Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

УДК 37.034: 371.59

Виховання відповідальності у старшокласників

у процесі учнівського самоврядування

Спеціальність 13.00.07 - теорія і методика виховання

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Голова НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

Миколаїв 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету, Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Романовська Людмила Іванівна, Хмельницький національний університет, в.о. завідувача кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти АПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти.

кандидат педагогічних наук, доцент Кошолап Олександр Федорович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського.

Захист відбудеться 15 травня 2010 року о 12⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.134.02 у Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського за адресою: 54001, м. Миколаїв, площа Комунарів, 1, зала засідань (9 ауд.).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського за адресою: 54030, м. Миколаїв. вул. Нікольська, 24.

Автореферат розіслано “10” квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А. М. Старєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У зв'язку з глибинними перетвореннями в соціально-економічному та культурному житті суспільства особливої гостроти набуває проблема відповідальності учнівської молоді за наслідки своєї діяльності. Актуалізується пошук шляхів і засобів такої організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечувала виховання в учнівської молоді почуття відповідальності.

Тривалий час проблему відповідальності досліджували здебільшого юристи. Однак діапазон поглядів на сутність цього питання дедалі розширюється: відповідальність почали розглядати як морально-етичну категорію, а пізніше - як один із елементів комплексної системи виховання. Формуванню соціальної відповідальності присвячено монографічні дослідження Г. Васяновича, М. Левківського, М. Сметанського. Проблема виховання відповідальності в учнівської молоді висвітлюється в працях В. Бондаревської, Н. Кузьміної, А. Макаренка, Т. Мальковської, В. Сластьоніна, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської. У дисертаційних роботах з'ясовується зміст, форми і методи формування відповідальності у процесі професійної підготовки (М. Козяр, В. Довбеус), громадянської відповідальності особистості у процесі навчання (А. Таязов, І. Руссу, А. Жатунова, Д. Яковлева), соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності (В. Тернопільська), почуття відповідальності у молодших школярів (Н. Басюк).

Однак дослідники зосереджуються переважно на обґрунтуванні загальних теоретичних основ виховання відповідальності як провідної риси соціально відповідальної особистості й недостатньо уваги приділяють формам і методам виховання відповідальності на різних вікових етапах, зокрема індивідуальним та типологічним особливостям учнівської молоді.

Значні потенційні можливості у розв'язанні цієї проблеми має учнівське самоврядування, покликане активізувати стосунки особистості з навколишньою дійсністю, залучити її до суспільно значущих і відповідальних дій.

Роль учнівського самоврядування у виховному процесі висвітлена в працях В. Коротова, В. Кумаріна, А. Макаренка, Б. Набоки, В. Сухомлинського, С. Хозе та ін. У 80-90-х роках минулого століття цій проблемі присвячено низку дисертаційних досліджень (О. Ворощук, С. Карпенчук, М. Сметанський, В. Ященко та ін.). Однак нині спостерігається деяке зниження інтересу науковців до учнівського самоврядування. Залишаються недостатньо теоретично з'ясованими принципи, форми і методи організації учнівського самоврядування та педагогічні умови його впливу на виховання відповідальності учнівської молоді.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість і практична значущість зумовили вибір теми нашого дослідження: “Виховання відповідальності у старшокласників у процесі учнівського самоврядування”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Хмельницького національного університету “Теорія і практика соціально - педагогічної допомоги в Україні та за рубежем”. Тему дисертації затверджено вченою радою Хмельницького національного університету (протокол № 2 від 27.09.2007 р.) та погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 30.10.2007 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов ефективного впливу учнівського самоврядування на виховання відповідальності в старшокласників.

Гіпотезою дослідження є припущення, що учнівське самоврядування здатне значно активізувати виховання відповідальності в старшокласників за таких педагогічних умов: структура організації учнівського самоврядування сприятиме залученню учнівської молоді до активної участі в житті класу, школи та навколишнього середовища; зміст і форми діяльності відповідатимуть віковим та індивідуальним інтересам старшокласників; надання учнівському самоврядуванню кваліфікованої педагогічної допомоги.

Відповідно до поставленої мети, сформульовано завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність і структуру відповідальності як якості особистості.

2. Визначити критерії, показники й рівні сформованості відповідальності в учнів старшого шкільного віку.

3. Теоретично довести ефективність учнівського самоврядування у формуванні відповідальності старшокласників.

4. Обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови діяльності учнівського самоврядування в процесі виховання відповідальності старшокласників.

5. Підготувати методичні рекомендації з виховання відповідальності старшокласників засобами учнівського самоврядування для адміністрації навчальних закладів, учителів, класних керівників та шкільних психологів.

Об'єктом дослідження є виховання відповідальності в учнівської молоді. виховання відповідальність самоврядування старшокласник

Предметом дослідження є педагогічні умови діяльності учнівського самоврядування по вихованню відповідальності в старшокласників.

Методи дослідження. Відповідно до визначених завдань і для перевірки наукової гіпотези в дослідженні використовувався комплекс взаємопов'язаних теоретичних та емпіричних методів:

? інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого здійснено вивчення вітчизняних та зарубіжних наукових джерел із проблеми дослідження з подальшим узагальненням аналітичних матеріалів;

? метод теоретичного аналізу, за яким визначено сутність, структуру та критерії вихованості відповідальності;

? метод порівняльного аналізу, що дав змогу встановити закономірності виховання відповідальності в старшокласників засобами учнівського самоврядування;

? метод емпіричного дослідження (анкетні опитування, психодіагностики, спостереження, експертні оцінки і т.п.), що допоміг виявити суперечності виховного процесу, визначити структуру ціннісних орієнтацій старшокласників, рівень психологічного самоконтролю та локусу контролю, а також динаміку ставлення учнів до навчальної діяльності;

? метод самооцінки, що сприяв висвітленню рейтингового значення відповідальності як особистісної якості старшокласника;

? метод експертного дослідження, за яким спрогнозовано оптимальні варіанти поліпшення процесу виховання відповідальності в старшокласників;

? метод теоретичного узагальнення, що дав змогу сформулювати висновки й методичні рекомендації;

? метод статистики дозволив нам проаналізувати процентне відношення кореляцій ефективності виховання відповідальності в процесі учнівського самоврядування.

Особлива увага в дослідженні приділялась формувальному експерименту. Його суть полягала в активізації суб'єктів педагогічного процесу, розвитку їх ініціативи, самостійності й творчості у навчальній та позанавчальній діяльності. З цією метою вносилися корективи у зміст, форми і методи діяльності учнівського самоврядування, вивчався його вплив на виховання відповідальності в старшокласників. Аналіз отриманих результатів дав підстави для визначення оптимальних педагогічних умов ефективного впливу учнівського самоврядування на формування відповідальності в учнів старшого шкільного віку.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася на базі загальноосвітніх шкіл Хмельницької області: у гімназії № 2 м. Хмельницького; в Новоушицькому районі Хмельницької області (Струзькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, Заміхівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Новоушицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія № 1); в Городоцькому районі (Городоцька гімназія № 1, Лісоводській СЗОШ І-ІІІ ступенів, Кремінецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів), а також у Шаргородському районі Вінницької області (Шаргородська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Пеньківська середня ЗОШ І-ІІІ ступенів, Федорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів). Всього у дослідженні взяли участь 580 учнів старшого шкільного віку: 181 учень міської та 399 - сільської шкіл.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше: а) обґрунтовано роль учнівського самоврядування у вихованні відповідальності старшокласників та педагогічні умови його ефективного впливу на цей процес: структуру організації учнівського самоврядування, відповідність змісту і форм діяльності органів самоврядування віковим особливостям та індивідуальним інтересам старшокласників, надання учнівському самоврядуванню кваліфікованої педагогічної допомоги; б) визначено критерії, показники й рівні сформованості відповідальності в учнів старшого шкільного віку: високий (рівень автономної відповідальності, або постконвенційний), середній (рівень моральної відповідальності, або конвенційний), низький (рівень доморальної відповідальності, або передконвенційний); в) обґрунтовано й перевірено шляхи педагогічної допомоги учнівському самоврядуванню у вихованні відповідальності старшокласників;

? подальшого розвитку набуло вчення про сутність і структуру відповідальності як якості особистості;

? поглиблено поняття про учнівське самоврядування та зміст, форми і методи його роботи.

Практичне значення дослідження полягає в розробці методики організації учнівського самоврядування, яка дає змогу залучити всіх старшокласників до активної участі в управлінській діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах та поза його межами. Теоретичні напрацювання й методичні рекомендації можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл та позашкільних закладів, викладачами вищих педагогічних навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти, а також представниками громадськості в процесі організації виховної роботи з учнівською молоддю.

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл Шаргордського району Вінницької області (довідка № 822/1 від 24.11.2009 р.), гімназії № 2 м. Хмельницького (акт впровадження № 54 від 03.12.2009 р.) і шкіл Городоцького (акт впровадження № 1376 від 27.11.2009 р.) та Новоушицького районів (довідка № 811 від 20.11.2009 р.) Хмельницької області.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методичним обґрунтуванням основних положень теорії і методики виховання відповідальності особистості, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження; системним аналізом теоретичних та емпіричних матеріалів; адекватністю логіки дослідження його меті, предмету і завданням; повнотою одержаних дослідницьких матеріалів; використанням сучасних статистичних методів обробки одержаних даних.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на міжнародних науково-практичних конференціях: “Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст” (м. Вінниця, 2008 р.), “Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності” (м. Полтава, 2008 р.), ХVІ Всеукраїнські педагогічні читання “В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті” (м. Херсон, 2009 р.), а також у виступах на засіданнях кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Хмельницького національного університету, на засіданнях гуртка аспірантів Вінницького державного університету імені Михайла Коцюбинського та в Хмельницькому інституті соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (2009 р.).

Публікації. Основні результати наукового дослідження викладено в семи публікаціях. Із них чотири - в одноосібних статтях у провідних фахових виданнях з переліку ВАК України, дві - у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та одна методична рекомендація.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, дев'яти додатків на 44 сторінках, списку використаних джерел, що охоплює 209 назв, із них 2 - іноземною мовою.

Повний обсяг дисертації складає 237 сторінки, із них основний текст займає 175. Дисертація містить сім таблиць на семи сторінках, шість рисунків на шести сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано його об'єкт і предмет, мету, завдання й методи, сформульовано наукову гіпотезу, розкрито наукову новизну й практичне значення, наведено дані про апробацію здобутих результатів.

У першому розділі - “Відповідальність учнів старшого шкільного віку як психолого-педагогічна проблема” - з'ясовано сутність і структуру відповідальності як філософського та психолого-педагогічного поняття, визначено критерії, показники й рівні її сформованості в учнів старшого шкільного віку.

Встановлено, що відповідальність входить до наукового обігу багатьох галузей знань: філософії, соціології, етики, права, психології та педагогіки. Її предметне поле не залишається незмінним, що суттєво ускладнює визначення змісту і структури цього поняття.

Відповідальність та її виховання тісно поєднуються із поняттям свободи. Однак серед учених немає одностайності в трактуванні цього взаємозв'язку. Ще в Стародавній Греції визначилися дві крайні тенденції у трактуванні проблеми свободи й відповідальності - детермінізм та індетермінізм. У сучасній філософії переважають погляди на діалектику свободи й відповідальності як на джерело саморозвитку особистості. Відповідальність проявляється передусім у самостійній, тобто внутрішньо детермінованій творчій участі особистості в різних сферах життєдіяльності. Її основна функція полягає в регуляції взаємин особистості з іншими людьми, суспільством.

У психологічних дослідженнях спостерігається перехід від розуміння відповідальності як зовнішнього механізму контролю за діями особистості до трактування її як форми самоконтролю.

Тривалий час педагогічна теорія і практика використовувала поняття “відповідальність” у контексті розуміння суб'єктом (індивідом, колективом, соціальною групою і т. ін.) свого обов'язку і права вибрати й реалізувати за будь-яких умов (конкретної ситуації) оптимальний варіант поведінки і діяльності, зважаючи на потреби прогресивного розвитку суспільства. Недостатньою є спроба вчених об'єднати об'єктивний і суб'єктивний аспекти відповідальності, передбачаючи не ставлення, а його суб'єктивацію особистістю, що означає лише перший крок у формуванні відповідальності як якості. Відповідальність є явищем об'єктивним, тобто фактом об'єктивного життя, в якому бере участь кожна дієздатна людина. Тому й у визначенні відповідальності її об'єктивна і суб'єктивна складові мали б нести рівнозначне навантаження.

Значна увага до відповідальності як якості особистості, пошуки шляхів і методів її виховання помітні в працях С. Гессена, А. Макаренка, К. Ушинського, О. В. Сухомлинського та ін. А. Макаренко розглядав відповідальність як соціальну якість особистості, вважаючи її головним стимулом праці та ініціативи. Відповідальність, наголошував він, полягає не в тому, що людина боїться покарання, а в тому, що вона і без покарання почуває себе незручно, якщо з її провини зіпсувалась якась річ. У його теоретичній спадщині підкреслюється значущість відносин відповідальної залежності, характеризується сутність відповідальних зв'язків, розмежовуються питання виховання відповідальності й виховання відповідальністю, колективної відповідальності й відповідальності перед колективом, проводиться аналіз професійної відповідальності.

Особливо цінний внесок у розуміння відповідальності як моральної категорії, її ролі в становленні особистості зробив В. Сухомлинський. Він доводив, що відповідальність знаходиться у тісному взаємозв'язку із громадянськістю, яка, за його твердженням, є неспокійним і суворим сторожем розуму. Поєднуючи ці три найважливіші людські якості (громадянськість, відповідальність і совість), він виділяв їх специфічну ознаку, яка характеризує здатність особистості самостійно обирати моральні обов'язки, вимагаючи від себе їх виконання, здійснюючи самооцінку та самоконтроль.

На основі аналізу наукової літератури доведено, що відповідальність є інтегрованим комплексом якостей особистості, що визначають її соціальну спрямованість, зумовлюють здатність до соціально значущої та індивідуально необхідної діяльності у відповідності з існуючими морально-правовими нормами.

Стосовно особистості старшокласника відповідальність є не лише “усвідомленою необхідністю”, а й внутрішньою потребою і практичною готовністю творчо й результативно виконувати свій громадянський обов'язок. Відповідальність передбачає усвідомлення суб'єктом соціального значення своїх функцій і дій, об'єктивну оцінку власних можливостей, активну життєву позицію, здатність передбачати наслідки своєї поведінки.

Ступінь сформованості відповідальності в учнів старшого шкільного віку визначається рівнем їх свідомості, емоційно-вольових зусиль, а також конкретною поведінкою. Структура відповідальних дій складається з трьох компонентів: пізнавального, емоційно-вольового i практичного, що дає підстави виділити три критерії її сформованості: когнітивний, афективно-мотиваційний та поведінковий (конативний). Кожен із зазначених критеріїв характеризується відповідними показниками та рівнем їх сформованості: низький рівень (рівень доморальної відповідальності, або передконвенційний); середній (рівень моральної відповідальності, або конвенційний); високий (рівень автономної відповідальності, або постконвенційний). Визначені рівні характеризують динаміку розвитку відповідальності від прагнення уникнення санкції (низький рівень) до усвідомлення необхідності своїх дій, відчуття особистої відповідальності (середній рівень) до соціальної відповідальності, бажання творчо і результативно виконувати свій обов'язок (високий рівень).

Таким чином, розвиток відповідальності як особистісної якості відбувається завдяки самоконтролю, внаслідок чого особистість перетворюється з простого виконавця зовнішніх норм і розпоряджень на активного й творчого суб'єкта діяльності. За таких умов людина свідомо обирає напрям особисто значущої й водночас соціально відповідальної поведінки. Зовнішні норми, що регламентують її поведінку, переходять у внутрішні регулятори, коли вже сама особистість визначає норми поведінки, масштаби своїх дій і відчуває відповідальність за їх результати. На основі знань про соціальні норми й правила поведінки, позитивного емоційного ставлення до них відбувається формування операційної сторони відповідальності - здатність діяти відповідально й ефективно.

З'ясовано, що формування відповідальності є невід'ємною складовою педагогічного процесу, зумовлюється його загальною спрямованістю й суттєво позначається на результатах усієї навчально-виховної роботи школи.

У другому розділі - “Теоретичні основи проблеми виховання відповідальності старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл” - здійснено аналіз основних концепцій виховання відповідальності особистості, висвітлено роль учнівського самоврядування у розвитку відповідальності в старшокласників.

Складність і багатоаспектність становлення особистості зумовили появу декількох, певним чином антагоністичних теорій виховання особистості, зокрема такої риси, як відповідальність. Відповідно до того, який із факторів розвитку визначається провідним, виділяють чотири групи теорій: біогенетичну (перевага спадковості); соціогенетичну (перевага середовища); теорію взаємодії факторів: а) конфронтації, б) конвергенції; в) персоналістичності (перевага активності особистості). Представники цих теорій по-різному визначають роль виховання як чинника розвитку особистості, формування в неї відповідальності: від повного заперечення виховання, його потенційних можливостей до визнання за ним вирішального значення у формуванні людини.

Для нашого дослідження вагомою є позиція Л. Виготського стосовно того, що формування вищих психічних функцій проходить довгий шлях у розвитку дитини, в ході чого відбувається перетворення зовнішніх соціальних форм поведінки у внутрішню форму індивідуальної свідомості - “вростання ззовні всередину”. Л. Виготський наполягав на тому, що в основі виховного процесу має бути особиста діяльність учня, і все мистецтво вихователя зводиться до того, щоб спрямувати й регулювати цю діяльність.

У рамках названих концепцій виділяють три базові моделі виховання: директивну, прихованого впливу та сприяння. В процесі виховання відповідальності в учнів старшого шкільного віку слід поступово переходити від прямого керування (директивна модель) через приховані (маніпулятивні) виховні впливи на неї до сприяння її саморозвитку. Важливо в міру формування особистісного становлення вихованця поступово розширювати межі його свободи, надаючи йому більший простір для вияву власної ініціативи й самостійності, готувати його до вільного відповідального вибору моделі поведінки. Виникає необхідність визначення механізмів, що в основі цього процесу, а також форм і методів його організації та проведення. Значну допомогу в цьому подає світовий досвід.

Серед зарубіжних досліджень проблеми відповідальності привертає увагу концепція морального розвитку особистості, що посідає важливе місце у педагогіці США. Її авторами є Л. Кольберг, М. Блатт, К. Джілліган, А. Хіггінс. Л. Кольберг виділяє універсальні стадії розвитку моральної свідомості, які проходить особистість, навчаючись самостійно осмислювати моральні поняття, розпізнавати й аналізувати моральні проблеми, приймати адекватні рішення в ситуаціях морального вибору. До таких орієнтацій він відносить: 1) орієнтацію на покарання; 2) інструментальний обмін; 3) інтерперсональну конформність; 4) соціальну конформність; 5) орієнтацію на суспільний договір, індивідуальні права і демократично прийняті закони; 6) стадію універсальних моральних принципів. У контексті концепції морального розвитку найефективнішим методом морального виховання (а, отже, й відповідальності) вважаються групові дискусії на морально-етичні теми, спрямовані на з'ясування сутності моральних норм, ознайомлення з альтернативними поглядами, розвиток мислення та вміння аргументувати, вироблення здатності свідомо приймати моральні рішення у проблемних ситуаціях соціальної взаємодії. Ідеї концепції Л. Кольберга знайшли практичне застосування в діяльності шкільних спільнот справедливості, які дають змогу учням засвоїти моральні цінності, привести індивідуальні інтереси у відповідність із правилами та нормами групової поведінки, сприяючи організації дисципліни та формуванню відповідальності особистості.

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що необхідною умовою виховання відповідальності в учнів старшого шкільного віку є створення запропонованої М. Сметанським ситуації реальної зацікавленості особистості процесами й результатами своєї праці, що передбачає демократизацію всієї системи виховної роботи в школі, залучення учнів до різних видів управлінської діяльності.

Значні потенційні можливості виховання в учнів старшого шкільного віку відповідальності має їхнє самоврядування, яке забезпечує умови для ефективної самореалізації кожної особистості, створює відчуття значущості своєї діяльності та відповідальності за її результати. Самоврядування у практиці виховної роботи школи сприяє переходу від організації педагогічного процесу ззовні до його самоорганізації та самовиховання. Відкривається якісно новий тип стосунків між учнем і колективом, між особистістю та суспільством загалом. Людина стає не лише об'єктом соціальних впливів, а й виступає їх активним суб'єктом.

Внаслідок об'єднання школярів учнівське самоврядування допомагає кожному старшокласнику зайняти активну соціальну позицію, заявити про себе як про особистість, відчути підтримку і визнання оточуючих. Психологічна роль цих об'єднань полягає в тому, що старшокласник постійно знаходиться під впливом громадської думки товаришів і не може ухилятися від прийнятих норм поведінки. Такі контактні об'єднання, за словами А. Макаренка, є основним шляхом “дотику” до особистості.

Аналіз організації впровадження учнівського самоврядування в практику навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл засвідчує, що позитивні можливості його впливу на виховання відповідальності в старшокласників різко знижуються внаслідок дії таких несприятливих факторів:

? відсутність чіткої системи, яка дозволяла б кожному старшокласнику брати активну участь у житті класу, школи та позашкільного оточення;

? невідповідність змісту діяльності органів учнівського самоврядування віковим особливостям та індивідуальним потребам старшокласників, обмеження її здебільшого масштабами класного колективу;

? відсутність кваліфікованого педагогічного керівництва діяльністю органів учнівського самоврядування, що приводить до обмеження самостійності старшокласників в управлінській діяльності, зниження рівня їх активності у виховному процесі загалом.

На констатувальному етапі дослідження було з'ясовано, що теоретично недостатньо розроблені форми і методи залучення учнів старшого шкільного віку до учнівського самоврядування, зокрема до управлінської діяльності, спрямованої на розв'язання питань життя класу, школи і довкілля. Досліджено, що формально суспільними дорученнями охоплено 73,4 % учнів старшого шкільного віку, проте лише 37 % з них реально виконували свої доручення; 26,6 % старшокласників відсторонені від життя класу та навколишнього середовища й не виконували громадських доручень взагалі. Формально розподілені доручення викликають у школяр байдужість або негативне ставлення до суспільних справ.

Попередній етап дослідження допоміг виявити потенційні можливості шкільного самоврядування у формуванні відповідальності в учнів старшого шкільного віку. Такий стан справ спонукає до пошуків шляхів удосконалення організації та діяльності учнівського самоврядування як важливого засобу виховання відповідальності в старшокласників.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності виховання відповідальності старшокласників у процесі учнівського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів” - обґрунтовано педагогічні умови ефективного впливу учнівського самоврядування на виховання відповідальності в старшокласників, узагальнено результати експериментального дослідження.

У дослідженні ми виходимо з того, що формування відповідальності особистості проходить довгий шлях, у ході якого відбувається перетворення зовнішніх соціальних форм поведінки у внутрішню форму індивідуальної свідомості. Найефективніше це здійснюється, коли виховний процес вибудовується на таких принципах:

1. Поєднання педагогічного керівництва з розвитком ініціативи і самодіяльності вихованців.

2. Позитивне сприйняття особистості.

3. Опора на позитивне.

4. Поєднання поваги з вимогливістю до учасників учнівського самоврядування.

5. Прихованість виховних впливів.

6. Систематичність і наступність у взаємостосунках з органами учнівського самоврядування.

7. Єдність і послідовність виховних впливів.

8. Принципи емоційності виховання.

9. Врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців.

Під час організації дослідно-експериментального дослідження зважаємо на те, що виховання відповідальності в учнів старшого шкільного віку здійснюється не лише завдяки залученню їх до управлінської діяльності, а й визначається тією роллю, що відводиться їм у цій діяльності. Відзначимо й те, що в різних видах суспільно корисної діяльності старшокласники поводяться неоднаково.

Метою дослідження була перевірка педагогічних умов організації здатності учнівського самоврядування по вихованню відповідальності старшокласників. Експериментально доведено, що ефективність виховного процесу залежить від таких педагогічних умов:

? структура організації учнівського самоврядування має сприяти залученню учнівської молоді до активної участі в житті класу, школи та навколишнього середовища;

? зміст і форми діяльності повинні відповідати віковим та індивідуальним інтересам старшокласників, мати суспільно корисну та особистісну значущість;

? учнівському самоврядуванню має надаватися своєчасна й кваліфікована педагогічна допомога.

Організацію діяльності учнівського самоврядування як засобу виховання відповідальності старшокласників умовно поділяємо на три етапи. Змістом першого етапу є залучення всіх учнів старшого шкільного віку до управлінської діяльності в масштабах класу, школи та навколишнього середовища. Цьому сприяла розроблена нами чітка структура організації учнівського самоврядування, що передбачає діяльність різноманітних класних, загальношкільних та позашкільних органів самоврядування: комісії, ради навчальних кабінетів, різновікові загони за місцем проживання, зведені загони (рис. 1). Внаслідок проведених заходів значно зросла кількість старшокласників, які виконували управлінські функції.

Нові форми діяльності учнівського самоврядування дали змогу школярам брати активну участь у життєдіяльності шкільного колективу, виконуючи різноманітні функції, бути не тільки виконавцями, а й організаторами суспільно значущих справ. Безпосередня участь школярів в управлінні життям свого колективу забезпечувала глибше осмислення мети суспільно корисної праці, вироблення вмінь поєднувати особисті й суспільні інтереси. Необхідність раціонально використовувати кожного для досягнення колективних завдань загострювала увагу школярів до себе й однолітків, сприяла розвитку вмінь аналізувати вчинки товаришів та власні. Створювалися сприятливі умови для відносин відповідальної залежності та взаємної вимогливості, забезпечувався розвиток належної громадської думки.

Під час визначення змісту діяльності органів самоврядування на початковому етапі не варто прагнути охопити всі сторони шкільного життя. Необхідно враховувати, що учні ще не готові до самостійного вирішення всіх питань життя свого колективу. Психологічно і методично не готові й педагоги до такої форми організації виховної роботи. Тому зміст діяльності органів учнівського самоврядування на цьому етапі полягає:

а) в організації самообслуговування;

б) у педагогічно доцільній регламентації життєдіяльності учнівської молоді в школі та за її межами;

в) у формуванні в старшокласників умінь і навичок організаторської діяльності;

г) у регулюванні поведінки учнів у відповідності до статутних вимог школи;

д) у врахуванні потреб колективу і можливостей учнів (рівня їх практичної та психологічної готовності до виконання певних доручень).

На другому етапі функції контролю поступово зменшувались. Зміст діяльності органів самоврядування значно розширювався і видозмінювався. Старшокласники активніше залучались до різних видів моральної діяльності (допомога молодшим школярам, одиноким пристарілим, благоустрій мікрорайону тощо). Значно зростає рівень комунікативних здібностей старшокласників у їх взаєминах із дорослими, представниками громадських організацій, що забезпечувало успішне виховання в учнів моральної (конвенційної) відповідальності.

На третьому етапі в діяльності учнівського самоврядування переважали творчі функції, виконання яких набирає громадянського характеру. Контроль із боку педагогічних працівників за діяльністю органів самоврядування звужувався. Водночас розширювались функції органів самоврядування, права та обов'язки старшокласників в організації шкільного життя. Суттєвою ознакою третього етапу діяльності учнівського самоврядування є те, що ініціатива в дотриманні норм і правил життя колективу походить уже від самих учнів. Виникають сприятливі умови для розвитку автономної (постконвенційної) відповідальності.

Внаслідок проведеного дослідження помітні суттєві зміни у всіх структурних компонентах відповідальності старшокласників та рівнях її сформованості (рис. 2).

Рис. 2 Динаміка рівнів відповідальності старшокласників

Якщо на початку дослідження в експериментальних школах у 30 % старшокласників зафіксовано доконвенційний рівень відповідальності, 54 % - конвенційний і 16 % - постконвенційний, то після завершення експерименту ці показники набули суттєвих позитивних змін: доконвенційний зменшився до 8 %, конвенційний зріс до 61 %, а постконвенційний - до 31 %. У контрольних школах таких значущих змін не відбулося: доконвенційний рівень відповідальності становив 28 % і зменшився тільки до 25 %; конвенційний становив 56 % і зріс лише до 57 %; постконвенційний складав 16 % і змінився до 18 %.

Таким чином, запровадження учнівського самоврядування в практику виховної роботи дає змогу залучити практично всіх старшокласників до активної управлінської діяльності як у школі, так і за її межами, що суттєво впливає на формування їх відповідальності.

Внаслідок проведеного дослідження вдалося досягти поставленої мети й виконати всі його завдання, що дало змогу дійти таких висновків:

1. Відповідальність як категорія є предметом досліджень багатьох наук: філософії, соціології, етики, права, психології та педагогіки. Її предметне поле не залишається незмінним, що суттєво ускладнює визначення предмета, змісту і структури цього поняття. Як інтегрований комплекс якостей особистості, відповідальність визначає її соціальну спрямованість, готовність до досягнення соціально значущої та індивідуально необхідної мети у відповідності з наявними в суспільстві можливостями та існуючими морально-правовими нормами. Відповідальність є не лише “усвідомленою необхідністю”, а й внутрішньою потребою і практичною готовністю суб'єкта творчо й результативно виконувати свій громадянський обов'язок. Особистість із розвиненим почуттям відповідальності здатна регулювати свою поведінку, повною мірою відповідати за свої вчинки.

2. Структура відповідальних дій складається з трьох компонентів: когнітивного, афективно-мотиваційного та поведінкового, які є водночас критеріями її сформованості. Когнітивний компонент включає систему засвоєних особистістю знань про норми поведінки та сутність відповідальності, уявлення про її предмет. Є змістовим аспектом орієнтації людини в різних сферах життєдіяльності. Афективно-мотиваційний компонент означає ієрархізовану систему мотивів соціально-відповідальної поведінки й емоційні переживання, пов'язані з предметом та інстанцією відповідальності (задоволення - незадоволення, симпатія - антипатія, любов - ненависть тощо). Є мотиваційним аспектом діяльності. Поведінковий (конативний) виражається у виборі та здійсненні певної поведінки, окремих її актів, що випливає з норм відповідальності. Є діяльнісним фактором.

Кожен із зазначених критеріїв характеризується відповідними показниками та рівнем їх вираження, які засвідчують динаміку розвитку відповідальності від санкції через усвідомлення необхідності своїх дій до соціальної відповідальності: низький рівень (рівень доморальної відповідальності, або передконвенційний), середній рівень (рівень моральної відповідальності, або конвенційний), високий рівень (рівень автономної відповідальності, або постконвенційний).

3. Встановлено, що виховання відповідальності в учнів старшого шкільного віку значно активізується, якщо вони потрапляють у ситуацію реальної зацікавленості процесом і результатами своєї праці. Значні потенційні можливості у вихованні в учнів старшого шкільного віку відповідальності має учнівське самоврядування, яке створює умови для ефективної самореалізації кожної особистості, відчуття значущості своєї діяльності й відповідальності за її результати.

Аналіз організації впровадження учнівського самоврядування у практику навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл показує, що потенційні можливості його впливу на виховання відповідальності в старшокласників різко знижуються через низку недоліків у його організації, зокрема внаслідок обмеження змісту діяльності органів самоврядування масштабами класного колективу.

4. Вплив учнівського самоврядування на виховання відповідальності в учнів старшого шкільного віку значно зростає за таких педагогічних умов:

? структура організації учнівського самоврядування має сприяти залученню учнівської молоді до активної участі в житті класу, школи та навколишнього середовища;

? зміст і форми діяльності повинні відповідати віковим та індивідуальним інтересам старшокласників, мати суспільно корисну та особистісну значущість;

? учнівському самоврядуванню має надаватися своєчасна й кваліфікована педагогічна допомога.

Організація діяльності учнівського самоврядування як засобу виховання відповідальності старшокласників здійснюється поетапно. На першому етапі зміст діяльності органів учнівського самоврядування полягає в організації самообслуговування, педагогічно доцільній регламентації життєдіяльності учнівської молоді в школі та за її межами, формуванні в старшокласників умінь і навичок організаторської діяльності, регулюванні поведінки учнів у відповідності до статутних вимог школи. На другому етапі функції контролю поступово звужуються. Зміст діяльності органів самоврядування значно розширюється й видозмінюється. На третьому етапі в діяльності учнівського самоврядування починають переважати творчі функції. Складові мети цієї діяльності наповнюються глибоким громадянським змістом.

Результати дослідно-експериментального дослідження дають підстави стверджувати, що залучення старшокласників до управлінської діяльності, організованої на принципах самоврядування, сприяє значній активізації виховання відповідальності як особистісної якості. Підтвердженням цьому є ті позитивні зміни, що відбулися у всіх структурних компонентах відповідальності старшокласників, в локусі їх контролю та в динаміці рівнів її сформованості.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Виховання відповідальності зумовлюється багатьма чинниками, всією системою навчально-виховної роботи школи, на всіх етапах становлення особистості. Потребує подальшого дослідження виховання відповідальності в учнів різних вікових груп, повніше використання зарубіжного досвіду розв'язання проблеми.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Навчально-методичні матеріали:

1. Голова Н. І. Виховання відповідальності у старшокласників у процесі учнівського самоврядування (методичні рекомендації) / Н. І. Голова. Хмельницький : Вид-во ХНУ, 2009. 43 с.

Статті у провідних наукових фахових виданнях:

2. Голова Н. І. Характеристика відповідальності як якості особистості старшокласника / Н. І. Голова // Наукові записки. Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. 2008. Вип. 22. С. 133-138.

3. Голова Н. І. Критерії, показники та рівні сформованості відповідальності в учнів старшого шкільного віку / Н. І. Голова // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми. зб. наук. пр. К. : Вінниця: 2008. Вип. 18. С. 79-84.

4. Голова Н. І. Роль учнівського самоврядування у вихованні відповідальності у старшокласників / Н. І. Голова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. 2009. Вип. 26. С. 55-59.

5. Голова Н. І. Теоретичні засади формування відповідальності як ціннісної якості в учнів старшого шкільного віку / Н. І. Голова // Педагогічні науки. ХДУ. Херсон. 2009. Вип. 54. С. 133-138.

Матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій

6. Голова Н. І. Використання творчої спадщини А. Макеренка у вихованні відповідальності в учнівської молоді / Н. І. Голова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [“Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності”] (м. Полтава, 12-14 березня 2008) / За заг. ред. проф. М. В. Гриньової. Полтава : Астрая, 2008. С. 101-103.

7. Голова Н. І. Змістові характеристики відповідальності як філософського, соціологічного і психолого-педагогічного поняття / Н. І. Голова // Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції [Теорія та практика ринкових перетворень ; економічний та соціальний контекст], (Вінниця, 20-22 березня. 2008 р.). Том ІV. ВІЕ ТНЕУ, 2008. С. 226-229.

АНОТАЦІЯ

Голова Н. І. Виховання відповідальності у старшокласників у процесі учнівського самоврядування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2010.

У дисертації на підставі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури з'ясовано суть і структуру відповідальності як якості особистості. Визначено критерії (когнітивний, афективно-мотиваційний і поведінковий) та рівні сформованості відповідальності в учнів старшого шкільного віку (доморальної відповідальності або передконвенційний, моральної відповідальності або конвенційний, автономної відповідальності або постконвенційний). Висвітлено роль учнівського самоврядування у формуванні відповідальності в старшокласників та педагогічні умови підвищення ефективності його впливу на цей процес: структура організації сприяє залученню всіх старшокласників до активної участі в житті класу, школи та навколишнього середовища; відповідність змісту і форм діяльності віковим особливостям та індивідуальним інтересам учнів старшого шкільного віку, наявність кваліфікованого педагогічного керівництва органами учнівського самоврядування, головним гаслом якого є: “довіряти і допомагати”; визначено етапи впровадження учнівського самоврядування у навчально-виховний процес загальноосвітнього закладу. Розроблено методичні рекомендації по вихованню відповідальності у старшокласників у процесі діяльності учнівського самоврядування.

Ключові слова: відповідальність, рівні сформованості відповідальності, старшокласники, управлінська діяльність, учнівське самоврядування, педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Голова Н. И. Воспитание ответственности у старшеклассников в процессе ученического самоуправления. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Хмельницкий национальный университет, Хмельницкий, 2010.

В диссертации раскрыта сущность ответственности как комплексного качества личности, которое определяет ее направленность, готовность к достижению социально значимой и личностно необходимой цели. Доказано, что формирование ответственности в учащейся молодежи является неотъемлемой важной составной педагогического процесса и в тоже время обуславливает его эффективность.

Доказано, что ответственность интегрирует в себе три структурных компонента: когнитивный, который включает в себя систему знаний о нормах поведения и сущность ответственности, через которую они реализуются; афективно-мотивационный, воплощающий в себе иерархизованную систему мотивов социально-ответственного поведения и эмоции переживания, а также поведенческий (конативный), проявляющийся в выборе и осуществлении определенного поведения, которое исходит из норм ответственности.

В соответствии со структурными компонентами ответственности разработаны ее критерии, показатели и уровни сформированности у старших школьников: доморальная ответственность или предконвенционный уровень, моральная ответственность или конвенционный, автономная ответственность или постконвенционный.

Установлено, что воспитание ответственности в учащихся старшего школьного возраста значительно активизируется, когда они попадают в ситуацию реальной заинтересованности процессом и результатами своего труда. Наиболее эффективно это происходит тогда, когда старшеклассники вовлекаются в управленческую деятельность. Значительными потенциальными возможностями в решении этой проблемы обладает ученическое самоуправление, которое создает условия для эффективной самореализации каждой личности, ощущения ею значимости ее деятельности и ответственности за ее результаты.

Анализ результатов практики организации самоуправления в общеобразовательной школе свидетельствует о недостаточном использовании самоуправления как средства воспитания ответственности.

Доказано, что влияние ученического самоуправления на воспитание ответственности в старшеклассников значительно возрастает при соблюдении таких педагогических условий его организации: предоставление каждому старшекласснику возможности активного участия в жизни класса, школы и ближайшего окружения; соответствие содержания деятельности органов самоуправления возрастным и индивидуальным особенностям старшеклассников, а также потребностям социального окружения; наличие методичного педагогического руководства органами самоуправления, главная сущность которого в помощи и доверии.

Установлено, что организацию деятельности ученического самоуправления как средства воспитания ответственности старшеклассников целесообразно осуществлять поэтапно. Каждый из этапов характеризуется спецификой целей и содержания деятельности ученического самоуправления, а также характером педагогической помощи его органам. На первом этапе содержание деятельности органам ученического самоуправления состоит в организации самообслуживания, педагогически целесообразной регламентации жизнедеятельности учащайся молодежи в школе и за ее пределами, формировании у старшеклассников учений организаторской деятельности, регуляции поведения учащихся в соответствии с установленными нормами.

На втором этапе функции контроля постепенно сужаются. Содержание деятельности органов ученического самоуправления значительно расширяются и видоизменяются.

На третьем этапе в деятельности ученического самоуправления начинают преобладать созидательные творческие функции. Цели этой деятельности наполняются глубоким гражданским смыслом.

Ключевые слова: ответственность, уровни сформированности ответственности, старшеклассники, управленческая деятельность, ученическое самоуправление, педагогические условия.

ANNOTATION

Golova N. I. Upbringing of Responsibility of Senior Pupils in the Process of Students' Self-government. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by speciality 13.00.07 - Theory and Methods of Education. - Khmelnitsky National University, Khmelnitsky, 2010.

On the basis of the analysis of the philosophical, psychological and educational literature the nature and structure of responsibility as a characteristic feature of an individual is defined. Cognitive, affective-motivational and behavioral criteria and levels of responsibility of high school students (here we mean beforeconventional or beforemoral responsibility, moral responsibility or conventional, autonomous or postconventional responsibility). The role of students' self-government in the formation of senior pupils responsibility and pedagogical conditions of improving its influence on this process is highlighted in the given paper. The structure of the organization promotes the involvement of all pupils to participate actively in the class and school life. It is stated that content and form of activities should correspond to age-related characteristics and individual interests of senior school pupils. It is necessary to have qualified teaching management of students' self-government bodies, the main slogan of which is: “to trust and support”. The stages of students' self-government introduction into the educational process of educational institution are determined. Methodical recommendations on upbringing senior pupils responsibility in the process of students' self-government are worked out.

...