Особливості ігрової діяльності розумово відсталих дітей дошкільного віку

Щоб домогтися гри справжньої, емоційно насиченої, що включає інтелектуальне рішення ігрової задачі, педагогу необхідно комплексно керувати формуванням, а саме: цілеспрямовано збагачувати тактичний досвід дитини, поступово переводячи його в умовний ігровий план, під час самостійних ігор спонукати дошкільника до творчого відображення дійсності.

Емоції цементують гру, роблять її цікавою, створюють сприятливий клімат для взаємин, підвищують тонус, який необхідний кожній дитині частка його душевного комфорту, а це, у свою чергу, стає умовою сприйнятливості дошкільника до виховних дій і спільної з однолітками діяльності.

Гра динамічна там, де керівництво направлено на поетапне її формування, з урахуванням тих факторів, які забезпечують своєчасний розвиток ігрової діяльності на всіх вікових щаблях. Тут дуже важливо спиратися на особистий досвід дитини. Сформовані на його основі ігрові дії набувають особливе емоційне забарвлення. В іншому випадку навчання грі стає механічним.

Всі компоненти комплексного керівництва формування гри взаємопов'язані і однаково важливі при роботі з дітьми раннього віку.

У міру дорослішання дітей змінюється і організація їх практичного досвіду, який спрямований на активне пізнання реальних взаємин людей у процесі спільної діяльності. У зв'язку з цим оновлюється зміст навчальних ігор та умови предметно-ігрового середовища. Зміщується акцент активізує спілкування дорослого з дітьми: воно стає діловим, спрямованим на досягнення спільних цілей. Дорослі, виступають в ролі одного з учасників гри, спонукаючи дітей до спільних обговорень, висловлювань, спорах, бесід, сприяють колективному рішенню ігрових завдань, в яких відбивається спільна суспільно-трудова діяльність людей.

Отже, сформованість ігрової діяльності створює необхідні психологічні умови і сприятливий грунт для всебічного розвитку дитини. Всебічне виховання дітей з урахуванням їх вікових особливостей потребує систематизації використовуваних у практиці ігор, встановлення зв'язків між різними формами самостійної ігрової і не ігрової діяльності, що протікає в ігровій формі. Як відомо, будь-яка діяльність визначається її мотивом, тобто, тим, на що ця діяльність спрямована. Гра є діяльністю, мотив якої лежить у ній самій. Це означає, що дитина грає в те, у що їй хочеться грати, а не заради одержання якого-небудь конкретного результату, що типово для побутової, трудової і будь-якої інший продуктивної діяльності.

Гра, з одного боку, створює зону найближчого розвитку дитини, а тому є провідною діяльністю в дошкільному віці. Це пов'язано з тим, що в ній зароджуються нові, більш прогресивні види діяльності і формування вміння діяти колективно, творчо, довільно керувати своєю поведінкою. З іншого боку, її зміст живлять продуктивні види діяльності і постійно розширюється життєвий досвід дітей.

Розвиток дитини в грі відбувається, перш за все, за рахунок різноманітної спрямованості її змісту. Є ігри, прямо націлені на фізичне виховання (рухомі), естетичне (музичні), розумовий (дидактичні і сюжетні). Багато які з них в той же час сприяють моральному вихованню (сюжетно-рольові, ігри-драматизації, рухливі та ін.).

Прогресивне, розвиваюче значення гри полягає не тільки в реалізації можливостей всебічного розвитку дитини, але і в тому, що вона сприяє розширенню сфери їхніх інтересів, виникнення потреби в заняттях становленню мотиву нової діяльності - навчальної, що є одним з найважливіших факторів психологічної готовності дитини до навчання в школі.

3. Корекційно-розвивальні заняття для дітей із розумовою відсталістю

Завдання: навчити дитину з психофізичною вадою сприймати себе як особистість, усвідомлювати власні можливості. Сформувати у дітей уміння співчувати іншим, конструктивно реагувати на розчарування та невдачі, самостійно приймати рішення, орієнтуватися в суспільному житті і вміти спілкуватися з іншими дітьми.

Обладнання: картки із зображенням облич, які виражають різні емоційні стани; папір; олівці; пухнасті іграшки( пташка, вовк, кіт); дитячий посуд; «чарівна» коробка; малюнки із зображенням машини, метеликів.

Хід заняття:

1. Організаційний етап.

- Діти, де можуть траплятися дива? Правильно, у казці. Ми сьогодні з вами теж будемо мандрувати. Далеко нам доведеться добиратися, тому поїдемо на машині. Хто вміє керувати машиною? Адже ми їдемо в казку, де відбуваються різні дива… Ось вони почалися: зараз ми всі перетворюємося на водіїв.

Логоритмічна вправа « Ми - водії».

- Їдем, їдем на машині. Натискаєм на педаль. Газ включаєм, виключаєм. Пильно дивимося вдаль. Двірники зчищають краплі. Вправо - вліво. Без води! У кабіну дмуха вітер. Водії ми - хоч куди!

2. Підготовчий етап.

- Ось і казкова країна, де живе багато казкових героїв. Нас зустрічає казковий кіт Ананас.

Гра «Піжмурки».

Усі діти йдуть, танцюють, співають якусь пісеньку і ведуть «кота» із зав'язаними очима. Підводять його до дверей та пропонують узятися за ручку, а потім усі разом кажуть:

- Кіт, кіт Ананас! Ти лови три роки нас!

Після того, як діти проспівають останні слова, вони розбігаються в різні боки. «Кіт» має ловити дітей. Усі діти бігають поряд із «котом» та дражнять його.

3. Основна частина.

Гра « Слухай уважно».

- Подорожуємо далі по казковій країні.

Діти крокують під музику. Потім музика раптом припиняється, а учитель тихо вимовляє команду( сісти на стільці, піднести праву руку, присісти тощо). Гра виконується доти, доки діти уважно слухають і контролюють себе.

Гра «Емоційний словник».

- Діти, у казковій країні багато різних героїв. Давайте познайомимося з ними.

Перед дітьми розкладаються картки із зображеннями облич, які виражають різні емоційні стани. Дитині пропонується відповісти на запитання: «Які емоційні стани зображені на картках?» Після цього дитині пропонується згадати, коли вона сама була в такому стані. Як вона почувалася у цьому стані? Чи хотіла б вона повернутися в цей стан? Чи може цей вираз обличчя відображати стані іншої людини? Які стани в тебе ще бувають? Давай їх намалюємо.

Гра «Маленька пташка».

- Діти, ми на своєму шляху зустріли пташку. Вона потребує нашої допомоги.

Дітям по черзі дають у руки пухнасту пташку або іншу іграшку. Вчитель каже: «До тебе прилетіла маленька пташка. Вона така тендітна й беззахисна. Вона дуже боїться ворона! Підтримай її, поговори з нею, заспокой її».

Дитина бере до рук пташку, тримає її, говорить заспокійливі слова і заспокоюється сама.

Гра «Магазин посуду».

- Наш шлях привів нас до казкової крамниці.

Вчитель розставляє посуд на вітрині, а діти стають у чергу. Дитина просить продавця (вчителя) продати, наприклад, тарілку. Продавець «продає» лише тоді, коли покупець назве її колір і вкаже її місце на вітрині. Наприклад: «Продайте мені, будь ласка, зелену тарілку, яка стоїть на верхній полиці ліворуч». Гра закінчується, коли весь посуд буде куплений.

Гра « За що мене можна любити?».

- Діти, ми зустріли казкового вовка. Для того, щоб ми змогли подорожувати далі по казковій країні, необхідно кожному з вас назвати ті свої якості, за які, на ваш погляд, вас можна любити.

Гра « Вигадай собі ім'я».

- Діти, для того, щоб ми могли подорожувати далі, необхідно кожному вигадати собі ім'я, яке б він хотів мати.

Вчитель запитує в дітей, чому саме ці імена вони обирають, чому їм не подобаються їхні справжні імена.

Примітка: як правило , відмова від власного справжнього імені означає, що дитина незадоволена собою або намагається стати кращою ( у своїй уяві), ніж вона є насправді.

Гра « Найдорожче у світі».

- Діти, у мене в руці чарівна коробка. У ній - найдорожче у світі. Підходьте до мене по черзі й дивіться у неї. Подумайте, що ж найдорожче у світі ви там побачили?

Гра « Створи свій танець».

- Діти, ми зустріли з вами чарівних метеликів, які весело кружляють у танці. Давайте й ми затанцюємо з ними.

Вчитель стає в коло. Під музику швидко виконує кілька танцювальних рухів, усі інші копіюють танець. Потім він торкається будь - якого учасника. Той виходить у центр і створює свій танець, а далі інші учасники.

Гра «Усмішка».

- Діти, ми весело подорожували з вами по казковій країні. А зараз давайте уявимо собі, що ви дуже щасливі! Відчуйте, як ваша усмішка лине із серця та піднімається, торкається ваших губ. Ви усміхаєтеся! Гарного вам настрою!

4. Підсумок заняття.

- Пора повертатися. А повернемося ми вже не на машині, а на повітряній кулі.

Вправа на дихання « Повітряна кулька».

Звучить спокійна музика. Діти сидять на стільчиках:

- Відкиньтеся на спинку стільця, спина пряма і розслаблена, руки складені на грудях, щоб пальці сходилися;

- Вдихніть глибоко повітря носом, уявіть, що ваш живіт - це повітряна кулька. Чим глибше вдихаєш, тим більша кулька. А зараз видихайте ротом, щоб повітря відлетіло з кульки;

- Не поспішайте, повторіть. Дихаєте і уявляєте собі, як кулька наповнюється повітрям і стає все більша і більша;

- Поволі видихайте ротом, неначе повітря виходить з кульки;

- Зробіть паузу, порахуйте до п'яти;

- Дихайте й відчувайте, як ви наповнюєтеся енергією й гарним настроєм.

Рефлексія:

- Сподобалася вам подорож?

- Що саме?

- Що було важко виконувати?

Висновки

розумовий відсталість дошкільний

Проблема розумово відсталих дітей досить повно розроблена у вітчизняній і закордонній літературі. Над нею працювали Г.С. Тарасенко, Т. Янкевич, М. Кузьміна, Ю.А. Косенко та інші. Це й дозволило нам провести ретельний аналіз літератури з цієї проблеми і зробити такі висновки. Сьогодні надзвичайно велике значення має зміст освіти та її якість. Важливими є сучасні зміни в системі дошкільної освіти, які безпосередньо впливають на зміст корекційно-виховного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Справді, педагогічна занедбаність може бути настільки глибокою, що призводить до незворотних змін у вищій нервовій діяльності.

Діти з розумовою відсталістю у ступені дебільності можуть вчитися за програмою спеціальної допоміжної школи, що базується на програмі початкової масової школи, до якої додається спрощене вивчення історії, географії, біології, побутової хімії та фізики. Особливе місце у шкільній освіті розумово відсталих дітей посідає трудове навчання, соціально-побутова орієнтація.

Сформулювати наукове поняття означає не лише дати йому визначення та виявити його природу, а й відокремити його від понять, що належать разом з ним до однієї категорії. Отже, щоб зрозуміти сутність розумової відсталості, необхідно визначити, чим вона відрізняється від інших видів аномалій. Важливість вивчення цього питання зумовлена ще й необхідністю вирішувати проблеми диференційної діагностики.

Завдання корекції полягає у тому, щоб забезпечити можливість соціальної адаптації дитини шляхом розвитку вищих психічних функцій, оптимізації соціальної ситуації розвитку, формування різних видів діяльності.

Ефективність корекційної роботи залежить від дотримання її принципів, основу яких було закладено працями в галузі дефектології Л.С. Виготського, а також його послідовників (Л.В. Занков, І.М. Соловйов, Г.М. Дульнєв, Ж.І. Шиф, В.І. Лубовський, В.М. Синьов, Н.М. Стадненко та ін.).

Дитина оволодіває вмінням поводитися згідно з прийнятими в нашому суспільстві моральними принципами. Ідеальним результатом виховання можна вважати таке моральне виховання особистості, за якого повністю збігаються рівні розвитку моральної свідомості й моральної поведінки, коли вчинки, поведінка учнів знаходяться в повній гармонії з їх світоглядом, поглядами, свідомістю, переконаннями. В розумово відсталої дитини необхідно виховувати навички суспільної поведінки навіть у тих випадках, коли вона не в змозі зрозуміти глибину суспільного змісту.

Завдання вихователя -- виховання правильної морально-етичної поведінки, а саме: формування вміння думати про інших, рахуватися з їхніми потребами та бажаннями, вмінням співпереживати. У дітей з вадами інтелекту (в поєднанні з порушенням емоційно-вольової сфери і вторинним недорозвитком мовленням) виникають труднощі у розумінні та усвідомленні того, що відбувається навколо них; вони не вміють співчувати, не помічають проблем інших, не намагаються допомогти їм. Тому дуже важливо виховувати у таких дітей емпатію -- соціальне моральне співпереживання, співчуття до інших, а головне -- навчити допомагати іншим. Недорозвиток чи порушення розвитку пізнавальних процесії та емоційно-вольової сфери у розумово відсталих дітей не слід розглядати як незмінні.

Виховання розумово відсталих дітей у процесі корекційної роботи не зводиться лише до виправлення наявних відхилень у розвитку, а спрямоване на формування нових якісних досягнень особистості.

Гра -- це один із засобів згуртування дитячого колективу. Вона допомагає педагогу розкрити духовний світ дитини. Гра являє собою таку діяльність, де діти в ігрових умовах відтворюють життя дорослих, працю та стосунки між ними. У грі дитина задовольняє свою потребу в спілкуванні з дорослими у спільному житті з ними.

Вплив гри на особистість може проходити як цілеспрямовано, так і спонтанно. У цьому процесі величезну роль грає школа та батьки. Не випадково. Аналізуючи літературу, ми дійшли висновку, що є основним засобом ігрової діяльності для розумово відсталих дітей. З дослідження випливає, так як пізнавальний інтерес у молодших школярів досить великий, то наявність гри - це перша з умов успішного виховання. Сила емоційного впливу є шляхом проникнення в дитячу свідомість, і законним способом формування особистості.

Батьківська любов - джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку. Сприятливий психологічний клімат у сім'ї - основа позитивного розвитку дитини. Батькам потрібна реальна допомога й підтримка, щоб вивести дитину із замкнутого простору й залучити до повноцінного життя.

Отже, наша гіпотеза, заявлена на початку роботи, підтвердилася. Справді, ігрова діяльність, використовувана в організації корекційно-розвивальної та виховної роботи, є ефективним засобом для формування ігрової діяльності у розумово відсталих молодших школярів. Досвідчені педагоги, знаючи це, здатні виховати сформовану особистість. Проте, практично ми зіштовхуємся з тим, що вчителі мало користуються ігровим процесом при організації корекційно-розвивальної роботи з розумово відсталими дошкільниками. На нашу думку, реалізуючи повноцінно ігрову діяльність в молодшому шкільному віці, вчитель забезпечує у майбутньому становлення такої харизматичної особистості, яка буде поєднувати у собі духовне багатство, істинні естетичні якості, моральну чистоту і високий інтелектуальний потенціал.

Література

1. Анеліна Н. Корекційно - розвивальні заняття для молодших школярів, які мають порушення психофізичного розвитку.// Психолог, 2005. - №14.- С.18 - 25.

2. Батищева Г. Музикотерапія як метод психокорекції.// Психолог, 2005. - № 14. - С. 25 - 32.

3. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6т. Основы дефектологии // Под.ред. Т.А. Власовой. - М.: Педагогика, 1983. - Т.5. - 368с.

4. Грицюк Н. Діти з порушенням психофізичного розвитку. // Дефектолог, 2008. - №12. - С.45 - 58.

5. Діти з обмеженими фізичними розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання. - К., 1997. - 127с.

6. Дульнев Г.М. Учебно - воспитательная работа во вспомогательной школе. - М.: Просвещение, 1981. - 176с.

7. Еременко И.Г. Познавательные возможности учащихся впомогательной школы. - К.: Рад.шк., 1972. - 130с.

8. Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися? Методичний посібник присвячений питанням психолого - педагогічної допомоги молодшим школярам із труднощами у навчанні. - К.: Початкова школа, 2003. - 128с.

9. Исаев Д.Н. Умственная отсталость у детей и подростков. - СПб.: Речь, 2003. - 391с.

10. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. - М.: Медицина, 1985. - 327с.

11. Мамайчук И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. - С.Пб.: Речь, 2003. - 4000с.

12. Мочаліна Н. Корекційно - розвивальні заняття для дітей із затримкою психічного розвитку. // Дефектолог, 2007. - №3. - С.9 - 12.

13. Нуженко Т. Роль етичних бесід у моральному вихованні розумово відсталих дітей. // Дефектолог, 2008. - №3. - С. 32 - 43.

Размещено на Allbest.ru