Підготовка майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ РІВНЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ШКОЛЯРІВ

Спеціальність: Теорія і методика професійної освіти

Разорьонова Марина Валентинівна

Луганськ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливою складовою загальної культури людини є комунікативна культура, від сформованості якої в особистості залежить, як вона буде встановлювати контакти з іншими людьми, й, урешті-решт, її самореалізація та майбутнє. Від рівня сформованості комунікативної культури в громадян України залежить також, чи стануть взаєморозуміння, діалог, толерантність, консенсус і злагода характерною ознакою українського суспільства. Усе це свідчить про надзвичайну актуальність і важливість досліджень проблеми формування комунікативної культури особистості й необхідність пошуку шляхів її розв'язання.

Різні аспекти цієї проблеми розглядалися філософами, соціологами, психологами, педагогами, лінгводидактами й методистами (О. Бодальов, Л. Буєва, Н. Волкова, Є. Головаха, А. Добрович, І. Зимня, М. Каган, В. Кан-Калик, В. Каплинський, О. Киричук, О. Кисельова, В. Костомаров, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Г. Мешко, А. Мудрик, Л. Паламар, Б. Паригін, В. Садова, С. Сарновська, М. Фаєнова, Н. Формановська, Т. Яценко та ін.). У працях науковців зазначається, що найбільш сензитивним для формування комунікативної культури є шкільний вік. І хоча на формування рівня комунікативної культури школяра впливає багато чинників (сім'я, школа, стереотипи спілкування, що панують у молодіжному середовищі, кіно, телебачення, література, Інтернет тощо), значну роль у цьому процесі відіграють учителі. Тому підготовка вчителя до реалізації своєї ролі у формуванні комунікативної культури в школярів є актуальною проблемою. З розвитком процесів демократизації, поширенням міжнародних контактів особливого значення набуває проблема пошуку ефективних шляхів навчання молодого покоління культури спілкування іноземними мовами. Процес навчання іноземних мов містить природний арсенал засобів для формування комунікативної культури учнів, про що свідчать роботи О. Квасової, О. Коломінової, М. Лапердіної, В. Матвейченко, С. Рябушко та ін. Програмний матеріал з іноземної мови дозволяє знайомити учнів як із загальними правилами спілкування, так і з його особливостями в країнах, мови яких вивчаються, на заняттях з іноземної мови моделюються реальні ситуації спілкування, розвивається діалогічне та монологічне мовлення тощо. З цього випливає, що дослідження шляхів підготовки майбутніх учителів іноземної мови до повноцінної реалізації своєї ролі в процесі формування комунікативної культури в школярів є особливо доцільним і своєчасним.

Формування комунікативної культури не може бути ефективним без здійснення систематичної діагностики цього процесу та педагогічної корекції його результатів. Разом з тим, як зазначають І. Гавриш, В. Семиченко та ін., проблема підготовки майбутніх учителів до ґрунтовного й об'єктивного аналізу педагогічних процесів та явищ є однією з найменш розроблених у вищій педагогічній освіті.

Окремим аспектам і видам педагогічної діагностики та корекції присвячено дисертаційні роботи останніх років О. Андрієнко, А. Бляшевської, Л. Кравченко, С. Операйла, Н. Палій, О. Паскаль та ін., проте питання підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції комунікативної культури учнів залишилися поза увагою дослідників. Актуальність проблеми підготовки майбутніх учителів іноземної мови до цієї діяльності підтверджується й виявленими на основі аналізу наукової літератури та реальної практики роботи шкіл і вищих навчальних закладів суперечностей між: потребою суспільства у високому рівні комунікативної культури кожної особистості й низьким її рівнем у багатьох людей, сензитивністю шкільного віку для формування комунікативної культури учнів, значною роллю, яку вчителі відіграють у цьому процесі, та їхньою недостатньою готовністю до повноцінної реалізації цієї ролі, значними потенційними можливостями уроків та позакласних заходів з іноземної мови для розв'язання завдань, пов'язаних з проблемою формування комунікативної культури учнів, і недостатньою готовністю вчителів іноземної мови до реалізації цих можливостей, необхідністю вдосконалення підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики й корекції рівня комунікативної культури учнів та недостатньою розробленістю теоретико-методичних засад такої підготовки. Актуальність проблеми дослідження, її теоретична значущість і практична потреба у визначенні шляхів її розв'язання зумовили вибір теми дисертації - „Підготовка майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в школярів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках комплексних науково-дослідних тем Луганського національного університету імені Тараса Шевченка „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0103U004993), „Управління якістю освітньої діяльності у вищому навчальному закладі” (номер державної реєстрації 0107U000968). Тему дисертації узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 26.02.2002 р.).

Об'єктом дослідження є професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів іноземної мови у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - система підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня сформованості комунікативної культури в школярів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня сформованості комунікативної культури в школярів. Гіпотеза дослідження: система підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня сформованості комунікативної культури в учнів буде ефективною, якщо:

1) вона буде охоплювати всі складові професійної підготовки й здійснюватися протягом усього періоду навчання у вищому навчальному закладі;

2) зміст загальнопедагогічної, методичної та спеціальної підготовки буде спрямований на розвиток структурних компонентів готовності студентів до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів;

3) види діяльності студентів, спрямованої на формування їхньої готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів, буде урізноманітнено шляхом залучення до виконання спеціальних завдань, написання курсових робіт, участі в науково-дослідній роботі;

4) інтегруючими елементами такої підготовки стануть спецкурси „Педагогічна діагностика комунікативної культури учнів” та „Педагогічна корекція комунікативної культури учнів”, які сприятимуть підсиленню мотивації оволодіння цим видом діяльності, узагальненню та вдосконаленню отриманих в інших курсах відповідних знань та вмінь.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження й здійснити теоретичну інтерпретацію та операціоналізацію поняття „комунікативна культура школяра”;

2. Розробити структурно-рівневу модель комунікативної культури школяра;

3. Обґрунтувати вимоги до діяльності вчителя іноземної мови з діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів;

4. Визначити структурні компоненти, критерії, показники й рівні готовності майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів;

5. Теоретично обґрунтувати систему підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції комунікативної культури учнів;

6. Експериментально перевірити ефективність розробленої системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів.

Методологічною основою дослідження є: фундаментальні положення теорії пізнання, системний підхід до аналізу педагогічних явищ, філософські положення про єдність теорії та практики, про роль діяльності, взаємозумовленість і взаємозв'язок об'єктивних та суб'єктивних чинників у формуванні особистості, основні положення теорії комунікації про сутність та роль комунікації в становленні особистості, соціальному й культурному розвитку суспільства, особистісно орієнтований підхід до організації освітньої діяльності.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення про шляхи формування особистості майбутнього вчителя в педагогічних виших навчальних закладах, формування його готовності до професійної діяльності (О. Глузман, В. Гриньова, І. Зязюн, А. Капська, В. Кузовлєв, А. Ліненко, О. Мельник, О. Мороз, Н. Протасова, В. Сагарда, С. Сисоєва, В. Сластьонін, Г. Троцко та ін.), розуміння сутності професійно-педагогічної комунікації, уявлення про особистість учителя як суб'єкта педагогічного спілкування, шляхи підготовки майбутніх педагогів до професійно-педагогічної комунікації, розвитку їхньої комунікативної культури (О. Березюк, М. Васильєва, Н. Волкова, Л. Гапоненко, А. Годлевська, В. Грехньов, М. Демідова, А. Добрович, В. Кан-Калик, В. Каплинський, А. Лобанов, Г. Мешко, А. Москаленко, А. Мудрик, В. Полторацька, І. Риданова, Л. Савенкова, Т. Яценко та ін.), концепція професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови (Ю. Баришнікова, О. Бігич, І. Закір'янова, Н. Зінукова, Л. Калініна, М. Лапердіна, С. Ніколаєва, С. Рябушко, О. Трубіцина, І. Хижняк та ін.), положення про сутність і вимоги до діагностичної та корекційної діяльності вчителя (А. Батаршев, Б. Бітінас, Ю. Гільбух, О. Єфремов, К. Інгенкамп, В. Кащенко, Л. Кравченко, Т. Макарова, В. Максимов, О. Мельник, С. Операйло, Н. Палій, І. Скопилатов, П. Степанов та ін.). Комплекс застосованих методів дослідження представлено: теоретичними методами (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, узагальнення, ідеалізація, моделювання), за допомогою яких здійснювалося аналітичне опрацювання наукової літератури з проблеми дослідження з метою з'ясування стану розробленості проблеми, визначення методології й ключових понять дослідження, обґрунтування системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня сформованості комунікативної культури в учнів, емпіричними методами набуття первинної інформації: аналіз документів (навчальних планів і програм, навчальної та методичної літератури) для вивчення існуючої системи професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови й визначення шляхів її вдосконалення, опитування, спостереження, аналіз продуктів навчальної й навчально-наукової діяльності для визначення готовності студентів до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів, педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи, методами математичної статистики для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2001-2009 років на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Житомирського державного університету імені Івана Франка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Слов'янського державного педагогічного університету, Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено та обґрунтовано систему підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в школярів, визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні сформованості в студентів готовності до цієї діяльності, розроблено методику визначення підсумкового рівня компонентів готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів на основі розрахунку кумулятивних частот за результатами вимірювання відповідних індикаторів, дістали подальшого розвитку наукові уявлення про шляхи формування готовності майбутніх учителів іноземної мови до реалізації своєї ролі у формуванні комунікативної культури учнів, удосконалено зміст, традиційні організаційні форми, методи, засоби підготовки майбутніх учителів іноземної мови за рахунок розробки навчально-методичного забезпечення процесу формування готовності студентів до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх готовності до впровадження в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, розробці програми й методичних матеріалів до спецкурсів „Педагогічна діагностика рівня комунікативної культури учнів”, „Педагогічна корекція рівня комунікативної культури учнів”, інформаційно-методичних матеріалів для проведення занять з курсів „Педагогіка”, „Основи педагогічної майстерності”, „Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах”, „Методика застосування комп'ютерної техніки при викладанні іноземних мов” тощо, розробці й апробації методичних матеріалів для спостереження з метою визначення рівнів готовності студентів до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів.

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх учителів-філологів, а також учителів інших спеціальностей, у системі післядипломної підготовки й підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкіл, для самоосвіти студентів і вчителів-філологів. Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження від 25.09.2009 р., №1/2711/1), Житомирського державного університету імені Івана Франка (акт про впровадження від 8.10.2009 р., №333), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження від 5.10.2009 р., №1343/01), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка про впровадження від 29.09.2009 р., №66-01-218), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження від 24.09.2009 р., №297/1), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка про впровадження від 2.09.2009 р., №01-23/383).

Особистий внесок здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в: аналізі динаміки інтересу дослідників до питань підготовки вчителів, обґрунтуванні змісту підготовки викладачів підготовчого відділення до продуктивного спілкування зі студентами, розробці змісту лабораторного заняття з курсу „Методика застосування комп'ютерної техніки при викладанні іноземних мов”.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях різного рівня: Міжнародних „Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі: Міжпредметні зв'язки” (Х, ХІ та ХІІІ конференції, Харків, 2006, 2007, 2009), „Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії” (Донецьк, 2008), „Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ, 2009), Міжнародному форумі „Мовна освіта - шлях до євроінтеграції” (Київ, 2005), Всеукраїнських „Професіоналізм педагога” (Ялта, 2003), „Актуальні проблеми виховання в сучасних соціокультурних умовах” (Київ, 2003), регіональних „Післядипломна освіта в регіоні: стратегія та перспективи” (Луганськ, 2002), „Теорія та практика андрогогіки в Україні” (Луганськ, 2002), „Розвиток системи безперервної освіти в регіоні” (Луганськ, 2007), „Створення системи менеджменту якості освітніх послуг: досягнення та перспективи” (Луганськ, 2009), „Комп'ютерні технології у навчальній та науковій роботі студентів” (Алчевськ, 2000), на звітних науково-практичних конференціях викладачів і студентів, засіданнях кафедри педагогіки й кафедри практики мовлення Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації.

Результати дослідження відображено у 20 публікаціях (з них 17 - одноосібних), серед яких - 9 статей у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (330 найменувань, з них 10 іноземною мовою), 18 додатків на 65 сторінках, 27 таблиць, 5 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу й завдання, розкрито наукову новизну й практичну значущість дисертаційної роботи, визначено теоретико-методологічні засади та методи дослідження, наведено дані про апробацію його результатів.

У першому розділі „Комунікативна культура школяра й система її діагностики та корекції” представлено аналіз наукової літератури, у якій висвітлено сутність комунікації як складного соціокультурного явища, уточнено поняття „комунікативна культура школяра”, обґрунтовано її структурно-рівневу модель, розкрито систему діагностики та корекції рівня комунікативної культури школяра вчителем іноземної мови.

Представники різних наук (Г. Андреєва, А. Батаршев, Л. Буєва, Н. Волкова, А. Добрович, М. Каган, О. Леонтьєв, А. Мудрик, С. Сарновська та ін.) єдині в думці про те, що спілкування - це одна з необхідних і всезагальних умов існування й розвитку як суспільства, так і особистості. Поняття „комунікативна культура” логічно пов'язує такі ознаки спілкування, як „взаємодія”, „стосунки”, „відносини”, „контакти”, „обмін”, „взаєморозуміння” в певну систему, що визначає спілкування як цілісне суспільне й особистісне утворення. Визначення комунікації за допомогою категорії культури дозволяє позбутися її ціннісно-нейтрального розуміння, згідно з яким комунікація розглядається як безособистісна форма людських взаємин (як мережа каналів передачі інформації) (С. Сарновська). На основі аналізу публікацій та дисертацій О. Бодальова, С. Борисньова, Н. Волкової, А. Добровича, І. Зимньої, М. Кагана, В. Кан-Калика, О. Кисельової, І. Кухти, А. Лобанова, А. Маркової, В. Москаленко, А. Мудрика, Б. Паригіна, І. Риданової, С. Сарновської, М. Фаєнової, Ю. Габермаса та ін., визначено сутнісні характеристики комунікативної культури школяра, яка тлумачиться в дослідженні як складна, динамічна, інтегративна якість особистості, що синтезує перцептивні, комунікативні та інтерактивні особливості його спілкування з іншими людьми й визначається його ціннісними орієнтаціями, це система норм, цінностей та установок, які реалізуються в спілкуванні за допомогою соціальних навичок комунікації.

Структуру комунікативної культури школяра складають мотиваційний, теоретико-інформаційний, практичний та аналітичний компоненти, кожний з яких характеризується показниками й індикаторами: ступеня усвідомлення цінності спілкування й характеру задоволення потреби в спілкуванні, наявності певних знань про спілкування, його види та культурні форми, рівнів розвитку соціальних навичок комунікації, які є нормативними для певної вікової групи учнів тощо. Розвиток комунікативної культури учнів відбувається в контексті їхнього загального розвитку, а „наповненість” показників рівня комунікативної культури залежить від віку учнів.

Узагальнення напрацювань О. Андрієнко, А. Батаршева, Б. Бітінаса, Г. Бушуєвої, Ю. Гільбуха, І. Гришанової, К. Інгекампа, В. Кащенко, Л. Кравченко, В. Мініярова, І. Скопилатова, Т. Макарової, В. Максимова, О. Мельника, С. Операйла, Н. Палій, Л. Петровської, І. Распопова, П. Степанова, М. Фаєнової, Т. Яценко та ін., а також даних власних спостережень і досвіду педагогічної роботи дало змогу систематизувати уявлення про існуючу систему діагностичної й корекційної діяльності та визначити вимоги до її здійснення вчителями іноземної мови.

Під педагогічною діагностикою рівня комунікативної культури школяра в дослідженні розуміється сукупність процесів вимірювання, накопичення, аналізу й інтерпретації даних, що дають змогу оцінити наявний рівень цієї характеристики й спрогнозувати її подальший розвиток в учня, а під педагогічною корекцією - діяльність учителя, що спрямована на наближення наявного рівня комунікативної культури учня до нормативного. З позицій системного підходу розглянуто структурні (мета, методи, об'єкти, суб'єкти, зміст) і функціональні (завдання, дії та операції, функції й види) компоненти педагогічної діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів. Установлено, що для отримання за результатами діагностики рівня комунікативної культури учнів валідних і надійних даних необхідно, щоб діагностична діяльність учителя мала системний характер, щоб використовувалися різні види й методи діагностики, які доповнюють одне одного й включені в цілісну програму діагностування рівня комунікативної культури учня, щоб учитель прагнув бути об'єктивним, не допускав упередженості в оцінках. Діагностування рівня сформованості комунікативної культури необхідно здійснювати з повагою до учнів, з дотриманням такту та етичних норм. Тільки валідна й надійна діагностична інформація може стати підставою для обґрунтування шляхів педагогічної корекції рівня комунікативної культури школярів.

Діяльність учителя іноземної мови щодо корекції рівня комунікативної культури учнів має бути системною й ґрунтуватися на результатах діагностики рівня сформованості комунікативної культури. Ця діяльність не може бути успішною без розуміння особливостей спілкування й знання основних шляхів формування комунікативних якостей в учнів різного віку. Необхідною умовою досягнення позитивних результатів корекційної діяльності є застосування вчителем іноземної мови різноманітних методів і прийомів, які доповнюють одне одного й складають цілісну програму корекції рівня комунікативної культури учня. Корекційна діяльність учителя іноземної мови має бути гуманістично спрямованою, корекційні дії необхідно здійснювати з повагою та співчуттям до учня.

Аналіз робіт О. Андрієнко, І. Гавриш, Т. Макарової, О. Мельника, В. Чайки та ін. і дані опитувань та спостережень, здійсненних на констатувальному етапі дослідження, свідчать про те, що і вчені, і педагоги-практики визнають, що діагностика та корекція рівня комунікативної культури школяра, з одного боку, є однією з найважливіших складових діяльності вчителя іноземної мови, а з іншого - це найслабкіша ланка в його фаховій підготовці.

Тому наступним етапом дослідження стало обґрунтування системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до цієї діяльності.

У другому розділі „Система підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до діагностики й корекції рівня комунікативної культури школярів” визначено критерії готовності майбутніх учителів іноземної мови до діагностики й корекції рівня комунікативної культури школярів, обґрунтовано систему підготовки майбутніх учителів іноземної мови до цієї діяльності та представлено результати експериментальної перевірки її ефективності. На основі аналізу публікацій і дисертацій О. Безпалько, В. Бондаря, В. Борисова, С. Воробйової, А. Капської, А. Ліненко, Н. Пихтіної та ін., у яких тлумачиться сутність феномена готовності до різних видів педагогічної діяльності, поняття „готовність майбутнього вчителя іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів” було визначено таким чином: це підсистема системи готовності до професійно-педагогічної діяльності, інтегративне утворення, складовими якого є мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти.

Обґрунтовано, що критеріями цієї готовності є рівні сформованості цих компонентів. Визначено методи, методики й форми для фіксації результатів вимірювання, виокремлено й схарактеризовано рівні готовності майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції комунікативної культури школярів, розроблено методику визначення підсумкового рівня компонентів готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної учнів на основі розрахунку кумулятивних частот за результатами відповідних вимірювань. На основі узагальнення теоретичних знань щодо педагогічної діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів, аналізу навчальних планів і програм професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови та з урахуванням обґрунтованих критеріїв готовності до цієї діяльності встановлено, що система підготовки студентів до цієї діяльності має охоплювати всі складові професійної підготовки й здійснюватися протягом усього періоду навчання. Було визначено коло питань, які мають бути розглянуті в процесі такої підготовки, та дисципліни, у яких названі питання так чи інакше розглядаються, але потребують свого поглиблення чи спеціальних акцентів, а також ті дисципліни, до програм яких можливе включення названих питань. Такими дисциплінами є: „Вступ до спеціальності”, „Педагогіка”, „Психологія”, „Методика викладання іноземної мови”, „Основи педагогічної майстерності”, „Методика застосування комп'ютерної техніки при викладанні іноземних мов”. Обґрунтовано необхідність урізноманітнення діяльності студентів, спрямованої на формування їхньої готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів за рахунок їхнього залучення до виконання спеціальних завдань, написання курсових робіт, участі в науково-дослідній роботі. Розроблено плани занять, системи вправ, педагогічні задачі тощо з кожної з вищеназваних дисциплін, тематику курсових робіт з психолого-педагогічних дисциплін та з методики викладання іноземної мови, завдання для виконання під час педагогічних практик, тематику науково-дослідної роботи студентів, які спрямовані на формування їхньої готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів. Запропоновано прийоми стимулювання активного включення студентів у процес оволодіння цим видом педагогічної діяльності.

Інтегруючими елементами розробленої системи стали спецкурси „Педагогічна діагностика комунікативної культури учнів” та „Педагогічна корекція комунікативної культури учнів”, які сприяють закріпленню й підсиленню мотивації, узагальнюють отримані в інших курсах відповідні знання й сприяють удосконаленню отриманих під час попередньої підготовки вмінь здійснювати професійну діяльність щодо діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів.

У запропонованій системі поетапно вирішуються завдання ознайомлення студентів з проблемою формування комунікативної культури школяра, роллю вчителя іноземної мови в цьому процесі, вимогами до сформованості комунікативної культури в самого вчителя, формування мотивації на оволодіння діяльністю з діагностики та корекції рівня комунікативної культури школяра, формування необхідних для її здійснення базових знань, умінь, їх поглиблення, закріплення, узагальнення. Отримані на попередніх етапах підготовки студентів результати, певним чином трансформуючись та інтегруючись, стають основою для розв'язання завдань подальших етапів. Тим самим відбувається кумулятивне формування в студентів складного інтегративного утворення, яким є готовність до діагностики та корекції рівня комунікативної культури. Ефективність розробленої системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в школярів було перевірено в ході педагогічного експерименту. Кількість студентів в експериментальних групах (ЕГ) становила 187 осіб, у контрольних (КГ) - 195 осіб. Було обґрунтовано методику визначення підсумкового рівня компонентів готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів на основі розрахунку відносних і кумулятивних частот результатів вимірювання відповідних індикаторів. Для перевірки статистичної значущості результатів експерименту було обрано критерій ц* - кутове перетворення Фішера та критерій Пірсона. Усі статистичні висновки було зроблено для рівня статистичної значущості p ? 0,05. У таблиці наведено відсотковий розподіл студентів ЕГ до та після експерименту за рівнями сформованості в них компонентів досліджуваної готовності. Розрахунок критерію ц* за даними таблиці свідчить про те, що внаслідок запровадження розробленої системи в ЕГ суттєво зменшився відсоток студентів з низьким рівнем готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів і суттєво збільшилися відсотки студентів:

Табл. - Відсотковий розподіл студентів експериментальних груп до та після експерименту за рівнями сформованості компонентів готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів:

Після експерименту розподіл студентів ЕГ за рівнями сформованості компонентів досліджуваної готовності суттєво відрізняється в кращий бік від аналогічного розподілу студентів КГ (емп. = 35,57, крит = 15,507).

Аналіз відсоткового розподілу студентів КГ за рівнями сформованості в них досліджуваної готовності до та після експерименту показав, що за час навчання в студентів КГ відбулися певні позитивні зміни в рівні сформованості компонентів готовності до діагностики та корекції комунікативної культури в школярів, але ці зміни не завжди є статистично значущими. Таким чином, за динамікою позитивних зрушень експериментальні групи суттєво відрізняються від контрольних, що є свідченням ефективності розробленої системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в школярів. Теоретичний аналіз проблеми й одержані результати дослідно-експериментальної роботи дозволяють зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та новий підхід до розв'язання проблеми підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури в учнів, що виявляється в обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності системи такої підготовки;

2. Комунікативна культура школяра розглядається в дослідженні як складна, динамічна, інтегративна якість особистості, що синтезує перцептивні, комунікативні та інтерактивні особливості її спілкування з іншими людьми й визначається її ціннісними орієнтаціями, як система норм, цінностей та установок, які реалізуються в спілкуванні за допомогою соціальних навичок комунікації. Структуру комунікативної культури особистості складають мотиваційний, теоретико-інформаційний, практичний та аналітичний компоненти. Розвиток комунікативної культури відбувається в контексті загального розвитку учнів, а „наповненість” показників та індикаторів рівня комунікативної культури залежить від їхнього віку;

3. Під педагогічною діагностикою рівня комунікативної культури школяра розуміється сукупність процесів вимірювання, накопичення, аналізу й інтерпретації даних, що дають змогу оцінити наявний рівень цієї характеристики й спрогнозувати її подальший розвиток в учня. Системний характер та гуманістична спрямованість діагностичної діяльності вчителя іноземної мови щодо визначення рівня комунікативної культури учнів, змістовна, організаційна й методична єдність та комплексність її компонентів, використання різних видів, методів і методик, що доповнюють одне одного й включені в цілісну програму діагностування рівня комунікативної культури учня, сприяють отриманню валідної й надійної діагностичної інформації, яка є підставою для обґрунтування шляхів педагогічної корекції рівня комунікативної культури учнів;

4. Педагогічна корекція рівня комунікативної культури учнів - це діяльність учителя, спрямована на наближення наявного рівня комунікативної культури учня до нормативного. Ця діяльність також становить систему, яка має ґрунтуватися на результатах діагностики рівня сформованості комунікативної культури учнів і потребує глибокого розуміння особливостей спілкування й знання основних шляхів формування комунікативних якостей в учнів різного віку. Корекційна діяльність учителя має бути гуманістично спрямованою, її необхідно здійснювати з повагою до учня, співчуттям до його проблем, дотриманням такту та етичних норм. Застосування вчителем різноманітних методів і прийомів, які доповнюють одне одного й включені в цілісну програму корекції рівня комунікативної культури учня, є необхідною умовою досягнення позитивних результатів корекційної діяльності;

5. Аналіз результатів наукової літератури та узагальнення даних опитувань і спостережень, здійсненних на констатувальному етапі дослідження, дають підстави стверджувати, що надати реальну допомогу учню шляхом педагогічної корекції рівня сформованості в нього комунікативної культури може лише підготовлений учитель. Проте підготовка до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школяра є слабкою ланкою фахової підготовки вчителя іноземної мови;

6. Результатом теоретичної інтерпретації поняття „готовність майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів” стало її визначення як підсистеми системи готовності до професійно-педагогічної діяльності, як інтегративного утворення, складовими якого є мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти. Результатом операціоналізації цього поняття став список показників-індикаторів, що відповідають кожному з компонентів готовності. Визначено методи, конкретні методики й форми для фіксації результатів вимірювання кожного з цих індикаторів, виокремлено й схарактеризовано рівні готовності майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів, обґрунтовано, що критеріями готовності майбутнього вчителя до цього виду діяльності є рівні сформованості мотиваційного, когнітивного та операційного структурних компонентів цієї готовності;

7. Обґрунтовано систему професійної підготовки студентів до діагностики й корекції рівня комунікативної культури в учнів, яка є цілеспрямованою та поетапною, охоплює весь період навчання у ВНЗ і включає: дисципліни психолого-педагогічного та методичного циклів, спецкурси „Педагогічна діагностика комунікативної культури учнів” і „Педагогічна корекція комунікативної культури учнів”, педагогічну практику, курсові роботи, науково-дослідну роботу студентів. Розроблено методичне забезпечення для всіх складових системи, запропоновано прийоми стимулювання активного включення студентів у процес оволодіння цим видом педагогічної діяльності. Реалізація розробленої системи забезпечує поетапне вирішення завдань ознайомлення студентів з проблемою формування комунікативної культури школяра, роллю вчителя іноземної мови в цьому процесі, формування мотивації на оволодіння цією діяльністю, необхідних для її здійснення базових знань, умінь, їх поглиблення, закріплення, узагальнення. Процес формування готовності до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів є кумулятивним: отримані на попередніх етапах результати, трансформуючись та інтегруючись, стають основою для розв'язання завдань подальших етапів;

8. Ефективність розробленої системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури школярів перевірено в ході експерименту. Застосування статистичних критеріїв ц*-кутове перетворення Фішера та критерію Пірсона для аналізу результатів експерименту дозволило зробити статистично значущий висновок про ефективність розробленої системи підготовки майбутніх учителів іноземної мови до діагностики та корекції рівня комунікативної культури учнів. Виконана робота не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальший науковий пошук доцільно здійснювати в напрямі аналізу шляхів реалізації можливостей нових інформаційних технологій і медіа-освіти для поліпшення комунікативної культури вчителів та учнів.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА

1. Разорёнова М.В. Модели культуры общения в психолого-педагогической литературе / М.В. Разорёнова // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. - 2002. - №8 (52). - С. 188-193.

2. Разорьонова М.В. Моделювання системи підготовки студентів до діагностики рівня комунікативної культури учнів / М.В. Разорьонова // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2003. - №8. - С. 211-217.

3. Разорьонова М.В. Готовність до діагностичної діяльності як елемент професіоналізму педагога / М.В. Разорьонова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. ст. - Вип. 5. - К.: Пед. преса, 2003. - С. 232-236.

4. Разорьонова М.В. Формування комунікативної культури як науково-педагогічна проблема / М.В. Разорьонова // Теоретико-методичні основи виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. - К. - Житомир: Вид-во „Волинь”, 2003. - С. 88-91. учень школа педагог

5. Разорьонова М.В. Ознайомлення з мовними стереотипами як засіб формування комунікативної культури студентів та учнів на заняттях з англійської мови / М.В. Разорьонова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2005. - №5 (85). - С. 59-66.

6. Разорьонова М.В. Методи та форми корекції рівня комунікативної культури учнів на уроках іноземної мови / М.В. Разорьонова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2006. - №7 (102). - С. 72-78.

7. Разорёнова М.В. Участие в педагогическом эксперименте как средство развития творческого потенциала будущего учителя (на примере подготовки студентов факультета иностранных языков) / М.В. Разорёнова // Наук. пр. Донец. нац. техн. ун-ту. Сер.: Педагогіка, психологія і соціологія. - Донецьк: ДВНЗ „ДонНТУ”, 2008. - С. 387-390.

8. Разорьонова М.В. Діагностика рівня сформованості комунікативної культури школяра як педагогічна система / М.В. Разорьонова // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2008. - №21 (160). - С. 192-200.

9. Разорьонова М.В. Навчання студентів створенню мап знань за допомогою системи FreeMind / Л.Ф. Панченко, М.В. Разорьонова, Я.М. Димарський // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - Ч. ІІІ. - 2009. - №23 (186). - С. 35-39.

10. Разорьонова М.В. Спецкурс „Педагогічна діагностика комунікативної культури школяра” як елемент професійної підготовки вчителя іноземної мови / М.В. Разорьонова // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2004. - №2 (7). - С. 89-91.

11. Разорьонова М.В. Технології підготовки майбутніх учителів як об'єкт педагогічних досліджень / М.В. Разорьонова, О.В. Адаменко // Психолого-педагогічні проблеми розвитку сучасних освітніх технологій: зб. наук. пр. / редкол.: Г.П. Щедрова - голова, В.В. Суханцева, В.В. Третьяченко, О.О. Левченко та ін. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. Володимира Даля, 2004. - С. 64-65.

12. Разорьонова М.В. Творчі завдання як засіб підготовки майбутніх учителів до формування комунікативної культури в учнів / М.В. Разорьонова // Активізація креативного потенціалу особистості: зб. наук. - метод. пр. / за ред. Третьяченко В.В. (гол. ред. кол.), Гладушиної Р.М., Сорочан Т.М., Філіппова В.Л. та ін. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. Володимира Даля, 2007. - С. 101-104.

13. Разорьонова М.В. Підготовка в системі післядипломної освіти майбутніх учителів іноземної мови до діагностики рівня комунікативної культури школярів / М.В. Разорьонова // Післядипломна освіта в регіоні: стратегія та перспективи: зб. тез за матеріалам и наук. практ. конф. (Луганськ, 28 лют. 2002 р.) / редкол.: Є.М. Хриков та ін. - Луганськ, 2002. - С. 52-55.

14. Разорьонова М.В. Моделювання процесу підготовки майбутнього вчителя до формування в учнів культури спілкування / М.В. Разорьонова // Теорія та практика андрогогіки в Україні: зб. тез за матеріалами наук. практ. конф. (Луганськ, 20 верес. 2002 р.) / ред. кол.: Є.М. Хриков та ін. - Луганськ: ЛДПУ імені Тараса Шевченка, 2003. - С. 49-51.

Размещено на Allbest.ru