Вища освіта в Африці

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ВИЩА ОСВІТА В АФРИЦІ



План

Вступ

1. Історія формування системи вищої освіти в Африці

2. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Африці

3. Особливості технологій дистанційного навчання за допомогою традиційних ЗМІ та нових медіа на Африканському континенті

4. Доступ громадян до вищої освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

За останні 10-15 років глобалізація значно посилила вплив на трансформацію національних систем вищої освіти. Так, на думку одного з відомих теоретиків університетської освіти, віце-канцлера Кенсінгтонського університету П. Скотта, глобалізація є найфундаментальнішим викликом, з яким зіткнулася вища школа за всю понад тисячолітню історію існування.

Відтак актуальним є з'ясування тенденцій розвитку вищої освіти в умовах культурної глобалізації, її наслідків та спроби розмежувати поняття глобалізації й інтеграції щодо вищої школи.

В умовах небувалого ускладнення відносин у глобалізованому інформаційному суспільстві часто ототожнюють такі поняття, як інтернаціоналізація і глобалізація щодо вищої школи. У контексті проблеми, яка розглядається в статті, інтернаціоналізація освіти означає вільний академічний обмін викладачами і студентами між вузами різних країн, а також створення єдиних спеціальних навчальних програм, а глобалізація - це універсалізація навчального планування, що здійснюється за рахунок попиту певного типу фахівця на глобальних ринках праці.

Предметом дослідження є процес становлення та подальший розвиток системи вищої освіти в країнах Африки, визначення проблем, що існують на даний момент.

Метою дослідження є встановлення можливих шляхів подолання існуючих проблем, визначення програм і заходів, що втілюються в життя вже на даному етапі розвитку країн.

Основними завданнями є вивчення історії формування системи вищої освіти в країнах Африки, сучасні принципи побудови ВНЗ в цих країнах та основні моменти в навчальному процесі.



1. Історія формування системи вищої освіти в Африці

Дуже складною соціальною проблемою в країнах регіону є високий рівень неграмотності населення. Зважаючи на таку ситуацію, проблема розвитку освіти в країнах Західної Африки стає однією з найактуальніших, оскільки, лише формуючи серйозний кадровий потенціал, можна запобігти остаточному краху системи охорони здоров'я в країнах регіону, а також підвищити рівень економічного розвитку країн. Традиційна освіта в Африці передбачала підготовку дітей до африканських реалій і життя в африканському суспільстві. Навчання в доколоніальній Африці включало ігри, танці, спів, малювання, церемонії і ритуали. Навчанням займалися старші; кожен член суспільства вносив свій вклад в освіту дитини. Дівчатка та хлопчики навчалися окремо, щоб засвоїти систему належного статево рольової поведінки. Апогеєм навчання були ритуали переходу, що символізують закінчення дитячого життя і початок дорослого. Головна проблема національної освіти в країнах Африки - брак коштів. На думку експертів ООН, для розв'язання цієї проблеми рівень інвестицій в освіту необхідно збільшити до 10 % ВВП у країнах Африки, у той час як сьогодні пересічний показник становить менше 2 % ВВП. Лідером за витратами на освіту в Західній Африці є Кабо-Верде (6,3 % від ВВП). Дещо нижчі витрати має Гана (5,4 %), Гвінея-Бісау (5,2 %) і Сенегал (5,0 %). Проте є значна група країн, де цей показник навіть не досягає середньостатистичного показника по Африці і становить менше 2 % (Нігерія, Гамбія, Гвінея, Ліберія, Того).

За постколоніальний період розвитку країн регіону розширилася мережа шкіл і доступ до середньої базової освіти, відбулися невеликі зміни в підготовці спеціалістів вищої кваліфікації, проте доступ до вищої освіти залишається обмеженим. В окремих країнах Західної Африки кількість спеціалістів із вищою освітою перебуває на критичній межі (Сьєрра-Леоне - 2 %), при тому, що загальні показники в регіоні не перевищують 5 %. Спостерігається гостра нестача кваліфікованих спеціалістів у всіх сферах народного господарства країн регіону. Тим не менш, університети переповнені, що часто змушує викладачів читати лекції позмінно, вечорами та у вихідні. Через низьку оплату праці спостерігається витік кадрів. Крім відсутності необхідного фінансування, іншими проблемами африканських університетів є неврегульована система ступенів, а також несправедливість у системі кар'єрного просування серед викладацького складу, яке не завжди базується на професійних заслугах. Це часто викликає протести і страйки викладачів. вищий освіта навчальний дистанційний

Проблема нестачі кадрів вищої кваліфікації посилюється тим, що значна частина студентів вузів навчаються за межами своїх країн (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Австралія та ін.). На країни регіону припадає найбільша частка студентів, які навчаються за кордоном. Один із16 студентів - це вихідці із країн регіону, що майже в три рази більше середньосвітового показника.

Незважаючи на певні здобутки освіти, у країнах Африки залишається нерозв'язаною проблема неписемності населення. Частка грамотного населення серед чоловіків вища, ніж серед жінок, оскільки в регіоні значну частку становлять мусульмани, а в мусульманстві, як добре відомо, роль жінки не пов'язується з освітою. Наприклад, у Нігері понад 90 % жінок є неграмотними. У таких країнах, як Нігер, Мавританія, Малі, Сенегал, Буркіна-Фасо частка грамотного населення коливається від 25 до 30 %. Найкращими показниками характеризується Кабо-Верде (76 %),від 50 до 60% грамотних налічується в Кот-д'Івуарі, Гамбії, Нігерії. Такий надзвичайно низькийрівень освіченості населення пояснюється недоступністю навіть початкової освіти для широких верств населення через свою бідність. Незважаючи на певні здобутки освіти в країнах регіону, усе ще залишається нерозв'язаною проблема ліквідації неграмотності населення, яка є традиційною.

В країнах Африки широке вивчення африканцями її історії, економіки і культури почалося лише після 2-ої світової війни, особливо коли звільнення від колоніального панування створило можливості для розвитку науки у ряді нових незалежних держав. У цих державах створюються національні наукові і учбові центри: Академія наук в Гані, Об'єднана східно-африканська академія (Кенія, Танзанія і Уганда), академія Малаги, крупні університети (у Дакарі, Аккрі, Ібадане, Лагосі, Аддіс-Абебе), Інститут нафти і газу в Алжирі, Гвінейський політехнічний інститут в Конакрі, Політехнічного інституту в Бахар-Дарі (Ефіопія) та ін. Вони розвернули велику роботу по підготовці національних кадрів і дослідженню минулого Африки, її ролі в розвитку світової цивілізації, по вивченню стану продуктивних сил, економічних і соціально-політичних аспектів розвитку, культури, міжнародного положення і інших проблем, що мають важливе значення для економічного і соціального прогресу африканських країн.

Системи вищої освіти 54 країн, які перебувають на континенті, мають багато спільного. Так, незважаючи на низький рівень розвитку вищої освіти в регіоні, африканські університеті є рушійною силою розвитку та модернізації майже всіх аспектів життєдіяльності суспільства. На африканські установи вищої освіти покладене завдання створення засобів для сталого розвитку і демократизації знань--найкоротшого шляху до щирої демократії. У більшості африканських країн університети є найважливішими джерелами кваліфікованих кадрів, яким належить ключова роль у національному розвитку.

Перші африканські університети, з яких можна згадати Коледж Хура-Бей (Сьєра-Леоне), Дакарський університет у Сенегалі та Національний університет Уганди, було засновано ще в колоніальний період. І лише у 1970-х рр.. більшість африканських країн усвідомили необхідність формування власних університетів, кількість яких почала швидко зростати. У 1960 р. їх було всього 20, а в 1997 р. -- уже 120.

Головна проблема, з якою стикаються системи вищої освіти африканських країн, полягає в зниженні якості. Цей спад помітний, незалежно від того, як розуміється якість, чи то оцінки студентів на іспитах, кваліфікація викладацького складу, доступність сучасних знань та інформації для студентів, відповідність підготовки вимогам ринку праці або витрати на навчання студентів. Першопричина зниження якості добре відома--вона полягає в тому, що фінансування неухильно скорочувались.

Африка дотепер перебуває на одному з останніх місць щодо впровадження інформаційних і телекомунікаційних технологій. За даними Асоціації африканських університетів, лише 140 державних і приватних вищих навчальних закладів пропонують відкрите та дистанційне навчання, хоча б традиційними методами. За 780 млн населення (13% населення Земної кулі), Африка володіє лише 2% світових телефонних потужностей. Так само порівняно з іншими регіонами світу в Африці вкрай низький рівень доступу до Інтернету. У 1988 р. в Африці налічувалось 1,14 млн користувачів, тоді як в Азії та Тихоокеанському регіоні їх кількість сягала 27 млн, у Європі -- 33 млн, і 87 млн у США та Канаді.

Один із найбільших парадоксів розвитку вищої освіти в Африці полягає в тому, що кількість власників учених ступенів зростає, незважаючи на те, що тут зазначена найнижча у світі доступність вищої освіти на душу населення (100 студентів на 100 000 населення).

З метою виведення африканської системи вищої освіти з глибокої кризи пропонувалися різні ініціативи з її реорганізації, у тому числі і програма «Нове партнерство з розвитку Африки» (NEPAD, 2002р.), яка користується підтримкою багатьох міжнародних організацій і передусім такою впливовою організацією, як ЮНЕСКО.

На даний момент питання покращення системи вищої освіти в країнах Африки є досить поширеним, тому існує багато різних програм і організацій, які сприяють своєю діяльністю розвитку країн цього континенту. Для прикладу, «CESO» - це некомерційна канадська організація, метою якої є передача та поширення досвіду висококваліфікованих канадських менеджерів і фахівців у різних областях і надання ними консультаційних послуг у професійній сфері добровільно та безкоштовно в Канаді, країнах Африки, Азії, Північної і Південної Америки, Карибського і Тихоокеанського регіону, Центральної і Східної Європи, республік колишнього СРСР (Україна). І таких програм існує на даний момент багато.

На жаль, на даний момент африканський континент належить до числа аутсайдерів і не має жодного представника в світовому рейтингу найкращих ВНЗ.

2. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Африці

Однією з найрозвинутіших на континенті є система вищої освіти Об'єднаної республіки Єгипет, яка складається з понад 150 вищих навчальних закладів (університети, спеціалізовані інститути, численні коледжі, технічні школи, інститути). Головну роль у підготовці спеціалістів з вищою освітою відіграють університети, де навчаються понад 80% усіх студентів.

Каїр довгий час був центром освіти та освітніх послуг не тільки для Єгипту, але і для всього арабського світу. Сьогодні Каїр є центром для багатьох державних установ, що управляють єгипетською системою освіти, а також має найбільше число освітніх шкіл та вищих навчальних закладів серед інших міст і провінцій Єгипту.

Університети в Єгипті, як правило, або фінансуються державою або приватними засобами. Освіта в Єгипті є безкоштовною, за законом, однак виплачуються малі гонорари викладачам, та й набір-заявки до них не великі, тоді, як правило, вони переповнені студентами (по декілька тисяч понад норми). Приватні університети є або єгипетські, або іноземних, і зазвичай мають набагато меншу кількість студентів із набагато більшими та якісними показниками у навчанні. А в Каїрі, столиці країни розміщено найбільше таких вищих навчальних закладів.

Державна освіта у Єгипті -- безкоштовна. Це єдиний доступний варіант для багатьох родин, які не можуть дозволити собі платити за навчання у приватних школах. Втім, учні скаржаться на погані умови, традиційні методи навчання, які ґрунтуються на запам'ятовуванні, відсутність новітніх технологій та переповнені аудиторії.

Система освіти у Єгипті (араб. ЗбКЪбнг Эн гХСэ) вирізняється високим ступенем централізації, вона розподіляється на три етапи:

* Базова освіта (араб. ЗбКЪбнг ЗбГУЗУмэ, Ат-таалімм аль-асамсі)

* Початкова освіта

* Підготовча освіта

* Середня освіта (араб. ЗбКЪбнг ЗбЛЗджмэ, Ат-таалімм ат-тамнауї)

* Вища освіта (араб. ЗбКЪбнг ЗбМЗгЪмэ, Ат-таалімм аль-ґаммаї)

Головні єгипетські університети:

Каїрський університет (бл. 200 000 студентів усіх форм навчання, кін. 2000-х рр.);

Каїрський університет (араб. МЗгЪЙ ЗбЮЗеСЙэ, англ. Cairo University; колишні назви -- Єгипетський університет таУніверситет Фуада I) -- вищий навчальний заклад у місті Гізі (Великий Каїр ) у Єгипті.

До складу Каїрського університету входять також Школа права та Школа медицини. Остання відома як Каїрська університетська Школа медицини (англ. Cairo University School of Medicine, ЮХС ЗбЪндн, Qasr-el-'Ayni, тому що першу будівлю для закладу пожертвував Паша Аль-Айні). Ця школа медицини була першим закладом медичної освіти в Африці та на Близькому Сході. Каїрський університет від початку був світським навчальним закладом і його роботу організували за європейськими взірцями, на противагу існуючому віддавна в Каїрі й одному з найдавніших у світі університетів Аль-Азхару, відтак він став моделлю для розвитку університетської освіти в регіоні.

Каїрський університет має наступні факультети:

* Факультет прикладних наук

* Факультет сільського господарства

* Факультет археології

* Мистецький факультет

* Факультет комерції

* Факультет комп'ютерів та інформатики

* Факультет Dar El-Ulum

* Факультет стоматології

* Факультет економіки та політології

* Інженерний факультет

* Юридичний факультет

* Факультет масових комунікацій

* Медичний факультет

* Факультет фармакології

* Факультет фізіотерапії

* Факультет регіонального та міського планування

* Ветеринарний факультет

Згідно з Academic ranking for World Universities (ARWU) за 2007 рік, опублікованому Інститутом Вищої освіти Шанхайського Ціао Тонґ університету (the Institute of Higher Education at Shanghai Jiao Tong University), Каїрський університет є університетом № 1 у Єгипті та 1-м із 500 найкращих у світі університетів.

Згідно з ретингом Webometrics World Universities за 2008 рік Каїрський університет є 2-м за рівнем єгипетським університетом та 10-м на африканському континенті, втім останній рейтинг не є академічним.

Александрійський університет;



Інженерний факультет Александрійського університету.

Нині Александрійський університет -- другий за величиною в Єгипті, він має багато філій й дослідницьких центрів зі здійснення практичних досліджень.

У той час, коли Александрійський університет став незалежною інституцією (1942), він мав такі факультети:

* мистецький факультет (1938);

* юридичний факультет (1938);

* інженерний факультет[2] (1941);

* факультет прикладних наук;

* комерційний факультет;

* медичний факультет;

* сільськогосподарський факультет.

У подальшому були відкриті такі факультети:

* факультет сестринської справи (колишній Вищий інститут сестринської справи, 1954);

* фармацевтичний факультет (1956);

* Вищий інститут народного здоров'я (1963);

* факультет освіти (1969);

* факультет стоматології: заснований 1971 року. Розташований у районі Ель-Азарета (El Azareta) поруч з відомою Александрійською бібліотекою;

* Інститут медичних досліджень (1971);

* факультет ветеринарії (1974)

* Інститет вищої освіти та досліджень (1983);

* факультет туризму та готельної справи (1983).

У 1989 році 4 факультети, розташовані в Александрії, але під управлінням Хелванського університету, були анексовані Александрійським університетом. Це факультети сільського господарства, мистецтва, фізичної підготовки для юнаків та дівчат.

Університет Айн-Шамс;

Університет Аль-Азхар -- найстаріший у Єгипті і один із перших за часом виникнення у світі вищий навчальний заклад, надає релігійну освіту; Система освіти Азхар (релігійна).

Навчальна зала Університету Аль-Азхар.

Релігійна освіта в Єгипті перебуває у віданні Вищої ради університету Аль-Азхар. Самам Рада формально є незалежною від Міністерства освіти Єгипту, однак за її діяльністю здійснює спостереження прем'єр-міністр Єгипту.

Релігійні школи (за принципом Азхар) мають назви інститутів і включають початкову, підготовчу та середню освіту.

У всіх релігійних школах на всіх етапах вивчають нерелігійні предмети, хоча останнім приділяється менше уваги, ніж у публічних державних шкільних закладах, основу ж розкладу складають релігійні дисципліни. Усі учні в обов'язковому порядку є мусульманами, хлопчики та дівчата навчаються окремо.

Школи Азхар поширені по всій країні, особливо в сільській місцевості.

Випускники релігійних шкіл можуть продовжити освіту виключно в Університеті Аль-Азхар.

Станом на початок 2000-х років на релігійні школи Азхар припадало менше 4 % від загального числа учнів у країні.

Провідні приватні університети Єгипту:

Каїрський Американський університет

Каїрський Німецький університет

Каїрський Французький університет

Керівництво з питань освіти покладено на Міністерство освіти Єгипту.

Застосовується багатоступенева підготовка, яка складається з трьох послідовних етапів. Перший етап (основний, з терміном навчання 4-5 років, для медицини 7 років) завершується присудженням ступеня «бакалавр» із зазначенням профілю навчання. Другий і третій вважаються етапами післядипломної освіти. Другий (не менше 2 років після отримання ступеня «бакалавр») -- це етап спеціалізації і індивідуальної дослідницької роботи, наприкінці якого надається ступінь «магістр». Третій етап (не менше 2 років після магістерської підготовки) -- це поглиблення спеціалізації у визначеній професійній області, результати якого оформлюються у вигляді докторської дисертації та захищаються на спеціалізованій раді. Успішний захист супроводжується присвоєнням ступеня «доктор філософії» з позначенням профілю підготовки.

Ступінь «доктор» можна отримати не менше, ніж через 2 роки після присудження ступеня «магістр» на гуманітарному, комерційному, фармацевтичному, інженерному, природничо-науковому факультетах. На юридичному факультеті ступінь «доктора» присуджується після 2 років підготовки на базі диплома про спеціалізацію. На природничо-науковому факультеті, крім вище зазначених ступенів «магістр» і «доктор філософії», здійснюється підготовка на рівні габілітованого «доктора наук» із не менш, як 10-річним терміном підготовки.

Міністерство освіти провадить кампанію, спрямовану на подолання неписьменності до 2020 року. Єгипет уже здобув міжнародні премії за поширення грамотності в 1998 і 2010 роках, але залишається в списку ООН з 10 країн з найбільшим числом неписьменних громадян.

Каїрський університет -- у топ-500. Один з найпрестижніших вишів Єгипту, Каїрський університет зберіг своє місце в топ-500 Академічного рейтингу університетів світу. Він є одним з найстаріших університетів у світі, однак його випускникам важко працевлаштуватись. Легко знайти роботу можуть лише власники дипломів з медицини, фармацевтики та інженерії. Студенти першого курсу мають позитивні погляди на життя. Натомість випускники часто розчаровані, що не змогли знайти роботу за фахом, який вони опанували в університеті.

Алжир домігся помітних досягнень у галузі освіти. У країні функціонують 8 університетів (у тому числі в місті Алжир, Аннаба, Оран, Костянтина), 170 інших вищих навчальних закладів, 700 центрів професійно-технічної освіти.

Вища освіта Гамбії представлено наступними вищими навчальними закладами:

Університет Гамбії заснований в березні 1999 року Актом Національної Асамблеї Гамбії для того, щоб створити можливість отримання вищої освіти у країні.

Коледж Гамбії складається з чотирьох шкіл:

освіти,

сільського господарства,

сестринської справи,

охорони здоров'я.

Також в країні функціонують Інститут технічної підготовки Гамбії (GTTI), що пропонує дворічні курси з підготовки інженерів в областях механіки, електрики, будівництва та інформаційних технологій, та Інститут розвитку менеджменту (MDI) при президенті країни, що надає курси з підвищення кваліфікації менеджерів і паралельно виконує функції тренінгового, дослідницького і консультаційного органу.

Вища освіта: до 1994 року в КабоВерде не існувало вищих навчальних закладів. У 1994-1999 були утворені педагогічний, економічний і кілька технічних вузів.

Португальська мова офіційний, і навчання ведеться на цій мові.

У 1999 році в Прае був створений університет.

Багато жителів країни здобувають вищу освіту за кордоном: на Кубі, в Португалії, Бразилії, Росії, США і Франції.

В 2000 в місцевих вузах навчалися 1200 і за кордоном - 2500 студентів.

Освіта в Південному Судані представлена як мережею державних, так і приватних (католицьких) навчальних закладів.

Рівень грамотності населення Південного Судану один з найнижчих у світі. Так під час референдуму учасникам голосування пропонувалися бюлетені, на яких були віддруковані дві картинки -- ліворуч одна розкрита долоня, що символізувала незалежність, а праворуч -- рукостискання, що означало символ збереження єдності країни. [1]

За даними ЮНІСЕФ лише 1 % дівчат має закінчену початкову освіту, жінки становлять лише 25 відсотків учнів шкіл. Тож рівень грамотності серед жінок є особливо низьким.

З вищих навчальних закладів у країні діють Університет Джуби, Католицький університет Судану, Університет Верхнього Нілу таУніверситет Бахр-ель-Газаля.

Католицький університет Судану -- приватний католицький університет в Південному Судані. Один з трьох університетів Південного Судану. Окремі установи університету розташовані також в Хартумі (Судан)

Католицький університет підпорядкований ордену єзуїтів („JRS Eastern Africa“). Університет відкрився в 2009 році. У місті Джуба викладатимуться соціальні та гуманітарні науки, у столиці провінції місті Вау з 2010 року діють сільськогосподарський та інженерний факультети. Комбоні-коледж в Хартумі пропонує вивчення інформатики.

Університет Верхнього Нілу (англ. Upper Nile University) -- вищий навчальний заклад в Південному Судані, розташований в місті Малакаль, Верхній Ніл. Заснований в 1991 році, університет є одним з трьох університетів в державі. Навчання проходить англійською мовою.

В університеті Верхнього Нілу є сім факультетів:

* Факультет тваринництва

* Факультет лісового господарства та суміжних наук

* Факультет розвитку людини

* Педагогічний факультет

* Ветеринарний факультет

* Факультет сільського господарства

* Медичний факультет

Національний університет Джуби (англ. University of Juba) -- публічний університет у Південному Судані, розташований (головний кампус) у столиці і найбільшому місті країни Джубі.

Викладання в університеті здійснюється англійською.

Університет у Джубі був заснований у 1977 році у зв'язку з необхідністю вищої освіти у південних районах тодішньогоСудану.

Через ІІ Громадянську війну (1983--2005) задля безпеки штату викладачів і студентів та інфраструктури університет був евакуйований до Хартума.

У 2006 році суданський уряд погодився змінити назву університету на Національний університет Джуби.

Слідом за отриманням незалежності Південним Суданом у липні 2011 року, університет був переміщений назад до Джуби, де його було засновано.

Національний університет Руанди (NUR; фр. Universitй nationale du Rwanda) -- найбільший університет в Руанді. в місті Бутаре, був заснований 1963 року урядом спільно з домініканською конгрегацією провінції Квебек.

Факультети:

Університет має 9 факультетів:

* медичний

* сільськогосподарський

* факультет мистецтв, журналістики та соціальних наук

* факультет прикладних наук

* правничий

* науковий

* факультет економіки й менеджменту

* Школа громадського здоров'я

* Школа філології.

Університет Бурунді -- розташований у Бужумбурі, Бурунді, вищий навчальний заклад. Є єдиним публічним університетом країни. Більшість його факультетів були переміщені та частково зруйновані під час громадянської війни.

Школи та інститути:

Університет поділяється на такі школи та інститути:

Школи

* Мистецтв і гуманітарних наук

* Права

* Медицини

* Психології та педагогічних наук

* Економіки та управління

* Природничих наук

* Прикладних наук

* Сільськогосподарських наук

Інститути

* Технологічний

* Спорту і фізичного виховання

* Сільськогосподарський

* Комерційний

* Прикладної педагогіки

Асмерський університет був заснований в 1958 році італійським католицьким місіонерським товариством як коледж в період існування Ефіопо-еритрейської федерації. В1967 році коледж трансформовано в університет. В 1977 році університет перейшов під юрисдикцію ефіопської Комісії по вищій освіті. Коли стало зрозуміло, що Еритрея найближчим часом отримає незалежність, ефіопська влада в 1990 році закрила університет, професорсько-викладацький склад та рухоме майно переведені в Ефіопію.

Освіта в Ізраїлі.

Після закінчення середньої освіти ізраїльтян зазвичай призивають до Збройних сил (IDF), але для навчання в підготовчій школі (mechina), коледжі або університеті можна отримати відстрочку від служби. Більшість студентів, хто користується такою відстрочкою, роблять це заради програми атуда, за якою за навчання в університеті платять Збройні сили. Проте у цьому випадку студенти мають підписати контракт, що збільшує термін служби на 2-3 роки.

Для вступу, університети зазвичай вимагають певної мінімальної кількості балів випускних іспитів, мінімального середнього балу та певної оцінки на Психометричному вступному іспиті. Всі ізраїльські університети отримують фінансування від держави, так що студенти платять лише невелику частку реальної вартості освіти.

Ізраїль має вищі навчальні заклади кількох типів: 8 університетів, 51 коледж (коледжами називають всі інші, крім університетів, вищі навчальні заклади, визнані Радою вищої освіти при Міністерстві освіти Ізраїлю, вони у свою чергу поділяються на регіональні та професійні) та філії іноземних вищих навчальних закладів.

* Університети. Найстаріші з ізраїльських університетів, Єрусалимський єврейський університет і Техніон, були відкриті ще в 1925 році[8]. Ще 5 університетів було додано за перші два десятиліття з моменту проголошення незалежності в 1948 році, це Інститут Вейцмана, Університет Бар-Ілана, Тель-Авівський університет,Хайфський університет і Університет Бен-Гуріона. Останнім було відкрито Відкритий університет Ізраїлю, зараз найбільший університет країни, що, на додаток до традиційної стаціонарної освіти в решті університетів, пропонує виключно дистанційне навчання. Всі ізраїльські університети мають подвійне призначення: освіта та наукові дослідження. Всі університети (за виключенням Інститута Вейцмана) надають бакалаврський, магістерський ступені та ступень кандидата наук в різноманітних дисциплінах мистецтва, соціальних та природничих наук. Університетські наукові дослідження зазвичай найбільш фундаментальні і теоретичні в країні, але й вони присвячені меті просування сучасних методик і технологій в Ізраїлі.

* Регіональні коледжі. Це філії університетів, що знаходяться під їх повним контролем та надають студентам можливіть навчатися, якщо вони не бажають переїжджати до місця розашування університету. Хоча деякі з регіональних коледжів пропонують повноцінні програми, в більшісті випадків студенти можуть лише почати освіту в такому коледжі, а для її завершення мають переїхати до основного кампусу університету. Докладніше: Коледж Управління - Академічних Наук

* Професійні / торгові / відпускні коледжі. Ці коледжі нагадують українські професійно-технічні училища та можуть бути як державними, так і приватними. Зазвичай вони пропонують освіту з вузької спеціальності на початковому рівні, не вище ступеню бакалавра. Ці колледжі можуть зосереджуватися на юриспуденції, менеджменті, технології та педагогіці. Деякі надають професії медсестер та помічників доктора з оптометрії, радіології, гігієни. Інші готують студентів до роботи в культурі, мистецтві, кулінарії.

* Філії іноземних вищих навчальних закладів. Переважно такі філії були відкриті нещодавно, починаючи з кінця 20 століття, в історичних та центральних містах країни, зараз нараховуються біля 30 подібних закладів. Вони пропонують програми як для ізраїльських, так і для іноземних студентів на різному рівні, в тому числі до кандидатського ступеня. Їх швидкий ріст пов'язаний із швидким розвитком науки і технології в Ізраїлі та, відповідно, збільшення потреби у кваліфікованих працівниках.

У більшості країн Африки, зокрема у ПАР навчальний рік триває з лютого по грудень і складається з двох семестрів. Кожен семестр зазвичай складається з шести тижнів занять, один тиждень перерва, потім сім тижнів занять, і, нарешті, один тиждень для вивчення (так званий SWOT-тиждень), а потім іспити.

В університетах Африки використовується бально - рейтингова система оцінювання.

Рейтинг - дослівно з англійської - це оцінка, деяка чисельна характеристика якогось якісного поняття. Звичайно під рейтингом розуміється «накопичена оцінка» або «оцінка, що враховує передісторію». У практиці вищої школи рейтинг - це деякий числовий розмір, виражений, як правило, за багатобальною шкалою успішності, ( а саме - в Африці 100-бальною), що інтегрально характеризує і знання студента з одного або декількох предметів протягом визначеного періоду навчання (семестр, рік і т.д.)



3. Особливості технологій дистанційного навчання за допомогою традиційних ЗМІ та нових медіа на Африканському континенті

Африканський континент прийнято розділяти на Північну Африку та Африку південніше Сахари. Перша переважно арабська, але в історичному сенсі була включена в систему історико-культурних відносин Середземномор'я. Між Південно-Африканською республікою (ПАР) і Сахарою лежать країни, які в доколоніальній історії були географічно і культурно віддалені від Європи, мали інші принципи соціально-суспільного устрою. У 1960-70-ті роки склалися моделі мовлення електронних ЗМІ як повністю підконтрольних урядам, що носять «зарегульований» і ідеологічний характер. У країнах південніше Сахари поліетнічна структура суспільства нерідко поєднується з державним характером мовлення та мовою колишньої метрополії, зі зміщенням інтересу в бік її проблем. Часто там мовить і телерадіомовник минулої метрополії, який може спрямовувати увагу місцевих жителів в певний бік. Більшість країн і досі не можуть покрити територію власної країни наземними ретрансляторами, особливо погано функціонує телемовлення, що вимагає стаціонарного електроживлення або генератора, тому повсюдно поширено радіо. У Північній Африці ситуація з приймально-передавальною структурою, а також з компаніями, що виробляють власні передачі дещо краще. Особливістю мовлення в Африці є те, що мовлення не «дуальне», громадське і приватне як у Європі, а «потрійне» - державні (або громадське), приватні та общинні станції. Останні обслуговують локальні співтовариства (мовні, етнічні, релігійні, муніципальні і т.д.) на малопотужному обладнанні. При цьому учасники спільноти самі створюють передачі. Общинні станції некомерційні, існують на пожертви і спонсорство.

Сучасні дослідження вказують, що в країнах тропічної Африки пряме копіювання європейських і американських прийомів та методів подачі інформації не завжди ефективно. Вперше це проявилося в роки Другої світової війни, коли англійцями велася активна антинацистська пропаганда серед місцевого населення . Як результат «були створені такі форми подачі інформації, які враховували традиційну культуру континенту - передачі рідною мовою, з використанням стійких конструкцій з байок, оповідань, пісень та інших елементів культурного світу африканців» .

В останнє радіо застосовувалося як інструмент подолання неписьменності. В Ефіопії в 1970-і рр. радіо та ТБ поряд з мобілізованими студентами та інтелігенцією (рух Земеча що означає "Розвиток через співробітництво") вело роз'яснювальну роботу з селянами з питань реформ в країні. Багато з участю ЗМІ в цій країні було зроблено для подолання неписьменності.

Телебачення і радіо впливають на життя південноафриканців (у ПАР) набагато сильніша, аніж преса. У ПАР газети поширюються в основному в центральних районах, і навіть у найбільших містах їх читають тільки освічені люди. Менше половини дорослих у країні читають пресу.З крахом апартхейда в ПАР особливо актвізується рух націлений на підвищення освітнього рівня населення в країні і на континенті. Вже в 1990-х рр. пройшли організаційні заходи щодо оптимізації системи освіти. Так у 1996 р. в Південно-Африканській Республіці проходила конференція «Інформаційне суспільство та розвиток» (Information Society and Development Conference) та втілювалася ініціатива Економічної комісії ООН для Африки (Economic Commission for Africa, ЕСА) у справі формування Всеафріканського інформаційного співтовариства (African Information Society Initiative, AISI).

У 2000 р. розробили Всеафриканську програму дистанційного навчання (African Distance Learning Programme, ADLP). Міжнародний інститут ЮНЕСКО з планування освіти (UNESCO International Institute for Educational Planning, IIEP) перетворив свої навчальні курси до формату дистанційного навчання. Міжнародний інститут комунікацій і розвитку (International Institute for Communication and Development) став ініціатором серії круглих столів з питань розвитку інформаційних і комунікаційних технологій в Замбії, Буркіна Фасо, Гані, Танзанії. Південно-Африканська Республіка прийняла програму підвищення технологічного рівня освіти (Technology Enhanced Learning Programme), і в її межах була створена система телематики для Консорціуму африканського розвитку (African Development Consortium). При цьому намітився перехід ВНЗ ПАР до змішаних форм очно-заочного навчання, включаючи і дистанційні методи .

На Африканському континенті практикували в основному традиційні системи дистанційного навчання. Це кореспондентські системи з розсилкою матеріалів поштою, проте, з поширенням дротової радіотрансляційної мережі і покриттям територій радіосигналом стало використовуватися й радіомовлення. Радіоприймачами забезпечено зараз понад 60% населення регіону. Що стосується телебачення, то воно в багатьох країнах обмежено великими містами. Підключення до інтернету недостатньо, воно базується на технологіях мобільного зв'язку і тому за дорого та повільно за швидкістю.

Висновки. Розвиток навчального мовлення пройшло на континенті ряд етапів. На початковому етапі 1960-80-ті роки переважали загально просвітницькі і початкові шкільні передачі, побудовані за проектами національних урядів й міжнародних організацій. З 1990-х років ми бачимо інтеграцію зусиль африканських країн щодо підвищення якості освіти (включаючи і оцінки його якості). Поряд з громадськими інституціями, педагогічним співтовариством, ЗМІ також є стимулюючої складовою інформаційного середовища для учня і педагога. Інфраструктурне відставання континенту в галузі телекомунікацій та зв'язку стримує впровадження нових навчальних технологій на базі інтернету, обмежує впровадження сучасних інтерактивних форм ДО. Процес підключення шкіл до мережі в масштабі континенту тільки лише починається. Ось чому традиційні ЗМІ (ТБ і радіо) продовжують займати чільне місце в системі ДО континенту.

4. Доступ громадян до вищої освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Для того, щоб поступити в африканський університет, потрібно відучитися в початковій середній школі 3 роки і отримати свідоцтво про освіту старшого рівня середньої освіти (SSCE). Іспити проводяться африканськими екзаменаційними радами. Для отримання цього сертифіката необхідно скласти наступні іспити: точні науки, англійська мова, суспільні дисципліни, технічні та професійно-технічні предмети. Після здачі цих іспитів можна вступити до університету, середньо технічну навчальний заклад або педагогічний коледж.

В африканських країнах завжди були великі труднощі з будь-якою освітою, і тим більше, з вищою. Однією з країн, що прийшли на допомогу континенту ще в 60-ті роки, став Радянський Союз, який брав на навчання африканських студентів. Так країни Африки отримували необхідних фахівців. В даний час ці фахівці займають ключові стратегічні положення в економіці материка.

Доступ до вищої освіти залишається обмеженим, особливо для сільського населення. Основу системи вищої освіти в Африці складають університети, на частку яких припадає понад 80% студентів національних вузів. У країнах Африки на високому рівні організовано дистанційну освіту. Нормальною практикою є відправляти молодь вчитися за кордон.

В університетах Єгипту навчаються студенти і з інших країн, в тому числі і з України. Так, до прикладу, відомо що здійснюється міжнародна співпраця, зокрема Львівського інституту економіки і туризму, що є важливою стороною його наукової та навчально-педагогічної діяльності. Цього вимагає як Болонська конвенція про мобільність викладачів і студентів, норми якої зараз активно впроваджуються в системі української вищої освіти, так і сама специфіка інституту - вузькопрофільного державного вищого навчального закладу туристичного спрямування.

З огляду на це, ЛІЕТ і надалі активно налагоджує міжнародні зв'язки у сфері навчання, науки та практики. Зокрема, в листопаді між ЛІЕТ та Групою туристичних послуг «Вікторія» (м. Хургада, Єгипет) був підписаний договір про співпрацю, за яким вже цього року 19 студентів даного ВНЗ проходитимуть міжнародну практику, метою якої є об'єднання теоретичного знання з набуттям практичних навичок, удосконалення підготовки кваліфікованих фахівців, індивідуалізації та різноманітності форм навчання, культурного і духовного розвитку особистості, здійснення мовної практики. Додатковою метою є оволодіння студентами сучасними методами, технологіями, формами організації діяльності в галузі туризму.

Навчання в Університеті Гамбії ведеться навчання на чотирьох факультетах:

медицини та охорони здоров'я,

науки та сільського господарства,

гуманітарних і соціальних наук,

економіки і менеджменту.

Навчання ведеться з розподілом на семестри з початком і закінченням навчання у такі ж терміни, як і в Україні, тобто з 1 вересня і до 25-30 червня.

Між Урядом України та Урядом Республіки Гамбія було укладено Угоду про співробітництво у галузях економіки, освіти, науки і техніки, яка була ратифікована 22.02.2006 р., бажаючи розвивати і зміцнювати дружні стосунки двох країн і народів, прагнучи підтримувати і сприяти співробітництву в галузях економіки, освіти, науки і техніки на довгостроковій основі та на принципах рівноправ'я і взаємної вигоди приймаючи до уваги практику і норми міжнародного права, домовились про те, що сторони підтримуватимуть та сприятимуть розвитку освітнього, наукового і технічного співробітництва відповідно до діючого законодавства обох країн та багато інших моментів.

У Кабо-Верде й Гвінеї-Бісау кількість студентів, які навчаються за кордоном, переважає число студентів, які навчаються у своїй країні. У Гамбії понад 50 % студентів, які навчалися за кордоном,не повернулися назад. Більшість із них залишаються в США і Західній Європі, отримавши вищу освіту за кордоном. Це основний фактор, який негативно впливає на ступінь забезпеченості господарства країни висококваліфікованими працівниками.

В єгипетській столиці Каїрі в лютому 2012 року відбулася офіційна зустріч міністра культури Єгипту Мухаммада Сабір Араба з директором єгипетського відділення міжнародної культурної організації British Council Марком Стіфенсом. У рамках зустрічі було підписано важливу двосторонню угоду з посилення співпраці Єгипту та Великобританії у галузі освіти, науки та культури.

Двостороння угода відкриває новий етап у розвитку науково-культурного обміну між державами. Згідно угоди, у провідних єгипетських університетах розпочнеться масштабна програма обміну студентами, аспірантами та науковцями з британськими університетами. Так, студенти та викладачі факультету мистецтв при Каїрському університеті матимуть змогу пройти стажування у Національній академії мистецтв Великобританії у Лондоні. Студенти курсів акторської майстерності та драматургії Каїрського університету отримали гранти у Національному театрі британської столиці. До того ж, співробітники міністерства культури Єгипту отримуватимуть досвід у британських колег у національних архівах та палацах культури Лондону.

Ця угода є надзвичайно важливою для розвитку освіти, науки та культури Єгипту. З Марком Стіфенсом вдалось розглянути шляхи підвищення рівня освіти у сільських місцевостях Єгипту та затвердити програму розвитку талантів єгипетської молоді.

У свою чергу Марк Стіфенс оголосив про початок конкурсу грантів для єгипетських художників на проведення персональних художніх виставок у найбільших містах Великобританії.

Вже наступного навчального семестру до Каїрського університету на стажування прибудуть британські студенти, які вивчають арабську мову та літературу, історію Стародавнього Єгипту та міжнародні відносини, єгиптологію та історію коптської культури в Єгипті. Відтепер британські науковці мають розширений доступ до рідкісних архівних документів Національної бібліотеки Каїру та Александрійської бібліотеки.

Міністерство вищої освіти Єгипту організувало семінар для представлення проекту створення єгипетсько-італійського університету, угода про створення якого була підписана ще в 2008 році, повідомляє офіційний сайт єгипетської газети «Аль-Ахрам», ahram.org.eg.

Планується, що спочатку в університеті будуть відкриті чотири факультети: факультет будівництва та архітектури, факультет економіки та менеджменту, факультет літератури і факультет гуманітарних наук.

Отже, як можна помітити розвивається тісна співпраця і освітньому просторі між країнами Африки та Європи і світу.



Висновки

Отже, питання розвитку вищої освіти в країнах Африки стоїть досить гостро, проте для його вирішення вже здійснюються ряд заходів, по їх ліквідації.

Спеціаліст з ведення бізнесу в Африці -новий напрям для працевлаштування у недалекому майбутньому, так як великі компанії звернуться до розробки ресурсів цього континенту.

Цікавий факт: викладачі Південної Африки отримують чи не найбільшу заробітну плату порівняно з викладачами такого ж рівня інших країн. Газета "TheNewYorkTimes" вивчила, як різняться зарплати професорів в різних країнах світу. У своїй новій книзі "Зарплати професури", містер Альтбах і його співавтори досліджували зарплати, умови контрактів, пільги та компенсації викладачів державних університетів у 28 країнах.

За купівельною спроможністю, найгірше доводиться молодим викладачам в Китаї ($259 на місяць - розраховано за допомогою індексу, використаного в цьому дослідженні), їм платять менше, ніж колегам у Вірменії ($405) або Ефіопії ($864). У Канаді, де початкова зарплата викладача в середньому становить $5,733, а повноцінні професори отримують в середньому $9,485, у викладачів є більше причин радіти, ніж у їхніх колег у Сполучених Штатах, де молодим викладачам платять в середньому $4,950, а професорам $7,358. За цим показником США виявляється позаду Італії ($9,118), Південної Африки ($9,330), Саудівської Аравії ($8,524), Великої Британії ($8,369), Малайзії ($7,864), Австралії ($7,499), і Індії ($7,433). РФ виявилася єдиною країною, де викладачам ВНЗ платять менше, ніж в середньому становить валовий внутрішній продукт на душу населення - всього 60%.

До розв'язання питання вищої освіти в країнах Африки, була проведена Всесвітня конференція з вищої освіти - 2009: "Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку" ЮНЕСКО, Париж, 5-8 липня 2009 року. Світова Конференція наддала спеціальну увагу викликам і можливостям для пожвавлення вищої освіти в Африці - як важливого інструменту для розвитку континенту. Проблеми, підняті для Африканської вищої освіти, є притаманними повсюди у комюніке.

Еволюція якісної Африканської вищої освіти і сфери дослідження стимулюватиметься через інституційну, національну, регіональну і міжнародну співпрацю. Отже, існує потреба у стратегічній орієнтації у напрямку до встановлення/зміцнення такої співпраці. Африканські країни з добре розвинутими системами вищої освіти повинні поділитися з тими країнами, які мають менше розвинуті системи. Ми повинні бути рішучими у тому, щоб зробити Африканську вищу освіту інструментом регіональної інтеграції.

Розвиток області вищої освіти в Африці також буде прискорено встановленням механізму забезпечення якості на регіональному рівні. У зв'язку з чим, ми наполягаємо на швидкому здійснені ініціативи Африканської Асоціації Університетів (AAU), за підтримки UNESCO, щоб стимулювати створення національних, субрегіональних і регіональних систем забезпечення якості.



Список використаної літератури

1. Вища освіта і Болонський процес: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І., Язвінська О.М., Данчук В.Д. - К.: Знання України, 2006. - 440 с. - Бібліогр.:с. 427-439.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. -К. : Академія, 2003. - 688 с.

2. Громова О. Миграции в Африке / О. Громова // Азия и Африка сегодня. - 2008. - № 4. - С. 15-21.

3. Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн, що розвиваються / М. М. Книш. - Л. : Вид. центрЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 264 с.

4. Косухин Н. Д. Африка : политизация этничности / Н. Д. Косухин // Вестн. Рос. ун-тадружбынародов.Сер. : Политология. - 2006. - № 1 (6). - С. 100-108 [Электронный ресурс]. - Режим доступа :http://www.africa.org.ua/library/01.htm

5.Світова доповідь з моніторингуОДВ. Освіта всім. Охопити знедолених.UNESCO, 2010. з. 58

6. Доповідь про проведення цілей у галузі розвитку, сформульованих в Декларації тисячоліття за 2010 рік. ООН, Нью-Йорк,2010.с. 25

7. Д. Блум, Д.Каннинг, До. Чан Вища освіта із бідністю у Африці// Економіка освіти №1,2007,с.68-69

8. Офіційний сайт Каїрського університету http://cu.edu.eg/page.

9. Дані з освітнього порталу http://www.osvita.org.ua

Размещено на Allbest.ru

...