Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Т. Г. ШЕВЧЕНКА

13.00.02 - теорія та методика трудового навчання

УДК 371.3 + 745 "19" XX ст.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЗМІСТ І МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

(ДРУГА ПОЛОВИНА XX СТОЛІТТЯ)

Ошурко Сергій Ігорович

Чернігів 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Гушулей Йосип Миколайович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,професор кафедри трудового навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Борисов Вячеслав Вікторович, Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки і методики технологічної підготовки.

Кандидат педагогічних наук, доцент Лебедєв Дмитро Вікторович, Інститут гуманітарно-технічної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доцент кафедри теорії та методики професійної освіти.

Захист відбудеться 9 квітня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.02 у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка за адресою: 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розіслано 9 березня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. О. Дідух

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

трудовий навчання мистецтво

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку нашої держави актуальною залишається проблема збереження та примноження культурної спадщини українського народу. Пам'ятками народної культури, носіями традицій попередніх поколінь є твори декоративно-прикладного мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво є складовою частиною традиційної народної культури, яка включає крім того музичне, поетичне, театральне, танцювальне, образотворче мистецтво, народне будівництво тощо. Види мистецтва не є ізольованими, вони контактують один з одним, взаємодоповнюють себе, широко й усебічно розкриваючи життя народу, глибини його душі. Кожен вид вносить до скарбниці світової художньої культури щось своє, нове, оригінальне. Багатство, колоритність, високий рівень розвитку української традиційної культури та народного мистецтва є справді вражаючими. І одним з найбільш цікавих видів, що з прадавніх часів живе й розвивається на основі спадковості традицій як колективна художня діяльність, є народне декоративно-прикладне мистецтво. Воно щонайповніше поєднує здобутки традиційної матеріальної та духовної культури народу, торкаючись також і сфери знань, естетичних поглядів, смаків, етичних переконань, звичаєво-обрядових аспектів тощо.

Розвитку здібностей до декоративно-прикладної діяльності особливо сприятливий підлітковий вік учнів, що характеризується своєрідними психофізіологічними особливостями. Цей віковий період охоплює школярів віком 11-15 років і співпадає з навчанням у 5-9 класах.

Підлітковий вік є перехідним від дитинства до юності; в цей час організм дитини змінюється, набуває нових фізіологічних, фізичних і психологічних якостей. Відбувається загальне зміцнення організму; збільшення мускульної сили, що дозволяє виконувати роботу, яка ще не була під силу молодшому школяреві. В нього загострюється інтерес до всього оточуючого, значна активність, прагнення до фізичної та розумової праці.

Розглядаючи навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва, варто зауважити, що творча діяльність школяра має навчальний характер і результат діяльності не можна назвати творами мистецтва, але процес їх створення - основний шлях розвитку здібності до істинної творчості.

Безпосередньо історичним аспектам трудового навчання присвячено небагато наукових праць. Так, закономірності розвитку трудової підготовки учнів в загальноосвітніх школах України досліджував А. Вихрущ, систему трудової підготовки учнів в загальноосвітніх школах України в другій половині XX століття - С. Дем'янчук, зміст і методику трудового навчання учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи в Україні в період другої половини XX століття - Т. Сорока.

Окремі питання декоративно-прикладного мистецтва неодноразово знаходили своє відображення у працях науковців, зокрема Є. Антонович, К. Духанін обґрунтували підходи до класифікації видів декоративно-прикладного мистецтва; О. Рудницька, М. Каган, Р. Захарчук-Чугай охарактеризували функції декоративно-прикладного мистецтва. Національно-патріотичне виховання на традиціях українського народу розглядали у своїх працях багато сучасних педагогів, такі як Ю. Бондаренко, О. Вишневський, В. Довбищенко, Р. Захарченко, П. Ігнатенко, В. Каюков, О. Онищук, С. Павх, Б. Ступарик, О. Ярмоленко та ін.

Про могутній психолого-педагогічний і виховний потенціал народних художніх ремесел, їхній просвітницький та культурний вплив на особистість свідчать дослідження О. Єнтіс, Н. Кузан, Т. Мацейків, В. Мусієнка, В. Радкевич, Л. Савки, С. Чебоненка та ін.

Проблема навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів як в минулі роки, так і в теперішній час розглянута в дослідженнях філософів, психологів, культурологів, педагогів. Вона торкається наукових досліджень, що інтегрують педагогіку й естетику, культурологію та мистецтвознавство. Зокрема: А. Будзан охарактеризував особливості різьблення деревини в західних областях України, І. Гургула - особливості народного мистецтва західних областей України, М. Євтух, Л. Оршанський, Б. Тимків - психолого-педагогічні особливості засвоєння учнями народних промислів, що спричинені віковими закономірностями і статевою належністю дітей, Н. Кузан - виховання підлітків на традиціях народного декоративно-прикладного мистецтва Західної України, Б. Нешумова - основи декоративного мистецтва в школі.

Аналіз наукових праць доводить, що декоративно-прикладне мистецтво розглядається як один з істотних компонентів у навчальній діяльності учнів. У той же час, сучасні вчені приділяють недостатньо уваги дослідженню змісту, методики, умов і ефективних засобів навчання підлітків народному декоративно-прикладному мистецтву. Аналіз програмного та методичного забезпечення навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах також свідчить про недостатнє використання в процесі навчання народного декоративно-прикладного мистецтва як засобу формування художньої та національної культури учнів.

Нові дослідження у вказаному напрямку не можуть бути здійснені без чіткого аналізу досвіду навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва за попередні роки. Вище наведені аргументи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Зміст і методика навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів основної школи у Західній Україні (друга половина XX століття)».

Аналіз змісту і методики навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва дасть можливість виокремити позитивні сторони та недоліки процесу організації навчання в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входило до тематичного плану науково-дослідних робіт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка як складова проектів «Удосконалення змісту і технологій підготовки майбутнього вчителя зі спеціальності 7.01.01.03 «Трудове навчання»» (номер державної реєстрації 0105U000749) і «Теорія і технології формування професійних компетентностей майбутніх учителів трудового навчання у контексті Європейських інтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0108U000532). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 1 від 4 вересня 2008 р.) та погоджено на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 30 вересня 2008 р.).

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета дослідження - на основі аналізу архівних матеріалів та літературних і наукових джерел визначити особливості змісту і методики навчання декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в основній школі в Західній Україні у другій половині XX століття і виявити ті особливості його організації, які можуть бути ефективними в сучасних умовах.

Відповідно до мети було визначено такі завдання:

1. Розкрити соціально-педагогічні передумови розвитку декоративно-прикладного мистецтва в західних областях України в другій половині XX століття.

2. На основі аналізу змісту і методики декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в основній школі у західних областях України в другій половині XX століття, визначити його специфіку з урахуванням територіальних особливостей регіону.

3. Визначити особливості методики навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва на уроках технічних та обслуговуючих видів праці у загальноосвітніх школах Західної України у досліджуваний період.

4. Виявити педагогічні особливості організації навчання учнів основної школи декоративно-прикладного мистецтва у Західній Україні в період другої половини XX століття, які можуть бути ефективними в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - трудова підготовка учнівської молоді у Західній Україні в другій половині XX століття.

Предмет дослідження - зміст і методика навчання школярів декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання у Західній Україні в другій половині XX століття.

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз науково-педагогічної літератури, періодичних видань; вивчення навчально-методичних, програмних і нормативних матеріалів для виявлення особливостей організації навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів у процесі трудової підготовки в загальноосвітніх школах Західної України на відповідному проміжку часу; порівняння, класифікація та систематизація теоретичних даних для дослідження сутності, структури і змісту навчальної діяльності учнів на уроках трудового навчання в процесі вивчення елементів декоративно-прикладного мистецтва у загальноосвітніх школах; узагальнення результатів дослідження; емпіричні: бесіди, інтерв'ю з вчителями і методистами; спостереження за навчальним процесом на уроках з метою виявлення, наскільки в сучасних умовах на уроках трудового навчання, в процесі факультативної та позакласної гурткової роботи здійснюється навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше з позиції комплексного підходу виокремлено етапи становлення декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання у Західній Україні в період другої половини XX століття;

на прикладі технічних і обслуговуючих видів праці визначено динаміку формування змісту й особливості методики проведення занять з декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання учнів основної школи;

виявлено особливості організації навчання учнів основної школи декоративно-прикладного мистецтва у Західній Україні в період другої половини XX століття, які можуть бути ефективними в сучасних умовах;

подальшого розвитку набуло розв'язання проблеми наповнення змісту трудового навчання учнів основної школи елементами декоративно-прикладного мистецтва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використання їх при розробці нових навчальних програм, методичних рекомендацій, регіональних авторських навчальних програм з декоративно-прикладного мистецтва, при вивченні окремих розділів і тем програми трудового навчання школярів, а також при вивченні дисципліни «Теорія та методика трудового навчання» у вищих педагогічних навчальних закладах.

Основні положення та результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Бродівської спеціалізованої загальноосвітньої школи №2, м. Броди Львівської області (довідка №145 від 30 березня 2010 р.), Бродівської загальноосвітньої школи № 4 (довідка №97 від 1 квітня 2010 р.), Бродівського педагогічного коледжу імені Мар'яна Шушкевича (довідка №18 від 21 січня 2010 р.), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (довідка №43 від 23 січня 2009 р.), Тернопільського Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 326-33/03 від 25 березня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалась на конференціях:

міжнародних:

"Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді» (Тернопіль, 2007); «Актуальні питання науки та практики: досягнення та перспективи - 2008» (Полтава, 2008); «Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи» (Хмельницький, 2009);

всеукраїнській: «Проблеми і перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, 2008);

регіональній: «Теорія і практика матеріально-художньої культури» (Харків, 2008), а також доповідалися на засіданнях кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2007-2009 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 друкованих працях, з яких 5 - статей у фахових виданнях, 5 - тез матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків (11 на 23 сторінках) і списку використаних джерел (186 найменувань). Загальний осяг становить 240 сторінок друкованого тексту, з яких 195 сторінок основного тексту. Робота містить 11 рисунків і 16 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми. Визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, описано апробацію.

У першому розділі «Соціально-педагогічні передумови розвитку декоративно-прикладного мистецтва західних областей України» проаналізовано складний шлях розвитку декоративно-прикладного мистецтва західноукраїнських земель, охарактеризовано певні історичні та суспільно-економічні умови, що сприяли цьому розвитку.

На конкретних прикладах в дослідженні показано різні види та стильові особливості народного мистецтва західних областей України, що склалися історично та відрізняють Полісся і Волинь від Поділля, Бойківщину від східних Карпат і Буковини. На основі місцевих особливостей народної творчості тут виділено дві зони: північно-західну та південно-східну. Виробам народного мистецтва - вишивкам, кераміці, різьбі - у північно-західних околицях (Полісся, Волинь, Бойківщина) властивий лаконізм. У південно-східних околицях (Підкарпаття, Буковина, Гуцульщина, східне Закарпаття) характерні види народного мистецтва, багаті за формою та яскраві за колоритом.

На основі аналізу особливостей декоративно-прикладного мистецтва західних областей України варто зауважити, що Західноукраїнський край - це край мистецтва, край творчості, край народних ремесел і народних умільців. Незважаючи на різноманітні історичні впливи, мистецтво Західної України зберегло свою самобутність, свій характер, свої традиційні риси, які формувались впродовж століть. І звернення до життєдайних джерел декоративного мистецтва - це усвідомлення духовних традицій, усвідомлення свого родоводу, забезпечення духовної єдності поколінь, відродження і розвиток величезного пласту національної культури нашого народу.

Як відомо, у 1954 році була відроджена трудова підготовка школярів. Головною вимогою до трудового навчання в перші роки після відновлення предмета було задоволення потреб суспільства в підготовці до вибору і отримання, в основному, робітничих професій. Тому його зміст спрямовувався на формування у школярів трудових прийомів, навичок, які необхідні були у масовому виробництві.

На основі аналізу архівних та літературних наукових джерел доведено, що поступове введення в навчальний процес загальноосвітньої школи елементів декоративно-прикладного мистецтва не було рішенням спонтанним, чи таким, яке було відірване від суспільного життя. Воно стало наслідком усвідомлення його ролі у естетичному вихованні, яке полягало в тому, щоб засобами мистецтва прищепити школярам високі естетичні норми і принципи моралі, прагнення до творчої діяльності, як засобу реалізації духовних потреб особистості.

Педагогічна цінність вивчення декоративно-прикладного мистецтва у досліджуваний період пояснювалася наступними факторами: твори цих видів мистецтва дозволяли виховувати певну культуру сприйняття матеріального світу, допомагали глибше пізнати художньо-виразні засоби інших видів зображального мистецтва, сприяли формуванню естетичного відношення до дійсності.

Актуальність проблеми вдосконалення і використання народного декоративно-прикладного мистецтва для трудового, морального та естетичного виховання учнівської молоді знаходила своє відображення в урядових постановах, в яких визначались наступні завдання:

- поліпшення трудового виховання школярів;

- зміцнення зв'язку школи з життям і виробництвом;

- організація на науковій основі занять декоративно-прикладного мистецтва у загальноосвітніх школах;

- забезпечення загальноосвітніх шкіл, в яких навчали виготовляти художні вироби, необхідними інструментами та матеріалами;

- забезпечення роботи гуртків художньо-естетичного циклу і прикладного мистецтва;

- здійснення необхідних заходів щодо професійної орієнтації школярів загальноосвітніх шкіл у центрах народних промислів, а також відповідних заходів по покращенню роботи установ культури і освіти по естетичному вихованню дітей та молоді.

Процес становлення декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в Західній Україні у другій половині ХХ століття характеризується послідовністю та системністю, а саме:

- усвідомлення ролі мистецтва у формуванні естетичної культури підлітка;

- залучення учнів до процесу збереження та примноження національних традицій;

- діяльність факультативної та гурткової роботи з декоративно-прикладного мистецтва як одного із засобів розвитку творчих здібностей школярів;

- професійна орієнтація учнів загальноосвітніх шкіл, розташованих в центрах народних художніх промислів на професії робітників даної галузі.

У другому розділі «Змістово-організаційні аспекти навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в період другої половини ХХ ст.» встановлено, що елементи декоративно-прикладного мистецтва у змісті навчальних програм з трудового навчання учнів основної школи вперше були відображені з 1961-1962 навчального року. В перших програмах обсяг навчального матеріалу з елементами декорування був незначний (в основному під час вивчення оздоблювальних операцій), водночас спостерігається тенденція розширення змісту предмета мистецьким напрямком.

На кінець 1960-х років накопичується вже певний досвід в організації занять з декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в Західній Україні. Заняття в школах будуються по висхідній лінії: від простої обробки дерева, металів, тканини до їх художньої обробки.

З середини 1970-х років в центрах розвитку народних промислів, значно посилюється профорієнтація школярів на професії цих промислів при виготовленні художніх виробів на уроках трудового навчання.

З початку 1980-х років з метою відображення в змісті трудового навчання регіональних особливостей виробничого оточення школи, наявності в даній місцевості народних ремесел та промислів у програмах передбачається варіативна частина. Допускається розробка додаткових варіантів програм з наступним погодженням їх місцевими органами народної освіти. Однак, обов'язковим було затвердження цих програм у Міністерстві освіти, в результаті чого довга процедура впровадження їх приводила до того, що на уроках трудового навчання вивчались, в основному, ті елементи декоративно-прикладного мистецтва, які передбачалися базовими програмами.

Кінець 1980-х початок 1990-х років ознаменувався позитивними зрушеннями щодо зближення занять трудового навчання з місцевими народними художніми промислами. Радам шкіл надається право вносити корективи в навчальні програми, в окремих випадках розробляти свої (зокрема і декоративно-прикладного напрямку), які затверджуються територіальними органами народної освіти. Раціональне поєднання базової та варіативної частин програми розширювало права регіонів та окремих шкіл у частковій зміні типової програми в залежності від промислових підприємств, що давали замовлення на продуктивну працю школам та об'єктів праці, що обирали учні.

Фактично, починаючи з 1990-х років навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів основної школи в Західній Україні здійснювалось, в основному, за регіональними програмами. Згідно з встановленими правилами ці програми розроблялися спеціалістами, погоджувалися з обласними інститутами вдосконалення вчителів і затверджувалися обласним управлінням освіти.

Становлення нових соціально-економічних та політичних відносин у суспільстві, прийняття Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет республіки, Закону УРСР «Про освіту» зумовили необхідність перегляду на практиці підходів до організації і змісту освіти, забезпечення якісно нового рівня загальноосвітньої, професійної та наукової підготовки громадян. З цією метою була розроблена Програма розвитку народної освіти Української РСР на 1991-1995 роки, яка була схвалена колегією Міністерства народної освіти УРСР 19 червня 1991 року.

Рішенням колегії Міністерства народної освіти України 12 вересня 1991 року за № 8/61 було затверджено концепцію середньої загальноосвітньої школи України. Документ було розроблено відповідно до Декларації про державний суверенітет України, на основі стану загальноосвітньої школи республіки, досвіду розвитку освітніх структур в інших республіках та країнах світу. В концепції були визначені головні завдання й перспективи розвитку школи, головні напрямки духовного й національного її відродження: відновлення культуротворчої функції школи, відображення в змісті навчання й виховання традицій національної культури, демократизація і гуманізація освіти, індивідуалізація і диференціація навчально-виховного процесу та його розвиток з урахуванням національних традицій. В концепції було відзначено, що школа об'єктивно виступає провідним фактором прилучення молоді до національної культури і традицій.

Щодо вивчення шкільних дисциплін у 2000-2001 навчальному році Міністерством освіти і науки України було надіслано для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації (№ 1/9-277 від 29. 06. 2000 року). Матеріали були підготовлені Головним управлінням змісту освіти департаменту розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, Науково-методичним центром загальної середньої освіти та Національним центром естетичного виховання учнівської молоді Міносвіти і науки України, Інститутом педагогіки АПН України.

В документі було підкреслено, що виконувані учнями завдання повинні відповідати загальноосвітнім програмам з трудового навчання, можливостям навчального закладу, місцевим традиціям і враховувати інтереси школярів. У зв'язку з цим, вчителю надавалось право змінювати до 25 % змісту програм, розроблених Міністерством освіти і науки України, варіювати кількість годин, відведених на тему, за необхідністю переставляти теми.

На місцях дозволялось розробляти також авторські програми, доопрацьовувати, вносити корективи, додаткові розділи або теми до діючих програм, враховуючи при цьому специфіку регіону, місцеві традиції, бажання учнів, матеріальну базу, кваліфікацію вчителів (загальна кількість годин при цьому не повинна була перевищувати кількість годин, передбачених навчальними планами).

У третьому розділі «Особливості методики навчання учнів основної школи декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання в період другої половини ХХ ст.» висвітлено особливості методики навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання у Західній Україні. Проаналізовано суперечності, що виникали між досягнутою школярами високою майстерністю у виготовленні художніх виробів і обмеженими можливостями програми трудового навчання, які розв'язувалися завдяки організації факультативів та гуртків мистецького напрямку, що спрямовувались на ширший розвиток нахилів і здібностей, творчих інтересів школярів.

На уроках трудового навчання вчителі ознайомлювали учнів з принципами єдності естетичного і утилітарного, залежності характеру декоративного зображення від функціонального призначення виробу, від матеріалу і технології його обробки.

Заняття з елементами декоративно-прикладного мистецтва будувались на загальних дидактичних вимогах і методичних прийомах і в свою чергу виступали ефективним засобом формування в учнів моральних якостей та художньо-естетичного смаку.

В залежності від змісту навчального матеріалу і поставлених завдань у педагогічній практиці застосовувались наступні методи навчання: усний виклад навчального матеріалу (пояснення, розповідь, бесіда), робота з книгою, письмові та графічні роботи, спостереження, демонстрації, вправи, лабораторні та практичні роботи.

В якості засобів навчання застосовувались наочні посібники (карти, плакати, моделі, макети, навчальні прилади), зразки робіт учнів, реальні об'єкти (предмети), технічні засоби та ін.

Для розв'язання завдань політехнічного трудового навчання, заняття у навчальних майстернях організовувались таким чином, що процес формування знань і трудових вмінь сприяв розвитку в школярів розумових і творчих здібностей, вчив їх застосовувати теоретичні знання при розв'язанні практичних завдань.

Заняття з декоративно-прикладного мистецтва, маючи трудову природу, вимагали від учнів цілісної системи здібностей, а саме: рухових, координаційних, вимірювальних, графічних та ін. Тому задача вчителя полягала в правильному підборі завдань і вправ, які вимагали роботи зорового, кінестетичного аналізаторів, збагачували фантазію, пам'ять, розвивали мислення. На перше місце при відборі об'єктів праці ставилися інтереси школярів, що було важливою умовою об'єднання зусиль педагога і учня у декоративній творчості. Вироби декоративно-прикладного характеру виготовляли використовуючи: наперед підготовлені зразки (шаблони), креслення, технологічні та інструкційні картки, картки-завдання, технічні малюнки, схеми.

Для досягнення високої результативності занять декоративно-ужитковим мистецтвом використовувалися різні форми організації діяльності учнів, а саме: колективна, групова, індивідуальна.

Встановлено, що на початку 1970-х років, при вивченні художньої обробки матеріалів, зосереджувалась не абияка увага на проектуванні виробів декоративного мистецтва. Наголошувалось, що проект, який би він вдалий не був, без втілення його в матеріал втрачає зміст і значення. В той же час, зробити цікаву річ без попереднього проекту практично неможливо.

Приступаючи до проектування, учням наголошувалось на те, що знання композиційних основ проектування недостатньо. Важливо знати, які властивості має той чи інший матеріал, як він «поводить себе» в руках виконавця. Зосереджувалась увага на послідовності операцій при роботі над проектом. Тільки з врахуванням визначеного порядку виготовлення виробу, можна найбільш раціонально розв'язати завдання, які обов'язково присутні в кожному проекті, вибрати найбільш вдале місце для декорування, підібрати спосіб оздоблення поверхні матеріалу. Всі ці моменти мали не абияке, а подекуди й головне значення в художньому оформленні виробу.

В дисертації обґрунтовано, що з метою широкого прилучення підлітків до національної культури, організовувались екскурсії в музеї етнографії і художніх промислів українського мистецтва. Під час літніх канікул проводились етнографічні експедиції.

Період другої половини ХХ століття, в плані організації занять декоративного-прикладного мистецтва, можна охарактеризувати такими позитивними тенденціями:

- усвідомлення ролі декоративно-прикладного мистецтва у плані естетичного виховання учнів та творчого ставлення до праці;

- розробка методичних рекомендацій на допомогу вчителям;

- заняття з елементами декоративно-прикладного мистецтва будувались на загальних дидактичних вимогах і методичних прийомах;

- усвідомлення необхідності створення оптимальних умов для художньо-трудової діяльності й розвитку нахилів та інтересів дітей через визначення особистісних зацікавлень школярів і рівнів індивідуального ставлення дитини до народного мистецтва.

Розвиток нахилів і здібностей, творчих інтересів учнів з декоративно-прикладного мистецтва здійснювався на факультативах та гуртках з даного напрямку, в яких об'єднувались школярі за інтересами, на основі принципу добровільності та вільного вибору роду занять. Учні, які залучались у позакласну гурткову роботу мислили значно ширшими категоріями, адже мали можливість глибше ознайомитися з відомостями, отриманими під час уроку.

Гурткова робота була корисною ще й тому, що запобігала розриву між знаннями учнів, їхнім критичним підходом до оцінювання робіт інших, з одного боку, і власними вміннями - з іншого. Адже старші підлітки, які раніше не займалися художньою творчістю, з невеликим ентузіазмом працювали над виготовленням примітивних об'єктів, поряд з тим для роботи над складнішими виробами в них бракувало практичних умінь. У зв'язку з цим визріває необхідність організації у школі споріднених гуртків для різних вікових груп учнів, першочерговою умовою роботи яких було дотримання наступності. Варто зауважити, що вже тоді, існували думки, що не менш важливо залучати до керівництва гуртковою роботою виробничників. Ця необхідність виходила з того, що у взаємовідносинах між такими керівниками й учнями обов'язково складуться окремі елементи виробничих відносин, а це, в свою чергу, зміцнить дисципліну, стане позитивним фактором підготовки учнів до майбутньої трудової діяльності.

Важливим засобом здійснення в позакласній роботі комплексного підходу до виховання було об'єднання гуртків у шкільні товариства, через які члени різних гуртків спільно вирішували проблеми, що стосувалися кількох гуртків. Шкільні товариства сприяли збагаченню інтересів дітей.

Позакласна робота розширювала в учнів сукупність наукових, технологічних, економічних знань. Але основне завдання системи позакласної роботи полягало у досягненні нерозривної єдності слова і діла, тобто формуванні активної життєвої позиції підлітка, творчого підходу до виконання будь-якого виду діяльності.

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дослідження результати є підставою для таких загальних висновків:

1. Декоративно-прикладне мистецтво Західної України зберегло свою самобутність, свій характер, свої традиційні риси, які формувались впродовж століть, незважаючи на те, що на його особливості мало вплив мистецтво інших регіонів.

Збереженню і розвитку декоративно-прикладного мистецтва краю сприяла наявність мережі навчальних закладів відповідного спрямування та культурно-краєзнавчих установ.

2. В плані розвитку і збагачення культурних надбань України вагому роль відіграє школа. Саме через освітній процес молоде покоління активно залучаючись до створення виробів декоративно-прикладного характеру, вбирає в себе традиції, національні цінності, усвідомлюючи себе активним учасником складного процесу відтворення, збереження та примноження культурної спадщини свого регіону.

3. На основі аналізу змісту і методики навчання учнів основної школи декоративно-прикладного мистецтва в Західній Україні можна констатувати:

- аналіз навчальних програм досліджуваного періоду показав, що в них було закладено відповідні можливості для навчання учнів декоративно-прикладного мистецтва, враховуючи місцеві традиції краю в яких вони проживають;

- декоративно-прикладне мистецтво виступало ефективним засобом різностороннього розвитку школярів, воно сприяло збагаченню пізнавальних інтересів та здійснювало вплив на формування художньо-естетичної та технологічної культури учнів;

- використання виховного потенціалу народних ремесел сприяло збереженню національної культури краю;

- декоративно-прикладне мистецтво західних регіонів країни не було повністю автономним, на нього мали вплив традиції інших регіонів, що було зумовлено плином часу та суспільно-політичними обставинами.

4. В процесі оволодіння декоративно-прикладним мистецтвом, вирішальною ланкою було формування в учнів здатності до сприймання і уяви. Формування цих двох сторін художнього процесу ґрунтувалось, поряд із знаннями законів і правил, на чуттєвому, емоційному фундаменті. Вивчення художніх промислів формувало в школярів інтерес до народного мистецтва, сприяло їх професійній орієнтації.

Першоосновою при організації занять декоративно-прикладного мистецтва був дитячий інтерес, який враховувався при відборі об'єктів праці та був головною ланкою у діяльності дітей, яка об'єднувала педагога і учня. Важливою умовою об'єктів праці школяра була і їх корисність, що сприяло формуванню в них творчого підходу до виконання конкретного завдання.

5. Суперечності, які виникали між досягнутою школярами високою майстерністю у виготовленні художніх виробів і обмеженими можливостями програми трудового навчання, розв'язувалися завдяки організації факультативів та гуртків мистецького напрямку, що спрямовувались на ширший розвиток нахилів і здібностей, творчих інтересів школярів.

6. Проведене дослідження дало підстави окреслити ті особливості організації декоративно-прикладного мистецтва в загальноосвітніх школах Західної України за період другої половини ХХ століття, які можуть бути ефективними в сучасних умовах, а саме:

- використання потенціалу краєзнавчих музеїв у формуванні національної культури підлітків;

- організація пересувних виставок творів декоративно-прикладного мистецтва, виготовлених учнями, у різних регіонах України для обміну досвідом;

- посилення уваги до розробки та впровадження регіональних програм з декоративно-прикладного мистецтва;

- залучення майстрів народного мистецтва у навчально-виховний процес школи (зустрічі з народними умільцями, організація практичних занять, перегляд персональних виставок тощо);

- системне використання в навчальному процесі: наочних посібників (плакатів, креслень, моделей, макетів, навчальних приладів, інструкційних та технологічних карток, карток-завдань, рисунків із зображенням технології виконання різних видів декоративно-прикладного мистецтва тощо); зразків робіт учнів; реальних об'єктів (предметів); технічних засобів навчання;

- для розв'язання завдань політехнічного трудового навчання, організовувати заняття таким чином, щоб процес формування знань і трудових вмінь сприяв розвитку в школярів розумових і творчих здібностей, вчив їх застосовувати теоретичні знання при розв'язанні практичних завдань, для цього застосовувати різні форми роботи учнів: індивідуальну, колективну, групову;

- організація гуртків декоративно-прикладного напрямку повинна виходити із запиту регіону з врахуванням вимог ринку праці;

- з метою стимулювання дитячої творчості, доцільно враховувати досягнення школярів на конкурсах, виставках різних рівнів при вступі у вищі навчальні заклади.

7. На основі проведеного дослідження виокремлено етапи становлення декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання у Західній Україні в період другої половини XX століття:

1-й етап (1961-1968 рр.) - наповнення змісту предмета «Трудове навчання» окремими елементами мистецького напрямку;

2-й етап (1969-1979 рр.) - відображення профорієнтаційної спрямованості в змісті навчання декоративно-прикладного мистецтва;

3-й етап (1980-1990 рр.) - розширення змісту трудового навчання за рахунок видів декоративно-прикладного мистецтва, характерних для місцевих художніх промислів;

4-й етап (1991-2000 рр.) - побудова навчального процесу з широким впровадженням регіональних програм декоративно-прикладного напрямку.

Дисертаційна робота не вичерпує всіх питань, що стосуються вивчення змісту і методики навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів основної школи в Західній Україні в період другої половини ХХ століття. Подальшого дослідження потребують питання, що стосуються організації наступності у вивченні декоративно-прикладного мистецтва учнями старших класів у даний період.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ошурко С. Змістово-методичні аспекти навчання декоративно-прикладному мистецтву учнів основної школи у 80-х роках ХХ століття / Сергій Ошурко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2008. - №4. - С. 91-94.

2. Ошурко С. І. Становлення декоративно-прикладного мистецтва в загальноосвітніх школах Західної України на уроках трудового навчання в другій половині ХХ століття / С. І. Ошурко // Збірник науково-методичних праць «Теорія та методика вивчення природничо-математичних і технічних дисциплін». Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - 2008. - № 11. - С. 73-76.

3. Ошурко С. І. Декоративно-прикладне мистецтво на уроках трудового навчання у другій половині ХХ століття / С. І. Ошурко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2009. - №1. - С. 137-141.

4. Ошурко С. І. Декоративно-прикладне мистецтво і його навчально-виховний потенціал / С. І. Ошурко // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - 2009. - № 1. - С. 152-158.

5. Ошурко С. І. Соціально-педагогічні передумови розвитку декоративно-прикладного мистецтва в загальноосвітніх школах західних областей України в другій половині ХХ століття / С. І. Ошурко // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. - 2009. - № 21. - С. 182-187.

Тези і матеріали конференцій:

6. Ошурко С. І. Декоративно-прикладне мистецтво у Західній Україні: історичний екскурс на прикладні обробки деревини / С. І. Ошурко // Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді: міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 жовтня 2007 р.: тези доп. -Тернопіль, 2007. - С. 31-33.

7. Ошурко С. І. Роль декоративно-прикладного мистецтва у формуванні особистості підлітка / С. І. Ошурко // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації: Всеукр. наук. конф., 17 грудня 2008 р.: тези доп. - Тернопіль, 2008. - С. 175-176.

8. Ошурко С. І. Декоративно-прикладне мистецтво в Західній Україні: погляд в історію / С. І. Ошурко // Теорія і практика матеріально-художньої культури: наук. конф.: тези доп. - Х., 2008. - С. 116-118.

9. Ошурко С. І. Можливості програм з трудового навчання другої половини ХХ століття щодо формування знань і вмінь учнів в галузі декоративно-прикладного мистецтва / С. І. Ошурко // Актуальні питання науки та практики: досягнення та перспективи - 2008: міжнар. наук.-практ. конф., 22-26 грудня 2008 р.: тези доп. - Полтава, 2008. - С. 116-120.

10. Ошурко С. І. Роль позакласної гурткової роботи у професійному самовизначенні підлітка: історичні аспекти / С. І. Ошурко // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: міжнар. наук.-практ. конф., 21-23 жовтня 2009 р.: тези доп. - Хмельницький, 2009. - С.180-183.

АНОТАЦІЇ

Ошурко С. І. Зміст і методика навчання декоративно-прикладного мистецтва учнів основної школи у Західній Україні (друга половина XX століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика трудового навчання. - Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка. - Чернігів, 2010.

Розкрито соціально-педагогічні передумови розвитку декоративно-прикладного мистецтва в західних областях України, охарактеризовано досягнення народного мистецтва багатого історико-етнографічного краю.

У дисертації охарактеризовано динаміку формування змісту й особливості методики проведення занять з декоративно-прикладного мистецтва на уроках трудового навчання учнів основної школи, у тому числі щодо посилення профорієнтаційної роботи з школярами, залучення їх до суспільно корисної продуктивної праці та ін.

Виявлено окремі особливості організації навчання учнів основної школи декоративно-прикладного мистецтва у Західній Україні в період другої половини ХХ століття, які можуть бути ефективними в сучасних умовах, зокрема, засоби формування у школярів художнього мислення, конструкторських здібностей, самостійності у навчальному процесі.

Ключові слова: декоративно-прикладне мистецтво, зміст і методика трудового навчання, конструкторські здібності, профорієнтаційна робота.

АННОТАЦИЯ

Ошурко С. И. Содержание и методика обучения декоративно- прикладному искусству учащихся основной школы в Западной Украине (вторая половина XX века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика трудового обучения. - Черниговский национальный педагогический университет имени Т. Г. Шевченко. - Чернигов, 2010.

Диссертация посвящена проблеме организации занятий декоративно-прикладным искусством на уроках трудового обучения в основной школе в Западной Украине в период второй половины ХХ века.

Раскрыты социально-педагогические предпосылки развития декоративно-прикладного искусства в западных областях Украины, охарактеризованы достижения народного искусства богатого историко-этнографического края, которые переходили от поколения к поколению, превращаясь в традицию, играя весомую роль в поддержке культурных связей поколений, обеспечении культурной преемственности.

На основе комплексного подхода установлено, что процесс становления декоративно-прикладного искусства на уроках трудового обучения во второй половине ХХ века подкреплялся правительственными постановлениями, сущность которых в целом сводилась к пропаганде среди учащихся общеобразовательных школ, расположенных в центрах народных художественных промыслов, профессий рабочих данной отрасли.

Выяснено, что включению элементов декоративно-прикладного искусства в учебный процесс школ Западной Украины способствовало наличие в регионе ячеек художественных промыслов и образовательных заведений, которые готовили специалистов данной отрасли.

Доказано, что первоосновой при организации занятий декоративно-прикладного искусства был детский интерес, который учитывался при отборе объектов труда и был главным звеном в деятельности детей, которая объединяла педагога и ученика. Важным условием выбора объектов труда школьника была и их полезность, что способствовало формированию в них творческого подхода к выполнению конкретного задания.

Выяснено, что расширение содержания обучения учеников основной школы декоративно-прикладному искусству происходило, в основном, за счет авторских региональных программ, разработанных учителями и методистами по трудовому обучению и утвержденных местными отделами образования.

На примере технических и обслуживающих видов труда охарактеризовано динамику формирования содержания и особенности методики проведения занятий по декоративно-прикладному искусству на уроках трудового обучения учащихся основной школы (рациональное сочетание базовой и вариативной частей программы; построение занятий по декоративно-прикладному искусству в школе на общих дидактичных требованиях и методических приемах по восходящей линии: от простой обработки дерева, металлов, ткани к их художественной обработке; усиление профориентационной работы с учениками; привлечение школьников к общественно-полезному, производительному труду и т. п.).

Обоснованно формы, методы, методические средства обучения, которые применялись на занятиях по декоративно-прикладному искусству в период второй половины XX века.

Выяснено, что для решения заданий трудового обучения, занятия в учебных мастерских строились таким образом, что процесс формирования знаний и трудовых умений содействовал развитию у школьников умственных и творческих способностей, учил их применять теоретические знания при решении практических заданий.

Доказано, что занятия декоративно-прикладным искусством, имея трудовую природу, требовали от учеников целостной системы способностей, а именно: двигательных, координационных, измерительных, графических и др. Поэтому задача учителя заключалась в правильном подборе заданий и упражнений, которые требовали работы зрительного, кинестетического анализаторов, обогащали фантазию, память, развивали мышление. На первое место при отборе объектов труда ставился детский интерес, который был главным звеном в деятельности детей, которая объединяла педагога и ученика. Изделия декоративно-прикладного характера изготовлялись используя: заранее подготовленные образцы (шаблоны), чертежи, технологические и инструкционные карточки, карточки-задания, технические рисунки, схемы.

Проанализированы противоречия, которые часто возникали между достигнутым школьниками высоким мастерством в изготовлении художественных изделий и ограниченными возможностями программы трудового обучения, которые решались благодаря организации факультативов и кружков художественного направления, которые ориентировались на более широкое развитие наклонов и способностей, творческих интересов школьников.

Проведенное исследование дало основания очертить те особенности организации занятий по декоративно-прикладному искусству в общеобразовательных школах Западной Украины за период второй половины ХХ века, которые могут быть эффективными в современных условиях, в частности, средства формирования у школьников художественного мышления, конструкторских способностей, самостоятельности в учебном процессе.

Ключевые слова: декоративно-прикладное искусство, содержание и методика трудового обучения, конструкторские способности, профориентационная работа.

ANNOTATION

Sergey Oshurko. The content and methods of the secondary school pupils' training in decorative and applied arts in Western Ukraine (the second half of the 20^th century). - Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences in the speciality 13.00.02 - Theory and methods of labour training. - Chernihiv Taras Shevchenko National Pedagogical University. - Chernihiv, 2010.

The dissertation reveals social and pedagogical preconditions of the decorative and applied arts development in Western Ukraine, and characterizes the achievements of folk art of the rich historical and ethnographic region.

The dynamics of forming of content and peculiarities of methods of conducting lessons in decorative and applied arts during labour training of secondary school pupils has been characterized including its relation to strengthening of vocational guidance for schoolchildren and their involvement in socially useful productive work etc.

The peculiarities of the organization of secondary school pupils' training in decorative and applied arts in Western Ukraine during the period of the second half of the 20^th century have been found, which can be effective under contemporary conditions, particularly the means of forming of pupils' artistic thinking, design abilities, self-reliance in the process of learning.

Key words: decorative and applied arts, content and methods of labour training, design abilities, vocational guidance.

Размещено на Allbest.ru

...