8].

Залежно від статусу встановлюється обсяг його діяльності як центру інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи (рис. 4).

Позашкільні заклади освіти організують навчально-виховний процес у різновікових і різностатевих учнівських об'єднаннях, використовують при цьому різноманітні форми і методи групової, індивідуальної і масової роботи; реалізують зміст позашкільної освіти та виховання впровадженням гнучких програм і навчальних планів відповідно до 3-х рівнів навчання (початкового, базового і вищого), що відрізняє ці типи закладів від інших соціокультурних і виховних структур[6].

Центрами позашкільної освіти та виховання є також загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії тощо в складі навчально-виховних комплексів, які забезпечують у специфічних умовах діяльності безперервність загальної середньої та позашкільної освіти та виховання учнівської молоді.

Основні завдання позашкільної освіти та виховання реалізуються через спільну роботу з театрами, філармоніями, засобами масової інформації, в першу чергу, телебаченням, радіо, газетами, журналами, громадськими дитячими та молодіжними організаціями, творчими дитячими та юнацькими об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, фондами, асоціаціями тощо, які разом з закладами освіти впроваджують державну політику в галузі освіти і сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості[8].

Класифікація позашкільних закладів

Перелік типів позашкільних навчальних закладів в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 433[9]. До переліку входять:

1. Дитячо-юнацькі спортивні школи:

2. комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи;

3. дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту;

4. дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів;

5. спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву;

6. спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів параолімпійського резерву;

7. школи вищої спортивної майстерності.

8. Клуби:

9. військово-патріотичного виховання;

10. дитячо-юнацькі клуби моряків, річковиків, авіаторів, космонавтів, парашутистів, десантників, прикордонників, радистів, пожежників, автолюбителів, краєзнавців, туристів, етнографів, фольклористів, фізичної підготовки та інших напрямів.

11. Мала академія мистецтв (народних ремесел).

12. Мала академія наук учнівської молоді.

13. Оздоровчі заклади для дітей та молоді

14. дитячо-юнацькі табори (містечка, комплекси): оздоровчі, заміські, профільні, праці та відпочинку, санаторного типу, з денним перебуванням;

15. туристські бази.

16. Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

17. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

18. Центр, будинок, клуб еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, станція юних натуралістів.

19. Центр, будинок, клуб науково-технічної творчості учнівської молоді, станція юних техніків.

20. Центр, будинок, клуб, бюро туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді, станція юних туристів.

21. Центри: військово-патріотичного та інших напрямів позашкільної освіти.

22. Дитяча бібліотека, дитяча флотилія моряків і річковиків, дитячий парк, дитячий стадіон, дитячо-юнацька картинна галерея, дитячо-юнацька студія (хорова, театральна, музична, фольклорна тощо), кімната школяра, курси, студії, школи мистецтв, освітньо-культурні центри національних меншин.

Висновок

Таким чином, проаналізувавши результати наукових дослід­жень та досвід роботи позашкільних виховних закладів в Україні на сучасному етапі, ми можемо констатувати, що останнім часом значно зросли вимоги до змісту і форм їх діяльності, що зумовило підвищення інтенсивності процесу вдосконалення та перебудови їх роботи в цілому.

Визначаються основні тенденції розвитку позашкільного вихо­вання, а саме: спостерігається зниження проценту залучення школярів до гуртків, позашкільних закладів у порівнянні з підвищенням кількості населення у великих містах, кількість позашкільних за­кладів не залежить від чисельності населення міста, робота позашкільних закладів частіше за все проводиться у пристосованих приміщеннях, відсутні педагогічні та архітектурні вимоги до споруд учбово-виховного типу. Визначається тенденція зниження вікового контингенту дітей, які займаються у гуртках для старшокласників. Однак, незважаючи на істотні недоліки, позашкільні заклади про­довжують відігравати досить помітну роль в організації виховного процесу в регіонах, мікрорайонах, що дозволило класифікувати організаційно-педагогічні умови їх діяльності, які поділяються на зовнішні та внутрішні.

Виявлено провідну роль педагога позашкільного закладу в про­цесі вдосконалення, переорієнтації та набуття нових функцій, до цього часу не характерних для діяльності позашкільних за­кладів. Разом з тим визначається суперечність між цим процесом і низьким рівнем матеріально-технічного та кадрового забезпечення позашкільних виховних закладів.

Особливе місце при використанні потенційних виховних можли­востей посідає дитячий позаміський табір оздоровлення та відпочин­ку дітей. Своєрідність цієї позашкільної виховної установи полягає у належності позаміських дитячих оздоровчих закладів до типу багатопрофільних виховних позашкільних закладів з притаманними їм особливостями. Заклад має для цього відповідні виховні можливості, які сьогодні функціонально не використані Поряд із школою, вони сьогодні спроможні прискорити та підвищити процес національного та інтелектуального відродження молодої порослі України.

Список використаної літератури

1. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів)/ М-во України у справах сім'ї та молоді, УкрНДІ проблем молоді; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. -К.: Столиця, 1997. -151 с.

2. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник,. -К.: Кондор, 2005. -549 с.

3. Соціальна робота в Україні: теорія і практика: Науково-методичний журнал: Видається щоквартально/ Редкол.: А.Й. Капська, С.В. Толстоухова, І. М. Пінчук та ін.; НПУ ім. М.П. Драгоманова, ДСССДМі, БО "ФСР", ВГО "ЛСПУ" № 1(9) : Січень-березень. -Б.м.. -2005. -173 с.

4. Зотова О. Організаційно-педагогичні форми та методи позаурочної роботи // Рідна школа. -2001. -№ 6. - С. 8-9

5. Кабши І.Ю. Розвиток художніх здібностей молодшого шкільного віку. // Радянська школа. - 1981 - №3-с. 18-22.

6. Легенський Ю.Г. Від ремесла до творчості // Час - 1990 - №5 - с. 38-50.

7. Лосюк П.В. Декоративно-прикладне мистецтво в школі // Радянська школа - 1979 - №10 - с. 19-30.

8. Програма середньої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів // Освіта, 1991.

9. Концепція національної школи про позашкільні навчальні заклади.

10. Закон України. Про позашкільну освіту. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 46, ст.393) (Додатково див. Закон № 2120-ІІІ (2120-14) від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 2-3, ст.10) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2905-ІІІ (2905-14) від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92)

Размещено на Allbest.ru