Вимоги до інформаційної культури особистості в інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА

ІСТОРИЧНОЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ

на тему: Вимоги до інформаційної культури особистості в інформаційному суспільстві

Студента: Кузьменко О.О.

Викладач: Паршуков С.В.

Умань 2015

Зміст

• Вступ
• 1. Інформація як складова сучасного інформаційного суспільства
• 2. Поняття інформація
• 3. Класифікація інформації
• 4. Поняття інформаційної культури
• Загальні висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• Інформаційна культура сьогодні потребує від сучасної людини нових знань та умінь, особливого стилю мислення, що забезпечують необхідну соціальну адаптацію до змін та гарантують гідне місце в інформаційному середовищі.
• Створюваній у процесі інформатизації інформаційно-технічний потенціал суспільства визначається не тільки рівнем розвитку сучасних інформаційних та комунікаційних технологій. Багато чого залежить від рівня інформаційної культури, як всього соціуму, так и окремо взятої особистості. Ключовою умовою успіху та соціальної ефективності інформатизації є людський фактор.
• Людина з розвиненою інформаційною культурою характеризується як особистість, що володіє цілим комплексом знань та умінь: по-перше, це володіння тезаурусом, що включає такі поняття, як інформаційні ресурси, інформаційний світогляд, інформаційне середовище, інформаційна поведінка, по-друге, вміння грамотно формулювати свої інформаційні потреби, по-третє, здатність ефективного та оперативно здійснювати самостійний пошук інформації з допомогою як традиційних, так і нетрадиційних, в першу черга, комп'ютерних пошукових систем, по-четверте, вміння раціонально зберігати й оперативно переробляти великі потоки й масив інформації; по-п'яте, знання норм і правил «інформаційної етики» й вміння вести інформаційно-комунікаційній діалог.
• Інформаційна культура особистості виступає як одна з важливих складових загальної культури людини, без якої неможливо взаємодіяти в інформаційному суспільстві. Інформаційна культура особистості формується протягом всього життя людини, причому, як правило, цей процес має стихійний характер, залежить від ступеня виникнення перед особістістю завдання. Актуальність розглянутого питання випливає з необхідності уточнення визначення інформаційної культури особистості, її сутності, тому що від цього залежить зміст педагогічного процесу, спрямованого на формування в особистості якостей, необхідних для відповідності вимогам сучасного рівня розвитку суспільства.
• 1. Інформація як складова сучасного інформаційного суспільства
• Інформацію завжди вважали важливою, невід'ємною складовою життя людини. Інформація у сучасному суспільстві є одним з фундаментальних понять у науці. Інформація передається у вигляді повідомлень за допомогою певного середовища і виступає каналом зв'язку. У розвитку інформації величезну роль відіграли мова, писемність, книгодрукування, телеграф, телефон, створення сучасних комп'ютерних технологій. Одночасно зміню валися обсяги інформації, її глибина та рівень. З'явилася нова інформаційна індустрія - виробництво технічних засобів, методів, форм, технологій для отримання інформації (а відповідно нових знань), розвиток телекомунікації - дистанційної передачі даних із застосуванням комп'ютерних мереж та сучасних технічних засобів зв'язку. Основними складовими інформаційної
• індустрії стало нарощення швидкості поширення інформації, збільшення її обсягів, прискорення опрацювання, збільшення використання зворотних зв'язків, збільшення обсягу створення нової інформації та її впровадження; наочне відображення інформації; зростання технічної оснащеності. Сьогодні інформація існує у вигляді текстів, малюнків, креслень, фотографій, світлових або звукових сигналів; радіохвиль, електричних імпульсів; магнітних записів; жестів і міміки.
• Вона має властиві їй особливості: достовірність, повноту, точність, цінність, своєчасність, зрозумілість, доступність. Достовірність відображає справжній стан справ; повнота дає можливість приймати рішення; точність визначає ступінь близькості до реального стану; цінність залежить від важливості інформації; своєчасність потрібна для очікуваного результату, зрозумілість для зменшення мовних проблем, а доступність дозволяє отримувати інформацію без перешкод.
• Зміст поняття «інформаційна культура» ще остаточно не з'ясований у зацікавлених колах науковців і громадськості. Дослідженню інформаційної культури як соціального феномена приділяли увагу Воробйов Г.Г., Суханов А.П., Коган В.З., Герасименко В.А., Новік І.Б. та інші. Останнім часом окремі аспекти інформаційної культури знаходили своє відображення у виданнях, у тому числі й підручниках, підготовлених українськими та російськими культурологами. До зазначених авторів, насамперед, належать Коган Л.М., Маркарян Є.С., Єрасов B.C., Бєлялов Ф.В., Байдуліна І.Ф. та інші. На думку вищеперерахованих науковців, формування інформаційної культури є складним виховним і гносеологічним процесом. Інформаційна культура, як і культура особистості в цілому, починає формуватися з самого народження індивіда її соціальним оточенням. Зазначений процес може і повинен про довжуватися протягом всього життя. Отримавши початкові уявлення і первинну інформацію про навколишній світ у родинному колі, дитина закріплює і поглиблює їх у середніх, а потім і вищих закладах освіти. Професійна діяльність також накладає певний відбиток на особливості сприйняття інформації індивідом. У зв'язку з цим формування і подальше підвищення рівня інформаційної культури неможливо розглядати у відриві від концепції неперервної освіти, розробкою якої займалися Владиславлєв А.П., Онушкін В.Г. та інші. Принцип системності, покладений в основу цієї роботи, зобов'язує при дослідженні самого феномену інформаційної культури, її ролі і значення в інформаційній діяльності установ і організацій звернути увагу на такі аспекти. По-перше, інформаційну культуру, яка спрямована на підви щення ефективності процесів сприйняття інформації індивідом, не можна розглядати у відриві від трансформацій, що відбуваються у сучасному суспільстві. Окрім відомих соціальних змін, зараз можна спостерігати і перетворення у структурі суспільства, пов'язані із його переходом до так званого інформаційного суспільства. Функціональною особливістю останнього єорієнтація
• 2. Поняття інформація
• Інформація (від лат. informatio - роз'яснення, викладання) - це відомості, що передаються в усній, письмовій та іншій формі (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів тощо)
• Інформація походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:роз'яснення, виклад, тлумачення; представлення, поняття; ознайомлення, просвіта. Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «formo» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»). Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація - це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні. Іншими словами, інформація-це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.Первісне тлумачення поняття «інформація», що зберігає своє значення понад два тисячоліття, коли інформацію розуміли як роз'яснення, виклад, усвідомлення, повідомлення про якусь подію, діяльність, відомості, що їх одна людина передавала іншій усним, письмовим або будь-яким іншим способом, а також сам процес передачі чи одержання цих даних і сьогодні не втратив свого загальновживаного значення. Але сфера наукового пізнання потребує глибшого вивчення цього поняття. Через те представники різних наук - бібліографознавства, книгознавства, журналістики, математики, фізики, хімії, біології, психології, кібернетики, соціології, інформатики, культурології, філософії - почали вивчати цей непростий феномен. Як результат, з'явилося багато праць вітчизняних і закордонних авторів, присвячених проблемам інформації та її природи, де інформацію розглядали з позицій окремих наук, міждисциплінарних і загальнонаукових досліджень, філософських категорій і глобальних проблем сучасності.
• Із середини XX століття інформація є загальнонауковим поняттям, яке увібрало в себе обмін відомостями між людьми, людиною та інформаційною системою; є одним з основних понять кібернетики. Як окреме наукове поняття інформація виникла ще на початку XIX століття і трактувалася як спілкування, передання повідомлень. Пізніше термін "інформація" почали застосову вати як опис фактів у журналістиці. У середині XX століття із журналістики він поширився на галузь природничих наук, практику управління народним господарством та сферу наукових комунікацій. Філософська категорія пізнання пов'язала інформацію з категорією відображення, що виявилося методологічною сутністю цього поняття: його сутність та функції почали розглядати на основі інтеграції філософії.
• В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема: відомості або повідомлення про щось (побутове); роз'яснення, виклад; оригінальність, новизна; комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон); міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міразмін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер); заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен); передача різноманітності (англійській філософ Уільям Росс Ешбі); міра складності структур (французький вчений Абраам Моль); ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглон);
• відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
• властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами; фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин); актуалізована фаза функціонування індивідуальної свідомості особи, що виникає внаслідок декодування вхідного сигналу, дає змогу усвідомити себе як суб'єкта і забезпечує життєдіяльність усіх систем особита орієнтацію її в соціальному середовищі (популяризатор наукової інформатики, її теоретичних і практичних досягнень професор Санкт-Петербурзького державного університету культури і мистецтв Д. Й. Блюменау); універсальна субстанція, що пронизує усі сферилюдської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО); документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).
• Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація».
• 3. Класифікація інформації
• 1. Інформація поділяється за формою подання на 2 види:
• - дискретна форма подання інформації
• - це послідовність символів, які характеризують переривчасту, змінювану величину (кількість дорожньо- ранспортних випадків, кількість важких злочинів і т.д.);
• - аналогова або безперервна форма подання інформації
• - це величина, що характеризує процес, що не має перерв або проміжків (температура тіла людини, швидкість автомобіля на певній ділянці шляхуй т.д.).
• 2. За областю виникнення інформацію поділяють на:
• - елементарну (механічну), що характеризує процеси, явища неживої природи;
• - біологічну, що характеризує процеси тваринного й рослинного світу;
• - соціальну, що характеризу є процеси людського суспільства.
• 3. За способом передачі і сприйняття розрізняють наступні види інформації:
• - візуальну, яка передається видимими образами та символами;
• - аудіо, яка передається звуками;
• - дотикову, яка передається відчуттями дотику;
• - смакову і нюхову, яка передається через органи смаку і нюху;
• - машинну, яка видається і сприймається засобами обчислювальної техніки.
• 4. Інформацію, яка створюється й використовується людиною, за суспільним призначенням можна поділити на три види:
• -особисту, призначену для конкретної людини;
• -масову, призначену для будь-кого,хто бажає нею користуватися (суспільно
• -політична, науково - популярна й т.д.);
• - спеціальну, призначену для використання вузьким колом осіб, що займаються вирішенням складних спеціальних завдань у галузі науки, техніки, економіки.
• 5. За способом кодування виділяють наступні типи інформації:
• - символьну, в основі якої лежить використання символів, букв, цифр, знаків.
• Вона є найбільш простою, але практично застосовується тільки для передачі нескладних сигналів про різні події. Прикладом може служити зелене світло вуличного світлофора, що повідомляє про можливості початку руху пішоходам або водіям автотранспорту;
• - текстову, в основі якої лежить використання комбінації символів. Тут так само, як і в попередньому типі, використовуються символи: букви, цифри, математичні знаки. Однак інформація закладена не тільки в цих символах, але й у їхньому сполученні, порядку їх розміщення. Так, слова КІТ і ТІК мають однакові букви, але містять різну інформацію. Завдяки взаємозв'язку символів і відображенню мови людини текстова інформація надзвичайно зручна й широко використовується в діяльності людини: книги, брошури, журнали, різного роду документи, аудіозаписи кодуються в текстовій формі (музика записана у вигляді символів -нот);
• - графічну, засновану на використанні довільного сполучення в просторі графічних примітивів. До цього типу відносяться фотографії, схеми, креслення, малюнки, які відіграють велике значення в діяльності людини.
• 4. Поняття інформаційної культури
• Існує багато визначень «інформаційної культури», втім, як і категорії «культура» (на початку 90-х років ХХ ст. тільки у філософській літературі було понад 500 визначень поняття «культура»). Їх кількість, як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі, постійно зростає. Американська дослідниця С.Дойл дає визначення, яке докладно розкриває вміння і навички, що становлять інформаційну грамотність. На її думку, інформаційно-грамотною є людина, яка розуміє, що точна і повна інформація -основа для розумних рішень; розпізнає потребу в інформації; формулює інформаційні запити; ідентифікує потенційні джерела інформації; розвиває успішні пошукові стратегії; має доступ до джерел інформації, зокрема за допомогою комп'ютерних технологій; оцінює інформацію й організує її для практичного використання; інтегрує нову інформацію до знань, що вже є у неї; використовує інформацію для критичного аналізу та розв'язання проблем. Зміст терміна «інформаційна грамотність»найближче до поняття «інформаційна культура», якуодні автори характеризують як «сукупність знань, ціннісних орієнтацій, переконань, настанов, що визначають вчинки, в цілому діяльність людини»(Т.Купріна); інші вважають головним у формуванні інформаційної культури особистості «процес гармонізації внутрішнього світу людини під час опанування всього обсягу соціально-значущої інформації»(Н.Зінов'єва); на думку В.Мінкіної, «становлення інформаційної культури людини відбувається в її повсякденній діяльності під впливом засвоєних побутових знань та умінь, інформації засобів масових комунікацій, у процесі самоосвіти, під час навчання, в сім'ї та на роботі». Згідно з трактуванням професора Ю.Зубова, інформаційна культура - це систематизована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення як
• професійних, так і непрофесійних потреб. Є.Медведєва визначає інформаційну культуру як «рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам». За визначенням Є.Семенюка, «інформаційна культура -це ступінь розвиненості інформаційної взаємодії та всіх інформаційних взаємовідносин у суспільстві». Отже, можна зробити такі узагальнення: Інформаційна культура(від лат. cultura --освіта, розвиток та informatio --роз'яснення) -це:
• 1) сукупність досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо);
• 2) відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу у певному колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками
• інформаційної культури;
• 3) сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності;
• 4) сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, наукової та мистецької творчості, у контексті інформаційних відносин, а також установи й організації, що забезпечують функціонування їх (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо);
• 5) ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;
• 6) метод формування високогорівня інформаційних відносин;
• 7) сукупність умов, що забезпечують високий рівень, продуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;
• 8) рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої організованості їх;
• 9) рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;
• 10) галузь загальної культури (як науки), що вивчає проблеми унормування суспільних інформаційних відносин;
• 11) сукупність духовних цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством упродовж його історії;
• 12) рівень, ступінь досконалості певної галузі розумової діяльності.
• Отже, як бачимо, зміст поняття «інформаційна культура»трактується по-різному і співвідноситься з такими категоріями, як «загальнолюдська культура», «освітня діяльність», «інформаційна діяльність».
• Висновки
• Отже, як бачимо, зміст поняття «інформаційна культура» трактується по-різному і співвідноситься з такими категоріями, як «загальнолюдська культура», «освітня діяльність», «інформаційна діяльність».
• Сьогодні є всі підстави говорити про формування нової інформаційної культури, яка повинна стати елементом загальної культури людства. Якщо роздивлятись поняття питань культури з погляду сучасності, то насамперед вони пов'язані із самовизначенням народів (зокрема людини) та їх мовним розвитком (як засоби спілкування). У зв'язку з цим інформаційну культуру в нових формах її передачі, зокрема в навчанні, можна розуміти, як систему з чотирьох базових компонентів, а сааме:
• - культури організації подання інформації;
• - культури сприймання та користування інформацією;
• - культури використання нових інформаційних технологій (НІТ);
• - культури спілкування через засоби НІТ.
• Два останні компоненти формують так званий мережевий етикет.
• Оскільки відсутнє загальноприйняте тлумачення поняття «інформаційна культура»,то під нею ми розумітимемо систематизовану сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб в інформації
• інформаційний культура суспільство особистість
• Список використаних джерел

1. Інформаційна культура студента: Навчальний посібник з курсу «Інформаційна культура студента» / укладач - С.В. Паршуков - Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014 - 121 с.

2. Малишевський О.В. Пропедевтика інформаційної культури учнів основної школи. Умань: ПП Жовтий, 2009,- 236 с.

3. Пасмор Н.П. Бібліотечно- інформаційне забезпечення самостійної роботи студента: К.: «Кондор», 2007. - 116 с.

4. Свістельник І. Інформаційна культура студента: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] / Ірина Свістельник. - К.: Кондор, 2012. - 182 с.

5. Хмельницький О.О. Інформаційна культура: підготовка кадрів до інформаційної роботи: Навчальний посібник.- К.:КНТ, 2007.- 200 с.

Размещено на Allbest.ru