Методика вивчення шкільного курсу астрономії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальні питання методики викладання астрономії

Основне завдання методики викладання це органічно поєднати навчальний і виховний процеси з метою формування наукового світогляду. Такий підхід до навчання передбачає виконання трьох його основних функцій: освітньої, розвивальної та виховної.

Особливе місце у розв'язанні цього питання належить курсу астрономії, загальноосвітні завдання якого розкриваються під час ознайомлення з сучасними уявленнями про будову Всесвіту і методами його вивчення, показі практичної спрямованості курсу астрономії. Виховний характер навчання реалізується на матеріалі всього курсу астрономії під час формування діалектико-матеріалістичного світогляду. Розвиваючий характер навчання на уроках астрономії полягає в розвитку мислення учнів, у формування навичок робити висновки й узагальнення, порівнювати явища і факти, вчитися виділяти головне, творчо застосовувати знання на практиці.

Початкові відомості про Землю, закономірності її обертання навколо Сонця, короткі відомості про планети Сонячної системи учні дістають на уроках природознавства ще у 5 класі. Подальше знайомство з елементами астрономії відбувається на уроках географії, хімії, фізики. Вивчення астрономії у старших класах узагальнює, поглиблює, розширює вже набуті знання і формує в учнів сучасну наукову картину світу. До курсу астрономії входять поняття, явища, закони і закономірності, гіпотези, теорії, методи науки і практичне використання астрономії, узагальнення світогляду.

У «Вступі» до підручника «Астрономія» визначено завдання науки астрономії, розкрито її тісний зв'язок з іншими науками, уточнено її роль у пізнанні навколишнього світу. Розглянуто такі явища, як добовий і річний рухи зоряного неба і наведено поняття небесної сфери. Показано практичне застосування астрономії.

У розділі «Будова Сонячної системи» подано історичні відомості щодо розвитку уявлень про Сонячну систему, вивчаються закони Кеплера, пояснюється закон всесвітнього тяжіння на прикладі Сонячної системи. Розкрито практичне значення астрономії під час використання законів Кеплера для руху штучних небесних тіл. Учнів ознайомлено з радіолокаційним, фотографічним та радіоастрономічним методами дослідження. Сучасними методами визначення відстані, розмірів, мас небесних тіл підтверджується об'єктивність процесу пізнання.

Програма передбачає проведення спостережень, які дають змогу зрозуміти поняття планети, зорі, скупчення зір, галактик і явищ, зміни фаз Місяця, сонячні плями, пропонує демонстрування явищ небесної сфери за допомогою моделей, фотографій, таблиць, кінофільмів.

За класифікацією, запропонованою вченим педагогом Ю. К. Бабанським, існують такі методи навчання:

1) методи організації і здійснення навчально-виховної діяльності;

2) методи стимулювання і мотивації учіння;

3) методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Вибираючи методи, треба враховувати мету і завдання навчання, зміст навчального матеріалу, рівень підготовки учнів. Як правило, жодний метод не застосовують самостійно. Чуттєве сприйняття навчального матеріалу на уроках астрономії реалізується за системою перцептивних методів, до яких входять словесні (розповідь, лекція, бесіда), наочні (ілюстрації, демонстрування) і практичні (спостереження, вправи) методи. Розумова діяльність учнів відбувається під час викладання астрономії за допомогою логічних методів (індукції, дедукції, аналізу, узагальнення, порівняння, моделювання). Індивідуальний підхід більш доцільний, коли вивчаються закономірності будови Сонячної системи, фізичні властивості Сонця і зір, формуються поняття Галактики, Всесвіту. Дедуктивний метод ефективний під час вивчення законів руху планет і штучних тіл.

Важливу роль в астрономії відіграє порівняльний метод. Наочними порівняннями користуються, коли з'ясовують різноманітні характеристики Сонячної системи і зоряного світу. Часто в астрономії використовують метод аналогії. Наприклад, аналогічно поняттю концентрації молекул вводиться поняття зоряної густини. В окремих випадках метод аналогії застосовують у поєднанні з моделями.

Значну роль в астрономії відіграє метод моделювання. Моделі використовуються як на вступних уроках, так і в розділі астрофізики. Наприклад, телурій (разом з кулькою) або модель планетної системи і проекційний апарат допомагають продемонструвати сонячні та місячні затемнення тощо.

Деякі уроки доцільно розпочинати з проблемно-пошукових методів, які допомагають створити проблемну ситуацію, зацікавити матеріалом, що вивчається, показати його практичне значення.

Результат навчання визначають такими методами контролю:

Усний контроль. Практично на всіх етапах навчання застосовують усний контроль. Його використовують під час закріплення знань учнів, викладання нового матеріалу, для узагальнення й систематизації знань. Існують індивідуальні та фронтальні перевірки. З окремих питань програми учням доручають робити доповіді й повідомлення про найновіші відкриття і досягнення. Кращі з них доцільно виносити на навчальні конференції або заслуховувати на уроці.

Письмовий контроль. Такий контроль дає змогу перевірити якість засвоєння певного матеріалу відразу в учнів всього класу. Його проводять у вигляді контрольної роботи, яка розрахована на весь урок і охоплює матеріал з певної теми, або самостійних робіт розрахованих на 10 - 15 хв, які містять питання одного-двох уроків. Одним з видів таких робіт є програмовий контроль, який дає змогу зекономити багато часу.

Контроль спостереження. Цей контроль полягає у перевірці результатів спостережень у оформленні звітів про ведення групових та індивідуальних спостережень.

Удосконалити методи навчання неможливо без створення відповідної матеріально-технічної бази і впровадження у навчально-виховний процес сучасних технічних засобів навчання.

Успішному вивченню програмового матеріалу сприяють не тільки методи, а й різноманітні форми навчання.

Урок. Основною формою занять з астрономії є урок. Він дає змогу подати і перевіряти знання, виробляти вміння й навички, організовувати самостійну роботу. Найбільш прийнятною класифікацією уроків є класифікація за дидактичною метою. Існують такі типи уроків: засвоєння нових знань, узагальнення і систематизація знань, контролю знань та навичок, комбінований урок.

Конференція. На відміну від уроку на конференції учні здобувають нові знання головним чином з літератури та доповідей однокласників. На конференцію пропонується виносити матеріал, в якому учні можуть розібратися самостійно. Конференцію можна присвятити узагальненню і систематизації одного з розділів програми. Основне її призначення полягає в тому, що в процесі підготовки до неї учні повинні навчитися самостійно аналізувати й узагальнювати матеріал, відокремлювати головне від другорядного, добирати ілюстрований матеріал, набувати навичок роботи з літературою. Бажано проводити одну-дві конференції у році.

Семінар. На відміну від конференції семінар потребує від учнів більшої самостійності в опрацюванні літератури, оскільки дає змогу аналізувати й узагальнювати різні погляди з даного питання.

Практичні роботи. Існують групові та індивідуальні практичні роботи. Перші проводяться на спостережному майданчику під керівництвом учителя, другі - самостійні спостереження за завданням учителя. Програма передбачає проведення трьох вечірніх і одного денного занять. Самостійні спостереження виконуються учнями протягом навчального року.

Екскурсія. Екскурсії відіграють важливу роль у поглибленні знань учнів. Вони наочно демонструють зв'язок теорії з практикою. Екскурсії поділяються на вступні та заключні. Проте їх можна проводити там, де є астрономічна обсерваторія, астрометрична станція, планетарій.

Для актуалізації опорних знань, мотивації навчання, узагальнення і систематизації знань використовують навчальні задачі з астрономії. Вони сприяють кращому засвоєнню матеріалу, допомагають контролювати набуті знання, формують уміння і навички, підвищують зацікавлення предметом, здійснюють між предметні зв'язки. Розв'язування задач з астрономії сприяє формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, знайомлять з досягненнями науки і техніки.

Добираючи задачі, вчитель може використати вправи з підручника, задачі з посібників Б. О. Воронцова-Вельямінова «Збірник задач з астрономії» і В. Г. Чепрасова «Завдання, запитання і задачі з астрономії». Корисними можуть бути також посібники Г. І. Малахової і Є. К. Страут «Дидактичний матеріал з астрономії».

Класифікація задач з астрономії аналогічна класифікації задач з фізики. Вони складені відповідно до розділів астрономії. Іноді зустрічаються комбіновані задачі двох розділів. Розрізняють задачі з абстрактним і конкретним змістом. Такі задачі корисно застосовувати для закріплення астрономічних понять і характеристик або для повторення матеріалу. Є також цікаві задачі, які значно пожвавлюють уроки астрономії. Особливо велика їх роль в активізації та мотивації навчання.

За умовами задачі поділяються на текстові, експериментальні, графічні, задачі-малюнки, задачі-таблиці, а за методом розв'язування - на логічні, обчислювальні, графічні, експериментальні. Особливість логічних задач полягає в тому, що їх умови акцентують увагу учнів на суті розглядуваних явищ.

Обчислювальні задачі розв'язують арифметичним, алгебраїчним та геометричними способами. Слід зазначити, що переважну більшість задач можна розв'язати алгебраїчним методом. Застосування графічних задач дає змогу розвивати навички читання і побудови графіків.

Експериментальними називаються задачі, в яких експеримент дає відповідь на задане запитання, є засобом визначення величини або перевірки розрахунків. Прикладом таких задач є визначення географічної широти місця спостереження за Полярною зіркою, періоду осьового обертання Сонця за зміщанням його плям.

Треба мати на увазі, що методи і прийоми розв'язування задач з астрономії такі ж самі, як і у фізиці.

Розрізняють ще один метод викладання астрономії у школі - позакласна робота. Позакласна робота з астрономії має велике виховне значення. Вона не тільки сприяє розширенню і поглибленню знань, а й розвиває творчу активність учнів. Позакласна робота може набувати різних форм: занять гуртка, конференції, тематичні вечори.

Заняття астрономічного гуртка. Основною формою позакласної роботи з астрономії є заняття гуртка. У школі можна організовувати астрономічний гурток для учнів 5 - 9 класів і окремо - для 10 - 11 класів. Можна об'єднати їх в один гурток і відповідно розділити між ними обов'язки. Доцільно проводити заняття два рази на місяць. Робота гуртка буде ефективною, якщо його будуть відвідувати не більше 10 - 15 учнів. Для успішної роботи гуртка важливо на початку року скласти календарний план, враховуючи побажання учнів, і відповідно до загальношкільного річного плану. Програма гуртка повинна складатись з теоретичного і практичного матеріалу. При цьому слід брати до уваги можливі істотні поправки, що вносить погода. Доцільно, щоб частину спостережень учнів виконували за індивідуальним графіком. Форми звітності гуртка можуть бути найрізноманітнішими: астрономічні бюлетені, газети, конференції, тематичні і звітні вечори.

У кабінеті фізики і астрономії треба мати стенд «Куточок спостерігача», з якого учні можуть довідатися, що можна спостерігати найближчим часом. На стенді вивішують план спостережень, складеним за астрономічним календарем і картою зоряного неба, відомості про поточні астрономічні явища.

Конференція. Можливі такі форми проведення конференцій: традиційна з доповідями, які чергуються з демонстрації фільмів або презентацій, і конференції у формі симпозіуму.

Вечір астрономії. Є різні види вечорів: тематичні, цікаві, звітні, запитань і відповідей. Орієнтовні теми вечорів: 1. «Закони всесвітнього тяжіння»; 2. «Чи самотні ми у Всесвіті?»; 3. «Ми і Сонце»; 4. «Планета Земля».

Іноді проводять комплексні вечори: «Ми народилися, щоб казку втілити в дійсність», «Дивовижне поруч». Основною темою цих вечорів має бути астрономічна тематика.

Позакласне читання. Науково-популярна література не тільки викликає інтерес до предмета і знайомить з проблемами сучасної науки, а й поглиблює знання. Бажано читацькі конференції проводити разом з бібліотекарями. Необхідно періодично влаштовувати виставки додаткової літератури.

всесвіт астрономія навчальний

2. Аналіз навчальної програми з астрономії

Астрономія -- наука про небесні світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про будову і розвиток Всесвіту в цілому, є однією із важливих складових природознавства. Сучасна астрономія -- всехвильова, експериментальна й еволюційна наука. У кожному космічному явищі і процесі ми спостерігаємо прояви основних, фундаментальних законів природи. У наш час на підставі астрономічних досліджень значною мірою формуються принципи пізнання матерії і Всесвіту, найважливіші наукові узагальнення.

Невпинно зростає практична значимість астрономічних досліджень, що суттєво сприяють розвитку фізики, хімії, інших природничих наук, техніки і енергетики. Зв'язок астрономії з іншими науками, її вплив на розвиток культури і технологій є складним і багатогранним.

Рівень розвитку астрономії визначає основи світогляду переважної більшості людства. Астрономія продовжує суттєво впливати на розвиток усіх філософських вчень.

Головною метою вивчення астрономії за програмою профільного рівня є систематизоване формування основ знань про методи і результати вивчення законів руху, фізичної природи, еволюції небесних тіл та Всесвіту в цілому.

Засвоєння астрономічних знань має бути на рівні, необхідному для їх подальшого використання в професійній діяльності, формування наукового світогляду, продовження астрономічної освіти.

Курс астрономії покликаний показати розвиток уявлень про будову Всесвіту як одну з найважливіших сторін тривалого і складного шляху пізнання людством навколишньої природи і свого місця в ній, сприяти формуванню сучасної наукової картини світу.

Основними завданнями вивчення астрономії за цією програмою, що ґрунтуються на вимогах Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, є:

-- оволодіння учнями основами знань про методи і результати досліджень фізичної природи небесних тіл і їх систем, будови і еволюції Всесвіту;

-- набуття системних знань про походження природних об'єктів Всесвіту, їх фізичних властивостей, законів руху та еволюції, уявлень про походження, будову та еволюцію Всесвіту в цілому;

-- знання і розуміння ролі астрономії в пізнанні фундаментальних знань про природу, використання яких є базою науково-технічного прогресу;

-- усвідомлення різниці між “астрономією” і “астрологією”, яка є реліктом історії розвитку цивілізації.

Необхідно, щоб учні розуміли, що сучасні принципи астрології науково не обґрунтовані, носять необдуманий, міфологічний характер, підтримують містичне ставлення до природи.

Програма включає 5 розділів, що містять 19 тем (загалом 35 годин, у т.ч. одна резервна), питання яких охоплюють увесь зміст сучасної астрономії. Запропонована послідовність навчальних тем обумовлена психологічними особливостями сприйняття людиною довкілля і спирається на великий історично-методологічний досвід вивчення курсу астрономії саме у такій послідовності.

Важливого ознакою програми є відображення в ній місця і ролі України як космічної держави, що має широкорозвинену інфраструктуру космічної галузі та астрономічних установ.

Особливість навчально-виховного процесу під час вивчення курсу астрономії зумовлена суттю астрономії як науки. З одного боку, в ній присутні такі спостережні об'єкти та явища, походження яких завжди цікавило людей. З іншого боку, астрономія -- це точна наука, яка використовує значний математичний апарат, знання з фізики, хімії, біології, геології та інших наук, сучасні комп'ютерні методи обробки та візуалізації інформації. За комплексом понять і явищ, які вивчає астрономія, ця дисципліна узагальнює і завершує цикл природничого навчання.

Під час вивчення астрономії необхідно у повній мірі використати знання і вміння учнів, засвоєних у процесі вивчення інших природничо-наукових предметів, у першу чергу з фізики. Взаємозв'язок астрономії та фізики є особливим -- астрономія містить у собі весь діапазон понять сучасної фізики й у повній мірі базується на її законах.

Організовуючи навчально-виховний процес, необхідно використовувати різні методи, зокрема словесні (учбова лекція, розповідь, бесіда тощо), наочні (використання приладів і моделей, аудіовізуальні засоби навчання) та практичні заняття (вправи, спостереження).

Практична частина програми та розв'язування задач є обов'язковими і нерозривними її складовими. Практичні роботи, включені в програму, мають для курсу астрономії таке ж важливе значення, як і лабораторні роботи в курсах інших природничих наук. Уміння, сформовані під час виконання практичних робіт, дозволять учневі:

-- застосовувати на практиці різні астрономічні методи;

-- опановувати елементами проведення науково-дослідної роботи;

-- співвідносити результати практичної діяльності з теорією;

-- використовувати на практиці міжпредметні зв'язки.

Запропонований перелік практичних робіт є орієнтовним. Учитель може обирати тематику робіт з огляду на можливості навчального закладу щодо технічних засобів навчання.

Розв'язування задач, особливо типових, має сприяти закріпленню вивченого матеріалу, демонструвати єдність астрономії з математикою та іншими предметами природничого циклу.

Особливо важливим для курсу астрономії є проведення спостережень небесних світил. Астрономічні спостереження можна проводити впродовж усього навчального року. Важливо наперед показати ті об'єкти і явища, які належить вивчати. Під час підготовки і проведення спостережень необхідно пояснити учням, як користуватись “Шкільним астрономічним календарем” чи “Астрономічним календарем” та рухомою картою зоряного неба. Необхідно заохочувати учнів до самостійного проведення астрономічних спостережень.

Астрономія -- один із предметів природничого циклу, а тому в процесі її вивчення необхідно використовувати ті методи, які, зокрема, успішно використовуються під час вивчення фізики. Необхідно розділяти навчальний матеріал на основні інформаційні блоки, виділяти в них головні ідеї, поняття та ключові слова, організовуючи в такий спосіб навчальну діяльність учнів, концентруючи їхню увагу на головному і створюючи фундамент для опанування астрономічними знаннями. На уроках астрономії слід привчати учнів користуватися індукцією, дедукцією, аналізом, синтезом, робити висновки і узагальнення.

Важливо, щоб на кожному уроці були перш за все засвоєні головні ідеї і поняття, що мають велике виховне значення. Однією із складових роботи з програмою є національно-культурна зорієнтованість її змісту. Особливо варто звертати увагу учнів на внесок в астрономічну науку вітчизняних учених та наукових установ України.

Курс астрономії має певну специфіку порівняно з іншими навчальними предметами. Бурхливий розвиток науки і техніки призводить до значного оновлення даних про ті чи інші астрономічні об'єкти. Тому вчитель астрономії необхідно мати доступ (у т.ч. й через мережу Інтернет) до останніх наукових астрономічних даних, які доцільно згадувати під час вивчення відповідних тем.

Заняття з астрономії за цією програмою доцільно супроводжувати показом якісно ілюстрованих наочних засобів навчання, а також екскурсіями до обсерваторій і планетаріїв, де це можливо.

В навчальній програмі висунуті вимоги до учнів з теми розділу «Планети» подані в табл.

Старша школа - рівень стандарту

3. Методи організації навчальної діяльності учнів на уроках астрономії

Для кращої ефективності вивчення астрономії, я вважаю потрібно використовувати нестандартні форми навчання на уроках. Астрономія є однією з базових дисциплін в системі загальної середньої освіти, але разом з тим вона займає одне з останніх місць у рейтингу серед всіх шкільних предметів за рівнем зацікавленості учнів у її вивченні. Майже третю частину учнів не цікавить астрономія взагалі. І тому зараз на першому місці стоїть питання про пошук нових шляхів розвитку, формування і підвищення пізнавальних інтересів учнів, підвищення ефективності уроків астрономії.  Розв'язок нових задач, поставлених перед школою життям привів до пошуків нових форм організації навчальної роботи в школі, до нових методів навчання. За словами Верзіліна Н.М. «урок - це сонце, навколо якого, як планети, обертаються всі форми навчальних занять», тому саме на уроці вчитель повинен організувати таку діяльність, використати таку форму викладення матеріалу, щоб в учнів виникло здивування, захоплення, бажання його освоїти, зрозуміти, що в свою чергу веде до формування стійкого пізнавального інтересу.

Учні будуть любити предмет, вчити його, захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів - це обов'язок кожного вчителя. Ще А. Ейнштейн писав: «...якщо учитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такому оточенні все зачахне; зуміє навчити той, хто навчає цікаво». На практиці необхідно застосовувати ігрові форми навчальної діяльності, у яких  спочатку приваблює поставлена загадка, перешкода, яку потрібно подолати, потім радість відкриття, одержаної перемоги. Саме тому всіх людей захоплює гра. «Схильність до гри - це властивість не лише дитинства чи ранньої юності... хіба не можна думати, що схильність до гри, як і допитливість є природною схильністю дитини, але не є чимось дитячим (у зневажливому значенні цього слова), також сприяє розвитку науки? На це останнє питання слід дати позитивну відповідь». Тому гру не варто відкидати, мотивуючи цей процес несерйозним, її не слід плутати з забавою.

Робота вчителя - це творчість, а не буденне заштовхування знань у дітей. Для кожного вчителя дуже важливо, щоб діти, дивлячись на нього, перш за все сприймали його як педагога-людину, яка здатна співпрацювати.

На сучасному етапі розвитку сучасної школи необхідно поєднувати традиційні класичні уроки з нестандартними уроками. Нестандартним можна вважати урок, сконструйований за «викрійкою», відмінною від загальноприйнятої. Нетрадиційні за формою уроки викликають підвищений інтерес учнів, активізують їхню пізнавальну діяльність, сприяють розвитку творчих здібностей, розвивають уміння і навички самостійної розумової праці, виховують бажання активно, власними силами здобувати знання. Учням подобаються нестандартні заняття, бо вони не сковують навчальний процес, пожвавлюють атмосферу, активізують діяльність дітей, наближаючи навчання до життєвих ситуацій.

Отже, одним з ефективних шляхів виховання в школярів інтересу до вивчення астрономії є ігри. Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень «занурюється» в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. «Гра, - писав видатний педагог В.О.Сухомлинський, - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості». По суті - це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями. Інтерес і задоволення -- найважливіші психологічні ефекти гри.

Призначення ігор - розвиток пізнавальних процесів у школярів (сприймання, увага, пам'ять, спостережливість, допитливість тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках. Особливо цікавлять учнів ігри, побудовані на матеріалі між предметного характеру, матеріалі, що містить відомості з історії науки і техніки. Включення в урок дидактичної гри або ігрових  прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.

Під час гри діти завжди дуже уважні, зосереджені і дисципліновані. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету.

Сучасна дидактика залишає за учнем повне право на гру в школі і розглядає її як один із важливих показників відповідності навчання віковим можливостям школярів. Гра є ефективним засобом навчання, але не універсальним. Ще К.Д.Ушинський застерігав проти «потішної педагогіки». Тому питання раціонального, свідомого, виправданого використання гри в навчанні є предметом кропітких досліджень.

Ігрова навчальна діяльність здійснюється з метою створення емоційного настрою особистої зацікавленості кожного учня в засвоєнні навчального матеріалу.

Ігри використовуються на всіх етапах навчання:

· вивчення нового матеріалу проводиться у вигляді інтегрованих уроків, ділових ігор;

· осмислення теоретичних знань здійснюється з допомогою ділових ігор;

· навчання рішенню задач на уроках-змаганнях, в ділових і ролевих іграх;

· узагальнення знань проводиться у формі ділових ігор і змагань;

· тематичний контроль здійснюється, крім заліків і тестування, у формі ділових ігор, змагань.

Для тренування пам'яті, уваги, сприймання використовують будь-які ігри-завдання. Ігрова діяльність розвиває фантазію. Входячи в гру, учні не бояться зробити чи сказати щось «не так». На будь-якому етапі уроку застосовується заохочення. Після вірного виконання завдання учня потрібно похвалити, вручивши йому символічну нагороду (жетон, цукерку). При закінченні гри також потрібен приз. Це може бути медальйон, диплом, фотографія на пам'ять.

Використання ігрової ситуації веде до більш глибокого і швидшого засвоєння навчальної інформації. До ігрових форм навчальної діяльності відносимо наступні: тематичні вікторини, складання та розв'язування кросвордів, чайнвордів, ребусів, презентація теми, гра-конференція, дослідження теми, розв'язування парадоксів і софізмів, гра-подорож, гра -- реконструкція історії відкриття (винаходу), розгадування загадок з фізичним змістом, «Фізичний аукціон» та інші.

Швидкі темпи розвитку природознавчої науки, звільнення її від ідеологічних стереотипів вимагають нових підходів у викладанні шкільного курсу астрономії. Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів, навчальний матеріал необхідно подавати не в описовій формі, а в проблемно-пошуковій. Завдання вчителя: вчити учнів учитися. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні. Нестандартні підходи у викладанні астрономії здійснюється через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки вивченого матеріалу. Проведення однотипних уроків з астрономії не викликає інтересу до навчання, творчого розвитку школяра, не збуджує емоції, не розвиває мислення. Це веде до того, що учень не розуміє, з якою метою і як він може використати та реалізувати знання з астрономії в майбутньому.

Одним із завдань шкільної освіти є ефективна організація навчального процесу, раціональний добір форм навчання. У навчально-методичних посібниках та на сторінках педагогічної преси дедалі більше уваги приділяється використанню нетрадиційних (нестандартних) ігрових форм навчання. Це, зокрема, «експедиції», «конференції», турніри, вікторини «Що? Де? Коли?» тощо. Класифікація ігор проводиться на основі різних підходів, що пояснюється різноманітністю навчальних ігор і практичного використання їх на уроках фізики.

Варіативність і кількість компонентів у структурі навчальної гри визначають її вид (лото, кросворд, «казка», «прес-конференція» тощо). Видів ігор досить багато. Для прикладу візьмемо вікторину. Її різновидами стали «Поле чудес», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Щасливий випадок». З появою сучасних ІКТ, засобів телекомунікацій, з інтелектуальним розвитком суспільства кількість видів ігор збільшуватиметься і, очевидно, саме інтелектуальних.

Для різних видів ігор характерна та чи інша група правил їх поєднання. Тому доцільно об'єднати види ігор за певними правилами у типи: настільні, змагальні, рольові.

У настільних іграх провідну роль відіграють операційні правила, якими визначається ігрове завдання. Тому є можливість використовувати різні комбінації, партії тощо.

У рольових іграх на перший план виходять організаційно-управлінські правила, основною функцією яких є спонукання ігрового протиборства, зіткнення інтересів учасників, створення ігрового конфлікту тощо.

У змагальних навчальних іграх основними є процесуальні правила, які і зумовлюють характер ігрового процесу.

Виділяємо таку таксономічну одиницю, як класи навчальних ігор. За характером навчально-пізнавальної діяльності можна виділити такі класи: репродуктивні, частково-пошукові і пошукові, творчі.

До класу репродуктивних належать такі типи ігор, за допомогою яких пізнавальна діяльність школярів набуває відтворювального, виконавського характеру.

До класу частково-пошукових і пошукових належать рольові ігри, які можна проводити на заняттях з формування нових знань, умінь і навичок, для повторення та узагальнення знань і вмінь, їх перевірки і контролю.

Размещено на Allbest.ru